18 червня 2025 рокусправа № 380/23097/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравціва О.Р. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити дії.
Суть справи.
До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач, ГУ ПФ України в Донецькій області), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - третя особа, ГУ ПФ України у Львівській області), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 31.10.2024 №134550019191 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723 «Про державну службу», пунктів 10, 12 Закону України від 10.12.2015 №889 «Про державну службу» на підставі довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) за №211/7.4-22/51 від 24.10.2024 та довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця №13-70-05/38-42 від 24.10.2024, №212/7.4-22/51 від 24.10.2024 та №14/7.4-22/38 від 24.10.2024, з часу звернення за призначенням такої пенсії, тобто з 24.10.2024.
Позовні вимоги обґрунтовані таким. Позивач не погоджується із спірним рішенням, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки підставою для відмови в переведенні позивача на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» стала відсутність стажу на посадах віднесених до категорії посад державної служби.
Ухвалою суду від 15.11.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін. Залучено до участі у справі третю особу - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області.
Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві. Вказав, що період роботи позивача в митних органах з 06.06.1995 по 30.04.2016 не зараховано до стажу державної служби, оскільки це не передбачено чинним законодавством. Стаж набутий після 01.05.2016 на посадах державної служби зараховується до страхового стажу і відповідно до статті 90 Закону №889 VІІІ слугує підставою для призначення пенсії та обрахунку її розміру у відповідності до Закону №1058-IV. Зауважив, що вказаний висновок узгоджується з позицією Конституційного Суду України, що викладена у рішенні від 23.12.2022 №3 р/2022, в якому суд зазначив, що підпункт 1 пункту 2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VІІІ не дає можливості враховувати стаж державної служби, набутий після 1 травня 2016 року, як такий, що відповідає вимогам пунктів 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VІІІ, та для набуття у зв'язку із цим права на призначення пенсії державного службовця на підставі статті 37 Закону №3723-ХІІ. Також, відповідач вказав,що вимога про врахування довідок про складові заробітної плати позивача є передчасна, оскільки відповідне призначення пенсії ще не проведено.
Третя особа проти позову також заперечила, подала до суду відзив, в якому вказала, що згідно з пунктом 5 Порядку №622 (у редакції Постанови №823 від 12.07.2024, що застосовується з 01.01.2024) довідки про заробітну плату державних службовців, визначені за формами згідно з додатками 1-6, видаються виключно для призначення згідно з пунктами 10 і 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу» пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-XII «Про державну службу» та не є підставою для перегляду раніше призначеної пенсії державного службовця. Відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 від 10.07.1979 та НОМЕР_2 від 02.07.1987 ОСОБА_1 працював в органах митної служби України та мав спеціальні звання. Підпунктом 17 пункту 3 статті 3 Закону №889-VIII визначено органи, на які поширюється дія Закону та посади, на які не поширюється дія Закону, зокрема: дія цього Закону, не поширюється на осіб рядового і начальницького складу правоохоронних органів працівників інших органів, яким присвоюються спеціальні звання, якщо інше передбачене Законом. Враховуючи зазначене, позивач немає права на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», оскільки відсутні підстави для зарахування до стажу державної служби період роботи позивача в органах митної служби. Станом на 01.05.2016 позивач не займає посади державної служби та має 1 рік 11 місяців 21 днів стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців.
Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі (частина 2 статті 262 КАС України).
Суд на підставі позовної заяви, відзивів, а також долучених письмових доказів,-
ОСОБА_1 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.03.2003 №1058-IV та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області.
Позивач звернувся до ГУ ПФ України у Львівській області із заявою від 24.10.2024 про призначення пенсії за віком відповідно до пунктів 10, 12 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, як державному службовцю, який має стаж державної служби понад 20 років.
За принципом екстериторіальності заяву позивача від 24.10.2024 передано для розгляду ГУ ПФ України в Донецькій області, яке прийняло рішення від 31.10.2024 №134550019191 про відмову в призначенні пенсії.
Рішення вмотивоване тим, що відповідно до трудових книжок НОМЕР_1 від 10.07.1979 та НОМЕР_2 від 02.07.1987 період роботи позивача з 09.06.1995 по 30.05.1997 належить до категорії посад державних службовців. Період з 30.05.1997 коли заявнику присвоєно персональне звання «Радник митної служби» 3-го рангу не підлягає зарахуванню до стажу державної служби. Отже, станом на 01.05.2016 заявник не займав посад державної та має 1 рік 11 місяців 21 днів стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців.
Вважаючи рішення відповідача протиправними, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.
Вирішуючи справу, суд застосовує такі норми права.
Завданням адміністративного судочинства України відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Пенсійне забезпечення державних службовців станом до 01.05.2016 регулювалося Законом України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII (далі - Закон №3723-XII).
Відповідно до частини 1 статті 37 Закону №3723- ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченому абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
З 01.05.2016 набрав чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (далі - Закон №889-VIII).
Підпунктом 1 пункту 2 розділу XI «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №889-VIII визнано таким, що втратив чинність, Закон України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Згідно з пунктом 10 розділу XI «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №889-VІІІ державні службовці, які на день набрання чинності вказаним Законом України займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно з пунктом 11 розділу XI «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №889-VІІІ перелік посад державної служби, які займали особи з числа колишніх державних службовців, що належать до певної категорії посад, передбачених вказаним Законом, визначається Кабінетом Міністрів України.
Пункт 12 розділу XI «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №889-VІІІ визначає, що для осіб, які на день набрання чинності вказаним Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, «Прикінцевими та перехідними положеннями» Закону №889-VIII від 10.12.2015 передбачено, що за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Водночас для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, статтею 37 Закону №3723-XII передбачено додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.
Так, обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 статті 37 вказаного Закону України і «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Отже, після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом України №889-VIII) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України №3723-XII лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №889-VIII та мають передбачені частиною 1 статті 37 Закону №3723-XII вік і страховий стаж.
Аналогічні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №822/524/18 та у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №676/4235/17.
При цьому, абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.03.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум.
Суд також зазначає, що стаж державної служби за періоди роботи до 01.05.2016 обчислюється згідно з законодавством, яке діяло раніше, і на тих умовах і в порядку, що були ним передбачені (пунктом 8 розділу XI «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №889-VIII).
Стаж державної служби до 01.05.2016 обчислювався відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №283 від 03.05.1994 (далі - Порядок №283), та додатка до нього.
В оскарженому рішенні ГУ ПФ України в Донецькій області від 31.10.2024 вказано, що позивачу відмовлено у призначенні пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, у зв'язку з відсутністю стажу державної служби, через не зарахування певних періодів роботи позивача до державної служби. Відповідачем не зараховано до стажу державної служби період роботи позивача з 30.05.1997 в органах Державної митної служби України та вказано, що станом на 01.05.2016 позивач не займав посаду державного службовця.
Судом встановлено, що позивач на час звернення до відповідача 1 із заявою про призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-XII мав достатній стаж державної служби (понад 20 років) з огляду на таке.
Згідно з відомостями трудових книжок позивача серії НОМЕР_1 від 10.07.1979 та НОМЕР_2 від 02.07.1987, судом встановлено, що ОСОБА_1 працював з 09.06.1995 по 30.05.1997 та з 30.05.1997 по теперішній час в органах Державної митної служби України. Також, у трудовій книжці позивача зазначено, що 09.06.1995 ним складено Присягу державного службовця. Надалі позивачу присвоювалися спеціальні звання, зокрема:
- з 30.05.1997 - персональне звання «Радник митної служби 3-го рангу»;
- з 08.06.2000 - персональне звання «Радник митної служби 20-го рангу»;
- з 01.04.2004 - персональне звання «Інспектор митної служби І рангу»;
- з 25.06.2005 - «Радник митної служби ІІІ рангу»;
- з 05.06.2013 - 12 ранг державного службовця;
- з 01.01.2014 - «Радник податкової та митної справи ІІІ рангу»;
- з 08.12.2019 - 6 ранг державного службовця;
- 25.06.2020 - спеціальне звання «Радник митної служби ІІІ рангу».
Пунктом 1 Порядку №283 регламентовано, що цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби.
Згідно з пунктом 2 Порядку №283 до стажу державної служби зараховується робота (служба), серед іншого, на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.
Пунктом 4 Порядку №283 закріплено, що документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи.
Пунктом 5 Порядку №283 визначено, що обчислений відповідно до цього Порядку стаж державної служби застосовується для встановлення державним службовцям надбавки за вислугу років, надання додаткових оплачуваних відпусток та призначення пенсії.
Відповідно до статті 408 Митного кодексу України (в редакції Закону від 11.07.2002 №92-IV) (далі - МК України) правовий статус посадових осіб митної служби України, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, цим Кодексом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом України «Про державну службу».
Згідно з частиною 1 статті 413 МК України у вказаній редакції, особи, які вперше зараховуються на посади державної служби у митних органах, спеціалізованих митних установах та організаціях, приймають Присягу державного службовця.
Відповідно до частин 1, 2 статті 569 МК України (у редакції Закону від 13.03.2012 №4495-VI) посадовими особами митної служби України є працівники митних органів України, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності митної служби України і яким присвоєно спеціальні звання митної служби. Посадові особи митної служби України є державними службовцями.
Правове становище посадових осіб митної служби України визначається цим Кодексом, а в частині, не врегульованій ним, - законодавством про державну службу та іншими актами законодавства України.
Відповідно до частини 1 статті 588 МК України (у редакції Закону від 13.03.2012 №4495-VI) пенсійне забезпечення посадових осіб митної служби України здійснюється відповідно до умов і порядку, встановлених Законом України «Про державну службу». Час служби зазначених осіб в митних органах зараховується до стажу державної служби, необхідного для призначення пенсії державного службовця.
Частиною 1 статті 588 МК України (у редакції Закону №405-VII від 04.07.2013) передбачено, що пенсійне забезпечення посадових осіб органів доходів і зборів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу». При цьому, період роботи (служби) зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) в органах доходів і зборів зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Крім того, частиною 17 статті 37 Закону №3723-ХІІ визначено, що період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Аналогічні положення щодо віднесення посадових осіб органів доходів і зборів до державних службовців та пенсійного забезпечення посадових осіб органів доходів і зборів в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу», були передбачені і Митними кодексами України від 11.07.2002 (про що зазначено вище) та від 12.12.1991 (зокрема, частина 3 статті 154 МК України в редакції Закону №1970-XII).
Отже, законодавством, яке діяло в період роботи (служби) позивача, та яке діє на цей час визначено, що посадові особи державної митної служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому, період проходження такої служби в митних органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ.
Вказане підтверджується також положенням пункту 7 частини 2 статті 46 Закону №889-VIII та пункту 4 «Порядку обчислення стажу державної служби», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №229 від 25.03.2016 (далі - Порядок №229), які діють з 01.05.2016, де закріплено, що до стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.
З огляду на вказане, суд критично оцінює посилання третьої особи на положення пункту 17 частини 3 статті 3 Закону №889-VIII, відповідно до якого дія цього Закону не поширюється на осіб рядового і начальницького складу правоохоронних органів та працівників інших органів, яким присвоюються спеціальні звання, якщо інше не передбачено законом, оскільки судом в ході розгляду справи встановлено, що нормами Митного кодексу України та статті 46 Закону№889-VIII (яка є спеціальною щодо статті 3 цього ж Закону) передбачено протилежне.
Враховуючи викладене, суд висновує, що на момент звернення позивача до ГУ ПФ у Львівській області (24.10.2024), існували всі умови, необхідні для призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ, пунктів 10, 12 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889, а саме: позивач досяг 64 річного віку, набув більше 45 років страхового стажу, а стаж роботи на посадах державного службовця станом на 01.05.2016 становив понад 20 років. Крім того, позивач продовжував працювати на посадах державної служби.
Таким чином, відмова відповідача в переведенні позивача на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» є неправомірною. Тому, рішення ГУ ПФ України в Донецькій області від 31.10.2024 №134550019191 слід визнати протиправним та скасувати.
Щодо покликань відповідача на рішення Конституційного Суду України у справі за конституційною скаргою особи щодо відповідності Конституції України (конституційності) підпункту 1 пункту 2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну служб» від 10.12.2015 № 889-VIII (щодо гарантій соціального захисту державних службовців) від 23.12.2022 №3-р/2022 у справі №3-132/2018 (5462/17), суд зазначає таке.
Вказаним рішенням визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) підпункт 1 пункту 2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, тому що він унеможливив перерахунок розмірів пенсій, призначених на підставі статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ зі змінами.
Водночас підпункт 1 пункту 2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIIІ, визнаний неконституційним у зазначеному аспекті, втрачає чинність через три місяці з дня припинення чи скасування в Україні воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 (із змінами).
Конституційний Суд України звернув увагу на обов'язок Верховної Ради України внормувати перерахунок розмірів пенсій осіб, яким надано право на призначення пенсії на підставі ст. 37 Закону № 3723-ХІІ зі змінами, з урахуванням приписів Конституції України та цього Рішення.
Отже, з наведеного висновується, що враховуючи рішення Конституційного Суду України від 23.12.2022 №3-р/2022, правове регулювання перерахунку пенсії держаних службовців у майбутньому зазнає змін.
Проте до врегулювання Верховною Радою України питання перерахунку пенсій, призначених на підставі статті 37 Закону №3723-ХІІ, підстав для такого перерахунку немає.
Однак повертаючись до обставин розглядуваної справи суд звертає увагу, що позивачу до 01.05.2016 не призначалося пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ. Вперше за призначенням пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ, пунктів 10, 12 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889 позивач звернувся 24.10.2024. Таким чином, у цій справі спір стосується саме призначення пенсії, а не перерахунку раніше призначеної пенсії.
Щодо позовних вимог про врахування під час призначення пенсії довідки про складові заробітної плати, суд зазначає таке.
Слід звернути увагу, що Постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622 затверджено Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок №622).
Пунктом 2 Порядку №622 передбачено, що згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу» на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-XII «Про державну службу» мають право особи, які на день набрання чинності Законом України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу»:
мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України;
займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України.
Згідно з пунктом 4 Порядку №622 пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. При цьому: посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби);
розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 1 травня 2016 року. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на 60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні;
у разі коли в осіб, зазначених в пункті 2 цього Порядку, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 1 травня 2016 р., середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 1 травня 2016 р. на кількість таких місяців. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні. При цьому для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у травні 2016 р., а також для осіб, які не працювали починаючи з 1 травня 2016 р. на посадах державної служби, сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається з розрахунку таких виплат за травень 2016 р. як за повний місяць;
матеріальна допомога та виплати, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць, враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді.
За бажанням осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на дату виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір зазначених в абзацах третьому - п'ятому цього пункту виплат визначається в середніх розмірах, визначених законодавством, таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі. Середньомісячна сума зазначених виплат за місяць визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за місяць на фактичну чисельність державних службовців за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі.
Згідно з пунктом 5 Порядку №622 довідки про заробітну плату державних службовців, визначені за формами згідно з додатками 1-6, видаються виключно для призначення згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII «Про державну службу» пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 р. № 3723-XII «Про державну службу» та не є підставою для перегляду раніше призначеної пенсії державного службовця.
Таким чином, особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України №889- VIII, пенсія призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права на неї. При цьому, розмір пенсії обраховується органами пенсійного фонду, зокрема, на підставі довідок, виданих за встановленою формою уповноваженим державним органом, в якому працювала особа, або його правонаступником.
Форми довідок про заробітну плату для призначення згідно з пунктами 10 і 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 № 1-3, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 08.02.2017 за №180/30048 (далі - Постанова №1-3), зокрема:
- форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років);
- форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією);
- форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби.
Згідно з частиною 4 статті 45 Закону №1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Отже, здійснюючи переведення з одного виду пенсії на інший, пенсійний орган повинен враховувати документи про страховий стаж, заробітну плату та додаткові документи, що є у пенсійній справі.
Судом з'ясовано, що під час подання заяви про призначення пенсії 24.10.2024 в справі є довідки за формою, затвердженою Постановою №1-3, а саме: довідка про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) за №211/7.4-22/51 від 24.10.2024 та довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) №13-70-05/38-42 від 24.10.2024, №212/7.4-22/51 від 24.10.2024 та №14/7.4-22/38 від 24.10.2024.
На всі види оплати праці, включені в довідки, нараховано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Таким чином, з позиції суду всі відображені в довідках види оплати праці, - є складовими частинами заробітної плати позивача, з якої сплачені внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, тому вони мають братися до уваги при розрахунку розміру пенсії позивача.
Такий висновок суду узгоджується з положеннями пункту 1 частини 1 статті 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV.
Крім того, в оскарженому рішенні відповідача відсутні будь-які зауваження з приводу форм наданих довідок.
Оцінюючи дії ГУ ПФ України в Донецькій області суд вважає, що відповідач під час прийняття рішення про відмову позивачу в призначенні пенсії не зарахувавши період роботи позивача на посадах в органах Державної митної служби України до стажу державної служби, діяв протиправно. Тому рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 31.10.2024 №134550019191 про відмову в призначенні пенсії слід скасувати.
Щодо зобов'язання ГУ ПФ України в Донецькій області зарахувати до стажу державної служби період роботи на посадах в органах Державної митної служби України та призначити пенсію за віком, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, згідно із яким, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
У справі, яка розглядається, для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено ГУ ПФ України в Донецькій області, рішеннями якого відмовлено у призначенні пенсії.
Тому, дії зобов'язального характеру щодо зарахування позивачу до стажу державної служби період роботи на посадах в органах Державної митної служби України з 30.05.1997 по дату звернення за призначенням пенсії за віком, має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, яким у цьому випадку є ГУ ПФ України в Донецькій області.
Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією, що викладена у постанові Верховного Суду від 08.02.2024 у справі №500/1216/23.
Відповідно до частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2); визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3); визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4); інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).
З огляду на викладене, суд висновує, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання ГУ ПФ України в Донецькій області зарахувати до стажу державної служби позивача період роботи на посадах в органах Державної митної служби України з 30.05.1997 по дату звернення за призначенням пенсії за віком та призначити з 24.10.2024 пенсії за віком відповідно до відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ «Про державну службу», пунктів 10, 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу», з урахуванням довідок, виданих Львівською митницею та Галицькою митницею.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно з частиною 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог. Отже, позов необхідно задовольнити повністю.
Судовий збір відповідно до частини 1 статті 139 КАС України слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача в повному обсязі.
Керуючись статтями 2, 8-10, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 293, КАС України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 31.10.2024 №134550019191 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, м. Слов'янськ, Донецька область, пл. Соборна, 3; ЄДРПОУ 13486010) призначити з 24.10.2024 ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) пенсію за віком відповідно до відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ «Про державну службу», пунктів 10, 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу», зарахувавши до стажу державної служби позивача період роботи на посадах в органах Державної митної служби України з 30.05.1997 по дату звернення за призначенням пенсії, та з врахуванням довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) №211/7.4-22/51 від 24.10.2024 та довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) №13-70-05/38-42 від 24.10.2024, №212/7.4-22/51 від 24.10.2024 та №14/7.4-22/38 від 24.10.2024, виданих Львівською митницею та Галицькою митницею.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, м. Слов'янськ, Донецька область, пл. Соборна, 3; ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Кравців Олег Романович