19 червня 2025 року Справа №160/16201/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Конєва С.О., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
26.05.2025р. (згідно відомостей Укрпошти) ОСОБА_1 звернулася з адміністративним позовом до Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови у скасуванні постанови про арешт майна боржника від 18.12.2018р. та про арешт коштів боржника від 23.06.2020, а також не зняття всіх арештів, обтяжень та заборон, що були накладені в рамках виконавчого провадження №50759558 з виконання виконавчого напису №8016, виданого 15.11.2013 Приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною про звернення стягнення на предмет іпотеки;
- зобов'язати відповідача скасувати арешти, обтяження та заборони, що були накладені на підставі постанови про арешт майна боржника від 18.12.2018р. та про арешт коштів боржника від 23.06.2020 в рамках виконавчого провадження №50759558 з виконання виконавчого напису №8016, виданого 15.11.2013 Приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Вивчивши матеріали поданого адміністративного позову, суд приходить до висновку про те, що зазначений позов слід залишити без руху на підставі ч.1 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з наступного.
Так, відповідно до ч.1 ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що Учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Водночас, у частині, що не врегульована ст.287 вказаного Кодексу, вимоги щодо заяви визначаються загальними нормами, зокрема ст.ст. 49, 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, позивачем не заявлено клопотання до суду про залучення третьої особи, проте, в позові позивач зазначає третю особу - ОСОБА_2 , тоді як залучення третіх осіб відбувається шляхом вирішення такого клопотання в порядку ст.ст. 49, 50 Кодексу адміністративного судочинства України та не передбачено залучення третіх осіб позивачем самостійно в порушення вимог ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України.
Пунктом 5 ч.5 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у позовній заяві зазначаються, зокрема, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Так, позивач у позові просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови у скасуванні постанов про арешт майна боржника та про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні №50759558, проте, обставин щодо такої відмови, яка мала місце з боку відповідача як суб'єкта владних повноважень, у позові не викладено, а також і не зазначено про докази, що такі обставини підтверджують, в порушення вимог п.5 ч.5 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно до ч.4 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Так, позивач у позові зазначає своє місцезнаходження за адресою: м. Дніпро, вул. Віддалена, 98, проте, доказів на підтвердження наведеного позивачем до позову не додано, в порушення вимог ч.4 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Також, згідно до п.1 ч.2 ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позовну заяву може бути подано до суду, зокрема, у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Так, як вбачається зі змісту адміністративного позову та доданих до нього документів, про не зняття арешту з майна та коштів за вказаними постановами позивачеві було відомо вже станом на 29.07.2024р., про що свідчить зміст адвокатського запиту адвоката Пушка С.В. (вих №29/07/2024 від 29.07.2024р.), тобто, з урахуванням приписів п.1 ч.2 ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України, тобто мала звернутися до суду з даним позовом у період з 30.07.2024р. по 10.08.2024р. включно, разом з тим, з даним позовом позивач звернулася лише 26.05.2025 (згідно відомостей Укрпошти).
Частиною 1 ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Також і відповідно до ч. 6 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Так, у позовній заяві позивач вказує на те, що про порушення своїх прав вона дізналась 14.05.2025р. після подання заяви про скасування обтяження та арешту майна та відсутності жодної реакції зі сторони відповідача на таку заяву.
Разом з тим, наведені у позові аргументи не можуть бути визнані судом належними доказами на підтвердження дотримання позивачем строків звернення до суду з даним позовом, оскільки як встановлено судом вище про не зняття арешту з майна та коштів за зазначеними у позові постановами позивачеві було відомо вже станом на 29.07.2024р.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що невжиття відповідних заходів та зволікання у зверненні до суду з цим позовом не може бути визнано судом поважними причинами.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позивачем позов поданий без додержання вимог, встановлених ст.ст. 49, 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому даний позов підлягає залишенню без руху із встановленням позивачеві строку для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позову без руху.
Вищезазначені недоліки позовної заяви мають бути усунені позивачем у десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позову без руху шляхом надання до суду:
- адміністративного позову, оформленого відповідно до вимог ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України та з дотриманням норм ч.1 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: із зазначенням у ньому викладу обставин, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови у скасуванні постанов про арешт майна боржника та про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні №50759558 та зазначити про докази, що їх підтверджують, у відповідності до вимог п.5 ч.5 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України;
- клопотання про залучення третьої особи в порядку ст.ст. 49, 50 Кодексу адміністративного судочинства України, у відповідності до вимог ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України;
- заяви про поновлення строку звернення до суду з даним адміністративним позовом та доказів поважності причин його пропуску у відповідності до вимог ч.1 ст.123, ч.6 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 50, ч.4, ч.6 ст.161, ч.1 ст.169, ст.ст. 243, 248, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Позивачеві у десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позову без руху, усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до суду:
- адміністративного позову, оформленого відповідно до вимог ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України та з дотриманням норм ч.1 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: із зазначенням у ньому викладу обставин, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови у скасуванні постанов про арешт майна боржника та про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні №50759558 та зазначити про докази, що їх підтверджують, у відповідності до вимог п.5 ч.5 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України;
- клопотання про залучення третьої особи в порядку ст.ст. 49, 50 Кодексу адміністративного судочинства України, у відповідності до вимог ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України;
- заяви про поновлення строку звернення до суду з даним адміністративним позовом та доказів поважності причин його пропуску у відповідності до вимог ч.1 ст.123, ч.6 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Роз'яснити позивачеві, що відповідно до п.1 ч.4 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Ухвала суду не підлягає оскарженню окремо від ухвали про повернення заяви згідно до вимог ст.ст.294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили у строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.О. Конєва