Сторожинецький районний суд Чернівецької області
Справа № 723/803/25
Провадження № 1-кп/723/1746/25
19 червня 2025 року Сторожинецький районний суд Чернівецької області
в складі головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сторожинець кримінальне провадження №12024260000001177 від 07.11.2024 року по обвинуваченню
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та зареєстрованого в АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 , громадянина України, з вищою освітою, працюючого водієм у ФОП ОСОБА_4 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 286 КК України, щодо якого запобіжний захід не обирався,
за участю: прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_6 ,
встановив:
07 листопада 2024 року приблизно о 16:00 год., обвинувачений ОСОБА_3 , керуючи технічно справним вантажним спеціалізованим фургоном рефрижератором марки «Renault Master»,реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався в світлу пору доби по автодорозі Р-62 сполученням «Криворівня - Путила - Вижниця - Сторожинець - Чернівці», а саме по вул. Головній в с. Кам'яна Чернівецького району Чернівецької області, в напрямку м. Чернівці, зі швидкістю не менше 103,8 км/год, що перевищує дозволену швидкість в межах населеного пункту.
Наближаючись до будинку № 6 «Б» зазначеної вулиці обвинувачений ОСОБА_7 проявив неуважність до дорожньої обстановки та самовпевненість у виборі швидкості руху керованого ним транспортного засобу, неправильно застосував прийоми керування транспортним засобом та маючи об'єктивну можливість вчасно виявити небезпеку для руху - пішохода ОСОБА_8 , який перетинав проїзну частину дороги поза межами пішохідного переходу, з права на ліво відносно напрямку руху зазначеного вантажного автомобіля, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки керованого ним транспортного засобу, продовжив рух, внаслідок чого допустив наїзд на ОСОБА_8 .
Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди пішоходу ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до висновку СМЕ № 844 від 19.12.2024 спричинено смерть.
Вказану дорожньо-транспортну пригоду обвинувачений ОСОБА_3 скоїв в результаті порушення та невиконання вимог п. 12.4 Правил дорожнього руху, що безпосередньо перебуває у причинному зв'язку з настанням зазначеної дорожньо-транспортної пригоди, а також п. п. 1.5 та 2.3 (б, д), які лише сприяли порушенню вищевказаних Правил, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 та ведених в дію з 01.01.2002, які вимагають від водія:
- п. 12.4. У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год;
- п. 1.5. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків;
- п. 2.3. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:
б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;
д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху.
Таким чином, своїми діями ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого і його дії за цією статтею кваліфіковані правильно.
Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні вину в пред'явленому йому обвинуваченні визнав повністю, пояснив, що 07.11.2024 приблизно о 16 год. керував автомобілем Рено Мастер в с. Кам'яна з перевищенням допустимої швидкості, яка приблизно становила 100 км/год., та допустив наїзд на людину. Керуванню нічого не перешкоджало, була світла пора доби. Після наїзду зупинився, зателефонував у швидку допомогу. Особу, на яку скоїв наїзд побачив тоді, коли останній переходив дорогу. Не мав можливості уникнути наїзду, бо їхав з перевищенням швидкості. Потерпілій відшкодував витрати на поховання. Стаж керування транспортними засобами 5 років. Протягом останнього року щодня проїжджає близько 200 км, так як розвозить товар по магазинах. Протягом року близько 5разів притягувався до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху, зокрема за не пристебнутий пасок безпеки, перевищення швидкості. У вчиненому розкаявся, просив не позбавляти волі та не позбавляти прав керування транспортними засобами, інакше залишиться без роботи і без житла, а заробіток водія у ФОП єдине джерело його доходу.
Показання обвинуваченого ОСОБА_3 відповідають фактичним обставинам обвинувачення і учасниками судового розгляду не оспорюються.
Потерпіла ОСОБА_9 в судовому засіданні дала показання про те, що ОСОБА_8 , на якого був скоєний наїзд, є її дядьком, інших близьких родичів у нього не було. 07.11.2024 о 15-40 год вона вийшла з шкільного автобуса, яким поверталася з роботи, і приблизно за 5 хвилин була вдома. Тоді їй зателефонували і повідомили, що дядька збила машина. Коли вона прийшла на місце ДТП, побачила, що дядько лежить на дорозі. Водій, що його збив, сидів на обочині, плакав, говорив, що винен, запропонував відшкодування. Наступного дня його керівник привіз кошти на поховання. Претензій до обвинуваченого вона не має. Вважає, що обвинуваченого не слід позбавляти волі, але позбавити прав керування транспортними засобами.
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд, за згодою всіх учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, чи правильно розуміють учасники судового розгляду зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також їм роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Обвинувачений ОСОБА_3 погодився на скорочений порядок судового розгляду, без дослідження будь-яких доказів, крім його особистого допиту, допиту потерпілої, дослідження матеріалів кримінального провадження, які характеризують його особу, та щодо речових доказів і процесуальних витрат, пояснивши, що рішення його добровільне і наслідки, передбачені ч. 3 ст.349 КПК України йому зрозумілі.
При призначенні покарання обвинуваченому суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Зокрема, суд враховує, що скоєний обвинуваченим злочин відповідно до ст. 12 КК України належить до категорії тяжких злочинів, вчинених з необережності.
Вивченням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_3 з матеріалів досудового провадження та досудової доповіді, складеної уповноваженим органом пробації, встановлено, що він є особою раніше не судимою, на обліку у лікаря психіатра чи нарколога не перебуває, працює водієм у ФОП, де характеризується позитивно, у зв'язку з чим клопочуть не позбавляти прав керування через нестачу водіїв. Протягом 2024 року неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху, в тому числі двічі за перевищення встановлених обмежень швидкості руху в населених пунктах. За висновком органу пробації ризик вчинення повторно кримінального правопорушення оцінюється як низький, виправлення ОСОБА_3 можливе без позбавлення або обмеження волі.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , згідно ст. 66 КК України суд визнає щире каяття, добровільне відшкодування завданого збитку.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , відповідно до ст. 67 КК України судом не встановлено.
Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
За наведених обставин, враховуючи тяжкість вчиненого злочину, обставини, що пом»якшують покарання, особу обвинуваченого, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, вину визнав, позитивно характеризується, його молодий вік, відсутність претензій у потерпілої, а також те, що не намагався уникнути відповідальності, так як після вчинення злочину залишався на місці та запропонував потерпілій відшкодування, приймаючи до уваги думку потерпілої, яка не бажає позбавлення волі обвинуваченому, суд вважає можливим призначення покарання в межах санкції статті із застосуванням положень ст.75 КК Ураїни.
Вирішуючи питання про призначення додаткового покарання у виді позбавлення прав керування транспортними засобами, суд приймає до уваги обставини вчинення кримінального правопорушення, порушення вимог Правил дорожнього руху, які перебувають у причинному зв'язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди, а саме значне перевищення встановленої швидкості руху. Крім того, враховує, що ОСОБА_3 , як водій, систематично порушував вимоги Правил дорожнього руху, в тому числі неодноразово був притягнутий до відповідальності за перевищення встановлених обмежень швидкості руху. Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку про доцільність призначення додаткового покарання у виді позбавлення прав керування транспортними засобами.
На думку суду, саме таке покарання сприятиме виправленню обвинуваченого та попередженню вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
При цьому суд вважає, що суспільний інтерес, який полягає в забезпеченні безпеки руху в даному випадку переважає над інтересом приватної особи - обвинуваченого та його роботодавця, у непозбавленні обвинуваченого прав керування транспортними засобами. Також суд враховує, що обвинувачений має вищу економічну освіту, що дає йому можливість працевлаштування.
Питання про долю речових доказів підлягає вирішенню у відповідності до вимог ст.100 КПК України.
У відповідності до ст.124 КПК України з обвинуваченого підлягають стягненню витрати на залучення експертів для проведення експертиз в сумі 19101,60 грн.
Керуючись ст.ст. 100,124, 368-370, 373,374 КПК України, суд
ОСОБА_10 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України і призначити йому покарання у вигляді 4 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на два роки.
На підставі ст.ст. 75, 76 КК України ОСОБА_10 звільнити від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, якщо він протягом дворічного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього судом обов'язки, а саме:
-періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання;
-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Речовий доказ в кримінальному провадженні автомобіль марки «Renault Master», номерний знак НОМЕР_1 , залишити за належністю власнику ОСОБА_11 .
Скасувати арешт з автомобіля марки «Renault Master», номерний знак НОМЕР_1 , накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Чернівці від 12.11.2024 року.
Стягнути з ОСОБА_10 на користь держави витрати на залучення експертів на загальну суму 19101,60 грн.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Вирок може бути оскаржений до Чернівецького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Сторожинецький районний суд Чернівецької області.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.