Справа № 635/10976/23
Провадження № 2/635/927/2025
12 червня 2025 року сел. Покотилівка
Харківський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді - Лук'яненко С.А.,
секретар судового засідання - Пальчук Е.О.,
розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частку земельної ділянки в порядку спадкування за законом,-
Позивач ОСОБА_1 звернулася до Харківського районного суду Харківської області з вищевказаним позовом, в якому просить визнати за нею право власності на частку земельної ділянки площею 0,079 га, кадастровий номер 6325156700:00:003:0411, розташованої в АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування позову зазначила, що її мати ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після її смерті позивачка звернулась у встановлений законом строк до приватного нотаріуса Харківського районного нотаріального округу Шило І.В. із заявою про прийняття спадщини за законом і 24.04.2023 року на підставі її заяви було заведено спадкову справу №38/2023. Приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Шило І.В 01.11.2023 року їй було видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті матері на частку житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1 .
Вказаний будинок знаходиться на приватизованій земельній ділянці площею 0,079 га, кадастровий номер 6325156700:00:003:0411, розташованої в АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, яка знаходиться у спільній сумісній власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
При зверненні позивача до нотаріальної контори з приводу оформлення спадщини на частину земельної ділянки, що належала її померлій матері, постановою нотаріуса від 08.11.2023 їй було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, оскільки як вбачається з Державного акту про право приватної власності на землю, зазначена вище земельна ділянка передана у спільну сумісну власність без визначення часток учасників спільної сумісної власності. Оскільки позивач прийняла спадщину у виді 1/2 частки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , то вона вважає, що до неї перейшло право на спадкування частки земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, що є пропорційною до розміру успадкованої частки житлового будинку.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 18.12.2023 року позовну заяву було залишено без руху.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 25.12.2023 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 23.08.2024 року підготовче засідання закрите, призначено справу до розгляду по суті.
У судове засідання позивач не з'явилася, до суду надіслала клопотання про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, про день та час слухання справи повідомлений належним чином в порядку ст. 128 ЦПК України, причини неявки суду не повідомив. Будь-яких клопотань від відповідача до суду не надходило.
У зв'язку з повторною неявкою в судове засідання належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив відповідно до статті 280 ЦПК України, суд вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.
Враховуючи, що в судове засідання не з'явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши надані докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , її батьками є ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , видане Відділом реєстрації актів цивільного стану Харківського РУЮ Харківської області).
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого Височанською селищною радою Харківського району Харківської області, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .
24.04.2023 року на підставі заяви ОСОБА_1 приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Шило І.В. було заведено спадкову справу №38/2023 після смерті ОСОБА_3 .
Як вбачається із свідоцтва про право на спадщину за законом від 01.11.2023 року після смерті матері позивач ОСОБА_1 прийняла спадщину у виді частки житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель та споруд, розташованого в АДРЕСА_1 , яка належала померлій на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Першою державною нотаріальною конторою Харківського району 19.03.1997 року за реєстровим №2-1009, зареєстрованого Харківським міським бюро технічної інвентаризації 19.05.1997 р. в реєстровій книзі №23 під реєстровим №2964.
Вказаний будинок знаходиться на земельній ділянці площею 0,079 га, кадастровий номер 6325156700:00:003:0411, розташованої в АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, яка знаходиться у спільній сумісній власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що підтверджується копією Державного акту на право приватної власності на землю серія ХР №25-65-91101.
Постановою приватного нотаріуса Харківського районного нотаріального округу від 08.11.2023 ОСОБА_1 було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії щодо видачі свідоцтва про право на спадщину на частку земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , яка залишилась після смерті її матері ОСОБА_3 , оскільки як вбачається з Державного акту про право приватної власності на землю, зазначена вище земельна ділянка передана у спільну сумісну власність без визначення часток учасників спільної сумісної власності.
Надаючи правову оцінку встановленим фактам, суд дійшов наступного висновку.
Стаття 41 Конституції України встановлює, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, яке є непорушним.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно ч. 1 ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
Відповідно до ст. 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.
Відповідно до ст. 89 Земельного Кодексу України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюються за договором або законом.
Співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки, крім випадків, установлених законом.
Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.
Відповідно до статті 355 Цивільного кодексу України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно); майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності; право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом; спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.
Згідно з ч. 1 ст. 87 Земельного кодексу України право спільної часткової власності на земельну ділянку виникає за рішенням суду та при прийнятті спадщини на земельну ділянку.
Відповідно до статті 1225 Цивільного кодексу України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.
Згідно зі ст. 1226 Цивільного кодексу України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. Суб'єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 368 Цивільного кодексу України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
Згідно зі ст. 370 Цивільного кодексу України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.
У відповідності до роз'яснень, що містяться у п. 5 постанови Пленуму Верховного суду України № 20 від 22.12.1995 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі частки з спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини. При відсутності доказів про те, що участь когось з учасників спільної сумісної власності (крім сумісної власності подружжя) у надбанні майна була більшою або меншою - частки визначаються рівними.
Відповідно до ст. 361 Цивільного кодексу України розпорядження часткою у праві спільної часткової власності співвласником може здійснюватися самостійно.
Відповідно до положень статей 1216, 1218 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно ст. 1217 Цивільного кодексу України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно з п. "г" ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.
Щодо ефективності обраного позивачем способу захисту порушених прав слід взяти до уваги постанову Верховного Суду від 14.08.2024 року у справі № 522/3974/20, в якій вказано, що визначення частки померлого у праві спільної сумісної власності є неналежним способом захисту своїх прав з огляду на те, що вирішення судом питання про права померлої особи, яка не має цивільної процесуальної правоздатності та дієздатності, суперечить законодавству. Належним способом захисту порушеного права в даному випадку є позов про визнання права власності (права на частку у праві спільної власності на спірне майно) в порядку спадкування, і такі вимоги були заявлені позивачем. При розгляді справ про визнання права власності на майно в порядку спадкування, встановлення належності спірного майна до складу спадщини є передусім питаннями доведення відповідних обставин, які суд вирішує вмотивувальній частині свого рішення.
Отже, обраний позивачкою спосіб захисту є ефективним та призведе до відновлення порушених прав, адже судом встановлено, що невизначеність часток у праві спільної сумісної власності позбавляє позивачку можливості належним чином оформити свої спадкові права на частину земельної ділянки, що належала померлій ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності.
Невизначеність часток у праві спільної сумісної власності позбавляє позивача можливості належним чином оформити свої спадкові права на земельну ділянку, що належала померлій ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 372 Цивільного кодексу України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Частиною 4 ст.120 Земельного кодексу України передбачено, що у разі набуття права власності нажилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.
Враховуючи те, що позивач набула право власності в порядку спадкування на частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , і позбавлена можливості у позасудовому порядку оформити право власності на частину земельної ділянки для обслуговування житлового будинку за цією ж адресою, що входить до складу спадщини, керуючись відповідними нормами законодавства, суд вважає, що вимоги позивача є доведеними і обґрунтованими, та такими, що ґрунтуються на законі, а отже, підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідач на виклики до суду не з'явився, відзиву на позов не надав, іншого не довів.
Керуючись ст.ст. 2-13, 81, 141, 247, 264, 265, 280-282 ЦПК України суд , -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частку земельної ділянки в порядку спадкування за законом - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на частку земельної ділянки площею 0,079 га, кадастровий номер 6325156700:00:003:0411, розташованої в АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст.ст.284-285 ЦПК України.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 ;
Відповідач - ОСОБА_2 , останнє відоме місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 .
Суддя С.А.Лук'яненко