Справа № 645/529/25
Провадження № 1-кп/645/285/25
16 червня 2025 року м. Харків
Немишлянський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - адвоката ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудового розслідування за №12024226220000451 від 14.11.2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,-
В провадженні Немишлянського районного суду м. Харкова перебуває обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 06.05.2025 року продовжено ОСОБА_5 застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 03.07.2025 року, включно із визначенням розміру застави.
16.06.2025 року через канцелярію до суду надійшло клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 днів, посилаючись на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Зазначила, що ОСОБА_5 може переховуватися від суду з метою уникнення відповідальності, незаконно впливати на свідків, та потерпілу у кримінальному провадженню, оскільки діяння вчинене обвинуваченим із застосуванням насильства та останньому відомі анкетні данні свідків та потерпілої, тому обвинувачений шляхом застосування погроз та умовлянь може впливати на них з метою зміни показань під час судового розгляду, також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, огляду на зухвалість та цинічне ставлення обвинуваченого до законних інтересів суспільства та держави, разом з тим може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки обвинувачений неодноразово судимий, не працює та не має постійного джерела доходу.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримала своє клопотання посилаючись на обставини викладені вище.
Обвинувачений утримався від висловлення своєї думки стосовно клопотання прокурора, захисник покладався на розсуд суду.
Суд, вислухавши думку сторін кримінального провадження, приходить до наступного.
Як зазначено у ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
З метою досягнення завдань кримінального провадження та для належного здійснення правосуддя у справах про вчинення кримінального правопорушення у КПК України передбачено заходи забезпечення кримінального провадження, до яких належить, зокрема, тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою (статті 131, 176, 183 КПК України).
Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
Статтею 194 КПК України визначено, що підставами для застосування заходів забезпечення кримінального провадження є: наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Запобіжні заходи як заходи процесуального примусу застосовуються до обвинуваченого з метою запобігти можливості приховуватися від слідства і суду, перешкоджання встановленню істини у кримінальному провадженні та здійсненню правосуддя, а також запобігти спробам продовжити злочинну діяльність і полягають у обмеженні свободи пересування (ст. 177 КПК України).
Крім цього, враховуючи практику Європейського суду та положення ч. 1 ст. 178 КПК України, при розгляді питання про доцільність продовження тримання особи під вартою, суд бере до уваги характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
За змістом ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також відповідно до практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за процедурою, встановленою законом.
Європейський суд з прав людини роз'яснює, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи («Харченко проти України», «Лабіта проти Італії», «Рохліна проти Росії»).
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Панченко проти Росії» та «Бекчиєв проти Молдови» зазначив, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вони маловірогідні і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.
Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого йому злочину може вдатися до відповідних дій.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Серед іншого, суд враховує наступне: вагомість наявних доказів, досліджених судом, що обвинувачений обґрунтовано підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення, тобто суд вбачає наявність розумної обґрунтованої підозри відносно обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину; тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому в разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого злочину, при цьому суд, ґрунтуючись на принципі презумпції невинуватості, не ставить ціллю передбачити можливе покарання за інкриміноване обвинуваченому діяння; вік та стан здоров'я обвинуваченого, його сімейний стан.
Під час вирішення питання про продовження ОСОБА_5 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених п.п. 1, 3,4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були підставою для застосування запобіжного заходу, а також приймає до уваги, що відповідно до обвинувального акта ОСОБА_5 обвинувачуються у скоєнні тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до десяти років.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини.
Відповідно до практики ЄСПЛ, зокрема правової позиції, викладеній в п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України», вирішуючи питання щодо можливості застосування інших запобіжних заходів відносно обвинувачених, зважаючи на обґрунтованість підозри та наявність вказаних ризиків, та приймаючи до уваги відсутність фактичних даних, які свідчать про зміну цих ризиків, суд вважає неможливим запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'яких або скасування запобіжних заходів.
Таким чином, будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, визначених ст. 177 КПК України, для застосування обвинуваченому ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.
Враховуючи викладене, з метою запобігання спробам обвинуваченого ОСОБА_5 переховуватися від суду, знищити, незаконно впливати на свідків, потерпілу, вчинити інше кримінальне правопорушення та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, суд вважає, що є наявними підстави для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а тому продовжує обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Згідно ч. 1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати 60 днів.
На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 177, 178, 183, 194, 314-316,331, 372 КПК України суд,-
Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк шістдесят діб, тобто до 13 серпня 2025 року включно, із визначеною сумою застави у розмірі 242240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень 00 копійок.
Копію ухвали направити до ДУ «Харківський слідчий ізолятор» - для виконання.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченим в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали.
Суддя ОСОБА_1