Справа № 333/1759/23
Провадження № 1-кп/333/172/25
Іменем України
13 червня 2025 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретарів судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Запоріжжя, кримінальне провадження № 12022082050001976 від 11.11.2022 року відносно
ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Запоріжжі, громадянина України, маючого середньо-спеціальну освіту, розлученого, працюючого монтером колії 4 розряду цеху з ремонту і утримання земляного полотна структурного підрозділу «Хортицька дистанція колії» регіональної філії «Придністровська залізниця», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
-за обвинуваченням в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
потерпілої ОСОБА_7 ,
представника потерпілої - адвоката ОСОБА_8 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_9 ,
обвинуваченого ОСОБА_10 , -
1. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним. Стаття (частина статі) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнаний обвинувачений.
Судом визнано доведеним, що обвинувачений ОСОБА_10 вчинив кримінальне правопорушення при наступних обставинах.
11.11.2022 року, приблизно о 17 год. 00 хв., водій ОСОБА_10 , керуючи автомобілем марки «ЗАЗ 1102», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснював рух по проїзній частині вул. Космічна, рухаючись з боку вул. Оранжерейна в напрямку вул. Радіо, в м. Запоріжжі.
В цей же час, пішохід ОСОБА_7 , знаходячись біля буд. № 79 по вул. Космічна в м. Запоріжжі, почала перетинати проїзну частину вул. Космічна, у невстановленому місці, рухаючись, зліва на право за ходом руху водія ОСОБА_10 .
Під час руху поблизу буд. № 79 по вул. Космічна в м. Запоріжжі, водій ОСОБА_10 , маючи об'єктивну спроможність виявити пішохода ОСОБА_7 , яка перебувала на проїзній частині, діючи в порушення вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України, де вказано: «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди», своєчасних заходів до зменшення швидкості руху керованого ним транспортного засобу аж до зупинки не застосував, натомість продовжив свій рух, в результаті чого допустив наїзд передньою частиною кузова керованого ним автомобіля на пішохода ОСОБА_7 .
У результаті дорожньо-транспортної пригоди, згідно з висновком судово-медичної експертизи № 151 від 03.02.2023 року, пішоходу ОСОБА_7 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді: «закритий перелом хірургічної шийки та голівки правої плечової кістки з відривом великого горбика, зі зміщенням кісткових уламків, із наступним проведенням остеосинтезу переломів (оперативне втручання 01.12.2022 року), кваліфікується як ушкодження середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я. Закритий косий перелом проксимального метаепіфізу правої малогомілкової кістки, закритий косий перелом верхньої третини правої великогомілкової кістки зі зміщенням кісткових уламків, із наступним проведення остеосинтезу перелому великогомілкової кістки (оперативне втручання 23.11.2022 року), кваліфікується як ушкодження середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я. Закриті переломи 3-го та 5-го ребер справа по паравертебральній лінії, що як порізно, так і в сукупності, кваліфікується як ушкодження середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я».
Згідно з висновком судової автотехнічної експертизи № CE-19/108-22/14158-IТ від 07.12.2022 року в даній дорожньо-транспортній ситуації, дії водія автомобіля марки «ЗАЗ 1102», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_10 не відповідали вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху України, що знаходиться у причинному зв'язку з подією дорожньо-транспортної пригоди. Водій ОСОБА_10 мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода шляхом своєчасної зупинки керованого ним транспортного засобу до місця наїзду.
Своїми необережними діями ОСОБА_10 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК України, - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесного ушкодження.
2. Позиція обвинуваченого.
Обвинувачений ОСОБА_10 у судовому засіданні свою вину у вчинені зазначеного кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України визнав і суду пояснив, що на той час в місті вимикали освітлення на вулиці, був великий потік зустрічних автомобілів. 11.11.2022 року, о 17 год. 00 хв., він, керуючи автомобілем марки «ЗАЗ 1102», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснював рух по проїзній частині вул. Космічна у м. Запоріжжі, у напрямку Сімферопольського шосе, і своєчасно не помітив як пішохід переходить дорогу, хоча і в невстановленому місці. Після того, як помітив, то прийняв всіх заходів, щоб загальмувати. Після скоєння наїзду він відразу викликав швидку допомогу. В автомобілі також перебувала його дружина ОСОБА_11 . Він рухався зі швидкістю приблизно 50 км/год. Освітлення на вулиці не було. В його автомобілі було увімкнено ближнє світло фар. В його напрямку руху було дві полоси. Він рухався в правій крайній полосі. В зустрічному напрямку також було дві полоси. Пішохід відносно нього переходила дорогу зліва-направо. Коли потерпіла перейшла подвійну полосу і була на першій лівій полосі його напрямку, тоді він її побачив. Він побачив потерпілу приблизно за 5 метрів. Він не заперечує, що наїзд на пішохода відбувся в районі буд. № 79 по вул. Космічна. Зазначені у висновку судово-медичної експертизи спричинені пішоходу ОСОБА_7 тілесні ушкодження у результаті дорожньо-транспортної пригоди, він не оспорює. Порушення правил дорожнього руху України були, тому що сталася дорожньо-транспортна пригода. Він застосовував гальмування, але йому не вистачило часу. На його автомобілі є пошкодження лише на лобовому склі від сумки потерпілої, всі інші частини автомобіля цілі. Після наїзду, вони викликали швидку допомогу, перевірили, що потерпіла дихає, але не чіпали її, щоб не нанести додаткових травм. Він приїжджав до потерпілої, щоб ще раз вибачитися, але ніхто не вийшов. Відшкодував витрати на лікування потерпілої у розмірі 2 000,00 грн. Більше не відшкодовував. Він працює, його зарплата становить від 6 000,00 до 10 000,00 грн. На час вчинення дорожньо-транспортної пригоди діючого полісу обов'язкового страхування він не мав. Протиправні діяння, які ставляться йому в провину, він не оспорює, в скоєному щиросердно розкаюється. Заявлена сума потерпілої є для нього завеликою, крім того, він має їздити в прифронтову зону, де проживає. Цивільний позов визнає частково, приблизно у розмірі 30 000,00 - 40 000,00 грн. У подальшому зобов'язується відшкодовувати шкоду потерпілій.
3. Докази на підтвердження встановлених судом обставин вчинення кримінального правопорушення.
Крім визнання обвинуваченим ОСОБА_10 своєї вини у пред'явленому йому обвинуваченні, суд вважає, що вина останнього у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, за викладених у вироку обставинах у межах висунутого обвинувачення, повністю підтверджується зібраними по кримінальному провадженню і дослідженими в судовому засіданні наступними доказами.
Так, потерпіла ОСОБА_7 суду пояснила, що 11.11.2022 року, приблизно о 17 год. 00 хв., вона вийшла з будинку. Було темно, тому вона підсвічувала собі дорогу ліхтариком. Коли вона переходила дорогу, подивилася вліво, а коли дійшла до половини дороги, то повернула направо голову і побачила автомобіль, який її збив. Вона йшла повільно. Була одягнута в білу курточку, в капюшоні, в руках були два пакети. Спеціальних світловідбиваючих засобів на ній не було. Вона переходила дорогу в невстановленому місці. Обвинувачений їй відшкодував на лікування 2 000,00 гривень. Обвинуваченого просить покарати в межах санкції статті. Цивільний позов підтримує в повному обсязі, просить суд його задовольнити.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_11 суду пояснила, що вона знайома з обвинуваченим. 11.11.2022 року, приблизно о 17 год. 00 хв., вона з ОСОБА_10 їхали на його автомобілі марки «ЗАЗ 1102», реєстраційний номер НОМЕР_1 , по вул. Космічна у м. Запоріжжі. Було вже темно, вони їхали не швидко. Фари на автомобілі були справлені. Потерпілу вони побачили раптово, вже коли та була на дорозі. На потерпілій був вдягнутий капюшон і вона не дивилася на дорогу. Автомобілі вони не обганяли. Коли ОСОБА_10 побачив потерпілу, одразу загальмував. Вуличне освітлення увімкнене не було. Вони їхали по крайній правій полосі біля бордюру. Після наїзду одразу викликали швидку допомогу. Ліхтарика у потерпілої не було. Потерпіла була одягнута в чорні брюки і світлу куртку.
Крім показів потерпілої і свідка, судом досліджені наступні докази, що підтверджують вину обвинуваченого ОСОБА_10 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Із протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 11.11.2022 року, схеми місця дорожньо-транспортної пригоди і фототаблиці, судом встановлено, що було проведено огляд місця дорожньо-транспортної пригоди, здійснено необхідні виміри та фотографування, зафіксовані, зокрема, обстановка на місці дорожньо-транспортної пригоди, розташування транспортного засобу, його пошкодження, вид і стан покриття, місце наїзду, видимість елементів проїжджої частини з місця водія за напрямком руху до місця дорожньо-транспортної пригоди.
Із висновку судово-медичної експертизи № 151п від 03.02.2023 року, судом встановлено, що пішоходу ОСОБА_7 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді: закритий перелом хірургічної шийки та голівки правої плечової кістки з відривом великого горбика, зі зміщенням кісткових уламків, із наступним проведенням остеосинтезу переломів (оперативне втручання 01.12.2022 року), кваліфікується як ушкодження середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я; закритий косий перелом проксимального метаепіфізу правої малогомілкової кістки, закритий косий перелом верхньої третини правої великогомілкової кістки зі зміщенням кісткових уламків, із наступним проведення остеосинтезу перелому великогомілкової кістки (оперативне втручання 23.11.2022 року), що як порізно, так і в сукупності, кваліфікується як ушкодження середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я; закриті переломи 3-го та 5-го ребер справа по паравертебральній лінії, що як порізно, так і в сукупності, кваліфікується як ушкодження середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я; садна в потиличній ділянці та в лівій скроневій ділянці, що самі по собі кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження. Виявлені тілесні ушкодження у ОСОБА_7 утворилися за механізмом тупої травми, тобто від дії тупого (их) предмету (ів) та могли утворитися в умовах дорожньо-транспортної пригоди. Давність утворення тілесних ушкоджень не суперечить строку, вказаному в обставинах справи.
Із протоколу проведення слідчого експерименту від 21.11.2022 року, судом встановлено, що слідчим, в присутності двох понятих, за участю свідка ОСОБА_11 і спеціаліста автотехніка, проведено слідчий експеримент з метою перевірки і уточнення відомостей щодо дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 11.11.2022 року. У районі буд. № 76 по вул. Космічна в м. Запоріжжі свідок пояснила, що 11.11.2022 року, в вечірній час, вона на автомобілі свого чоловіка марки «Таврія», реєстраційний номер НОМЕР_2 , здійснювали рух по вул. Космічна в напрямку до вул. Радіо, і перебувала у якості пасажира переднього сидіння. Швидкість їх руху була невеликою, близько 50 км/год. Під час руху поблизу буд. № 76 вона раптово побачила жінку пішохода, яка перетинала проїзну частину вул. Космічна зліва направо за ходом їх руху. Жінка йшла в постійному темпі звичайного кроку, не поспішаючи, одягнута була в куртку світлового кольору, можливо бежевого, в лівій руці тримала пакет білого кольору. Виявивши пішохода, водій застосував гальмування однак уникнути наїзду на пішохода він не зміг. В подальшому на місці пригоди було відмічено місце наїзду на пішохода, яке було зафіксоване під час проведення огляду місця події від 11.11.2022 року. Дане місце розташоване на відстані 7 м від правого краю проїзної частини та на відстані 2,5 м від ближнього краю заїзду у двір буд. АДРЕСА_3 . Свідок пояснила, що із відміченим місцем вона не погоджується, дане місце розташовувалось на відстані 1,7 м від правого краю проїзної частини та на відстані 3,5 м від ближнього краю заїзду у двір буд. АДРЕСА_3 , в цьому місці відбувся наїзд на пішохода. В подальшому, ОСОБА_11 вказала темп руху пішохода - 8,2 c. За допомогою експериментального автомобіля «Таврія», учасник вказала, що відносно ширини проїзної частини вони рухалися на відстані 0,9 м від правого краю кузова до правого краю проїзної частини. У зв'язку з тим, що відповідно до зафіксованого кінцевого положення автомобіля в ході огляду місця події від 11.11.2022 року, встановлено, що в момент наїзду на пішохода водій вже застосовував гальмування та його автомобіль перебував в загальмованому стані, спеціалістом авто техніком були проведені розрахунки для визначення першої позиції для автомобіля та для пішохода. Проведеними розрахунками встановлена перша позиція від місця наїзду для автомобіля, з урахуванням його завантаженості на момент дорожньо-транспортної пригоди і сповільненням 6,0 м/с2, становить 9,3 м, та 1,06 м для пішохода, що відповідає 0,8 сек. до наїзду. Після цього, проводилися заходи по визначенню пішохода для водія. ОСОБА_11 заявила, що потік зустрічного транспорту в цей момент був дещо ближче до пішохода, після цього відповідно до показань свідка потік зустрічного транспорту був наближений до місця розташування пішохода ближче, після чого проводилися аналогічні дії по визначенню видимості. Проведеною дією встановлено, що пішохода видно. Свідок заявила, що в момент дорожньо-транспортної пригоди вона з чоловіком побачила пішохода, коли пішохід вже перебувала ближче до середини проїзної частини, про що не одноразово наголосила. Проведеною дією встановлено, що незалежно від місця перебування зустрічного транспорту відносно пішохода, його видно за 3,0 сек + позиція № 1 визначена спеціалістом, до наїзду частину.
Із протоколу додаткового огляду місця подій від 21.11.2022 року, судом встановлено, що слідчим, в присутності двох понятих, за участю водія ОСОБА_10 і пішохода ОСОБА_7 , спеціаліста автотехніка, проведено додатковий огляд місця подій. Водій ОСОБА_10 пояснив, що 11.11.2022 року, у вечірній час, він на своєму автомобілі марки «Таврія», реєстраційний номер НОМЕР_3 , здійснював рух по вул. Космічна у напрямку до вул. Радіо. Швидкість його руху складала 50 км/год., в салоні автомобіля в якості пасажира перебувала його цивільна дружина ОСОБА_11 . Під час руху поблизу буд. № 76 він раптово для себе побачив жінку пішохода, яка перетинала проїзну частину вул. Космічна зліва направо за ходом його руху. Жінка йшла в постійному темпі звичайного кроку, одягнута була в куртку світлового кольору, можливо бежевий, в лівій руці тримала пакет білого кольору. Виявивши пішохода, водій застосував гальмування, однак уникнути наїзду на пішохода він не зміг. В подальшому на місці пригоди було відмічено місце наїзду на пішохода, яке було зафіксоване під час проведення огляду місця події від 11.11.2022 року. Дане місце розташоване на відстані 1,7 м від правого краю проїзної частини та на відстані 2,5 м від ближнього краю заїзду у двір буд. АДРЕСА_3 . Водій ОСОБА_10 пояснив, що із відміченим місцем він не погоджується, на його думку дане місце розташовувалось далі у повздовжньому напрямі, після чого вказав на ділянку, яка розташовувалась на відстані 1,7 м від правого краю проїзної частини та на відстані 3,5 м від ближнього краю заїзду у двір буд. АДРЕСА_3 , в цьому місці відбувся наїзд на пішохода. ОСОБА_10 експериментально вказав темп руху пішохода - 8,2 c. За допомогою експериментального автомобіля «Таврія», учасник вказав, що відносно ширини проїзної частини він рухався на відстані 0,9 м від правого краю кузова до правого краю проїзної частини. У зв'язку з тим, що відповідно до зафіксованого кінцевого положення автомобіля в ході огляду місця події від 11.11.2022 року, встановлено, що в момент наїзду на пішохода водій вже застосовував гальмування та його автомобіль перебував в загальмованому стані, спеціалістом авто техніком були проведені розрахунки для визначення першої позиції для автомобіля та для пішохода. Проведеними розрахунками встановлена перша позиція від місця наїзду для автомобіля, з урахуванням його завантаженості на момент дорожньо-транспортної пригоди і сповільненням 6,0 м/с2, становить 9,3 м, та 1,06 м для пішохода, що відповідає 0,8 сек. до наїзду. Після цього, проводилися заходи по визначенню пішохода для водія. Водій ОСОБА_10 заявив, що потік зустрічного транспорту в цей момент був дещо ближче до пішохода, після цього відповідно до показань водія потік зустрічного транспорту був наближений до місця розташування пішохода, після чого проводилися аналогічні дії по визначенню видимості. Проведеною дією встановлено, що пішохода видно, частково, видно його ноги та пакет при імітуванні руху. Після того як за вказівкою водія, зустрічний потік транспорту був наближений ще ближче до місця перебування пішохода, та визначалася видимість пішохода. Проведеною дією встановлено, що пішохода видно. Водій заявив, що він бачить лише ноги, і що в момент дорожньо-транспортної пригоди він побачив пішохода коли вона вже перебувала ближче до середини проїзної частини. Проведеною дією встановлено, що незалежно від місця перебування зустрічного транспорту відносно пішохода, пішохода видно за 3,0 сек. + позиція № 1 визначена спеціалістом, до наїзду частину.
Із висновку судової інженерно-транспортної експертизи № CE-19/108-22/13710-IТ від 22.12.2022 року судом встановлено, що на момент проведення дослідження робоча гальмівна система, рульове керування та ходова частина автомобіля 3А3-1102, реєстраційний номер НОМЕР_1 , знаходились у працездатному стані.
Із висновку судової автотехнічної експертизи № CE-19/108-22/14158-IТ від 07.12.2022 року судом встановлено, що в заданій дорожній ситуації водій автомобіля «3А3 1102», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_10 , для забезпечення безпеки дорожнього руху повинен був діяти відповідно до вимог п. п. 12.2, 12.3 Правил дорожнього руху України. Дії водія автомобіля марки «ЗА3 1102», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_10 в розглянутій дорожній ситуації не відповідають вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху України і з технічної точки зору знаходяться в причинному зв'язку з пригодою. Невідповідності вимогам п. 12.2 Правил дорожнього руху України в діях водія ОСОБА_10 не вбачається. В умовах даної пригоди водій автомобіля марки «ЗА3 1102», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_10 мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_7 екстреним гальмуванням з зупинкою автомобіля до місця наїзду.
Із висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 11.11.2022 року судом встановлено, що ОСОБА_10 у стані сп'яніння не перебував.
Із інформації, наданої Комунальним підприємством «Запоріжміськсвітло» на запит захисника, судом встановлено, що 11.11.2022 року у період з 16 год. 00 хв. до 23 год. 00 хв., на проїзній частині вул. Космічна в м. Запоріжжі, зовнішнє освітлення не вмикалося. На виконання п. 6.1. Протоколу позачергового засідання місцевої комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій м. Запоріжжя від 10.10.2022 року № 49, затвердженого секретарем міської ради, головою комісії ОСОБА_12 , КП «Запоріжміськсвітло» на період дії воєнного стану для забезпечення режиму світломаскування із встановленням повного затемнення, в темний час доби не вмикалось зовнішнє освітлення на території м. Запоріжжя з 10.10.2023 року по 20.02.2024 року.
У судовому засіданні досліджені також документи, що характеризують особу ОСОБА_10 .
Під час судового слідства суд дослідив всі докази, надані сторонами обвинувачення та захисту, із дотриманням принципу змагальності та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведені перед судом їх переконливості.
4. Висновок суду щодо винуватості обвинуваченого.
Аналізуючи досліджені по справі докази в їх сукупності, суд вважає, що вина ОСОБА_10 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні в межах висунутого обвинувачення за викладених у вироку обставинах повністю підтверджена дослідженими в ході судового слідства доказами.
Так, вина обвинуваченого ОСОБА_10 повністю підтверджується, зокрема, показами потерпілої, свідка, протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 11.11.2022 року, схеми місця дорожньо-транспортної пригоди і фототаблиці, а також відповідними висновками судових інженерно-транспортних експертиз і судово-медичної експертизи щодо тілесних ушкоджень потерпілої.
Оцінюючи досліджені судом докази, що надані стороною обвинувачення, суд визнає їх належними, такими, що прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, зокрема час, місце вчинення обвинуваченим дорожньо-транспортної пригоди, її механізм, внаслідок якої потерпіла отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості та допустимими, так як досліджені судом докази отримані в порядку, встановленому КПК України, при їх отриманні не було допущено істотних порушень прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 року в справі № 682/956/17, злочин, передбачений ст. 286 КК України, є злочином із так званим матеріальним складом, і обов'язковою ознакою його об'єктивної сторони, що характеризує вчинене діяння (дію чи бездіяльність), є не будь-які з допущених особою порушень Правил дорожнього руху, а лише ті з них, які спричиняють (викликають, породжують) суспільно небезпечні наслідки, передбачені в частинах 1, 2 або 3 ст. 286 КК України, тобто тільки такі порушення Правил дорожнього руху, які є причиною настання цих наслідків і, отже, перебувають із ними у причинному зв'язку.
Так за нормативним визначенням об'єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України складається з: порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, суспільно небезпечних наслідків, причинного зв'язку між порушенням і наслідками. Відсутність хоча б одного з елементів об'єктивної сторони виключає можливість притягнення особи до кримінальної відповідальності.
При виявленні причинного зв'язку необхідно враховувати як дії (бездіяльність) особи, яка керує транспортним засобом, так і неналежне (у тому числі невинне) поводження інших учасників руху (тобто й пішохода), що також може виключити відповідальність водія. Крім того, при вирішенні питання про причинний зв'язок ураховується наявність у водія технічної можливості уникнути шкідливого наслідку.
Виходячи із встановлених фактичних обставин кримінального провадження та безпосередньо досліджених доказів у їх сукупності, суд встановив, що саме водій ОСОБА_10 , керуючи автомобілем марки «ЗАЗ 1102», реєстраційний номер НОМЕР_1 , порушив вимоги п. 12.3 Правил дорожнього руху України, скоїв наїзд на потерпілу ОСОБА_7 , у результаті чого останній були спричинені тілесні ушкодження середньої тяжкості. Під час судового розгляду встановлено, що ОСОБА_10 мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода шляхом своєчасної зупинки керованого ним транспортного засобу до місця наїзду. У зв'язку з викладеним, суд дійшов висновку, що наслідок у вигляді тілесного ушкодження середньої тяжкості був породжений конкретними діями ОСОБА_10 , який порушив Правила дорожнього руху України.
Вирішуючи питання щодо кваліфікації дій обвинуваченого, суд вважає, що органами досудового розслідування правильно кваліфіковані дії ОСОБА_10 за ч. 1 ст. 286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесного ушкодження.
5. Обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання.
Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_10 , суд визнає щире каяття у скоєному.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_10 , суд не вбачає.
6. Мотиви призначення судом покарання.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_10 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, яке відповідно до ст.12 КК України є нетяжким необережним злочином, дані, що характеризують особу винного, - раніше не судимий, стан здоров'я - на обліку у психіатра і нарколога не перебуває, соціальні зв'язки - розлучений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, офіційно працює, за місцем роботи характеризується позитивно, за місцем проживання характеризується посередньо.
Згідно з вимогами ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного й обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а згідно із ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Виходячи із принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.
Процес призначення покарання, а саме врахування всіх факторів, які мають бути взяті до уваги для обрання виду та розміру покарання, необхідно розцінювати як сукупність етапів, послідовність яких має значення для прийняття обґрунтованого судового рішення в цій частині. При цьому первинним етапом має бути оцінка ступеня тяжкості злочину, який повинен значною мірою звузити межі для прийняття конкретного рішення щодо виду та розміру покарання. Своєю чергою, наступним етапом вже є врахування обставин, які позитивно або негативно характеризують особу винного, та обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання.
У п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зазначено, що при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного.
Враховуючи тяжкість і конкретні обставини скоєного ОСОБА_10 кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, його матеріальний стан, відсутність обставин, що обтяжують покарання, положення ст. 61 КК України, суд вважає, що для виправлення обвинуваченого і для попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень у майбутньому буде справедливим та достатнім обрати йому покарання у виді обмеження волі на певний строк, у межах санкції закону, з позбавленням права керувати транспортними засобами, що відповідає принципам справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання.
Законодавець надав дискреційні повноваження судам у визначенні можливості застосувати ст. 75 КК України, оскільки застосування звільнення від покарання з випробуванням потребує врахування і оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація дискреційної функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в межах якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК України, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо призначено покарання певного виду і розміру, враховано тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, і всі ці дані у сукупності спонукають до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
Враховуючи дані про особу обвинуваченого ОСОБА_10 , який вперше притягається до кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання, за місцем роботи характеризується позитивно, наявність обставини, що пом'якшує покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання, частково відшкодував витрати потерпілої на лікування у розмірі 2 000,00 грн., тяжкість і конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, думку потерпілої, яка не наполягала на суворому покарані обвинуваченого, суд, з урахуванням вимог ст. 75 КК України, дійшов висновку про можливість звільнення його від покарання з випробуванням, що є необхідним і достатнім для того, щоб обвинувачений в умовах здійснення контролю за його поведінкою довів своє виправлення.
Норма ч. 2 ст. 69 КК України є застосовною, якщо дотримані умови, передбачені ч. 1 ст. 69 КК України. Проте сама ж диспозиція ч. 2 ст. 69 КК України містить виняток щодо її застосування, а саме - її положення не поширюються на випадки призначення покарання за вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Санкція ч. 1 ст. 286 КК України передбачає одне з основних покарань у виді штрафу від трьох до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Тобто штраф у розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян визначено як одне з основних покарань у санкції ч. 1 ст. 286 КК України, що виключає можливість застосування ч. 2 ст. 69 КК України при вирішенні питання щодо призначення обвинуваченому додаткового покарання, яке є обов'язковим.
7. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
Враховуючи те, що стосовно обвинуваченого запобіжний захід не застосовувався, а сторони провадження не заявили клопотання про застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу, суд не вбачає підстав для застосування запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.
По справі потерпілою заявлено цивільний позов про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_10 моральної шкоди у розмірі 80 000,00 грн. В обґрунтування позовних вимог потерпіла зазначила, що на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди, а саме на 11.11.2022 року, автомобіль марки «ЗАЗ 1102», реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_10 , не мав діючого полісу цивільно-правової відповідальності власника, тому потерпіла позбавлена права звернутися до страховика із заявою про отримання страхового відшкодування. ОСОБА_7 є інвалідом, не одружена, працювала до отримання травми у результаті дорожньо-транспортної пригоди формувальником на АТ «Мотор Січ» для забезпечення своїх матеріальних потреб. У результаті дорожньо-транспортної пригоди вона лікувалася стаціонарно у КНП «МЛЕ та ШМД» ЗМР м. Запоріжжя у період з 11.11.2022 року по 22.12.2022 року (тобто 42 доби), та уже понад 5 місяців знаходиться на лікарняному амбулаторно. Через довготривалий лікарняний ОСОБА_7 було звільнено з посади формувальника АТ «Мотор Січ» і вона фактично залишена без матеріальних джерел для проживання. Наслідки переломів дотепер турбують ОСОБА_7 та не дають можливості вести звичний спосіб життя. Борги через оплату лікування, та комплектів для остеосинтезу спричиняють ОСОБА_7 душевні страждання через неможливість їх погасити. Крім того, ОСОБА_7 зазнала душевних страждань ще й через необхідність витрачати додаткові зусилля на підготовку матеріалів для позову, збір доказів, витрачати власні зароблені кошти на послуги адвоката, що спричинило для неї додатковий моральний дискомфорт, тим паче в умовах воєнного стану. Таким чином, потерпіла оцінює завдану моральну шкоду у 80 000,00 грн.
Обвинувачений пред'явлений позов визнав частково, у розмірі 30 000,00 - 40 000,00 грн.
Захисником обвинуваченого було надано суду відповідь на запит Моторно (транспортного) страхового бюро України, згідно з якою прийнято рішення про виплату представнику потерпілої ОСОБА_7 (по дорученню ОСОБА_8 ) відшкодування шкоди, пов'язаної з витратами на лікування та тимчасову втрату працездатності в розмірі 84 238 грн. 77 коп. Зазначена сума була перерахована на реквізити, вказані в заяві на виплату.
Захисник обвинуваченого при вирішенні цивільного позову просив врахувати суд, що потерпілій було відшкодовано Моторним транспортним страховим бюро України витрати на лікування та тимчасову втрату працездатності у розмірі 84 238 грн. 77 коп. Моторне (транспортне) страхове бюро України має право зворотної вимоги до винної особи і дана сума, яка є безспірною, буде стягуватися з ОСОБА_10 . Потерпіла ОСОБА_7 визнала той факт, що вона переходила проїзну частину у невстановленому для цього місці, була одягнута у чорну куртку без світло відбивальних смуг, на голові у неї був капюшон. Також захисник просив врахувати матеріальний стан обвинуваченого.
Вирішуючи цивільний позов потерпілої, суд зазначає наступне.
На підставі п. 7 ч. 1 ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити такі питання: чи підлягає задоволенню пред'явлений цивільний позов і, якщо так, на чию користь, в якому розмірі та в якому порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Згідно з ч. 5 ст. 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Відповідно до вимог ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
На підставі п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої.
Згідно з ч. 3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до ч. 4 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Суд вважає, що внаслідок дій обвинуваченого потерпілій була спричинена моральна шкода, яка полягає в глибоких моральних та душевних стражданнях.
При цьому слід зазначити, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду по справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19), викладеної у постанові від 15.12.2020 року, розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
За таких обставин, враховуючи вимоги розумності, справедливості і співмірності завданої моральної шкоди, з огляду на ступінь та глибину моральних страждань потерпілої, яка тривалий час вимушена лікуватися, порушення нормального укладу її життя, конкретних обставин справи, суд знаходить можливим стягнути з обвинуваченого на користь потерпілої в якості компенсації за заподіяну їй моральну шкоду суму в розмірі 30 000,00 грн.
Під час досудового розслідування у кримінальному провадженні були застосовані заходи забезпечення кримінального провадження. Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 16.11.2022 року накладено арешт на автомобіль марки «ЗАЗ 1102», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який містить на собі сліди кримінального правопорушення та має значення речового доказу, що належить ОСОБА_13 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 .
Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
За таких обставин, оскільки арешт було накладено лише з метою збереження автомобіля як речового доказу у тому вигляді, в якому він перебуває після дорожньо-транспортної пригоди, суд вбачає підстави, для скасування арешту вказаного майна.
Процесуальні витрати за проведення судової інженерно-транспортної експертизи № CE-19/108-22/13710-IТ від 22.12.2022 року, вартість якої складає 2 265 грн. 36 коп., судової інженерно-транспортної експертизи № CE-19/108-22/14158-IТ від 07.12.2022 року, вартість якої складає 2 265 грн. 36 коп., на підставі ч. 2 ст. 124 КПК України, відповідно до якої суд у разі ухвалення обвинувального вироку стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта, суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого на користь держави.
Долю речових доказів вирішити на підставі ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. ст. 100, 128, 129, 349, 368, 369, 370, 373, 374, 376 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, на підставі якої призначити йому покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_10 від відбування призначеного основного покарання у виді обмеження волі, з випробувальним терміном на 1 (один) рік, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
Згідно з п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_10 такі обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти орган пробації про зміну місця проживання або роботи.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_10 до набрання вироком законної сили не обирати.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_7 - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_7 грошові кошти в сумі 30 000 (тридцять тисяч) грн. 00 коп. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
В іншій частині цивільного позову - відмовити.
Процесуальні витрати, пов'язані із залученням експертів по кримінальному провадженню у розмірі 4 530 (чотири тисячі п'ятсот тридцять) грн. 72 коп., стягнути з ОСОБА_10 на користь держави.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 16.11.2022 року на автомобіль марки «ЗАЗ 1102», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_13 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 .
Речовий доказ:
- автомобіль марки «ЗАЗ 1102», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_13 , що знаходиться на відповідальному зберіганні на майданчику тимчасового утримання автотранспорту Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, - повернути належному користувачеві - ОСОБА_10 .
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому і прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок суду не набрав законної сили.
Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя ОСОБА_1