Постанова від 18.06.2025 по справі 908/1612/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.06.2025 року м. Дніпро Справа № 908/1612/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. ( доповідач )

суддів: Чус О.В., Дарміна М.О.

секретар судового засідання: Скородумова Л.В.

представники сторін:

від позивача: Батовська Т.І.

від відповідача: Аксарін Р.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

в режимі відеоконференції апеляційні скарги

Приватного акціонерного товариства

“Національна енергетична компанія “Укренерго»

та

Товариства з обмеженою відповідальністю

“Запоріжжяелектропостачання»

на рішення Господарського суду Запорізької області від 05.12.2024 р.

( суддя Проскуряков К.В., м. Запоріжжя, повний текст рішення складено 09.12.2024 р.)

у справі

за позовом:

Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго»,

м. Київ

до:

Товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання»,

м. Запоріжжя

про стягнення 254 737 104,06 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

Приватне акціонерне товариство “Національна енергетична компанія “Укренерго» звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання», про стягнення заборгованості за договором від 01.01.2024 р. № 0119-02024-ПП за надання послуг з передачі електричної енергії в сумі 202 831 041,44 грн. У зв'язку з порушенням Відповідачем виконання грошового зобов'язання Позивачем на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України нараховано 3% річних в сумі 1 870 540,85 грн. та інфляційні втрати в сумі 1 654 681,37 грн. Позов обгрунтовано посиланням на на ст. ст. 525, 526, 625, 629 ЦК України, ст. 193 ГК України, Закон України “Про ринок електричної енергії».

Вподальшому, від ПрАТ “НЕК “Укренерго» до суду надійшла заява, в якій Позивач повідомив про часткову сплату Відповідачем основної заборгованості на суму 54 190 807,84 грн., у зв'язку з чим просив суд провадження у справі цій частині закрити. Стягнути з відповідача заборгованість на загальну суму 181 653 267,58 грн., в т.ч. основний боргу у розмірі 170 241 976,70 грн., 3 % річних на суму 3 096 905,86 грн. та інфляційні витрати у розмірі 8 314 385,02 грн. , а також витрати по справі судового збору.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 05.12.2024 р. у справі № 908/1612/24 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання» на користь Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго» суму основного боргу, в розмірі 170 241 976,70 грн., 3% річних в розмірі 1548 452,93 грн., інфляційні втрати в розмірі 4 157 192,51 грн., 847 840,00 грн. судового збору. В частині стягнення суми основного боргу 78 957 393,20 грн. провадження у справі закрито, у зв'язку з відсутністю предмету спору, на підставі до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго».

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, через систему "Електронний суд", Приватне акціонерне товариство “Національна енергетична компанія “Укренерго» звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати частково рішення Господарського суду Запорізької області від 05.12.2024 р. по справі № 908/1612/24 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання» на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» суму 3% річних розмірі 1 548 452,93 грн та суму інфляційних втрат в розмірі 4 157 192,51 грн: в частині стягнення основного боргу в сумі 170 241 976,70 грн, 3% річних в сумі 1 548 452,93 грн, інфляційних втрат в сумі 4 157 192,51 грн та витрат із сплати судового збору в сумі 847 840,00 грн залишити без змін.

4. Узагальнені доводи особи апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго».

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник вважає прийняте рішення Господарського суду Запорізької області від 05.12.2024 р. у справі № 908/1612/24, в частині відмови у стягненні суми 3% річних в розмірі 1 548 452,93 грн та інфляційні втрати в розмірі 4 157 192,51 грн незаконним, необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, та таким, що підлягає скасуванню. При цьому, Господарський суд Запорізької області дійшов хибного висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання Відповідача про зменшення 3% річних та інфляційних втрат, через що безпідставно відмов в задоволені позовних вимог в частині суми 3% річних в розмірі 1 548 452,93 грн та інфляційні втрати в розмірі 4 157 192,51 грн. В цій частині рішення Господарського суду Запорізької області ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права - ст. 625 Цивільного кодексу України, ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України, та з порушенням норм процесуального права - ст. ст. 80, 86, 161 165, 236 ГПК України, а також рішення суду першої інстанції в цій частині не відповідає висновкам Верховного Суду.

Водночас, на думку Скаржника, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої палати ВС від 19.06.2019 р. у справах № № 703/2718/16-ц та 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 р. у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 р. у справі № 902/417/18. Верховний Суд України в постанові від 12.04.2017 р. у справі № 3-1462гс16 дійшов висновку, що форс-мажор як причина прострочення оплати не звільняє порушника від відповідальності передбаченої ст. 625 ЦК України, бо це компенсація.

При цьому, Скаржник зазначає, що 3% річних та інфляційні втрати, є компенсаційними втратами та не є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, якими, відповідно до ст. ст. 549, 550 ЦК України, ст. ст. 217, 218 ГК України є штрафні санкції ( неустойка ). Враховуючи також таку різницю між штрафними санкціями і нарахуваннями за ч. 2 ст. 625 ЦК України, окрім іншого, як залежність від наявності вини, застосування аналогії закону Господарським судом Запорізької області щодо наявності підстав та права у суду зменшити річні у встановленому законом розмірі - 3%, та інфляційні втрати є неправомірним.

Скаржник наголошує на тому, що вимоги про стягнення суми 3% річних та інфляційних пред'явлені в силу закону, розмір яких також визначений нормативно-правовими актами. При пред'явлені таких вимог ані закон, ані висновки Верховного Суду з питань застосування ст. 625 ЦК України не передбачають обов'язок доводити наявність у кредитора збитків.

На переконання Скаржника при обрахуванні відсоткового співвідношення між простроченою сумою та сумою 3 % річних та інфляційних втрат при визначенні критерію надмірного тягаря для Відповідача суд першої інстанції помилково виходив із суми заборгованості, яка існувала на дату ухвалення рішення - 170 241 976,70 грн. При цьому, Відповідачем прострочено виконання зобов'язання на суму 401 002 225,78 грн. Отже, загальна сума пред'явлених до стягнення нарахувань 11 411 290,88 грн у відсотковому відношенні до простроченого зобов'язання становить лише 2,85 %, що не є тягарем для Відповідача, а для Позивача - мінімальною сумою компенсації та такою, що не покриває всі втрати через несвоєчасне отриману оплату за надані послуги.

Скаржник зазначає, що суд першої інстанції не врахував інтересів інших сторін, що заслуговують на увагу з боку Позивача. НЕК «Укренерго» - приватне акціонерне товариство зі 100% акцій у власності держави, що належить до сфери управління Міністерства енергетики України. НЕК «Укренерго» - єдиний оператор системи передачі України з функціями оперативно-технологічного управління Об'єднаною енергосистемою України (ОЕС), передачі електроенергії магістральними електромережами від генерації до розподільчих мереж, а також адміністратора комерційного обліку та адміністратора розрахунків на ринку електричної енергії України. Від НЕК «Укренерго» залежить стале функціонування електроенергетичної галузі та електроенергетичної національної безпеки в цілому. Ухвалюючи рішення про зменшення 3% річних та інфляційних втрат на 50 % Господарський суд Запорізької області залишив поза увагою ту обставину, що пред'явлені до стягнення інфляційні втрати та відсотки річних в мінімальному, встановленому законом розмірі - 3%, є єдиною компенсацією втрат Позивача спричинених порушенням його права на своєчасну оплату послуг.

Скаржник вважає, що Господарським судом Запорізької області не надано належну правову оцінку обставині щодо строків подачі клопотання про зменшення 3% річних та інфляційних витрат, на підставі якого ухвалено рішення.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Від ТОВ “Запоріжжяелектропостачання» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Товариство не погоджується з доводами апеляційної скарги ПрАТ «НЕК «Укренерго», вважає її безпідставною і необґрунтованою.

Зокрема, Товариство посилається на те, що Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 р. у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц. З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду у справі № 902/417/18 ( постанова від 18.03.2020 р. ) дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних, інфляційних втрат як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.

Крім того, у відзиві Товариство посилається на те, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Товариство також вказує на те, що у своїй постанові від 13.09.2023 р. у справі № 910/7679/22 Верховний Суд також дійшов до висновку, що відсутність сертифікату ТПП не позбавляє сторону можливості доводити факт форс-мажорних обставин в суді: «Водночас сертифікат ТПП не є єдиним або обов'язковим доказом існування форс-мажорних обставин; наявність форс-мажорних обставин може доводитися й іншими доказами, якщо інше не передбачено законом або договором... Водночас Верховний Суд звертає увагу, що навіть за відсутності сертифіката ТПП, отриманого в передбаченому законом порядку, сторона не позбавлена можливості доводити наявність форс-мажорних обставин іншими доказами, якщо інше не встановлено законом чи договором».

Крім того, Товариство зазначає про те, що Відповідач, у відповідності до постанови НКРЕКП від 26.10.2018 р. № 1286, є учасником ринку електричної енергії - електропостачальником, яке виконує функцію постачальника універсальної послуги ( постачальника електричної енергії ) на території Запорізької області та гарантує побутовим ( населенню ) та не побутовим споживачам їх право бути забезпеченими електричною енергією. Єдиним видом ліцензованої діяльності Відповідача, який має на меті отримання прибутку, є постачання електричної енергії споживачам у тому числі побутовим (населенню). З початку повномасштабного вторгнення на територію України країни агресора, майже 70 % територіальних громад Запорізької області перебувають в районах, які віднесенні наказом Міністерства реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» до територій де проводяться воєнні (бойові) дії або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).

6. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання».

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, через систему "Електронний суд", ТОВ “Запоріжжяелектропостачання» звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 05.12.2024 р. у справі № 908/1612/24 в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення з ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» на користь ПрАТ «НЕК «Укренерго»: 3 % річних в розмірі 1 548 452,93 грн та інфляційних втрат в розмірі 4 157 192,51 грн.

7. Узагальнені доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання».

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник вказує на те, що Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 р. у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц. Велика Палата Верховного Суду у справі № 902/417/18 ( постанова від 18.03.2020 р.) дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Також у своїй постанові від 13.09.2023 р. у справі № 910/7679/22 Верховний Суд дійшов до висновку, що відсутність сертифікату ТПП не позбавляє сторону можливості доводити факт форс-мажорних обставин в суді.

При цьому, Скаржник зазначає, що Відповідач, у відповідності до постанови НКРЕКП від 26.10.2018 р. № 1286, є учасником ринку електричної енергії - електропостачальником, яке виконує функцію постачальника універсальної послуги ( постачальника електричної енергії ) на території Запорізької області та гарантує побутовим ( населенню ) та не побутовим споживачам їх право бути забезпеченими електричною енергією. З початку повномасштабного вторгнення на територію України країни агресора, майже 70% територіальних громад Запорізької області перебувають в районах, які віднесенні наказом Міністерства реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться ( велися ) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» до територій де проводяться воєнні (бойові) дії або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні ( блокуванні ). ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» для виконання ліцензійних умов має по усій території Запорізької області свої структурні підрозділи, значна частина яких наразі перебуває в районах проведення воєнних (бойових) дій або в тимчасовій окупації, оточенні ( блокуванні ). На цих територіях, крім присутності військових формувань окупантів, в багатьох містах та селах наявні значні проблеми з телефонним та інтернет-зв'язком, не працюють поштові та фінансові установи, відсутнє безпечне транспортне сполучення. Єдиним видом ліцензованої діяльності Відповідача, який має на меті отримання прибутку, є постачання електричної енергії споживачам. Для здійснення своєї діяльності на ринку електричної енергії ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» здійснює купівлю електричної енергії за власний рахунок на умовах 100% передплати, а лише потім здійснює її продаж споживачам, які розраховуються до 20 числа місяця, що йде за розрахунковим відповідно до публічних договорів, що розміщені на сайті Товариства та є публічно доступними. У зв'язку з систематичним порушенням учасників ринку своїх фінансових зобов'язань перед Постачальником, а також низькою платіжною дисципліною населення поточний рахунок Відповідача із спеціальним режимом використання не накопичує коштів для належного проведення розрахунків з Позивачем.

Скаржник наголошує на тому, що відповідно до балансу Відповідача станом: на 31.03.2023 р. дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги надані Товариством становить 2 555 753 тис.грн., з яких заборгованість споживачів е/ е складає 1 920 087 тис грн.; на 30.06.2024 р. дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги надані Товариством становить 2 265 327 тис.грн., з яких заборгованість споживачів е/ е складає 1 920 087 тис грн.; на 30.09.2024 р. дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги надані Товариством становить 2 802 198 тис.грн., з яких заборгованість споживачів складає 2 239 711 тис.грн. Отже заборгованість споживачів електричної енергії перед Товариством стрімко зростає, яку Відповідач в силу певних обмежень ( Постанова КМУ від 05.03.2022 р. № 206, Закон України "Про виконавче провадження" ) об'єктивно не має змоги стягнути з більшої частини споживачів та, відповідно належним чином виконувати зобов'язання перед іншими учасниками ринку, у т. ч. Позивачем - ПрАТ «НЕК «Укренерго». Також вартість чистих активів Товариства у 2024 ( станом на 01.01.2024 р.) зменшилась більше ніж на 50% порівняно з минулим роком, що підтверджується бухгалтерською довідкою № 1/1 від 29.02.2024 р.. Вартість чистих активів Товариства у 2024 ( на кінець звітного кварталу ( 30.09.2024 р. ) зменшилась ще на 220 604 тис. грн., що підтверджується бухгалтерською довідкою № 3/1 від 30.10.2024 р..

Враховуючи наведене, а також те що: термін прострочення Відповідачем здійснених оплат, на які нараховані Позивачем 3% річних та інфляційні втрати, становить від 1 до 11 днів; вказане порушення строків оплати не завдало Позивачу чи іншим особам будь-яких збитків, а доказів зворотного позивачем не надано; ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» після пред'явлення позову у цій справі та до дати прийняття оскаржуваного рішення продовжує здійснювати погашення заборгованості в край складних для всіх учасників ринку електричної енергії у тому числі Позивача й Відповідача; специфіка взаємовідносин Позивача й Відповідача за договором від 01.01.2024 р. № 0119-02024-ПП, передбачає можливість здійснення Позивачем корегування обсягів наданих послуг Відповідачу за будь-який період взаємовідносин в межах договору, як в бік зменшення так і вбік збільшення, про що в матеріалах справи є відповідні докази ( акти корегування ). Позивач надалі може провести таке корегування за спірний період через рік або навіть два ( наглядним прикладом є справа № 908/2251/22, сторони ті ж самі, де Позивачем в літку та восени 2024 здійснено корегування наданих послуг за 2022, також в матеріалах справи містяться акти корегування ), тобто виходить що певної частини заборгованості може й не бути, а 3% річних та інфляційні нарахування здійсненні на всю суму і не зменшуються - Відповідач вважає, що наявні всі підстави для скасування рішення Господарського суду Запорізької області від 05.12.2024 у справі № 908/1612/24 в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення з ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» на користь ПрАТ «НЕК «Укренерго»: 3 % річних в розмірі 1 548 452,93 грн та інфляційних втрат в розмірі 4 157 192,51 грн.

Від Відповідача до апеляційного суду надійшло клопотання про поновити строк на долучення доказів по справі № 908/1612/24 та долучення їх до матеріалів справи, а саме роздруківки (копії) платіжних інструкцій № 10893 від 10.12.2024 р., № 11484 від 26.12.2024 р., № 11539 від 30.12.2024 р., № 66 від 09.01.2025 р., № 92 від 13.01.2025 р., № 93 від 13.01.2025 р., № 153 від 17.01.2025 р., № 459 від 30.01.2025 р., № 466 від 30.01.2025 р., № 480 від 31.01.2025 р., що свідчать про здійснення виконання Відповідачем зобов'язання по сплаті основного боргу по справі. Врахувати надані докази при розгляді апеляційних скарг та врахувати їх при винесенні рішення по справі № 908/1612/24.

8. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Від ПрАТ «НЕК «Укренерго» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Товариство не погоджується з доводами апеляційної скарги ТОВ «Запоріжжяелектропостачання», вважає її безпідставною і необґрунтованою.

Зокрема, у відзиві Товариство посилається на те, що Відповідачем не додано доказів постачання своїм споживачам у спірний період електричної енергії на тимчасово окуповану територію, включення до обсягів послуги, вартість якої пред'явлено до стягнення, обсягів електричної енергії, яка передається ним на тимчасово окуповані територію, невідповідність обсягів послуги, зазначеної в актах.

Товариство також вказує на те, що як вказує сам Відповідач, специфікою взаємовідносин на ринку електричної енергії щодо визначення обсягів, зокрема і послуг з передачі електричної енергії, є здійснення коригування обсягів. Такі коригування оформлюються первинними документами, якими в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» є акти. Зобов'язання за цими документами настають не раніше дати їх складання. Відповідачем не наведено взаємозв'язок між майбутнім складанням актів коригування та рішенням суду від 05.12.2024 р. № 908/1612/24 щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат на прострочене зобов'язання, термін виконання якого настав.

Крім того, Товариство зазначає про те, що висновки суд першої інстанції при ухвалені оскаржуваного рішення по справі № 908/1612/24 щодо відсутності підстав для відмови у стягненні 3% річних та інфляційних втрат за прострочення платежів по Договору про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2024 р. № 0119-02024-ПП в частині що не оскаржується Позивачем відповідають і фактичним обставинам справи, а також нормам чинного законодавства.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 06.01.2025 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді - Чус О.В., Дармін М.О..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.01.2025 р. витребувано у Господарського суду Запорізької області матеріали справи/копії матеріалів справи № 908/1612/24.

Матеріали справи № 908/1612/24 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.02.2025 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго» у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 18.06.2025 р..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.02.2025 р. ( з урахуваннями ухвали суду від 07.02.2025 р. про виправлення описки ) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання» на рішення Господарського суду Запорізької області від 05.12.2024 р. у справі № 908/1612/24 залишено без руху, надано апелянту строк для усунення недоліків.

Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.02.2025 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання». Об'єднано до сумісного розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання» з апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго». Розгляд апеляційних скарг призначено в судове засідання на 18.06.2025 р..

Від представника Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго» до суду надійшла заява про його участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів та підсистеми відеоконференцзв'язку Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ( далі - ЄСІТС ).

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.05.2025 р. судове засідання у справі № 908/1612/24, призначене на 18.06.2025 р. вирішено провести з представником Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго» в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду ( зал судового засідання № 511 ) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в підсистеми ЄСІТС.

Від представника ТОВ “Запоріжжяелектропостачання» до суду надійшла заява про його участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів та підсистеми відеоконференцзв'язку Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ( далі - ЄСІТС ).

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.05.2025 р. судове засідання у справі № 908/1612/24, призначене на 18.06.2025 р. вирішено провести з представником Товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання» в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду ( зал судового засідання № 511 ) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в підсистеми ЄСІТС.

У судовому засіданні 18.06.2025 р., проведеному в режимі відеоконференції, була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

7. Встановлені судом обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання» ( Користувач ) заявою про укладання Договору про надання послуг з передачі електричної енергії надало письмову згоду на приєднання до договору про надання послуг з передачі електричної енергії ( далі - Договір ), розміщеного на офіційному сайті ОСП, на окремих умовах чинного договору про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 р. № 0119-02024, а саме індивідуальних характеристик, зазначених в додатках до такого договору та реквізитів.

Повідомленням від 25.10.2023 р. № 01/55832 Позивач проінформував Відповідача про укладання Договору: дата акцептування 01.01.2024 р., ідентифікатор договору № 0119-02024-ПП.

Згідно пункту 1.1. Договору, Договір є публічним договором приєднання та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України. Договір та додатки до нього розміщені на офіційному сайті НЕК «УКРЕНЕРГО».

На момент укладення умови вказаного Договору були затверджені наказом НЕК «Укренерго» від 03.10.2023 р. № 549. Договір вважається укладеним з дати акцепту, зазначеного у повідомленні Позивача (ОСП) про приєднання до договору про надання послуг з передачі електричної енергії.

Згідно з п. 2.1. Договору ОСП ( Оператор системи передачі ) безперервно надає послугу з передачі електричної енергії ( далі - Послуга ), а Користувач зобов'язується здійснювати оплату за Послугу відповідно до умов цього Договору. ОСП надає Послугу у порядку, визначеному Законом України "Про ринок електричної енергії" ( далі - Закон ) та Кодексом системи передачі, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 р. № 309 ( далі - КСП ).

Пунктом 4.1. Договору планова та/або фактична вартість Послуги визначається на підставі діючого на момент надання Послуги тарифу на послуги з передачі електричної енергії та/або ставки плати за послуги з передачі електричної енергії до/з країн периметру та планового та/або фактичного обсягу Послуги в розрахунковому періоді. На вартість Послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України. Тариф на послуги з передачі електричної енергії затверджується НКРЕКП відповідно до затвердженої ним методики (порядку) та оприлюднюється ОСП на офіційному вебсайті https://ua,energy/.

Пунктом 5.1. Договору встановлено, що для розрахунків за Договором використовується плановий і фактичний обсяги Послуги.

Плановий обсяг Послуги визначається відповідно до розділу XI КСП на підставі даних Адміністратора комерційного обліку (далі АКО) за кожну відповідну декаду розрахункового періоду. Плановий обсяг послуги формується без урахування даних щодо обсягів експорту та/або імпорту електричної енергії.

Фактичний обсяг Послуги в розрахунковому періоді визначається відповідно до розділу ХІ Кодексу системи передачі.

Пунктом 5.3. встановлено для кожної зі сторін право ініціювати перевірку погодинних обсягів передачі електричної енергії спільно з представниками відповідних Постачальників послуг комерційного обліку.

Відповідно до п. 6.1 Договору розрахунковим періодом за цим Договором є 1 календарний місяць.

Пунктом 6.2 Договору передбачено, що Користувач здійснює поетапну попередню оплату планової вартості Послуги за кожну декаду розрахункового періоду згідно із такою системою платежів і розрахунків: 1 платіж - до 18 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в першій декаді розрахункового періоду; 2 платіж - до 28 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в другій декаді розрахункового періоду; 3 платіж - до 08 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в розмірі планової вартості послуги, наданої в третій декаді розрахункового періоду.

Плановий обсяг послуги, що використовується для розрахунку планової вартості, визначається на підставі даних АКО за кожну декаду розрахункового періоду.

Відповідно до п. 6.4. Договору Користувач здійснює розрахунок за фактичний обсяг Послуги до 15 числа місяця наступного за розрахунковим ( включно ), на підставі рахунків, актів приймання-передачі Послуги, наданих ОСП (Позивачем), або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу ( далі - Сервіс ) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису особи, уповноваженої на підписання документів в електронному вигляді.

Вартість наданої Послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно). Акти приймання-передачі Послуги направляються Користувачу до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно).

Коригування обсягів та вартості наданої Послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за наступною версією даних комерційного обліку, що надаються АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в Системі управління ринком, що здійснюється на вимогу та в терміни, передбачені Правилами ринку.

Оплату вартості Послуги, після коригування обсягів та вартості Послуг, Користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта приймання-передачі Послуги (включно) або Акт приймання-передачі Послуги щодо проведення донарахувань в минулих періодах (включно).

Акти приймання-передачі Послуги та акти коригування до актів приймання-передачі Послуги у відповідному розрахунковому періоді ОСП направляє Користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (із застосуванням Сервісу) або надає Користувачу два примірники Акта приймання-передачі Послуги та акта коригування до актів приймання-передачі Послуги в паперовій формі, підписані власноручним підписом зі свого боку. Користувач здійснює підписання актів приймання-передачі Послуги та актів коригування до актів приймання-передачі Послуги відповідного розрахункового періоду протягом 3 робочих днів з дня їх отримання Користувачем.

Згідно п. 6.5. Договору у разі виникнення розбіжностей за отриманим від ОСП за попередній розрахунковий період актом приймання-передачі Послуги Користувач має право оскаржити зазначені в акті приймання-передачі Послуги вартість та/або фактичний обсяг Послуги шляхом направлення ОСП (АКО) та ППКО повідомлення протягом 5 робочих днів з дня отримання акта. Процедура оскарження не звільняє Користувача від платіжного зобов'язання у встановлений Договором термін. Якщо користувач не надає ОСП повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дня отримання акта приймання-передачі Послуги, то вважається, що цей акт прийнятий без розбіжностей. У разі підтвердження розбіжностей ППКО надає АКО актуальні дані для здійснення врегулювання. Врегулювання розбіжностей здійснюється в терміни та відповідно до вимог Правил врегулювання ( Додаток 10 до Правил ринку ). Результати зміни обсягів наданої послуги відображаються в Акті коригування.

Відповідно до п. 6.6. Договору за внесення платежів, передбачених цим Договором, з порушенням термінів Користувач сплачує пеню у розмірі 0,1 % ( але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня ) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Пеня нараховується до повного виконання Користувачем своїх зобов'язань щодо оплати заборгованості. За прострочення Користувачем термінів розрахунку оплати фактичної вартості послуги понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу. У разі виникнення від'ємної різниці між фактичною вартістю послуги в розрахунковому періоді та сумою планових платежів, виставлених в цьому ж розрахунковому періоді, на таку різницю пеня не нараховується. Розрахунок штрафних санкцій, зокрема пені може бути проведений за результатами розрахункового періоду, тобто після формування Акта приймання-передачі Послуг. Оплата пені здійснюється за окремим рахунком. Рахунок підлягає оплаті протягом З робочих днів від дати отримання.

У разі якщо фактичний обсяг оплати Користувачем Послуги перевищує суму нарахованої вартості послуг по цьому договору, ОСП (за заявою Користувача) протягом 5 робочих днів з дня отримання заяви повертає Користувачу надлишок коштів або самостійно враховує їх як оплату Послуги наступних розрахункових періодів (у випадку відсутності заяви Користувача про повернення надлишку коштів). За наявності заборгованості за цим Договором кошти зараховуються першочергово в оплату заборгованості минулих періодів з найдавнішим терміном її виникнення. При повній сплаті заборгованості минулих періодів надлишок коштів може бути зарахований в оплату пені та штрафних санкцій за наявності письмової згоди Користувача.

При цьому, згідно з пп. 1) п. 7.1., пп. 2) п. 9.3. Договору ОСП ( Позивач ) має право отримувати від Користувача своєчасну оплату за Послугу, а Відповідач ( Користувач ) зобов'язаний здійснювати вчасно та у повному обсязі оплату за Послугу на умовах, визначених цим Договором.

Згідно з п. 10.3. Договору рахунки, акти приймання-передачі, акти коригування до актів приймання-передачі Послуги, акти звірки розрахунків наданої Послуги, повідомлення вважаються отриманими Стороною: у день їх доставки кур'єром, що підтверджується квитанцією про вручення одержувачеві, яка підписується його уповноваженим представником; у день особистого вручення, що підтверджується підписом уповноваженого представника одержувача та/або реєстрацією вхідної кореспонденції. Електронний документ, який направляється Стороною на виконання Договору через Сервіс, вважається одержаним іншою Стороною з часу набуття документом статусу «Доставлено» у Сервісі. Сторони визнають, що електронний документ, сформований, підписаний та переданий за допомогою Сервісу, є оригіналом та має повну юридичну силу, створює права та обов'язки для Сторін, та визнається рівнозначним документом ідентичному документу, який міг би бути створений однією зі Сторін на паперовому носії та скріплений власноручними підписами уповноважених осіб.

Пунктом 10.4. Договору визначено, що будь-які документи, що створюються/укладаються Сторонами під час виконання цього Договору (у тому числі акт приймання-передачі Послуги або акт коригування до акта приймання-передачі Послуги), можуть бути підписані Сторонами як у паперовій формі шляхом проставляння власноручного підпису уповноваженої особи на час тимчасового нефункціонування Сервісу, про що ОСП зобов'язаний повідомити на своєму вебсайті, так і в електронній формі з використанням електронного підпису (за винятком випадків, коли використання електронного підпису прямо заборонено Законом) за допомогою Сервісу, який забезпечує юридично значимий електронний документообіг між Сторонами та знаходиться в мережі Інтернет за посиланням: https://online.ua.energy/. Один документ повинен бути підписаний з обох Сторін в один і той самий спосіб (залежно від форми документа). Податкові накладні отримуються Користувачем виключно в електронному вигляді у порядку, визначеному законодавством.

На виконання умов Договору Позивачем надано визначені ним послуги, про що складено та направлено Відповідачу наступні акти на загальну суму 332 831 118,12 грн.: акт приймання-передачі послуги від 31.01.2024 р. на суму 93 250 076,68 грн.; акт приймання-передачі послуги від 29.02.2024 р. на суму 86 123 587,04 грн.; акт приймання-передачі послуги від 31.03.2024 на суму 88 180 907,50 грн.; акт приймання-передачі послуги від 30.04.2024 р. на суму 65 276 546,90 грн..

Відповідач за отримані послуги розрахувався лише частково на загальну суму 130 000 076,68 грн., що підтверджується наступними платіжними інструкціями: пл/і № 2502 від 09.04.2024 на суму 2 500 000,00 грн; пл/і № 2526 від 10.04.2024 на суму 10 000 000,00 грн; пл/і № 2542 від 11.04.2024 на суму 5 000 000,00 грн; пл/і № 2557 від 12.04.2024 на суму 7 000 000,00 грн; пл/і № 2569 від 15.04.2024 на суму 5 000 000,00 грн; пл/і № 2952 від 16.04.2024 на суму 10 000 000,00 грн; пл/і № 2960 від 17.04.2024 на суму 5 000 000,00 грн; пл/і № 3001 від 18.04.2024 на суму 3 000 000,00 грн; пл/і № 3050 від 19.04.2024 на суму 3 000 000,00 грн; пл/і № 3081 від 22.04.2024 на суму 3 000 000,00 грн; пл/і № 3097 від 23.04.2024 на суму 3 000 000,00 грн; пл/і № 3105 від 24.04.2024 на суму 3 000 000,00 грн; пл/і № 3122 від 25.04.2024 на суму 5 000 000,00 грн; пл/і № 3162 від 26.04.2024 на суму 5 000 000,00 грн; пл/і № 3174 від 29.04.2024 на суму 5 000 000,00 грн; пл/і № 3181 від 30.04.2024 на суму 12 500 000,00 грн; пл/і № 3196 від 30.04.2024 на суму 4 000 000,00 грн; пл/і № 3317 від 10.05.2024 на суму 2 250 076,68 грн; пл/і № 3318 від 10.05.2024 на суму 750 000,00 грн; пл/і № 3319 від 13.05.2024 на суму 7 000 000,00 грн; пл/і № 3337 від 14.05.2024 на суму 5 000 000,00 грн; пл/і № 3721 від 15.05.2024 на суму 3 000 000,00 грн; пл/і № 3721 від 16.05.2024 на суму 3 000 000,00 грн; пл/і № 3738 від 17.05.2024 на суму 3 000 000,00 грн; пл/і № 3752 від 20.05.2024 на суму 3 000 000,00 грн; пл/і № 3787 від 21.05.2024 на суму 3 000 000,00 грн; пл/і № 4026 від 22.05.2024 на суму 3 000 000,00 грн; пл/і № 4044 від 23.05.2024 на суму 3 000 000,00 грн; пл/і № 4069 від 24.05.2024 на суму 3 000 000,00 грн.

Отже, як було встановлено судом першої інстанції - загальна сума заборгованості Відповідача за первинними позовними вимогами станом на 31.05.2024 р. становила 202 831 041,44 грн.

Також внаслідок порушення умов договору щодо своєчасної сплати коштів Позивач здійснив нарахування 3% річних від простроченої суми заборгованості в розмірі 1 870 540,85 грн. та інфляційні втрати в розмірі 1 654 681,37 грн., всього 206 356 263,66 грн. Заявою про уточнення позовних вимог від 03.07.2024 р., яка була прийнята судом до розгляду, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, Позивачем було заявлено клопотання про закриття провадження в частині оплаченої після подачі позову заборгованості на загальну суму 19 000 000,00 грн. відповідно до наступних платіжних інструкцій: пл/і від 31.05.2024 № 4166 на суму 12 000 000,00 грн; пл/і від 13.06.2024 № 4333 на суму 2 000 000,00 грн; пл/і від 19.06.2024 № 5039 на суму 1 000 000,00 грн; пл/і від 20.06.2024 № 5064 на суму 1 000 000,00 грн; пл/і від 21.06.2024 № 5100 на суму 1 000 000.00 грн; пл/і від 24.06.2024 № 5121 на суму 1 000 000.00 грн; пл/і від 25.06.2024 № 5142 на суму 1 000 000,00 грн.

В подальшому заявою від 30.07.2024 р., яка також прийнята судом до розгляду, Позивач збільшив позовні вимоги в частині 3 % річних ще на суму 516 885,64 грн. та інфляційних втрат 5 356 671,08 грн., нарахованих на заборгованість на ранок 30.07.2024 р.. Також, Позивач заявив про наявність відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України підстав для закриття провадження у справі на загальну суму 24 766 585,36 грн. у зв'язку із складенням після подачі позову актів коригування на суму зменшення: акт коригування від 25.06.2024 р. до акта приймання-передачі послуги за березень 2024 року на суму зменшення -3 714 322,71 грн.; акт коригування від 04.07.2024 р. до акта приймання-передачі послуги за квітень 2024 року на суму зменшення - 2 542 480,47 грн., акт коригування від 09.07.2024 до акта приймання-передачі послуги за травень 2024 року на суму зменшення -5 509 782,18 грн., а також частковим погашенням заборгованості після подачі позову відповідно до наступних платіжних інструкцій: пл/і від 26.06.2024 р. № 5147 на суму 1 000 000,00 грн; пл/і від 27.06.2024 р. № 5159 на суму 1 000 000,00 грн; пл/і від 28.06.2024 № 5182 на суму 2 000 000,00 грн; пл/і від 29.06.2024 р. № 5200 на суму 5 000 000,00 грн; пл/і від 12.07.2024 р. № 5390 на суму 1 000 000.00 грн; пл/і від 17.07.2024 р. № 5870 на суму 1 000 000,00 грн; пл/і від 19.07.2024 р № 5916 на суму 1 000 000,00 грн; пл/і від 23.07.2024 р. № 5948 на суму 1 000 000,00 грн. Всього заявами про уточнення позовних вимог від 03.07.2024 р. та від 30.07.2024 р. Позивач збільшив позовні вимоги в частині основного боргу на суму 65 368 328,46 грн., в частині 3% річних на суму 1 226 365,01 грн. та в частині інфляційних на суму 6 659 703,65 грн., та заявлено клопотання про закриття провадження в частині основного боргу в сумі 43 766 585,36 грн.

Однак, в подальшому Позивач заявою додатково подав клопотання про закриття провадження у справі відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, оскільки станом на 21.11.2024 р. Відповідач здійснив часткове погашення заборгованості на загальну суму 54 190 807,84 грн. вже після подачі Заяви про уточнення позовних вимог від 30.07.2024 р. відповідно до наступних платіжних інструкцій: пл/і від 30.08.2024 р. № 8552 на суму 2 000 000,00 грн; пл/і від 06.09.2024 р. № 8611 на суму 2 000 000,00 грн; пл/і від 18.09.2024 р. № 9132 на суму 5 000 000,00 грн; пл/і від 19.09.2024 р. № 9138 на суму 2 000 000,00 грн; пл/і від 20.09.2024 р. № 9182 на суму 2 000 000,00 грн; пл/і від 23.09.2024 р. № 9203 на суму 420 000,00 грн; пл/і від 23.09.2024 р. № 9189 на суму 1 570 807,84 грн; пл/і від 24.09.2024 р. № 9210 на суму 2 000 000,00 грн; пл/і від 30.09.2024 р. № 9484 на суму 5 000 000,00 грн; пл/і від 11.10.2024 р. № 9603 на суму 5 000 000,00 грн; пл/і від 18.10.2024 р. № 10282 на суму 3 000 000,00 грн; пл/і від 23.10.2024 р. № 10367 на суму 5 000 000,00 грн; пл/і від 24.10.2024 № 10373 на суму 2 500 000,00 грн; пл/і від 11.11.2024 № 10563 на суму 300 000,00 грн; пл/і від 13.11.2024 р. № 10601 на суму 7 100 000,00 грн; пл/і від 14.11.2024 № 10620 на суму 300 000,00 грн; пл/і від 18.11.2024 р. № 10652 на суму 8 000 000,00 грн; пл/і від 21.11.2024 р. № 10695 на суму 1 000 000,00 грн.

Загальний обсяг наданої Позивачем послуги та здійснених Відповідачем оплат підтверджено обома сторонами в наданому суду Акті звірки взаємних розрахунків за Договором за період з 01.01.2024 р. по 24.09.2024 р.

Таким чином, станом на день прийняття цього рішення 05.12.2024 р., Позивач просить стягнути з Відповідача суму основного боргу 170 241 976,70 грн., 3% річних від простроченої суми заборгованості в розмірі 3 096 905,86 грн. та інфляційні втрати в розмірі 8 314 385,02 грн., а всього 190 653 267,58 грн.

За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі, яким позов було задоволено частково, суд стягнув з Відповідача на користь Позивача суму основного боргу, в розмірі 170 241 976,70 грн., 3% річних, в розмірі 1 548 452,93 грн., інфляційні втрати, в розмірі 4 157 192,51 грн., 847 840,00 грн. судового збору. В частині стягнення суми основного боргу 78 957 393,20 грн. провадження у справі було закрито, у зв'язку з відсутністю предмету спору, на підставі до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Рішення суду мотивоване тим, що матеріалами справи доведена наявність заборгованості Відповідача перед Позивачем з оплати наданих послуг за Договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2024 р. № 0119-02024-ПП в сумі 170 241 976,70 грн., яка є обґрунтованою та підлягає стягненню з Відповідача. В частині стягнення суми основного боргу 78 957 393,20 грн., підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю предмету спору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України. Перевіривши здійснені Позивачем розрахунки 3% річних від простроченої суми заборгованості в розмірі 3 096 905,86 грн. та інфляційні втрати в розмірі 8 314 385,02 грн., суд вважає, що вони здійснені вірно, відповідають вимогам чинного законодавства України. Разом з тим, розглянувши заяву Відповідача про зменшення нарахованих сум 3% річних та інфляційних втрат на 95%, суд вважає, що вона підлягає частковому задоволенню.

Так, пославшись на врахування специфіки відносин, які існують на ринку електричної енергії в Україні, з метою забезпечення оптимального балансу інтересів сторін у спорі та запобігання настанню негативних наслідків для сторін, зокрема, і енергетичного сектору країни загалом, беручи до уваги добросовісність поведінки ТОВ «Запоріжжяелектропостачання», а також необхідність захисту інтересів ПАТ «НАК «УКРЕНЕРГО», керуючись принципами справедливості, добросовісності та розумності, суд першої інстанції дійшов висновку про можливість часткового задоволення клопотання Відповідача та на підставі ст. 233 ГК України зменшити розмір заявлених до стягнення Позивачем сум 3% річних та інфляційних втрат на 50%, а саме стягнути: 3% річних - 1 548 452,93 грн., інфляційні втрати - 4 157 192,51 грн.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання» слід відмовити, а апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго» частково задовольнити, виходячи з наступного.

Щодо клопотання Відповідача про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, а саме роздруківки ( копії ) платіжних інструкцій № 10893 від 10.12.2024 р., № 11484 від 26.12.2024 р., № 11539 від 30.12.2024 р., № 66 від 09.01.2025 р., № 92 від 13.01.2025 р., № 93 від 13.01.2025 р., № 153 від 17.01.2025 р., № 459 від 30.01.2025 р., № 466 від 30.01.2025 р., № 480 від 31.01.2025 р. про перерахування на користь Позивача коштів після ухвалення господарським судом оскаржуваного рішення, слід зазначити про таке.

Враховуючи, що учасник судового процесу додав вказані документальні докази під час розгляду апеляційної скарги, на дату ухвалення оскаржуваного рішення таких доказів суд першої інстанції в своєму розпорядження не мав.

Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 269 ГПК України).

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Колегія суддів зауважує учасникам судового процесу на тому, що підставою для прийняття апеляційною інстанцією додаткових доказів є докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від учасників судового процесу.

Основними засадами судочинства, закріпленими у ст. 129 Конституції України, є, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен додержуватись норм процесуального права.

Відповідно до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 ГПК України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження за відсутності визначених ст. 269 ГПК України підстав для їх прийняття, тобто без наявності належних доказів неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від заявника, фактично порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, адже у такому випадку суд створює Апелянтові більш сприятливі, аніж Позивачу умови в розгляді конкретної справи.

Оспорюване рішення суду у цій справі було проголошено 05.12.2024 р., а нові докази, які надає Скаржник датовані значно пізніше ( платіжні інструкції № 10893 від 10.12.2024 р., № 11484 від 26.12.2024 р., № 11539 від 30.12.2024 р., № 66 від 09.01.2025 р., № 92 від 13.01.2025 р., № 93 від 13.01.2025 р., № 153 від 17.01.2025 р., № 459 від 30.01.2025 р., № 466 від 30.01.2025 р., № 480 від 31.01.2025 р. ), відтак колегія суддів зазначає про те, що вказані документи фактично на дату винесення рішення суду не існували, в той час як за приписами ГПК Україна надання учасником судового процесу нових доказів у справі, які станом на дату винесення судового рішення не існували, не віднесено до підстав для скасування такого судового рішення, а відтак такі документи не можуть бути прийнятий судом апеляційної інстанції як додаткові докази.

За таких обставин, додані Відповідачем під час апеляційного перегляду копії платіжних інструкцій як додаткові докази колегією суддів не приймаються.

Зважаючи на те, що сторонами оскаржує рішення місцевого господарського суду виключно у частині стягнення 3 % річних та інфляційні витрати, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України ( Позивач в частині відмови у стягненні, а Відповідач в частині стягнення ), колегія суддів здійснює апеляційний перегляд судового рішення лише у межах зазначених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що Відповідач здійснив часткову оплату наданих послуг з простроченням та не в повному обсязі, в зв'язку з чим Позивач здійснив розрахунок суми 3% річних від простроченої суми заборгованості в розмірі 3 096 905,86 грн. та інфляційні втрати в розмірі 8 314 385,02 грн.

При цьому, сторони у п. 6.6. Договору домовилися, що внесення будь-яких платежів - планових або остаточних, передбачених цим Договором, з порушенням термінів є порушенням Договору та тягне за собою нарахування пені, що означає і наявність підстав для нарахування 3% річних та інфляційних втрат в тому числі за порушення строку внесення планових платежів.

Перевіривши здійснені Позивачем розрахунки 3 % річних та інфляційних втрат за допомогою інформаційної системи "Законодавство" суд першої інстанції дійшов висновку, що вони здійснені вірно, відповідають вимогам чинного законодавства України.

Також, Відповідач просив місцевий господарський суд у разі задоволення позовних вимог щодо стягнення сум відмовити у задоволенні 3% річних та інфляційних втрат посилаючись на необхідності застосування до спірних правовідносин аналогії відповідно до ч. 10. ст. 11 ГПК України, ст. 233 ГК України, п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України. Вважає, що нарахування Позивачем 3% річних та інфляційних втрат за Договором є таким, що не відповідає приписам чинного законодавства та позиції Великої Палати Верховного суду ( постанова від 08.06.2022 у справі № 2-591/11 провадження № 14-3цс21), Конституційного Суду України ( Рішення від 28.04.2021 р. справа № 3-95/2020(193/2); Рішення Великої палати Конституційного Суду України від 20.12.2017 р. № 2-р/2017) та є таким, що порушує принципи справедливості, добросовісності і розумності у період воєнного стану.

В свою чергу Позивач проти вказаної заяви надав заперечення, посилаючись на практику Верховного Суду, що 3% річних та інфляційні втрати, є компенсаційними втратами та не є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, якими, відповідно до ст. ст. 549, 550 ЦК України, ст. ст. 217, 218 ГК України є штрафні санкції (неустойка). Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Нараховані Позивачем 3% річних (в розмірі встановленому законом) та інфляційні втрати у визначеному нормативними актами розмірі не підпадають під дію норм ст. 233 ГК України.

Разом з тим, розглянувши заяву Відповідача про зменшення нарахованих сум 3% річних та інфляційних втрат на 95%, суд першої інстанції знайшов підстави для її часткового задоволення, пославшись на врахування наступного. Термін прострочення Відповідачем здійснених оплат, на які нараховані Позивачем 3% річних та інфляційні втрати, становить від 1 до 11 днів. Загальна сума 3 % річних та інфляційних втрат заявлених до стягнення (11 411 290,88 грн.) складає 6,7% від стягнутої суми боргу (170 241 976,70 грн.), що не має ознак надмірного тягаря для Відповідача та неправомірного збагачення для Позивача. Вказане порушення строків оплати не завдало Позивачу чи іншим особам будь-яких збитків, а доказів зворотного позивачем не надано. Відповідач після пред'явлення позову у цій справі та до дати прийняття цього рішення здійснив погашення значної частини заборгованості, внаслідок чого суду дійшов висновку про закриття провадження за відсутності предмету спору у цій частині, що свідчить про добросовісність Відповідача, який в край складних для нього умовах знаходить можливість для здійснення розрахунків з Позивачем. Суд погодився з доводами Відповідача відносно того, що п. 1 ч. 1 ст. 129 Конституції України закріплено, що основними засадами ( принципами ) господарського судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Аналогічні положення закріплені п. 2 ч. 3 ст. 2 ГПК України, а справедливість - загальний конституційний принцип, який неодноразово застосувався судами, в тому числі і Конституційним Судом України.

Відхиляючи як безпідставні доводи Відповідача викладені в апеляційній скарзі щодо взагалі відсутністю підстав для стягнення з ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» на користь ПрАТ «НЕК «Укренерго»: 3 % річних в розмірі 1 548 452,93 грн та інфляційних втрат в розмірі 4 157 192,51 грн., колегія суддів зазначає, що вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу ( аналогічний висновок викладено і у постанові Верховного Суду від 05.07.2019 р. у справі № 905/600/18 ). Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 31.05.2023 р. у справі № 914/2453/21, від 20.02.2023 р. у справі № 910/15411/21, від 07.03.2023 р. у справі № 910/17556/21, від 18.01.2024 р. у справі № 914/2994/22.

Так, ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом ( ст. 525 ЦК України).

У частині 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або Законом.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу відповідно до ст. 625 ЦК України є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 р. у справах № 703/2718/16-ц, № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 р. у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 р. у справі № 902/417/18.

Отже, передбачений частиною 2 ст. 625 ЦК України обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми виникає виходячи з наявності самого факту прострочення, який, як встановлено судами попередніх інстанцій, у цій справі має місце.

Водночас, у постанові від 18.03.2020 р. у справі № 902/417/18, на яку посилається Скаржник в апеляційній скарзі, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що "нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 р. у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Відповідно до частини першої ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання".

Зменшення судом заявлених до стягнення відсотків, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України, є правом, а не обов'язком суду і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку, за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів. Тому в питаннях підстав для зменшення розміру відсотків, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України, не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд вирішує це питання на власний розсуд з огляду на конкретні обставини, якими обумовлене таке зменшення.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що вирішуючи питання про зменшення розміру заходів відповідальності та відсотків річних, які підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов'язання, суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної суми штрафних санкцій таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Тобто, у постанові із справи № 902/417/18 Великою Палатою Верховного Суду зроблено загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшувати розмір процентів річних, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України, тоді як підстави та обставини для такого зменшення процентів річних суд повинен встановлювати у кожному конкретному випадку.

Наведене спростовує доводи Позивача викладені у його апеляційній скарзі щодо неправомірності дій суду першої інстанції по зменшенню нарахованих Відповідачу 3% на підставі ст. 625 ЦК України.

Верховний Суд у постанові від 10.04.2025 р. у cправі № 910/2991/24 зазначив, що таке зменшення або відмова у зменшенні відсотків річних має відбуватись зважаючи на встановлені судом виключні обставини або їх відсутність ( п. 54 ). В той же час, обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів ( п. 55 ). Всебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення ( п. 56 ). З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених ст. 86 ГПК України, щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому ( п. 57 ).

З урахуванням вказаного колегія суддів зазначає, що словосполучення "суд має право" та "може зменшити за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певним розсудом щодо можливості зменшення розміру неустойки, штрафу, а також процентів річних, оцінюючи конкретні обставини, які мають істотне значення.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції дослідивши та оцінивши всі обставини справи, необхідні для вирішення питання щодо встановлення підстав для зменшення відсотків річних, зробив висновок, що за можливе частково задовольнити клопотання Відповідача та на підставі ст. 233 ГК України зменшити розмір заявлених до стягнення Позивачем сум 3% річних на 50%, враховуючи специфіку відносин, які існують на ринку електричної енергії в Україні, з метою забезпечення оптимального балансу інтересів сторін у спорі та запобігання настанню негативних наслідків для сторін, зокрема, і енергетичного сектору країни загалом, беручи до уваги добросовісність поведінки ТОВ «Запоріжжяелектропостачання», а також необхідність захисту інтересів ПАТ «НАК «УКРЕНЕРГО», керуючись принципами справедливості, добросовісності та розумності.

Так, вирішуючи питання щодо встановлення підстав для зменшення відсотків річних, суд першої інстанції врахував наступне: Відповідач не посилається на наявність форс-мажорних обставин як підставу для відмови у позові чи зменшення донарахованих сум, проте вказує на свій вкрай тяжкий матеріальний стан, пов'язаний з об'єктивними обставинами в умовах збройної агресії рф проти України. Разом з тим, Відповідач, у відповідності до постанови НКРЕКП від 26.10.2018 р. № 1286, є учасником ринку електричної енергії - електропостачальником, яке виконує функцію постачальника універсальної послуги (постачальника електричної енергії) на території Запорізької області та гарантує побутовим (населенню) та не побутовим споживачам їх право бути забезпеченими електричною енергією. З початку повномасштабного вторгнення на територію України країни агресора, майже 70 % територіальних громад Запорізької області перебувають в районах, які віднесенні наказом Міністерства реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» до територій де проводяться воєнні ( бойові ) дії або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні ( блокуванні ). ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» для виконання ліцензійних умов має по усій території Запорізької області свої структурні підрозділи, значна частина яких наразі перебуває в районах проведення воєнних (бойових) дій або в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні). На цих територіях, крім присутності військових формувань окупантів, в багатьох містах та селах наявні значні проблеми з телефонним та інтернет-зв'язком, не працюють поштові та фінансові установи, відсутнє безпечне транспортне сполучення. Єдиним видом ліцензованої діяльності Відповідача, який має на меті отримання прибутку, є постачання електричної енергії споживачам. Для здійснення своєї діяльності на ринку електричної енергії ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» здійснює купівлю електричної енергії за власний рахунок на умовах 100% передплати, а лише потім здійснює її продаж споживачам, які розраховуються до 20 числа місяця, що йде за розрахунковим відповідно до публічних договорів, що розміщені на сайті Товариства та є публічно доступними. У зв'язку з систематичним порушенням учасників ринку своїх фінансових зобов'язань перед Постачальником, а також низькою платіжною дисципліною населення поточний рахунок Відповідача із спеціальним режимом використання не накопичує коштів для належного проведення розрахунків з Позивачем. Відповідно до Балансу Відповідача станом: на 31.03.2023 р. дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги надані Товариством становить 2 555 753 тис.грн., з яких заборгованість споживачів е/е складає 1 920 087 тис грн.; на 30.06.2024 р. дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги надані Товариством становить 2 265 327 тис.грн., з яких заборгованість споживачів е/е складає 1 920 087 тис грн.; на 30.09.2024 р. дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги надані Товариством становить 2 802 198 тис.грн., з яких заборгованість споживачів е/е складає 2 239 711 тис грн. Отже заборгованість споживачів електричної енергії перед Товариством стрімко зростає, яку Відповідач в силу певних обмежень ( Постанова КМУ від 05.03.2022 р. № 206, Закон України "Про виконавче провадження" ) об'єктивно не має змоги стягнути з більшої частини споживачів та, відповідно належним чином виконувати зобов'язання перед іншими учасниками ринку, у т. ч. Позивачем. Також вартість чистих активів Товариства у 2024 (станом на 01.01.2024 р.) зменшилась більше ніж на 50% порівняно з минулим роком, що підтверджується бухгалтерською довідкою № 1/1 від 29.02.2024 р.. Вартість чистих активів Товариства у 2024 р. ( на кінець звітного кварталу ( 30.09.2024 р. ) зменшилась ще на 220 604 тис. грн., що підтверджується бухгалтерською довідкою № 3/1 від 30.10.2024 р..

При цьому, як слушно зауважив Позивач - форс-мажор не звільняє сторін договору від виконання зобов'язань і не змінює строків такого виконання, цей інститут спрямований виключно на звільнення сторони від негативних наслідків, а саме від відповідальності за невиконання чи прострочення виконання зобов'язань на період існування форс-мажору. Нарахування у вигляді інфляційних втрат та 3% річних, передбачені частиною 2 ст. 625 ЦК України, за своєю правовою природою не є правовою відповідальністю ( штрафними санкціями ), встановленою ст. 611 ЦК України та ст. 217 ГК України. Тому правила щодо звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання у випадку настання непереборної сили (форс-мажору), визначені ст. 617 ЦК України та ст. 218 ГК України, не підлягають застосуванню до акцесорного зобов'язання, передбаченого ч. 2 ст. 625 ЦК України, щодо сплати суми боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також процентів річних від простроченої суми. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.09.2023 р. у справі № 910/8741/22 та постанові Верховного Суду України від 12.04.2017 р. у справі № 913/869/14.

Враховуючи встановлені фактичні обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції про часткове задоволення позову та стягнення з Відповідача на користь Позивача - 3% річних в розмірі 1 548 452,93 грн., у зв'язку з чим доводи викладені в апеляційній скарзі Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго» у вказаній частині є безпідставними, а скарга такою, що не підлягає задоволенню.

Щодо доводів викладених в апеляційній скарзі Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго» пов'язаних з неправомірним зменшенням судом нарахованих Позивачем на підставі ст. 625 ЦК України інфляційних втрат на 50% до 4 157 192,51 грн., то колегія суддів апеляційного суду вважає їх обгрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до частини другої ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні втрати ( індекс споживчих цін ) - це показник, який характеризує зміни загального рівня цін на товари і послуги, які купує населення для невиробничого споживання ( постанова Верховного Суду від 26.06.2018 р. у справі № 341/915/16-ц ).

Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів.

Таким чином вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу. Такі висновки викладено і у постанові Верховного Суду від 05.07.2019 р. у справі № 905/600/18 ( на яку посилається Скаржник ).

Визначені частиною другою ст. 625 ЦК України право стягнення інфляційних втрат є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).

Що ж до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 18.03.2020 р. у справі № 902/417/18 ( права суду зменшити нараховані відсотки річних за ст. 625 ЦК України ), то як наголосив Верховного Суду у п. 7.55 постанови від 23.11.2023 р. у cправі № 917/991/22 - у справі № 902/417/18 зроблено загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшити лише розмір процентів річних, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України. У п. 7.56. вказаної постанови Верховний Суд звернув увагу, що саме з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд, може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що викладені у апеляційній скарзі Відповідача аргументи не можуть бути підставами для скасування судового рішення місцевого господарського суду в оскаржуваній частині, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційних скарг.

Разом з тим, викладені у апеляційній скарзі Позивача аргументи знайшли своє часткове підтвердження, що є підставою для часткового скасування судового рішення місцевого господарського суду в оскаржуваній частині.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго» ( одного із заявників апеляційних скарг ) про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу частково знайшли свого підтвердження.

За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Рішення господарського суду в оскаржуваній Позивачем частині зазначеним вимогам не відповідає.

Враховуючи наведене та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго» підлягає частковому задоволенню, а рішення місцевого господарського суду в оскаржуваній частині у даній справі в частині має бути скасоване.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання» в оскаржуваній частині задоволенню не підлягає.

10. Судові витрати.

Відповідно до п. б ч. 4 ст. 282 ГПК України, у зв'язку зі скасуванням судового акту попередньої інстанції в оскаржуваній частині і ухваленням нового рішення про задоволення позову, підлягають новому перерозподілу і судові витрати, понесені у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до ч. 4 ст.129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на часткове задоволення апеляційної скарги Позивача, судові витрати, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги Відповідача, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника ( Товариство з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання» ).

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання» - залишити без задоволення.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника ( Товариство з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання» ).

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго» - задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 05.12.2024 р. у справі № 908/1612/24 в частині зменшення розміру заявлених до стягнення Позивачем інфляційних втрат на 50%, а саме 4 157 192,51 грн. - скасувати.

Прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат у повному обсязі - в розмірі 8 314 385,02 грн., в решті рішення суду залишити без змін, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання» ( вул. Олександрівська, буд. 35, м. Запоріжжя, 69035; код ЄДРПОУ 42093239 ) на користь Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго» ( вул. Симона Петлюри, буд. 25, м. Київ, 01032; код ЄДРПОУ 00100227 ): суму основного боргу в розмірі 170 241 976 ( сто сімдесят мільйонів двісті сорок одна тисяча дев'ятсот сімдесят шість ) грн. 70 коп.; 3% річних в розмірі 1 548 452 ( один мільйон п'ятсот сорок вісім тисяч чотириста п'ятдесят дві ) грн. 93 коп.; інфляційні втрати в розмірі 8 314 385 ( вісім мільйонів триста чотирнадцять тисяч триста вісімдесят п'ять ) грн. 02 коп.; 847 840 ( вісімсот сорок сім тисяч вісімсот сорок ) грн. 00 коп. судового збору, про що видати наказ.

3. В частині стягнення суми основного боргу 78 957 393,20 грн. провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю предмету спору на підставі до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання» ( вул. Олександрівська, буд. 35, м. Запоріжжя, 69035; код ЄДРПОУ 42093239 ) на користь Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго» ( вул. Симона Петлюри, буд. 25, м. Київ, 01032; код ЄДРПОУ 00100227 ) - 74 829,46 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги, про що видати наказ.

Видачу відповідних наказів, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Запорізької області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 19.06.2025 р.

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя О.В. Чус

Суддя М.О. Дармін