ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ
18 червня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/4292/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Аленіна О.Ю.
суддів: Принцевської Н.М., Філінюка І.Г.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційні скарги Державної митної служби України в особі Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі та Товариства з обмеженою відповідальністю “Транспортний судноплавний менеджмент»
на рішення Господарського суду Одеської області від 22.01.2025 (повний текст складено та підписано 23.01.2025, суддя Д'яченко Т.Г.)
у справі №916/4292/24
за позовом Державної митної служби України в особі Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Транспортний судноплавний менеджмент»
про стягнення 194 076,00 грн
Державна митна служба України в особі Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Транспортний судноплавний менеджмент» про стягнення 194076,00 грн
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що у відповідача, згідно з рішенням суду, виникло відповідне зобов'язання повернути митниці кошти, які він отримав на підставі, яка згодом відпала (тобто після скасування судового рішення про сплату йому грошових коштів). Однак, ТОВ «Транспортний судноплавний менеджмент» відповідно до вимог ст.1212 ЦК України не виконав. З огляду на вказаний факт, позивачем здійснено нарахування 3% річних та збитків від інфляції, які становлять ціну цього позову.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 22.01.2025 по справі №916/4292/24, яким позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача суму у розмірі 157898 грн. 77 коп., яка складається з суми 3 % річних 26063 грн. 80 коп. та інфляційних втрат 131834 грн. 97 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 1894 грн. 78 коп., в задоволенні решти позову відмовлено.
В мотивах оскаржуваного рішення суд першої інстанції зазначив, що оскільки грошові кошти були набуті на підставі судового рішення, яке в подальшому було скасовано, належним способом захисту порушених прав було б звернення із заявою про поворот виконання рішення, а посилання позивача про стягнення безпідставно набутих коштів у порядку ст. 1212 ЦК України є невірним. Приймаючи до уваги, що стягнення грошових коштів, які були набуті на підставі судового рішення, яке в подальшому було скасовано, повинно здійснюватися в порядку повороту виконання рішення, шляхом подання відповідної заяви, то саме з встановлення такого факту, у іншої сторони виникає зобов'язання на повернення відповідних коштів.
Як зазначено місцевим господарським судом, Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27.01.2022 ухвалу Херсонського окружного адміністративного суду від 21.10.2021 про поворот виконання судового рішення у справі залишено без змін, а відповідачем на користь відповідача грошові кошти були сплачені 14.03.2024, отже саме за період з 28.01.2022 по 13.03.2024 позивач має право здійснювати нарахування 3% річних та інфляційних втрат.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням до Південно-західного апеляційного господарського суду звернулись позивача та відповідач з апеляційними скаргами.
Позивач в апеляційній скарзі просить змінити судове рішення в справі №916/4292/24 від 22.01.2025 року та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортний судноплавний менеджмент» на користь Державної митної служби України в особі Митниці в Херсонській області Автономній республіці Крим і м.Севастополі збитки за безпідставне збереження грошових коштів в розмірі 194 076,95 грн за період з 06.08.2021 року по 14.03.2024 року.
Позивач вважає, що рішення суду в частині визначення строку, з якого мають бути розраховані збитки, не відповідає нормам матеріального права та судовій практиці з наступних підстав:
- суд першої інстанції, на думку митниці, помилково визначив строк з якого відповідач має нести відповідальність за безпідставне збереження майна з моменту, коли вступило в силу рішення про поворот виконання судового рішення що суперечить як нормі ст.1214 ЦК України так і нормам КАС України;
- судове рішення про скасування попереднього рішення в справі, за яким митницею сплачено позивачеві грошові кошти відповідачеві, набуло чинності в момент його проголошення - 05 серпня 2021 року. За змістом ст.1214 ЦК України з моменту проголошення П'ятим апеляційним адміністративним судом Постанови від 05.08.2021 в справі №540/198/19 про скасування попередніх рішень і закриття провадження у справі, відповідач дізнався про те, що володіє сплаченими митницею коштами безпідставно, а отже саме від дати прийняття цього рішення мав відшкодувати як безпідставно отримані кошти так і доходи від цих коштів;
- щодо ухвали про поворот виконання судового рішення, то інститут повороту виконання судових рішень відноситься до примусових заходів процесуального характеру, пов'язаних з виконанням судових рішень, оскільки: по-перше, стаття 380 КАС України «Поворот виконання судових рішень», знаходиться в розділі IV «Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах»; по-друге відповідно до ч.9 ст. 380 КАС України, за результатами розгляду заяви сторони про поворот виконання судового рішення суд постановлює ухвалу, яка відповідно до п.2 ч.1 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» є виконавчим документом;
- позовні вимоги митниці в даній справі стосуються не стягнення безпідставно набутого майна, оскільки це право митниця захистила у встановленому законом процесуальному порядку шляхом повороту виконання судового рішення, а стягнення збитків з особи, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави. А ці відносини вже регулюються саме нормами Цивільного кодексу України, а саме ст. 1214 ЦК України;
- апелянт вважає, що моментом, з якого відповідач повинен повернути митниці кошти, отримані за скасованим судовим рішенням, є дата скасування судом апеляційної інстанції судового рішення, за яким відповідач ці кошти отримав - тобто з 06.08.2021 року;
- відтак, на думку апелянта, після скасування судового рішення від 30.05.2019 в справі №540/198/19 Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2021 та враховуючи що рішення суду апеляційної інстанції набуває чинності в момент його проголошення, у відповідача виникло відповідне зобов'язання повернути митниці кошти, які він отримав на підставі, яка згодом відпала (тобто після скасування судового рішення про сплату йому грошових коштів) і з цієї ж дати мають рахуватися проценти та збитки від інфляції у випадку неповернення безпідставно отриманих коштів. І цей обов'язок виник у відповідача після проголошення Постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2021.
Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 22.01.2025 по справі № 916/4292/24 повністю і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Державної митної служби України в особі Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі у повному обсязі.
На переконання відповідача, оскаржуване рішення Господарського суду Одеської області в частині стягнення грошових коштів винесено з неправильним застосуванням норм матеріального права України та неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для розгляду даної справи, з огляду на таке:
- з дати проголошення Постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2021 по справі № 540/198/19, якою скасоване судове рішення, за яким відповідач отримав кошти, на яку посилається позивач як на підставу виникнення грошових зобов'язань відповідача, по 29 лютого 2024 року існувала не визначеність щодо особи на користь якої потрібно було повертати безпідставно набуте майно (грошові кошти) поза волею відповідача та не з його вини, а тому останнім були сплачені кошти лише 14.03.2024;
- судовими рішеннями у певний період часу неодноразово змінювалася сторона виконавчого провадження у справі № 540/198/19, яка відрізнялася від попередньої сторони виконавчого провадження адресою реєстрації та ідентифікаційним кодом ЄДРПОУ юридичної особи, а відповідно і її поточним рахунком, на який повинні були надійти кошти від відповідача;
- таким чином, несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов'язань сталося за відсутності вини останнього та поза його волею;
- навіть за наявності Постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2021 р. по справі № 540/198/19, якою скасоване рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 30.05.2019 р. та постановлено нове рішення про залишення позову відповідача без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду з позовом та відсутністю підстав для поновлення, зобов'язання позивача щодо сплати коштів апелянту не припиняється та останній не мав правових підстав вимагати повернення виконаного, а відповідно і вимагати стягнення збитків за безпідставне збереження грошових коштів, тому позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми 3 % річних та інфляційних втрат є неправомірними та безпідставними.
Ухвалами суду апеляційної інстанції відкрито апеляційні провадження у цій справі та визначено розгляд апеляційних скарги здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч.13 ст.8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч.7 ст.252 ГПК України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Згідно з ч.2 ст.270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.
В ході апеляційного розгляду даної справи Південно-західним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 ГПК України. Позивач та відповідач не скористались своїм правом на подання відзивів на апеляційні скарги.
Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції у відповідності до вимог ст.282 ГПК України, зазначає, що встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини даної справи є наступними.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 30.05.2019 в справі №540/198/19 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортний судноплавний менеджмент» задоволено частково, визнано протиправними дії Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі щодо проведення у період з 02.10.2017 року по 05.10.2017 року повного переогляду товарів "прокат (рулони гарячекатані та холоднокатані)" на судні т/х "Нафторудовоз-45М", що оформлений за митною декларацією № UА 112070/2017/013454 від 22.08.2017 року на підставі доручення УСБУ в Херсонській області від 07.09.2017 року №71/14/141-3315. Також, рішенням визнано протиправними дії Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі щодо затримки у період з 29.09.2017 року по 05.10.2017 року судна т/х "Нафторудовоз - 45М" для здійснення повного переогляду товарів "прокат (рулони гарячекатані та холоднокатані)" за митною декларацією № UА 112070/2017/013454 від 22.08.2017 року; визнано протиправною бездіяльність Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі щодо не відшкодування ТОВ "Транспортний судноплавний менеджмент" витрат на проведення операцій з митного огляду (переогляду) товару у період з 02.10.2017року по 05.10.2017 року за митною декларацією № UА 112070/2017/013454 від 22.08.2017року.
Також, судом стягнуто з Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортний судноплавний менеджмент" понесені витрати на проведення операції з митного огляду (переогляду) товару, заявленого до митного оформлення за митною декларацією № UА 112070/2017/013454 від 22.08.2017 року у сумі 408751 грн. 47 коп.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2019 року рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 30 травня 2019 року залишено без змін.
Після постановлення рішення суду апеляційної інстанції Чорноморською митницею Держмитслужби було виконано рішення суду першої інстанції в справі в повному обсязі, а саме сплачено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортний судноплавний менеджмент" понесені витрати на проведення операції з митного огляду (переогляду) товару 408751 грн. 47 коп. (згідно платіжних доручень №1508 від 24.06.2020, №1155 від 20.05.2020, №1036 від 04.05.2020, № 803 від 06.04.2020, № 564 від 11.03.2020 та меморіального ордеру № 1 від 07.10.2020, та судового збору в розмірі 11853,39 грн. (меморіальний ордер № 2 від 07.10.2020).
Однак, постановою Верховного суду від 09 квітня 2021 року постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2019 скасовано, справу повернуто на новий розгляд до П'ятого апеляційного адміністративного суду. Цією ж постановою замінено відповідача в справі: Митницю ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі змінено на її правонаступника - Чорноморську митницю Держмитслужби.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2021 рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 30.05.2019 скасовано та постановлено нове рішення, яким позов залишено без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду з позовом та відсутністю підстав для поновлення пропущеного строку.
Після отримання зазначеної постанови на адресу ТОВ «Транспортний судноплавний менеджмент» Чорноморською митницею Держмитслужби було направлено лист з вимогою повернути кошти, сплачені митницею за скасованим судовим рішенням, натомість відповіді на вказаний лист отримано не було і грошові кошти відповідачем повернуті не були.
Надалі, представник Чорноморської митниці Держмитслужби, з метою повернення коштів, які набуті з підстав, що згодом відпали, звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду із заявою про поворот виконання судового рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 30.05.2019, шляхом зобов'язання позивача повернути на рахунки Чорноморської митниці Держмитслужби, як правонаступника Митниці ДФС у Херсонській області, АР Крим та м.Севастополі сплачені за рішенням суду суми судового збору в розмірі 11853,39 грн. та понесених витрат на проведення операції з митного огляду (переогляду) товару в розмірі 408751,47 грн.
Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 21.10.2021 була задоволена заява Чорноморської митниці Держмитслужби про поворот виконання судового рішення в справі та стягнуто з ТОВ «Транспортний судноплавний менеджмент» на користь митниці 11853,39 грн. судового збору та сплачені по справі 408751,47 грн. на виконання скасованого судового рішення.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду в справі від 27 січня 2022 вказана ухвала суду залишена без змін.
Як зазначає позивач, виконавчий документ митниці видано не було через окупацію Херсонської області, але згодом Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м.Севастополі видано виконавчий документ на виконання ухвали про поворот виконання судового рішення, який подано до примусового виконання.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29.02.2024 замінено сторону у справі Чорноморську митницю Держмитслужби на її правонаступника - Митницю в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м.Севастополі (надалі митниця).
В результаті примусового виконання судового рішення про поворот виконання, сплачена митницею сума в розмірі 420604,86 грн. була повернута на рахунки Митниці в Херсонській області, АР Крим і м.Севастополі органами ДВС лише 14.03.2024 року, що підтверджується випискою з рахунку митниці.
Враховуючи наведене, позивач вважає, що відповідач має сплатити на його користь три проценти річних та інфляційні втрати нараховані з 06.08.2021 року (дата набуття чинності судового рішення про скасування попереднього рішення в справі, за яким митницею сплачено позивачеві грошові кошти відповідачеві) по 14.03.2024 року.
Приймаючи оскаржуване рішення місцевий господарський суд погодився із доводами позивача про нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат, однак зазначив, що їх розрахунок має здійснюватися з 28.01.2022, тобто з дати набрання чинності рішення суду про поворот виконання судового рішення.
Колегія суддів дослідивши наявні матеріали справи, доводи сторін та висновки місцевого господарського суду, дійшла наступних висновків.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведених норм закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредитору (такий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц, № 646/14523/15-ц, від 04.10.2019 у справі № 915/880/18, від 26.09.2019 у справі № 912/48/19, від 18.09.2019 у справі № 908/1379/17).
Отже, право вимоги сплати суми інфляційних втрат та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
У постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 ЦК України, зробила висновок про те, що зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю.
Таким чином, зобов'язання зі сплати 3 % річних та інфляційних втрат є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю та входить до складу грошового зобов'язання і право кредитора на нарахування та стягнення з боржника 3 % річних та інфляційних втрат закріплено у частині 2 статті 625 Цивільного кодексу України.
Аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.12.2024 у справі № 910/20091/23 у подібних правовідносинах.
Як вже було вказано вище, Товариство з обмеженою відповідальністю «Транспортний судноплавний менеджмент» звернулось з позовом до Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі в якому просило, зокрема стягнути понесені витрати на проведення операції з митного огляду (переогляду) товару, заявленого до митного оформлення за митною декларацією № UА 112070/2017/013454 від 22.08.2017 року у сумі 408751 грн. 47 коп.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 30.05.2019 у справі №540/198/19 такий позов було задоволено та рішення суду було виконано митницею. Однак, постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2021 рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 30.05.2019 скасовано та постановлено нове рішення, яким позов залишено без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду з позовом та відсутністю підстав для поновлення пропущеного строку.
Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 21.10.2021 була задоволена заява Чорноморської митниці Держмитслужби про поворот виконання судового рішення в справі та стягнуто з ТОВ «Транспортний судноплавний менеджмент» на користь митниці 11853,39 грн. судового збору та сплачені по справі 408751,47 грн. на виконання скасованого судового рішення.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду в справі від 27 січня 2022 вказана ухвала суду залишена без змін.
У рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2011 у справі № 1-25/2011 розтлумачено, що поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження у попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала.
Поворот виконання рішення - це процесуальна форма захисту прав боржника. Воно можливе лише після набрання судовим рішенням законної сили. Його суть - у поверненні стягувачем боржнику всього одержаного за скасованим рішенням (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2019 у справі № 569/15646/16-ц).
Отже, зміст інституту повороту виконання рішення полягає у поновленні сторін виконавчого провадження у попередньому становищі шляхом повернення стягувачем всього одержаного за скасованим рішенням відповідачу (боржнику). Тобто повернення має відбуватися за рахунок коштів стягувача (сторони виконавчого провадження).
Відтак, у даному випадку, саме з моменту набрання законної сили рішення суду, яким було стягнуто з відповідача на користь позивача грошові кошти, а саме постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27.01.2022, у відповідача, відповідно, виник обов'язок з повернення таких коштів на користь позивача.
Враховуючи те, що відповідачем на користь відповідача грошові кошти були сплачені 14.03.2024, періодом нарахування трьох процентів річних є з 28.01.2022 по 13.03.2024.
З урахування наведеного до стягнення підлягають 3% річних (розраховані на суму 408751,47 грн за період з 28.01.2022 по 13.03.2024) у розмірі - 26063,80 грн та інфляційні втрати (розраховані на суму 408751,47 грн за період з 28.01.2022 по 13.03.2024) у розмірі - 131834,97 грн.
Колегія суддів не приймає до уваги твердження позивача про те, що нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат має здійснюватися з дати набрання чинності судового рішення про скасування попереднього рішення в справі, за яким митницею сплачено позивачеві грошові кошти відповідачеві, з огляду на таке.
Так, в обґрунтування своїх доводів позивач посилається на висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2024 у справі №910/3831/22, якою суд вирішив виключну правову проблему, пов'язану із початком нарахування 3% річних та інфляційного збільшення боргу у випадку застосування статті 1212 Цивільного кодексу України.
Натомість, сам позивач зазначає, що позовні вимоги митниці в даній справі стосуються не стягнення безпідставно набутого майна, оскільки це право митниця захистила у встановленому законом процесуальному порядку шляхом повороту виконання судового рішення, а стягнення збитків з особи, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави. А ці відносини вже регулюються саме нормами Цивільного кодексу України, а саме ст. 1214 ЦК України.
Відтак, висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2024 у справі №910/3831/22 не можуть бути застосовані у цій справі, оскільки стосуються врегулювання початку нарахування 3% річних та інфляційного збільшення боргу у випадку застосування статті 1212 ЦК України, а не положень ст. 1214 ЦК України.
До того ж, як вже було вказано вище, постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2021 рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 30.05.2019 скасовано та постановлено нове рішення, яким позов залишено без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду з позовом та відсутністю підстав для поновлення пропущеного строку. Отже, даним рішенням жодних обставин щодо (без)підставності отримання відповідачем грошових коштів не вирішувалась.
В свою чергу, саме ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 21.10.2021, яка була залишена без змін судом апеляційної інстанції, було стягнуто з ТОВ «Транспортний судноплавний менеджмент» на користь митниці 11853,39 грн. судового збору та сплачені по справі 408751,47 грн. на виконання скасованого судового рішення.
Колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача на те, що існувала не визначеність щодо особи на користь якої потрібно було повертати грошові кошти оскільки особу на користь якої було стягнуто грошові кошти було чітко визначено в ухвалі Херсонського окружного адміністративного суду від 21.10.2021, якою стягнуто з ТОВ «Транспортний судноплавний менеджмент» на користь Чорноморської митниці Держмитслужби із зазначенням відповідних реквізитів сторони. При цьому, подальша зміна сторони виконавчого провадження у справі № 540/198/19 жодним чином не позбавляла відповідача своєчасно виконати рішення суду та сплатити грошові кошти саме на користь позивача, тобто особи на користь якої стягнуто грошові кошти.
З приводу посилання відповідача на те, що зобов'язання позивача щодо сплати коштів апелянту не припиняється та останній не мав правових підстав вимагати повернення виконаного, а відповідно і вимагати стягнення збитків за безпідставне збереження грошових коштів, колегія суддів зазначає, що у матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надані судові рішення у відповідності до яких з позивача на користь відповідача було б стягнуто такі грошові кошти.
Згідно з статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Тому інші доводи скаржників, що викладені в апеляційних скаргах, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.
Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відтак, колегія суддів вважає, що наведені скаржником порушення допущені судом першої інстанції не знайшли свого підтвердження, а тому підстави для скасування оскаржуваного рішення відсутні, що зумовлює залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення без змін.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Рішення Господарського суду Одеської області від 22.01.2025 у справі №916/4292/24 залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.
Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.
Повний текст постанови складено та підписано 18.06.2025.
Головуючий суддя Аленін О.Ю.
Суддя Принцевська Н.М.
Суддя Філінюк І.Г.