Житомирський апеляційний суд
Справа №284/49/19 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-кп/4805/276/25
Категорія ч.1 ст.115, ч.1 ст.263, ч.1 ст.263-1 КК України Доповідач ОСОБА_2
11 червня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю
секретаря: ОСОБА_5 ,
обвинуваченого: ОСОБА_6 ,
захисника: ОСОБА_7
представника потерпілих ОСОБА_8 ,
прокурора ОСОБА_9
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальне провадження №12018060230000065 за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_6 та в його інтересах захисника ОСОБА_7 , на вирок Овруцького районного суду Житомирської області від 20 листопада 2024 року, яким засуджено
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимого,-
- за ч. 1 ст. 115 КК України - на 10 (десять) років позбавлення волі;
- за ч.1 ст.263 КК України - на 5 (п'ять) років позбавлення волі;
- за ч.1 ст.263-1 КК України - на 6 (шість) років позбавлення волі.
На підставі ст.49 КК України звільнено ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності, передбаченої ч.2 ст.309 КК України, у зв'язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. В цій частині кримінальне провадження стосовно ОСОБА_6 вирішено закрити.
На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 10 (десять) років.
Початок строку відбуття покарання вирішено рахувати з дати обрання щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою ухвалою суду від 15.11.2023 року, тобто з 15.11.2023 року.
Застосований до ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою залишено до набрання цим вироком законної сили.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави судові витрати в сумі 8151 грн.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_10 до обвинуваченого ОСОБА_6 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, задоволено повністю.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_10 моральну шкоду в розмірі 100000 грн. та матеріальну шкоду в розмірі 50000 грн.
Цивільний позов цивільного позивача ОСОБА_11 , яка є законним представником неповнолітньої дитини ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і діє в її інтересах, до обвинуваченого ОСОБА_6 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, задоволено повністю.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_11 , яка діє в інтересах дитини ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , моральну шкоду в розмірі 300000 грн. та матеріальну шкоду в розмірі 538 107,79 грн.
Питання про речові докази судом вирішено відповідно до ст. 100 КПК України.
Як встановив суд, ОСОБА_6 , будучи раніше неодноразово судимим, останній раз 12.04.2017 року Овруцьким районним судом Житомирської області за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.309 КК України до 5 років позбавлення волі, на шлях виправлення не став, належних висновків з попередніх судимостей не зробив та скоїв ряд умисних кримінальних правопорушень за наступних обставин.
25.12.2017 року близько 22 год. 00 хв. ОСОБА_6 , знаходячись у веранді будинку АДРЕСА_2 , яке належить ОСОБА_13 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, умисно із застосуванням гладкоствольної двоствольної мисливської рушниці моделі «ТОЗ-БМ» № НОМЕР_1 , 16 калібру з метою умисного вбивства ОСОБА_14 , здійснив один постріл у місце розташування життєво-важливих органів останнього, а саме в тулуб і таким чином умисно вбив потерпілого.
Смерть ОСОБА_14 настала внаслідок наскрізного вогнепального поранення живота.
В ході умисного вбивства ОСОБА_14 ОСОБА_6 заподіяв останньому тілесні ушкодження у вигляді рани по правій половині живота у верхній її частині; рани в проекції верхньо-зовнішнього квадранта лівої сідниці; дрібноуламкового перелому кісток лівої здухвинної кістки по ходу раневого каналу з наявністю крововиливів в навколишні м'які тканини, які утворились внаслідок дії факторів пострілу з вогнепальної зброї та відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень як небезпечні для життя та знаходяться в причинному зв'язку з настанням смерті ОСОБА_14 .
Таким чином, ОСОБА_6 умисно протиправно заподіяв смерть ОСОБА_14 .
Крім цього, ОСОБА_6 у невстановленому місці та у невстановлений період часу, в порушення п.п.8.1 та 8.9 Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС України від 21.08.1998 року №622 (дозвільна система поширюється на бойову нарізну армійських зразків зброю або виготовлену за спеціальним замовленням, вихолощену, навчальну, несучасну стрілецьку, спортивну, мисливську нарізну, комбіновану і гладкоствольну вогнепальну зброю, бойові припаси до цих видів зброї) за невстановлених обставин незаконно придбав та переніс до місця свого проживання за адресою АДРЕСА_2 14 бойових патронів, що являються боєприпасами стрілецької вогнепальної зброї, з них одинадцять - 5,6 мм мисливськими патронами кільцевого запалення, два - 5,6 мм цільовими патронами кільцевого запалення та один 7,62 мм проміжним патроном зразка 1943 року з кулею «ПС» зі сталевим осердям, які виготовлені промисловим способом та придатні до стрільби на ураження, які сховав на горищі господарського приміщення, де їх зберігав до 04.05.2018 року.
04.05.2018 року в період часу з 20 год. 00 хв. до 23 год. 50 хв. за місцем проживання ОСОБА_6 , а саме на території домогосподарства АДРЕСА_2 проведено обшук, під час якого на горищі господарського приміщення виявлено та вилучено вищевказані боєприпаси.
Таким чином, ОСОБА_6 незаконно придбав, носив та зберігав боєприпаси без передбаченого законом дозволу.
Крім цього, ОСОБА_6 , будучи раніше судимим за зберігання наркотичних засобів без мети збуту у особливо великих розмірах і маючи умисел на незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів без мети збуту, у невстановленому місці та у невстановлений період часу за невстановлених слідством обставин повторно придбав небезпечний наркотичний засіб, обсяг якого заборонено, а саме канабіс масою в перерахунку на суху речовину 330,175 г., який незаконно переніс до свого тимчасового місця проживання, а саме до горища житлового будинку АДРЕСА_2 , де незаконно, діючи повторно, зберігав без мети збуту до 04 травня 2018 року.
В період часу з 20 год. 00 хв. 04.05.2018 року по 23 год. 50 хв. за місцем проживання ОСОБА_6 , а саме на території домогосподарства АДРЕСА_2 , проведено обшук, під час якого на горищі вище зазначеного домогосподарства виявлено та вилучено вищевказаний наркотичний засіб.
Таким чином, ОСОБА_6 повторно незаконно придбав, зберігав наркотичний засіб без мети збуту.
Крім того, у невстановлений досудовим розслідуванням час та день 2018 року ОСОБА_6 за місцем постійного проживання, а саме на території домогосподарства АДРЕСА_2 , не являючись власником мисливської гладкоствольної зброї, за відсутності передбаченого законом дозволу на виготовлення боєприпасів, в порушення Положення про дозвільну систему, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №576 від 12.10.1992 року, Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС України від 21.08.1998 року за №622, діючи умисно самостійно, за допомогою гільз, капсулів, пороху, картечі, пижів та картонних прокладок незаконно виготовив 35 патронів, які являються боєприпасами - мисливськими рушничними патронами 16 калібру, що призначені для стрільби з гладкоствольної мисливської вогнепальної зброї 16 калібру, виготовлені саморобним способом та придатні до стрільби на ураження.
17.11.2018 року в період часу з 17 год. 45 хв. по 20 год. 30 хв. на території домогосподарства АДРЕСА_2 , за місцем проживання ОСОБА_6 , проведено огляд місця події, в ході якого працівниками поліції Народицького ВП ГУ НП в Житомирській області виявлено та вилучено вищевказані боєприпаси.
Таким чином, ОСОБА_6 незаконно виготовив боєприпаси без передбаченого законом дозволу.
В апеляційній скарзі обвинувачений просить змінити вирок в частині правової кваліфікації кримінального правопорушення з ч.1 ст.115 КК України на ст.118 КК України і визначити остаточне покарання на підставі ч.1,4 ст.71 КК України. Строк відбуття покарання рахувати з дня затримання 17.11.2018. Повністю відмовити в цивільному позові ОСОБА_11 за не доведеністю.
Зазначає, що в умисному вбивстві передбаченому ч 1 ст.115 КК України ОСОБА_14 , вину не визнає і не погоджується із такою кваліфікацією, а вважає, що його дії належить кваліфікувати за ст. 118 КК України.
Твердить, що не визнає вину за ч.1 ст.115 КК України, так як не бажав умисно вбивати ОСОБА_14 , а оборонявся від потерпілого так як він до нього умисно наближався, тримаючи в руці ножа та неодноразово виражався, що його вб'є.
Зазначає, що суд першої інстанції у вироку не обґрунтував та не надав правової оцінки доводам захисту щодо перекваліфікації на ст.118 КК України.
Посилається на те, що суд першої інстанції необґрунтовано не застосував до нього. ст.71 КК України, оскільки остаточне покарання мав призначити за ч. 4 статті 71 КК України та строк відбуття покарання повинен був рахувати з дня затримання - 17.11.2018 року.
На думку обвинуваченого, судом першої інстанції необґрунтовано задоволено цивільний позов ОСОБА_11 , яка діє в інтересах дитини ОСОБА_12 рівни, ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме щодо стягнення матеріальної шкоди в розмірі 538107,79 гривень.
В апеляційній скарзі захисник просить змінити вирок, перекваліфікувати дії ОСОБА_6 з ч.1 ст.115 КК України на ст.118 КК України. Строк відбуття покарання рахувати з дня затримання 17.11.2018. Повністю відмовити в цивільному позові ОСОБА_11 за не доведеністю.
Зазначає, що обвинувачений добровільно показав на слідчому експерименті, що умисно вбивати не хотів, а декілька разів просив потерпілого викинути заточку, але він з нею наближався до обвинуваченого, це підтвердила свідок ОСОБА_15 .
Доводи апеляційної скарги захисника є аналогічні доводам апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_6 .
Заслухавши доповідача, пояснення обвинуваченого, захисника, які підтримали подані апеляційні скарги, заперечення прокурора та представника потерпілих щодо апеляційних скарг обвинуваченого та захисника, перевіривши матеріали провадження, відповідно до вимог ст. 404 КПК України, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги обвинуваченого та захисника не підлягають задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
ОСОБА_6 та в його інтересах захисник ОСОБА_7 оскаржують висновки суду, що стосуються, умисного протиправного заподіяння смерті (вбивства) потерпілого ОСОБА_14 , вказують, що мало місце перевищення меж необхідної оборони, при цьому не заперечують, що смерть ОСОБА_14 настала від пострілу з гладкоствольної рушниці, який здійснив обвинувачений, інші встановлені судом обставини кримінального провадження не оскаржуються, а тому апеляційним судом вони не перевіряються.
Проаналізувавши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_6 в умисному протиправному заподіяння смерті (вбивстві) потерпілого ОСОБА_14 , а саме за ч.1 ст.115 КК України, оскільки зазначені обставини підтверджуються доказами, які були досліджені судом першої інстанції.
Обвинувачений ОСОБА_6 у суді першої інстанції своєї вини в умисному вбивстві не визнав, та пояснив, що наміру і умислу вбивати ОСОБА_14 не мав, а захищався від нападу і його дії слід кваліфікувати як самооборону. Пояснив, що 25.12.2017 прокинувся від шуму. Глянув у вікно, побачив жінку та чоловіка у яких в руках були заточки. Взяв заряджену рушницю, співмешканці наказав не виходити з хати. В дверях веранди знаходився ОСОБА_16 , був в неадекватному стані, в правій руці тримав заточку. Він просив викинути заточку, але той не реагував. Зробив попереджувальний постріл, ОСОБА_16 не зреагував. Раптом потерпілий зробив різкий рух, замахнувся на нього. Тому він машинально вистрелив один раз. Потерпілий впав, після 10 секунд з'явилася в сінях ОСОБА_17 потерпілого - ОСОБА_16 був ще живий, сказав, що йому холодно і через декілька секунд у нього не було вже ознак життя.
Пояснив, що коли зрозумів, що ОСОБА_18 помер, вирішив поховати тіло, тому тіло сховав у колодязі. До колодязя приїхав своїм авто. Тіло в авто заносив сам, поклав у багажник. Попросив, щоб ОСОБА_19 і ОСОБА_20 сіли в авто на заднє сидіння. ОСОБА_19 взагалі нічого не розуміла, в неї був шок. ОСОБА_20 розуміла. ОСОБА_21 знаходився біля покинутої хати. Коли спускав тіло в колодязь, ОСОБА_20 допомагала тримати ковдру.
Суд першої інстанції безпосередньо дослідивши докази, прийшов до висновку про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, з таким висновком погоджується і апеляційний суд.
Потерпіла ОСОБА_10 пояснила, що довго шукала сина, який тривалий час не телефонував. Не дочекавшись його, почала дзвонити на той номер, з якого він дзвонив, їй ніхто не відповідав. Спочатку звернулися до місцевої міліції, де їй відмовили прийняти заяву. Тоді вона поїхала сама в с.Гута-Ксаверівська, найшла де він був. Їй сказали, що він 26.12., у вівторок, вечірньою маршруткою виїхав на Київ. Вона в це повірила. Але вона не знала туди дороги, попросила показати ОСОБА_22 . Коли вони їхали звідти, ОСОБА_23 всю дорогу мовчала, нічого не говорила. На другий день вранці їй подзвонила і сказала: " ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , подавати на ОСОБА_26 в розшук". І вони подали в розшук. Вона ще їй сказала: "Як будете подавати на розшук Діму, спрямовуйте на те, щоб шукали його у ОСОБА_27 , і щоб подивилися підвали".
Свідок ОСОБА_28 , сестра загиблого ОСОБА_14 , пояснила, що вона звернулась до Житомирського відділення поліції, так як її брат зник. Зазначила, що до її рідного дядька подзвонив хтось і сказав, що ОСОБА_29 з ним на заробітках. ОСОБА_30 людина похилого віку, не зміг розібратися з сенсорним телефоном і він дав їй номер. Вона зателефонувала на номер, взяв трубку чоловік, який, як їй здалося, або має якісь дефекти мовлення, або якось невиразно говорить, було тяжко зрозуміти що він говорить. Він сказав, що ОСОБА_31 з ним, вони на заробітках в Херсонській області на пилорамі. Вона попросила дати ОСОБА_32 трубку, бо його телефон не відповідає (поза зоною досягнення). Він сказав, що зараз не може цього зробити, щоб вона зателефонувала пізніше. Вона зателефонувала пізніше, тому що була впевнена, що її брат був живий. Та сама людина взяла трубку і сказала, щоб почекала, що він зараз дасть трубку ОСОБА_32 і дав трубку якомусь чоловіку, який був в ненормальному стані, не п'яний, але вона не може цей стан описати. Його слова абсолютно не можна було розібрати, але вона точно знає, що то був не голос ОСОБА_33 .
Більше вона на цей номер не додзвонилась. Зазначила, що в той самий період, її невістці телефонували, як вона вже зрозуміла з розмов, той самий голос.
Всі дзвінки здійснював ОСОБА_34 , так їй повідомило слідство.
Пояснила, що коли ОСОБА_29 телефонував мамі в середині грудня, говорив, що він за пару днів збирається додому. Говорив, що територія геть погана, що там нелюдяні умови, складні і він їде додому. Потім передзвонив і сказав, що ОСОБА_35 захворіла і нема кому водити старшу доньку до школи і він погодився допомогти водити її до школи. Тому, поки ОСОБА_35 не одужає, він поводить дитину до школи. Пискальова ОСОБА_35 , це та людина, до якої він поїхав, щоб допомогти переїхати до Києва.
Свідок ОСОБА_13 співмешканка обвинуваченого, пояснила, що 25.12.2017 ОСОБА_26 бачила біля 16 години, він вів дочку ОСОБА_36 додому із школи. Він покликав ОСОБА_37 , щоб закурити, але той не дав, при цьому позичив у ОСОБА_38 1 літр горілки. Потім ОСОБА_29 пішов з ОСОБА_39 додому. Ввечері, біля 22 години, лягли спати з ОСОБА_40 . Пізніше прийшов ОСОБА_29 з ОСОБА_41 , йшли сварились, кричали, так почула, що це вони. Вони виламали калітку як заходили в двір (із сторони города). ОСОБА_42 вийшов на вулицю, а їй наказав сидіти вдома, бо вони прийшли з ножами. Вона сиділа в хаті, на вулицю не виходила. ОСОБА_43 постріли, їх було два. ОСОБА_42 перед цим казав ОСОБА_32 : «Кинь ніж і йди» (казав це три рази). Після цього пролунали постріли, спочатку один і через декілька секунд другий. Далі ОСОБА_42 прийшов і сказав: «Поїхали». Автомобіль знаходився в гаражі. Вийшла з будинку, нічого не бачила. Іра була в машині і вона сіла в машину. Він сказав, що поїхали по дрова. Проїжджали через своє село, скільки їхали не пам'ятає. Приїхали в кінець села. Вони з ОСОБА_41 вийшли, а їй сказали щоб вона сиділа в машині. Через деякий час повернулися і вони поїхали. Весь час вона сиділа в машині, бо він їй сказав сидіти. Він прийшов швидко. В скільки годин приїхали не пам'ятає. ОСОБА_20 пішла до себе додому.
Хто їй повідомив, що 25.12.17 ОСОБА_44 пішов додому вона не пам'ятає. Його не було, значить пішов додому.
З ОСОБА_45 про обставини 25.12.17 не спілкувались, з нею неможливо було спілкуватись, вона постійно була п'яна.
ОСОБА_42 говорив, що він у ОСОБА_46 забрав ножа і сховав, щоб коли його заберуть, у нього був захист. Де ОСОБА_33 ніж не знає, він нічого їй не казав.
Будучи повторно допитаною свідок ОСОБА_47 пояснила, що на досудовому розслідуванні і спочатку в суді на неї чинився сильний психологічний тиск, тому говорили різне. Про те, що ОСОБА_29 і ОСОБА_20 прийшли з двома ножами, сказав ОСОБА_42 і заборонив виходити з хати. Але потім знайшли тільки один ніж. У ОСОБА_48 була рушниця, яку він постійно тримав біля себе. Навіть коли спав, тримав рушницю біля подушки. Рушниця була постійно заряджена. Тому до ОСОБА_33 з ОСОБА_41 напевно вийшов з рушницею, але цього точно не бачила. ОСОБА_29 після пострілів кликав ОСОБА_49 і просив йти додому, бо йому холодно. Після пострілів ОСОБА_29 ще жив, кликав на допомогу. ОСОБА_20 зайшла до хати. ОСОБА_42 також зайшов, потім вийшов. Заходив і виходив кілька разів. Просила ОСОБА_37 і ОСОБА_49 надати ОСОБА_32 допомогу, викликати швидку, виносила ОСОБА_32 бинт, але ОСОБА_42 і ОСОБА_20 не реагували. В дворі стояла машина. ОСОБА_42 наказав сідати в машину і їхати. Розуміла, що в багажнику тіло. Але нічого не знає і не бачила. Від пострілу до перебування тіла в багажнику пройшла приблизно година. Точно не пам'ятає, бо була в шоці. На наступний день бачила в сінах на стіні кров. ОСОБА_42 ще просив глину, щоб кров замазати. З моменту вчинення вбивства і до затримання ОСОБА_42 проводив час в себе в погребі, в лабораторії. Деколи виходив. ОСОБА_50 саме не знає. Вже не жили разом, а тільки сварилися. Може до ОСОБА_51 ходив, не знає. В той день ОСОБА_29 прийшов з ножем, але погроз не висловлював, не чула. Чула, що ОСОБА_20 хотіла в ОСОБА_33 забрати ножа, але ОСОБА_29 не віддав. Останні чотири роки ОСОБА_42 їй погрожував, телефонував із СІЗО і говорив, що треба казати в суді, тобто впливав на неї як на свідка. І вона мала реальні підстави боятися за своє життя, бо почула в день події, як ОСОБА_42 сказав ОСОБА_52 : «Завали її, щоб не свідчила!»
Протоколом проведення слідчого експерименту з використанням відеозапису від 05.05.2018 року, в ході проведення якого свідок ОСОБА_13 повідомляла дещо інші обставини, за яких обставин було скоєно кримінальне правопорушення. Так, вона вказувала лише про один ніж, який як стверджувала ОСОБА_53 належав їй і вона його наміру використовувати не мала, а повідомила обвинуваченому, що завжди носить з собою, іншого ножа, який міг належати потерпілому вона не бачила. Вказувала, що ОСОБА_54 кликав на допомогу, але обвинувачений цьому заперечував, не дозволяв їй вийти надати допомогу, знала, що в багажнику тіло і відмовлялася допомагати приховувати труп.
При проведенні слідчого експерименту свідок ОСОБА_55 , яка на час розгляду справи судом померла, показувала, що колишній співмешканець - обвинувачений її завжди контролював. 25.12.2017 року ОСОБА_56 забрав літр горілки у потерпілого, яку вони купили. Ввечері посиділи, поїли, випили десь 700-800 грам на двох. ОСОБА_29 каже: «Треба йти до ОСОБА_57 і забрати решту горілки». Пішов і прийшов назад ні з чим. Вона запропонувала знову йти до ОСОБА_57 , але разом. Вона знала як зайти в подвір'я з городу, провела до дверей, в дворі перший йшов ОСОБА_29 , вона за ним. Не встигли дійти до східців будинку, де проживав ОСОБА_56 , як двері відкриваються і він вийщов, вона посвітила фонариком і сказала йому, що це вона прийшла. Після цього, не зрозуміла, що сталося. Згодом побачила, що ОСОБА_29 вже лежить. У ОСОБА_57 була рушниця. Побачила вогнепальну рану, зрозуміла, що зробив обвинувачений, почала сваритися. ОСОБА_29 лежав на лівому боці, головою до гаражу. Був ще живий, дихав, але нічого не говорив. Була в шоці. Зайшла в хату. Сіла на диван. Зоя також сиділа на дивані. Зайшов ОСОБА_56 . Почали розмовляти, але про що не пам'ятає. Раптом почула голос ОСОБА_33 . ОСОБА_56 наказав до ОСОБА_33 не ходити. ОСОБА_29 був вже в сінях, його приніс обвинувачений, який неодноразово виходив.
Свідок заперечила, що в ОСОБА_14 був в руках ніж, а також і у неї і що він ним погрожував обвинуваченому, вказала, що це не відповідає дійсності. Вказала, що справді вона і потерпілий мали складні ножі, які лежали у них в карманах і обвинувачений не міг їх бачити, однак міг знати, що вона носить з собою ножа, оскільки раніше вони жили разом.
Також, коли їй дозволив ОСОБА_56 вийти до потерпілого, той вже не подавав ознак життя, ОСОБА_56 сказав, що він вже мертвий і сказав «Вибач братан».
Експерт ОСОБА_58 , завідувач Коростенського міжрайонного відділення Обласного пояснив, що при судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_14 на тілі було виявлено дві рани - одна вхідна, друга вихідна, які утворились від одного пострілу. Інших ушкоджень на тілі ОСОБА_14 виявлено не було. Коли тіло довгий час знаходилось у воді, встановити поранення вхідне чи вихідне - можливо за допомогою медико-криміналістичної експертизи. У даному випадку навколо отворів ран були дрібні ранки, залишки пижа. В ході розтину трупа з тіла було вилучено сторонні предмети, а саме три пижа і дробинки, які є фактором пострілу з шротової зброї. У випадку, коли на тілі трупа вхідний раневий отвір знаходиться на сідниці, а вихідний раневий отвір - на животі, тіло могло знаходитися в будь-якому положенні, тому що при пострілі тіло могло розвертатися спереду назад, оскільки людина, побачивши зброю, різко поверталася через плече вправо, повернувши тулуб, а ноги ще знаходилися на місці. Поранення на животі не є ще одним вхідним отвором. Рана на животі є вихідним отвором. Таку ж картину також побачив експерт-криміналіст. Експерт настоює, що рана на сідниці є вхідним отвором, рана на животі - вихідним.
Експерт ОСОБА_59 , начальник Обласного бюро судово-медичної експертизи Житомирської обласної ради, пояснив, що встановлення відстані пострілів здійснюється шляхом проведення експертом експериментальних пострілів. У даному випадку відстань пострілу була 1-1,5 метра. Відстань пострілу 0,5 метра - виключається. На тілі трупа ОСОБА_14 було виявлено одне порання, а при дослідженні одягу виявлено ще одне пошкодження. Тобто мали місце два постріли. Однак, ушкоджень від другого пострілу на тілі немає. Перший постріл - ушкодження на тілі від пижа. Другий постріл - пошкодження на одязі від шроту. Внаслідок другого пострілу пошкодження на задній поверхні правого рукава та на штанах. На відстань пострілу спосіб виготовлення заряду не впливає, а впливає сила заряду, розмір шроту.
Згідно протоколу огляду місця події від 04.05.2018 року, місцем події являється присадибна ділянка за адресою с.Гута-Ксаверівська Народицького району Житомирської області, яка знаходиться на північ від будинку на відстані 20 м.
Згідно протоколу обшуку від 04.05.2018 року за участю ОСОБА_13 , під час обшуку будинку АДРЕСА_2 було виявлено: одяг, гільзи, кулю, предмети, змиви, виріз з ковдри вилученої у приміщенні коридору, скляна банка наповнена насінням невідомого походження, мисливські патрони, порох, набої, легковий автомобіль ВАЗ 2101 д.н.з. НОМЕР_2 .
Згідно Акту про застосування службового собаки для проведення обшуку за адресою с.Гута-Ксаверівська Народицького району Житомирської області від 04.05.2018 року, було виявлено 5 гільз нарізної зброї, одну кулю, ваги для зважування пороху, фляжку з маслом.
Відповідно до висновку експерта №157 від 14.06.2018 року, смерть ОСОБА_14 , 1976 року народження, настала внаслідок наскрізного вогнепального поранення живота, яке супроводжувалось відкритою раною черевної стінки, та ускладнилось великою внутрішньою та зовнішньою крововтратою. Визначити дату та час настання смерті ОСОБА_14 не є можливим в зв'язку з вираженими гнилістними змінами тканин трупа. При дослідженні трупа виявлено наступні тілесні ушкодження: - Рана №1 по правій половині живота у верхній її частині, яка розташована нижче підребер'я на 5см, дозовні та доверху від середини пупочного кільця приблизно на 10см та на 25см нижче правого колососкового кружальця, круглої форми, розміром 22x25мм, з нерівними, дещо підритими краями, дно її елементи сальника та кишечник, раневий канал іде спереду назад, справа наліво, проходить через тонкий кишечник, товстий кишечник; в порожнині рани знайдено 3 пижа циліндричної форми (два з них знаходились на відстані до 4см від поверхні рани, діаметром 16-17см, висотою 1см, а також три дробинки в діаметрі біля 3мм - матеріали передані слідчому. При співставленні країв рани виражена мінус тканина; - Рана №2 в проекції верхньо-зовнішнього квадранта лівої сідниці, розміром 5x3см, овальної форми, горизонтально розташована, з нерівними, дещо підритими краями, закругленими кінцями. По верхньо-зовнішньому та нижній частині рани наявні 4 додаткових отвори, точкової форми, діаметром 2мм. При співставленні країв рани на шкірі помірно виражена мінус тканина; - Дрібноуламковий перелом кісток лівої здухвинної кістки по ходу раневого каналу, з наявністю крововиливів в навколишні м'які тканини. Дані ушкодження утворились внаслідок дії факторів пострілу з вогнепальної зброї, відносяться до ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень як небезпечні для життя та знаходяться в причинному зв'язку з настанням смерті. Слід вважати, що Рана №1 з правої половини живота є вихідним вогнепальним отвором, а Рана №2 з верхньо-зовнішнього квадранту лівої сідниці - вхідний вогнепальний отвір. Всі вказані ушкодження заподіяні прижиттєво. Всі вказані тілесні ушкодження знаходяться в причинному зв'язку зі смертю. Смерть настала відразу після нанесення вогнепальних ушкоджень. Виявлені ушкодження могли утворитися у результаті дії факторів пострілу з вогнепальної зброї. Слід вважати, що вказані ушкодження утворились внаслідок одного пострілу з гладкоствольної вогнепальної зброї. Визначити, чи міг потерпілий сам собі спричинити дані ушкодження не можливо, в зв'язку з відсутністю даних про розміри та характеристики вогнепальної зброї з якої були спричиненні дані тілесні ушкодження. Потерпілий в момент нанесення йому ушкоджень міг знаходитись у будь-якій позі. Згідно розташування вхідного та вихідного вогнепальних отворів, слід вважати, що потерпілий до нападника повернутий задньою поверхнею тіла. Потерпілий після отримання ушкоджень не міг здійснювати активні дії. На трупі не виявлені тілесні ушкодження, які були заподіяні до 25 грудня 2017 року. На трупі відсутні тілесні ушкодження, які характерні для падіння з висоти власного зросту без надання тілу прискорення з наданням тілу прискорення з подальшим ударом об поверхню. Потерпілий під час заподіяння йому тілесних ушкоджень відчував сильний фізичний біль та особливі страждання. Визначити, чи змінювалась поза трупа не є можливим в зв'язку з вираженим гниттям тканин. Ознаки активного або пасивного переміщення потерпілого після заподіяння ушкоджень на трупі не виявлені. На трупі не виявлені ознаки самооборони та опору. Життя потерпілого можливо було врятувати при наданні йому своєчасної медичної допомоги. В крові трупа виявлено етиловий спирт в концентрації 1,81 проміле, але даний показник не є достовірним на гнилістно зміненому трупі. У потерпілого не виявлено захворювань.
Відповідно до протоколом огляду трупа від 05.05.2018 року з фототаблицею, що на тілі трупа виявлені тілесні ушкодження: 1. Рана по правій половині живота у верхній її частині, яка розташована нижче підребер'я на 5 см, дозовні та доверху від середини пупочного кільця, приблизно на 10 см та на 25 см нижче правого колососкового кружальця, круглої форми, розміром 22х25 мм, з нерівними дещо підритими краями, дно її елементи сальника та кишечник, раневий канал іде спереду назад, справа наліво, проходить через тонкий кишечник, товстий кишечник; в порожнині рани знайдено 3 пижа циліндричної форми (два з них знаходились на відстані до 4см від поверхні рани, діаметром 16-17см, висотою 1см, а також три дробинки в діаметрі біля 3мм - матеріали передані слідчому. При співставленні країв рани виражена мінус тканина; 2. Рана в проекції верхньо-зовнішнього квадранта лівої сідниці, розміром 5x3см, овальної форми, горизонтально розташована, з нерівними, дещо підритими краями, закругленими кінцями. По верхньо-зовнішньому та нижній частині рани наявні 4 додаткових отвори, точкової форми, діаметром 2 мм. При співставленні країв рани на шкірі помірно виражена мінус тканина; 3. Дрібноуламковий перелом кісток лівої здухвинної кістки по ходу раневого каналу, з наявністю крововиливів в навколишні м'які тканини. Інших тілесних ушкоджень не виявлено.
В правій паховій ділянці наявний отвір в діаметрі близько 0,5 см із рубцьованими краями без ознак крововиливів. Навколо рани рубець, розміром 1,5х1 см, помірно ущільнений, сіруватого кольору, має воронкоподібне заглиблення, в центрі якого знаходиться вищеописана рана. Інших особливостей не виявлено.
Відповідно до висновку експерта №192/1/4-338 від 30.01.2019 року, на основі даних судово-медичної експертизи трупа гр. ОСОБА_60 , даних додаткових методів дослідження, враховуючи обставини справи 1. 1,2,17. На куртці пошкодження №1, №2 та на штанах, шортах пошкодження №1 являються вхідними вогнепальними пошкодженнями та утворилися внаслідок пострілу з вогнепальної зброї в межах факторів близької відстані з ознаками відносно компактної дії шроту, на що вказують дрібні пошкодження по периферії основного пошкодження та наявність додаткових факторів пострілу (кіптяви, порошинок). Постріл був здійснений по відношенню до осі постраждалого ззаду наперед, зліва на право. При проведенні експериментальних пострілів з гладкоствольної рушниці, для встановлення точної відстані з якої було поранено гр. ОСОБА_60 , були здійснені постріли з відстані впритул, 0,5м, 1м, 1,5м та 2м. При детальному вивченні пошкоджень на 5 фрагментах тканини, найбільш схожими по характеру з вхідними вогнепальними пошкодженнями на одязі постраждалого ОСОБА_60 , було виявлено на фрагменті тканини №3 та №4, на що вказує взаємо розташування основного та додаткових пошкоджень без значного розсіювання по периферії від основного пошкодження. На інших фрагментах тканини №1 та №2 інтенсивне закопчення тканини, а на фрагменті тканини №5 більша ділянка розсіювання додаткових пошкоджень. Враховуючи вище описане не виключається можливість, що постріл був здійснений з вогнепальної зброї 1-1,5 метра. На куртці в ділянці мішковини кишені, на спортивній кофті та футболці пошкодження по своїй характеристиці утворення являються вихідними вогнепальними пошкодженнями, на що вказує характеристика країв, кінців, форми та при зведених краях відсутність дефектів по типу «мінус»-тканина. На куртці пошкодження, яке розташовується на задній поверхні правого рукава в середній частині, навколо правої врізної кишені, на спортивних штанах в ділянці правої врізної кишені та у верхній частині на передній поверхні правої половинки штанів, на шортах на передній поверхні правої половинки в нижній частині виявлені дрібні чисельні наскрізь та ненаскрізні пошкодження, які по своїй характеристиці утворення являються вогнепальними, та утворилися внаслідок пострілу з вогнепальної зброї за межами факторів близької відстані (неблизька) з ознаками осипу дії шроту, на що вказують наскрізні, ненаскрізні, дотичні пошкодження та відсутність додаткових факторів пострілу (кіптяви, порошинок). При контактно-дифузійному методі дослідження одягу (на куртці в ділянці лівої рукава) на фотопапері №1 виявлено ділянку червоно-фіолетового кольору, що характері для відкладання свинцю в місці, де було знайдено шріт. На інших фотопаперах будь-які відкладань металів не виявлено. 2. 3,4,16. При дослідженні трупа виявлено рану в проекції верхньо-зовнішнього квадранта лівої сідниці, з наявними по верхньо-зовнішньому та нижній частині рани 4-х додаткових отворів, раневий канал іде ззаду наперед, справа наліво, з переломами кісток лівої здухвинної кістки по ходу раневого каналу, ушкодженням тонкого та товстого кишечника і рани по правій половині живота у верхній її частині. Дані ушкодження є вогнепальними і утворилися прижиттєво. 3. 5,6. Виявлені ушкодження є смертельними як несумісні з життям та знаходяться в прямому причинному зв'язку з настанням смерті. 4. 7. Після спричинення виявлених ушкоджень смерть потерпілого настала в термін, що складає від кількох секунд до кількох хвилин. 5. 8.Здійснювати будь-які цілеспрямовані дії ОСОБА_14 після спричинення виявлених ушкоджень не міг. 6. 9. В крові трупа виявлено етиловий спирт в концентрації 1,81%, але в зв'язку з гнилісними змінами трупа встановити ступінь алкогольного сп'яніння не представляється можливим. 7. 10. Оскільки спричинені тілесні ушкодження є смертельними, врятування життя потерпілому при наданні своєчасної медичної допомоги неможливим. 8. 11. Пошкодження на курці, а саме на спинці в нижній частині зліва в ділянці трикотажної вставки, на спортивних штанах та шортах, які розташовуються на лівій половинці у верхній частині виробів являються вхідними вогнепальними пошкодженнями, що співпадають з вхідним ушкодженням на правій сідниці та вихідним на правій поверхні живота. Наскрізне пошкодження на задній поверхні лівого рукава може відповідати розміщенню ушкодження на сідниці за умови розташування лівої руки в даній ділянці. Ушкоджень на тілі відповідно до пошкодження на задній поверхні правого рукава та на спортивних штанах, шортах, які розташовуються на передній поверхні правої половинки не виявлено. 9. 12-14. Виявлене ушкодження могло бути спричинене в результаті здійснення пострілу з мисливської гладкоствольної зброї патроном спорядженим шротом, не виключено в результаті здійснення пострілу з мисливської рушниці, що надана на експертизу. 10. 15. Враховуючи наявність на одязі пошкоджень, які утворилися при пострілі з близької, так і не близької відстані, вважаємо, що в напрямку потерпілого було здійснено не менше 2-х пострілів. 11. 18,19. В момент здійснення пострілу потерпілий по відношенню до особи, що здійснювала постріли, міг знаходитися в будь-якому положенні тіла, при якому ділянки з пошкодженнями на одязі були доступні для здійснення пострілу з мисливської гладкоствольної зброї. 12. 20.Наявність на одязі пошкоджень, що утворилися від здійснення не менше 2-х пострілів, розміщення вхідного та вихідного отвору і напрямок раневого каналу виключають можливість утворення виявлених на тілі ОСОБА_14 тілесних ушкоджень за умов та обставин, які вказав підозрюваний ОСОБА_6 в ході слідчого експерименту.
Протоколом пред'явлення трупа для впізнання від 05.05.2018 року, з якого вбачається, що ОСОБА_28 , оглянувши труп заявила, що це труп її брата ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Згідно висновку експерта №510 від 12.06.2018 року, групову належність крові ОСОБА_14 не встановлено через гемоліз еритроцитів, до чого могли привести різко виражені гнилісні зміни крові. У вирізках із двох фрагментів тканини, об.№3,6,7 знайдена кров людини. В результаті серологічного дослідження в об.№3 виявлено антиген Н, а в об.№6,7 виявлені антигени А і Н та ізогемаглютинін анти-В. Так як групову належність крові трупа ОСОБА_14 не встановлено, то конкретно висловитись про походження крові в об.№3,6,7 неможливо. У вирізках із 4-х марлевих тампонів, об.№1,2,4,5 слідів крові не виявлено.
Згідно висновку експерта №1/4-161 від 31.07.2018 року, надані для дослідження три предмети циліндричної форми, що були вилучені по факту огляду трупа ОСОБА_14 , 1976 р.н., є стріляними клейтухами (російською - пыжами) від рушничних патронів 16 калібру. Клейтухи являються складовими частинами рушничних патронів. Рушничні патрони 16 калібру можуть бути мисливські, спортивні та спеціальні саморобного та промислового виготовлення. Клейтухи могли бути відстріляні з гладкоствольної зброї як 16 так і 12 калібру у тому числі і з мисливської гладкоствольної рушниці. Надані для дослідження три кулькоподібні предмети, що були вилучені по факту огляду трупа ОСОБА_14 , 1976 р.н., є відстріляними шротинами які входили до складу основного снаряду рушничного патрона. Шротини являються складовими частинами рушничних патронів. Рушничні патрони, до складу якого входить снаряд у вигляді шроту, можуть бути мисливські та спортивні. Встановити спосіб виготовлення шротин не представляється можливим по причині того, що не можливо диференціювати відстріляні шротини щодо способу їх виготовлення. Шротини могли бути відстріляні з мисливської рушниці.
Протоколом огляду місця події від 17.11.2018 року з ілюстрованою фототаблицею, згідно якого вбачається, що місцем події являється домогосподарство ОСОБА_13 , розташоване за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно висновку судово-психіатричного експерта №384-2018 від 04.12.2018 року, ОСОБА_6 , 1990 р.н., на даний час психічними захворюваннями не страждає. При даному огляді яких-небудь ознак психічних захворювань не виявлено: емоційні реакції адекватні, вольова регуляція поведінки, пам'ять та інтелект збережені, судження послідовні, рівень загальної обізнаності задовільний. Порушень в сфері сприйняття не виявляє, розуміє суть звинувачення, логічно будує свій захист. ОСОБА_6 , в період часу, до якого відносяться інкриміновані йому протиправні вчинки, будь-якими психічними захворюваннями, або слабоумством не страждав, та в тимчасовому хворобливому розладі психічної діяльності, який би позбавляв його здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними - не перебував. Вчинки, які йому інкримінують потребували від нього послідовних, цілеспрямованих, пролонгованих у часі дій, були ситуаційно обумовленими, колективними, з чіткою орієнтацією в просторі та ситуації, при цьому зв'язок з оточенням не втрачав, цілеспрямовано рухався та розподіляв власну увагу, добре їх пам'ятає, відтворює згідно своєї версії. Після скоєного знаходився в державному розшуку. ОСОБА_6 міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними в період часу, до якого відносяться інкриміновані йому протиправні вчинки, може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними на даний час. По своєму психічному стану не потребує в застосуванні щодо нього примусових заходів медичного характеру. Питання «Чи був ОСОБА_6 осудним під час вчинення злочину?» - являється юридичним поняттям і не відноситься до компетенції амбулаторної судово-психіатричної експертизи.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
На переконання апеляційного суду аналіз цих доказів в їх сукупності вказує, що під час приходу потерпілого та бувшої співмешканки до обвинуваченого за горілкою, в нічний час, ОСОБА_6 взявши заряджену рушницю, не перебуваючи в стані необхідної оборони, оскільки жодної загрози його життю та здоров'ю не було, з метою умисного вбивства, на ґрунті неприязних відносин, здійснив два постріли в потерпілого, коли той намагався втекти, про що свідчить вхідний отвір на сідниці та таким чином умисно вбив його.
Колегія суддів виходить з того, що встановлені судом обставини свідчать про вчинення ОСОБА_6 злочину з прямим визначеним умислом, спрямованим на заподіяння смерті ОСОБА_14 , а тому кваліфікація його дій за ч.1 ст.115 КК України є правильною.
Доводи захисника та обвинуваченого про неправильну кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_6 за ч.1 ст.115 КК України зводяться до твердження про відсутність умислу на вчинення такого злочину, колегія суддів вважає безпідставними.
Як зазначено диспозицією ч.1 ст.115 КК України умисним вбивством є умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, для відмежування умисного вбивства від іншого злочину суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з'ясування змісту і спрямованості умислу винного.
Умисне вбивство може бути вчинене з прямим умислом, коли винний усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння (дії чи бездіяльності), передбачає його суспільно небезпечні наслідки у вигляді смерті іншої людини і бажає її настання, або з непрямим умислом - коли винний хоча і не бажає настання смерті іншої людини, але свідомо припускає її настання.
Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій. При умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, тоді як інші види злочинів, які спричинили смерть потерпілого, ставлення винного до її настання характеризується необережністю.
Тобто визначити, які конкретні злочинні наслідки своїх дій передбачав винуватий і бажав їх настання, можна лише за ретельного аналізу складу вчиненого злочину і виявлення його елементів та всіх обставин справи для з'ясування змісту і спрямованості умислу винного.
Об'єктивна сторона вбивства характеризується діяннями у вигляді посягання на життя іншої людини, наслідком у вигляд смерті людини, причиним зв'язком між вказаними діями та наслідками.
При цьому вбивство може бути вчинене як шляхом прямої дії, так і бездіяльності. У разі вбивства шляхом бездіяльності ключовим моментом є невчинення винним дій, які б запобігли настанню смерті, за умови, що він був зобов'язаний здійснити їх та мав можливість зробити це.
Для доведення у діях особи умисного вбивства також необхідно встановите причинний зв'язок між діями винного і настанням смерті людини і такий причинний зв'язок має бути не випадковим, а необхідним. Тобто діяння (дія чи бездіяльність) особи можуть бути визнані причиною смерті іншої людини лише тоді, якщо вони породженні бажанням настання конкретних наслідків, та є причиною необхідного кінцевого результату.
У суді першої інстанції ОСОБА_6 не заперечував, що саме він заподіяв ОСОБА_14 тілесні ушкодження, які спричинили смерть, водночас твердив про відсутність умислу на вбивство.
За результатом перевірки оскаржуваного судового рішення, а також матеріалів кримінального провадження, колегією суддів встановлено, що до події злочину стосунки між обвинуваченим та потерпілим ОСОБА_14 були неприязними, на це вказувала свідок ОСОБА_53 , яка раніше співмешкала з обвинуваченим, а згодом стала співмешкати з потерпілим та свідок ОСОБА_15 . У зв'язку з чим обвинувачений, без попередження та будь яких підстав з близької відстані, розуміючи, що для нього ніякої реальної загрози не має, а до нього прийшов потерпілий та свідок ОСОБА_61 за горілкою, утримуючи вогнепальну зброю споряджену картеччю, без попередження, направив її на потерпілого та здійснив постріли у нього, а це свідчить про те, що він не міг не передбачити, що в результаті цих дій потерпілий отримає смертельні ушкодження, а послідуючі дії обвинуваченого підтвердили, що ці дії він вчинив з метою позбавити потерпілого життя.
Спосіб і засіб вчинення злочину були обрані ним відповідно до поставленої цілі, характер, знаряддя, кількість та локалізація заподіяних ушкоджень, послідуюча поведінка (забороняв надавати допомогу, викликати швидку, приховав тіло, повідомляв неправду родичам, погрожував очевидцям) беззаперечно вказують на те, що він через конфліктну ситуацію, неприязнь він бажав настання смерті ОСОБА_14 і діяв з прямим умислом на його вбивство.
При цьому, ОСОБА_6 , усвідомлюючи наслідки своїх протиправних дій та факт вбивства ОСОБА_14 , знищив сліди вчинення злочину, шляхом поховання тіла, помістивши його в багажник автомобіля відвіз та тіло сховав у колодязь. Після сховання тіла, приїхав додому, разом з співмешканкою та прибирав кров в хаті.
На думку апеляційного суду, доводи сторони захисту та обвинуваченого про необхідну оборону є лише способом захисту з метою применшити обвинуваченим своєї вини та уникнути суворого покарання.
Так, апеляційний суд враховує інформацію повідомлену свідком ОСОБА_62 яка зазначила, що ножів в руках у неї та потерпілого не було. У кожного з них було по одному ножу в кишенях одягу. Коли наблизились до будинку, то ОСОБА_56 вже стояв у пройомі відчинених дверей веранди, ОСОБА_16 туди не заходив і двері не вибивав.
Також судом першої інстанції враховано, показання свідка ОСОБА_13 , яка будучи повторно допитаною вказала, що на досудовому розслідуванні на неї чинився психологічний тиск, обвинувачений їй погрожував тому спочатку вона говорила різне. Ствердно вказала, про те, що сказати їй, що ОСОБА_29 та ОСОБА_20 прийшли з двома ножами, наказав обвинувачений і заборонив виходити з хати, хоча ОСОБА_63 після вбивства стверджувала, що ніж у неї був в кармані і ніяких погроз вони не висловлювали.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність доводів обвинуваченого та захисника, відповідно до яких він захищався від потерпілого і намагався припинити протиправні дії останнього, а також твердження щодо наявності в діях ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення, передбаченого с.118 КК України.
Згідно з положеннями ст. 36 КК України обов'язковою умовою кваліфікації вбивства за ст. 118 указаного Кодексу є перебування винного при вчиненні цього діяння у стані необхідної оборони, тобто вчинення потерпілим суспільно небезпечного посягання на життя, здоров'я, інші охоронювані законом права, інтереси винного або іншої особи, інтереси держави або суспільства, яке би викликало об'єктивну необхідність у негайному захисті шляхом заподіяння фізичної шкоди у визначених законом межах. Якщо буде встановлено, що винний не перебував у такій обстановці, вчинене ним слід кваліфікувати за ст. 115 КК України.
Якщо визначальним у поведінці особи було не відвернення нападу та захист, а бажання спричинити шкоду потерпілому (розправитися), такі дії за своїми ознаками не становлять необхідної оборони, вони набувають протиправного характеру і мають розцінюватися на загальних підставах.
Колегія суддів під час встановлення фактичних обставин кримінального провадження приймає до уваги характер взаємовідносин потерпілого та обвинуваченого, які були знайомими; мали неприязні стосунки, а також і те, що обвинувачений під надуманим приводом, намагається звинуватити потерпілого у нападі.
Також досліджено відомості про знаряддя вчинення злочину, характер, механізм утворення та локалізацію заподіяних потерпілому тілесних ушкоджень.
Так, згідно висновку експерта №192/1/4-338 від 30.01.2019 року, при дослідженні трупа виявлено рану в проекції верхньо-зовнішнього квадранта лівої сідниці, яке є вхідним пораненням, з наявними по верхньо-зовнішньому та нижній частині рани 4-х додаткових отворів, раневий канал іде ззаду наперед, справа наліво, з переломами кісток лівої здухвинної кістки по ходу раневого каналу, ушкодженням тонкого та товстого кишечника і рани по правій половині живота у верхній її частині. Дані ушкодження є вогнепальними і утворилися прижиттєво. Виявлені ушкодження є смертельними як несумісні з життям та знаходяться в прямому причинному зв'язку з настанням смерті. 4.7. Після спричинення виявлених ушкоджень смерть потерпілого настала в термін, що складає від кількох секунд до кількох хвилин. 5. 8.Здійснювати будь-які цілеспрямовані дії ОСОБА_14 після спричинення виявлених ушкоджень не міг.
З показаннями самого обвинуваченого і фактичними даними, що містяться в інших досліджених доказах, апеляційний суд приходить висновку, що дії ОСОБА_14 не мали ознак суспільно небезпечного посягання, яке би становило реальну об'єктивну загрозу для життя чи здоров'я ОСОБА_6 .
За встановленими фактичними обставинами кримінального провадження щодо поведінки ОСОБА_14 , інтенсивності й характеру його дій, у обвинуваченого були відсутні підстави розцінювати їх як реальну загрозу.
Жодних доказів того, що з боку ОСОБА_14 мало місце таке суспільно небезпечне посягання, яке в контексті положень ст. 36 КК України давало би обвинуваченому підставу для захисту від нього шляхом заподіяння тяжкої шкоди, матеріали провадження не містять.
Це свідчить про те, що визначальним у поведінці обвинуваченого було не відвернення нападу та захист, а бажання спричинити шкоду потерпілому, розправитися з ним, а такі дії за своїми ознаками не становлять необхідної оборони або перевищення її меж, оскільки положеннями ст. 36 КК України передбачено право на захист не від будь-якого протизаконного вчинку, а лише від суспільно небезпечного посягання.
Зі змісту оскаржуваного вироку вбачається, що суд першої інстанції дотримався вимог процесуального закону та в ході судового розгляду чітко та конкретно встановив фактичні обставини скоєного ОСОБА_6 злочину.
За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого з ч.1 ст.115 КК України.
Покарання ОСОБА_6 призначено з дотриманням положень ст. 65 КК України.
Судом першої інстанції було враховано тяжкість кримінального правопорушення, обставини вчинення кримінального правопорушення, обставину, що обтяжують покарання, відсутність обставин, що пом'якшують покарання, характеризуючі дані про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, перебував у розшуку, а також і те, що потерпілі наполягають на суворій мірі покарання.
Підстав вважати призначене ОСОБА_6 покарання за ч.1 ст. 115 КК України очевидно несправедливим внаслідок його суворості апеляційний суд не вбачає.
Щодо доводів апеляційної скарги обвинуваченого про необґрунтоване стягнення з нього моральної шкоди у сумі 300 000 гривень та матеріальної шкоди в сумі 538 107,79 грн гривень на користь цивільного позивача ОСОБА_12 в інтересах неповнолітньої дитини потерпілого - ОСОБА_12 , колегія суддів вважає, що вони є безпідставними з огляду на наступне.
Відповідно до положень ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні правовідносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Також у ч. 1 ст. 368, частинах 3, 4 ст. 374 КПК України передбачено, що при ухваленні вироку суд повинен вирішити, чи підлягає задоволенню пред'явлений цивільний позов, і якщо так, то на чию користь, в якому розмірі та порядку, а в мотивувальній та резолютивній частинах вироку зазначаються підстави для задоволення цивільного позову або відмови у ньому, залишення його без розгляду, рішення про цивільний позов.
Цивільний позов розглядається у кримінальному провадженні за правилами, визначеними КПК України, і при цьому застосовуються норми ЦК України.
Згідно із положеннями п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
При цьому суд зобов'язаний усебічно, повно й об'єктивно дослідити обставини справи, з'ясувати характер і розмір витрат, зумовлених злочином, установити причинний зв'язок між діянням і шкодою, що настала, й дати у вироку належну оцінку таким обставинам.
Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.1200 ЦК України, у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.
Шкода відшкодовується:
1) дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років).
Встановивши доведеність винуватості ОСОБА_6 суд першої інстанції, задовольнив позовні вимоги потерпілої ОСОБА_64 , стягнув з ОСОБА_6 на її користь 538 107,79 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди (що підлягають стягнення на користь доньки померлого - ОСОБА_12 - ІНФОРМАЦІЯ_2 до досягнення нею вісімнадцятирічного віку, та на час навчання, до досягненню нею двадцяти трьох років), та 300 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Апеляційний суд вважає, що визначення розміру відшкодування моральної шкоди законного представника потерпілої ОСОБА_12 - ОСОБА_64 , яка оцінила заподіяну моральну шкоду її дочки у розмірі 300 000 грн., було встановлено судом з достатнім урахуванням характеру вчиненого злочину, його наслідків, глибини та тривалості моральних та фізичних страждань, пов'язаних із смертю дорогої для неї людини - її батька ОСОБА_14 ..
Колегія суддів погоджується, що розмір відшкодування моральної шкоди було визначено із врахуванням засад розумності, виваженості та справедливості з урахуванням фізичних та моральних страждань потерпілої, конкретних обставин справи, наслідків вчиненого злочину і вважати його необґрунтовано завищеним підстав не має.
Щодо доводів обвинуваченого та його захисника про необґрунтоване не застосування до обвинувачсеного ст.71 КК України, слід зазначити наступне.
Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 01 червня 2020 року у справі № 766/39/17 (провадження № 51-8867кмо18), якщо злочин (злочини), за який (які) засуджено особу в цьому кримінальному провадженні було вчинено після постановлення попереднього вироку, але до повного відбуття покарання, то остаточне покарання призначається за правилами, передбаченими ст. 71 КК України (за сукупністю вироків).
Згідно з ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Частиною 4 ст. 71 КК України встановлено, що остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
Отже, призначаючи покарання за кількома вироками, суд повинен визначити вид і розмір основного й додаткового покарань за знову вчинений злочин (злочини), а потім повністю або частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком із посиланням на ст.71 КК України, з дотриманням норм частини 4 цієї статті. При цьому слід точно встановлювати вид та розмір невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
Невідбутою частиною покарання за попереднім вироком треба вважати - покарання, від відбування якого особу звільнено з випробуванням (статті 75,79, 104 КК за винятком часу тримання під вартою в порядку запобіжного заходу або затримання, перебування в медичному закладі тощо.
У разі, коли особа була засуджена до арешту або позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням (статті 75, 104 КК) або була звільнена від відбування покарання умовно-достроково і статті 81, 107 КК) і в період іспитового строку або строку умовно- дострокового звільнення вчинила новий злочин, суд зобов'язаний визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі, зокрема й тоді, коли останнім за часом вироком призначаються більш м'які види покарання.
З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_6 раніше судимий вироком Овруцького районного суду Житомирської області від 12.04 2017 року за ч.3 ст. 309 КК України на 5 років позбавлення волі. Вирок набрав законної сили 12.05.2017. Початок строку покарання 17.11.2018. Кінець строку 17.11.2023.
На момент постановлення вироку в цій справі - 20.11.2024, обвинувачений ОСОБА_6 є таким, що 17.11.2023 повністю відбув строк покарання за попереднім вироком.
На стадії досудового розслідування ОСОБА_6 по вказаному кримінальному провадженню запобіжний захід не обирався, тоді як на стадії судового провадження ухвалою суду від 15.11.2023 обвинуваченому було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який неодноразово продовжувався ухвалами суду першої інстанції.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які давали б підстави для зміни чи скасування вироку суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів,-
постановив:
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та в його інтересах захисника ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а вирок Овруцького районного суду Житомирської області від 20 листопада 2024 щодо нього - без змін.
Касаційна скарга на судове рішення може бути подана безпосередньо до Касаційного Кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який утримується під вартою, в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді: