Справа № 761/9894/23
Провадження № 2/761/1109/2025
18 червня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючої судді: Матвєєвої Ю.О.
за участі секретаря: Каніковського Б.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в приміщенні суду в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ВКФ Фарби Україна» про стягнення пені за договором,-
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Мамаєв Д.Ю. звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом до ТОВ «ВКФ Фарби Україна» про стягнення пені у розмірі 520 416,90 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 14 жовтня 2014 р. між відповідачем та ОСОБА_2 було укладено договір № 58/1/ШК купівлі-продажу майнових прав, відповідно до п.2.1 ст. 2 якого «Продавець продає, а покупець купує майнові права на об'єкт нерухомості у порядку та умовах, передбачених цим договором, та у відповідності до норм Цивільного кодексу України, що визначають загальні положення про купівлю-продаж.». В силу вимог п. 2.2 ст. 2 цього договору «Сторони домовились, що об'єктом нерухомості, майнові права на який передається за даним договором, є об'єкт нерухомості, розташований в об'єкті капітального будівництва за будівельною адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 82,02 м?».
Так, запланований термін будівництва та введення в експлуатацію об'єкта капітального будівництва відповідно до п. 2.4 ст. 2 договору - 1 квартал 2016р.
Разом з тим, відповідно до п. 4.2 ст. 4 договору «Орієнтовна вартість майнових прав на об'єкт нерухомості в день укладення цього договору складає 410 100,00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 68350,00 грн.
25 серпня 2015 року між відповідачем, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладеного Угоду про відступлення права вимоги за Договором купівлі-продажу майнових прав № 58/1/ШК від 14.10.2015 року. На виконання умов договору визначених у п. 4.3.1 ст. 4 позивач оплатив на рахунок відповідача 100% вартості майнових прав на об'єкт нерухомості.
В свою чергу відповідач, в порушення покладений на нього зобов'язань, не завершив будівництво та не ввів об'єкт капітального будівництва за будівельною адресою: АДРЕСА_2 в експлуатацію. Відповідно до п. 6.9. Договору у разі не введення в експлуатацію секції в запланований термін продавець перераховує на рахунок покупця щоденно 5% неустойки від фактично сплаченої суми покупцем на користь продавця. За таких обставин та з огляду на положення ЦК України, ст. 10 Закону «України «Про захист прав споживачів» представник позивача просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ Фарби України» на користь ОСОБА_1 пеню у розмірі 520 416,90 грн. та покласти на відповідача судові витрати. У зв'язку з вище викладеним, позивач звернувся з даним позовом.
22.03.2023 року до суду надійшла зазначена цивільна справа та згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.03.2023 року була передана до провадження судді Макаренко І.О.
Згідно розпорядження керівника апарату Шевченківського районного суду м. Києва Зборщік А.О. щодо повторного автоматизованого розподілу справи №01-08-611 від 17.03.2025 року та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.03.2025 року в провадження судді Матвєєвої Ю.О. надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ВКФ Фарби Україна» про стягнення пені за договором.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 21 березня 2025р. відкрито провадження по справі та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.
10.04.2025 року представником відповідача подано відзив на позов, де зазначено наступне. ТОВ «ВКФ Фарби України» заперечує факт порушення ним умов договору. Відповідно до п. 2.4. Договору сторони визначили запланований термін здачі Об'єкту капітального будівництва в експлуатацію Тобто сторони погодили лише запланований термін будівництва, що не може тлумачитись, як кінцевий та остаточний термін за спливом якого, зобов'язання відповідача може вважатися порушеним або не виконаним. Також зазначає, що до правовідносин сторін неможливо застосувати положення ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки предметом договору є купівля - продаж майнових прав, а не виконання певних робіт або надання послуг.
10.04.2025 року представником відповідача подано заяву про застосування строків позовної давності. Так, позивач стверджує, що відповідач допустив порушення виконання зобов'язання з 01.04.2016, проте звернувся до суду з даним позовом лише у березні 2023. Разом з тим, п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Ухвалою суду від 05.05.2025 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Представник позивача до судового засідання не з'явився, але надав до суду заяву про розгляд справи без їхньої участі, на задоволенні позовних вимогах наполягали.
Відповідач, про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку за місцем своєї реєстрації, в судове засідання не з'явився, поважності причин неявки суду не повідомив.
Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч.1 ст. 223 ЦПК України).
Дослідивши наявні в справі докази та надавши їм відповідну правову оцінку суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, і це встановлено судом, що 14 жовтня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВКФ Фарби України» та ОСОБА_2 було укладено договір № 58/1/ШК купівлі продажу майнових прав, відповідно до якого продавець (ТОВ «ВКФ Фарби України) продає, а покупець купує майнові права на Об'єкт нерухомості у порядку та на умовах, передбачених цим договором, та у відповідності до норм Цивільного кодексу України, що визначають загальні положення про купівлю-продаж.
Так, сторони домовились, що Об'єктом нерухомості, майнові права на який передаються за даним договором, є об'єкт нерухомості, розташований в Об'єкті капітального будівництва за будівельною адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 82,02 кв. м.
Згідно з п. 2.4 ст. 2 Договору запланований термін будівництва та введення в експлуатацію Об'єкта капітального будівництва - 1 квартал 2016 року.
В свою чергу в ст. 4 Договору сторони визначили, що орієнтовна вартість майнових прав на Об'єкт нерухомості на день укладання договору становить 410 000,00 грн. в тому числі ПДВ 20% - 68350,00 грн. та визначили порядок на строк здійснення розрахунків.
25 серпня 2015 року між відповідачем, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладеного Угоду про відступлення права вимоги за Договором купівлі-продажу майнових прав № 58/1/ШК від 14.10.2015 року.
Згідно з п. 1.1 Угоди «Покупець за згодою Продавця, передає, а Новий Покупець приймає на себе права і обов'язки, що належать Покупцю, і стає Покупцем за основним Договором, укладеним між Продавцем і Покупцем.
Відповідно до п. 2.1 «З дня підписання цієї Угоди кошти, внесені Покупцем у сумі 410 100 грн 00 коп., в тому числі ПДВ 20% - 68350,00 грн. вважати зарахованими на рахунок Продавця від імені Нового Покупця, як сплата по Основному Договору.»
22 квітня 2016 року між Позивачем та Відповідачем укладено Додаткову Угоду до Договору купівлі продажу майнових прав № 58/1/ШК від 14 жовтня 2014 року, згідно п. 1 Продавець та Покупець вирішили викласти п.2.2 Договору в наступній редакції:
«2.2. Сторони домовились, що Об'єктом нерухомості, Майнові права на який передається за даним Договором, є об'єкт нерухомості, розташований в першій (1) секції Об'єкту капітального будівництва за будівельною адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1 , загальною площею 82,2 м2.
Як вбачається з довідки ТОВ «ВКФ Фарби України» про 100% фінансування згідно Договору № 58/1/ШК купівлі-продажу майнових прав від 14 жовтня 2014 року станом на 22.04.2016 року ОСОБА_1 відповідно до умов договору сплатив продавцю грошові кошти у розмірі 410 100,00 грн., що складає 100 відсотків вартості майнових прав на Об'єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_2 .
Разом з тим, матеріали справи не містять доказів про завершення Об'єкту капітального будівництва за вищевказаною адресою та введення його в експлуатацію.
Так, як свідчить п. 6.9.Договору № 58/1/ШК купівлі - продажу майнових прав від 14 жовтня 2014 року у разі не введення в експлуатацію секції в запланований термін зазначений у п. 2.4 цього договору , продавець перераховує на користь покупця щоденно 5% неустойки від фактично сплаченої суми покупцем на користь продавця.
Представник позивача вказує, що зобов'язання взяті на себе відповідачем не виконані, будівництво не закінчено, Об'єкт нерухомості не введено в експлуатацію, а тому наявні підстави для стягнення з Товариства пені у зазначеному в позові розмірі 520416,90 грн. за період з 01.04.2016 по 13.03.2023рр.
В свою чергу представник відповідача вказує на відсутність порушення зобов'язання, оскільки такий термін був лише запланований.
За положеннями ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (частина перша статті 530 ЦК України).
Стаття 611 ЦК України передбачає правові наслідки порушення зобов'язання, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
В свою чергу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, як це визначено ч. 1 ст. 549 ЦК України.
Якщо предметом неустойки є грошова сума, відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до частини п'ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.
Як зауважив Верховний Суд в постанові від 19.02.2025 року (справа № 761/9851/23) приписи статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлюють права споживача у разі порушення умов договору про виконання робіт (надання послуг).
Верховним судом в зазначеній постанові вказано, що за змістом п. 2.1 договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру відповідач продає, а позивач купує майнові права на об'єкт нерухомості у порядку та на умовах, передбачених цим договором, та у відповідності до норм ЦК України, що визначають загальні положення про купівлю-продаж, що цілком відповідає характерним ознакам договору купівлі-продажу. Отже спірний договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру не є договором підряду чи договором про надання послуг та зробив висновок щодо відсутності правових підстав для стягнення з продавця за договором купівлі-продажу майнових прав пені, передбаченої частиною п'ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів».
Також у постанові Верховним Судом вказано, що такі висновки відповідають правовим висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі № 369/10606/17 та від 15 червня 2022 року у справі № 711/1032/21, з якими Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду погодився у постанові від 25 березня 2024 року у справі № 759/9026/21 та не знайшов підстав для відступу від них.
З іншого боку Верховний Суд звернув увагу на те, що сторони договору купівлі-продажу майнових прав чітко визначили строк виконання зобов'язання та зазначив на необхідність розуміти різницю між «планованим» та «орієнтовним» строком. Указані поняття не є тотожними.
Як вже зазначалось, запланований строк прийняття будинку в експлуатацію визначений договором, укладеним між сторонами 14.10.2014р. - 1 квартал 2016 року, а тому мав настати не пізніше кінця зазначеного кварталу 2016 року, в той час як орієнтовна дата може змінитись в силу певних обставин.
Зазначене відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові 19.02.2025 року (справа № 761/9851/23).
Подібні висновки щодо строку прийняття об'єкта будівництва до експлуатації викладені у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року в справі № 757/25889/21 (провадження № 61-7132св24).
З урахуванням наведеного та з огляду на приписи Цивільного кодексу України ОСОБА_1 в силу положень п. 6.9 Договору № 58/1/ШК купівлі-продажу майнових прав, укладеного з ТОВ «ВКФ Фарби України» має право на стягнення з відповідача пені за порушення умов договору.
При цьому, зважаючи на п. 6.9. Договору відповідальність відповідача здійснюється виплатою на користь позивача щоденно на суму рівну 5 % неустойки від ціни договору фактично сплаченої суми 410 100,00 грн., (1 квартал 2016 року), тобто протягом 01.04.2016 р. - 13.03.2023 р.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, відповідно до ст. 256 ЦК України.
Слід зазначити, що відповідно до статті 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно зі статтею 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).
Статтею 258 ЦК України встановлено спеціальну позовну давність в один рік до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.
Велика Палата Верховного Суду, зокрема в постановах від 04.07.2018 у справі №910/11534/13-ц, від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 та від 23.06.2020 у справі №536/1841/15-ц, викладала висновки щодо питання застосування спеціальної позовної давності за вимогами про стягнення пені.
Так, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що до вимог про стягнення неустойки (як штрафу, так і пені) застосовується позовна давність в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України). Тому стягнути неустойку (зокрема і пеню незалежно від періоду її нарахування) можна лише у межах спеціальної позовної давності, про застосування якої просить боржник. Згідно з частиною першою статті 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу. На відміну від обчислення позовної давності для вимоги про стягнення штрафу, позовна давність за вимогою про стягнення пені обчислюється окремо за кожен день (місяць), за який нараховується пеня. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення його права на стягнення пені.
За приписами ч. 4 ст. 267 ЦК України Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Так, як свідчать матеріали справи, представником відповідача подано заяву про застосування наслідків пропуску строку, визначеного законом для звернення до суду за захистом своїх прав.
Зважаючи на те, що за умовами укладеного сторонами договору право на стягнення з відповідача пені виникло 01.04.2016р., а позовну заяву подано до суду 22.03.2023р., та з огляду на відповідну заяву представника ТОВ ВКФ Фарби». наявні підстави для застосування положень ч. 4 ст. 267 ЦК України.
За таких підстав суд вважає за можливе відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Розподіляючи судові витрати, суд керується положеннями ст. 141 ЦПК України.
Виходячи з наведеного, керуючись ст. ст. 2-5,11-13,141,196,223,258,259,263, 352,354 ЦПК України, ст. ст. 526, 530, 549, 550, 610, 611 ЦК України, ст. ст.257,267,509, 526, 539,549, 599,610, 635,651, 653, 655,691 ЦК України, суд -
У позовних вимогах ОСОБА_1 до ТОВ «ВКФ Фарби Україна» про стягнення пені за договором - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Ю.О. Матвєєва
18 червня 2025 року