Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/4107/25
Провадження № 2/711/2013/25
13 червня 2025 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого судді Скляренко В.М.
при секретарі Кошубінській Л.В.
за участі:
позивачки ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
його представника ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання, -
ОСОБА_1 (позивачка) звернулась до суду з позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти у зв'язку з її навчанням у розмірі 1/4 частки усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму, щомісячно, починаючи з моменту пред'явлення позову до суду і до закінчення позивачкою навчання, але не довше ніж до досягнення нею двадцятитрьохрічного віку.
В обґрунтування позовних вимог в позові зазначено, що позивачка є донькою відповідача і з 31.08.2024р. навчається у Національному університеті цивільного захисту України на денній формі навчання. Строк закінчення навчального закладу - червень 2028 року. У зв'язку з навчанням на денній формі позивачка не має можливості влаштуватися на роботу, а тому потребує матеріальної допомоги батьків. Мати позивачки надає їй матеріальну допомогу в добровільному порядку, але такої допомоги недостатньо. Враховуючи що відповідач має можливість надавати матеріальну допомогу позивачці, але в добровільному порядку її не надає, то позивачка просить стягнути з нього аліменти.
Відповідач позовні вимоги визнав частково та у поданому до суду відзиві вказав, що не заперечує проти стягнення з нього аліментів, проте просить визначити розмір аліментів в розмірі 1/6 частки від його доходів. В обґрунтування своєї позиції послався на те, що за станом свого здоров'я потребує постійного лікування та має нести витрати на придбання медичних препаратів. Також відповідач вказує, що має на утриманні малолітнього сина 2022р.н. і у зв'язку з перебуванням його дружини у соціальній відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, має також зобов'язання з утримання дружини.
16.05.2025р. судом відкрито провадження у справі та визначено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
02.06.2025р. відповідачем подано до суду письмовий відзив проти позову, в якому викладено обґрунтування позиції відповідача щодо позовних вимог.
В судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги та наполягала на їх задоволенні з підстав, викладених у позові. Додатково пояснила, що разом з матір'ю проживає у с. Хацьки, але у зв'язку з навчанням їй необхідно винаймати житло в м. Черкаси, що збільшує обсяг її матеріальних витрат. Зазначила, що середньомісячний дохід її матері складає близько 13 000грн., внаслідок чого її мати не може самотужки забезпечити її матеріальні потреби.
Відповідач в судовому засідання пояснив, що визнає свій обов'язок та наявність в нього можливості надавати матеріальну допомогу своїй повнолітній доньці, але в розмірі не більше 1/6 частки від його доходів. Зазначив, що його середньомісячний дохід складає близько 26 500 грн. і за ці кошти він, окрім себе, має утримувати своїх дружину, яка не має доходів, та малолітнього сина.
Представник відповідача - адвокат Дем'яненко К.О., яка діє на підставі ордеру серії СА №1123748 від 29.05.2025р., - заперечила проти позовних вимог з підстав, викладених у відзиві. Зазначила, що розмір доходу відповідача не дає можливості сплачувати аліменти на утримання позивачки в розмірі 1/4 частки, оскільки відповідач має зобов'язання з утримання дружини, яка перебуває у соціальній відпустці і не отримує доходів, та малолітнього сина 2022р.н. Зауважила, що відповідач та члени його сім'ї мають незадовільний стан здоров'я, внаслідок чого несуть значні витрати на лікування, що вимагає значних витрат для відповідача.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх у сукупності, судом встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Позивачка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , а її батьками є ОСОБА_4 та відповідач ОСОБА_2 .
Батьки позивачки з 03.06.2006р. перебували у шлюбі, який було розірвано рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 09.08.2019р. №711/8952/18. У зв'язку з припиненням шлюбних відносин батьки позивачки стали проживати окремо, а позивачка проживала з матір'ю.
Відповідно до рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21.10.2019р. №711/6763/19 відповідач сплачував на користь матері позивачки аліменти на утримання позивачки в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму встановленого законом для дитини відповідного віку, починаючи з 21.08.2019 року і до ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто до повноліття ОСОБА_1 .
Після досягнення позивачкою повноліття відповідач припинив сплату аліментів на її утримання.
Зазначені обставини справи, окрім їх часткового підтвердження письмовими доказами, повністю визнаються сторонами, а тому на підставі ч. 1 ст. 82 ЦПК України суд вважає їх доведеними.
На підставі договору про навчання у закладі вищої освіти №60 від 31.08.2024р. та додатків до нього позивачка з 31.08.2024 року до червня 2028 року навчається у Національному університеті цивільного захисту України на контрактній основі на денній формі навчання. Загальна вартість навчання складає 106 000 грн. (13 250 грн. за семестр) /а.с. 11-15/. Перший рік навчання позивачки в університеті оплачувався її матір'ю, про що свідчать відповідні квитанції на загальну суму 29 430 грн. /а.с. 16/.
До початку навчання в університеті позивачка проживала разом з матір'ю у с. Хацьки, що підтверджується відповідною довідкою Степанківської сільської ради /а.с. 17/.
Відповідач є працездатною людиною та має можливість надавати матеріальну допомогу своїй доньці на період навчання останньої, оскільки має стабільний дохід. В той же час відповідач перебуває з 26.06.2021р. у шлюбі з ОСОБА_5 , в якому має малолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується відповідними свідоцтвами про шлюб та про народження дитини.
Оскільки в добровільному порядку сторони не змогли врегулювати питання щодо порядку та розміру аліментів, які відповідач має можливість сплачувати на утримання своєї повнолітньої доньки на період її навчання, то остання звернулась до суду з даним позовом.
Таким чином між сторонами існує спір з правовідносин щодо обов'язку батьків утримувати своїх повнолітніх дітей, що регулюються главою 16 Сімейного кодексу України (далі - СК).
Згідно зі ст. 199 СК якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 СК суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.
Статтею 182 СК при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 5) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 6) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Цивільне судочинство в Україні ґрунтується на принципах змагальності і диспозитивності, зміст яких відображений у положеннях ст.ст. 12 та 13 ЦПК.
Статтею 12 ЦПК визначено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 13 ЦПК передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За обставинами спірних правовідносин судом встановлено, що позивачка є повнолітньою донькою відповідача і на теперішній час продовжує навчання у зв'язку з чим потребує матеріальної допомоги. Відповідач має можливість надавати матеріальну допомогу і визнає дійсність свого зобов'язання по утриманню своєї повнолітньої доньки. В той же час між сторонами існує спір щодо розміру аліментних платежів, які має сплачувати відповідач позивачці для забезпечення потреб останньої.
Надаючи оцінку доводам сторін в контексті розміру аліментних платежів та аргументів сторін стосовно цього питання суд виходить з наступного.
Предметом судового розгляду в даному судовому провадженні є право позивачки на утримання після досягнення нею повноліття, тобто потреба позивачки у матеріальній підтримці з боку відповідача.
В той же час, варто звернути увагу, що визначення розміру аліментів на утримання повнолітніх дітей залежить не тільки від їх потреб, а й від можливостей їх батьків.
За обставинами спірних правовідносин судом встановлено, що відповідач є працездатною людиною, має стабільний дохід, оскільки офіційно працевлаштований і отримує стабільну заробітну плату, а відтак може надавати матеріальну допомогу своїй повнолітній доньці.
Надаючи оцінку доводам сторін в аспекті визначення розміру частки від доходів відповідача, яку слід стягнути на користь позивачки в якості аліментів, суд виходить з наступного.
Згідно ч. 2 ст. 1 СК регулювання сімейних відносин здійснюється цим Кодексом з метою, зокрема, побудови сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки.
Обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов'язків (ч. 2 ст. 51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві, зокрема статтею 180 СК України на батьків покладено обов'язок по утриманню дитини до досягнення нею повноліття.
Відповідно до положень ст. 181 СК способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Надаючи оцінку доводам позивача щодо визначення розміру аліментів в частці від заробітку варто звернути увагу, що діюча редакція ч. 3 ст. 181 СК передбачає виключне право отримувача аліментів визначати спосіб їх стягнення. Визначальним є якнайкраще забезпечення інтересів дитини і її потреб. Визначення розміру аліментів у частці від доходів батька є більш надійним способом захисту інтересів дитини, оскільки в такому випадку розмір матеріального забезпечення дитини є гнучким (змінюваним) і залежить від об'єктивних факторів та показників економічного розвитку суспільства (заробітна плата (мінімальна і середня), прожитковий мінімум тощо).
Суд бере до уваги, що законом не передбачений конкретний порядок визначення судом розміру частки з доходів платника аліментів, що підлягає стягненню в якості аліментних платежів. Натомість орієнтований розмір такої частки передбачений ч. 5 ст. 183 СК і складає одну шосту доходу платника аліментів у випадку їх стягнення на одну дитину, якщо у платника аліментів перебуває на утриманні дві дитини. Отже законом передбачено, що такий розмір частки доходів відповідає засадам справедливості та є належним і достатнім заходом матеріального забезпечення дитини та виконання батьківського обов'язку. Відступлення від такого розміру допускається з урахуванням конкретних обставин спірних правовідносин.
По обставинам спірних правовідносин судом встановлено, що відповідач не заперечує проти стягнення з нього аліментів на користь позивачки, але вважає за необхідне визначити розмір відповідної частини на рівні 1/6, а не 1/4, як того просить остання. При цьому, судом встановлено, що на теперішній час відповідач має зобов'язання з утримання своєї сім'ї, яка складається з дружини та малолітнього сина, 2022р.н.
У свою чергу позивачкою всупереч вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК не надано суду доказів, які б свідчили, що визначення частки від доходів відповідача в розмірі 1/6 є недостатнім для належного виконання його батьківського обов'язку.
Таким чином, оцінивши обставини справи суд приходить до висновку, що з огляду на принцип паритетності побудови сімейних відносин (ч. 2 ст. 1 СК) та зміст засад справедливості, добросовісності і розумності (ч. 9 ст. 7 СК), в даному випадку відповідач має надавати своїй повнолітній доньці матеріальну допомогу у вигляді аліментних платежів в розмірі 1/6 частини з усіх видів доходів на місяць, що стане належним та достатнім заходом для матеріального забезпечення позивачки та виконання відповідачем батьківського обов'язку, за рахунок якого існуватиме достатній баланс забезпечення якнайкращих інтересів дитини та недопущення надмірного обмеження прав та законних інтересів відповідача.
Стосовно порядку та строків стягнення аліментів, то суд виходить з наступного.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 191 СК аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви, а відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Позовна заява надійшла до суду 13.05.2025р., а отже саме з цієї дати слід призначити стягнення аліментів з відповідача на користь позивачки та допустити рішення суду до негайного виконання в межах суми платежу за один місяць.
З огляду на положення ч. 1, 2 ст. 199 СК, то стягнення аліментів слід здійснювати до закінчення навчання позивачки в Національному університеті цивільного захисту України, але не більше ніж до досягнення ним 23-річного віку.
За таких обставин позов підлягає частковому задоволенню.
Стосовно інших аргументів сторін, то слід зауважити, що відповідно до положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41) усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України»).
Приймаючи до уваги, що суд дійшов висновку про необхідність постановлення рішення про часткове задоволення позову з підстав, наведених вище, то суд не вбачає потреби у наданні оцінки іншим доводам учасників справи, викладеними ними у письмових заявах по суті, оскільки відповідні аргументи не впливають на результат розгляду справи.
Щодо розподілу судових витрат.
Судові витрати по справі складаються з судового збору. Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Предметом позову були вимоги про стягнення аліментів, що за своєю сутністю відносяться до вимог майнового характеру, а отже за розгляд таких вимог відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 176 ЦПК України та ст. 4 Закону України «Про судовий збір» підлягає сплаті судовий збір в розмірі одного відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Оскільки позов підлягає до часткового задоволення, а позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», то відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача в дохід держави в розмірі 1211,20 грн., тобто за мінімальною ставкою, визначеною законом.
На підставі вищевикладеного і керуючись ст.ст.2, 11, 12, 13, 81, 89, 141, 176, 259, 264, 273, 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) аліменти в розмірі 1/6 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно на утримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , починаючи з 13.05.2025 року і до закінчення останньою навчання в Національному університеті цивільного захисту України, але не більше ніж до досягнення нею 23-річного віку.
Стягнути із ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір в розмірі 1 211 грн. 20 коп.
Рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складений 19 червня 2025 року.
Головуючий: В.М.Скляренко