Справа №295/1914/19
4-с/295/20/25
19.06.2025 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира в складі:
головуючого судді Чішман Л.М.,
за участю секретаря судового засідання Лайчук В.В.,
представника ОСОБА_1 - адвоката Галагуз Дарини Миколаївни;
представника ОСОБА_2 - адвоката Кирилюка Віталія Леонідовича
розглянувши скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Галагуз Дарини Миколаївни на дії головного державного виконавця Богунського відділу державної виконавчої служби у м. Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гордійчук Ольги Володимирівни, -
Представник заявника вернулася до суду зі скаргою, в якій просить визнати неправомірними дії головного державного виконавця Богунського відділу державної виконавчої служби у м. Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гордійчук О.В. щодо здійснення розрахунку розміру заборгованості ОСОБА_2 по сплаті аліментів, згідно довідки від 06.03.2025, по виконавчому провадженню №59424610 та зобов'язати такого державного виконавця здійснити належний розрахунок заборгованості у відповідності до вимог законодавства та судового наказу Богунського районного суду м. Житомира від 04.03.2019.
Ухвалою суду від 26.03.2025 у справі відкрито провадження, призначено судове засідання на 01.04.2025, зобов'язано державного виконавця Гордійчук О.В. надати в судове засідання матеріали виконавчого провадження №59424610.
Разом з тим, у судове засідання, призначене на 01.04.2025, державний виконавець Гордійчук О.В. не з'явилась, причин неявки суду не повідомила, матеріалів виконавчого провадження не надала.
Ухвалою суду від 01.04.2025 повторно витребувано матеріали виконавчого провадження.
14.04.2025 отримано матеріали виконавчого провадження направлені Богунським відділом державної виконавчої служби у м. Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
В судовому засіданні, представник скаржника, скаргу підтримала просила задовольнити з підстав викладених в скарзі.
Представник боржника, в судовому засіданні, заперечував щодо задоволення скарги, з підстав викладених в запереченні.
Державний виконавець Гордійчук О.В. в судове засідання призначене на 16.06.2025 не з'явилась.
Вислушавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 04.03.2019 Богунським районним судом м.Житомира видано наказ відповідно до якого з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) боржника, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з 05.02.2019 року та до досягнення дитиною повноліття.
Головним державним виконавцем Богунського відділу державної виконавчої служби у м. Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гордійчук О.В. здійснено розрахунок розміру заборгованості ОСОБА_2 по сплаті аліментів, згідно довідки від 01.04.2025 по виконавчому провадженню №59424610 заборгованість зі сплати аліментів відсутня.
За правилами статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цьогоКодексу, порушено їх права чи свободи.
Згідно частин другої, третьоїстатті 451 ЦПК Україниу разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.
Згідно зістаттею 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗакону, а також рішеннями, які відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню.
Відповідно достатті 3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного устатті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (частина перша 26 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другоїстатті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до її повноліття.
Статтею 181 СК України передбачено, що способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Пунктом 12 розділу Х Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2832/5 встановлено, що виконавець у разі надходження виконавчого документа про стягнення аліментів у день відкриття виконавчого провадження повинен підрахувати розмір заборгованості зі сплати аліментів та разом з постановою про відкриття виконавчого провадження повідомити про нього стягувача і боржника.
Розрахунок заборгованості має бути помісячним і містити суму заробітної плати та інших доходів боржника, що залишилася після утримання податків, відсоток або частку заробітку (доходу), визначений виконавчим документом, загальну суму заборгованості.
Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому статтею 195 Сімейного кодексу України.
Пунктом 3 розділу 16 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 489/20802 зокрема передбачено, що у разі якщо боржник не працює і сплачує аліменти самостійно стягувачу, квитанції (або їх копії) про перерахування аліментів надаються виконавцю не пізніше наступного робочого дня після сплати та долучаються до матеріалів виконавчого провадження.
Пункт 4 вказаної інструкції зобов"язує виконавця обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця та у випадках, передбачених частиною четвертою статті 71 Закону, повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника.
Розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із: звіту про здійснені відрахування та виплати;
квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; заяв та (або) розписок стягувача; інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості;
інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів.
Сума заборгованості зі сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому статтею 195 Сімейного кодексу України.
Таким чином законом не передбачено звільнення платника аліментів від зобов'язання щомісячної сплати аліментів на утримання дитини в разі втрати роботи чи перебуванні в статусі безробітного.
Якщо аліменти не сплачуються за виконавчим документом, виконавець нараховує боржнику заборгованість зі сплати аліментів.
Статтею 195 Сімейного кодексу України передбачено, що заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном.
Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.
Згідно ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, частин 7, 8 ст. 7 СК України, під час вирішення будь - яких питань щодо дітей суд повинен виходити з найкращого забезпечення інтересів дітей. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України N 789-XII від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно із ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Статтею 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Відповідно до ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Згідно ст. 7 СК України сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Вимога справедливості, добросовісності та розумності сімейного законодавства практично виражається у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у сімейних відносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного сімейного права або інтересу. З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що скарга ОСОБА_1 підлягає до задоволення, оскільки сплата боржником аліментів в розмірі 50% прожиткового мінімуму, не звільняє боржника від заборгованості. Заборгованість виникає, якщо сума сплачених аліментів менша, ніж визначено судовим рішенням або домовленістю між батьками, 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку є лише мінімальним гарантованим розміром, сплата аліментів на утримання дитини у розмірі, достатньому для задоволення її основних потреб, а також отримання їх вчасно та у повному обсязі є важливим засобом забезпечення потреб дитини, боржник є працездатним та здатним надавати таку допомогу, нарахування аліментів в мінімальному гарантованому розмірі суперечить нормам діючого законодавства та не відповідає принципу найкращого забезпечення інтересів дитини.
Керуючись ст.ст. 447, 451 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», ст.ст. 7, 180,181,195 СК України, суд,-
Визнати неправомірними дії головного державного виконавця Богунського відділу державної виконавчої служби у м. Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гордійчук О.В. щодо проведення розрахунку розміру заборгованості ОСОБА_2 по сплаті аліментів в виконавчому провадженні №59424610.
Зобов"язати головного державного виконавця Богунського відділу державної виконавчої служби у м. Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гордійчук О.В. здійснити розрахунок заборгованості зі сплаті аліментів в виконавчому провадженні №59424610, за періоди коли боржник - ОСОБА_2 не працював, відповідно до вимог ст. 195 СК України, виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги на ухвалу, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Повний текст ухвали виготовлено 19.06.2025 р.
Суддя Л.М. Чішман