18 червня 2025 року
м. Харків
справа № 643/15554/24
провадження № 22-ц/818/2737/25
Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Тичкової О.Ю.,
суддів Маміної О.В., Яцини В.Б.
сторони справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 26 лютого 2025 року постановлену у складі судді Власенка М.В, -
У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про збільшення раніше стягнутих судом аліментів та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання повнолітньої непрацездатної дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі 8000 грн щомісяця безстроково.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, шлюб розірвано рішенням суду. Від шлюбу сторони мають двох дітей, рішенням суду молодший син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнаний недієздатним, а позивач призначена його опікуном, також рішенням суду недієздатність сина продовжена. Рішеннями судів першої та апеляційної інстанції з ОСОБА_2 . На користь ОСОБА_1 були стягнуті аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/6 частини заробітку (доходу) відповідача. Проте з часу ухвалення судових рішень змінились обставини, а саме стан здоров'я повнолітнього сина потребує постійних матеріальних витрат, .
Рішенням Московського районного суду м. Харкова 26 лютого 2025 року позовні вимоги задоволено частково.
Змінено розмір аліментів, що стягуються на підставі рішення Московського районного суду м. Харкова від 20.03.2020, зміненого постановою Харківського апеляційного суду від 18.06.2020 у справі № 643/1659/20.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання повнолітньої непрацездатної дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі 5000 грн щомісяця безстроково, починаючи з дня набрання рішенням законної сили. Починаючи з дня набрання рішенням законної сили, припинити стягнення аліментів на підставі рішенням Московського районного суду м. Харкова від 20.03.2020, яке змінено постановою Харківського апеляційного суду від 18.06.2020 у справі № 643/1659/20 та судовий збір в сумі 1211,20 грн.
Рішення обґрунтовано тим, що позивач надала належні та допустимі докази на підтвердження того, що визначений рішенням суду розмір аліментів не відповідає інтересам непрацездатної дитини з інвалідністю, не відповідає принципу рівності батьків у виконанні обов'язку з матеріального утримання непрацездатного сина та принципам справедливості, добросовісності та розумності, тому підлягає зміні.
Не погодившись з рішеннями суду , ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на неповне з'ясування судом обставин у справі, не відповідність висновків суду встановленим у справі обставинам та вимогам закону просить рішення скасувати та у задоволенні позову - відмовити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивачкою не були надані докази на підтвердження фактичних витрат на непрацездатного сина, а лише зазначено, що за її підрахунками такі витрати складають 17 000 грн. Висновки суду про існуючу у нього можливість сплачувати підвищений розмір аліментів базується на неправильній оцінці доказів. Розуміючи свій батьківській обов'язок перед непрацездатним сином, відповідач щомісячно добровільно перераховував аліменти в розмірі 2000 грн на користь позивачки, хоча з лютого 2022 року не працює та власного доходу не має. Гроші які він надавав сину отримував завдяки матеріальній допомозі близьких та родичів. З врахування інфляційних витрат ОСОБА_2 пропонував позивачу щомісячну допомогу в розмірі 3000 грн, проте позивач відмовилась. Вважає, що позивач отримує достатню матеріальну допомогу для утримання сина інваліда, а збільшення аліментів поставить його в скрутне становище та унеможливіть виконання рішення суду.
16.04.2025 ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу в якому просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін. Посилалась на те, що ОСОБА_2 не пропонував їй збільшити допомогу на сина, доказів неспроможності допомагати сину суду не надав. Тому викладені ним в апеляційній скарзі доводи висновків суду не спросовують.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Як встановлено судом та підтверджується даними свідоцтва про зміну імені від 19.05.2020 серії НОМЕР_1 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , змінила прізвище на ОСОБА_5 (а.с.11).
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 29.07.1995 року. Рішенням Московського районного суду м. Харкова 24.10.2012 шлюб між сторонами розірвано.
Від шлюбу сторони мають двох дітей ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Постановою Харківського апеляційного суду від 18 червня 2020 року рішення Московського районного суду м. Харкова від 20 березня 2020 року змінено. Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 на утримання повнолітнього непрацездатного сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 1/6 частини його заробітку (доходу), але менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для особи відповідного віку (а.с.зворот 17-20).
Згідно висновку медико-соціальної експертної комісії ОСОБА_3 є інвалідом І групи «А» з 08.05.2019, інвалідом з дитинства з ураженням опорно-рухової системи, безстроково, потребує постійного стороннього догляду і допомоги (а.с.26).
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 24.01.2023 у справі № 643/17795/21 продовжено строк дії рішення Московського районного суду м. Харкова від 28.10.2019 у справі № 643/9279/19 (а.с. 21-22).
Згідно договору найму житлового приміщення від 01.10.2024 та, як зазначає сама позивачка, вона та ОСОБА_3 проживають за адресою АДРЕСА_1 (а.с.33-34). Проживання ОСОБА_3 залишився проживати із матір'ю, що визнається та не заперечується відповідачем.
Відповідно до посвідчення НОМЕР_2 , виданого Управлінням соціальної захисту населення адміністрації Салтівського району Харківської міської ради від 24.11.2022, ОСОБА_3 призначена державна соціальна допомога, як особі з інвалідністю з дитинства з 08.05.2019 у сумі 6906,90 грн безстроково (а.с. 16).
На обгрунтування позовних вимог позивач ОСОБА_1 долучила копії квитанцій на покупку побутової техніки, скріншоти заказів та замовлення ліків. (а.с. 43,45,46-53)
Статтею 198СК України визначено, що батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть надати таку матеріальну допомогу.
Згідно зі ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Таким чином, закон покладає на батьків обов'язок утримувати свою повнолітню дочку (сина) при наявності одночасно трьох умов: дочка (син) є непрацездатними; дочка (син) потребує матеріальної допомоги; батько (мати) мають матеріальну можливість утримувати дочку (сина).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», непрацездатними є особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку або визнані інвалідами, у тому числі діти-інваліди, а також особи, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до цього Закону.
Важливою є непрацездатність повнолітньої дитини за станом здоров'я, тобто наявність у дитини статусу інваліда. Інвалідом визнається особа зі стійким розладом функцій організму, зумовленим захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами розумового чи фізичного розвитку, що призводить до обмеження нормальної життєдіяльності, викликає в особи потребу в соціальній допомозі і посиленому соціальному захисті, а також виконання з боку держави відповідних заходів для забезпечення її законодавчо визначених прав (стаття 1 Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні»).
Подібне визначення інваліда міститься і у Законі України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
При цьому не має значення, яку групу інвалідності має дитина. Батьки, за загальним правилом, мають добровільно утримувати свою непрацездатну дитину. В разі відмови батьків від надання утримання аліменти можуть бути стягнені з них рішенням суду за позовом як самої дитини, так і того з батьків, з яким проживає дитина.
При визначенні розміру аліментів суд виходить з принципу повної рівноправності обох батьків - батька і матері - у всіх правах і обов'язках відносно своїх дітей. Мати і батько не мають жодних переваг щодо здійснення виховання та утримання дітей.
Судова колегія, розглянувши доводи апеляційної скарги, звертає увагу на те, що сам факт непрацевлаштованості відповідача не може бути безумовною підставою для відмови у задоволені позову про збільшення розміру аліментів.
Матеріали справи свідчать проте, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який часто відвідує різних лікарів та постійно потребує приймання дороговартісних ліків.
Відповідач є особою працездатного віку, не має інших осіб на утриманні, а також не надав суду жодних доказів щодо наявності в нього проблем зі здоров'ям, які б унеможливлювали здійснення ним трудової діяльності.
Навпаки, відповідач зазначає, що за професією є спортивним тренером, що свідчить про наявність у нього потенційної можливості отримувати дохід. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що він вже здійснює регулярну сплату аліментів у розмірі 2000 грн щомісяця у межах виконавчого провадження № 62455875.
Оцінюючи обставини справи в сукупності та керуючись принципами рівності прав і обов'язків батьків, а також критеріями розумності та справедливості, судова колегія вважає, що визначений судом розмір аліментів у сумі 5000 грн на місяць є виправданим, справедливим та відповідає інтересам непрацездатного сина сторін у справі.
Європейський суд з прав людини вказав, щопункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).
За правилами, передбаченими пункту 1 частини 1 статті 374, статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги викладених судом висновків не спростовують, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін.
Підстави для зміни розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Московського районного суду м. Харкова від 26 лютого 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий О. Ю. Тичкова
Судді О.В.Маміна
В.Б. Яцини