Справа № 352/1074/25
Провадження № 33/4808/457/25
Категорія ч. 1 ст. 130 КУпАП
Головуючий у 1 інстанції ГРИНЬКІВ Д. В.
Суддя-доповідач Повзло
19 червня 2025 року м. Івано-Франківськ
Суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду Повзло В.В., за участю адвоката Любчика С.Р.,
розглянувши апеляційну скаргу адвоката Любчика Сергія Романовича, що діє в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 26 травня 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, стягнуто судовий збір,
Суддя суду першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом відмовився від проходження огляду на стану алкогольного сп'яніння, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП України за наступних обставин: 27 квітня 2025 року о 23 год. 47 хв. в с. Липівка по вул. Федьковича, водій керуючи транспортним засобом марки КІА, номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки із використанням газоаналізатора «Алкофор 507» чи проїхати на огляд в медичний заклад КНП «ПОКЦПЗ ІФ ОР» водій відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України.
В апеляційній скарзі адвокат просить постанову судді суду першої інстанції скасувати, закрити провадження у справі у зв'язку відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
З рішенням суду першої інстанції не погоджуються у зв'язку з порушенням норм процесуального права.
Зазначає, що в направленні на огляд в медичному закладі вказано, що воно складене 28 квітня 2025 року о 00:05, але процедуру складання направлення не зафіксовано на відеозапису.
Вказує, що у направлені від руки зроблено запис: «Алкофор 507», хоча фактично за допомогою вказаного приладу огляд не міг бути проведений, оскільки він не відповідає встановленим вимогам Технічного регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 січня 2016 №94. Крім цього строк дії повірки газоаналізатора Алкофор 507, №IUM3B0114 на час висловлення поліцейським пропозиції пройти огляд за його допомогою закінчився, оскільки у свідоцтві зазначено, що воно чинне до 01 листопада 2024 року.
Зазначає, що у листі Головного управління Держспоживслужби в місті Києві від 12 березня 2025 року №Вих.-06.2/2924 на запит ТОВ «АТЗТ Компанія «САТУРН ДЕЙТА ІНТЕРНЕШНЛ» зазначено, що продукція газоаналізатор «Алкофор 507», виробник «SENTECH KOREA CORP» не відповідає встановленим вимогам Технічного регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 січня 2016 року № 94.
Вказує, що в акті огляду не зазначено чи згідний, чи не згідний ОСОБА_1 з його змістом, що є підставою вважати акт недопустимим доказом.
Наголошує, що твердження працівника поліції про запах алкоголю з порожнини рота ОСОБА_1 є суб'єктивним, оскільки останній неодноразово вказував, що не вживав алкоголь.
Також наголошує, що ОСОБА_1 декілька разів продував прилад, однак не зміг пройти огляд у зв'язку з невідповідністю приладу Алкофор 507.
Зазначає, що працівники поліції нерозбірливо роз'яснили ОСОБА_1 його права та не роз'яснили право на реальну допомогу адвоката.
Звертає увагу, що ОСОБА_1 своїм автомобілем поїхав з місця його зупинки до початку складання поліцейськими документів, поліцейські на патрульному автомобілі не намагалися переслідувати ОСОБА_1 і зупинити його. Ця обставина вказує на те, що поліцейські не вважали, що ОСОБА_1 перебуває у стані сп'яніння, оскільки не вжили жодних заходів щодо припинення ним можливого правопорушення, пов'язаного із керуванням транспортним засобом особою, яка перебуває в стані сп'яніння.
Також зазначає, що після встановлення особи ОСОБА_1 та його місця роботи поліцейський склав протокол про адміністративне правопорушення без його участі, де безпідставно зазначив, що ОСОБА_1 відмовився від надання пояснень та підписання протоколу. Адже ОСОБА_1 не пропонували надати пояснення та не надавали протокол для ознайомлення та підписання. Також без участі ОСОБА_1 складалися акт і направлення, де також безпідставно зазначено про його відмову. Подальше направлення на домашню адресу ОСОБА_1 копії протоколу про адміністративне правопорушення не може узаконити численні порушення, допущені поліцейським при його складанні.
Адвокат Любчик С.Р. з'явився в судове засідання апеляційного суду. Йому роз'яснені права, передбачені ст. 271 КУпАП. Клопотань не заявлено. Просив задовольнити апеляційну скаргу та розглядати її без участі ОСОБА_1 .
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 в судове засідання апеляційного суду не з'явився, належним чином повідомлений про час та місце апеляційного розгляду, клопотань від про відкладення розгляду апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не подавав, не поступало і заяв зміну місця проживання чи про перебування в іншому місці з поважних причин.
Так, особи, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, розпоряджаються своїми правами на власний розсуд, однак користуватися ними повинні сумлінно в межах процесуального закону відповідно до їх призначення і тією мірою і в тих формах, які необхідні для досягнення мети провадження у справі.
Відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
За таких обставин, відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП, а також з метою реалізації права на справедливий судовий розгляд упродовж розумного строку, вважаю за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутність ОСОБА_1 .
Перевіривши матеріали справи, мотиви і доводи апеляційної скарги, вважаю, що її необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
При цьому, вважаю за необхідне наголосити на тому, що згідно практики Європейського суду з прав людини(далі - ЄСПЛ), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду («Пономарьов проти України»).
Згідно з ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, крім іншого є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ст. 252 КУпАП оцінка доказів відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.
За приписами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Розгляд справи відбувається в межах протоколу про адміністративне правопорушення відносно конкретної особи.
Посадовою особою, що складає протокол, ставиться у вину особі вчинення таких конкретних протиправних діянь, що містять в собі ознаки того чи іншого адміністративного правопорушення, що відображається у протоколі. Суддя ж, розглянувши справу повинен переконатись у наявності чи відсутності підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності за конкретні дії.
Вважаю, що суддя суду першої інстанції дотримався цих вимог закону та належним чином з'ясував обставини, що свідчать про наявність або відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та обставини, які мають значення для правильного розгляду справи.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що висновок судді суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи і підтверджується дослідженими доказами, що узгоджуються між собою, та яким суддя дав належний аналіз і оцінив їх у сукупності, в тому числі на предмет того, чи вони отримані з дотриманням встановленого законом порядку та передбаченими способами, підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, є належними та допустимими.
Твердження апелянта про те, що ОСОБА_1 не було роз'яснено право на допомогу адвоката не є слушним, оскільки з наявних відеозаписів вбачається, що працівники поліції роз'яснили ОСОБА_1 його права та обов'язки.
Крім того слід зазначити, що право на захист виникає не в момент зупинення водія, а з моменту складання протоколу про вчинення адміністративного правопорушення та роз'яснення прав, оскільки в справі про притягнення до адміністративної відповідальності рішення приймає суд, а не працівники поліції. Працівниками поліції було роз'яснено права передбачені ст. 268 КУпАП, зокрема право особи користуватися юридичною допомогою адвоката. Дане право було реалізоване ОСОБА_1 , про що свідчить залучення адвоката, який представляє його інтереси в суді. Тому вважаю, що у даному випадку не порушено право ОСОБА_1 на захист.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 11 грудня 2024 року серії ЕПР1 № 313708 (а.с. 1) 27 квітня 2025 року о 23 год. 47 хв. в с. Липівка по вул. Федьковича, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом марки КІА, номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки із використанням газоаналізатора «Алкофор 507» чи проїхати на огляд в медичний заклад КНП «ПОКЦПЗ ІФ ОР» водій відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою на те особою - інспектором відділення поліції №1 (м. Тисмениця) Івано-Франківського РВП ГУНП в Івано-Франківській області капітаном поліції Костюком Д.Р., з дотриманням вимог ст. 254 КУпАП, з заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст. 256 КУпАП, підписаний ним.
ОСОБА_1 від підпису та дачі пояснень відмовився.
З акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с. 4) вбачається, що ОСОБА_1 у зв'язку з виявленими ознаками: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови не пройшов огляд на місці зупинки транспортного засобу за допомогою Алкофор 507 у зв'язку з відмовою.
Твердження апелянта про те, що в акті огляду не зазначено чи згідний, чи не згідний ОСОБА_1 з його змістом, що є підставою вважати акт недопустимим доказом не є слушним, оскільки огляд на стан сп'яніння ОСОБА_1 не проводився у зв'язку з його відмовою від огляду.
Згідно з направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції до КНП ПОК ЦПЗ ІФОР (а.с. 2) на такий огляд направлявся ОСОБА_1 , який мав ознаки алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови проте не пройшов огляд в медичному закладі у зв'язку з відмовою.
Твердження апелянта про те, що в направленні на огляд в медичному закладі вказано, що воно складене 28 квітня 2025 року о 00:05, але процедуру складання направлення не зафіксовано на відеозапису не є слушним, оскільки водій не доставлявся у медичний заклад для проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, бо відмовився від проходження такого огляду у медичному закладі, а направлення лише фіксує факт такої відмови.
Також не є слушним твердження апелянта про те, що у направлені вказано про огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою «Алкофор 507», хоча фактично за допомогою вказаного приладу огляд не міг бути проведений, оскільки він не відповідає встановленим вимогам Технічного регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 січня 2016 №94, оскільки відповідність приладу вимогам закону в даному випадку не перевіряється саме через те, що складені процесуальні документи фіксують факт відмови від огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці та у медичному закладі, а саме це, згідно п. 2.5 Правил дорожнього руху ставиться у вину ОСОБА_1 .
На відеозаписах, які містяться на компакт-диску в матеріалах справи (а.с. 6), безсторонньо зафіксовано деякі обставини події, зокрема: зафіксовано зупинку працівниками поліції транспортного засобу марки КІА, номерний знак НОМЕР_1 та подальшу перевірку документів у водія ОСОБА_1 . В ході розмови з ОСОБА_1 працівник поліції запропонував останньому пройти огляд на стан сп'яніння у зв'язку з відчутним запахом алкоголю. На запитання працівника поліції чи вживав спиртні напої і чи готовий пройти тест ОСОБА_1 дав відповідь що не вживав і погодився пройти огляд. Далі зафіксовано початок процедури проходження огляду, під час якої ОСОБА_1 намагався домовитись з працівниками поліції. Під час процедури огляду ОСОБА_1 не продував повітря у зв'язку з чим працівник поліції повідомив останнього, що такі дії будуть розцінені, як відмова від огляду. Після наступних спроб ОСОБА_1 не продував необхідної кількості повітря. Працівники поліції після декількох невдалих спроб проходження огляду на місці запропонували ОСОБА_1 пройти такий огляд у медичному заклад, на таку пропозицію ОСОБА_1 погодився, але не захотів сідати в службовий автомобіль для доставлення в медичний заклад, причому намагався домовитись з працівниками поліції. Працівники поліції повідомили ОСОБА_1 , що в разі не проходження огляду на нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення. Далі працівник полії ще раз запитав ОСОБА_1 чи буде він проходити огляд на стан сп'яніння на місці чи в лікарні, але ОСОБА_1 дав відповідь, що не буде проходити. Після цього працівники поліції роз'яснив ОСОБА_1 його права та обов'язки передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП та повідомили про складання процесуальних документів відносно нього. Далі ОСОБА_1 сів в транспортний засіб, працівник поліції повідомив про заборону йому керування, ОСОБА_1 вказав що не збирається нікуди їхати. Далі зафіксовано початок оформлення процесуальних документів під час яких ОСОБА_1 завів двигун свого автомобіля та все ж покинув місце зупинки.
Досліджені судом відеозаписи досить інформативні, позбавлені упередження і суб'єктивного ставлення, є послідовними, мають безсторонній характер, містять у хронологічній послідовності відомості про обставини, які мають значення для правильного розгляду справи.
За змістом п. 1 ч. 1. ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, для виявлення або фіксування правопорушення.
Законом не передбачено вимог щодо показань технічних приладів, що мають функції відеозапису, як доказів у справі про адміністративне правопорушення.
Твердження апелянта про те, що ОСОБА_1 декілька разів продував прилад, однак не зміг пройти огляд у зв'язку з невідповідністю приладу Алкофор 507 не є слушним, оскільки відеозаписами зафіксовано, як ОСОБА_1 неодноразово не продував необхідної кількості повітря для проведення огляду у зв'язку з чим працівник поліції повідомив останнього, що такі дії будуть розцінені, як відмова від огляду.
Таким чином вище викладена сукупність доказів поза розумним сумнівом доводять, що ОСОБА_1 є водієм транспортного засобу.
Згідно з ч. 1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, є адміністративним правопорушенням і тягне за собою адміністративну відповідальність.
Відповідно до вимог п.п. 2.5. Правил дорожнього руху водієві визначено обов'язок водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Порядок проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння визначений ст. 266 КУпАП, приписами Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом від 09 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858 (далі - Інструкції), та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (далі - Порядку).
Відповідно до п. 2 Розділу І Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Аналогічні приписи містить Інструкція.
Також, за змістом ч. 2 ст. 266 КУпАП під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків.
Наявні у матеріалах справи докази, в тому числі і відеозаписи підтверджують, що ОСОБА_1 є водієм транспортного засобу і йому, як водію транспортного засобу запропонували пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці у зв'язку з виявленими ознаками алкогольного сп'яніння, ОСОБА_1 погодився пройти огляд на місці, але під час початку процедури огляду ОСОБА_1 не розпочинав продування приладу, намагався домовитись з працівниками поліції. Працівники поліції роз'яснили ОСОБА_1 , що такі дії будуть розцінені як відмова від огляду. Працівники поліції ОСОБА_1 неодноразово повторно пропонували пройти огляд на стан сп'яніння як на місці, так і в медичному закладі але ОСОБА_1 від такого відмовився, такі дії та стали підставою для оформлення протоколу.
Посилання апелянта на те, що твердження працівника поліції про запах алкоголю з порожнини рота ОСОБА_1 є суб'єктивним, оскільки останній неодноразово вказував, що не вживав алкоголь не є спроможним, оскільки поліцейський фактично виявляє ознаки стану алкогольного сп'яніння у водія транспортного засобу у залежності від власного їх розуміння. Наявність ознак алкогольного сп'яніння самі по собі не означають, що особа перебуває в стані сп'яніння.
Твердження апелянта про те, що ОСОБА_1 поїхав з місця його зупинки до початку складання документів, а поліцейські не вжили жодних заходів щодо припинення ним можливого правопорушення, пов'язаного із керуванням транспортним засобом особою, яка перебуває в стані сп'яніння, вказує на те що поліцейські не вважали, що ОСОБА_1 перебуває у стані сп'яніння є голослівними, адже ці обставини не підлягають встановленню, перевірці, оскільки предметом доказування в межах даної справи є саме фактичні дані щодо відмови від огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці та у медичному закладі, а саме це, згідно п. 2.5 Правил дорожнього руху ставиться у вину ОСОБА_1 .
Відповідно твердження апелянта про те, що ОСОБА_1 не пропонували надати пояснення та не надали протокол для ознайомлення та підписання, склали його та інші процесуальні документи без його участі, де безпідставно зазначили про його відмову, також не є слушним, оскільки ОСОБА_1 відмовився від огляду та поїхав з місця його зупинки ще до початку складання процесуальних документів, що унеможливило йому надати пояснення, ознайомитись зі змістом та отримати копій складених документів.
Відповідно до листа підполковника поліції Романа Запоточного (а.с. 5) ОСОБА_1 було направлено копію протоколу про адміністративне правопорушення на домашню, яка є аналогічною з вказаною у протоколі та апеляційній скарзі. Надсилання поліції протоколу дає підстави вважати, що ОСОБА_1 отримав таку копію, йому відомий зміст протоколу та він користується передбаченими законодавством правами, зокрема правом на захист, про що свідчить залучення адвоката, який представляє його інтереси в суді, тому вважаю, що у даному випадку не порушено права ОСОБА_1 .
Таким чином встановлено, ОСОБА_1 будучи водієм транспортного засобу у якого працівники поліції виявили ознаки алкогольного сп'яніння та запропонували пройти огляд на стан сп'яніння у відповідності до закону, відмовився від проведення огляду на стан сп'яніння у відповідності до закону, чим порушив п.п. 2.5 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Обставин, які б підтверджували позицію сторони захисту щодо незаконності постанови суду першої інстанції та наявності підстав для її скасування з закриттям провадження у справі, за результатами апеляційного розгляду не встановлено, а тому її необхідно залишити без змін.
Керуючись ст. 294 КУпАП,
Апеляційну скаргу адвоката Любчика Сергія Романовича, що діє в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову судді Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 26 травня 2025 року, щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя В.В. Повзло