Справа № 338/741/25
3/338/201/25
18 червня 2025 року селище Богородчани
Суддя Богородчанського районного суду Івано-Франківської області Решетов В.В., розглянувши матеріали, які надійшли від відділення поліції № 2 (смт Богородчани) Івано-Франківського районного управління поліції про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання АДРЕСА_1 , пенсіонера, громадянина України,
за ч.5 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
ОСОБА_1 29 травня 2025 року о 08 год 15 хв, перебуваючи по вул. Зелена №15 в с. Саджава Івано-Франківського району Івано-Франківської області, керуючи автомобілем марки «Citroen Jumpy» д/н НОМЕР_1 та виїжджаючи з подвір'я заднім ходом, не надав перевагу у русі шкільному автобусу, під керуванням ОСОБА_2 , спричинивши аварійну ситуацію, що призвело до вжиття водієм шкільного автобусу ОСОБА_2 заходів екстреного гальмування, з метою уникнення ДТП. Своїми неправомірними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 10.2 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність, передбачена ч. 5 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
На адресу суду ОСОБА_1 надав письмові пояснення (заперечення), відповідно до яких вважає, що матеріали справи не містять будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження його вини.
Зазначив, що матеріали справи не містять будь-якої схеми місця події, а також відсутні будь-які фото чи відео докази вказаної події, окрім суб'єктивної думки водія автобуса.
Письмово пояснив, що здійснював виїзд з свого подвір'я автомобілем Сітроен заднім ходом. Відстань від воріт ОСОБА_1 до головної дороги становить 9 метрів та він зупинив автомобіль приблизно за 1.5 м. від головної дороги для того, щоб пропустити автобус, який заздалегідь бачив та який зупинився фактично перекривши ОСОБА_1 виїзд на головну дорогу (передні двері автобуса, що зупинився були по центру автомобіля Сітроен). ОСОБА_1 включивши передачу для руху вперед здійснив розворот від свого подвір'я та попрямував в сторону смт. Богородчани, оскільки не знав причину зупинки автобуса, вважав для висадки пасажирів. Стверджує, що аварійної обстановки не спричиняв та не мав наміру виїзду на головну дорогу, оскільки пропускав автобус, що рухався головною дорогою. Асфальтне покриття головної дороги є вищим приблизно на 15 см. прилеглого виїзду, що обумовлює виконання та дотримання ОСОБА_1 вимог п. 10.2. ПДР.
Вважає, що водій автобуса, особа пенсійного віку помилково злякався та суб'єктивно припустив, що ОСОБА_1 не зупиниться, не бачить автобуса та продовжить надалі виїжджати на головну дорогу, не пропускаючи автобус. Автобус зупинився не перед авто ОСОБА_3 , а фактично минувши таке своєю передньою частиною, що вказує на відсутність події порушення п.10.2 ПДР.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину не визнав, пояснив що жодної аварійної ситуації не створював надавши аналогічні пояснення викладеним письмово.
В судовому засіданні законний представник потерпілого ОСОБА_4 пояснила, що перебувала в судовому засіданні разом з сином ОСОБА_5 , який є інвалідом та перебував в автобусі в інвалідному візку. Інвалідний візок був закріплений ременями безпеки, однак сам візок не передбачав закріплення людини. Бачила як автомобіль ОСОБА_3 білого кольору здавав заднім ходом з подвір'я та спричинив перешкоду автобусу, примусивши водія автобуса до різкого гальмування. Внаслідок гальмування її син злетів з інвалідного візка, вдарився головою та був доставлений швидкою допомогою до лікарні з травмою голови.
В судовому засіданні, будучи допитаним в якості свідка водій шкільного автобуса ОСОБА_2 пояснив, що білий автомобіль ОСОБА_3 виїжджав з подвір'я заднім ходом та створив йому несподівану перешкоду в русі шкільного автобусу по головній дорозі. Задня частина автомобіля Сітроен вже була на асфальтованому покритті дороги, він вимушений був сигналити та різко гальмувати і зупинитись. При чому свідок перший застосував гальмування при русі в його сторону автомобіля Сітроен та загальмував за 1 - 1,5 метри до Сітроена, уникнувши ДТП.
Вина ОСОБА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується сукупністю доказів, зібраних у справі та перевірених судом, зокрема:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 351049 від 04 червня 2025 року, відповідно до якого ОСОБА_1 29 травня 2025 року о 08 год 15 хв, перебуваючи по вул. Зелена №15 в с. Саджава Івано-Франківського району Івано-Франківської області, керуючи автомобілем марки «Citroen Jumpy» д/н НОМЕР_1 та виїжджаючи з подвір'я заднім ходом, не надав перевагу у русі шкільному автобусу, під керуванням ОСОБА_2 , спричинивши аварійну ситуацію, що призвело до вжиття водієм шкільного автобусу ОСОБА_2 заходів екстреного гальмування, з метою уникнення ДТП;
- довідкою КНП «ІФОДКЛ ІФ ОР» від 29.05.2025р., відповідно до якої пасажир шкільного автобусу ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження у виді ЗЧМТ. Струс головного мозку, забійна рана тім'яної ділянки голови;
- поясненнями ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та особи, яка притягується до відповідальності ОСОБА_1 в судовому засіданні, які відповідають відеодоказу їх допиту працівниками поліції під час оформлення матеріалів протоколу.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм, стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Орган (посадова особа),зокрема суддя, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
У відповідності до вимог ст. 245, 251, 252, 280КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до п. 10.2. ПДР України, виїжджаючи на дорогу з житлової зони, дворів, місць стоянки, автозаправних станцій та інших прилеглих територій, водій повинен перед проїзною частиною чи тротуаром дати дорогу пішоходам і транспортним засобам, що рухаються по ній, а з'їжджаючи з дороги - велосипедистам і пішоходам, напрямок руху яких він перетинає.
За змістом ч.5 ст. 122 КУпАП адміністративна відповідальність настає за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, передбачені частинами першою - четвертою ст. 122 КупАП (зокрема ненадання переваги у русі), що спричинили створення аварійної обстановки, а саме: примусили інших учасників дорожнього руху різко змінити швидкість, напрямок руху або вжити інших заходів щодо забезпечення особистої безпеки або безпеки інших громадян.
Дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до переконливого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення та правильність кваліфікації його дій за ч.5 ст. 122 КУпАП, оскільки він, будучи учасником дорожнього руху, порушив правила дорожнього руху передбачені п. 10.2. ПДР, а саме виїжджаючи на дорогу з житлової зони, інших прилеглих територій, водій повинен перед проїзною частиною чи тротуаром дати дорогу пішоходам і транспортним засобам, що рухаються по ній.
ОСОБА_1 в судовому засіданні підтвердив факт виїзду з власного подвір'я на головну дорогу та те, що він зупинився в безпосередній близькості від проїжджої частини дороги (за 1,5 метра від головної дороги). Чим примусив іншого учасника дорожнього руху (шкільний автобус) різко змінити швидкість (загальмувати), вжити заходів щодо забезпечення особистої безпеки або безпеки пасажирів автобуса, тим самим створивши аварійну обстановку.
Оскільки ОСОБА_1 стверджує, що заздалегідь бачив автобус при проведенні маневру виїзду з двору на головну дорогу, то його маневр вказує на умисне спричинення аварійної ситуації.
Водій шкільного автобуса ОСОБА_2 в своїх поясненнях стверджує, про рух автобуса зі швидкістю не більше 20 км/год. В той же час, ОСОБА_1 зазначає, що автобус зупинився своїми передніми дверями на рівні середини його автомобіля, що вказує на безпосередню близькість автобуса при виїзді ОСОБА_1 з двору та при початку екстреного гальмування водія шкільного автобуса. Має місце безпосередній причинно-наслідковий зв'язок між виїздом ОСОБА_1 з власного подвір'я на головну дорогу та створення аварійної обстановки для шкільного автобуса, який рухався по головній дорозі в безпосередній близькості та з невеликою швидкістю.
З пояснень водія шкільного автобуса ОСОБА_2 та ОСОБА_1 також встановлено, що виїзд автомобіля Сітроен з двору під керуванням ОСОБА_1 відбувався заднім ходом. Це вказує а порушення п. 10.9. ПДР, згідно якого під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху, чого у даному випадку дотримано не було. Правомірною реакцією на створення небезпеки шкільному автобусу було вимушене різке гальмування.
Водій шкільного автобуса ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зазначають, що автобус зупинився та перекрив ОСОБА_1 виїзд на головну дорогу і ОСОБА_1 рухаючись вперед здійснив розворот від свого подвір'я та попрямував в сторону смт. Богородчани. Таким чином, з дорожньої ситуації, після маневру заднім ходом ОСОБА_1 та після різкого гальмування автобуса, який перекрив ОСОБА_1 виїзд на головну дорогу, останній очевидно мав розуміти, що спричинив екстрену зупинку автобуса, однак залишився байдужим до спричинених наслідків аварійної обстановки, залишивши місце пригоди.
За відсутності пошкоджених транспортних засобів та залишення місця пригоди ОСОБА_1 відсутність схеми місця події не суперечить вимогам закону. Разом з тим, відсутність схеми місця події не впливає на висновки суду, які гуртуються на досліджених в судовому засіданні доказах та поясненнях і з достатньою повнотою та визначеністю поза розумним сумнівом вказують на винуватість ОСОБА_1 у вичинені правопорушення передбаченого ч.5 ст. 122 КУпАП.
Доводи ОСОБА_1 з приводу того, що він жодним чином не спричиняв аварійної обстановки на дорозі, суд не приймає до уваги та відноситься критично, оскільки вважає, що його пояснення є голослівними та не підтверджуються жодним доказом. Суд розцінює надання ОСОБА_1 випрадовувальних пояснень, як обраний способом захисту, з метою уникнення від адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст.23 КУпАП метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчинення нових правопорушень.
Вирішуючи питання щодо застосування відносно ОСОБА_1 адміністративного стягнення, суд, відповідно до ст. 33 - 35 КУпАП, враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, обставини справи та вважає, що адміністративне стягнення у виді штрафу буде достатнім для виправлення особи та недопущення в подальшому вчинення нових правопорушень.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
На підставі викладеного, ст. 122 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 33,124 КУпАП, керуючись ст. 278, 289 КУпАП,
п ос та но ви в:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 122 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі вісімдесяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1445,00 грн, який слід сплатити на р/р UA148999980313070149000009001, отримувач ГУК в Ів-Фр.об./Ів.-Фр.обл./21081300, код отримувача (ЄДРПОУ) 37951998, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 21081300, найменування коду класифікації доходів бюджету "Адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху".
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави 605,60 гривень судового збору (отримувач - ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106; код за ЄДРПОУ 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету - 22030106).
На підставі ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч.1 ст. 307 КУпАП, постанова буде направлена до відділу державної виконавчої служби для примусового виконання.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення стягнути подвійний розмір штрафу.
Постанова може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя В.В. Решетов