Справа № 361/10901/24
Провадження № 2/361/5754/24
17.06.2025
17 червня 2025 року м. Бровари
Броварський міськрайонний суд Київської області у складі головуючої судді Гізатуліної Н.М. розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Київської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послугу з розподілу природного газу,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Київської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» (далі - ТОВ «Газорозподільні мережі України», товариство) звернулось до суду із зазначеним позовом.
В обґрунтування позовних вимог вказувало, що постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 26 грудня 2022 року № 1839 ТОВ «Газорозподільні мережі України» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу.
Постановою НКРЕКП № 1596 від 31 серпня 2023 року «Про внесення змін до додатка до постанови НКРЕКП від 26 грудня 2022 року № 1839 та врегулювання питань щодо провадження ТОВ «Газорозподільні мережі України» діяльності з розподілу природного газу» зобов'язано ТОВ «Газорозподільні мережі України» виконання зобов'язань, покладених НКРЕКП на АТ «КИЇВОБЛГАЗ» за результатами заходів державного контролю ліцензованої діяльності АТ «КИЇВОБЛГАЗ».
З 01 вересня 2023 року Київська філія ТОВ «Газорозподільні мережі України» виконує функцію оператора газорозподільчої мережі (далі - ГРМ), ), відповідно до Закону України «Про ринок природного газу», Кодексу газорозподільних систем, затвердженого Постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2494.
Постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року (зі змінами, затверджено Типовий договір розподілу природного газу, текст якого викладено на офіційному сайті НКРЕКП, сайті оператора ГРМ в мережі Інтернет: kv.dsoua.
01 вересня 2023 року між позивачем та ОСОБА_1 укладено типовий договір розподілу природного газу № 0800581092, відповідно до пункту 2.1. якого, позивач зобов'язався надати споживачу послугу з розподілу природного газу за адресою: АДРЕСА_1 , а відповідач зобов'язався прийняти зазначену послугу та своєчасно оплачувати вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.
У порушення умов договору та нормативних актів, відповідачем не проведена оплата за послугу з розподілу природного газу, внаслідок чого у період з 01 вересня 2023 року до 30 вересня 2024 року утворилась заборгованість в розмірі 7 018,29 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржнику нараховується за несвоєчасну оплату за послугу розподілу природного газу за період з 21 травня 2024 року до 14 жовтня 2024 року 3 % річних в розмірі 35,73 грн, а також інфляційні втрати в розмірі 94,98 грн.
Позивач звертався до Броварського міськрайонного суду Київської області з заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за послугу з розподілу природного газу з відповідача. Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 жовтня 2024 року відмовлено у видачі судового наказу, оскільки отримана судом інформація не дала можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання відповідача.
Позивач керуючись ч. 9 ст. 28 ЦПК України звертається до суду в порядку позовного провадження, оскільки за адресою: АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві приватної спільної часткової власності в рівних частках по 1/2.
На підставі викладеного, Товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Київської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» просило суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за послугу з розподілу природного газу за період з 01 вересня 2023 року по 30 вересня 2024 року в розмірі 7 018,29 грн, 3 % річних в розмірі 35,73 грн, інфляційні втрати 94,98 грн, а також 3 028,00 грн судового збору.
Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 06 листопада 2024 року відкрито провадження у цивільній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Зазначена ухвала в електронному вигляді направлена позивачу та як вбачається із Довідки про доставку електронного документа доставлена до його Електронного кабінету 08 листопада 2024 року.
За зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідачки ОСОБА_2 направлялась ухвала про відкриття провадження та позовна заява з додатками, яка отримана нею особисто - 19 листопада 2024 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 0610205477740.
За місцем проживання та надання послуг ОСОБА_1 направлялась ухвала про відкриття провадження та позовна заява з додатками, які повернулись до суду з відміткою «За закінченням терміну зберігання».
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 дійшов висновку про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.
Близькі за змістом висновку містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б.
Крім того, враховуючи, що відповідно до інформації наданої відділом реєстрації місця проживання фізичних осіб Центру обслуговування «Прозорий офіс» виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області ОСОБА_1 в реєстрі Броварської територіальної громади зареєстрованим не значиться, він про розгляд справи також повідомлявся шляхом публікації на сайті суду інформації про відкриття провадження у цій справі.
ОСОБА_2 подала відзив на позовну заяву у якому зазначила, що між нею та позивачем відсутні будь-які договірні відносини щодо розподілу природного газу за адресою: АДРЕСА_1 . Крім того, ТОВ «Газорозподільні мережі України» зверталось до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за послугу з розподілу природного газу саме до ОСОБА_1 , як сторони договору.
Відповідно до пункт 2 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ з 01 січня 2021 року річна замовлена потужність об'єкта (об'єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об'єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог Кодексу ГРМ. Для цілей визначення мінімального розміру річної замовленої потужності побутових споживачів відповідно до цього пункту Оператор ГРМ не враховує опломбоване газове обладнання. При цьому, якщо газопостачання на весь об'єкт побутового споживача припинено, мінімальний розмір річної замовленої потужності об'єкта побутового споживача визначається на рівні 39 куб. м.
З 1 числа місяця, в якому здійснено опломбування/розпломбування газового обладнання/припинення газопостачання об'єкта споживача Оператор ГРМ змінює мінімальний розмір річної замовленої потужності відповідно до цього пункту без перерахунку попередніх періодів.
Звернула увагу суду на те, що із розрахунку суми заборгованості, який доданий позивачем до позовної заяви, за послуги розподілу природного газу боржника ОСОБА_1 , йому припинено газопостачання 20 листопада 2023 року, тому сума заборгованості розрахована з порушенням пункту 2 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ, оскільки розмір річної замовленої потужності об'єкта побутового споживача за адресою об'єкта: АДРЕСА_2 , становить 39 куб. м. за рік у зв'язку з припиненням газопостачання, а відтак заборгованість за період з 20 листопада 2023 року до 20 листопада 2024 року становить 39 * 1,788 = 69,73 гривень.
На підставі викладеного просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог пред'явлених ТОВ «Газорозподільні мережі України» до неї; зобов'язати ТОВ «Газорозподільні мережі України»здійснити перерахунок заборгованості за послуги розподілу природного газу за адресою об'єкта: АДРЕСА_2 , з урахуванням розміру річної замовленої потужності об'єкта побутового споживача на рівні 39 куб. м, у зв'язку з припиненням газопостачання 20 листопада 2023 року, на виконання вимог абзацу 8 пункту 2 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем.
Представник ТОВ «Газорозподільні мережі України» Кислощук Я.С. через систему «Електронний суд» подала відповідь на відзив у якому зазначила, що позивач не погоджується із доводами ОСОБА_2 та наголошує, що будинок за адресою: АДРЕСА_1 належить: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві приватної спільної часткової власності, розмір частки 1/2 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом. Зокрема, Свідоцтво про право на спадщину на 1/2 частку видане ОСОБА_2 26 листопада 2004 року.
ОСОБА_2 , як співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язана брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу здійснені відповідно до глави 6 розділу VІ Кодексу ГРМ.
Враховуючи викладене, представник позивача зазначила, що розмір заборгованості за послугу розподілу природного газу належним чином доведений, документально підтверджений та не спростований відповідачами, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
З огляду на ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Суд дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Суд встановив, що постановою НКРЕКП від 26 грудня 2022 року № 1839 Товариству з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України»видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу.
Згідно з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Київська філія є відокремленим підрозділом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», яка відповідно до Положення про Київську філію діє від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» та здійснює діяльність з розподілення газоподібного палива через місцеві (локальні) трубопроводи для задоволення потреб споживачів природного газу, відповідно до отриманих від газотранспортних організацій поставлених обсягів.
Постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2498 (із змінами), затверджено Типовий договір розподілу природного газу, текст якого викладено на офіційному сайті НКРЕКП, сайті оператора ГРМ в мережі Інтернет: kv.dsoua.
Згідно з пункту 2.1 типового договору Оператор ГРМ зобов'язується надати споживачу послуги з розподілу природного газу, а споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі строки та порядку визначені цим договором.
Пунктами 6.1, 6.2 розділу VI типового договору передбачено, що оплата вартості послуг оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом встановленим регулятором для оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем. Тариф встановлений згідно з пунктом 6.1 цього розділу, є обов'язковим для сторін з дати набрання чинності постановою регулятора щодо його встановлення.
Оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який є побутовим, до 20 числа (включно) місяця, в якому надаються послуги з розподілу природного газу, на підставі рахунка оператора ГРМ. Оплата здійснюється виключно грошовими коштами на поточний рахунок оператора ГРМ (абз. 2 та 3 пункт 6.6 розділу VI типового договору).
Відповідно до підпункту 1 пункту 7.4 типового договору споживач зобов'язується здійснювати розрахунки в розмірі, строки та порядку, визначені договором.
Згідно з пунктом 8.1 типового договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з цим договором та чинним законодавством України.
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 25 листопада 2011 року 1/2 частка будинку АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 , 1/2 частка зазначеного будинку належить ОСОБА_2 відповідно до свідоцтва про право на спадщину від 26 листопада 2004 року.
Як вбачається із розрахунку за послуги з розподілу природного газу перед Київською філією ТОВ «Газорозподільні мережі України» за період з вересня 2023 року до вересня 2024 року за адресою: АДРЕСА_1 , особовий рахунок № НОМЕР_1 , ЕІС код 56ХМ18В03573776R, загальна сума заборгованості ОСОБА_1 становить 7 018, 29 грн.
У розрахунку також зазначено, що газопостачання припинено 20 листопада 2023 року, акт на відключення.
28 березня 2024 року через відділення Укрпошта споживач оплатив заборгованість за надані послуги з доставки газу на суму 5003,58 грн.
Обсяг спожитого природнього газу за газовий рік з 01 жовтня 2021 року до 30 вересня 2022 року складає 358,66 куб. м, величина місячного обсягу річної замовленої потужності на 2023 рік - 29,89 куб. м.
Обсяг спожитого природнього газу за газовий рік з 01 жовтня 2022 року до 30 вересня 2023 року складає 8 805,45 куб. м, величина місячного обсягу річної замовленої потужності на 2024 рік - 733,79 куб. м.
З 01 вересня 2023 року тариф на послуги розподілу природного газу затверджено на рівні 1,788 грн за 1 куб. м (з ПДВ) відповідно до постанови НКРЕКП від 31 серпня 2023 року № 1598 «Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 30 грудня 2022 року № 194».
Позивачем за період з 21 травня 2024 року до 14 жовтня 2024 року здійснено розрахунок 3 % річних за прострочення оплати боргу в розмірі 35,73 грн та інфляційних втрат у розмірі 94,98 грн.
Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 жовтня 2024 року у справі № 359/7768/24 ТОВ «Газорозподільні мережі України» відмовлено у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги з розподілу природного газу за адресою: АДРЕСА_3 ,на підставі ч. 9 ст. 165 ЦПК України, оскільки отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання боржника.
Відповідачі не звертались до ТОВ «Газорозподільні мережі України»із письмовою заявою про припинення надання послуг з розподілу природного газу та/або про розірвання договору розподілу природного газу.
Правовідносини, які виникли між споживачем та газорозподільною організацією врегульовано Цивільним кодексом України, Законом України «Про ринок природного газу», Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКПвід 30 вересня 2015 року № 2494, постановою НКРЕКПвід 30 вересня 2015 року № 2498 «Про затвердження Типового договору розподілу природного газу».
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
З огляду на ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» суб'єктами ринку природного газу є: оператор газотранспортної системи, оператор газорозподільної системи, оператор газосховища, оператор установки LNG, замовник, оптовий продавець, оптовий покупець, постачальник, споживач.
Пунктом 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу - це правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким оператор газорозподільної системи забезпечує цілодобовий доступ об'єкта споживача до газорозподільної системи для можливості розподілу природного газу.
Доступ до газорозподільної системи - це право користування потужністю складової (об'єкта) газорозподільної системи в обсязі та на умовах, встановлених у договорі (технічній угоді) про надання відповідних послуг з оператором газорозподільної системи.
Оператор газорозподільної системи - це суб'єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління;
Споживачем природного газу (споживач) є фізична особа, фізична особа-підприємець або юридична особа, об'єкти якої в установленому порядку підключені до/через ГРМ Оператора ГРМ, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, зокрема в якості сировини, а не для перепродажу.
Згідно з пунктом 1 глави 3 розділу І Кодексу ГРМ доступ суб'єктів ринку природного газу до ГРМ, що на законних підставах знаходиться у власності чи користуванні (у тому числі в експлуатації) Оператора ГРМ, здійснюється на принципах: забезпечення рівних прав доступу, у тому числі приєднання, до ГРМ відповідно до вимог цього Кодексу; забезпечення Оператором ГРМ належної якості послуг доступу (приєднання) на договірних засадах; забезпечення суб'єктами ринку природного газу критеріїв доступу, визначених розділами V та VI цього Кодексу, та належних розрахунків за надані послуги.
Згідно з пунктом 3 глави 3 розділу І Кодексу ГРМ для забезпечення цілодобового доступу до газорозподільної системи та можливості розподілу (переміщення) належного споживачу(суміжному суб'єкту ринку природного газу) природного газу ГРМ обов'язковою умовою є наявність фізичного підключення об'єкта споживача (суміжного суб'єкта ринку природного газу)до ГРМ.
Споживачі, у тому числі побутові, та суміжні суб'єкти ринку природного газу, які фізично підключені до ГРМ, забезпечуються цілодобовим доступом до ГРМ та можливістю розподілу(переміщення) природного газу ГРМ у порядку, визначеному в розділі VI цього Кодексу.
Отже з моменту укладення між споживачем та Оператором ГРМ договору розподілу природного газу, за наявності фізичного підключення об'єкта споживача до газорозподільної мережі, Оператором ГРМ здійснюється надання споживачу послуг з розподілу природного газу.
Газорозподільна система функціонує за принципом постійної та безперебійної наявності в системі газопостачання природного газу, який переміщується під тиском.
Взаємовідносини, пов'язані з розподілом природного газу споживачам, у тому числі побутовим споживачам, підключеним до/через ГРМ, включаючи забезпечення Оператором ГРМ цілодобового їх доступу до ГРМ для споживання (розподілу) належного їм (їх постачальникам) природного газу, регулюються договором розподілу природного газу, укладеним між Оператором ГРМ та споживачем відповідно до вимог глави 3 розділу VI цього Кодексу (пункт 5 глави 3 розділу І Кодексу ГРМ).
На підставі укладеного договору розподілу природного газу Оператор ГРМ: присвоює споживачу (точці комерційного обліку), у тому числі побутовому споживачу, персональний ЕІС-код суб'єкта ринку природного газу та передає Оператору ГТС для ідентифікації споживача в інформаційній платформі Оператора ГТС, у тому числі для цілей закріплення споживача в Реєстрі споживачів відповідного постачальника та здійснення оперативних заходів при запровадженні процедури зміни його постачальника; надає послугу споживачу із забезпечення цілодобового доступу до ГРМ в межах приєднаної потужності його об'єкта для можливості споживання ним відповідних об'ємів природного газу, виділених постачальником природного газу; забезпечує формування та передачу даних прогнозів відборів/споживання природного газу та обсягів фактичного споживання природного газу споживачем Оператору ГТС у порядку, визначеному Кодексом ГТС та цим Кодексом (пункт 6 глави 3 розділу І Кодексу ГРМ).
Згідно з пунктом 2 глави 1 розділу VI Кодексу ГРМ суб'єкти ринку природного газу (у тому числі споживачі), які в установленому законодавством порядку підключені до газорозподільних систем, мають право на отримання/передачу природного газу зазначеними газорозподільними системами за умови дотримання ними вимог цього Кодексу та укладення договору розподілу природного газу.
Доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до ГРМ для споживання природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та Оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об'єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2498, в порядку, визначеному цим розділом.
Відповідно до пункту 1 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу має бути укладений Оператором ГРМ з усіма споживачами, у тому числі побутовими споживачами, об'єкти яких в установленому порядку підключені до/через ГРМ, що на законних підставах перебуває у власності чи користуванні Оператора ГРМ.
Споживачі, у тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов'язані укласти договір розподілу природного газу з Оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об'єкт.
Здійснення відбору (споживання) природного газу споживачем за відсутності укладеного договору розподілу природного газу не допускається.
Згідно з пунктами 3, 4 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України за формою Типового договору розподілу природного газу. Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема сплата рахунка оператора газорозподільної системи, та/або документально підтверджене споживання природного газу.
Згідно з ч. 2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції другою стороною.
Відповідно до ч. 2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (сплатила суму коштів), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.
Таким чином, наявність взаємовідносин між позивачем та відповідачем, а отже, і виникнення цивільних прав і обов'язків, підтверджується діями сторін: позивач здійснює надання житлово-комунальних послуг до помешкання відповідача, а останній отримує та користується даними послугами та відповідно зобов'язаний здійснювати оплату наданих житлово-комунальних послуг.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 18 травня 2020 року у справі № 176/456/17 дійшов висновку про те, що факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Згідно з ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі. За загальним правилом, власність зобов'язує власника, в тому числі утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 4 ст. 319, ст. 322 ЦК України).
Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Власник на свій розсуд володіє, користується та розпоряджається належним йому майном, здійснює свою владу щодо управління ним і вправі вчиняти будь-які дії, що не суперечать закону.
Згідно з ч 1 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
Відповідно до ст. 360 ЦК України, співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Статтею 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. ст. 610, 612 ЦК України).
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Відповідно до п. 1 глави 6 розділу VІ Кодексу ГРМ розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається Оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року.
Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності. Згідно з п. 2 глава 6 розділу VI Кодексу ГРМ річна замовлена потужність (за замовчуванням) об'єкта (об'єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об'єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу.
Відповідно до п. 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ газовий рік - період часу, який розпочинається з першої газової доби жовтня поточного календарного року і триває до першої газової доби жовтня наступного календарного року.
З 01 січня 2021 року річна замовлена потужність об'єкта (об'єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об'єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу, але не може бути меншою за: 39 куб. м - для об'єкта побутового споживача, на якому природний газ використовується тільки для приготування їжі; 126 куб. м - для об'єкта побутового споживача, на якому природний газ використовується для підігріву води та приготування їжі; 314 куб. м - для об'єкта побутового споживача, на якому природний газ використовується комплексно, у тому числі для опалення, або об'єкта споживача, що не є побутовим.
З 1 числа місяця, в якому здійснено опломбування/розпломбування газового обладнання/припинення газопостачання об'єкта споживача Оператор ГРМ змінює мінімальний розмір річної замовленої потужності відповідно до цього пункту без перерахунку попередніх періодів.
Оскільки газовий рік триває до 1 жовтня, перерахунок плати здійснюється лише з 1 січня.
Відповідно до постанови НКРЕКП від 31 серпня 2023 року № 1594 передано цілісний майновий комплекс з розподілу природного газу Позивачу, АТ «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» повідомив про величину річної замовленої потужності на 2023 рік відповідача, що склала 358,66 куб. м, величину потужності, яка розрахована для щомісячної оплати споживачем у 2023 році, що складає 29,89 куб. м.
У п. 6.2. Типового договору розподілу природного газу зазначено, що тариф, встановлений згідно з пунктом 6.1 цього розділу, є обов'язковим для Сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо його встановлення.
Постановою НКРЕКП від 22 грудня 2022 року № 1944, яка набрала чинності 01 січня 2023 року для «Газорозподільні мережі України» тариф на послуги розподілу природного газу встановлено у розмірі 1,49 грн за 1 куб. м на місяць (без урахування ПДВ), що з врахуванням ПДВ становить 1,788 грн. за 1 куб. м на місяць.
Оскільки замовлена споживачем потужність на 2023 рік складає 358,66 куб. м, а згідно з Постановою НКРЕКП від 22 грудня 2021 року № 2752 тариф з 01 січня 2022 року становить 1,788 грн за 1 куб. м, то відповідно місячна вартість послуги з розподілу природного газу визначається наступним чином: 358,66 куб. м : 12 * 1,788 грн./куб. м = 53,44 грн. (щомісячний платіж)
Враховуючи, що замовлена Споживачем потужність на 2023 рік складає 8 805,45 куб. м, а згідно з Постановою НКРЕКП від 22 грудня 2021 року № 2752 тариф з 01 січня 2022 року становить 1,788 грн за 1 куб. м, то відповідно місячна вартість послуги з розподілу природного газу визначається наступним чином: 8 805,45 куб. м : 12 * 1,788 грн./куб. м = 1 312,01 грн. (щомісячний платіж).
Відповідно до пункту 9 глави 6 розділу VI Кодексу ГРС «припинення або обмеження розподілу (споживання) природного газу не звільняє споживача від зобов'язання оплати вартості послуг за договором розподілу природного газу, крім випадку розірвання цього договору або внесення змін до заяви-приєднання, що є додатком до договору розподілу природного газу, та вилучення об'єкта споживача...».
Відповідно до ч. 4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2021 року у справі № 468/1649/20-ц зазначив, що припинення споживання природного газу через несплату послуг не звільняє споживача, приєднаного до системи газопостачання, від оплати послуг за забезпечення доступу до газорозподільної системи з можливістю споживання природного газу. Позивач остаточно не відмовлявся від послуг газопостачання, про розірвання договору не заявляв.
У постанові Верховного Суду від 18 лютого 2021 року в справі № 922/1703/20 викладено висновок згідно з яким, встановивши наявність у відповідача обсягів споживання природного газу за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, фізичне підключення об'єкта споживача до газорозподільної мережі у спірному періоді, наявність укладеного між сторонами договору розподілу природного газу, який не припинено, а також враховуючи те, що споживачем ні заява про остаточне припинення користування природним газом, ні уточнені заявки на величину річної замовленої потужності не подавалась, правильними є висновки суду апеляційної інстанції про існування у відповідача обов'язку оплати вартості послуг з розподілу природного газу.
Стаття 13 ЦПК України встановлює, що суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача).
Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом.
У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Саме на позивача покладено процесуальний обов'язок довести заявлені позовні вимоги.
Суд повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, враховуючи, що відповідачі, будучи власниками будинку та відповідно і споживачами послуг з газопостачання, яке було припинено 20 листопада 2023 року, у зв'язку із наявною заборгованістю, остаточно не відмовлялися від послуг газопостачання та про розірвання договору не заявляли, не надали обґрунтованих доказів на спростування розрахунку заборгованості, дійшов висновку проте, що позовні вимоги ТОВ «Газорозподільні мережі України» є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Доводи ОСОБА_2 викладені у відзиві на позовну заяву про те, що вона не може бути відповідачем у справі, оскільки між нею та позивачем відсутні будь-які договірні відносини щодо розподілу природного газу за адресою: АДРЕСА_1 є неприйнятними з огляду на те, що вона є співвласником зазначеного будинку.
Наведені ОСОБА_2 розрахунки за послуги розподілу природного газу є помилковими, враховуючи, що газопостачання припинено у зв'язку із наявною заборгованістю за надані послуги попереднього періоду, а не у зв'язку із відмовою від послуг газопостачання чи у зв'язку із розірванням договору.
Щодо розподілу судових витрат
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України).
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 141 ЦПК України).
Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються у разі задоволення позову на відповідача.
Як вбачається із матеріалів справи Товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Київської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» за подачу позову сплатило судовий збір у розмірі 3 028 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 25 жовтня 2024 року № 11172 в розмірі 2 725,20 грн та платіжною інструкцією від 24 липня 2024 року № 7277 в розмірі 302,80 грн та просило суд понесені судові витрати стягнути солідарно із відповідачів на його користь.
Верховний Суд у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 461/5420/14-ц дійшов висновку про те, що при повному або частковому задоволенні позову до кількох відповідачів судовий збір, сплачений позивачем, відшкодовується ними пропорційно до розміру задоволених судом позовних вимог до кожного з відповідачів. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що понесені судові витрати у розмірі 3 028 грн підлягають стягненню із відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 352, 354 ЦПК України, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Київської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послугу з розподілу природного газу - задовольнити.
Стягнути солідарно на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Київської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованість за послугу з розподілу природного газу за період з 01 вересня 2023 року до 30 вересня 2024 року в розмірі 7 018,29 грн, а також за період з 21 травня 2024 року до 14 жовтня 2024 року 3 % річних в розмірі 35,73 грн та інфляційні втрати у розмірі 94,98 грн.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Київської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» понесені судові витрати у розмірі 3 028 грн, а саме з ОСОБА_1 - 1 514 (одну тисячу п'ятсот чотирнадцять) гривень та з ОСОБА_2 - 1 514 (одну тисячу п'ятсот чотирнадцять) гривень.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Київської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», ЄДРПОУ 45385755, місце знаходження: Київська область, м. Боярка, вул. Шевченка, буд. 178.
Відповідач: ОСОБА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 .
Відповідачка: ОСОБА_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 .
Повний текст рішення складений 17 червня 2025 року.
Суддя Н.М. Гізатуліна