Провадження № 22-ц/803/5655/25 Справа № 185/11537/24 Головуючий у першій інстанції: Зінченко А. С. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.
11 червня 2025 року Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Красвітної Т.П.,
суддів: Городничої В.С., Петешенкової М.Ю.,
за участю секретаря Сахарова Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області у складі судді Зінченко А.С. від 06 березня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" про відшкодування моральної шкоди,-
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» обґрунтовуючи це тим, що він багато років працював у тяжких та шкідливих умовах вугільної промисловості, що підтверджується відповідними записами в трудовій книжці. Працюючи у шкідливих умовах вугільної промисловості ОСОБА_1 отримав травмування на виробництві, що підтверджується актом розслідування нещасного випадку, що стався 03.07.2011 о 20 годині 05 хвилин на підприємстві під час роботи у відповідача, в результаті якого я отримав сильні тілесні ушкодження. Згідно з довідкою Медико-соціальної експертної комісії первинно від 06.12.2011 року по виробничій травмі позивачу встановлено 80% втрати працездатності та другу групу інвалідності. Згідно з довідками Медико-соціальної експертної комісії безстроково від 18.03.2022 року серія 12 ААА №065429 та серія 12 ААВ №149531 по виробничій травмі позивачу встановлено 85% втрати працездатності та другу групу інвалідності. Рекомендовано постійне медикаментозне та стаціонарне лікування. Станом на сьогоднішній день стан його здоров'я не покращився. Через отримане трудове каліцтво він змушений систематично лікуватися в лікарнях, проходити стаціонарне та амбулаторне лікування. На даний момент позивач відчуває болі в голові. Постійний прийом ліків, нестача коштів на лікування, до фізичного болю додаються душевні страждання від свого безсилля і безсилля ліків допомогти йому позбавитися цієї болі, або полегшити його страждання; через постійний біль у нього без покійний сон, він став нервовою та дратівливою людиною; йому неможливо займатися домашніми справами, що потребують навіть незначних фізичних зусиль. Тому позивач просив стягнути з відповідача на свою користь рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я - 255600,00 грн, без відрахування податків та інших обов'язкових платежів.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 березня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання при виконанні трудових обов'язків - задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 130 000 (сто тридцять тисяч) грн в рахунок відшкодування моральної шкоди без відрахування податків та інших обов'язкових платежів. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь держави судовий збір у розмірі 1300,00 гривень.
В апеляційній скарзі ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», посилаючись неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про зміну оскаржуваного рішення, відмовивши у задоволенні позовних вимог у повному обсязі або у разі наявності підстав для задоволення позовних вимог, зменшити розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь позивача в зв'язку з ушкодженням здоров'я до 85000,00 грн із утриманням податків та інших обов'язкових платежів.
Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується письмовими матеріалами справи.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та зміни оскаржуваного рішення, виходячи з наступного.
Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що позивач з 22.07.1996 по 07.12.2011 працював на різних посадах у різних структурних підрозділах в Приватному акціонерному товаристві «ДТЕК Павлоградвугілля». 07.12.2011 позивача звільнено з роботи на підставі п. 2 ст. 40 Кодексу законів про працю України у зв'язку з виявленою невідповідністю працівника виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я, що перешкоджає продовженню даної роботи, що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 , заповненої на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 23-24).
03 липня 2011 року о 20 годині 05 хвилин на підприємстві під час роботи у відповідача з позивачем стався нещасний випадок, в результаті якого він отримав тілесні ушкодження.
25 липня 2011 року затверджено Акт N8 про нещасний випадок форми Н-1 , пов'язаний з виробництвом та акт форми Н-5 спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 03.07.2011 о 20 годині 05 хвилин з ОСОБА_1 .
За змістом зазначених актів, комісією з розслідування були встановлені обставини нещасного випадку, що стався з позивачем 03.07.2011 року о 20 годині 05 хвилин на підприємстві під час роботи у відповідача, а саме працюючи на той час гірничим майстром ОСОБА_1 при пересуванні по магістральному конвеєрному квершлагу гор.300м на стрічковому конвеєрі 3Л1200П, не зважаючи на те, що на стрічці була гірнича маса, вирішив йти по стрічці. В ході пересування по стрічці не помітив автоматичної установки водяного пожежогасіння, встановленої на пікеті 76 на висоті 1,68 від жолобу верхньої конвеєрної стрічки, зіткнувся з нею отримавши удар в голову. Внаслідок дезорієнтації, викликаної больовим шоком, ОСОБА_1 ймовірно зміг зійти зі стрічки лише на ПК 22, проїхавши заїзд на магістральний конвеєрний квершлаг гор.300м, який в даному випадку є єдиною виробкою, по якій можливо пройти у руд двір гор.300м. В подальшому ОСОБА_1 був знайдений ОСОБА_2 та була викликана реанімаційно-протишокова група. Відповідно до зазначеного акту комісія визнала нещасний випадок пов'язаним з виробництвом, особи, які допустили порушення: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 .
Згідно п.9 зазначеного Акту, ОСОБА_1 встановлено діагноз: відкрита проникаюча черепно-мозгова травма, забій-розчавлення головного мозку. Перелом склепіння і основи черепа. Травматичне пошкодження правого очного яблука (а.с. 16-17, 18-22).
Відповідно до довідки МСЕК серія 10 ААА №572240 від 07 грудня 2011 року позивачу первинно встановлено другу групу інвалідності у зв'язку з трудовим каліцтвом (а.с. 25).
Згідно копії довідки МСЕК серія 12 ААА №065429 від 18 березня 2022 року ОСОБА_1 повторно встановлено 85% втрати працездатності у зв'язку з трудовим каліцтвом безстроково (а.с. 26).
Відповідно до копії довідки МСЕК серії 12ААВ №149531 від 18 березня 2022 року, позивачу повторно встановлено другу групу інвалідності безстроково (а.с. 26).
Згідно зі ст. 3 Конституцією України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Згідно з ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.
Згідно ст. 237-1КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у тому числі у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала особа у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
У відповідності до ст. 4 ЗУ «Про охорону праці», державна політика в області охорони праці, базується; зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань.
Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом.
Згідно п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України» Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Згідно з пунктом 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року №1-рп/2004 моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.
Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши тяжкість ушкодження здоров'я позивачки, пов'язаного з нещасним випадком на підприємстві, у зв'язку з чим довідкою МСЕК серія 10 ААА №572240 від 07 грудня 2011 року позивачу первинно встановлено другу групу інвалідності у зв'язку з трудовим каліцтвом; довідками МСЕК серія 12 ААА №065429 та серії 12ААВ №149531 від 18 березня 2022 року ОСОБА_1 повторно встановлено 85% втрати працездатності у зв'язку з трудовим каліцтвом та другу групу інвалідності безстроково; приймаючи до уваги стан здоров'я позивачки, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у повсякденному житті, необхідність реабілітації, глибину, інтенсивність, тривалість фізичних та душевних страждань, істотність вимушених змін у життєвих стосунках; враховуючи дотримання засад розумності і справедливості; враховуючи вину позивачки у нещасному випадку, - місцевий суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 130000,00 грн, яка спричинена втратою здоров'я, отриманою внаслідок нещасного випадку під час перебування у трудових стосунках з відповідачем.
Колегія зазначає, що відсутність первинної довідки МСЕК про втрату ступеня працездатності не спростовує факту встановлення позивачу другої групи інвалідності, яка первинно встановлена у 2011 році у зв'язку з трудовим каліцтвом, що підтверджується Актом про нещасний випадок форми Н-1 від 25.07.2011 року.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність належними та допустимими доказами факту спричинення працівникові ушкодження його здоров'я, що виражається у стійкій втраті ним працездатності, встановленні другої групи інвалідності, з яким погоджується апеляційний суд.
Твердження апелянта про стягнення у аналогічних справах моральної шкоди у іншому розмірі не заслуговують на увагу, враховуючи, що місцевим судом при ухваленні оскаржуваного судового рішення належним чином встановлені фактичні обставини справи, надано належної правової оцінки представленим доказам, у їх сукупності.
Посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про стягнення моральної шкоди без відрахування податків та інших обов'язкових платежів є необґрунтованими та були предметом дослідження й оцінки судом першої інстанції, і місцевий суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення моральної шкоди без відрахування податків та інших обов'язкових платежів.
Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.
Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, колегія дійшла висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення місцевого суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" - залишити без задоволення.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 березня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 18 червня 2025 року.
Головуючий Т.П. Красвітна
Судді В.С. Городнича
М.Ю. Петешенкова