Провадження № 22-ц/803/6016/25 Справа № 172/1415/24 Суддя у 1-й інстанції - Битяк І. Г. Доповідач - Макаров М. О.
18 червня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді Макарова М.О.
суддів - Єлізаренко І.А., Свистунової О.В.
розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» на заочне рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 19 березня 2025 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У серпні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.
Позовні вимоги Товариства мотивовані тим, що 08 лютого 2022 року між ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА" та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА" було укладено електронний договір № 5508889 про надання споживчого кредиту.
Зазначений кредитний договір було укладено відповідно до правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА" затверджених наказом № 19-ОД від 05 січня 2022 року та розміщених на їх сайті.
Згідно з умовами кредитного договору: Сума кредиту (загальний розмір) складає 10000,00 грн. (п.1.3. Кредитного договору); Строк кредиту 360 днів, періодичність платежів за сплати процентів кожні 30 днів. Детальні терміни та дата останнього платежу по кредиту 03 лютого 2023 року вказується в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором. ТОВ «Авентус Україна» свої зобов'язання перед відповідачем за договором виконало та надало кредит в зазначеному розмірі, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 , яку відповідачем вказано особисто в заяві на отримання кредиту. Кредитні кошти відповідачу перераховувались за допомогою платіжного провайдера, що має відповідну ліцензію та у спосіб обумовлений умовами кредитного договору.
25 вересня 2023 року між ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА" та ТОВ "ФК "ФІНТРАСТ УКРАЇНА" було укладено договір факторингу № 25.09/23-Ф згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за кредитним договором.
Позивач вказує, що відповідачка не виконала свого обов'язку за кредитним договором, а тому має заборгованість, яка становить 49 004,00 грн., з яких: 10 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 11 940,00 грн. - заборгованість по відсоткам.
Вказану суму кредитної заборгованості позивач просив стягнути з відповідачки на свою користь.
Заочним рішенням Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 19 березня 2025 року позовні вимоги товариства задоволено частково, а саме, стягнуто на користь позивача заборгованість за договором № 5508889 від 08 лютого 2022 року в сумі 13 000,00 грн., яка складається із: суми кредиту - 10 000,00 грн., відсотків за користування кредитом - 3 000,00 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішене питання розподілу судових витрат між сторонами.
В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» посилаючись на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило вказане рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення його позовних вимог в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що заборгованість по відсоткам у була нарахована за користування кредитом за 60 календарних днів у період з 08 листопада 2022 року по 06 січня 2023 року, та відповідає умовам кредитного договору, а тому суд не мав права зменшувати їх розмір. Крім того, апелянт вважає незаконним зменшення судом першої інстанції розміру витрат на правову допомогу.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.
Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України).
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Отже, враховуючи викладене апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» на заочне рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 19 березня 2025 року підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику як малозначна.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
В силу ч. 1 ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗУ “Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ “Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
При цьому, за змістом наведеного Закону електронним підписом, тобто одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
Аналогічні за змістом висновки, викладені у численних постановах Верховного Суду, зокрема постанові від 12 січня 2021 по справі №524/5556/19, від 09 вересня 2020 року по справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року по справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року по справі №127/33824/19 тощо.
Таким чином колегія суддів вважає, що вказаний кредитний договір, який укладений в електронній формі, відповідає вимогам Закону і доводить факт існування волевиявлення сторін на його укладання, оскільки форма та порядок укладання договору відбулось саме у змішаній формі - підписання позичальником заяви-анкети шляхом засвідчення генерацією ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, який в подальшому також буде використовуватися для накладеного удосконаленого електронного підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з договором. Зазначені дії свідчать про укладання електронного договору у спрощеній формі (не у вигляді окремого документу).
Тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову процесуальним законом, за загальним правилом, покладається на позивача.
Так, матеріалами справи встановлено, що 08 лютого 2022 року між ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА" та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА" було укладено електронний договір № 5508889 про надання споживчого кредиту.
Згідно з умовами кредитного договору: Сума кредиту (загальний розмір) складає 10 000,00 грн. (п.1.3. Кредитного договору); Строк кредиту 360 днів, періодичність платежів кожні 30 днів та дата останнього платежу по кредиту 03 лютого 2023 року.
Додатком № 1 до договору є Таблиця обчислення загальної вартості за договором, де зазначено, що загальна вартість кредиту складає 76 585,50 грн. у разі повернення кредиту у строк до 03 лютого 2023 року, з яких сума кредиту - 10 000,00 грн., проценти за користування кредитом 66 585,50 грн.
З розрахунку заборгованості, наданого позивачем та з позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 має заборгованість перед кредитором в сумі 49 004,00 грн., з яких 10 000,00 грн. - тіло кредиту, 27 064,00 грн. - нараховані відсотки за користування кредитом, 11 940,00 грн. - нараховані позивачем проценти за 60 календарних днів.
Встановивши, що відповідач взяті на себе зобов'язання за кредитним договором не виконав, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 13 000,00 грн., з яких: 10 000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 3 000,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.
При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача іншої суми відсотків, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.
Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Позивач, як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.
Крім того, з огляду на приписи ч. 4 ст. 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.
Це узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року №39/248 "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів", в якій зазначено наступне: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.
У наведених Керівних принципах для захисту інтересів споживачів визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.
Врахувавши те, що заявлена позивачем вимога про стягнення заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 39 004,00 грн. не є співмірною сумі кредиту у 10 000,00 грн. за вищевказаним кредитним договором, суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно завищеної суми процентів у разі невиконання ним зобов'язань за кредитним договором, суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність зменшення розміру процентів за вказаним договором до 3 000,00 грн..
Доводи апелянта в скарзі про те, що заборгованість по відсоткам була нарахована за користування кредитом за 60 календарних днів та відмовідає умовам укладеного кредитного договору, а тому суд не мав права зменшувати їх розмір, колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на те, що суд першої інстанції чітко вказав правові підстави для зменшення розміру відсотків, з якими погоджується колегія суддів.
Крім того, колегія суддів вважає безпідставними твердження апелянта щодо незаконності зменшення судом першої інстанції розміру витрат на правову допомогу, так як визначений судом розмір правової допомоги є достатнім, пропорційним, співмірним складності справи та вартості фактично наданої правничої допомоги.
Інші доводи апелянта колегією суддів перевірені та визнані такими, що не впливають на законність оскаржуваного рішення суду.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно з'ясувавши обставини справи, оцінивши надані сторонами докази, дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Рішення, як таке, що відповідає нормам матеріального та процесуального права повинне бути залишене без змін, а апеляційна скарга без задоволення.
В зв'язку із залишенням апеляційної скарги без задоволення, відповідно до ст. 141 ЦПК України, сплачений апелянтом судовий збір за подання апеляційної скарги поверненню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» - залишити без задоволення.
Заочне рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 19 березня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складено 18 червня 2025 року.
Головуючий суддя М.О. Макаров
Судді І.А. Єлізаренко
О.В. Свистунова