17 червня 2025 рокусправа № 380/24034/24
місто Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гулика А. Г.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом Приватного підприємства "УКРТЕКСТРЕЙДИНГ" до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень
І. Стислий виклад позицій учасників справи
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного підприємства "УКРТЕКСТРЕЙДИНГ" код ЄДРПОУ 33663016, місцезнаходження: 80381, Львівська область, м. Дубляни, вул. Підкови, 30 до Львівської митниці код ЄДРПОУ 43971343, місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Т. Костюшка, 1, у якій просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці Державної служби України про коригування митної вартості № UA 209000/2024/000280/1 від 29.05.2024;
- визнати протиправним та скасувати рішення, яке оформлене Карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення» Галицької митниці Державної митної служби України № UA209150/2024/000063;
- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці Державної служби України про коригування митної вартості № UA209000/2024/000501/2 від 30.08.2024;
- визнати протиправним та скасувати рішення, яке оформлене Карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення» Галицької митниці Державної митної служби України № UA209150/2024/000080.
Позов обґрунтований тим, що з метою здійснення митного оформлення ввезених в режимі імпорту товарів, позивач подав до митного оформлення митні декларації, за наслідками розгляду яких відповідач прийняв оскаржувані рішення. На думку позивача, відповідач безпідставно здійснив коригування митної вартості задекларованого ним товару, внаслідок чого митна вартість товару зросла. Звертає увагу на те, що основним методом визначення митної вартості товарів є визначення такої за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм Митного кодексу України. Зазначає, що заявлена позивачем митна вартість підтверджується інвойсом, платіжними дорученнями про сплату повної вартості товару, прайс-листом, калькуляціями ціноутворення, тощо. Зауваження митного органу щодо розбіжностей та неповноти інформації є безпідставними та не свідчать про неповноту чи недостовірність відомостей щодо митної вартості імпортованих товарів, що вказані у поданих документах.
Позивач вважає, що інформація щодо митної вартості іншого товару, відмінного від задекларованого позивачем, не могла слугувати підставою для коригування відповідачем митної вартості товару. З огляду на викладене, позивач вважає рішення відповідача про коригування митної вартості протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
24.12.2024 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позову повністю. Відзив обґрунтований тим, при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товару, відповідно до частини 5 статті 54 МК України митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості.
Під час здійснення митного контролю відповідач опрацював інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах. За результатами проведеного опрацювання встановлено, порушення при поданні митної декларації, а саме: -п. 1.1. Контракту від 01.05.2024 №2024/05/01 (далі - Контракт), вказано, що товар постачається на умовах EXW (інкотермс 2024). Термін EXW означає, що продавець надає товари на його території або в іншому зазначеному місці (завод, фабрика, склад, тощо). Проте, конкретне географічне місце завантаження у договорі не вказано. Враховуючи те, що юридична адреса продавця м.Варшава, а задекларовані умови поставки EXW- Rzeszow, не визначення конкретного місця завантаження може вказувати на невключення всіх складових митної вартості товару; -відповідно до графи 44 МД Контракт зазначено декларантом під кодом 4104, що відповідає зовнішньоекономічному контракту купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів. Однак, зазначене не підтверджується поданими до митного оформлення документами у зв'язку із відсутністю в них будь-якої інформації щодо виробника товару та торгової марки СРМ; -умови пунктів 1.4 та 2.2 Контракту дають підстави вважати про наявність у фірми представника ПП "Укртекстрейдинг" та PCM Sp. z o.o. окремого дилерського/ дистриб'юторського договору, який до митного оформлення не подавався. -згідно п.2.1. Контракту ціни на ущільнювач пінополіуретановий звичайний PCM UP1 0.92 євро/кг, 1.20 євро/кг, 1.35 євро/кг, 1.37 євро/кг, 1.42 євро/кг, 1.47 євро/кг, 1.62 євро/кг, 1.67 євро/кг, 1.82 євро/кг, 1.87 євро/кг, 2.02 євро/кг… Тобто, ціна товару PCM UP1 коливається від 0,92 євро/кг до 2,02 євро/кг, однак, жодних критеріїв формування такої різниці у Контракті не вказано; -пунктом 6.1 Контракту визначено, що платежі за товари, визначені цим Договором, мають здійснювались в Євро або в USD або PLN, якщо цього вимагатиме продавець, за дорученням Покупця на користь Відправника (в польській версії Контракту SPEDYTORA), зазначеного в товаротранспортних документах. Тобто, Контрактом передбачено участь в оплаті третіх осіб на підставі доручення Покупця, а саме, оплату на користь експедитора; -пунктом 6.2. Контракту визначено, що Покупець зобов'язаний вчасно виплатити вартість поставленого товару чи згода Покупця здійснити передоплату коштів за поставлений товар (в польській версії - "покупець зобов'язаний на протязі 30 днів заплатити вартість товару…"), тобто, українська та польська версії Контракту містять розбіжності. Слід зазначити, що Розділом 6 (Умови оплати) Контракту не визначено чітких умов оплати за товар; -умовами поставки EXW визначено, що Покупець зобов'язаний оплатити митне оформлення для експорту, оплатити вантажно-розвантажувальні роботи. Згідно п.1.1 Контракту усі витрати щодо завантаження товару на транспортний засів здійснюється за рахунок Продавця. Отже, витрати на митне оформлення товару для експорту не включені до митної вартості товару; -згідно наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 "Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення", для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Така калькуляція до митного оформлення не надана. Тотожні порушення встановлені і у рішенні про коригування митної вартості №UA209000/2024/000501/1 від 30.08.2024. Отже, відомості щодо числових значень складових митної вартості не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу.
ІІ. Рух справи
Ухвалою від 02.12.2024 суддя залишив позовну заяву без руху.
Ухвалою від 09.12.2024 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі.
Заходи забезпечення позову та доказів, у тому числі шляхом їх витребування, не вживались.
ІІІ. Фактичні обставини справи
01 травня 2024 року між приватним підприємством «УКРТЕКСТРЕЙДИНГ» та підприємством «РСМ spolka z ograniczona odpowiedzialnoscia» укладено міжнародний Контракт № 2024/05/01 від 01.05.2024 купівлі-продажу товарів, в якому передбачено (п. 1.1), що в порядку та на умовах Контракту Продавець («PCM spolka z ograniczona odpowiedzialnoscia») зобов'язується продати Покупцю (ПП «УКРТЕКСТРЕЙДИНГ»), а покупець зобов'язується придбати у Продавця на умовах EXW (відповідно з правилами ІНКОТЕРМС) товари відповідно до накладних (інвойсів), доданих до товаросупровідних документів що є невід'ємною частиною Контракту. З моменту укладення даного контракту Покупцем було придбано у Продавця ущільнювач пінополіуретановий UPI пористий. Код товару за УКТ ЗЕД кожного разу є незмінним.
28.05.2024 та 29.08.2024 через свого митного брокера - Товариство з обмеженою відповідальністю «Преміум Логістик Плюс» при перетині митного кордону митному органу подало Вантажну митну декларацію по 2 вантажним автомобілям та документи, на підставі яких декларант визначив митну вартість товару та метод визначення такої вартості.
27.05.2024 митний кордон перетнув 1 вантажний автомобіль з 1 товаром: ущільнювач пінополіуретановий UPI пористий в кількості 370 місць за кодом за УКТ ЗЕД 3921131019 від продавця до покупця згідно контракту і відповідно на кожну партію товару відповідачу була надана ВМД з переліком необхідних документів. Так митним брокером, були надані наступні документи: ВМД № 24UA209000800870U0, в якій декларант визначив загальну суму за рахунком-фактурою товару № 4/SE/05/2024 від 24.05.2024 6028,56 Євро, що становить по курсу на день заповнення декларації 291775,56 грн. Крім рахунку-фактури та міжнародного Контракту, що підтверджують вартість придбаного товару, відповідачу було надано також: специфікації, листи-проформи, довідки що стосуються вартісних та якісних характеристик товару, бухгалтерська документація на товар (платіжні доручення в іноземній валюті), експортний супровідний документ (декларація) країни відправника, свідоцтво походження товару, описи упаковок, міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR б.н. від 24.05.2024). Всі ці документи подані декларантом з метою підтвердження та обґрунтування митної вартості товару заявленої декларантом.
Відповідач за результатами розгляду такої декларації склав Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 209150/2024/000063 та прийняв Рішення про коригування митної вартості товарів № 209000/2024/000280/1 від 29.05.2024, де скориговано митну вартість товару до 354736,86 грн.
29.08.2024 митний кордон перетнув один вантажний автомобіль з товаром: ущільнювач пінополіуретановий UPI пористий в кількості 485 місць за кодом за УКТ ЗЕД 3921131019 від продавця до покупця згідно з Контрактом і відповідно на кожну партію товару відповідачу надана ВМД з переліком необхідних документів. Так митним брокером, надані такі документи: ВМД № 24UA209150009805U0, в якій декларант визначив загальну суму за рахунком-фактурою товару № 1/SE/08/2024 від 28.08.2024 7610,94 Євро, що становить по курсу на день заповнення декларації 353278,67 грн.
Крім рахунку-фактури та міжнародного Контракту, що підтверджують вартість придбаного товару, відповідач надано також: специфікації, листи-проформи, довідки що стосуються вартісних та якісних характеристик товару, бухгалтерська документація на товар (платіжні доручення в іноземній валюті), експортний супровідний документ (декларація) країни відправника, свідоцтво походження товару, описи упаковок, міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR б.н. від 28.08.2024). Всі ці документи подані декларантом з метою підтвердження та обґрунтування митної вартості товару заявленої декларантом.
Відповідач за результатами розгляду такої декларації склав Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 209150/2024/000080 та прийняв Рішення про коригування митної вартості товарів № 209000/2024/000501/2 від 30.08.2024, де скориговано митну вартість товару до 454101,14 грн.
Не погоджуючись з рішеннями відповідача щодо коригування митної вартості та картками відмови, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
IV. Позиція суду
і. Вихідні положення
Частина друга статті 19 Конституції України від 28.06.1991 № 254к/96-ВР визначає обов'язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Вказана норма основного закону означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
“На підставі» означає, що суб'єкт владних повноважень: повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
“У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень,не перевищуючи їх.
“У спосіб» означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.
Перевіряючи оскаржене рішення на предмет відповідності критеріям правомірності, суд зазначає наступне.
Суд здійснює перевірку юридичної та фактичної обґрунтованості мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу оскаржених рішень крізь призму положень частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України), яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Аналізуючи оскаржене рішення, суд вказує, що принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, відповідно до частини другої статті 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Європейський Суд з прав людини у рішенні у справі “Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, пункту 36, від 01.07.2003 вказав, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
У рішенні від 10.02.2010 у справі “Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Отже, рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: взяти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.
При цьому, суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб'єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб'єкта, визначених законом.
При цьому, прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб'єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.
Таким чином, висновки та рішення суб'єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.
Надаючи оцінку правомірності рішенню відповідача про коригування митної вартості товарів , суд виходить з наступного.
Відносини, пов'язані із справлянням митних платежів регулюються, серед іншого Митним кодексом України у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин (далі - МК України).
Так, відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до частини другої вказаної статті Кодексу, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Частина третя статті 57 МК України передбачає, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм згаданого Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 згаданого Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).
Відповідно до статті 63 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 згаданого Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями згаданої статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях
Відсутність аналізу підстав, за яких митний орган дійшов висновку про коригування митної вартості, унеможливлює прийняття обґрунтованого рішення, адже вказані обставини є ключовими під час дослідження правомірності прийнятого митним органом рішення.
Відтак, надаючи правову оцінку застосуванню контролюючим органу резервного методу коригування митної вартості, суд повинен дослідити те, чи було дотримано умов, за яких митний орган повинен застосовувати методи визначення митної вартості під час коригування вартості, оскільки саме дотримання таких умов в поєднанні з належним обґрунтуванням необхідності їх застосування і є підтвердженням правомірності рішенням. Поряд з цим, порушення будь-якої умови, під час прийняття рішення, є підставою для визнання такого рішення протиправним та скасування.
За таких обставин суд повинен дослідити дотримання умов, за яких виник предмет спору. Вказане узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 01.10.2021 у справі № 140/947/20.
Відтак у вимірі спірних правовідносин суд вважає за доцільне проаналізувати наявність у митного органу підстав для витребування додаткових доказів на підтвердження заявленої декларантом митної вартості товару.
iі. Аналіз обґрунтованості виставлення відповідачем вимоги про витребування додаткових документів на підтвердження заявленої декларантом митної вартості
Стаття 49 МК України визначає, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII згаданого Кодексу та згаданою главою.
Частиною другою статті 52 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Частина перша статті 53 МК України визначає, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Перелік документів, що підтверджують заявлену митну вартість товарів та додаткових документів на вимогу митного органу наведено у статті 53 Митного кодексу України.
Частиною третьою статті 53 МК України встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Положеннями частини четвертої вказаної статті визначено, що у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.
Відповідно до частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Вказане узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 02.03.2021 у справі № 809/857/17.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Окрім цього, суд зауважує, що, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника (правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 810/3397/16 та від 18.08.2021 у справі №821/1050/17).
Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм згаданого Кодексу.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 згаданого Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 згаданого Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 згаданого Кодексу.
Частиною другою статті 55 МК України встановлено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити 1)обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 згаданого Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд бере до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17, згідно з яким декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.
За таких обставин суд відхиляє доводи представника відповідача про те, що тягар доказування заявленої митної вартості покладається на декларанта.
Резюмуючи надання оцінки наявності у відповідача підстав для витребування додаткових доказів, суд звертає увагу на те, що митний орган, здійснюючи контроль правильності визначення митної вартості, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу, умови чи терміни оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв'язку з цим відомості про умови чи терміни оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю.
Щодо рішення про коригування митної вартості № UA 209000/2024/000280/1 від 29.05.2024, суд зазначає таке.
Суд встановив, що в оскарженому рішенні про коригування митної вартості №UA209000/2024/000280/1 від 29.05.2024 відповідач зазначив, що п. 1.1. Контракту від 01.05.2024 №2024/05/01, вказано, що товар постачається на умовах EXW (інкотермс 2024). Термін EXW означає, що продавець надає товари на його території або в іншому зазначеному місці (завод, фабрика, склад, тощо). Проте, конкретне географічне місце завантаження у договорі не вказано. Враховуючи те, що юридична адреса продавця м.Варшава, а задекларовані умови поставки EXW - Rzeszow, не визначення конкретного місця завантаження може вказувати на невключення всіх складових митної вартості товару.
Суд зазначає, що у п. 1.1. Контракту від 01.05.2024 №2024/05/01, вказано, що товар постачається на умовах EXW (інкотермс 2024).
За умовами EXW Інкотермс 2024, Термін EXW означає, що продавець надає товари на його території або в іншому зазначеному місці (завод, фабрика, склад, тощо).
Суд висновує про те, що задекларовані умови поставки EXW - Rzeszow, таким чином за умовами договору продавець надає товари у місті Rzeszow.
Суд наголошує на тому, що ані законодавством, ані договором між сторонами не встановлене надання товарів за юридичною адресою продавця.
З огляду на викладене, суд вважає, що вказане зауваження митного органу жодним чином не впливає на числові значення митної вартості товару.
Окрім цього, у оскарженому рішенні відповідач зазначив, що відповідно до графи 44 МД Контракт зазначено декларантом під кодом 4104, що відповідає зовнішньоекономічному контракту купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів. Однак, зазначене не підтверджується поданими до митного оформлення документами у зв'язку із відсутністю в них будь-якої інформації щодо виробника товару та торгової марки СРМ.
Суд з цього приводу зазначає, що відповідно до статті 53 МК України у випадках, передбачених Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено. Аналогічна правова позиція наведена в рішенні Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №815/5791/17.
Суд висновує про те, що відповідно до вимог Митного кодексу України документи, що підтверджують виробника товару та ТМ, не є документами, що підтверджують митну вартість.
Також слід зазначити, що відповідно до умов контракту ціна товару не поставлена в залежність від якості товару.
Тож ненадання продавцем документів, що підтверджують виробника товару та ТМ, може свідчити про невиконання продавцем умов контракту, проте не може свідчити про заниження митної вартості.
Слід зазначити, що виконання чи не виконання умов договору виходить з договірних правовідносин між позивачем як покупцем та продавцем.
В свою чергу, Львівська митниця не є тим органом на якого законодавством покладено обов'язок здійснювати контроль за виконанням цивільно-правових угод. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.10.2018 №815/137/17. До того ж, обставини щодо ненадання сертифікату якості та документів, що підтверджують виробника товару та ТМ, можуть свідчити про виконання (неналежне виконання) продавцем умов договору. Разом з цим, вони не повинні сприйматись як безумовне свідчення про наявність розбіжностей чи неповноти документів, доданих до митної декларації. Суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 22.08.2019 у справі № 810/2784/18..
Суд встановив, що в оскаржуваному рішенні зазначено: умови пунктів 1.4 та 2.2 Контракту дають підстави вважати про наявність у фірми представника ПП "Укртекстрейдинг" та PCM Sp. z o.o. окремого дилерського/дистриб'юторського договору, який до митного оформлення не подавався.
В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення (у цьому випадку рішення про відмову у митному оформленні товару за ціною позивача); відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
У зв'язку з цим, вказане твердження відповідача за своєю суттю є припущенням, що суперечить вимогам законодавства щодо митного контролю.
Суд зазначає, що відповідач не довів, яким чином існування окремого дилерського/дистриб'юторського договору впливає на митну вартість імпортованого товару.
Окрім цього, у оскарженому рішенні відповідач зазначив, що згідно з п. 2.1. Контракту ціни на ущільнювач пінополіуретановий звичайний PCM UP1 0.92 євро/кг, 1.20 євро/кг, 1.35 євро/кг, 1.37 євро/кг, 1.42 євро/кг, 1.47 євро/кг, 1.62 євро/кг, 1.67 євро/кг, 1.82 євро/кг, 1.87 євро/кг, 2.02 євро/кг… Тобто, ціна товару PCM UP1 коливається від 0,92 євро/кг до 2,02 євро/кг, однак, жодних критеріїв формування такої різниці у Контракті не вказано.
Суд зазначає, що зі змісту контракту випливає, що товар ущільнювач пінополіуретановий звичайний PCM UP1 може поставлятися у різних сортах, що і впливає на коливання ціни. Поставки конкретного виду ущільнювачів регулюються інвойсами, що є підставою для відправки кожної з партій товару.
А тому, митний орган не був позбавлений можливості здійснити перевірку даних (відомостей) щодо митної вартості товару та щодо суми фактично сплаченої за товар. У митного органу не могло бути жодних підстав для сумнівів щодо суми, фактично сплаченої за товар позивачем (декларантом).
Суд встановив, що в оскаржуваному рішенні зазначено: пунктом 6.1 Контракту визначено, що платежі за товари, визначені цим Договором, мають здійснювались в Євро або в USD або PLN, якщо цього вимагатиме продавець, за дорученням Покупця на користь відправника (в польській версії Контракту SPEDYTORA), зазначеного в товаротранспортних документах. Тобто, Контрактом передбачено участь в оплаті третіх осіб на підставі доручення Покупця, а саме, оплату на користь експедитора.
Суд зазначає, що частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частиною першою статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення (у цьому випадку рішення про відмову у митному оформленні товару за ціною позивача); відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
У зв'язку з цим, вказане твердження відповідача за своєю суттю є припущенням, що суперечить вимогам законодавства щодо митного контролю.
Суд зазначає, що відповідач не довів, яким чином участь в оплаті третіх осіб впливає на митну вартість імпортованого товару.
Окрім цього, у оскарженому рішенні відповідач зазначив, що пунктом 6.2. Контракту визначено, що Покупець зобов'язаний вчасно виплатити вартість поставленого товару чи згода Покупця здійснити передоплату коштів за поставлений товар (в польській версії - "покупець зобов'язаний на протязі 30 днів заплатити вартість товару…"), тобто, українська та польська версії Контракту містять розбіжності. Слід зазначити, що Розділом 6 (Умови оплати) Контракту не визначено чітких умов оплати за товар.
Суд висновує про те, що порушення умов оплати за товар може свідчити про невиконання покупцем умов контракту, в частині розрахунків між сторонами, проте не може свідчити про заниження митної вартості.
Слід зазначити, що виконання чи не виконання умов договору виходить з договірних правовідносин між позивачем як покупцем та продавцем.
У свою чергу, Львівська митниця не є тим органом на якого законодавством покладено обов'язок здійснювати контроль за виконанням цивільно-правових угод. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.10.2018 №815/137/17. До того ж, обставини щодо ненадання сертифікату якості та документів, що підтверджують виробника товару та ТМ, можуть свідчити про виконання (неналежне виконання) продавцем умов договору. Разом з цим, вони не повинні сприйматись як безумовне свідчення про наявність розбіжностей чи неповноти документів, доданих до митної декларації. Суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 22.08.2019 у справі № 810/2784/18.
Суд встановив, що в оскаржуваному рішенні зазначено: умовами поставки EXW визначено, що Покупець зобов'язаний оплатити митне оформлення для експорту, оплатити вантажно-розвантажувальні роботи. Згідно з п.1.1 Контракту усі витрати щодо завантаження товару на транспорт здійснюється за рахунок Продавця. Отже, витрати на митне оформлення товару для експорту не включені до митної вартості товару.
Суд зазначає, що у п. 1.1. Контракту від 01.05.2024 №2024/05/01, вказано, що товар постачається на умовах EXW (інкотермс 2024).
За умовами EXW Інкотермс 2024, Термін EXW означає, що продавець надає товари на його території або в іншому зазначеному місці (завод, фабрика, склад, тощо).
Суд висновує про те, що задекларовані умови поставки EXW - Rzeszow, таким чином за умовами договору продавець надає товари у Rzeszow.
Суд зазначає, що у вказаному зауваженні відповідача відсутні суперечності, оскільки за умовами договору продавець надає товари у Rzeszow та оплачує митне оформлення для експорту, а позивач - вантажно-розвантажувальні роботи.
Таким чином, витрати на митне оформлення товару для експорту включені до митної вартості товару.
Окрім цього, у оскарженому рішенні відповідач зазначив, що згідно з наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 "Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення", для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Така калькуляція до митного оформлення не надана.
У оскарженому рішення вказано, що додатково декларантом надіслано калькуляцію витрат на перевезення вантажу.
Матеріали справи містять Довідку транспортних витрат від 27 травня 2024 року, відповідно до якої ПП "Укртекстрейдинг" повідомило, що видатки за транспортні послуги з перевезення вантажу Uszczelniacz poliuretanowy UPI вантажним автомобілем Scania R 500 державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та причіп Schmitz шасі № кузов НОМЕР_2 державний реєстраційний номер НОМЕР_3 маршруту 265км м. Жешув(Польща) Буськ (Україна) становлять:
1) за маршрутом 155км м. Жешув - м. Гребенне-Рава-Руська - 7000,00 грн;
2) за маршрутом 110 км м.Гребенне-м.Рава-Руська (Україна)-м.Буск (Україна) -1250,00грн.
Страхування вантажу окремо не проводилось.
Стосовно посилань відповідача про те, що ним проводилися консультації із декларантом з метою визначення основи вартості товару, суд такі не бере до уваги, оскільки вважає, що формальне посилання відповідача в оскаржуваному рішенні на проведення консультацій із декларантом без фактичного їх проведення не може бути підтвердженням здійснення таких консультацій. Як зазначено вище, відповідач не конкретизував документи, які слід подати декларанту для підтвердження задекларованої митної вартості товару, що ставить під сумнів проведення таких консультацій в усній формі.
Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постанові від 14.06.2022 року у справі №809/257/17.
Щодо рішення про коригування митної вартості № UA209000/2024/000501/2 від 30.08.2024, суд зазначає наступне.
Суд встановив, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості №UA209000/2024/000501/2 від 30.08.2024 відповідач зазначив, що п. 1.1. Контракту від 01.05.2024 №2024/05/01 (далі - Контракт), вказано, що товар постачається на умовах EXW (інкотермс 2024). Термін EXW означає, що продавець надає товари на його території або в іншому зазначеному місці (завод, фабрика, склад, тощо). Проте, конкретне географічне місце завантаження у договорі не вказано. Враховуючи те, що юридична адреса продавця м.Варшава, а задекларовані умови поставки EXW- Rzeszow, не визначення конкретного місця завантаження може вказувати на невключення всіх складових митної вартості товару.
Суд зазначає, що у п. 1.1. Контракту від 01.05.2024 №2024/05/01, вказано, що товар постачається на умовах EXW (інкотермс 2024).
За умовами EXW Інкотермс 2024, Термін EXW означає, що продавець надає товари на його території або в іншому зазначеному місці (завод, фабрика, склад, тощо).
Суд висновує про те, що задекларовані умови поставки EXW - Rzeszow, таким чином за умовами договору продавець надає товари у Rzeszow.
Суд наголошує на тому, що ані законодавством, ані договором між сторонами не встановлене надання товарів за юридичною адресою продавця.
З огляду на викладене, суд вважає, що вказане зауваження митного органу жодним чином не впливає на числові значення митної вартості товару.
Окрім цього, у оскарженому рішенні відповідач зазначив, що відповідно до графи 44 МД Контракт зазначено декларантом під кодом 4104, що відповідає зовнішньоекономічному контракту купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів. Однак, зазначене не підтверджується поданими до митного оформлення документами у зв'язку із відсутністю в них будь-якої інформації щодо виробника товару та торгової марки СРМ.
Суд з цього приводу зазначає, що відповідно до статті 53 МК України у випадках, передбачених Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено. Аналогічна правова позиція наведена в рішенні Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №815/5791/17.
Суд висновує про те, що відповідно до вимог Митного кодексу України документи, що підтверджують виробника товару та ТМ, не є документами, що підтверджують митну вартість.
Також слід зазначити, що відповідно до умов контракту ціна товару не поставлена в залежність від якості товару.
Тож ненадання продавцем документів, що підтверджують виробника товару та ТМ, може свідчити про невиконання продавцем умов контракту, проте не може свідчити про заниження митної вартості.
Слід зазначити, що виконання чи не виконання умов договору виходить з договірних правовідносин між позивачем як покупцем та продавцем.
В свою чергу, Львівська митниця не є тим органом на якого законодавством покладено обов'язок здійснювати контроль за виконанням цивільно-правових угод. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.10.2018 №815/137/17. До того ж, обставини щодо ненадання сертифікату якості та документів, що підтверджують виробника товару та ТМ, можуть свідчити про виконання (неналежне виконання) продавцем умов договору. Разом з цим, вони не повинні сприйматись як безумовне свідчення про наявність розбіжностей чи неповноти документів, доданих до митної декларації. Суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 22.08.2019 у справі № 810/2784/18..
Суд встановив, що в оскаржуваному рішенні зазначено: умови пунктів 1.4 та 2.2 Контракту дають підстави вважати про наявність у фірми представника ПП "Укртекстрейдинг" та PCM Sp. z o.o. окремого дилерського/дистриб'юторського договору, який до митного оформлення не подавався.
В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення (у цьому випадку рішення про відмову у митному оформленні товару за ціною позивача); відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
У зв'язку з цим, вказане твердження відповідача за своєю суттю є припущенням, що суперечить вимогам законодавства щодо митного контролю.
Суд зазначає, що відповідачем не доведено, яким чином існування окремого дилерського/дистриб'юторського договору впливає на митну вартість імпортованого товару.
Окрім цього, у оскарженому рішенні відповідач зазначив, що згідно п. 2.1. Контракту ціни на ущільнювач пінополіуретановий звичайний PCM UP1 0.92 євро/кг, 1.20 євро/кг, 1.35 євро/кг, 1.37 євро/кг, 1.42 євро/кг, 1.47 євро/кг, 1.62 євро/кг, 1.67 євро/кг, 1.82 євро/кг, 1.87 євро/кг, 2.02 євро/кг… Тобто, ціна товару PCM UP1 коливається від 0,92 євро/кг до 2,02 євро/кг, однак, жодних критеріїв формування такої різниці у Контракті не вказано.
Суд зазначає, що зі змісту контракту випливає, що товар ущільнювач пінополіуретановий звичайний PCM UP1 може поставлятися у різних сортах, що і впливає на коливання ціни. Поставки конкретного виду ущільнювачів регулюються інвойсами, що є підставою для відправки кожної з партій товару.
А тому, митний орган не був позбавлений можливості здійснити перевірку даних (відомостей) щодо митної вартості товару та щодо суми фактично сплаченої за товар. У митного органу не могло бути жодних підстав для сумнівів щодо суми, фактично сплаченої за товар позивачем (декларантом).
Суд встановив, що в оскаржуваному рішенні зазначено: пунктом 6.1 Контракту визначено, що платежі за товари, визначені цим Договором, мають здійснювались в Євро або в USD або PLN, якщо цього вимагатиме продавець, за дорученням Покупця на користь відправника (в польській версії Контракту SPEDYTORA), зазначеного в товаротранспортних документах. Тобто, Контрактом передбачено участь в оплаті третіх осіб на підставі доручення Покупця, а саме, оплату на користь експедитора.
Суд зазначає, що частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частиною першою статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення (у цьому випадку рішення про відмову у митному оформленні товару за ціною позивача); відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
У зв'язку з цим, вказане твердження відповідача за своєю суттю є припущенням, що суперечить вимогам законодавства щодо митного контролю.
Суд зазначає, що відповідачем не доведено, яким чином участь в оплаті третіх осіб впливає на митну вартість імпортованого товару.
Окрім цього, у оскарженому рішенні відповідач зазначив, що пунктом 6.2. Контракту визначено, що Покупець зобов'язаний вчасно виплатити вартість поставленого товару чи згода Покупця здійснити передоплату коштів за поставлений товар (в польській версії - "покупець зобов'язаний на протязі 30 днів заплатити вартість товару…"), тобто, українська та польська версії Контракту містять розбіжності. Слід зазначити, що Розділом 6 (Умови оплати) Контракту не визначено чітких умов оплати за товар.
Суд висновує про те, що порушення умов оплати за товар може свідчити про невиконання покупцем умов контракту, в частині розрахунків між сторонами, проте не може свідчити про заниження митної вартості.
Слід зазначити, що виконання чи не виконання умов договору виходить з договірних правовідносин між позивачем як покупцем та продавцем.
В свою чергу, Львівська митниця не є тим органом на якого законодавством покладено обов'язок здійснювати контроль за виконанням цивільно-правових угод. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.10.2018 №815/137/17. До того ж, обставини щодо ненадання сертифікату якості та документів, що підтверджують виробника товару та ТМ, можуть свідчити про виконання (неналежне виконання) продавцем умов договору. Разом з цим, вони не повинні сприйматись як безумовне свідчення про наявність розбіжностей чи неповноти документів, доданих до митної декларації. Суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 22.08.2019 у справі № 810/2784/18.
Суд встановив, що в оскаржуваному рішенні зазначено: умовами поставки EXW визначено, що Покупець зобов'язаний оплатити митне оформлення для експорту, оплатити вантажно-розвантажувальні роботи. Згідно п.1.1 Контракту усі витрати щодо завантаження товару на транспортний засів здійснюється за рахунок Продавця. Отже, витрати на митне оформлення товару для експорту не включені до митної вартості товару.
Суд зазначає, що у п. 1.1. Контракту від 01.05.2024 №2024/05/01, вказано, що товар постачається на умовах EXW (інкотермс 2024).
За умовами EXW Інкотермс 2024, Термін EXW означає, що продавець надає товари на його території або в іншому зазначеному місці (завод, фабрика, склад, тощо).
Суд висновує про те, що задекларовані умови поставки EXW - Rzeszow, таким чином за умовами договору продавець надає товари у Rzeszow.
Суд зазначає, що у вказаному зауваженні відповідача відсутні суперечності, оскільки за умовами договору продавець надає товари у Rzeszow та оплачує митне оформлення для експорту, а позивач - вантажно-розвантажувальні роботи.
Таким чином, витрати на митне оформлення товару для експорту включені до митної вартості товару.
Окрім цього, у оскарженому рішенні відповідач зазначив, що згідно з наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 "Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення", для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Така калькуляція до митного оформлення не надана.
У оскарженому рішення вказано, що додатково декларантом надіслано калькуляцію витрат на перевезення вантажу.
Матеріали справи містять Довідку транспортних витрат від 27 травня 2024 року, відповідно до якої ПП "Укртекстрейдинг" повідомило, що видатки за транспортні послуги з перевезення вантажу Uszczelniacz poliuretanowy UPI вантажним автомобілем Scania R 500 державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та причіп Schmitz шасі № кузов НОМЕР_2 державний реєстраційний номер НОМЕР_3 маршруту 265км м. Жешув(Польща) Буськ (Україна) становлять:
1) за маршрутом 155км м. Жешув - м. Гребенне-Рава-Руська - 7000,00 грн;
2) за маршрутом 110 км м.Гребенне-м.Рава-Руська (Україна)-м.Буск (Україна) -1250,00грн.
Страхування вантажу окремо не проводилось.
Стосовно посилань відповідача про те, що ним проводилися консультації із декларантом з метою визначення основи вартості товару, суд такі не приймає до уваги, оскільки вважає, що формальне посилання відповідача в оскаржуваному рішенні на проведення консультацій із декларантом без фактичного їх проведення не може бути підтвердженням здійснення таких консультацій. Як зазначено вище, відповідач не конкретизував документи, які слід подати декларантом для підтвердження задекларованої митної вартості товару, що ставить під сумнів проведення таких консультацій в усній формі взагалі.
Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постанові від 14.06.2022 року у справі №809/257/17.
Суд критично оцінює доводи відповідача щодо неподання позивачем додаткових документів до митного оформлення з огляду на таке.
Згідно з частиною третьою статті 53 Митного кодексу України митний орган має право у виняткових випадках на витребування додаткових документів.
В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.07.2019 у справі №809/872/17.
Неподання декларантом додаткових документів не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за першим методом, що підтверджується наданими до митного оформлення основними документами.
Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.08.2018 у справі №826/8799/16, від 19.12.2019 у справі №810/5295/15, від 12.06.2020 у справі №826/4434/16.
Суд вважає, що твердження відповідача про те, що підставою для проведеного коригування стало те, що позивач не надав витребувані відповідачем додаткових документів, адже ці документи носять виключно інформаційний характер, а обов'язок щодо їх надання в декларанта на обґрунтований запит митниці відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України виникає лише за умови наявності таких документів у декларанта.
Відтак, ненадання документів, які відсутні в декларанта, не свідчить про неналежне виконання вимог митниці надати додаткові документи та в цілому не може свідчити про наявність розбіжностей у наданих документах.
Повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статею 53 Митного кодексу України. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об'єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації. Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду справа № 809/857/17 від 02.03.2021; справа № 804/150/16 від 05.07.2022.
При цьому, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.
В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення (у цьому випадку рішення про відмову у митному оформленні товару за ціною позивача); відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
У свою чергу декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено органом доходів і зборів. Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 02.07.2020 справа №803/916/17 та від 08.10.2019 справа №803/776/17.
Відповідач безпідставно поставив під сумнів митну вартість товару зазначену позивачем та, як наслідок, весь поданий перелік документів і необґрунтовано витребував додаткові документи, оскільки відповідачем не доведено обставин, які б свідчили про існування у митного органу достатніх підстав для виникнення обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначення позивачем числового значення митної вартості імпортованого товару.
iii. Щодо застосування резервного методу
Частина друга статті 55 МК України визначає, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1)обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 згаданого Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Зазначені висновки випливають, зокрема, з приписів пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, за яким у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, відображеною у постанові від 18.08.2021 у справі № 160/4944/19 та у постанові від 04.11.2021 у справі №120/2634/19-а.
Суд встановив, що:
- у рішенні про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/000280/1 від 29.05.2024 відповідач посилається на митну декларацію №110110/2024/001159 від 21.02.2024 - де митна вартість такого товару становить 1,75 дол. США за кг, що свідчить про здійснення коригування митної вартості товарів за методом 2ґ.
- у рішенні про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/000501/1 від 30.08.2024 відповідач посилається на митну декларацію №206070/2024/09582 від 29.07.2024 - де митна вартість такого товару становить 1,5735 Євро за кг, що свідчить про здійснення коригування митної вартості товарів за методом 2ґ.
Верховний Суд у постанові від 05.02.2019 у справі № 816/1199/15, висловив позицію, згідно з якою у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов'язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.
У всіх випадках, де посадові особи митниці брали за основу попередньо оформлені митні декларації, партії товарів не були співрозмірні з тими, що імпортувались нами, умови поставок були різними, однак жодного коригування проведено не було.
З урахуванням викладеного, суд висновує про протиправність рішень відповідача про коригування митної вартості товарів № UA 209000/2024/000280/1 від 29.05.2024 та №UA209000/2024/000501/2 від 30.08.2024, у зв'язку з чим таке необхідно скасувати.
Окрім цього, у частині позову щодо визнання протиправними та скасування карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, то суд вказує, що у постанові від 23.07.2021 у справі №820/3979/17 Верховний Суд зазначив таке: «Оскільки оскаржена в судовому порядку картка відмови носить похідний характер від прийнятих рішень про коригування митної вартості, вимогу про визнання її протиправною правомірно визнано судами обґрунтованою».
Відтак, беручи до уваги вказані висновки, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення № UA209150/2024/000063 та № UA209150/2024/000080 є протиправними та підлягають скасуванню.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги необхідно задовольнити повністю.
V. Судові витрати
Відповідно до положень статті 139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 2684,00 грн.
Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 243, 244, 245 КАС України, суд
позов Приватного підприємства "УКРТЕКСТРЕЙДИНГ" до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень та карток відмови задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/000280/1 від 29.05.2024 та №UA209000/2024/000501/2 від 30.08.2024.
Визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення № UA209150/2024/000063 та № UA209150/2024/000080.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці код ЄДРПОУ 43971343, місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1 на користь Приватного підприємства "УКРТЕКСТРЕЙДИНГ" код ЄДРПОУ 33663016, місцезнаходження: 80381, Львівська область, м. Дубляни, вул. Підкови, 30 судовий збір у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Суддя Гулик Андрій Григорович