про залишення позову без розгляду в частині позовних вимог
17 червня 2025 року Справа № 320/2231/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Вісьтак М.Я., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач ОСОБА_1 , 14.01.2025 року звернувся у Київський окружний адміністративний суд із адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, у якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо необчислення та невиплати позивачу за період з 26.04.2022 року по 18.08.2024 року грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення) з врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня календарного року;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу за період з 26.04.2022 року по 18.08.2024 року грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення) з врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року та 01 січня 2024 та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови КМУ № 704 від 30 серпня 2017 року Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб з урахуванням раніше виплачених сум.
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо необчислення та невиплати позивачу надбавки за особливості проходження служби, надбавки за вислугу років, премії, за 2022, 2023, 2024 роки з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня календарного року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити позивачу надбавку за особливості проходження служби за 2022, 2023, 2024 роки з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року та 01 січня 2024 року та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 року Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу щомісячну премію за 2022, 2023, 2024 роки з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року та 01 січня 2024 року та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 року Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу за період з 01.08.2022 року по 18.08.2024 року надбавку за вислугу років з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року та 01 січня 2024 року та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 року Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо необчислення та невиплати позивачу надбавки за доступ до державної таємниці, за період з 01.04.2023 року по 18.08.2024 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01 січня календарного року;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу за період з 01.04.2023 року по 18.08.2024 року надбавку за доступ до державної таємниці з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року та 01 січня 2024 року та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 року Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо необчислення та невиплати позивачу одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2022, 2023, 2024 роки, грошової компенсації за невикористані дні додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій за 2023-2024 роки з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня календарного року;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу в разі звільнення з військової служби з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року та 01 січня 2024 року та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за 2022, 2023, 2024 роки, грошової компенсації за невикористані дні додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій за 2023-2024 роки з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року та 01 січня 2024 року та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 року Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб з урахуванням раніше виплачених сум.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю - Вісьтак М. Я.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити одноособово суддею Вісьтак М. Я., у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні). Відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.04.2025 року ухвалено залишити без руху позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльність протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.04.2025 року продовжено розгляд справи № 320/2231/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльність протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Для повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, перевірки доводів позовної заяви, виникла необхідність витребувати документи, що стосуються предмету доказування у даній справі, а тому суд ухвалою від 05 травня 2025 року витребував:
- у відповідача (Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) належним чином засвідчені докази направлення грошового атестату військовослужбовця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платників податків: НОМЕР_3 );
- у позивача ( ОСОБА_1 ) належним чином засвідчені докази отримання грошового атестату останнього.
09.05.2025 на виконання вимог відповідної ухвали позивачем було подано заяву про долучення доказів та додано копію грошового атестату позивача від 20.12.2024 № 43088.
28.05 2025 судом було одержано відзив на позовну заяву від представника відповідача, до якого відповідач долучив копію грошового атестата позивача від 18.08.2024 № 26135, що був складений в день звільнення позивача.
Як вбачається з відповідної копії, в ній присутній підпис позивача ( ОСОБА_1 ).
Приписи ч. 1 ст. 122 КАС України визначають, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
За правилами ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 5 статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Аналіз наведених норм свідчить, що для звернення до адміністративного суду з позовом щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлено місячний строк і цей строк обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У свою чергу, Верховний Суд у постанові від 25.04.2023 у справі № 380/15245/22 сформулював висновок щодо строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці військовослужбовців, відповідно до якого, вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, суд, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголошує, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед ч. 5 ст.122 КАС України.
Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Водночас, Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)…».
Отже, до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Вирішуючи питання застосування указаних правових норм у своєму взаємозв'язку з огляду на набрання чинності Законом №2352-ІХ, Верховний Суд у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду, у постанові від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23 прийшов до висновку, що аналіз наведених правових положень дає змогу дійти висновку, що з моменту набрання чинності 19.07.2022 Законом №2352-ІХ положення ст. 233 КЗпП України у попередній редакції втратили чинність, внаслідок чого було змінено правове регулювання відносин, які підпадають під дію цієї статті 233 КЗпП України.
Водночас, якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19.07.2022, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, у редакції Закону №2352-ІХ, то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19.07.2022, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням ст. 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19.07.2022 підлягають застосуванню норми ст. 233 КЗпП України (у редакції Закону №2352-ІХ).
Такий правовий підхід застосовано також і Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11.07.2024 у справі №990/156/23.
Окрім викладеного суд касаційної інстанції у згаданій вище постанові у постанові від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23 наголосив на тому, що слід ураховувати, що відповідно до пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 з 24:00 год 30 червня 2023 року скасовано карантин, установлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, запроваджений на всій території України постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року №1236 (термін якого неодноразово продовжувався).
Отже, у зв'язку з відміною карантину на території України з 24:00 год 30 червня 2023 року не існує підстав для застосування приписів пункту 1 глави ХІХ «Прикінцеві положення» КЗпП України.
Водночас, Верховний Суд у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду, вирішуючи питання щодо застосування наслідків відміни карантину, прийшла до висновку що, з урахуванням пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП України, почався 01.07.2023.
У підсумку суд касаційної інстанції у постанові від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23 прийшов до висновку про необхідність застосування ст. 233 КЗпП України у наступні способи:
- якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19.07.2022, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону №2352-ІХ, то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19.07.2022, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням ст. 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19.07.2022 підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону №2352-ІХ);
- з урахуванням пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП України, почався 01.07.2023.
Отже, відлік тримісячного строку звернення до суду із позовними вимогами, які стосуються періоду з 19.07.2022 по 18.08.2024, розпочався 18.08.2024, а саме з моменту ознайомлення позивача з його грошовим атестатом.
Як зазначено вище, за загальним правилом, визначеним у статті 122 КАС України, перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення. Водночас, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».
Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №340/1019/19).
Так, відповідно до п. 3 розд. І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (далі - Порядок №260), підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є, зокрема, грошовий атестат або довідка про грошові виплати.
Військовослужбовцям, які прибули до військової частини для подальшого проходження служби, виплата надбавки за вислугу років здійснюється на підставі інформації про вислугу років, зазначеної у грошовому атестаті (п. 7 розд. ІV Порядку № 260).
Отже, як правильно зазначено судом першої інстанції, під час звільнення/переведення до подальшого проходження служби військовослужбовцям видається грошовий атестат, у якому зазначаються складові грошового забезпечення із відображенням у числових значеннях у гривні.
Про те, що початком перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову у частині вимог за період з 19.07.2022 є день ознайомлення військовослужбовця із грошовим атестатом, тобто, письмовим документом, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні, з якого позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, зазначив і Верховний Суд у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду, у постанові від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23.
Як вбачається з матеріалів справи, в/ч НОМЕР_1 ознайомила позивача із грошовим атестатом від 18.08.2024 № 26135 у день його складання 18.08.2024, про що свідчить підпис позивача у грошовому атестаті, у якому містяться відомості про розмір посадового окладу та окладу за військове звання. Таким чином під час звільнення позивач був письмово повідомлений про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Колегія суддів звертає увагу, що зазначені у грошовому атестаті відомості містять цифрові значення розміру посадового окладу, окладу за військовим званням у гривневому виразі та відомості про тарифний розряд за посадою позивача, які безпосередньо шляхом ділення вказують на розмір прожиткового мінімуму, застосованого під час обчислення грошового забезпечення позивача та не потребують володіння спеціальними знаннями в галузі фінансів та бухгалтерії.
Проте, до суду з цим позовом ОСОБА_1 звернувся лише 14.01.2025, що свідчить про пропуск позивачем тримісячного строку на звернення до суду, передбаченого ч. 1 ст. 233 КЗпП України.
За таких обставин, указана позиція відповідає, зокрема, постанові Верховного Суду від 04.10.2024 у справі № 200/1643/24.
Судом враховується, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про існування об'єктивних та поважних причин, які зумовили несвоєчасне звернення до суду із вказаним позовом.
Посилання останнього на введення правового режиму воєнного стану та перебування останнього на військовій службі з 2022 року в якості підстави для поновлення строку звернення до суду із вказаним позовом суд оцінює критично, оскільки доказів безпосередньої участі у бойових діях з 19.07.2022 по 18.08.2024 як і відрядження до зони бойових дій у вказаний період позивачем не надано. А саме ж по собі введення воєнного стану в Україні та перебування особи на військовій службі не можуть слугувати безумовними підставами поновлення строку звернення до суду за відсутності доказів, що такі обставини об'єктивно перешкоджали цьому у конкретному випадку.
Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.
Згідно ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
З урахуванням зазначеного, суд доходить висновку про необхідність залишення позову без розгляду в частині позовних вимог щодо визнання протиправними дій відповідача та зобов'язання відповідача перерахувати та виплатити грошове забезпечення за період з 19.07.2022 по 18.08.2024 включно.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 240, 241, 248, 256, 293-295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії в частині позовних вимог, що стосуються періоду з 19.07.2022 по 18.08.2024 включно - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженнні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя Вісьтак М.Я.