18 червня 2025 року Справа № 280/2899/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (просп. Соборний, буд. 158-б, м. Запоріжжя, 69005, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 у подвійному розмірі періоду її роботи з 01.01.2004 по 30.09.2024 відповідно до ст. 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення»;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період її роботи в інфекційному заклад охорони здоров'я з 01.01.2024 по 30.09.2024 у подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення», у зв'язку із чим перерахувати розмір її пенсії з 30.08.2024.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 10.10.2024 позивач звернулась за призначенням пенсії за віком відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції згідно із Рішенням Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020, оскільки досягла відповідного пенсійного віку та мала необхідний страховий та пільгового стаж. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 17.10.2024 №084050019807 у призначенні пенсії позивачу було відмовлено у зв'язку із недосягненням пенсійного віку. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 23.12.2024 у справі № 280/9984/24 позов ОСОБА_1 задоволено, зобов'язано відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213- VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» згідно із Рішенням Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23 січня 2020 року з 30 серпня 2024 року. Листом від 06.02.2025 № 1961-1532/Д-02/8-0800/25 з додатком відповідач повідомив про виконання рішення суду та призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах з 30.08.2024 із урахуванням до її страхового стажу періодів роботи по 30.09.2024. Проте, вказано, із копії розрахунку страхового стажу, яку було додано до листа від 06.02.2025, позивач дізналась про те, що Відповідачем період її роботи в протитуберкульозному диспансері, який відноситься до інфекційних закладів, з 01.01.2004 по 30.09.2024 не подвоєно згідно із ст. 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення». Позивач вважаючи, що такою протиправною бездіяльністю, щодо подвоєння спеціального стажу, порушив її законні права та інтереси, звернулась з даною позовною заявою до суду.
Ухвалою суду від 21.04.2025 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні), протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
30.04.2025 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечуючи проти задоволення позовних вимог просить суд відмовити у їх задоволенні та вказує, що принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду України визначається Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який набрав чинності з 01.01.2004 року. Період роботи після 01.01.2004 року зараховується до страхового стажу при обчисленні пенсії в порядку і на умовах передбачених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», саме на загальних умовах в одинарному розмірі. Період роботи позивачки в інфекційному закладі охорони здоров'я з 01.01.2024 по 30.09.2024 не підтверджено для зарахування у подвійному розмірі, оскільки додаткових документів, відповідно до яких можливо провести перерахунок, позивачкою надано не було, підстави для зарахування інших періодів роботи в медичних закладах у подвійному розмірі відсутні. Таким чином, органом пенсійного фонду під час розрахунку пенсії позивачці за віком було правомірно враховано стаж роботи після 01.01.2004 року - в одинарному розмірі. Зазначений позивачем спірний період роботи відноситься до часу, який наступив вже після 01.01.2004 року, тобто дати набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та не відноситься до визначення права на призначення пенсії, так як пенсія була вже призначена, Управління вважає, що вимоги позивача є безпідставними та задоволенню не підлягають. Відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо, добросовісно та розсудливо.
Відповідно до приписів Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), справу розглянуто судом в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, встановив наступні обставини.
З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що 10 жовтня 2024 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 17 жовтня 2024 року №084050019807 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, у зв'язку з недосягненням пенсійного віку.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 23.12.2024 у справі № 280/9984/24 позов ОСОБА_1 задоволено, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213- VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» згідно із Рішенням Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23 січня 2020 року з 30 серпня 2024 року.
Листом від 06.02.2025 № 1961-1532/Д-02/8-0800/25 відповідачем було повідомлено позивача про виконання рішення суду та призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах з 30.08.2024 із урахуванням до її страхового стажу періодів роботи по 30.09.2024.
Проте, при обчисленні розміру пенсії за віком позивача, відповідачем періоди роботи позивача в протитуберкульозному диспансері, який відноситься до інфекційних закладів з 01.01.2004 по 30.09.2024 не подвоєно згідно із ст. 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення».
Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку заявленим вимогам суд зазначає, що спірні правовідносини виникли з питання зарахуванню у подвійному розмірі, згідно статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення,» періодів роботи після 01 січня 2024 року (дати набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
01 січня 2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до преамбули Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», цей Закон розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Згідно з частиною четвертою статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Крім того, за правилами пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» цього Закону до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Таке правове регулювання вказує на те, що положення Закону України «Про пенсійне забезпечення», в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах (в т.ч. щодо пільг по обчисленню стажу), станом на час звернення позивача за призначенням пенсії діяли і підлягали застосуванню відповідними суб'єктами під час виконання покладених на них функцій.
Згідно з статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
За приписами статті 7 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», лікування хворих на інфекційні хвороби може проводитися в акредитованих у встановленому законодавством порядку державних і комунальних спеціалізованих закладах (відділеннях) охорони здоров'я та клініках наукових установ, а також в акредитованих закладах охорони здоров'я, заснованих у встановленому законодавством порядку на приватній формі власності.
Згідно з роз'ясненнями Міністерства охорони здоров'я України від 27 січня 2010 року № 05.03-18-54/973 інфекційний заклад (відділення) є заклад (відділення), де надають медичну допомогу - хворим на інфекційні хвороби або працюють з матеріалом, який містить або потенційно інфікований збудниками інфекційних хвороб.
Відповідно до змісту листа Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров'я України та Пенсійного Фонду України від 29.12.2005 року №625/15-05/039-6 №10.01.09/2606 №16918/02-20 встановлено, що заклади охорони здоров'я, в тому числі кабінети інфекційних захворювань відносяться до таких, час роботи яких зараховується до стажу роботи в подвійному розмірі.
У свою чергу, статтею 1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» наведено визначення інфекційних хвороб, якими є розлади здоров'я людей, що викликаються живими збудниками (вірусами, бактеріями, рикетсіями, найпростішими, грибками, гельмінтами, кліщами, іншими патогенними (паразитами), продуктами їх життєдіяльності (токсинами), патогенними білками (пріонами), передаються від заражених осіб здоровим і схильні до масового поширення.
Зазначені інфекційні захворювання відповідно до наказу Міністерства охорони здоров'я України від 19 липня 1995 року № 133 «Про затвердження переліку особливо небезпечних, інфекційних та паразитарних хвороб людини і носіїв збудників цих хвороб», відносяться до небезпечних інфекційних хвороб.
За приписами статті 1 Закону України «Про протидію захворюванню на туберкульоз» від 05.07.2001 № 2586-III протитуберкульозні заклади - лікувально-профілактичні заклади охорони здоров'я (протитуберкульозні диспансери, лікарні, санаторно-курортні, інші заклади) чи їх структурні підрозділи, в яких надається медична допомога хворим на туберкульоз. Перелік протитуберкульозних закладів затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я (п. 7 ч. 1);
туберкульоз - соціально небезпечна інфекційна хвороба, що викликається мікобактеріями туберкульозу (п. 12 ч. 1).
Відповідно до частини першої статті 10 Закон № 2586-III медична допомога хворим на туберкульоз надається амбулаторно або в умовах стаціонару протитуберкульозного закладу відповідно до галузевих стандартів надання медичної допомоги та стандарту інфекційного контролю за захворюванням на туберкульоз.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України «Про затвердження переліків закладів охорони здоров'я, лікарських посад, посад фармацевтів, посад фахівців з фармацевтичною освітою (асистентів фармацевтів), посад професіоналів у галузі охорони здоров'я, посад фахівців у галузі охорони здоров'я та посад професіоналів з вищою немедичною освітою у закладах охорони здоров'я» від 28.10.2002 № 385, зокрема, затверджено Перелік закладів охорони здоров'я.
Перелік закладів охорони здоров'я містить, у тому числі, туберкульозне (протитуберкульозне, фтизіатричне) відділення; туберкульозний (протитуберкульозний, фтизіатричний, у т.ч. дитячий) кабінет.
Отже, туберкульозне (протитуберкульозне, фтизіатричне) відділення та туберкульозний (протитуберкульозний, фтизіатричний, у т.ч. дитячий) кабінет належать до закладу охорони здоров'я, в якому надається медична допомога хворим на туберкульоз, що є інфекційною хворобою, а тому робота у такому медичному закладі має бути зарахована до стажу роботи у подвійному розмірі.
Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.
Записами у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_2 та довідкою Комунального некомерційного підприємства “Запорізький регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр» Запорізької міської ради підтверджено роботу позивача з 13.10.2003 по теперішній час 24.09.2024 (дата видачі довідки) на посаді молодшої медичної сестри в Запорізькому обласному протитуберкульозному клінічному диспансері. Зауважень щодо вказаних записів відповідач не має.
Отже, з огляду на наведені вище норми, позивач має право на врахування спірного періоду в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» .
Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 04 грудня 2019 року у справі №689/872/17 та від 20 квітня 2022 року у справі №214/3705/17, у яких Суд залишив без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, якими зобов'язано відповідачів зарахувати до страхового стажу в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди роботи позивачів в інфекційних закладах після 01 січня 2004 року, тобто після дати набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до ч. 5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Ураховуючи встановлені обставини справи, суд висновує про наявність порушення прав позивача з боку відповідача щодо не зарахування періоду роботи з 01.01.2004 по 30.09.2024 в протитуберкульозному диспансері, який відноситься до інфекційних закладів (відділень) охорони здоров'я у подвійному розмірі.
Зважаючи на те, що позивач у періоди з 01.01.2004 по 30.09.2024 працював у інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, суд висновує про наявність протиправної бездіяльності ГУ ПФУ в Запорізькій області щодо незарахування ОСОБА_1 у подвійному розмірі, згідно статті 60 Закону «Про пенсійне забезпечення», зазначеного періоду.
Щодо інших доводів відповідача, то в даному випадку суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) заява №18390/91; пункт 29).
Інші доводи пенсійних органів не впливають на суть спору, а отже не потребують детальних відповідей.
З урахуванням викладеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.
При зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір в розмірі 968,96 грн., який підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, яким вчинена протиправна бездіяльність, а саме ГУ ПФУ в Миколаївській області.
Інші судові витрати позивачем до стягнення не заявлялись.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (просп. Соборний, буд. 158-б, м. Запоріжжя, 69005, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи в протитуберкульозному диспансері, який відноситься до інфекційних закладів (відділень) охорони здоров'я з 01.01.2004 по 30.09.2024 у подвійному розмірі, відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати періоди роботи ОСОБА_1 в протитуберкульозному диспансері, який відноситься до інфекційних закладів (відділень) охорони здоров'я з 01.01.2004 по 30.09.2024 до її страхового стажу у подвійному розмірі, відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у зв'язку із чим перерахувати їй пенсію за віком з 30.08.2024.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 96 (дев'яносто шість) копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 18.06.2025.
Суддя А.В. Сіпака