18 червня 2025 року м. Житомир
справа № 240/35487/23
категорія 111060000
Житомирський окружний адміністративний суд
у складі судді Горовенко А.В.,
розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул.Лятошинського Бориса, 5, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області про визнання протиправною та скасування вимоги,-
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з адміністративним позовом, у якому просить:
- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області про сплату боргу (недоїмки) від 02.09.2021 №Ф-12950-52 у сумі 13242,36 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 02 вересня 2021 року №Ф-12950-52 на підставі статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» Головне управління ДПС у Житомирській області вимагає сплатити заборгованість у розмірі 13242,36 грн.
Зазначає, що на даний час є пенсіонером та припинила підприємницьку діяльність як фізична особа-підприємець. Саме тому, не погоджується з визначеною в оскаржуваній вимозі сумою недоїмки, штрафу, пені, оскільки, вважаю таку недостовірною, неконкретизованою стосовно періодів її нарахування та помилковою у застосуванні з дня припинення підприємницької діяльності.
Відповідно до ухвали суду від 19.03.2024 (головуючий суддя Липа В.А.) провадження у справі відкрито, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідач у строк, встановлений ч.1ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), зазначений в ухвалі про відкриття провадження надіслав до суду відзив на позовну заяву (за вх.№19459/24), у якому проти задоволення позовних вимог заперечує у повному обсязі.
В обґрунтування зазначає, що відповідно до реєстраційних даних картки особового рахунку автоматизованих інформаційних систем, ОСОБА_1 перебувала на обліку, як фізична особа-підприємець з 14.08.1998 по 09.12.2014 та 16.01.2015.
Станом на 19.01.2024 в реєстрі страхувальників Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування зазначається ознака «Пенсіонер за віком» (дата встановлення з 02.08.2016).
Однак за даними ІКП 71040000, що ведеться за фізичною особою ОСОБА_1 , належним чином не виконувались вимоги статті 9 Закону № 2464, зокрема: єдиний внесок за період з І кварталу 2014 по II квартал 2016 року, сплачено з порушенням законодавчо встановленого строку, у зв'язку з чим ГУ ДПС винесено рішення від 13.02.2017 №000021605.
Крім того, позивачем самостійно заповнений на паперовому носії та поданий до органів ГУ ДПС Звіт 06.02.2019 №1240 за 2018 рік, тип форми «початкова», яким вона самостійно визначили свої зобов'язання зі сплати єдиного внеску за січень - грудень 2018 року у розмірі 9828,72 грн.
З огляду на викладене, в ІКП за кодом бюджетної класифікації 71040000 обліковується заборгованість з єдиного внеску на загальну суму 13242,36 грн.
У зв'язку із призовом судді Липи В.А. на військову службу та у відповідності до статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України, Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року №30 (із змінами та доповненнями), розпорядженням керівника апарату Житомирського окружного адміністративного суду від 23.07.2024, призначено повторний авторозподіл справ, зокрема, даної адміністративної справи та її заяви.
Відповідно до витягу із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.07.2024 головуючим суддею для розгляду даної адміністративної справи визначено суддю Горовенко А.В.
Згідно з ухвалою суду від 23.07.2024 позовну заяву залишено без руху та надано та надано строк на усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 02.10.2024 заяву позивача про поновлення строку звернення до суду задоволено, визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду, прийнято до провадження про призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України.
Згідно з ч.5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Суд, розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, зазначає наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 (іден. номер НОМЕР_1 ) з 14.08.1998 по 09.12.2014 та з 16.01.2015 (повторно) зареєстрована як фізична особа та перебуває на спрощеній системі оподаткування (єдиний податок - друга група) (а.с.77, 85, 86).
Відповідно до витягу з інтегрованої картки платника податків, код класифікації доходів бюджету 71400000, станом на 31.12.2019 за ОСОБА_1 рахується заборгованість зі сплати єдиного внеску в розмірі 13242,36 грн. До вказаної суми увійшли ЄСВ за період з 31.12.2012 по 31.12.2019 (а.с.100-119).
У зв'язку із викладеним, відповідно до ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" відповідачем сформовано вимогу №Ф-12950-52У від 02.09.2021 про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 13242,36 грн, з яких: 12556,70грн - недоїмка; 357,11 грн - штраф; 328,55 грн - пеня (а.с.98).
Не погоджуючись із вказаною вимогою про сплату боргу (недоїмки), позивач звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування відповідно до Конституції України визначають принципи та загальні правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян в Україні.
Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов'язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, та нормами Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов"язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року №2464-VI (далі - Закон №2464-VI) в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Положеннями статті 2 Закону №2464-VI встановлено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок, ЄСВ) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування (п.2 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI).
Відповідно до статті 4 Закону №2464-VI визначено перелік платників єдиного внеску, зокрема, згідно з пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VІ платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 7 Закону №2464-VI для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця (пункт 5 частини першої статті 1 Закону №2464-VI).
Відповідно до частини одинадцятої статті 8 Закону №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
Порядок обліку платників єдиного внеску визначено статтею 5 Закону №2464-VI, згідно з частиною другою статті 5 Закону №2464-VI у редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України від 04 липня 2013 року №406-VII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку із проведенням адміністративної реформи (далі - Закон №406-VII), взяття на облік платників єдиного внеску, зазначених у пунктах 2-14 частини першої статті 4 Закону №2464-VІ, здійснювався Пенсійним фондом з внесенням відповідних відомостей до реєстру застрахованих осіб.
Платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI, зокрема фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абзац 3 частини восьмої статті 9 Закону №2464-VІ).
Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування передбачено Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що затверджена постановою Правління Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 року №21-5, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2010 року за №994/18289 (яка була чинною в період з 01 січня 2011 по 25 лютого 2014 року, далі - Інструкція №21-5).
Підпунктом 2.1.3 пункту 2.1 розділу 2 Інструкції №21-5 встановлено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Обчислення і строки сплати єдиного внеску платниками, зазначеними у підпункті 2.1.3 пункту 2.1 розділу II цієї Інструкції, які обрали спрощену систему оподаткування передбачено пунктом 4.6 розділу 4 Інструкції №21-5.
Зазначена категорія платників самостійно обчислює для себе та членів своїх сімей, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, суму єдиного внеску, яка не може бути менше мінімального страхового внеску за кожну особу на місяць (підпункт 4.6.1 Інструкції №21-5).
Відтак, платники, зазначені у підпункті 2.1.3 пункту 2.1 розділу II Інструкції №21-5, які обрали спрощену систему оподаткування, самостійно обчислюють для себе та членів своїх сімей, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, суму єдиного внеску, яка не може бути менше мінімального страхового внеску за кожну особу на місяць.
Платники сплачують єдиний внесок у вигляді авансового платежу в розмірі, який самостійно визначили до 20 числа місяця, наступного за місяцем, за який він сплачується. Суми єдиного внеску, сплачені у вигляді авансових платежів, ураховуються платником при остаточному розрахунку, який здійснюється ним не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом є календарний рік.
Після передачі функцій з адміністрування єдиного соціального внеску від органів Пенсійного Фонду України до Міндоходів України процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначала Інструкція про порядок нарахування та сплати платниками єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства доходів і зборів України від 09 вересня 2013 року №455, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19 вересня 2013 року (яка була чинною в період з 01 жовтня 2013 року по 29 травня 2015 року, далі - Інструкція №455).
Згідно з підпунктом 2 пункту 4.6 розділу IV Інструкції №455 платники єдиного внеску, визначені пунктом 2.1 розділу ІІ Інструкції №455 (фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування), сплачують єдиний внесок у вигляді авансового платежу в розмірі, який самостійно визначили, до 20 числа кожного місяця поточного кварталу. При цьому суми єдиного внеску, сплачені у вигляді авансових платежів, ураховуються платником при остаточному розрахунку, який здійснюється ним за календарний квартал до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Матеріали справи свідчать, що 02.09.2021 відповідачем сформовано податкову вимогу №Ф-1290-52У на суму 13242,36 грн, з них: 12556,70 грн - недоїмка; 357,11 грн - штраф; 328,55 грн - пеня. У вимозі зазначено, що станом на 02.09.2021 у позивача наявний податковий борг зі сплати єдиного соціального внеску на суму 13242,36 грн (а.с.98).
Відповідно до Інтегрованої картки платника за кодом бюджетної класифікації 71040000 Для фізичних осіб-підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність, за позивачем станом на 31.12.2019 обліковується заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальну суму 13242,36 грн. (а.с.120). Водночас, суд зауважує, що вказана сума боргу виникла в період з І кварталу 2014 року по II квартал 2016 року, зокрема станом на 31.03.2017 за позивачем обліковується заборгованість у розмірі 3085,1 грн (недоїмка) та залишок несплаченої пені у розмірі 328,55 грн. (а.с. 100-117 зворот).
В свою чергу матеріали справи не містять жодних доводів та обґрунтувань позивача про відсутність у неї обов"язку сплачувати єдиний внесок у розмірі мінімального страхового внеску, перебуваючи на системі спрощеного оподаткування у період з І кварталу 2014 року по II квартал 2016 року.
Матеріали справи свідчать, що на несвоєчасно сплачені суми єдиного внеску, на підставі даних автоматизованої інформаційної системи податкового органу, сформовано та винесено рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, відповідно до рішення від 13.02.2017 №000021605 (а.с.126)
Доказів оскарження вказаного рішення про нарахування штрафних санкцій, позивачем суду не надано.
Крім того, ОСОБА_1 самостійно заповнений на паперовому носії та поданий до органів ГУ ДПС Звіт 06.02.2019 №1240 за 2018 рік, тип форми «початкова», яким вона самостійно визначили собі зобов'язання зі сплати єдиного внеску за січень - грудень 2018 року у розмірі 9828,72 грн, та який станом на 19.01.2024 перебуває в статусі «Повністю введена. Звіт оброблено ПФУ» і вважається чинним (а.с. 122-123).
Відповідно до П.16 розділу II Порядку №511 відповідальним за правильність та достовірність заповнення Звіту є страхувальник.
Додатково повідомляємо, що згідно з приписами абзацу 6 частини четвертої статті 25 Закону №2464 не підлягають оскарженню зобов'язання зі сплати єдиного внеску, самостійно визначені платником.
Суд зазначає, що предметом розгляду в даній адміністративній справі є акт індивідуальної дії, а саме вимога Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області від 02.09.2021 №Ф-12950-52У про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ у розмірі 13242,36 грн, з яких: заборгованість у розмірі 3085,1 грн (недоїмка) та залишок несплаченої пені у розмірі 328,55 грн за попередній період (І кварталу 2014 року по II квартал 2016 року) та у розмірі 9828,72 грн (самостійно визначені).
В свою чергу, доказів сплати самостійно нарахованої позивачем суми єдиного внеску у розмірі 9828,72 грн, суду не надано.
Щодо доводів позивача щодо того, що звільняються від сплати за себе єдиного внеску фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, якщо вони стримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого Законом України від 09 липня 2003 року №1058-ІУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058), та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу, суд зазначає наступне.
Фізична особа-підприємець, яка набула статус пенсіонера за віком або особи з інвалідністю та отримує відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу, або досягла віку, встановленого ст.26 Закону №1058 та отримує відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу, звільняється від сплати за себе єдиного внеску з наступного місяця після набуття такого статусу. Місяць, в якому така особа набула право на пенсію за віком або статус особи з інвалідністю, або досягла віку, встановленого ст.26 Закону №1058, та отримує відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу, відноситься до базового звітного періоду, за який сплачується єдиний внесок.
Згідно з п.5 розділу III Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 (із змінами та доповненнями), фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого ст.26 Закону №1058, та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу, можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови самостійного визначення для себе бази нарахування єдиного внеску, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом №2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Пунктом 3 розділу III Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Мінфіну від 14.04.2015 №435 із змінами та доповненнями, з 01.08.2018 у редакції наказу Мінфіну від 15.05.2018 №511 (далі - Порядок №511), передбачено, що у разі самостійного визначення бази нарахування єдиного внеску фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, які отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого ст.26 Закону №1058, та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу, формують та подають до контролюючих органів Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску (далі - Звіт) самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, що настає за звітним періодом.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивач звільняється від сплати єдиного соціального внеску, з наступного місяця після набуття такого статусу.
Відповідач вказує, що станом на 19.01.2024 в реєстрі страхувальників Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування зазначається ознака «Пенсіонер за віком», дата встановлення з 02.08.2016.
Зважаючи на вказане, суд звертає увагу на помилковість доводів позивача про звільнення його від обов'язку сплати ЄСВ за залишок несплаченої пені у розмірі 328,55грн за попередній період (І кварталу 2014 року по II квартал 2016 року), оскільки у період до 02.08.2016, включно, позивач зобов'язаний був виконувати свій обов'язок, щодо вчасної сплати єдиного внеску.
Крім того, згідно з приписами абзацу 6 частини четвертої статті 25 Закону №2464 не підлягають оскарженню зобов'язання зі сплати єдиного внеску, самостійно визначені платником, в даному випадку у розмірі 9828,72 грн (самостійно визначені позивачем у звіті від 06.02.2019).
Підсумовуючи наведене, з урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що наведені вище обставини виключають протиправність дій відповідача у межах спірних правовідносин. До того ж, позивачем не наведено суду жодної обставини, яка б свідчила саме про протиправність дій відповідача, як і не надано доказів на їх підтвердження.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.
Відповідно до ч. 5 ст. 139 КАС України судові витрати з відповідача не стягуються.
Керуючись статтями 6-9, 32, 77, 90, 139, 241-245, 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд,-
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідн. номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 44096781) про визнання протиправною та скасування вимоги, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя А.В. Горовенко
Повний текст складено: 18 червня 2025 р.
18.06.25