Україна
Донецький окружний адміністративний суд
18 червня 2025 року Справа№200/9053/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Аляб'єва І.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження (за правилами спрощеного позовного провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
30.09.2024 до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якій позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 20.08.2024 року № 914600165477 про повторний розгляд заяви ОСОБА_1 від 20.03.2024 на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10.07.2024 року у справі № 200/3569/24; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.03.2024 року про перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п. "б" ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 р. №213-VІІІ з урахуванням рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, зарахувавши до пільгового стажу за Списком 2 періоди роботи з 17.08.1993 по 30.09.2018 та призначити Позивачу з пенсію на пільгових умовах за Списком №2 з 20.03.2024; судові витрати покласти на Відповідача.
В обґрунтування позову зазначила, що звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві із заявою про перехід на пенсію за віком відповідно до Списку № 2.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області, за принципом екстериторіальності, прийнято рішення о/р № 914600165477 від 27.03.2024 року про відмову в перерахунку пенсії перехід на пенсію за віком відповідно до ч.2 ст.114 Закону № 1058, у зв'язку з недосягненням 55 років.
Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області відмовило Позивачці у призначенні пільгової пенсії у зв'язку з недосягненням пенсійного віку (55 років), посилаючись на п. 2 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року №2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (далі - Закон №2148-VIII), яким, зокрема, підвищено вік виходу на пенсію на пільгових умовах на 5 років.
У червні 2024 року ОСОБА_1 (далі за текстом - Позивач) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві (надалі - ГУ ПФУ в м. Києві, відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (надалі - ГУ ПФУ в Житомирській області, відповідач-2).
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 10.07.2024 року по справі №200/3569/24 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задоволено. Зокрема, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.03.2024 року про перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п. "б" ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 р. №213-VІІІ з урахуванням рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, з урахуванням висновків суду.
Листом від 28.10.2024 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області повідомлено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області виконано рішення суду з урахуванням покладених зобов'язань.
Відповідачем 20.08.2024 року прийнято рішення про повторний розгляд заяви ОСОБА_1 від 20.03.2024 року № 914600165477, оскільки долучена до заяви довідка №35 про підтвердження пільгового стажу за Списком №2 невстановленого зразка (відсутня дата видачі, підписи посадових осіб, накази про прийняття та звільнення, дані про відпустки без збереження заробітної плати та простої підприємства). Вважає, що рішення про повторний розгляд заяви від 20.08.2024 року № 914600165477 є протиправним та таким що порушує право Позивача на соціальний захист, прямо передбачене Конституцією України.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30.12.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області усі матеріали за результатами розгляду яких прийняте рішення від 20.08.2024 року № 914600165477, розрахунок стажу, письмові пояснення стосовно того, які періоди не зараховані до страхового стажу з зазначенням підстав не зарахування таких періодів, надати довідку форми ОК-5, РС-право..
Відповідач засобами електронного зв'язку надав відзив на позовну заяву з якого слідує, ОСОБА_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та отримує пенсію по інвалідності з 23.11.2017 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058).
Позивач, 04.12.1973 р.н., 20.03.2024 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі-Закон 1058), заява опрацьовувалась за принципом єдиної черги завдань та єдиної черги спеціалістів.
Рішенням Головного управління Пенсійного фронду України в Житомирській області №914600165477 від 27.03.2024 відмовлено у призначенні пенсії відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в зв'язку з ненастанням пенсійного віку.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 10.07.2024 по справі №200/3569/24 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.03.2024 року про перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п.»б“ ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України « Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VІІІ з урахуванням рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, з урахуванням висновків суду.
В мотивувальній частині рішення суд зазначає, що пунктом 3 рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України, щодо відповідності Конституції України окремих положень розділу І, пункту 2 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VІІІ на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
При повторному розгляді заяви ОСОБА_1 на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду у від 10.07.2024 у справі №200/3569/24 Головним управлінням Пенсійного фонду України 20.08.2024 відмовлено ОСОБА_1 в переході з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 в зв'язку з відсутністю права.
Зазначає, що вік позивачки - 50 років. До заяви № 5867 від 20.03.2024 ОСОБА_1 надала довідку №35 про підтвердження пільгового стажу за період з 17.08.1993 року по 13.04.2004 року та з 02.12.2005 року по 30.09.2018 року видану ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське 1» за Списком №2 невстановленого зразка (відсутня дата видачі довідки, підписи посадових осіб, накази про прийняття та звільнення, дані про відпустки без збереження заробітної плати та простої підприємства).
Отже, рішення Управління є правомірним та вмотивованим, а позов є необґрунтованим, тому підлягає залишенню без задоволення.
Представником позивача надано додаткові пояснення в яких зазначено, що відповідач ігноруючи висновки викладені в рішенні Донецького окружного адміністративного суду від 10.07.2024 року по справі № 300/3569/24 в частині зобов'язання Відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.03.2024 року про перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п. "б" ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 р. №213-VІІІ з урахуванням рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, з урахуванням висновків суду допустив повторну відмову Позивачці в переході з пенсії по інвалідності на пенсію по віку на пільгових умовах за Списком № 2, при цьому кожного разу знаходячи інші підстави для відмови, окрім тих які викладені у спірному рішенні.
Звертаємо увагу суду, що всупереч висновкам викладеним в рішенні Донецького окружного адміністративного суду від 10.07.2024 року по справі № 300/3569/24 щодо необхідності застосування в даних правовідносинах п.б ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VІІІ, у своєму відзиві Відповідач знов застосовує до спірних правовідносин положення п. 2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-IV).
По-друге, Відповідач посилаючись на приписи п.20 Порядку 22-1, щодо підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії уточнюючими довідками не враховує, що дана норма застосовується за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній або у тих випадках коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах.
Позивач зазначає, що має відповідні записи у трудовій книжці серія НОМЕР_1 від 03.10.2017 року щодо спірного періоду роботи та відповідності займаних посад Списку № 2, та інформаційною довідкою про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб сформованою 12.12.2024 року підтверджується, що ці записи є належними та допустимими доказами на підтвердження пільгового стажу набутого Позивачем за час роботи на ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1», за період з 17.08.1993 по 30.09.2018 року.
При цьому, невідповідність встановленому зразку наданої Позивачкою довідки з місця роботи на підтвердження пільгового стажу не може бути підставою про відмову Відповідачем в призначені пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 2, що суперечить гарантованому Конституцією України праву на соціальний захист.
По- третє, щодо зауваження Відповідача стосовно відсутності документів про підтвердження проведення атестації робочих місць, що затверджується висновком Державної експертизи умов праці Позивачка зазначає, що до позовної заяви нею було подані всі наявні документи, що підтверджують пільговий стаж роботи останньої, які залишилися в розпорядженні підприємства на даний час.
Також, Відповідачем не враховано, що в довідці № 35 міститься зауваження, що архів підприємства знаходиться на території де проводяться бойові дії, доступу до документів, на підставі яких видається пільгова довідка у підприємства на даний час не має.
Позивачем на підтвердження пільгового стажу надані: довідка ДП «Шахтоуправління « Південнодонбаське № 1» про підтвердження наявного трудового стажу від 23.02.2024 року № 35, наказ ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» від 21.12.1994 року № 1141«Про проведення атестації за умовами праці», наказ ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» від 07.11.1999 року № 1223 «Про проведення атестації за умовами праці», наказ ДП «Шахтоуправління
«Південнодонбаське №1» від 02.12.2004 року № 2470 «Про затвердження результатів атестації робочий місць за умовами праці за шахтою Південнодонбаська №1 » з додатком № 2, наказ ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» від 02.12.2009 року № 1328 «Про затвердження результатів атестації робочий місць за умовами праці» з додатком № 2, наказ ДП «Шахтоуправління « Південнодонбаське № 1» від 02.12.2014 року № 1550 «Про затвердження результатів атестації робочий місць за умовами праці» з додатком № 2, наказ ДП «Шахтоуправління « Південнодонбаське № 1» від 02.12.2019 року № 1410 «Про затвердження результатів атестації робочий місць за умовами праці» з додатком № 2 та безпосередньо трудова книжка.
За приписами частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.
Дослідивши докази, що містяться у матеріалах справи, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 .
20.03.2024 позивач звернулась до ГУ ПФУ в м. Києві з заявою про перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Список №2).
За принципом екстериторіальності заява позивача була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області.
Рішенням ГУ ПФУ в Житомирській області від 27.03.2024 року №914600165477 позивачу відмовлено у перерахунку пенсії перехід на пенсію за віком відповідно до ч. 2 ст. 114 Закону №1058, у зв'язку з недосягненням 55 років.
Відповідно до розрахунку стажу за формою РС-право, страховий стаж позивача складає 30 років 11 місяців 29 днів, пільговий стаж за Списком №2 - 25 років 0 місяців 15 днів.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 10.07.2024 по справі №200/3569/24 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 27.03.2024 року №914600165477 про відмову ОСОБА_1 в переході на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.03.2024 року про перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п. "б" ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 р. №213-VІІІ з урахуванням рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, з урахуванням висновків суду.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (місцезнаходження: 10003, м. Житомир, вул. О. Ольжича, буд. 7, код ЄДРПОУ 13559341) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ), судовий збір у розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.
На виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10.07.2024 по справі №200/3569/24 відповідачем здійснено повторний розгляд заяви ОСОБА_1 від 20.03.2024 року про перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п. "б" ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 20.08.2024 від 20.08.2024 року № 914600165477 про повторний розгляд заяви ОСОБА_1 від 20.03.2024 на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10.07.2024 року у справі № 200/3569/24 відмовлено в переході з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п. "б" ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у зв'язку з відсутністю права.
ОСОБА_1 надала довідку №35 про підтвердження пільгового стажу за період з 17.08.1993 року по 13.04.2004 року та з 02.12.2005 року по 30.09.2018 року видану ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське 1» за Списком №2 невстановленого зразка (відсутня дата видачі довідки, підписи посадових осіб, накази про прийняття та звільнення, дані про відпустки без збереження заробітної плати та простої підприємства).
Відповідно до дублікату трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 у період з 17.08.1993 року по 30.09.2018 працювала в ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1»:
- з 17.08.1993 по 22.10.1998 - оператором пульта керування (запис 1);
- з 23.10.1998 по 14.12.1998 - проходила виробничу практику на посаді учня машиніста підіймальних машин (запис 2);
- 01.03.1999 позивачку переведено на посаду машиніста конвеєра 3 розряду (запис 3);
- 02.11.2003 переведена на посаду машиніста вуглезбагачення і брикетування вугілля 3 розряду (запис 4);
- з 19.08.2003 року по 13.04.2004 - переведена на посаду апаратника вуглезабезпечення (запис 5);
- 14.04.2004 переведена на посаду машиніста вуглезбагачення і брикетування вугілля 3 розряду (запис 6);
- з 02.12.2005 року по 30.09.2018 року - переведена на посаду майстра зміни (запис 7);
- 01.10.2018 переведена на посаду помічника начальника дільниці (запис 8);
Суд зазначає, що наведена вище інформацію відповідає інформації зазначеній в довідці ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське» № 1» від 23.02.2024 №35.
Крім того, суд зазначає, що довідка ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське» № 1» від 23.02.2024 №35 містить печатку підприємства та підпис т.в.о. директора С.В. Носко.
Відповідно до наказів про проведення атестації робочих місць ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське» № 1» № 1550 від 02.12.2014 року, № 1328 від 02.12.2009 року, №2470 від 02.12.2004 року, № 1223 від 07.12.1999 року № 1141 від 21.12.1994 року затверджено перелік робіт, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком 2.
Здійснивши оцінку обставин справи та надавши їм юридичної кваліфікації, суд прийшов до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основи соціального захисту, форми та види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України (пункт 6 частини 1 статті 92 Конституції України).
Загальні умови, порядок нарахування та розмір пенсій визначаються, зокрема, Законами України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон №1788-ХІІ) та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058- IV).
Щодо не зарахування до пільгового стажу позивачки період з 17.08.1993 року по 30.09.2018 суд зазначає наступне.
В спірному рішенні зазначено, що ОСОБА_1 надала довідку №35 про підтвердження пільгового стажу за період з 17.08.1993 року по 13.04.2004 року та з 02.12.2005 року по 30.09.2018 року видану ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське 1» за Списком №2 невстановленого зразка (відсутня дата видачі довідки, підписи посадових осіб, накази про прийняття та звільнення, дані про відпустки без збереження заробітної плати та простої підприємства).
Відповідно до пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Отже, за змістом вказаної норми, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, лише якщо в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах.
Проте, встановлені у цій справі обставини свідчать, що спеціальний трудовий стаж позивача у спірні періоди, підтверджується записами в трудовій книжці, де вказано, що у спірні періоди позивач працював повний робочий день підземним гірничим робітником.
Тобто Трудова книжка позивача має усі кваліфікуючи ознаки, які відносять таку роботу до пільгової.
Це означає, що уточнююча довідка підприємств за відповідні періоду стажу не є обов'язковою для призначення пенсії.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного суду від 25.09.2019 року № 227/516/17.
Довідко ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське» № 1» від 23.02.2024 №35 підтверджено, що позивачка у період з 17.08.1993 року по 30.09.2018 працювала на посадах передбачених Списком №2.
Виходячи з наведеного період роботи з 17.08.1993 року по 30.09.2018 підлягає зарахуванню до пільгового стажу за Списком 2.
Щодо дублікату трудової книжки суд зазначає, що згідно з пунктом 5.2 Інструкції № 58 дублікат трудової книжки або вкладиш до неї заповнюється за загальними правилами. У розділи "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження" і "Відомості про заохочення" при заповненні дубліката вносяться записи про роботу, а також про нагородження і заохочення за місцем останньої роботи на підставі раніше виданих наказів (розпоряджень).
Пунктом 5.3 Інструкції № 58 визначено, що якщо працівник до влаштування на це підприємство вже працював, то при заповненні дубліката трудової книжки в розділ "Відомості про роботу" у графу 3 спочатку вноситься запис про загальний стаж його роботи до влаштування на це підприємство, який підтверджується документами.
Загальний стаж роботи записується сумарно, тобто зазначається загальна кількість років, місяців, днів роботи без уточнення, на якому підприємстві, в які періоди часу і на яких посадах працював у минулому власник трудової книжки.
Після цього загальний стаж, підтверджений належно оформленими документами, записується по окремих періодах роботи в такому порядку: у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу; у графі 3 пишеться найменування підприємства, де працював працівник, а також цех (відділ) і посада (робота), на яку було прийнято працівника. Запис у дублікаті трудової книжки відомостей про роботу за сумісництвом та за суміщенням професій провадиться за бажанням працівника.
Якщо з поданих документів видно, що працівник переводився на іншу постійну роботу на тому ж самому підприємстві, то про це робиться відповідний запис.
Після цього у графі 2 записується дата звільнення, а у графі 3 - причина звільнення, якщо у поданому працівником документі є такі дані.
У тому разі, коли документи не містять повністю зазначених вище даних про роботу у минулому, в дублікат трудової книжки вносяться тільки ті дані, що є у документах.
У графі 4 зазначаються найменування, дата і номер документа, на підставі якого проведено відповідні записи у дублікаті. Документи, що підтверджують стаж роботи, повертаються їх власнику. Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний сприяти працівникові в одержанні документів, які підтверджують стаж його роботи, що передував влаштуванню на це підприємство.
Згідно з підпунктом 5.5 Інструкції № 58 якщо трудова книжка (вкладиш до неї) стала непридатною (обгоріла, розірвана, забруднена та інше), то власник або уповноважений ним орган за останнім місцем роботи видає працівнику дублікат трудової книжки (вкладиш до неї).
При цьому на першій сторінці трудової книжки, що стала непридатною, робиться надпис "Замість видано дублікат", а книжка повертається її власнику. При працевлаштуванні на нове місце роботи працівник зобов'язаний пред'явити дублікат трудової книжки.
Системним аналізом вищевикладених положень Інструкції № 58 встановлено, що перевірку наявності первинних документів для внесення записів про роботу у період до дати оформлення дубліката трудової книжки та належність оформлення таких документів здійснює підприємство за останнім місцем роботи працівника, яке оформлює дублікат трудової книжки. Наявність чи відсутність належно оформлених документів впливає на повноту записів про стаж роботи по окремих періодах роботи. Інструкція не містять будь-яких положень щодо здійснення такої перевірки іншими особами, відмінними від підприємства, яке оформлює дублікат трудової книжки.
Щодо відсутності у позивачки права на перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п. "б" ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV) визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.
Згідно з пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 (далі Закон №1788-XIІ), у редакції чинній до прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VIII від 02.03.2015 на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII , який набув чинності з 01.04.2015 віковий ценз для жінок збільшено до 55 років із одночасним запровадженням правила поетапного збільшення показника вікового цензу.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» №2148-VIII від 03.10.2017, текст Закону №1058-IV доповнений, зокрема, статтею 114, згідно із п. 2 ч. 2 якої на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Вказана норма набула чинності з 01.10.2017 року.
Таким чином, з 01.10.2017 правила призначення пенсій за Списком №2 почали регламентуватись одночасно двома абсолютно ідентичними законами, а саме: пунктом «б» статті 13 Закону №1788-XII у редакції Закону №213-VIII від 02.03.2015 та пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV від 09.07.2003 у редакції Закону №2148-VIII від 03.10.2017.
Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 №1-р/2020 у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII.
Пунктом першим резолютивної частини Рішення №1-р/2020 від 23.01.2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VIII від 02.03.2015.
Пунктом 3 цього рішення вирішено, що застосуванню підлягає стаття 13 Закону № 1788-XII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаній нормі, в наступній редакції:
«На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.».
Отже, з 23.01.2020 року в Україні існують два закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком №2, а саме: пункт «б» статті 13 Закону №1788-XII в редакції згідно із Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, та пункт 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV від 09.07.2003 в редакції Закону №2148-VIII від 03.10.2017.
Відносно позивача правила означених законів містять розбіжність у величині показника вікового цензу, який складає 50 років за пунктом «б» статті 13 Закону №1788-XII в редакції згідно із Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, та 55 років за пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV у редакції Закону №2148-VIII від 03.10.2017.
Виходячи із засад розумності та справедливості та в силу ст. 69 Закону України «Про Конституційний Суд України» судом мають враховуватись висновки Конституційного Суду України викладені у рішенні №1-р/2020 від 23.01.2020.
У пункті 3.2. Конституційний Суд України наголошує на принципі правової визначеності, як одному із елементів верховенства права, згідно із яким обмеження основних прав людини та громадянина допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями; держава зобов'язана дотримуватися та застосовувати у прогнозований і послідовний спосіб ті закони, які вона ввела в дію; юридична визначеність передбачає, що норми права повинні бути зрозумілими і точними, а також спрямованими на забезпечення постійної прогнозованості ситуацій і правових відносин; юридична визначеність означає також, що необхідно у цілому дотримуватися зобов'язань або обіцянок, які взяла на себе держава перед людьми.
У пункті 4.4. Конституційний Суд України визначив, що у осіб, які належать до категорій працівників, вказаних у статті 13 Закону № 1788 у редакції до внесення змін Законом № 213, виникли легітимні очікування щодо реалізації права виходу на пенсію.
Отже, зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов'язаних із реалізацією права виходу на пенсію.
Таким чином, стаття 13 зі змінами, внесеними Законом України від 02.03.2015 №213-VIII, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першій статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
Посилання відповідача на необхідність застосування до спірних правовідносин норми статті 114 Закону №1058-IV у редакції Закону №2148-VIII від 03.10.2017 не відповідають принципу верховенства права, а також суперечать нормам ч. 2 ст. 19, ч. 3 ст. 22 Конституції України, згідно із якими, органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України та при прийнятті нових нормативно-правових актів або внесенні змін у діючі не допускається зменшення змісту й обсягу існуючих прав і свобод.
Суд зазначає, що норми статті 114 Закону України №1058-IV абсолютно ідентичні нормам статті 13 Закону № 1788-XII, зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII, які були визнанні неконституційними, як такі, що порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
З огляду на наведену ідентичність цих норм, очевидною є невідповідність положень статті 114 Закону 1058-IV принципу верховенства права, для осіб які працювали із шкідливими умовами праці до підвищення пенсійного віку Законом України від 02.03.2015 № 213-VIII та статтею 14 Закону №1788.
Згідно із ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини як джерело права.
В п. 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» Європейський суд з справ людини як джерело права вказав, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. З посиланням на закріплений в законодавстві України принцип dubio pro tributario, Європейський суд з прав людини зазначив, що органи державної влади повинні віддавати перевагу найбільш сприятливому для людини та громадянина тлумаченню національного законодавства.
Виходячи з принципу правої визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого ст. 8 Конституції України, така обов'язкова умова для призначення пенсії на пільгових умовах, як пенсійний вік, має застосовуватися в порядку, визначеному п. 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020. Таке застосування вищевказаних норм права усуває колізію в їх застосуванні, у спосіб застосування тієї норми, яка створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.
Суд зазначає, що обрані відповідачем у даному спорі мотиви прийняття оскаржуваного рішення не враховують правила розв'язання колізій між діючими актами права однакової сили та з одного з того ж предмету із застосуванням приписів ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на користь невладного суб'єкта - приватної особи, тобто на користь позивача.
Розглядаючи повторно заяву позивача про перехід з одного виду пенсії на інший відповідач знову віддав перевагу найменш сприятливому для позивача тлумаченню законодавства, у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для переведення позивача з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах.
Також, суд зазначає, що відповідно до ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1952 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У справі «Кечко проти України» Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення ст.1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи припинити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне законодавство передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п. 23 рішення від 08.11.2005, заява №63134/00).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частинами 2, 3 статті 7 КАС України передбачено, що суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Аналізуючи у сукупності фактичні обставини справи та норми закону, виходячи з принципу верховенства права, суд дійшов висновку, що відмова відповідача у переході з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах не відповідає критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, та є протиправною.
А отже, спірне рішення від 20.08.2024 року № 914600165477 про повторний розгляд заяви ОСОБА_1 від 20.03.2024 на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10.07.2024 року у справі № 200/3569/24 не відповідає обставинам справи та нормам матеріального права, а тому є незаконним, необґрунтованим і підлягає скасуванню.
Згідно положень частини другої статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд вважає, що для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача необхідно вийти за межі позовних вимог та змінити спосіб захисту порушеного права шляхом зобов'язання відповідача зарахувати до пільгового стажу за Списком 2 позивача період роботи з 17.08.1993 по 30.09.2018; зобов'язати відповідача перевести позивачку з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п. "б" ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 р. №213-VІІІ з урахуванням рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
У зв'язку з задоволенням позову у повному обсязі судовий збір у розмірі 968,96 грн. має бути стягнутий за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.
Керуючись статтями 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Визнати протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 20.08.2024 року № 914600165477 про повторний розгляд заяви ОСОБА_1 від 20.03.2024 на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10.07.2024 року у справі № 200/3569/24.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (місцезнаходження: 10003, м. Житомир, вул. О. Ольжича, буд. 7, код ЄДРПОУ 13559341) зарахувати до пільгового стажу за Списком 2 ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) період роботи з 17.08.1993 по 30.09.2018.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (місцезнаходження: 10003, м. Житомир, вул. О. Ольжича, буд. 7, код ЄДРПОУ 13559341) перевести ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п. "б" ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 р. №213-VІІІ з урахуванням рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (місцезнаходження: 10003, м. Житомир, вул. О. Ольжича, буд. 7, код ЄДРПОУ 13559341)на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 968,96 гривень.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення судом складено і підписано 18.06.2025 року.
Суддя І.Г. Аляб'єв