Номер провадження 22-ц/821/658/25Головуючий по 1 інстанції
Справа №699/590/24 Категорія: на ухвалу Літвінова Г.М.
Доповідач в апеляційній інстанції
Гончар Н. І.
17 червня 2025 рокум. Черкаси
Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:
Гончар Н.І., Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л.
секретар Широкова Г.К.
учасники справи:
позивач - Черкаська обласна прокуратура в інтересах держави в особі Корсунь-Шевченківської міської ради;
представник Черкаської обласної прокуратури - прокурор Архипенко В.О.;
відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ;
представник ОСОБА_1 - адвокат Шевченко А.Г.
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - ОСОБА_5 , ФОП ОСОБА_6 , ФОП ОСОБА_7 , приватний нотаріус Черкаського районного нотаріального округу Грищенко С.Г.;
особа, яка подала апеляційну скаргу - Черкаська обласна прокуратура;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Черкаської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Корсунь-Шевченківської міської ради на ухвалу Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 17 лютого 2025 року у справі за позовом заступника керівника Черкаської обласної прокуратури в інтересах Держави в особі Корсунь-Шевченківської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: ОСОБА_5 , ФОП ОСОБА_6 , ФОП ОСОБА_7 , приватний нотаріус Черкаського районного нотаріального округу Грищенко Світлана Григорівна про визнання недійсним договору, повернення та витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння, зобов'язання вчинити певні дії, скасування державної реєстрації права власності,
03.04.2024 року заступник керівника Черкаської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Корсунь-Шевченківської міської ради звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсним договору, повернення та витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння, зобов'язання вчинити певні дії, скасування державної реєстрації права власності.
Ухвалою Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 04.04.2024 року відкрито провадження у даній справі, підготовче судове засідання призначено на 14.05.2024 року на 09 год. 00 хв.
Ухвалою Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 17.02.2025 року закрито провадження у даній справі.
Повернуто Черкаській обласній прокуратурі з державного бюджету України сплачений при подачі позовної заяви судовий збір у розмірі 21 196,00 грн.
Роз'яснено позивачу, що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції господарського суду.
Ухвала суду мотивована тим, що ОСОБА_1 з 30.07.2021 року зареєстрований як ФОП, а матеріали справи підтверджують ті обставини, що придбання останнім спірної земельної ділянки відбулося у межах його господарської діяльності для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, тобто для здійснення господарської діяльності. При подальшому поділі спірної земельної ділянки цільове призначення новоутворених земельних ділянок не змінилося і три з них були продані відповідачам ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, тобто для здійснення господарської діяльності. З зазначених підстав суд дійшов до висновку, що дана справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Не погоджуючись з ухвалою суду Черкаська обласна прокуратура подала апеляційну скаргу в якій просить ухвалу скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права (ст.ст. 2, 4, 10, 19,77, 89, 255, 263, 264 ЦПК України), що призвело до постановлення помилкової ухвали від 17.02.2025 року, що відповідно до ст. 379 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Вказує, що судом сформульовано висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного визначення характеру спірних правовідносин, внаслідок чого порушено норми процесуального права.
Зазначає, що предметом даного позову є вимоги про визнання недійсним укладеного ОСОБА_1 з Корсунь-Шевченківською міською радою договору купівлі-продажу від 09.06.2023 року земельної ділянки; зобов'язання громадянина ОСОБА_1 повернути земельну ділянку; витребування у громадян ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 земельних ділянок; зобов'язання громадянина ОСОБА_1 привести у придатний до використання стан земельну ділянку шляхом знесення розміщеного на ній об'єкту нерухомого майна; скасування державної реєстрації права власності громадянина ОСОБА_1 на нежитлове приміщення
Вказує, що наявність статусу підприємця не свідчить про те, що з моменту державної реєстрації фізичної особи-підприємця така особа виступає як підприємець у всіх правовідносинах (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.03.2018 року у справі № 2-7615/10, від 05.06.2018 року у справі № 522/7909/16-ц).
Скаржник зазначає, що усі позовні вимоги, які заявлені прокурором у даній справі, спрямовані до відповідачів - громадян та стосуються земельних ділянок, які придбані ними на підставі договорів-купівлі продажу як громадянами, та якими зареєстровано право власності на спірні земельні ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а тому у даній справі суб'єктний склад його учасників свідчить про неможливість віднесення справи до юрисдикції господарського суду. Заявлення вимог до відповідачів, як до громадян виключає можливість розгляду цього спору господарським судом.
В апеляційній скарзі звертає увагу суду на те, що спір виник з правочину, сторонами якого є Корсунь-Шевченківська міська рада та фізична особа - ОСОБА_1 як громадянин, а не ФОП, який у подальшому поділив земельну ділянку та продав її частинами трьом іншим громадянам, відносно яких взагалі немає відомостей про здійснення ними підприємницької діяльності на придбаних земельних ділянках.
Вважає, що суд дійшов помилкового висновку про підсудність справи господарському суду за відсутності доказів того, що спірний правочин порушує права позивача - Корсунь-Шевченківської міської ради саме у зв'язку із здійсненням ОСОБА_1 підприємницької діяльності.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає наступне.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
При розгляді справи встановлено, 03.04.2024 року заступник керівника Черкаської обласної прокуратури в інтересах Держави в особі Корсунь-Шевченківської міської ради звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, повернення та витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння, зобов'язання вчинити певні дії, скасування державної реєстрації права власності.
Предметом даного спору у даній справі є спір про законність набуття громадянами речових прав - права власності на земельні ділянки, а саме незаконність позаконкурентного вибуття земельної ділянки комунальної форми власності з кадастровим номером 7122510100:04:006:0068 площею 0,0167 га у власність ФОП ОСОБА_1 . У подальшому ця земельна ділянка була поділена на чотири спірні земельні ділянки з кадастровими номерами: 7122510100:04:006:0083, 7122510100:04:006:0084, 7122510100:04:006:0085, 7122510100:04:06:0086. Три з чотирьох ділянок були продані ОСОБА_1 на користь інших осіб ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .
Заступником керівника Черкаської обласної прокуратури позовні вимоги у позові викладено так:
- визнати недійсним укладений ОСОБА_1 з Корсунь-Шевченківською міською радою договір купівлі-продажу від 09.06.2023 земельної ділянки з кадастровим номером 7122510100:04:006:0068, площею 0,0167 га, розташованої по АДРЕСА_1 .
- зобов'язати ОСОБА_1 повернути Корсунь-Шевченківській територіальній громаді в особі Корсунь-Шевченківської міської ради земельну ділянку з кадастровим номером 7122510100:04:006:0086 площею 0,0038 га, розташовану по АДРЕСА_1 .
- витребувати у ОСОБА_2 на користь Корсунь-Шевченківської територіальної громади в особі Корсунь-Шевченківської міської ради земельну ділянку з кадастровим номером 7122510100:04:006:0084 площею 0,0037 га, розташовану по АДРЕСА_1 .
- витребувати у ОСОБА_4 на користь Корсунь-Шевченківської територіальної громади в особі Корсунь-Шевченківської міської ради земельну ділянку з кадастровим номером 7122510100:04:006:0085, площею 0,006 га, розташовану по АДРЕСА_1 .
- витребувати у ОСОБА_3 на користь Корсунь-Шевченківської територіальної громади в особі Корсунь-Шевченківської міської ради земельної ділянки з кадастровим номером 7122510100:04:006:0083, площею 0,0032 га, розташовану по АДРЕСА_1 .
- зобов'язати ОСОБА_1 привести у придатний до використання Корсунь-Шевченківською територіальною громадою в особі Корсунь-Шевченківської міської ради стан земельну ділянку з кадастровим номером 7122510100:04:006:0086, площею 0,0038 га шляхом знесення розміщеного на ній об'єкту нерухомого майна - нежитлове приміщення літ. А, площею 18 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 .
- скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на нежитлове приміщення літ. А, загальною площею 18 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 2669577271080).
Вирішуючи питання щодо юрисдикції спору суд виходив з того, що визначальним при розмежуванні юрисдикції є участь у земельних відносинах, з приводу яких виник спір, суб'єктів господарської діяльності та з факту цільового призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.
З зазначеним висновком суду колегія суддів не погоджується виходячи з наступного.
При розгляді справи вбачається, що першочергово фізичними особами - підприємцями ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 отримані дозвільні документи на розміщення тимчасових споруд та укладені з Корсунь - Шевченківською міською радою договори особистого сервітуту.
У подальшому, ОСОБА_1 як громадянином 18.10.2021 року отримані
містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки з кадастровим номером
7122510100:04:006:0068 під будівництво нежитлового приміщення та 13.11.2022 року
зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації об'єкта - нежитлового
приміщення по АДРЕСА_1 .
Рішенням виконавчого комітету Корсунь-Шевченківської міської ради від 01.12.2022 року № 322 присвоєно адресу нежитловому приміщенню, що належить ОСОБА_1 .
На підставі рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх
обтяжень 08.12.2022 року здійснено державну реєстрацію права власності громадянина
ОСОБА_1 на нежитлове приміщення, загальною площею 18 кв.м, по АДРЕСА_1 .
Спірний договір купівлі-продажу земельної ділянки від 09.06.2023 року укладений між Корсунь-Шевченківською міською радою (Продавець) та громадянином
ОСОБА_1 (Покупець).
Спірні договори купівлі-продажу від 16.08.2023 року укладені між громадянином ОСОБА_1 та громадянами ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 .
Предметом даного позову є вимоги про визнання недійсним укладеного
ОСОБА_1 з Корсунь-Шевченківською міською радою договору купівлі-продажу від
09.06.2023 року земельної ділянки; зобов'язання громадянина ОСОБА_1 повернути
земельну ділянку; витребування у громадян ОСОБА_2 , ОСОБА_4 ,
ОСОБА_3 земельних ділянок; зобов'язання громадянина ОСОБА_1
привести у придатний до використання стан земельну ділянку шляхом знесення
розміщеного на ній об'єкту нерухомого майна; скасування державної реєстрації
права власності громадянина ОСОБА_1 на нежитлове приміщення.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного
судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних,
житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку
іншого судочинства.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах,
що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ,
передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом
випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і
виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є
фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених
для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та
(або) фізичні особи - підприємці.
Вирішуючи питання щодо суду, до юрисдикції якого відноситься розгляд даної
справи, необхідно визначитись із суб'єктним складом сторін та характером
правовідносин, що між ними склались.
З огляду на положення ч. 1 ст. 20 ГПК України, а також ст.ст. 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб'єктивний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності. Аналогічна правова позиція щодо
розмежування господарської та цивільної юрисдикції наведена в постанові Великої
Палати Верховного Суду від 25.06.2019 року у справі № 904/1083/18.
Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає
фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб'єкт господарювання,
та від визначення цих правовідносин як господарських.
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду
від 03.07.2019 року у справі № 916/1261/18.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 ЦК України людина як учасник цивільних відносин
вважається фізичною особою.
Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена
законом (ст. 42 Конституції України). Це право закріплено й у ст. 50 ЦК України, у
якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не
заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
Фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку
діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених
законодавством процедур не позбавляється статусу фізичної особи, а набуває до
свого статусу фізичної особи нової ознаки - суб'єкта господарювання.
У свою чергу наявність статусу підприємця не свідчить про те, що з моменту
державної реєстрації фізичної особи - підприємця така особа виступає як
підприємець у всіх правовідносинах (постанова Великої Палати Верховного Суду
від 14.03.2018 у справі № 2-7615/10, від 05.06.2018 у справі № 522/7909/16-ц).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.06.2018 у справі № 548/981/15-ц
також звернула увагу, що наявність такого статусу (ФОП) в особи, яка є стороною в
справі, не підтверджує те, що з моменту державної реєстрації фізичної особи
підприємцем вона виступає в такій якості у всіх правовідносинах.
Отже, вирішення питання про юрисдикційність спору за участю фізичної
особи-підприємця залежить від того, виступає чи не виступає фізична особа
як сторона у спірних правовідносинах суб'єктом господарювання, та чи є ці
правовідносини господарськими.
Колегія суддів зазначає, що усі позовні вимоги, які заявлені позивачем у даній справі, спрямовані до відповідачів - громадян та стосуються земельних ділянок, які придбані ними на підставі договорів купівлі - продажу як громадянами, та якими зареєстровано як
громадянами право власності на спірні земельні ділянки в Державному реєстрі
речових прав на нерухоме майно.
Так, згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 09.06.2023 року Корсунь-Шевченківська міська рада передала, а ОСОБА_1 прийняв у власність за плату земельну ділянку площею 0,0167 га. (т.1,а.с.112). Згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 16.08.2023 року ОСОБА_1 передав у власність за плату ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,0060 га. (т.1,а.с.120). Відповідно до договору купівлі-продажу від 16.08.2023 року ОСОБА_1 передав ОСОБА_3 за плату земельну ділянку площею 0,0032 га; Згідно договору купівлі-продажу від 16 серпня 2023 року ОСОБА_1 передав у власність за плату земельну ділянку ОСОБА_2 площею 0,0037 га. (т.1,а.с.124).
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна право власності на земельні ділянки зареєстровані саме на фізичних осіб: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 (т.1, а.с.89, 115,116,117,118).
Отже, у даній справі суб'єктний склад його учасників свідчить про неможливість віднесення справи до юрисдикції господарського суду. Заявлення вимог до відповідачів, як до громадян (фізичних осіб), а не фізичних осіб - підприємців виключає можливість розгляду даного спору у господарському судочинстві.
Так, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. З ГК України (чинного на час виникнення спірних
правовідносин) під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність
суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на
виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного
характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється
для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання
прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.
Згідно із ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна,
систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється
суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і
соціальних результатів та одержання прибутку.
Відтак підприємець - це юридичний статус фізичної особи, який засвідчує право цієї
особи на заняття самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик
господарською діяльністю з метою досягнення економічних і соціальних результатів
та одержання прибутку.
За положеннями ст.ст. 316, 317, 319 ЦК України правом власності є право особи на
річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від
волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та
розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм
майном на власний розсуд. Держава не втручається у здійснення власником права
власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника
може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у
випадках і в порядку, встановлених законом.
Власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької
діяльності (ч. 1 ст. 320 ЦК України).
Тобто, фізична особа, яка є власником, поміж іншого, нерухомого майна, має право
використовувати його для здійснення підприємницької діяльності.
Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб'єкта господарювання;
наявність між сторонами господарських відносин, урегульованих ЦК України,
ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про
право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо
передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що
прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Така правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від
25.02.2020 у справі № 916/385/19, від 13.02.2019 у справі № 910/8729/18.
Позовні вимоги у даній справі, спрямовані на захист порушеного права
територіальної громади на володіння земельною ділянкою, що є спором про цивільне право.
За викладених обставин, судом першої інстанції невірно враховано наведені вище критерії розмежування судової юрисдикції та зроблено помилковий висновок, що цей спір підлягає розгляду судом господарської юрисдикції, оскільки відповідачі у цьому спорі є фізичними особами, а спірні правовідносини не мають господарського (підприємницького) характеру.
Верховний Суд у постанові від 09.02.2023 року у справі № 922/1138/22
відзначив, що самоідентифікація сторони справи як підприємця не має
визначального значення для вирішення питання про юрисдикцію спору. Для
визначення юрисдикції спору важливо встановити характер участі сторони у спірних
правовідносинах, зокрема характер спірних правовідносин, у яких виник спір, і чим
підтверджується, що характер спірних правовідносин виник у господарській
діяльності.
Тобто, визначення юрисдикції цієї справи залежить від змісту права, на захист
якого позивач подав позов.
У цій же справі № 922/1138/22 колегія суддів Верховного Суду зазначила, що фізична
особа, будучи власником будь-якого майна, має право використовувати його для
здійснення підприємницької діяльності. Однак, для встановлення факту
використання такого майна з порушенням здійснення господарської, зокрема
підприємницької діяльності, потрібно довести, що спір виник саме у зв'язку із
використанням такого майна для ведення господарської діяльності саме фізичною -
особою підприємцем.
Колегія суддів також зазначає, що у даній справі спір виник не у зв'язку з використанням оспорених земельних ділянок у господарській діяльності громадянами - відповідачами, а у зв'язку з набуттям ними цивільних прав на майно, яке може, в тому числі, використовуватися ними у господарській діяльності.
У постанові від 13.06.2018 року у справі N° 548/981/15-ц Велика Палата Верховного Суду визнала необґрунтованими доводи відповідача про те, що справа має розглядатися за
правилами господарського судочинства лише тому, що відповідач зареєстрована
фізичною особою-підприємцем та зауважила, що у справі N° 548/981/15-ц про
звернення стягнення на предмет іпотеки відповідач саме як фізична особа уклала
договори поруки й іпотеки, забезпечивши виконання позичальником зобов'язань за
кредитним договором. А тому набула цивільні права й обов'язки у спірних
правовідносинах не як суб'єкт господарювання.
З огляду на викладене, суд першої інстанції, дійшов помилкового висновку про те, що позов заступника керівника Черкаської обласної прокуратури не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, зокрема, є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
У зв'язку з допущеними судом першої інстанції порушеннями норм процесуального права, які призвели до помилкового рішення суду щодо закриття провадження у справі, оскаржувану ухвалу необхідно скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Черкаської обласної прокуратури задовольнити.
Ухвалу Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 17 лютого 2025 року скасувати, матеріали цивільної справи направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, викладених у статті 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складений 18.06.2025 року.
Судді