Справа № 285/5805/24
провадження у справі №2/0285/1282/25
17 червня 2025 року м. Звягель
Звягельський міськрайонний суд Житомирської області
у складі судді Помогаєва А.В.,
за участі: секретаря судового засідання Ковальчук М.В.,
представника відповідача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-
19.11.2024 року ТОВ "Споживчий центр" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 , зазначаючи, що 01.05.2024 між останнім та ТОВ "Споживчий центр" був укладений кредитний договір № 01.05.2024-100000322 шляхом підписання Заявки, що є невід'ємною частиною цього Договору. Відповідно до його умов ТОВ "Споживчий центр" надало відповідачеві кредит у розмірі 8000 грн., строком на 98 календарних днів. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за кредитним договором станом на 06.08.2024 виникла заборгованість у розмірі 24560 грн., що складається із заборгованості по тілу кредиту у розмірі 8000 грн., заборгованості за відсотками у розмірі 11760 грн., комісії 800 грн, неустойки 4000 грн.
Враховуючи викладене, ТОВ "Споживчий центр" просить стягнути з ОСОБА_2 зазначену суму заборгованості за кредитом.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином. Позовна заява містить прохання розглядати справу за відсутності представника позивача.
Представник відповідача в судовому засіданні позов визнала частково, в розмірі 8 000 гривень та пояснила, що ОСОБА_2 дійсно отримав кредит у зазначеному розмірі. Від сплати процентів, комісії та неустойки відповідач звільнений згідно ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», оскільки є військовослужбовцем ЗСУ, що підтверджується витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 .
Суд, дослідивши письмові докази у справі, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 01.05.2024 між ОСОБА_2 та ТОВ "Споживчий центр" був укладений кредитний договір №01.05.2024-100000322 шляхом підписання Заявки, що є невід'ємною частиною цього Договору. Відповідно до його умов ТОВ "Споживчий центр" надало відповідачеві кредит у розмірі 8000,00 грн.
ОСОБА_2 грошові кошти у розмір 8000,00 грн. отримав, про що свідчить долучена до матеріалів копія квитанції про переказ коштів на (а.с. 29).
Згідно з наданим позивачем розрахунком, заборгованість відповідача за кредитним договором становить 24560 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту у розмірі 8000 грн., заборгованості за відсотками у розмірі 11760 грн., комісії 800 грн, неустойки 4000 грн. (а. с. 15).
Відповідно до статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 ЦК України, в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 629 ЦК договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Статтями 1, 2 даного Закону закріплені гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей, за якими військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» визначено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.
Як вбачається з долучених до відзиву на позовну заяву доказів, на час укладення кредитного договору відповідач ОСОБА_2 був військовослужбовцем, що підтверджується інформаційним повідомленням позичальника, яке додано позивачем до позовної заяви (а.с. 27).
На підтвердження свого статусу, як військово службовця відповідачем також надано копії посвідчення учасника бойових дій та витягів з наказів командира в/ч НОМЕР_1 (а.с. 66, 70, 71).
Таким чином, у період виконання умов кредитного договору, а також станом на момент розгляду судом справи, відповідач має статус військовослужбовця Збройних Сил України та на нього поширювались пільги, передбачені частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей».
Враховуючи встановлені обставини та наведені положення законодавства, суд вважає, що що умови договору про зобов'язання позичальника крім суми позики сплатити на користь позикодавця проценти (у тому числі комісію) та штрафні санкції, не підлягають застосуванню, як такі, що суперечать закону.
З огляду на викладене, позовні вимоги в частині заборгованості за відсотками, пенею та комісією за кредитними договорами задоволенню не підлягають.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст.141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Суд стягує з відповідача на користь позивача відшкодування витрат зі сплати судового збору в розмірі 789 грн 06 коп.
Керуючись статтями 4, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" заборгованість за кредитним договором № 01.05.2024-100000322 від 01.05.2024 у розмірі 8000 (вісім тисяч) гривень.
У задоволенні позову в частині стягнення решти нарахованої заборгованості - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" відшкодування витрат зі сплати судового збору в розмірі 789 (сімсот вісімдесят дев'ять) грн.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Сторони у справі:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», адреса: вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ, 01032, ЄДРПОУ 37356833
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 .
Суддя А.В. Помогаєв