Справа № 485/871/25
Провадження №2/485/406/25
іменем України
17 червня 2025 року м. Снігурівка
Снігурівський районний суд Миколаївської області в складі:
головуючої судді Бодрової О.П.,
за участю секретаря судового засідання Літвінової Д.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, в залі суду м.Снігурівка цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,
установив:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
У травні 2025 року Акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі АТ «Універсал Банк») звернулося до суду з вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначає, що 01.04.2024 відповідачка встановила мобільний додаток monobank.Пройшовши реєстрацію відповідачка підписала анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг «Monobank» шляхом застосування цифрового власноручного підпису. На підставі укладеного договору відповідачка отримала кредит у розмірі 20000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 . АТ «Універсал Банк» свої зобов'язання за договором виконало в повному обсязі. Відповідачка зобов'язання за вказаним договором не виконала. Станом на 08.01.2025 заборгованість становить 43300,81 грн, а саме тіло кредиту - 38243,97 грн, заборгованість за пенею - 5086,84 грн.
Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 01.04.2024 у розмірі 43330,81 грн станом на 08.01.2025, в тому числі: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) 38243,97 грн; заборгованість за пенею 5086,84 грн та понесені судові витрати у сумі 3 028,00 грн.
Відзив на позовну заяву до суду не надходив.
У письмових поясненнях відповідачка позов визнала частково у сумі 28566,97 грн. Зазначила, що заборгованість за тілом становить 28566,97 грн, оскільки нею сплачувалось тіло кредиту 19.05.2024, 19.06.2024, 19.07.2024, 19.08.2024, 19.09.2024, 19.10.2024 по 1190 грн, усього 7140 грн. Процента ставка умовами договору не погоджена, тому позивач безпідставно нараховував проценти. Пеня також не підлягає стягненню з урахуванням пункту 18Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України.
У відповіді на пояснення, позивач зазначає, що відповідачка ознайомлена з Умовами та правилами, які діяли на час підписання анкети -заяви. Відсоткова ставка погоджена відповідачкою безпосередньо в підписаній нею анкеті-заяві. Договір між позивачем та відповідачем разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, які були надані Банком Боржнику через мобільний додаток було підписано шляхом накладення електронного цифрового підпису відповідача. Відповідно до виписки про рух коштів по картці відповідачкою було зроблено витрат на 55285,93 грн, а внесено 11955,12 грн.
Позиції учасників справи
У судове засіданні представник позивача не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. У позовні заяві представник позивача просив про розгляд справи за відсутності представника позивача.
У судове засідання відповідачка не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. Надала заяву про розгляд справи у її відсутності.
Суд вважав за можливе здійснити розгляд справи за відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України.
Інші процесуальні дії у справі
Суддя Снігурівського районного суду Миколаївської області своєю ухвалою від 08 травня 2024 року позовну заяву прийняла до розгляду та відкрила провадження у справі.
Мотивувальна частина
Фактичні обставини, встановлені судом. Норми права які застосував суд, та мотиви їх застосування
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до такого.
Суд встановив, що 01 квітня 2024 року між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 було підписано Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг.Згідно з укладеним договором АТ «Універсал Банк» відкрив ОСОБА_1 поточний рахунок і встановив кредитний ліміт на суму, зазначену у мобільному застосунку /а.с.11/.
Положеннями Анкети-заяви визначено, що вона разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг (далі - Договір).
Згідно п. 2 анкети-заяви ОСОБА_1 просила встановити кредитний ліміт на суму, зазначену в мобільному додатку. Пільговий період за користування кредитним лімітом становить до 62 днів. У разі виходу з пільгового періоду на кредит буде нараховуватися процентна ставка 3,1% на місяць з першого дня користування кредитом.
Також у анкеті-заяві ОСОБА_1 засвідчила генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, що буде використовуватися для вчинення правочинів та платіжних операцій, та є рівнозначним аналогом її власноручного підпису.
Згідно довідки про наявність рахунку від 08 січня 2025 року вбачається, що відповідачу ОСОБА_1 було видано картку № НОМЕР_1 зі строком дії 03/28 /а.с.18/.
Факт видачі кредиту відповідачці підтверджений випискою про рух коштів на картці від 08 січня 2025 року /а.с.10/.
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором вбачається, що станом на 08 січня 2025 року за відповідачкою утворилася заборгованість за кредитним договором, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 38243,97 грн та за пенею у розмірі 5086,84 /а.с.8/.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування
Вирішуючи цивільно-правовий спір, що виник між сторонами, суд виходить з такого.
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно з нормою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом (ст. 610, 612 ЦК України).
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем він вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
З огляду на зазначені норми права Верховний Суд в своїх постановах дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.
Відповідно до положень статей 5, 15 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", електронний документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Суб'єкти електронного документообігу, які здійснюють його на договірних засадах, самостійно визначають режим доступу до електронних документів, що містять конфіденційну інформацію, встановлюють для них систему (способи) захисту.
Зі змісту статей 11, 12 Закону України "Про електронну комерцію" (далі Закон) електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Зазвичай такі правила є невід'ємною частиною кредитного договору, що прописується в самому договорі та без підтвердження про ознайомлення з такими, договір не буде укладено.
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).
Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження укладення електронного кредитного договору Банк надав Анкету-заяву, де у пункті 4 відповідач засвідчив генерацію ключової пари удосконаленого електронного підпису з особистим ключем і відповідним йому відкритим ключем, що буде використовуватися ним для вчинення правочинів та платіжних операцій /а.с.11/.
Таким чином, як встановлено в ході судового розгляду, банк виконав свої зобов'язання за договором, видавши відповідачу кредитні кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок,спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка.
Відповідач, в порушення умов договору своєчасно, в порядку та на умовах, визначених договором, кредитні кошти не повернув, внаслідок чого за нею рахується заборгованість в сумі 38243,97 грн, що підтверджується наданим позивачем розрахунком.
Разом з тим, відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за пенею у розмірі 5086,84 грн безпідставні та задоволенню не підлягають, а отже позов підлягає частковому завдоленню.
Посилання відповідача на те, що сторонами не погоджена процента ставка спростовується умовами договору, адже розмір процентів за користування кредитом передбачений безпосередньо умовами анкети-заяви від 01 квітня 2024 року, яка підписана відповідачем. Відповідно, безпідставними є й твердження відповідача, що позивачем безпідставно списано кошти в рахунок погашення процентів, тоді як ця сума мала бути зарахована в рахунок погашення заборгованості за кредитом.
Щодо судових витрат
Розподіляючи судові витрати, суд враховує, що позивачем сплачено в рахунок судового збору за звернення до суду із цим позовом 3028,00 грн, що підтверджується відповідним платіжним дорученням.
Суд дійшов висновку про стягнення на користь позивача 38243,97 грн заборгованості за кредитним договором, задовольнивши 88,26% позовних вимог.
Отже, з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 2672,51 грн.
На підставі викладеного, статей 526,530,610,612,1050,1054 ЦК України, керуючись ст.4, 13, 81,141, 263-265, 268, 280-284 ЦПК України, суд
ухвалив:
Задовольнити частково позовну заяву Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 01.04.2024 у розмірі 38243,97 (тридцять вісім тисяч двісті сорок три гривні дев'яносто сім копійок) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» 2672,51 (дві тисячі шістсот сімдесят дві гривні п'ятдесят одна копійка) гривень понесених судових витрат.
У решті позовних вимог - відмовити.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду або через Снігурівський районний суд Миколаївської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 17 червня 2025 року.
Позивач:
Акціонерне товариство «Універсал Банк», адреса: вул.Автозаводська, 54/19, м.Київ, 04082, код ЄДРПОУ 21133352.
Відповідач:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя О.П.Бодрова