іменем України
про звільнення від кримінальної відповідальності та
закриття кримінального провадження
18 червня 2025 року м. Снігурівка
справа №485/1145/25
провадження № 1-кп/485/128/25
Снігурівський районний суд Миколаївської області у складі
головуючої судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025150010003148, щодо
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Бєльци Республіки Молдова, громадянина України, молдованина, з середньо-спеціальною освітою, одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, на момент вчинення кримінального правопорушення проходив військову службу за мобілізацією на посаді водія-заправника автомобільного взводу матеріального забезпечення роти матеріального забезпечення батальйону логістики військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «старший матрос»,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 413 КК України,
за участю учасників кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 (у режимі відеоконференції),
представника потерпілої юридичної особи ОСОБА_5 (у режимі відеоконференції),
сторони захисту: обвинуваченого ОСОБА_3 ,
установив:
Суть питання, що вирішується
Обвинувачений ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про звільнення його від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям на підставі ст. 45 КК та про закриття кримінального провадження відносно нього з цих підстав.
Встановлені судом обставини
ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що він 05.10.2024, точного часу не встановлено, будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, проходячи військову службу на посаді водія-заправника автомобільного взводу матеріального забезпечення роти матеріального забезпечення батальйону логістики військової частини НОМЕР_1 , перебуваючи на території розташування підрозділів військової частини НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2 , передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, однак легковажно розраховуючи на їх відвернення, у порушення ст.2, 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст.1, 3, 7 Закону України «Про правовий режим майна в Збройних Силах України», п.13 «Положення про порядок обліку, збереження, списання і використання військового майна у Збройних Силах України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.08.2000 №1225, зберігання каремату, сумки транспортної індивідуальної, шолому кевларового, бронежилету «Корсар», спального мішку, укомплектовану аптечку першої допомоги, не забезпечив та всупереч вищевказаних вимог чинного законодавства, ввірені йому та отримані ним для службового користування каремату, сумки транспортної індивідуальної, шолому кевларового, бронежилету «Корсар», спального мішку, укомплектовану аптечку першої допомоги на зберігання до військової частини не здавав та у порушення порядку збереження та використання майна, ОСОБА_3 залишив без нагляду ввірене у службове користування військове майно, яке перебувало на відповідному інвентарному обліку речової служби та підлягало поверненню після користування ним до військової частини НОМЕР_1 . Унаслідок чого, через незрозуміле ставлення до виконання своїх службових обов'язків, ОСОБА_3 допустив втрату ввіреного йому для службового користування іншого військового майна, а саме: каремату, сумки транспортної індивідуальної, шолому кевларового, бронежилету «Корсар», спального мішку, укомплектовану аптечку першої допомоги, чим спричинив шкоду військовій частині НОМЕР_1 у розмірі 9988,51 грн.
Своїми діями ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 413 КК України: втрату ввіреного для службового користування іншого військового майна, внаслідок порушення правил його зберігання, вчинене в умовах воєнного стану.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 повністю визнав себе винним в обсязі пред'явленого йому обвинувачення, щиро розкаявся у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення та докладно розповів про обставини його вчинення, активно сприявши його розкриттю. Про вказані обставини також зазначено і в обвинувальному акті. Обвинувачений ОСОБА_3 також зазначив, що розуміє наслідки закриття кримінального провадження у зв'язку зі звільненням від кримінальної відповідальності на підставі ст. 45 КК, та надав суду свою згоду на закриття кримінального провадження з цих підстав.
Прокурор у судовому засіданні висловила думку про можливість закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_3 за нереабілітуючими підставами - на підставі ст. 45 КК, у зв'язку з дійовим каяттям, оскільки обвинувачений щиро покаявся, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення та відшкодував завдані збитки в повному обсязі.
Представник потерпілої юридичної особи у судовому засіданні підтримала клопотання обвинуваченого, зазначила, що дійсно обвинувачений щиро покаявся, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення та відшкодував завдані збитки в повному обсязі.
Встановлені обставини
ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.413 КК України, яке в силу ч.4 ст.12 КК є нетяжким злочином, та відповідно до примітки до ст. 45 КК не включене до переліку корупційних кримінальних правопорушень та кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією. Крім того, вчинене ОСОБА_3 кримінальне правопорушення не відноситься і до порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
З довідки про судимість вбачається, що ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності не притягувався. Таким чином наведені дані свідчать про те, що ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення за ч.3 ст.413 КК України вперше. Також внаслідок вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_3 повністю відшкодовав завдані збитки.
Мотиви, з яких суд виходив при постановлені ухвали
Суд, заслухавши думки учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, дійшов висновку про звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності та про закриття кримінального провадження з таких підстав.
Пунктом 1 частини 2 статті 284 КПК встановлено, що кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 288 КПК, суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Частиною 8 статті 284 КПК встановлено, що закриття кримінального провадження у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності не допускається, якщо обвинувачений проти цього заперечує, в цьому разі кримінальне провадження продовжується в загальному порядку, передбаченому цим Кодексом.
Як було встановлено, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.413 КК України, яке в силу ст. 12 КК відноситься до категорії нетяжких злочинів.
Відповідно до ст. 45 КК, особа, яка вперше вчинила кримінальний проступок або необережний нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень або кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона після вчинення кримінального правопорушення щиро покаялася, активно сприяла розкриттю кримінального правопорушення і повністю відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.
Отже, саме формулювання вказаних положень ст. 45 КК, п. 1 ч. 2, ч. 8 ст. 284, ч. 3 ст. 288 КПК, свідчить про те, що вони є імперативними та не залежить як від думок учасників судового провадження, так і від розсуду суду. Тому у випадку встановлення усіх обставин, які є підставою для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності з цих підстав, та при наявності його згоди на це, незалежно від визнання ним своєї вини, то суд зобов'язаний прийняти рішення про звільнення його від кримінальної відповідальності та про закриття кримінального провадження, незалежно від думок учасників судового провадження.
Таким чином, приймаючи до уваги те, що ОСОБА_3 вперше вчинив необережний нетяжкий злочин, який не є корупційним кримінальним правопорушенням та кримінальним правопорушення, пов'язаним з корупцією, а також не є порушенням правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керувала транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебувала під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, щиро розкаявся в його вчиненні, активно сприяв його розкриттю, завдані збитки були відшкодовані у повному обсязі, та дав суду свою згоду на закриття кримінального провадження щодо нього з нереабілітуючих підстав, суд вважає, що ОСОБА_3 необхідно звільнити від кримінальної відповідальності на підставі ст. 45 КК України, у зв'язку з дійовим каяттям.
Оскільки суд дійшов висновку про звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності, то кримінальне провадження відносно нього має бути закрите на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК.
Витрати на залучення експертів відсутні.
Речові докази суду не надавались.
Керуючись ст. 45 КК, ст. 284, 285, 288, 314 КК України, суд
постановив:
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_3 , обвинуваченого за ч.3 ст.413 КК України, від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям на підставі ст. 45 КК України.
Кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025150010003148, за обвинуваченням ОСОБА_3 за ч.3 ст.413 КК України закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, у зв'язку з його звільненням від кримінальної відповідальності.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду через Снігурівський районний суд Миколаївської області протягом семи днів з дня її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення Миколаївським апеляційним судом.
Повна ухвала складена та оголошена 18 червня 2025 року о 15:30.
Суддя ОСОБА_1