Справа № 203/4009/25
1-кс/0203/2446/2025
16 червня 2025 року Центральний районний суд міста Дніпра в складі:
слідчого судді - ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро клопотання старшого слідчого СВ ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором, про арешт майна, заявлене в рамках кримінального провадження №12025042110001677-
До Центрального районного суду міста Дніпра надійшло вищезазначене клопотання слідчого, заявлене у рамках кримінального провадження №12025042110001677, про арешт майна.
Перевіривши викладені в клопотанні доводи та дослідивши матеріали справи, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Відповідно ч.1 ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Згідно п.7 ч.2 ст.131 КПК України одним із заходів такого забезпечення є арешт майна.
Частинами 1,3 ст.132 КПК України встановлено, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно п.1 ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Частиною 3 ст.170 КПК України передбачено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно ч.ч.1,2 ст.167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.
Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Частинами 1,2 ст.168 КПК України передбачено, що тимчасово вилучити майно може кожен, хто законно затримав особу в порядку, передбаченому статтями 207, 208, 298-2 цього Кодексу. Кожна особа, яка здійснила законне затримання, зобов'язана одночасно із доставленням затриманої особи до слідчого, прокурора, іншої уповноваженої службової особи передати їй тимчасово вилучене майно. Факт передання тимчасово вилученого майна засвідчується протоколом.
Тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
Згідно ч.3 ст.208 КПК України встановлено, що уповноважена службова особа, слідчий, прокурор може здійснити обшук затриманої особи з дотриманням правил, передбачених частиною 7 статті 223 і статтею 236 цього Кодексу.
В свою чергу ч.7 ст.236 КПК України передбачено, що під час проведення обшуку слідчий має право тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження.
Під час розгляду клопотання встановлено та вбачається з долучених до нього матеріалів, що СВ ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025042110001677, відомості за яким внесено до ЄРДР 12.06.2025 року з правовою кваліфікацією за ч.4 ст.296 КК України.
13.06.2025 року ОСОБА_4 було затримано в порядку ст.208 КПК України та в цей же день повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України, за фактом грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю (хуліганство), із застосуванням іншого предмету, спеціального пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень.
13.06.2025 року під час затримання в порядку ст.208 КПК України ОСОБА_4 та проведення його особистого обшуку, в нього було виявлено та вилучено: ремінь із тканини зеленого кольору; павербанк білого кольору; чоловічу сумку чорного кольору; банківську картку № НОМЕР_1 ; ланцюг з металу жовтого кольору, які поміщені до спец.пакету №PSP 3246952; предмет, зовні схожий на патрон, який поміщено до спец.пакету №ІCR 0242124.
Постановою слідчого від 13.06.2025 року вилучені предмети та речі було визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.
В наданому клопотанні слідчий, з метою збереження вилучених предметів та речей, просив накласти арешт на останні.
Перевіряючи доводи клопотання, слідчий суддя враховує, що надані до нього матеріали кримінального провадження в достаній мірі свідчать про факт вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України, про підозру у вчиненні якого було повідомлено ОСОБА_4 .
Також слідчий суддя враховує, що з огляду на обставини вчинення кримінального правопорушення, вилучений у ОСОБА_4 предмет, зовні схожий на патрон, може відноситись до бойових припасів, носіння та зберігання яких без передбаченому законом дозволу забороняється, а відповідно, відноситись до предмету кримінального правопорушення, передбаченого ст.263 КК України.
За вказаних обставин, слідчий суддя вважає, що вилучений предмет, зовні схожий на патрон, відповідає критеріям речових доказів, визначеним ст.98 КПК України та має суттєве значення для кримінального провадження і можуть бути використані в якості доказів щодо обставин, які підлягають доказуванню у ньому в силу ст.91 КПК України.
З урахуванням вищенаведеного, з метою запобігання ризикам відчуження, переховування або знищення цього речового доказув, забезпечення проведення необхідних експертних досліджень, слідчий суддя приходить до висновку про наявність передбачених ч.1, п.1 ч.2, ч.3 ст.170 КПК України підстав для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту.
В частині накладення арешту на інші вилучені в ході особистого обшуку ОСОБА_4 речі та предмети, слідчий суддя враховує, що санкція ч.4 ст.296 КК України, яка інкримінується підозрюваному, не передбачає додаткового покарання у вигляді конфіскації майна. Відомостей щодо заявленого цивільного позову у кримінальному провадженні долучені до клопотання матеріали не містять.
В наданому клопотанні слідчим не обгрунтував яке доказове значення для кримінального провадження, обставин, що підлягають доказуванню в силу ст.91 КПК України, мають вилучені у підозрюваного ремінь із тканини зеленого кольору; павербанк білого кольору; чоловіча сумка чорного кольору; банківська картка № НОМЕР_1 ; ланцюг з металу жовтого кольору.
В зв'язку з цим, в задоволенні клопотання в цій частині слід відмовити.
Керуючись ст.ст.131,132,170-172,175,309,369-372 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання слідчого задовольнити частково.
Накласти арешт на вилучений 13 червня 2025 року під час особистого обшуку підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , предмет, зовні схожий на патрон, який поміщено до спец.пакету №ІCR 0242124;
із забороною відчуження, розпорядження та користування останнім.
В частині накладення арешту на вилучені у підозрюваного ремінь із тканини зеленого кольору; павербанк білого кольору; чоловічу сумку чорного кольору; банківську картку № НОМЕР_1 ; ланцюг з металу жовтого кольору, які поміщені до спец.пакету №PSP 3246952 - в задоволенні клопотання відмовити.
Згідно ч.3 ст.173 КПК України відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.
Ухвала в частині арешту відповідно до ч.1 ст.175 КПК України виконується негайно слідчим, прокурором та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Арешт майна може бути скасовано повністю або частково з підстав та в порядку, передбачених ст.174 КПК України.
Слідчий суддя ОСОБА_1