16 червня 2025 року
м. Київ
cправа № 925/636/22(925/25/25)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Картере В.І. - головуючий, Огороднік К.М., Пєсков В.Г.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Другого відділу ДВС у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2025 (колегія суддів у складі: Козир Т.П., Доманська М.Л., Пантелієнко В.О.)
та рішення Господарського суду Черкаської області від 20.03.2025 (суддя Дорошенко М.В.)
у справі № 925/636/22(925/25/25)
за позовом ОСОБА_1
до Другого відділу ДВС у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)
за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області
про стягнення 19761,93 грн,
Другий відділ ДВС у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 13.06.2025 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2025 та рішення Господарського суду Черкаської області від 20.03.2025 у справі №925/636/22(925/25/25).
Здійснивши перевірку касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, Верховний Суд дійшов висновку, що в прийнятті касаційної скарги слід відмовити з наступних підстав.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).
Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Відтак, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (за змістом рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").
Отже, у Верховного Суду є право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у ч. 1 ст. 293 ГПК України, і це повністю узгоджується з положеннями ст. 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.
Разом з тим передбачені пп. "а"-"г" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України випадки касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є виключенням із загального правила і відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку буде порушено принцип "правової визначеності".
Використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи" тощо, не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи з високого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
За змістом ч. 7 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
На момент звернення з позовом до суду статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2025 встановлений у розмірі 3028,00 грн.
Предметом спору в цій справі є стягнення коштів в розмірі 19761,93 грн, що значно менше ніж 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2025 (302800,00 грн).
У поданій касаційній скарзі Другий відділ ДВС у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) просить відкрити касаційне провадження за цією скаргою, проте не наводить обґрунтувань щодо наявності підстав, передбачених пп. "а - г" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України для прийняття та розгляду Верховним Судом касаційної скарги на судові рішення у справах за ціною позову, що не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Другого відділу ДВС у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2025 та рішення Господарського суду Черкаської області від 20.03.2025 у справі №925/636/22(925/25/25) на підставі п. 1 ч. 1 ст. 293 ГПК України, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі №925/636/22(925/25/25) за касаційною скаргою Другого відділу ДВС у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2025 та рішення Господарського суду Черкаської області від 20.03.2025
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Картере
Судді К. Огороднік
В. Пєсков