11 червня 2025 року м. ЧернівціСправа № 926/1581/25
Господарський суд Чернівецької області у складі судді Володимира Байталюка, за участю секретаря судового засідання Лілії Кушлак, розглянувши матеріали справи
за позовом благодійної організації «БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД «ПРАЙД»
до ОСОБА_1
про стягнення грошових коштів у розмірі 520000,00 грн
Представники сторін:
від позивача - ОСОБА_2 ;
від відповідачки - не з'явився.
1. Короткий зміст позовних вимог.
Благодійна організація «БЛАГОДІЙНЙ ФОНД «ПРАЙД» (01135, м. Київ, вул. Павлівська, буд. 29, код ЄДРПОУ 44804035) звернулась з позовом до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у змісті якого просить суд стягнути з відповідачки грошові кошти в сумі 520000,00 грн у зв'язку з невиконанням відповідачкою договору поставки, який укладений сторонами в липні 2024 року у спрощеному порядку, та від якого відмовився позивач відповідно до статті 665 Цивільного кодексу України.
2. Хід розгляду справи та короткий зміст ухвал суду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.05.2025 позовну заяву передано на розгляд судді Байталюку В. Д.
Ухвалою суду від 19.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, а судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 11.06.2025.
06.06.2025 через підсистему «Електронний суд» від представниці позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконферцзв'язку поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою суду від 09.06.2025 задоволено заяву представниці позивача благодійної організації «БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД «ПАЙД» - Петренко Ірини Леонідівни про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Відповідачка - ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, конституційним правом на захист своїх прав не скористалася, причин неприбуття не повідомила, відзиву на позов не подала, про дату час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим відправленням.
Ухвала Господарського суду Чернівецької області була направлена ОСОБА_1 у відповідності до приписів Господарського процесуального кодексу України за адресою, зазначеною у позовній заяві та РНОКПП, відповідачці не вручено, причина невручення - за закінченням терміну зберігання. Крім того, відповідачку було повідомлено телефонограмою про дату та час слухання справи, що підтверджується матеріалами справи.
Згідно частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи.
Відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Пунктом 1 частини третьої статті 202 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідачки належним чином про розгляд судової справи і забезпечення її явки в судове засідання для реалізації нею права на судовий захист своїх прав та інтересів, а також беручи до уваги принципи змагальності та диспозитивності судового процесу, суд дійшов до висновку про наявність підстав для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.
Суд зазначає, що станом на дату ухвалення цього рішення у встановлений строк відповідачкою не надано відзиву на позовну заяву, про причини та/або намір вчинити відповідні дії суд не повідомляла.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (частина дев'ята статті 165 Господарського процесуального кодексу України).
Суд, заслухавши вступне слово представника позивача, з'ясувавши обставини справи, дослідив в порядку статей 209 і 210 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) докази у справі.
Представниця позивача у судовому засіданні, 11.06.2025, виступила з промовою (заключним словом), в якій посилалися на обставини і докази, досліджені у судовому засіданні та підтримала позовні вимоги в повному обсязі.
У судовому засіданні суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та оголошено перерву для виготовлення та проголошення скороченого (вступна та резолютивна частини) судового рішення.
11.06.2025 судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до статті 233 ГПК України.
Судом згідно з вимогами статей 222 і 223 ГПК України здійснювалося повне фіксування судового засідання технічними засобами та секретарем судового засідання велися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.
3. Фактичні обставини справи, встановлені судом.
В липні 2024 року між благодійною організацією «БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД «ПРАЙД» (надалі - позивач), як покупцем, та фізичною особою-підприємцем Саранчук-Равлюк Оленою Валеріївною (надалі - відповідач), як постачальником, було досягнуто усної домовленості щодо поставки станцій супутникового зв'язку Starlink в кількості 7 шт. загальною вартістю 98000,00 грн за рахунком на оплату № 431 від 22.07.2024 та зарядних станцій EcoFlow Delta Max 2000 в кількості 10 шт. загальною вартістю 422 000,00 грн за рахунком на оплату № 440 від 23.07.2024. Сторонами було погоджено строк поставки - протягом місяця з моменту оплати відповідних рахунків.
23.07.2024 благодійною організацією «БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД «ПРАЙД» на користь ОСОБА_1 було сплачено 98000,00 грн, як оплата по рахунку на оплату № 431 від 22.07.2024, що підтверджується платіжною інструкцією № 1040 від 23.07.2024.
23.07.2024 благодійною організацією «БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД «ПРАЙД» на користь Саранчук-Равлюк Олени Валеріївни було сплачено 422000,00 грн, як оплата по рахунку на оплату № 440 від 23.07.2024, що підтверджується платіжною інструкцією № 1048 від 23.07.2024.
Відтак, грошові кошти за замовлений товар в загальному розмірі 520000,00 грн були перераховані позивачем на користь відповідача, як передоплата в повному обсязі - 100% вартості товару, однак відповідачем, як постачальником, замовлений товар до цього часу позивачу, як покупцю, поставлений не був.
25.03.2025 позивачем відповідачу було направлено претензію № 1, якою повідомлено відповідача про те, що благодійна організація «БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД «ПРАЙД» відмовляється від договорів щодо поставки відповідачем станцій супутникового зв'язку Starlink в кількості 7 шт. загальною вартістю 98000, 00 грн за рахунком на оплату № 431 від 22.07.2024 та зарядних станцій EcoFlow Delta Max 2000 в кількості 10 шт. загальною вартістю 422000, 00 грн за рахунком на оплату № 440 від 23.07.2024, у зв'язку з чим просить повернути сплачені грошові кошти в загальному розмірі 520000,00 грн, перерахувавши їх позивачу за вказаними у претензії банківськими реквізитами. Зазначена претензія була отримана відповідачем 02.04.2025, що підтверджується роздруківкою з сайту «Укрпошта» за трекінговим номером. Однак, жодної відповіді відповідачем позивачу до цього часу не надано.
На день подання позову до Господарського суду Чернівецької області грошові кошти відповідачем позивачу так і не були повернуті, у зв'язку з чим позивач задля захисту своїх порушених прав звернувся з цим позовом до суду.
4. Мотиви, якими керується суд та застосоване ним законодавство.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною першою статті 181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України.
За загальним правилом договір викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. При цьому відповідно до частини другої статті 184 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
У свою чергу, згідно з положеннями частини другої статті 638 Цивільного кодексу України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною, а за змістом частини першої статті 639 Цивільного кодексу України: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (частина перша статті 639 ЦК України); якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України та статті 509 Цивільного кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (частина перша статті 174 ГК України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 ЦК України).
Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частини четвертої статті 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Відповідно до частини сьомої статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
За змістом частини першої статті 181 Господарського кодексу України господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
За приписами статті 206 Цивільного кодексу України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів. Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.
Відповідно до частин першої, п'ятої та шостої статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Згідно статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відтак, між благодійною організацією «БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД «ПРАЙД» та ФОП Саранчук-Равлюк Оленою Валеріївною фактично укладено договір поставки у спрощеному порядку, в результаті чого між сторонами виникли правовідносини щодо поставки товару.
Відповідно до частини першої статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Стаття 525 Цивільного кодексу України визначає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як вже зазначалось вище, відповідачем так і не було поставлено позивачу оплачений товар. Відсутність дій відповідача щодо поставки товару надає позивачу право на «законне очікування», що йому будуть повернуті попередньо сплачені ним кошти. Не повернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Брумареску проти Румунії». «Пономарьов проти України», «Агрокомплекс проти України»).
Відповідно до частини першої статті 665 Цивільного кодексу України у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.
Частиною другою статті 693 Цивільного кодексу України передбачено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Відповідно до частини першої та частини другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Таким чином, враховуючи, що позивач відмовився від усної домовленості щодо поставки йому відповідачем замовленого товару у зв'язку з грубим порушенням договірних зобов'язань з боку відповідача, то перерахована позивачем сума коштів є майном (грошовими коштами), набутими відповідачем без достатньої правової підстави.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18) та від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17 (провадження № 14-32цс19) зроблено висновок, що предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до частини першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Згідно із частиною третьою статті 651 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Відповідно до частини четвертої статті 653 Цивільного кодексу України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
У пункті 3 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України визначено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.
Тлумачення частини третьої статті 651, частини четвертої статті 653, пункту 3 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України свідчить, що якщо одна із сторін договору передала у власність іншій стороні певне майно (сплатила кошти) і судом встановлено порушення еквівалентності зустрічного надання внаслідок невиконання або неналежного виконання своїх обов'язків однієї із сторін, сторона, що передала майно (сплатила кошти), має право вимагати повернення переданого іншій стороні в тій мірі, в якій це порушує погоджену сторонами еквівалентність зустрічного надання. Тобто, якщо сторона яка вчинила виконання, проте не отримана зустрічного надання в обсязі, який відповідає переданому майну (сплаченим коштам) і згодом відмовилася від договору, то вона може вимагати від сторони, яка порушила договір і не здійснила зустрічне надання, повернення майна (коштів) на підставі пункту 3 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України (аналогічні висновки, викладені у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25.03.2020 у справі № 537/4259/15-ц, від 31.03.2021 у справі № 363/3555/17, від 22.12.2021 у справі № 465/579017).
Таким чином, із змісту статті 1212 Цивільного кодексу України вбачається, що підставою виникнення зобов'язання, визначеного даною нормою, є сукупність наступних умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав, або коли така підстава згодом відпала. До таких підстав відноситься також випадок, коли зобов'язання було припинено на вимогу однієї із сторін, якщо це допускається договором або законом. Зокрема, внаслідок відмови кредитора від прийняття виконання у зв'язку тим, що виконання зобов'язання втратило інтерес для нього через прострочення боржника.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 910/9055/17.
Зважаючи на те, що сторони відмовились від виконання договору, укладеного в спрощений спосіб: зі сторони відповідача ця відмова виразилась у формі непоставки оплаченого позивачем товару в обумовлений сторонами строк, зі сторони позивача ця відмова була виражена шляхом направлення позивачу претензії про повернення коштів, у зв'язку з простроченням боржника. Таким чином, сума грошових коштів, яка сплачена позивачем із посиланням на відповідний правочин, від якого відмовились сторони, є такою, що набута відповідачем без достатніх правових підстав, та підлягає поверненню на користь позивача за правилами статті 1212 Цивільного Кодексу України.
Враховуючи вищезазначені обставини та норми чинного законодавства, оскільки відповідач у визначений законодавством та договором строк не здійснив поставку оплаченого товару та не повернув позивачу отримані кошти, то в судовому порядку позивач правомірно просить стягнути з відповідачки безпідставно отримані нею кошти у розмірі 520000,00 грн.
Щодо статусу фізичної особи Саранчук-Равлюк Олени Валеріївни суд зазначає наступне.
Згідно статті 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, у тому числі й фізичні особи, які не є підприємцями. Випадки, коли справи у спорах, стороною яких є фізична особа, шо не є підприємцем, підвідомчі господарському суду, визначені статтею 20 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності.
На момент укладення сторонами договору поставки Саранчук-Равлюк О. В. мала статус фізичної особи-підприємця. Таким чином, договори поставки з позивачем укладались нею як суб'єктом підприємницької діяльності в ході здійснення підприємницької діяльності.
Відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідач 31.08.2024 припинила підприємницьку діяльності фізичної особи-підприємця на підставі власного рішення (номер запису 2010350060001493992).
Згідно зі статтею 52 Цивільного кодексу України фізична особа-підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
За змістом статей 51, 52, 598-609 Цивільного кодексу України, статей 202-208 Господарського кодексу України, статті 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» однією з особливостей підстав припинення зобов'язань для ФОП є те, що у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. ФОП відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.10.2019 у справі № 127/23144/18 та в постановах Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 910/8729/18, від 05.06.2019 у справі № 904/1083/18, від 09.10.2019 у справі № 127/23144/18.
Відтак, зобов'язання відповідача із втратою його статусу як ФОП не припинились і вона як фізична особа відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними зі своєю підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Допустимих доказів у спростування вищевикладеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.
Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 520000,00 грн, відповідачкою не спростовані та не заперечуються, підтверджуються наявними доказами та підлягають задоволенню.
5. Розподіл судових витрат.
Відповідно до частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи обґрунтованість позову, судовий збір в розмірі 7800,00 грн підлягає стягненню з відповідачки на користь благодійної організації «БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД «ПРАЙД».
Керуючись статтями 129, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов благодійної організації «БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД «ПРАЙД» до Саранчук-Равлюк Олени Валеріївни про стягнення грошових коштів у розмірі 520000,00 грн задовольнити.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь благодійної організації «БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД «ПРАЙД» (01135, м. Київ, вул. Павлівська, буд. 29, код ЄДРПОУ 44804035) грошові кошти в сумі 520000,00 грн та 7800,00 грн судового збору.
Позивач - благодійна організація «БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД «ПРАЙД» (01135, м. Київ, вул. Павлівська, буд. 29, код ЄДРПОУ 44804035).
Відповідач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 18.06.2025.
Суддя Володимир БАЙТАЛЮК
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/