Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"18" червня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/1042/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Мужичук Ю.Ю.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ “ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ “ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ»
до Дикань Надії Миколаївни
про стягнення коштів
без виклику учасників справи
ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ “ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ “ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» звернулось до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить суд:
- стягнути з відповідача суму заборгованості за Кредитним договором № 011/1154/00825796 від 24 лютого 2020р. в розмірі 29 283,79 грн, з яких:
- 23382,59 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу;
- 5901,20 грн - сума заборгованості за відсотками.
- стягнути з відповідача понесені судові витрати у розмірі 3 028,00 грн.
Позов обґрунтовано неналежним виконанням умов Кредитного договору № 011/1154/00825796 від 24 лютого 2020р.
Розглядати справу позивач просив у порядку спрощеного позовного провадження.
Частиною 8 ст. 176 ГПК України визначено, що суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру.
Судом здійснено запит до Єдиного державного демографічного реєстру стосовно місцезнаходження відповідача ОСОБА_1 та згідно відповіді №1237603 від 27.03.2025 за вказаними судом параметрами фізичну особу не знайдено.
27.03.2025 судом здійснено запит до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області з метою визначення місцезнаходження відповідача Дикань Надії Миколаївни.
03.04.2025 від Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області надійшла відповідь на запит (вх. № 8343), згідно якої місце проживання відповідача зареєстроване з 22.08.1996 за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
У відповідача на час розгляду справи відсутній електронний кабінет, тому ухвала про відкриття провадження у справі від 07.04.2025 направлена судом за адресою відповідача - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ), яка збігається із адресою, зазначеною у Єдиному державному демографічному реєстрі, як адреса реєстрації.
Проте вказана ухвала повернулась до суду з відміткою про невручення, а саме “адресат відсутній за вказаною адресою».
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.04.2025 витребувано у Міністерства соціальної політики України в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб та місце реєстрації на підконтрольній Україні території щодо фізичної особи ОСОБА_1 . У разі встановлення факту перебування фізичної особи ОСОБА_1 на обліку (реєстрації) в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб, витребувати у Міністерства соціальної політики України наступні відомості: дані про фактичне місце проживання особи на дату звернення; адреса, за якою із внутрішньо переміщеною особою може вестися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції, та номер телефону.
30.05.2025, у зв'язку із тим, що відповіді від Міністерства соціальної політики України Господарським судом Харківської області направлено ухвалу суду від 22.04.2025 повторно.
03.06.2025 на електронну адресу Господарського суду Харківської області від Міністерства соціальної політики України надійшов лист згідно супровідного листа за вх. №13229, в якому повідомлено, що згідно з відомостей, внесених до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 09.03.2023 числіться внутрішньо переміщеною особою за адресою: АДРЕСА_3 , з 09.03.2023.
03.06.2025 Господарським судом Харківської області направлено на адресу відповідача ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 , вказаної у відповіді Міністерства соціальної політики України на запит суду.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.04.2025 відповідачу згідно статті 165 ГПК України, встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов.
Проте відповідачу вказана ухвала вручена не була та повернута відділенням поштового зв'язку до суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою" 16.04.2025, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою поштового відділення.
Також, повернута 13.06.2025 на адресу суду й ухвала суду, направлена на адресу відповідача ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 , вказану у відповіді Міністерства соціальної політики України, зокрема із довідкою поштового відділення від 02.06.2025: «адресат відсутній за вказаною адресою.».
Згідно з ч. 7 ст. 120 ГПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, в тому числі, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження.
Суд зазначає, про те, що аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах: Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18); Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б та від 18.03.2021 у справі №911/3142/19, зокрема, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку суду.
Відповідно до змісту ч. 3 ст. 242 ГПК України рішення суду надсилаються учасникам справи в електронній формі, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса в особи відсутня.
За визначенням п. 4, п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Отже, з моменту проставлення у поштовому повідомленні відмітки починається обрахунок строку, обумовленого статтею 251 ГПК України, для подачі відповідачем відзиву.
Ухвалу суду від 07.04.2025 про відкриття провадження у справі №922/1042/25 повернуто відділенням поштового зв'язку до суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою" 02.06.2025.
Відтак, днем вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у цій справі є 02.06.2025.
Отже, відповідач мав право подати до суду відзив на позовну заяву не пізніше 17.06.2025 (останній день на подання відзиву).
Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк та відзив на позов із викладенням своєї правової позиції не надав, про розгляд справи повідомлений належним чином, відтак, у відповідності до ч.9 ст. 165 ГПК України суд дійшов до висновку про розгляд справи за наявними матеріалами.
Також, всі ухвали суду у цій справі оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Відтак, господарський суд констатує, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд даної справи господарським судом.
Разом з цим, судом враховується, що за приписами статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне:
24.02.2020 між Акціонерним товариством "Райффайзен Банк" (далі - Банк/Кредитор) та Фізичною особою підприємцем Дикань Надією Миколайовною (далі - Позичальник, Відповідач) укладено кредитний договір №011/1154/00825796 (далі - Договір, а.с. №7-14).
Відповідно до п. 1.1. Кредитного договору Кредитор зобов'язується надати Позичальнику кредитні кошти надалі (Кредит) в формі Невідновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування в сумі 107 000,00 грн (сто сім тисяч гривень 00 коп) (надалі - Ліміт), а Позичальник зобов'язується використати Кредит за цільовим призначенням, повернути Кредитору суму Кредиту, сплатити Проценти та комісії, а також виконати інші зобов'язання, визначені Договором.
Пунктом 1.2. Кредитного договору передбачено, що кінцевий термін надання Кредиту 24.04.2020 - становить останній день, коли Позичальник може звернутися до Кредитора з метою отримання Кредиту.
Згідно з п. 1.3. Кредитного договору кінцевий термін погашення Кредиту - 24.02.2023, або інша дата визначена відповідно до пункту 5.4. або статті 8 Договору (останній день строку користування Кредитом, до закінчення якого Позичальник зобов'язаний здійснити Погашення заборгованості за Договором в повному обсязі).
Пунктом 1.4. Кредитного договору сторони погодили, що Кредит надається Позичальнику на розвиток бізнесу, а саме: фінансування витрат, пов'язаних з веденням господарської діяльності Позичальника, за винятком та надання або повернення фінансової допомоги.
Відповідно п.п. 3.1.3. п. 3.1. Кредитного договору передбачено, що обов'язковими умовами надання Позичальнику Кредиту або його частини (траншу) є, зокрема, наявність Поточного рахунку.
У розділі “Визначення термінів» Кредитного договору поточним рахунком Позичальника зазначено № НОМЕР_1 , відкритий в АТ “Райффайзен Банк Аваль», код Банку 380805.
На виконання п. 3.1. Кредитного договору, Банком було перераховано на рахунок № НОМЕР_1 Позичальнику кредитні кошти в сумі 107 000,00 грн.
Факт отримання Позичальником кредитних коштів підтверджується випискою по особовому рахунку Позичальника (а.с. №17).
Тобто банк належним чином виконав свої зобов'язання за Кредитним договором визначені п. 3.1. даного Договору.
Згідно п. 2.1. Кредитного договору протягом строку фактичного користування Кредитом до Кінцевого терміну погашення Кредиту, визначеного пунктом 1.3. Договору включно Позичальник зобов'язаний щомісяця сплачувати Кредитору проценти, сума яких розраховується на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 22% річних. Розмір процентної ставки може змінюватися в порядку та випадках, передбачених цим Договором.
Відповідно до п. 2.2. Кредитного договору у випадку неповернення Кредиту в кінцевий термін погашення Кредиту, Позичальник зобов'язаний сплатити Кредитору Проценти, що розраховуються на основі процентної ставки в розмірі 22% річних та нараховуються на залишок фактичної заборгованості за Кредитом (в т.ч. простроченої) з дня, наступного за Кінцевим терміном погашення Кредиту до дня фактичного погашення Кредиту.
Пунктом 5.2. Кредитного договору визначено, що Позичальник здійснює повернення Кредиту та сплату Процентів щомісячно ануїтетними (однаковими) платежами в розмірах згідно з Графіком. Ануїтетний платіж включає в себе повернення частини основної суми Кредиту та сплату Процентів за його використання.
Позичальник зобов'язується здійснювати погашення Кредиту та Процентів ануїтетними платежами у валюті Кредиту кожного місяця, 24 числа (надалі - Дата платежу), та при погашенні заборгованості за Кредитом в повному обсязі. При простроченні погашення ануїтетного платежу Проценти, нараховані на суму простроченої заборгованості за Кредитом за період прострочення, в тому числі, визначені п. 2.2. Договору, підлягають сплаті додатково до сум, передбачених Графіком. При цьому, у разі нездійснення погашення Кредиту в Кінцевий термін погашення Кредиту проценти, передбачені п. 2.2. Договору, нараховуються та сплачуються Позичальником за період з дати Кінцевого терміну погашення Кредиту (включно) по календарний день, що передує дню фактичного погашення заборгованості за Договором в повному обсязі (п. 5.3. Кредитного договору).
Відповідно до п. 6.2. Кредитного договору Позичальник зобов'язаний письмово повідомити Кредитора про будь-які зміни у юридичному стані та фінансово-господарській діяльності Позичальника, що можуть вплинути на виконання ним зобов'язань за Договором та/або на права Кредитора, визначені Договором, у строк, що не перевищує десяти календарних днів з дати настання таких обставин, якщо інше не передбачене пунктом 6.4. Договору Позичальник зобов'язаний повідомити Кредитора, зокрема про прийняття рішення про припинення підприємницької діяльності Позичальника.
Пунктом 8.1. кредитного договору передбачено, що у разі настання обставин Дефолту (невиконання або неналежного виконання Позичальником своїх зобов'язань за Договором та/або Договором забезпечення, а також інші обставини, які, на думку Кредитора, свідчать про те, що зобов'язання Позичальника за Договором не будуть виконані), Кредитор має безумовне право на власний розсуд без необхідності укладення будь-яких додаткових угод/договорів про зміни скасувати або встановити розмір Ліміту в розмірі фактичної заборгованості Позичальника за Кредитом., вимагати дострокового повного/часткового Погашення заборгованості.
Відповідно до п. 8.2. Кредитного договору Кредитор має право скористатись правами, зазначеними в пункті 8.1. Договору та пред'явити Позичальнику відповідні вимоги при настанні, зокрема, порушення Позичальником строків виконання або невиконання будь-яких грошових зобов'язань за Договором.
Пунктом 12.1. Кредитного договору передбачено, що Договір вступає в силу з моменту його підписання Сторонами і скріплення печаткою Кредитора діє до повного виконання ними прийнятих зобов'язань за Договором.
Згідно з п. 11.5. Кредитного договору встановлено, що до правовідносин, в тому числі пов'язаних з виконанням Позичальником зобов'язань за Договором, застосовується строк позовної давності тривалістю у п'ять років.
Позивач вказує, що відповідач зобов'язання з повернення кредитних коштів не виконував, у зв'язку із чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 29283,79 грн, з яких: 23382,59 грн - заборгованість за кредитом та 5901,20 грн - заборгованість за відсотками.
24.07.2024 між АТ "Райффайзен Банк" та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" (далі - ТОВ "ФК "ЄАПБ", Позивач) укладено Договір відступлення права вимоги № 114/2-72 (далі - Договір відступлення права вимоги), у відповідності до умов якого, АТ "Райффайзен Банк" передає (відступає) ТОВ "ФК "ЄАПБ" за плату, а ТОВ "ФК "ЄАПБ" приймає належні АТ "Райффайзен Банк" Права Вимоги до Боржників, вказані у Реєстрі(ах) Боржників (Портфель Заборгованості), (а.с. №30-34).
Згідно з п.2.2. Договору відступлення права вимоги, відступлення Новому кредитору Прав Вимоги відбувається за умови виконання Новим кредитором п. 3.2. Договору, та з моменту підписання Сторонами Реєстру(ів) Боржників. Внаслідок передачі (відступлення) Портфеля Заборгованості за цим Договором, Новий кредитор заміняє Первісного кредитора у Кредитних договорах і Договорах забезпечення, що входять до Портфеля Заборгованості і відповідно вказані у Реєстрі Боржників, та набуває прав грошових вимог Первісного кредитора, включаючи право вимагати від Боржників та Поручителів належного виконання всіх грошових та інших зобов'язань за Кредитними договорами та Договорами забезпечення (п.п.2.3. Договору відступлення права вимоги).
Відповідно до Реєстру Боржників №3 від 30.07.2024 до Договору відступлення права вимоги № 114/2-72 від 24.07.2024 (а.с. № 35), ТОВ "ФК "ЄАПБ" набуло права грошової вимоги до Відповідача за кредитним договором №011/1154/00825796 від 24 лютого 2020р. в сумі 29283.79 грн., з яких: 23382.59 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 5901.20 грн сума заборгованості за відсотками.
Пунктом 2.6. Договору відступлення права вимоги, визначено, що відступлення Прав Вимоги за Договором здійснюється без згоди Боржників за Кредитними договорами та/або Поручителів за Договорами забезпечення.
Відповідно п. 2.7. Договору відступлення права вимоги, визначено, що Протягом 10 календарних днів з Дати відступлення Прав Вимоги за цим Договором АТ “Райффайзен Банк» здійснює розсипку повідомлень Боржникам та Поручителям про відступлення ТОВ “ФК “ЄАПБ» Прав Вимоги згідно діючого законодавства України.
Всі нарахування, що відбувались до дати отримання ТОВ “ФК “ЄАПБ» права грошової вимоги здійснювались безпосередньо АТ “Райффайзен Банк» станом на день відступлення права вимоги ТОВ “ФК “ЄАПБ» не здійснювалося жодних додаткових нарахувань, умови кредитного договору в односторонньому порядку не змінювалися.
Згідно з п. 5.5. Договору відступлення права вимоги з Дати відступлення Права Вимоги Новий кредитор приймає на себе всі ризики, пов'язані із подальшим стягненням заборгованості за Кредитними договорами та зверненням стягнення за Договорами забезпечення незалежно від стадії стягнення - судової чи позасудової, самостійно визначає способи стягнення заборгованості, що випливає із Прав Вимоги та звернення стягнення за Договорами забезпечення та здійснює їх на власний розсуд та ризик з урахуванням та дотриманням вимог чинного законодавства України.
Позивач зазначає, що в законодавстві України не передбачено обов'язку нового кредитора мати письмове підтвердження відправлення чи отримання боржником повідомлення про відступлення права вимоги. Дані листи ніяким чином не змінюють умов кредитних договорів, а носять лише інформаційний характер. При умові, що Відповідач з будь-яких підстав не отримав повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким Відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов'язання по сплаті заборгованості на рахунки Первісного Позикодавця, і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України.
Крім того, в разі сплати боржником коштів на погашення заборгованості на рахунки АТ "Райффайзен Банк", вони були б перераховані на рахунки ТОВ "ФК "ЄАПБ" та зараховані на погашення відповідної кредитної заборгованості.
Незважаючи на це, Відповідач не виконав свого обов'язку та припинив повертати наданий йому Кредит в строки, передбачені Кредитним договором.
З моменту отримання права вимоги до Відповідача, а саме з 26.07.2024 Позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.
Таким чином, як вказує позивач, ФОП Дикань Надія Миколаївна має непогашену заборгованість перед ТОВ "ФК "ЄАПБ" за кредитним договором Кредитним договором № 011/1154/00825796 від 24 лютого 2020 в сумі 29283,79 грн, яка складається з: суми заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 23382,59 грн та суми заборгованості за відсотками у розмірі 5901,20 грн.
Такі обставини, на думку Позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.
В той же час при прийнятті судом до розгляду даної позовної заяви судом встановлено, що на момент існування між сторонами договірних відносин відповідач був зареєстрований, як суб'єкт підприємницької діяльності, проте, що 31.01.2022 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис: 2004730060003000361 про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця Дикань Надії Миколайовни (РНОКПП НОМЕР_2 ) на підставі власного рішення.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала позицію щодо юрисдикції спору за позовом суб'єкта господарювання до фізичної особи, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, що виник при виконанні умов укладеного між ними господарського договору (постанови від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 13 лютого 2019 року у справі № 910/8729/18 (провадження № 12-294гс18), від 5 червня 2019 року у справі № 904/1083/18 (провадження № 12-249гс18).
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відтак норми процесуальних законів наведено тут і далі у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII “Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15 грудня 2017 року.
Статтею 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших відносин, крім справ, розгляд яких здійснюється за правилами іншого судочинства.
Разом з тим статтею 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено предметну та суб'єктну юрисдикцію господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції. Так, за частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.
Статтею 45 ГПК України встановлено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (як приклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті).
Відтак господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України спорів, у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.
Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 09.10.2019 у справі № 127/23144/18.
Таким чином, виходячи із суб'єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, а саме кредитного договору №011/1154/00825796 від 24 лютого 2020 року, зобов'язання за яким у відповідача із втратою його статусу як ФОП не припинились та наявна заборгованість, суд дійшов висновку про належність спору до господарської юрисдикції.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Спір у справі виник у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за кредитним договором.
Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч.ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Статтею 1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою, другою статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Частинами 1 - 3 статті 1056-1 Цивільного кодексу України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
В силу приписів ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до приписів ст. 525, 526 ЦК України, cт. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст. 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч.1 ст. 517 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Судом установлено, що 24.02.2020 між АТ "Райффайзен Банк Аваль" та ФОП Дикань Н.М. укладений кредитний договір №011/1154/00825796.
ФОП Дикань Н.М. отримала кредит на суму 107000,00 грн, що підтверджується випискою по рахунку за період з 24.02.2020 по 23.02.2021.
Проте відповідач кредитні кошти повернув частково у розмірі 83617,41 грн у зв'язку з чим виникла заборгованість за тілом кредиту 23382,59 грн. Також, Банком нараховані відсотки у розмірі 5901,20 грн, що відповідачем у справі не сплачені.
При цьому, 24.07.2024 між АТ "Райффайзен Банк" та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" (далі - ТОВ "ФК "ЄАПБ", Позивач) укладено Договір відступлення права вимоги № 114/2-72, за яким АТ "Райффайзен Банк" відступлено право вимоги за кредитним договором №011/1154/00825796 від 24 лютого 2020 року на користь позивача (новий кредитор).
Відповідно до Договору відступлення позивачем набуто прав кредитора до відповідача, зокрема, на суму 29283,79 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 23382,59 грн та заборгованість за відсотками за користування кредитом - 5901,20 грн.
Судом встановлено, що доказів виконання відповідачем зобов'язань з повернення Банку чи позивачу отриманих за Договором коштів матеріали справи не містять, при цьому перевіривши надані позивачем розрахунки сум заборгованості, суд дійшов висновку про їх арифметичну правильність та відповідність умовам Договору і положенням чинного законодавства України.
Враховуючи викладене, із урахуванням зазначених норм матеріального права, суд висновує, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Частиною 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
У відповідності до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно з ч. 2 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, доводів і тверджень позивача у встановленому законом порядку не спростував.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. (ч. ч. 1, 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідачем у встановленому законом порядку доводів і тверджень позивача не спростовано.
Положеннями ст. 86 Господарського процесуального кодексу України унормовано наступне. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.
Ураховуючи те, що позов задоволено повністю, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача повністю в сумі 3028,00 грн.
Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Судом також враховано, що в силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950 року, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.
Відповідно до пункту 10 частини третьої статті 2 ГПК України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.
Згідно з п.2 ч.3 ст. 2 ГПК України, основними засадами (принципами) господарського судочинства є: зокрема рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Як встановлено вище, відповідач у даній справі Дикань Надія Миколаївна є фізичною особою, яка здійснювала підприємницьку діяльність, проте на даний час припинила свою діяльність та не повинна повідомляти до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про зміну адреси реєстрації. Отже, оскільки відповідачка не має електронного кабінету в системі Електронний суд, з метою дотримання її прав на захист та повідомлення про відкриття Господарським судом Харківської області провадження у справі №922/1042/25, судом було здійснено запит до Міністерства соціальної політики України щодо її місцезнаходження.
Оскільки місцезнаходження відповідачки було повідомлено вказаною установою лише після повторного звернення суду, враховуючи строк направлення ухвали про відкриття провадження на зазначену адресу, суд вийшов за межі строку розгляду даної справи, визначеного ст.248 ГПК України, однак дотримався п.10 ч.2 ст.2 ГПК України та розглянув справу в розумний строк.
Керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 6, 11, 509, 525, 526, 530, 610-612, 599, 627-629, 1048, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, статтями 2, 5, 7, 11, 13, 14, 15, 73, 74, 80, 86, 129, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Дикань Надії Миколаївни ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий 03.08.1996, адреса для листування: АДРЕСА_3 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ “ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ “ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (вул. Симона Петлюри, буд. 30, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 35625014) заборгованість за Кредитним договором № 011/1154/00825796 від 24 лютого 2020р. в розмірі 29 283,79 грн, з яких:
- 23382,59 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу;
- 5901,20 грн - сума заборгованості за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий 03.08.1996, адреса для листування: АДРЕСА_3 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ “ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ “ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (вул. Симона Петлюри, буд. 30, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 35625014) судові витрати у розмірі 3 028,00 грн.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено "18" червня 2025 р.
Суддя Ю.Ю. Мужичук