ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
18.06.2025Справа № 910/4157/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Локотраст"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця"
третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Акціонерне товариство «Комерційний банк «Радабанк»
про стягнення 322 948,39 грн.
Без повідомлення (виклику) сторін.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Локотраст» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 322 948,39 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами Договору поставки № ЦЗВ-01-01424-01 від 02.05.2024, безпідставно отримано кошти за Банківською гарантією № 4324/15Г-Вз/0 від 23.04.2024, виданою АТ « Акціонерний банк «Радабанк».
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.04.2025 судом залишено позовну заяву без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків та встановлено спосіб їх усунення.
11.04.2025 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та залучено до участі у справі Акціонерне товариство «Комерційний банк «Радабанк» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.
18.04.2025 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач, заперечуючи проти позову зазначає, що на переконання позивача, станом на дату підписання Договору (02.05.2024), у відповідності до умов Договору, позивачем повинен був бути сформований запас виготовленого товару в обсязі, обумовленому Специфікацією № 1 до Договору, про що свідчить поставка товару позивачем по рознарядці № ЦЗВ-20/5771 від 15.11.2024, що підтверджується видатковою накладною № 116 від 13.12.2024. Відповідач зазначає, що виплата грошових коштів банком-гарантом відповідачу відбулася у зв'язку із настанням гарантійного випадку - неналежного виконання позивачем Договору в частині поставки товару в строк, передбачений Договором. Також відповідач зазначає, що Договір був укладений сторонами в період дії воєнного стану в Україні, а отже, ТОВ «Локотраст» на момент укладання Договору розуміло ризик настання несприятливих обставин, що можуть зашкодити виконанню Договору.
23.04.2025 представником третьої особи подано письмові пояснення.
20.05.2025 представником позивача подано письмові пояснення.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
02 травня 2024 року між Акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» АТ «Укрзалізниця» (далі - покупець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Локотраст» (далі - постачальник, позивач) укладено Договір поставки № ЦЗВ-01-01424-01 (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцю товар, відповідно до специфікації, що є невід'ємною частиною цього Договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей товар на умовах цього Договору.
Найменування товару: частини залізничних або трамвайних локомотивів чи рейкового рухомого складу; обладнання для контролю залізничного руху (запасні частини до тепловозів серії 2ТЕ116,2М62,2ТЕ10).
Кількість, асортимент, марка, рік виготовлення та виробник товару визначаються у специфікації до цього Договору (пункти 1.2-1.3 Договору).
Відповідно до п. 1.5 Договору постачальник гарантує, що товар належить йому на праві власності та не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов'язань, а також не є предметом будь-якого іншого обтяження чи обмеження, передбаченого законодавством України.
Згідно з п. 1.6 Договору постачальник гарантує, що товар є новим, таким, що не перебував у використанні. Терміни та умови його зберігання не порушені. Дата виробництва (виготовлення) товару не раніше 01.01.2024.
У відповідності до п. 4.1 Договору постачальник здійснює поставку товару автомобільним або залізничним транспортом на умовах СРТ (перевезення сплачено до…) пункт призначення - Київська обл., м. Фастів (або згідно рознарядки покупця) відповідно до Інкотермс у ред. 2020 року. У випадку наявності розбіжностей між умовами цього Договору та правилами Інкотермс у редакції 2020 року, умови цього Договору матимуть перевагу.
За умовами п. 4.2 Договору поставка товару проводиться партіями протягом строку дії Договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки покупця, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності покупця до приймання товару.
Строк поставки товару - протягом 30 календарних днів з моменту надання письмової рознарядки покупцем.
Місце поставки - Київська обл., м. Фастів (або згідно рознарядки покупця).
Право власності на товар переходить до покупця з дати поставки товару.
Згідно з п. 4.6 Договору датою поставки товару вважається дата підписання сторонами Акту прийому-передачі товару або видаткової накладної.
Загальна ціна Договору становить 5 382 473,20 грн. без ПДВ, крім того ПДВ 20% - 1 076 494,64 грн., усього з ПДВ - 6 458 967,84 грн. (п. 6.3 Договору).
Відповідно до п. 7.2 Договору оплата за кожну партію поставленого товару за цим Договором проводиться покупцем на 45 календарний день з дати поставки за умови оформлення та реєстрації податкової накладної, у відповідності до вимог законодавства України, відповідно до рахунку-фактури на поставлену партію товару, обумовлену згідно з п. 4.2 цього Договору при наявності документів, зазначених у п. 5.4 цього Договору.
У пункті 8.3.1 Договору сторонами узгоджено, що постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки та на умовах, що встановлені цим Договором.
У відповідності з п. 10.1-10.6 Договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором, якщо таке невиконання є наслідком дії обставин або подій непереборної сили, які виникли після укладення цього Договору та виникли поза волею сторін, зокрема: надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами цього Договору, обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, антитерористичними операціями, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, воєнний стан, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсія, піратство, безлад, вторгнення, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України. експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм. Ураган, торнадо, буревій повінь, нагромадження снігу, інші стихійні лиха та інші випадки передбачені законодавством України.
Сторони можуть додатково домовитися про обставини, що визнаються ними як обставини непереборної сили, шляхом підписання додаткової угоди до Договору, яка має бути виконана у письмовій формі та підписана уповноваженими представниками сторін і скріплена печатками.
Сторона, що не може виконати зобов'язання за цим Договором внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна протягом 5 робочих днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі, з подальшим наданням підтверджуючих документів у строк, що не перевищує 30 робочих днів. Належним доказом наявності вищезазначених обставин та їх тривалості є сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України або уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами.
Якщо будь-які обставини непереборної сили, що підтверджені у порядку, встановленому цим Договором, прямо спричинять несвоєчасність виконання Договору, то умови Договору можуть бути подовжені на строк, рівний тривалості цих обставин, про що сторони укладають додаткову угоду.
Якщо строк дії обставин непереборної сили продовжується більше ніж 60 календарних днів, кожна зі сторін в установленому порядку має право розірвати цей Договір.
Якщо сторона без поважних причин повідомила іншу сторону у строки, визначені п. 10.2 цього Договору, про виникнення (наявність) обставини непереборної сили та/або не надала підтверджуючі ці обставини документи, така сторона у подальшому не має права вимагати подовження умов цього Договору та звільнення від відповідальності, передбаченої за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим Договором.
Згідно з п. 11.1 Договору постачальник до підписання Договору зобов'язаний надати забезпечення виконання цього Договору у вигляді банківської гарантії у розмірі 5%, що становить 322 948,39 грн. від вартості цього Договору. Строк дії забезпечення цього Договору у вигляді банківської гарантії повинен бути дійсним з дня укладення Договору і обов'язково повинен перевищувати строк дії Договору не менше ніж на 1 календарний рік.
Пунктом 11.3 Договору визначено, що надана постачальником у якості забезпечення виконання Договору банківська гарантія повинна свідчити про безумовний та безвідкличний обов'язок банківської установи сплатити на користь покупця суму забезпечення у разі невиконання або неналежного виконання постачальником своїх зобов'язань за Договором, при цьому в гарантії строк розгляду вимоги покупця (бенефіціара) повинен становити не більше 5 робочих днів з дати отримання такої вимоги.
Відповідно до п. 11.8 Договору у разі порушення постачальником умов цього Договору, а саме невиконання та/або неналежного виконання ним своїх зобов'язань за цим Договором, у тому числі непоставки товару у термін, встановлений п. 4.2 цього Договору, покупець стягує забезпечення виконання Договору та/або має право в односторонньому порядку розірвати цей Договір, письмово повідомивши про це постачальника.
Договір діє з дня його укладення та протягом дії правового режиму воєнного стану в Україні, оголошеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 та продовженого відповідними Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, але не пізніше ніж до 31.12.2024.
Закінчення строку дії цього Договору не звільняє сторони від обов'язку виконання у повному обсязі взятих на себе за цим Договором зобов'язань щодо поставки та оплати товару, а також гарантійних зобов'язань на товар, в межах строків, визначених умовами цього Договору (п. 16.1 Договору).
23 квітня 2024 року Акціонерним товариством «Акціонерний банк «Радабанк» (далі - третя особа) видано Гарантію № 4324/15Г-Вз/0 (далі - Гарантія), за якою гарант безвідклично та безумовно зобов'язується протягом п'яти робочих днів з дати отримання належним чином оформленої вимоги сплатити повну (гарантовану) суму у розмірі 322 948,39 грн. у випадку невиконання або неналежного виконання принципалом своїх зобов'язань за Договором. Строк дії цієї гарантії до 31.01.2025 (включно).
В свою чергу, на виконання умов Договору, сторонами узгоджено Специфікацію № 1 на суму 6 458 967,84 грн., відповідно до якої рік виготовлення товару: не раніше 01.01.2024; виробник: ТОВ «Машинобудівний завод «Квік».
20.05.2024 позивачем отримано рознарядку про надання дозволу на поставку партії товару на загальну суму 1 993 035 грн. 18 коп. (строк поставки до 19.06.2024), яка виконана позивачем згідно видаткових накладних №5 від 10.06.2024 на суму 1 778 011 грн. 68 коп. та №8 від 14.06.2024 на суму 215 023 грн. 50 коп.
07.08.2024 позивачем отримав рознарядку про надання дозволу на поставку партії товару на загальну суму 2 368 869 грн. 66 коп. (строк поставки до 06.09.2024), яка виконана позивачем згідно видаткової накладної №32 від 04.09.2024 на суму 2 368 869 грн. 66 коп.
09.10.2024 позивачем отримано рознарядку про надання дозволу на поставку партії товару на загальну суму 1 022 655 грн. 90 коп. (строк поставки до 08.11.2024), яка виконана позивачем згідно видаткової накладної №44 від 10.10.2024 на суму 1 022 655 грн. 90 коп.
30.10.2024 позивачем отримано рознарядку про надання дозволу на поставку партії товару на загальну суму 609 719 грн. 10 коп. (строк поставки до 29.11.2024), яка виконана позивачем згідно видаткових накладних №78 від 20.11.2024 на суму 509 106 грн. 30 коп. та №93 від 27.11.2024 на суму 100 612 грн. 80 коп.
15.11.2024 позивачем отримано рознарядку про надання дозволу на поставку партії товару на загальну суму 464 688 грн. 00 коп. (строк поставки до 15.12.2024), яка виконана позивачем лише частково, згідно видаткової накладної №116 від 13.12.2024 на суму 167 688 грн. 00 коп.
Листом № ЛОК-24/12.09.2 від 09.12.2024 позивачем повідомлено відповідача про настання обставин непереборної сили, які стались у виробника продукції.
09 січня 2025 року відповідачем отримано від позивача за Супровідним листом № ЛОК-24/12.16.5 від 16.12.2024 Сертифікат про форс-мажорні обставини № 2300-24-2275 від 16.12.2024, відповідно до якого, Запорізька торгово-промислова палата засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): аварія (вихід з ладу обладнання внаслідок перенавантаження в електромережі) для ТОВ «Локотраст» щодо обов'язку з поставки товару у термін до 14.12.2024, які настали 03.12.2024 і тривають на 16.12.2024.
30 січня 2025 року третьою особою отримано Вимогу відповідача № ЦЗВ-20/595 від 29.01.2025 про сплату суми гарантії в розмірі 322 948,39 грн., у зв'язку з порушенням позивачем строків поставки товару та поставки товару неналежної якості, яка була виконана згідно платіжної інструкції № 515 від 03.02.2025 на суму 322 948,39 грн.
Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначає, що рознарядка від 15.11.2024 виконана не в повному обсязі, однак дане порушення строків поставки виникло внаслідок форс-мажорних обставин, а саме через неможливість контрагента вчасно виконати зобов'язання щодо постачання необхідної продукції через вихід з ладу трансформатора та обладнання, що підтверджується сертифікатом Запорізької торгово-промислової палати № 2300-24-2275 від 16.12.2024, а відтак відповідач безпідставно отримав суму за банківською гарантією, в зв'язку з чим, позивач просить стягнути з відповідача 322 948,39 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, а відповідно до пункту 1 частини другої цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною першою статті 173 ГК України установлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (частина перша статті 174 ГК України).
Як вбачається з матеріалів справи, Договір між сторонами укладено за результатами проведення публічної закупівлі.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 1 Закону України «Про публічні закупівлі» передбачено, що договір про закупівлю - це договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари.
Предметом закупівлі, згідно з пунктом 18 частини першої статті 1 Закону України «Про публічні закупівлі», є товари, роботи чи послуги, що закуповуються замовником у межах єдиної процедури закупівлі, щодо яких учасникам дозволяється подавати тендерні пропозиції або пропозиції на переговорах (у разі застосування переговорної процедури закупівлі). Предмет закупівлі визначається замовником у порядку, встановленому Уповноваженим органом.
Згідно з частиною першою статті 10 Закону України «Про публічні закупівлі» замовник самостійно та безоплатно через авторизовані електронні майданчики оприлюднює на веб-порталі Уповноваженого органу в порядку, встановленому Уповноваженим органом та цим Законом, інформацію про закупівлю, зокрема: оголошення про проведення процедури закупівлі та тендерну документацію; повідомлення про намір укласти договір про закупівлю - протягом одного дня з дня прийняття рішення про визначення переможця процедури закупівлі; договір про закупівлю - протягом двох днів з дня його укладення; повідомлення про внесення змін до договору - протягом трьох днів з дня внесення змін; звіт про виконання договору - протягом трьох днів з дня закінчення строку дії договору, виконання договору або його розірвання; звіт про укладені договори - протягом одного дня з дня укладення договору.
Відповідно до частини першої-другої статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У силу приписів статтей 525 526 ЦК України та статті 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із частиною першою статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до статті 200 ГК України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. Зобов'язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони. Гарант має право висунути управненій стороні лише ті претензії, висунення яких допускається гарантійним листом. Зобов'язана сторона не має права висунути гаранту заперечення, які вона могла б висунути управненій стороні, якщо її договір з гарантом не містить зобов'язання гаранта внести до гарантійного листа застереження щодо висунення таких заперечень. До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України.
Згідно зі статтею 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Порядок, умови надання та отримання банками гарантій та їх виконання регулюються Положенням про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 639 (далі - Положення), відповідно до пунктів 2, 8, 9 частини третьої розділу І якого гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов'язань, відповідно до якого банк-гарант бере на себе грошове зобов'язання перед бенефіціаром сплатити кошти в разі настання гарантійного випадку. Зобов'язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від базових відносин, які забезпечуються такою гарантією (їх припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на такі базові відносини безпосередньо міститься в тексті гарантії; гарантійний випадок - одержання банком-гарантом/банком-контргарантом вимоги бенефіціара, що становить належне представлення, протягом строку дії або до дати закінчення дії гарантії/контргарантії, що свідчить про порушення принципалом базових відносин; базові відносини - відносини між принципалом та бенефіціаром, які виникають на підставі договору, інших правочинів, тендерної документації, законодавчих актів щодо зобов'язань принципала на користь бенефіціара, виконання яких забезпечує гарантія.
У даному випадку Гарантія є безумовною і безвідкличною, це гарантія, за якою банк-гарант у разі порушення принципалом свого зобов'язання, забезпеченого Гарантією, сплачує кошти бенефіціару за першою його вимогою без подання будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших умов.
При цьому в частині змісту вимоги та доданих до неї документів законодавцем чітко встановлено, що обов'язковим є зазначення у вимозі або у доданих до неї документах того, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією. Проте обов'язкового переліку документів, які мають бути додані до вимоги по гарантії, закон не містить, тобто законодавець залишив на розсуд особи, яка складає гарантію, визначення у тексті гарантії певного переліку документів, які повинні бути додані до вимоги за гарантією.
Відповідно до частини першої, другої статті 561 ЦК України гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше.
Відповідно до статті 563 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією.
Гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії (частина перша статті 565 ЦК України).
Згідно із статтями 509 та 526 ЦК України, статтями 173 та 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частинами першою, другою статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з усталеною практикою Верховного Суду, яка є загальною щодо спорів за гарантією, враховуючи приписи статей 560, 563 та 565 ЦК України, обов'язок гаранта сплатити бенефіціару грошову суму відповідно до умов гарантії настає за умови порушення принципалом зобов'язання, забезпеченого гарантією, та направлення бенефіціаром гаранту письмової вимоги разом із зазначеними в гарантії документами. За відсутності однієї із вказаних умов відповідальність гаранта не настає (постанови Верховного Суду від 18.10.2018 у справі №910/21641/17, від 20.06.2018 у справі №904/9536/17, від 02.03.2018 у справі №910/8297/17, від 14.11.2019 у справі №910/20326/17, від 18.06.2021 у справі №910/16898/19, від 07.12.2021 у справі №910/2831/20, 21.12.2021 у справі №910/17772/20 тощо).
Отже, до предмета доказування входить в першу чергу, дослідження наявності чи відсутності виникнення відповідного обов'язку - гарантійного випадку (порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією).
Тобто, підставою для пред'явлення вимог до гаранта є порушення принципалом виконання своїх зобов'язань перед бенефіціаром за основним зобов'язанням.
Гарант сплачує бенефіціару відповідну суму за гарантією при настанні гарантійного випадку, під яким розуміється невиконання або неналежне виконання принципалом своїх зобов'язань (постанова Верховного Суду від 04.03.2021 у справі №910/3500/19).
Згідно з частиною першою статті 565 ЦК України гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії.
Отримавши вимогу, банк (гарант) повинен перевірити її на відповідність таким критеріям: 1) чи є така вимога належним представленням; 2) чи є така вимога достовірною (зокрема, чи має місце порушення товариством (принципалом) зобов'язань за Договором, що є підставою для виплати визначеної банківською гарантією суми).
Відповідно до частин першої, другої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Згідно з зазначеним, для правильного вирішення справи суду необхідно з'ясувати, чи настало прострочення зобов'язання боржником (принципалом), під яким розуміється, ураховуючи зміст Договору, невиконання або неналежне виконання принципалом своїх зобов'язань.
Як вбачається з матеріалів справи та визнається в тому числі позивачем, отримана позивачем рознарядка про надання дозволу на поставку партії товару на загальну суму 464 688 грн. 00 коп., виконана позивачем лише частково, згідно видаткової накладної №116 від 13.12.2024 на суму 167 688 грн. 00 коп., а отже має місце порушення позивачем взятих на себе зобов'язань як в частині порушення строку поставки, оскільки, з огляду на визначений у п. 4.2 Договору строк поставки, позивач мав поставити товар до 15.12.2024, так і фактичного невиконання обов'язку з поставки товару за означеною рознарядкою на суму 297 000,00 грн., який станом на момент розгляду справи так і не поставлений позивачем, протилежного матеріали справи не містять.
Згідно з частинами першою та другою статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 617 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Відповідно до частини другої статті 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Укладаючи та добровільно підписуючи спірний Договір, позивач у пункті 1.5 гарантував, що товар, який має бути поставлено відповідачу, належить йому на праві власності, тобто перебуває у позивача.
При цьому, на момент підписання спірного Договору повномасштабна агресія російської федерації проти Україні вже тривала, дані обставини для сторін Договору були загальновідомим фактом. А тому при здійсненні господарської діяльності сторони не були позбавленні можливості враховувати і ці обставини та прораховувати можливі ризики для себе.
Відтак, підписуючи Договір з визначеними строками, ціною та специфікацією (кількістю, виробником, строком виготовлення), позивач повинен був врахувати та усвідомлювати його умови та об'єктивно оцінити можливість виконання такого зобов'язання, ризики та можливі негативні наслідки для себе.
При цьому об'єктивно розуміючи та оцінюючи вигоди/втрати від укладення договору, позивач, зокрема мав можливість урахувати можливе настання негативних наслідків. Натомість позивач, прийнявши рішення про укладення Договору на певних умовах, відповідно, несе повну відповідальність за настання можливих для себе негативних майнових наслідків.
Відтак, суд критично оцінює посилання на неможливість виконання зобов'язання щодо поставки товару, визначені Договором, у зв'язку з настанням форс-мажорних обставин, які за доводами позивача підтверджуються Сертифікатом про форс-мажорні обставини № 2300-24-2275 від 16.12.2024, відповідно до якого, Запорізька торгово-промислова палата засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): аварія (вихід з ладу обладнання внаслідок перенавантаження в електромережі) для ТОВ «Локотраст» щодо обов'язку з поставки товару у термін до 14.12.2024, які настали 03.12.2024 і тривають на 16.12.2024, оскільки з означеного сертифікату вбачається, що аварія (вихід з ладу обладнання внаслідок перевантаження в електромережі) відбулась у контрагента позивача - ТОВ «Машинобудівний завод «Квік», який не є стороною Договору, проте товар якого мав бути поставлений.
Як вже зазначалось судом, частиною другої статті 218 ГК України визначено, що не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
При цьому, оскільки товар вже мав перебувати за умовами Договору у позивача, останній жодним чином не мотивує та не обґрунтовує як саме вказані обставини вплинули на виконання обов'язку з поставки товару саме за спірним Договором.
Суд наголошує, що наявність сертифікату ТПП України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Водночас сторона, яка посилається на форс-мажор, з урахуванням умов Договору у даній справі, має довести причинно-наслідковий зв'язок між форс-можором та неможливістю виконати конкретне зобов'язання.
Суд підкреслює, що сторони є суб'єктами господарювання, а відтак у разі здійснення підприємницької діяльності мають усвідомлювати, що господарська діяльність здійснюється ними на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від) таких дій (схожа правова позиція викладена у пункті 6.42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №910/15484/17).
Разом з тим, Гарантія є одностороннім правочином, змістом якого є обов'язок гаранта сплатити кредитору-бенефіціару грошову суму відповідно до умов гарантії у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією. У відносинах за гарантією беруть участь три суб'єкти - гарант, бенефіціар (кредитор за основним зобов'язанням) та принципал (боржник за основним зобов'язанням). Гарантія призначена перш за все для того, щоб бенефіціар як кредитор за основним зобов'язанням міг безперешкодно задовольнити свої вимоги за рахунок гаранта, якщо боржник (принципал) належним чином не виконає зобов'язання. У зв'язку з цим у ст. 562 ЦК України зафіксований принцип незалежності гарантії, згідно з яким зобов'язання гаранта перед кредитором не залежать від основного зобов'язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов'язання.
Оскільки зміст гарантії є обов'язок гаранта сплатити кредитору-бенефіціару грошову суму, вона відноситься не до майнових (забезпечуються шляхом одержання, утримання майна), а особистих забезпечень виконання зобов'язань, відповідно до яких кредитор покладається на ділову репутацію, порядність гаранта, від якого має отримати задоволення у разі порушення зобов'язання боржником. Гарантія не є мірою цивільно-правової відповідальності, настання якої можливе лише за наявності вини боржника (неустойка, завдаток), а тому при реалізації гарантії вина боржника не має значення, достатньо лише факту порушення останнім (боржником) забезпеченого зобов'язання.
Грошове зобов'язання, що виникає за договором гарантії, є зобов'язанням між гарантом та бенефіціаром, а не між бенефіціаром і принципалом. Такий обов'язок, про що судом зазначено вище, настає у випадку порушення боржником зобов'язання, і однією з підстав припинення цього обов'язку є сплата гарантом кредиторові (бенефіціару) суми, на яку видана гарантія (ст. 568 ЦК України).
З огляду на це, оскільки гарантія не є мірою цивільно-правової відповідальності, для настання гарантійного випадку наявність вини боржника не має значення.
Натомість неустойкою є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору у разі порушення боржником зобов'язання (ст. 549 ЦК України). Зобов'язання, що виникає зі сплати неустойки, є зобов'язанням між боржником та кредитором, і неустойка стягується тільки за факт винного порушення зобов'язання.
Закон не обмежує можливість застосування декількох видів забезпечення виконання зобов'язання.
Таким чином, враховуючи неналежне виконання умов Договору з боку позивача у справі, і, як наслідок, настання в межах спірних правовідносин гарантійного випадку, на виконання якого і сплачено кошти у сумі 322 948,39 грн., а отже, отримання відповідачем грошових коштів за наданою гарантією відбулось у зв'язку з неналежним виконання позивачем умов укладеного з відповідачем договором, що відповідає сутті наданої третьою особою Гарантії, якою передбачено обов'язок гаранта безумовно сплатити бенефіціару повну суму банківської гарантії, не тільки у зв'язку з невиконанням зобов'язань за Договором, а і у випадку неналежного виконання позивачем зобов'язань, а відтак заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, з покладенням судового збору на позивача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне рішення складено: 18.06.2025
Суддя О.А. Грєхова