вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
"18" червня 2025 р. м. Ужгород Справа № 907/509/25
Суддя Господарського суду Закарпатської області Мірошниченко Д.Є., розглянувши клопотання фізичної особи-підприємця Соломенцевої Зоряни Юріївни за вх.№ 02.3.1-02/5636/25 від 16.06.2025 про закриття провадження у справі
за позовом фізичної особи-підприємця Соломенцевої Зоряни Юріївни, с. Лозова Тернопільського району Тернопільської області
до відповідача фізичної особи-підприємця Єднак Беати Вікторівни, м. Мукачево Закарпатської області
про стягнення 55 312,24 грн збитків
Фізична особа-підприємець Соломенцева Зоряна Юріївна звернулася до Господарського суду Закарпатської області з позовом до фізичної особи-підприємця Єднак Беати Вікторівни про стягнення 55 312,24 грн збитків.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 907/509/25 визначено головуючого суддю Мірошниченка Д.Є., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.05.2025.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 09.05.2025 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом семи днів з дня отримання відповіді на відзив; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив п'яти днів з дня отримання відзиву на позов.
16.06.2025 за вх.№ 02.3.1-02/5636/25 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшло клопотання фізичної особи-підприємця Соломенцевої Зоряни Юріївни про закриття провадження у даній справі у зв'язку з відсутністю предмету спору.
В обґрунтування вказаної заяви позивач зазначає, що відповідачем в добровільному порядку сплачено суму заявлених до стягнення збитків, а також витрати зі сплати судового збору, в підтвердження чого до заяви долучено виписку по рахунку позивача від 11.06.2025, з якої вбачається переказ коштів від відповідача в сумі 3 028 грн (з призначенням платежу - оплата судового збору по справі № 907/509/25) та в сумі 55 312,24 грн (з призначенням платежу - оплата претензії № 17 від 21.06.2024).
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення по суті спору у зв'язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Предмет спору - це об'єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
У постанові від 30.08.2024 у справі № 916/3006/23 Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду з посиланням на приписи пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України зазначив, що відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб. Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.
Таким чином, Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 30.08.2024 у справі № 916/3006/23 виснував, що суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України), якщо предмет спору існував на момент виникнення останнього, але припинив існування в процесі розгляду справи на час (до) ухвалення судом першої інстанції рішення по суті спору. Такі ж висновки наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 13/51-04 (провадження № 12-67гс19).
Судом встановлено, що між фізичною особою-підприємцем Соломенцевою Зоряною Юріївною та фізичною особою-підприємцем Єднак Беатою Вікторівною укладено договір з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному, міжміському та міському сполученні № 34 від 27.03.2023 (договір).
Відповідно до пункту 3.1.9 договору перевізник зобов'язується забезпечити збереження вантажу з моменту прийняття для перевезення і до моменту видачі його у пункті призначення вантажоодержувачу, зазначеному в товарно-транспортній накладній або міжнародній товарно-транспортній накладній.
Відповідно до пункту 5.2.1 договору перевізник несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його для перевезення до моменту видачі вантажоодержувачу, зазначеному в товарно-транспортних документах.
На підставі заявки на перевезення вантажу № 311-24СОЛ від 12.03.2024 відповідачем здійснено перевезення вантажу.
За фактом розвантаження перевезеного товару було виявлено його пошкодження, що підтверджується актом про пошкодження товару № 10/2024 від 29.03.2024 та актом про неякісну сировину № 10/2024 від 29.03.2024.
Отже, за правовою природою спірні правовідносини сторін віднесені до договірних зобов'язань перевезення вантажів, транспортного експедирування і послуг, які регулюються главами 63-65 Цивільного кодексу України, главою 32 Господарського кодексу України (далі - ГК України).
Також, спірні правовідносини перебувають у сфері регулювання Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (далі - Конвенція).
Відповідно до статті 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Відповідно до частин 1-3 статті 308 ГК України вантаж до перевезення приймається перевізниками залежно від виду транспорту та вантажу в місцях загального або незагального користування. Відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення. Вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення і має право застрахувати вантаж у порядку, встановленому законодавством.
Згідно з частинами 2, 3 статті 310 ГК України одержувач зобов'язаний прийняти вантаж, який прибув на його адресу. Він має право відмовитися від прийняття пошкодженого або зіпсованого вантажу, якщо буде встановлено, що внаслідок зміни якості виключається можливість повного або часткового використання його за первісним призначенням. Відповідальність перевізника за збереження вантажу припиняється з моменту його видачі одержувачу в пункті призначення. Якщо одержувач не затребував вантаж, що прибув, в установлений строк або відмовився його прийняти, перевізник має право залишити вантаж у себе на зберігання за рахунок і на ризик вантажовідправника, письмово повідомивши його про це.
Відповідно до частини 1 статті 23 Конвенції якщо відповідно до положень цієї Конвенції, перевізник зобов'язаний компенсувати повну або часткову втрату вантажу, така компенсація розраховується на підставі вартості вантажу в місці і під час прийняття його для перевезення.
Відповідно до частини 4 статті 23 Конвенції "підлягають відшкодуванню: плата за перевезення, мито, а також інші платежі, пов'язані з перевезенням вантажу, цілком у випадку втрати всього вантажу й у пропорції, що відповідає розміру збитку, при частковій втраті.
Відповідно до частини 1 статті 25 Конвенції у випадку пошкодження вантажу перевізник сплачує суму, що відповідає знеціненню вантажу, яке обчислюється з вартості вантажу, яка встановлена відповідно до пунктів 1, 2 і 4 статті 23.
Відповідно до статті 17 Конвенції, перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки.
Відтак, на підставі наведеного вище, беручи до уваги належним чином зафіксований факт пошкодження товару, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно заявлено вказаний позов з вимогою до відповідача про відшкодування збитків за пошкоджений товар під час його перевезення.
Однак, судом встановлено, що після звернення фізичної особи-підприємця Соломенцевої Зоряни Юріївни з позовом до суду та відкриття провадження у даній справі, відповідачем в добровільному порядку сплачено заявлену позивачем до стягнення суму збитків у розмірі 55 312,24 грн, а також сплачено суму судового збору у розмірі 3 028,00 грн, що підтверджується випискою по рахунку позивача від 11.06.2025, що в свою чергу свідчить про відсутність предмета спору в даній справі, а відтак і наявність підстав для закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України.
Відповідно до пункту 2 частини 1 та частини 5 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Ухвала про закриття провадження у справі може бути оскаржена.
Господарський суд закриває провадження у справі в частині позовних вимог у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.
При цьому, суд зазначає, що частиною 3 статті 231 ГПК України встановлено, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Враховуючи викладене вище, керуючись пунктом 2 частини 1 статті 231, статтею 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
Провадження у справі № 907/509/25 закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Д. Є. Мірошниченко