вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"17" червня 2025 р. Справа№ 925/1333/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Яценко О.В.
суддів: Скрипки І.М.
Мальченко А.О.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи
матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування»
на рішення Господарського суду Черкаської області від 13.03.2025 (повний текст складено і підписано 13.03.2025)
у справі № 925/1333/24 (суддя Г.М.Скиба)
за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування»
до Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Черкаській області
про стягнення 163 852,80 грн. збитків внаслідок дорожньо-транспортної пригоди
Позов заявлено про стягнення з відповідача коштів в розмірі 163 852,80 грн., які становлять суму виплаченого позивачем, як страховиком за укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю «Рікон-Лайн» договором добровільного страхування наземного транспорту № 225/21Тз/П1 від 29.04.2021, страхового відшкодування внаслідок настання страхової події - пошкодження транспортного засобу - автомобіля «БМВ Х6», реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 01.11.2021 через незадовільне утримання балансоутримувачем (відповідачем) автодороги Т-24-02 (Суботів Медведівка Кам'янка км 0+000 43+800) в Чигиринському районі Черкаської області.
Позивач вважає, що оскільки відповідач є підприємством, яке має утримувати у належному стані та ремонтувати автомобільні дороги у Черкаській області, у тому числі і ділянку автодороги Т-24-02, то саме вказана особа є відповідальною особою за завдану шкоду та має відшкодувати позивачу сплачені останнім кошти, оскільки ним компенсовані втрати (163 852,80 грн. страхових виплат) застрахованій особі по страховому випадку від 01.11.2021 - ДТП з пошкодженням застрахованого автомобіля на автодорозі Т-24-02.
Посилаючись на ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», позивач зазначає, що до нього перейшло право вимоги до відповідача, як балансоутримувача автодороги Т-24-02 в Чигиринському районі Черкаської області, на відшкодовану потерпілому матеріальну шкоду, внаслідок страхового випадку.
Відповідач у відзиві на позовну заяву проти її задоволення заперечив, посилаючись на відсутність підстав для виплати страхового відшкодування, оскільки:
- 09.02.2021 ним був підписаний договір №8/1-02 на експлуатаційне утримання автомобільних доріг загального користування державного значення та штучних споруд на них у Черкаській області. Ділянка автодороги Т-24-02 Суботів-Медведівка-Кам'янка км 0+000 - 29+000 передана на експлуатаційне утримання підрядником - ТОВ «ДС Пром Груп», а 24.11.2020 - аналогічний за змістом договір на експлуатаційне утримання доріг укладено відповідачем з ТОВ «Ростдорстрой», ділянка автодороги Т-24-02 Суботів-Медведівка-Кам'янка км 29+000 - 43+800.;
- позивач стверджує про неналежне утримання автомобільної дороги Т-24-02, проте на вимогу відповідача відповідно до розділу 33 «Дорожні знаки» (лист від 08.10.2021 вих. №2056/05) підрядниками встановлені дорожні знаки 1.12. «Вибоїна» та 7.2.1. «Зона дії 5 км», що відображено в загальному журналі робіт та листі від 13.10.2021 вих.№1/13/10;
- схема місця ДТП не є належним доказом, що підтверджує пошкодження ділянки автодороги Т-24-02 Суботів-Медведівка-Кам'янка та вину відповідача у ДТП, що сталась 01.11.2021, оскільки ані відповідач, ані підрядники не залучались до огляду місця ДТП. При цьому адміністративні матеріали на посадових осіб відповідача не складались, а закриття судом провадження в адміністративній справі №708/1099/21 по адміністративному правопорушенню ОСОБА_1 не свідчить про вину відповідача в ДТП.
Під час розгляду справи судом першої інстанції було витребувано з Чигиринського районного суду Черкаської області матеріали адміністративної справи №708/1099/21 про притягнення до адміністративної відповідальності водія ОСОБА_1 , та досліджено їх.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 13.03.2025 у справі № 925/1333/24 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено як існування причинно-наслідкового зв'язку між можливою протиправною поведінкою (бездіяльністю) відповідач та понесеною позивачем шкодою у зв'язку з пошкодженням автомобіля «БМВ Х6», реєстраційний номер НОМЕР_1 , так і те, що пошкодження вказаного автомобіля сталось саме внаслідок порушення відповідачем правил, норм і стандартів при утриманні конкретної ділянки автомобільної дороги Т-24-02 Суботів-Медведівка-Кам'янка.
Судом першої інстанції встановлено, що:
- в матеріалах справи відсутній акт обстеження ділянки вулично-шляхової мережі, із зазначенням розмірів дефектів дорожнього покриття, що, відповідно, унеможливлює визначення глибини вибоїни;
- матеріали справи не містять постанови про накладення адміністративного стягнення на посадову особу відповідача, протоколу про адміністративне правопорушення, акту огляду місця пригоди, показання свідків, фотоматеріалів, тощо, з яких можливо було б встановити завдання шкоди застрахованому у позивача транспортному засобу «БМВ Х6», реєстраційний номер НОМЕР_1 , у зв'язку з наявністю дефектів дорожнього покриття на конкретно визначеній ділянці автодороги Т-24-02 Суботів-Медведівка-Кам'янка;
- надана позивачем схема місця ДТП, складена органом поліції, є додатком до протоколу про адміністративне правопорушення (про що також зазначено у самій схемі ДТП), тому сама по собі схема не може вважатись належним доказом підтвердження настання страхового випадку у зв'язку з невідповідністю покриття автомобільної дороги нормам та стандартам, визначеним у ДСТУ 3587-97;
- крім того, у вказаній схемі органом поліції не було вказано виду пригоди (зазначено: «ДТП»), сама схема ДТП не підписана посадовими особами поліції, відсутні характеристики недоліків дорожнього покриття - розміри, глибина, розміщення, а дані про пошкодження транспортного засобу були підтверджені водієм автомобіля «БМВ Х6» (саме дану особу власник пошкодженого автомобіля вказав у заяві про настання страхового випадку) - «пошкоджено переднє ліве колесо» (про що зазначено у схемі місця ДТП). Схема ДТП не містить посилання на фото-, відеоматеріали, виконані на місці огляду;
- вивченням матеріалів адміністративної справи №708/1099/21 від 21.01.2022 Чигиринського районного суду Черкаської області встановлено, що матеріали справи не містять доказів причинно-наслідкового зв'язку неналежного утримання автодороги Т-24-02 та ДТП від 01.11.2021, вини відповідача, справа не містять даних про обрання водієм ОСОБА_1 безпечної швидкості руху та належної оцінки дорожньої обстановки - у світлий час доби.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування» звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 13.03.2025 у справі № 925/1333/24 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Також у тексті апеляційної скарги скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Черкаської області від 13.03.2025 у справі № 925/1333/24.
У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що оскаржуване рішення ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на ті ж самі обставини, що і під час розгляду справи в суді першої інстанції, зауваживши на тому, що:
- постановою Чигиринського районного суду Черкаської області у справі № 708/1099/21 від 21.01.2022, встановлено, що пошкодження ТЗ «BMW X6», д.н.з. НОМЕР_1 сталося через наїзд водієм, ОСОБА_1 , на вибоїну (яму) на а/д Т-24-02, через незадовільний стан дорожнього покриття, що підтверджується схемою ДТП, де зафіксовано розташування вибоїни та що ніякі дорожні знаки, які обмежують швидкість руху, або попереджають водіїв про незадовільний стан дорожнього покриття, встановлені не були;
- вказані факти є преюдиційними, тобто такими, що установлені судовим рішенням, що набрало законної сили та не підлягають доведенню у іншій судовій справі.
Відповідно до витягу протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2025 справу № 925/1333/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Тищенко О.В., Гончаров С.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.04.2025 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» на рішення Господарського суду Черкаської області від 13.03.2025 у справі № 925/1333/24 залишено без руху на підставі ст. 174, ч. 2 ст. 260 ГПК України; надано скаржнику десять днів з моменту отримання ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги - надання суду апеляційної інстанції доказів сплати судового збору в сумі 3 633,60 грн. у встановленому порядку.
14.04.2025 до суду від апелянта надійшло клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги, в додатках до якої міститься платіжна інструкція № 625363617 від 14.04.2025 про сплату 3 633,60 грн.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2025 № 09.1-08/949/25 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 925/1333/24 у зв'язку з перебуванням суддів Тищенко О.В. та Гончарова С.А., які не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відрядження з 12.04.2025 по 15.04.2025 включно.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.04.2025 справа № 925/1333/24 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Мальченко А.О., Скрипка І.М.
Частиною 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028*100=302 800,00 грн.) крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої за 302 800,00 грн., справа підлягає розгляду без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2025 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» на рішення Господарського суду Черкаської області від 13.03.2025 у справі № 925/1333/24 прийнято до свого провадження новоутвореною колегією суддів, клопотання Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Черкаської області від 13.03.2025 у справі № 925/1333/24 залишено без розгляду, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» на рішення Господарського суду Черкаської області від 13.03.2025 у справі № 925/1333/24, постановлено здійснювати розгляд за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання), встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв (відзивів) та клопотань в письмовій формі протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали, витребувано з Господарського суду Черкаської області матеріли справи № 925/1333/24.
30.04.2025 до суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому заявник проти задоволення апеляційної скарги заперечив, пославшись на ті ж самі обставини, що і в суді першої інстанції, зауваживши на тому, що:
- ухвалення постанови про закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення, у зв'язку з відсутністю у діях водія ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, не може одночасно автоматично свідчити про наявність вини в діях відповідача.
02.05.2025 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якій позивач зауважив на тому, що наявність у відповідача договірних відносин з ТОВ «ДС Пром Груп» та ТОВ «Ростдорстрой» за договорами на експлуатаційне утримання доріг не спростовує факт відповідальності саме відповідача за утримання в належному стані автомобільних доріг загального користування та об'єктів, що перебувають у його користуванні.
08.05.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали цієї справи.
Станом на 17.06.2024 інших відзивів, пояснень та клопотань до суду не надходило.4
Враховуючи обставини, пов'язані зі запровадженням воєнного стану в Україні з 24.02.2022 Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, та його неодноразове продовження, справа розглядається у розумний строк.
Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву та інших письмових пояснень, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні, з наступних підстав.
29.04.2021 позивач (страховик) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Рікон-Лайн» (страхувальник) уклали договір добровільного страхування наземного транспорту № № 225/21Тз/П1 (далі Договір), предметом якого є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом «БМВ Х6», реєстраційний номер НОМЕР_1 (далі Автомобіль).
01.11.2021 на автодорозі Т-24-02 (без прив'язки до відрізку ділянки автодороги Суботів-Медведівка-Кам'янка (всього 48,8 км) в Чигиринському районі Черкаської області стався страховий випадок - застрахований у позивача Автомобіль здійснив наїзд на перешкоду (наявні на покритті дороги ями) приблизно за 500м до села Новоселиця, що вказується у рапорті від 19.11.2021 інспектора відділу поліцейської діяльності №2 м.Чигирин Цись Р.М. (рапорт з адміністративних матеріалів Чигиринського районного суду).
На місце події були викликані працівники Управління патрульної поліції Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області для фіксації страхового випадку; за участю фізичної особи водія ОСОБА_1 був проведений огляд місця події на автошляху Т-24-02, під час якого було встановлено, що Автомобіль отримав механічні пошкодження (пошкоджені переднє ліве колесо), про що була складена схема місця ДТП від 01.11.2021. Також був складений протокол серії ДПР №396011 від 01.11.2021 про порушення водієм вимог п. 12.1. Правил дорожнього руху (не врахування дорожньої обстановки, не дотримання безпечної швидкості, спричинення ДТП, отримання автомобілем механічних пошкоджень).
05.11.2021 страхувальник звернувся до страховика із заявою про настання події, що має ознаки страхового випадку.
08.11.2021 в місті Кременчук Полтавської області працівником СТО ОСОБА_2 за участі водія Автомобіля ОСОБА_1 складено протокол №25433 огляду колісного транспортного засобу. Показники спідометра - 211644 км пробігу автомобіля БМВ Х6. Опис пошкоджень: Важіль передній лівий нижній деформовано - під заміну. Важіль передній правий нижній деформовано - під заміну. Диск колеса задній правий - тріщина (на момент огляду заварено для можливості доїхати на СТО). Диск колеса передній правий - тріщина (на момент огляду заварено). Диск колеса передній лівий - тріщина (на момент огляду заварено). Амортизатори 4 шт - пробито. Витікання мастила.
За вказаною подією 22.11.2021 позивачем складено страховий акт №006.02558221-1 за наслідками ДТП за участі застрахованого Автомобіля, згідно з яким сплаті в порядку відшкодування підлягає 163 852,80 грн. Докази запрошення представника відповідача для складання акту - відсутні.
Згідно з виставлений ТОВ «Автосервіс Альянс» рахунком №BLO0002590 від 08.11.2021 вартість відновлювального ремонту Автомобіля склала 163 852,80 грн.
24.11.2021 позивач здійснив виплату страхового відшкодування в сумі 163 852,80 грн. на користь ТОВ «Автосервіс Альянс», що підтверджується платіжним дорученням № 68272703 від 24.11.2021.
Листом № 2219/-02-22/2 від 12.09.2024 Виконавчий комітет Чигиринської міської ради Чигиринського району Черкаської області повідомив про те, що балансоутримувачем та відповідальним за ділянку автодороги Т-24-02 є відповідач.
З огляду на вказані обставини позивач звернувся до суду з цим позовом, у якому просить стягнути з відповідача на свою корить 163 852,80 грн.
Правові позиції сторін детально викладені вище.
Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив, що колегія суддів вважає вірним з огляду на наступне.
Згідно ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Згідно зі ст. 108 Закону України «Про страхування» страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов'язаних із нею фактичних витрат. Якщо договором страхування майна не передбачено інше, до страховика, який здійснив страхову виплату, в межах такої виплати переходить право вимоги (суброгація), яке страхувальник або інша особа, визначена договором страхування або законом, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.
Вказаними вище законодавчими приписами врегульовано правовідносини суброгації (від лат. «subrogare» - заміщення, обрання взамін), яка є одним із видів уступки права, що полягає в тому, що до нового кредитора, який реально виконав зобов'язання у вигляді сплати грошей, переходить право вимагати відповідного відшкодування від особи, відповідальної за завдану шкоду.
Так, до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією. Вказана правова позиція викладена в п. 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц .
Під час суброгації нового зобов'язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Страховик виступає замість потерпілого.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.10.2020 у справі №910/18279/19.
Правовідносини, які виникли між сторонами у даній справі, є суброгацією.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 11 ЦК України).
Пункт 3 ч. 1 ст. 11 ЦК України встановлює, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Приписами статей 224, 225 ГК України унормовано, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються, зокрема, витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна.
Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є,
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Частина ч. 1 с. 1166 ЦК України визначає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч. 2 ст. 1166 ЦК України).
З огляду на зазначені норми законодавства, для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності, як відшкодування збитків, необхідною є наявність чотирьох умов: протиправної поведінки боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявності збитків; причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення зобов'язання боржником, а не якихось інших обставин, зокрема, дій самого кредитора або третіх осіб; вини боржника.
Відсутність будь-якої з зазначених умов виключає настання цивільно-правової відповідальності виконавця у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.
Так, протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності).
Протиправною поведінка вважається тоді, коли суб'єкт права свідомо порушує норму права. Необхідною ознакою протиправності є нормативність, тобто закріплення моделі поведінки нормою права.
Встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків, а тому важливим є встановлення того, що протиправна дія чи бездіяльність особи є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
В даному випадку, позивач має довести, серед іншого, протиправність поведінки відповідача та те, що саме протиправні дії чи бездіяльність відповідача є причиною завдання збитків, які виникли у Товариства з обмеженою відповідальністю «Рікон-Лайн», як безумовний наслідок такої протиправної поведінки.
Для правильного вирішення питання щодо стягнення суми сплаченого страхового відшкодування (відповідно до положень Закону України «Про страхування», ЦК України), тобто суми шкоди, завданої внаслідок ДТП, важливим є встановлення особи, відповідальної за заподіяння шкоди. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.03.2021 у справі №910/8002/20.
Відповідно до положень ст. 10 Закону України «Про автомобільні дороги» управління автомобільними дорогами загального користування здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства та управління автомобільними дорогами загального користування державного значення.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про автомобільні дороги» основними обов'язками органу державного управління автомобільними дорогами загального користування є, зокрема, організація будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг загального користування державного значення відповідно до державних будівельних норм і стандартів, а також переліків об'єктів та обсягів бюджетних коштів на будівництво, реконструкцію та капітальний ремонт автомобільних доріг загального користування, затверджених Кабінетом Міністрів України; здійснення контролю за станом автомобільних доріг загального користування державного значення, виявлення аварійно-небезпечних місць (ділянок) та місць концентрації дорожньо-транспортних пригод і здійснення заходів щодо їх ліквідації.
Згідно з п. 3 ст. 13 Закону України «Про автомобільні дороги» орган державного управління автомобільними дорогами загального користування відповідає за відшкодування збитків користувачам автомобільних доріг загального користування у порядку, визначеному законом.
Положеннями ст.ст. 14, 16 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що учасники дорожнього руху мають права на безпечні умови дорожнього руху, на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху. Водій має право на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України «Про дорожній рух» автомобільна дорога, вулиця являє собою частину території, в тому числі в населеному пункті, призначену для руху транспортних засобів і пішоходів, з усіма розміщеними на ній спорудами.
У пункті 11 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №198 від 30.03.1994, встановлено, що власники дорожніх об'єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації зобов'язані: своєчасно та якісно виконувати експлуатаційні роботи відповідно до технічних правил з дотриманням норм і стандартів з безпеки руху; постійно контролювати експлуатаційний стан усіх елементів дорожніх об'єктів та негайно усувати виявлені пошкодження чи інші перешкоди в дорожньому русі, а за неможливості це зробити невідкладно позначити їх дорожніми знаками, сигнальними, огороджувальними і направляючими пристроями відповідно до діючих нормативів або припинити (обмежити) рух; вирішувати питання забезпечення експлуатації дорожніх об'єктів у надзвичайних ситуаціях, за несприятливих погодно-кліматичних умов, у разі деформації та пошкодження елементів дорожніх об'єктів, аварії на підземних комунікаціях і виникнення інших перешкод у дорожньому русі й разом із спеціалізованими службами організації дорожнього руху і за погодженням з Державтоінспекцією оперативно вносити зміни до порядку організації дорожнього руху; відшкодовувати в установленому законодавством порядку збитки власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок незадовільного утримання доріг, вулиць, залізничних переїздів.
У ч. 1 статті 24 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, матеріалами справи підтверджено та відповідачем не заперечується, що балансоутримувачем (власником) автомобільної дороги у Чигиринському районі Черкаської області, у тому числі і ділянки автодороги Т-24-02 Суботів-Медведівка-Кам'янка (на якій стався страховий випадок) є Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Черкаській області.
Заперечуючи проти позову, відповідач посилається на договори на експлуатаційне утримання доріг:
- від 09.02.2021 №8/1-02 на експлуатаційне утримання автомобільних доріг загального користування державного значення та штучних споруд на них у Черкаській області. Ділянка автодороги Т-24-02 Суботів-Медведівка-Кам'янка км 0+000 - 29+000 передана на експлуатаційне утримання підрядником - ТОВ «ДС Пром Груп»;
- №183/1-02 від 24.11.2020 з ТОВ «Ростдорстрой» - ділянка автодороги Т-24-02 Суботів-Медведівка-Кам'янка км 29+000 - 43+800,
зазначаючи, що з огляду на наявність таких договорів у відповідальність мають нести утримувачі доріг.
Суд першої інстанції цілком вірно відхилив такі посилання відповідача зазначивши про таке.
Відповідно до п. 2 Єдиних правил, ремонт і утримання дорожніх об'єктів (крім залізничних переїздів), що перебувають у загальнодержавній власності, здійснюється дорожньо-експлуатаційними організаціями, які належать до сфери управління Укравтодору, а тих, що перебувають у комунальній власності, - відповідними комунальними дорожньо-експлуатаційними організаціями.
Згідно з п. 5 вказаних Єдиних правил власники дорожніх об'єктів або уповноважені ними органи дорожньо-експлуатаційні організації, користувачі дорожніх об'єктів та спеціалізовані служби організації дорожнього руху зобов'язані забезпечувати зручні і безпечні умови руху, сприяти збільшенню пропускної спроможності дорожніх об'єктів, запобігати травмуванню учасників дорожнього руху, пошкодженню транспортних засобів і дорожніх об'єктів, забрудненню навколишнього середовища.
Власники дорожніх об'єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації зобов'язані: постійно контролювати експлуатаційний стан усіх елементів дорожніх об'єктів та негайно усувати виявлені пошкодження чи інші перешкоди в дорожньому русі, а за неможливості це зробити - невідкладно позначити їх дорожніми знаками, сигнальними, огороджувальними і направляючими пристроями відповідно до діючих нормативів або припинити (обмежити) рух; контролювати якість робіт, що виконуються підрядними організаціями; відшкодовувати в установленому законодавством порядку збитки власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок незадовільного утримання доріг, вулиць, залізничних переїздів (пункт 11 розділу 2 «Обов'язки і права власників дорожніх об'єктів або уповноважених ними органів, дорожньо-експлуатаційних організацій» Єдиних правил).
Отже, у розумінні наведених положень, у даному випадку організацією, яка зобов'язана утримувати у належному стані дорогу загального користування у Черкаській області, а також нести відповідальність у разі заподіяння власникам транспортних засобів збитків внаслідок ДТП, яка сталася через незадовільне утримання доріг, є Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Черкаській області.
При цьому укладення відповідачем відвіданих договорів на експлуатаційне утримання доріг вказаних вище висновків не спростовує, оскільки відповідач є відповідальною особою саме в силу прямої вказівки закону.
Водночас відповідач не буде позбавлений права, у випадку встановлення неналежного виконання вказаними особами прийнятих на себе за договорами зобов'язань, вимагати стягнення з таких осіб збитків.
Згідно з ч. 5 ст. 24 Закону України «Про дорожній рух» власники доріг, вулиць та залізничних переїздів, керівні працівники дорожньо-експлуатаційних організацій несуть відповідальність, в тому числі і кримінальну, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася з їх вини.
Відповідальність за порушення правил, норм і стандартів при утриманні автомобільних доріг і вулиць, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху чи позначення на автомобільних дорогах і вулицях місць провадження робіт передбачена ст. 140 Кодексу України про адміністративні правопорушення, зокрема, порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг і вулиць, залізничних переїздів, інших дорожніх споруд, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху при виникненні умов, які загрожують безпеці руху, або неприйняття своєчасних заходів до відновлення безпечних умов для руху тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб у розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Порушення визначеного законодавством порядку погодження з уповноваженим підрозділом Національної поліції: встановлення рекламоносіїв, технічних засобів організації дорожнього руху, проведення будь-яких робіт на автомобільних дорогах, вулицях, залізничних переїздах; розроблення проектної документації на будівництво, реконструкцію і ремонт автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів та об'єктів дорожнього сервісу; здійснення пасажирських перевезень за встановленими маршрутами руху транспортних засобів загального користування - тягне за собою накладення штрафу на громадян у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян - суб'єктів господарської діяльності - у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Порушення нормативів щодо обладнання на автомобільних дорогах, вулицях, залізничних переїздах місць: провадження робіт, залишення дорожніх машин, будівельних матеріалів, конструкцій тощо, а так само не усунення після закінчення робіт перешкод і не приведення автомобільної дороги, вулиці, залізничного переїзду в стан, що гарантує безперешкодний і безпечний рух транспортних засобів та пішоходів, - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян - суб'єктів господарської діяльності - у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Порушення, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, що спричинили створення аварійної обстановки або пошкодження транспортних засобів, вантажів, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і накладення штрафу на посадових осіб, громадян - суб'єктів господарської діяльності в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк від п'яти до десяти діб.
Згідно із ст. 254 Кодексу України про адміністративні правопорушення про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Діяльність органів патрульної поліції, пов'язана з притягненням громадян до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху, регламентована, зокрема, Інструкцією з оформлення поліцейськими, матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою наказом МВС України №1395 від 07.11.2015.
Відповідно до вимог пункту 5 розділу І Інструкції поліцейські складають протоколи про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Крім того, пунктом 3 розділу II Інструкції передбачено, що при складанні протоколу про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 139, частиною 4 статті 140 КУпАП або постанови у справі про адміністративні правопорушення, передбачені частинами 1 - 3 статті 140 КУпАП (коли протокол не складається), до них необхідно долучати акт обстеження ділянки вулично-шляхової мережі (додаток 2) з відповідними замірами та схемою про: пошкодження шляхів, залізничних переїздів, інших шляхових споруд, трамвайних колій чи технічних засобів регулювання дорожнього руху; самовільне знімання, закриття чи встановлення технічних засобів регулювання дорожнього руху; перешкоду для дорожнього руху, у тому числі забруднення шляхового покриття; пошкодження асфальтобетонного покриття доріг унаслідок руху машин на гусеничному ходу; умови та стан шляху, які загрожують безпеці дорожнього руху; порушення нормативів щодо обладнання на дорогах місць проведення ремонтних робіт; залишення дорожніх машин, будівельних матеріалів, конструкцій; порушення або невиконання правил на підприємствах, в установах та організаціях під час розроблення та виготовлення транспортних засобів і деталей до них або інших предметів їх додаткового обладнання, під час проектування, реконструкції та ремонту шляхів, залізничних переїздів, інших шляхових споруд.
Відповідно до пункту 3 розділу І Інструкції схема місця дорожньо-транспортної пригоди - це графічне зображення місця дорожньо-транспортної пригоди з відображенням та фіксацією на ньому всіх об'єктів та обставини, що стосуються події та можуть мати значення для об'єктивного визначення її причин, яке оформлюється з дотриманням вимог цієї Інструкції на місці пригоди і підписується її учасниками.
На схемі місця ДТП графічно зображується та фіксуються, серед іншого, розміри та розміщення дефектів дорожнього покриття (підпункт 10 пункту 4 розділу IX Інструкції).
Відповідно до ДСТУ 3587-97, автомобільні дороги, вулиці і дороги населених пунктів та залізничні переїзди повинні на період їх експлуатації підтримуватися у справному стані і забезпечувати безпеку руху транспортних засобів та пішоходів. У всіх випадках у разі виявлення будь-яких відхилень від вимог цього стандарту, а також на період проведення дорожніх робіт повинні негайно встановлюватися технічні засоби організації дорожнього руху та вводитися обмеження швидкості.
Згідно пп.3.1.1 - 3.1.2 ДСТУ 3587-97, покриття проїзної частини не повинно мати осідань, вибоїн, напливів чи інших деформацій, що утруднюють рух транспортних засобів.
Гранична глибина окремих осідань, вибоїн не повинна перевищувати 4 см для доріг І - III категорій і груп А, Б вулиць і доріг населених пунктів; 6 см - для решти категорій і груп. Гранична висота напливів не повинна перевищувати 2 см для доріг І - ІІІ категорій і груп А, Б і В вулиць і доріг населених пунктів; 4 см - для решти категорій і груп. У разі перевищення зазначених розмірів окремих осідань, ям, вибоїн, напливів максимальні терміни їх ліквідації не повинні перевищувати 5 днів.
За змістом положень ГПК України:
- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74);
- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 73);
- ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73);
- належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);
- обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77).
При цьому, в силу приписів ч. 4 ст. 74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Отже саме на позивача покладений обов'язок належними та допустимими доказами довести ті обставини на які він посилається як на підставу своїх вимог, тобто саме позивач має довести те, що відповідач є особою, яка мають нести відповідальність за збитки, завдані пошкодженням Автомобіля.
Як вірно встановлено судом першої інстанції:
- в матеріалах справи відсутній акт обстеження ділянки вулично-шляхової мережі, із зазначенням розмірів дефектів дорожнього покриття, що, відповідно, унеможливлює визначення глибини вибоїни;
- також матеріали справи не містять і постанови про накладення адміністративного стягнення на посадову особу Служи розвитку інфраструктури, протоколу про адміністративне правопорушення, акту огляду місця пригоди, показання свідків, фотоматеріалів, тощо, з яких можливо було б встановити завдання шкоди застрахованому у позивача Автомобілю у зв'язку з наявністю дефектів дорожнього покриття на конкретно визначеній ділянці автодороги Т-24-02 Суботів-Медведівка-Кам'янка;
- надана позивачем схема місця ДТП, складена органом поліції, є додатком до протоколу про адміністративне правопорушення (про що також зазначено у самій схемі ДТП), тому сама по собі схема не може вважатись належним доказом підтвердження настання страхового випадку у зв'язку з невідповідністю покриття автомобільної дороги нормам та стандартам, визначеним у ДСТУ 3587-97;
- крім того, у вказаній схемі органом поліції не було вказано виду пригоди (зазначено: «ДТП»), сама схема ДТП не підписана посадовими особами поліції, відсутні характеристики недоліків дорожнього покриття - розміри, глибина, розміщення, а дані про пошкодження транспортного засобу були підтверджені водієм Автомобіля (саме дану особу власник пошкодженого автомобіля вказав у заяві про настання страхового випадку) - «пошкоджено переднє ліве колесо» (про що зазначено у схемі місця ДТП). Схема ДТП не містить посилання на фото-, відеоматеріали, виконані на місці огляду;
- у своїх поясненнях позивач зазначив, що Автомобіль отримав механічні пошкодження, на думку позивача, через наїзд на яму на дорозі, тобто через незадовільний стан дорожнього покриття, показники якого визначені у п.п.3.1.1 - 3.1.2 ДСТУ 3587- 97, проте, оскільки вказані пояснення позивача не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, а ґрунтуються лише на припущеннях представника позивача, слід відхилити їх як не обґрунтовані;
- вивченням матеріалів адміністративної справи №708/1099/21 від 21.01.2022 Чигиринського районного суду Черкаської області встановлено, що матеріали справи не містять доказів причинно-наслідкового зв'язку неналежного утримання автодороги Т-24-02 та ДТП від 01.11.2021, вини відповідача, не містять даних про обрання водієм ОСОБА_1 безпечної швидкості руху та належної оцінки дорожньої обстановки - у світлий час доби.
Позивач стверджує, що незадовільний стан дорожнього покриття та відсутність дорожніх знаків, які обмежують швидкість руху, або попереджають водіїв про незадовільний стан дорожнього покриття встановлено постановою Чигиринського районного суду Черкаської області у справі № 708/1099/21 від 21.01.2022, а відтак такі факти є преюдиційними, тобто такими, що установлені судовим рішенням, що набрало законної сили та не підлягають доведенню у іншій судовій справ.
Колегія суддів вважає вказану позицію помилковою.
Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені ч. 4 ст.75 ГПК України, згідно якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.05.2018 по справі №910/9823/17.
Колегія суддів зазначає про те, що при розгляді справи № 708/1099/21 відповідач участі не приймав, а під час розгляду вказаної справи не встановлювались жодні обставини які б свідчили про наявність вини відповідача у спірній ДТП.
Обов'язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: «баланс імовірностей» (balance of probabilities) або «перевага доказів» (preponderance of the evidence); «наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt).
Законом України №132-IX від 20.09.2019 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» (набув чинності 17.10.2019), зокрема, внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування «вірогідності доказів».
Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».
Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі «Бендерський проти України» («BENDERSKIY v. Ukraine»), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Дослідивши вищевказані докази з урахуванням приписів ст.ст. 76-79 ГПК України, колегія суддів зазначає про те, що наявними в матеріалах справи доказами не підтверджується як існування причинно-наслідкового зв'язку між можливою протиправною поведінкою (бездіяльністю) відповідача та понесеною позивачем шкодою у зв'язку з пошкодженням Автомобіля, так і те, що пошкодження Автомобіля сталось саме внаслідок порушення відповідачем правил, норм і стандартів при утриманні конкретної ділянки автомобільної дороги Т-24-02 Суботів-Медведівка-Кам'янка.
За таких обставин, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача матеріальної шкоди в порядку регресу (суброгації) в сумі 163 852,80 грн. Рішення суду першої інстанції залишається без змін.
Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Дослідивши матеріали, наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне і обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням Господарського суду Черкаської області від 13.03.2025 справі № 925/1333/24, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.
Враховуючи вищевикладене та вимоги апеляційної скарги, апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» задоволенню не підлягає.
Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з цією апеляційною скаргою покладаються на апелянта.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» на рішення Господарського суду Черкаської області від 13.03.2025 справі № 925/1333/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 13.03.2025 справі № 925/1333/24 залишити без змін.
3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.
Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст судового рішення складено 17.06.2025.
Головуючий суддя О.В. Яценко
Судді І.М. Скрипка
А.О. Мальченко