вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"01" травня 2025 р. Справа№ 920/596/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ткаченка Б.О.
суддів: Гаврилюка О.М.
Суліма В.В.
за участю секретаря судового засідання Мовчан А.Б.
за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 01.05.2025:
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш"
на рішення Господарського суду Сумської області від 19.06.2024
по справі №920/596/23 (суддя - Джепа Ю.А.)
за позовом Акціонерного товариства "Науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут атомного та енергетичного насособудування"
до Акціонерного товариства "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш"
третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - Фонд державного майна України
про стягнення 6 216 667,90 грн.,
Короткий зміст заявлених вимог
Акціонерне товариство "Науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут атомного та енергетичного насособудування" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Сумської області з позовом до Акціонерного товариства "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш (далі - відповідач, скаржник), у якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь 6 216 667,90 грн заборгованості за договором про створення і передачу науково-технічної продукції, робіт і послуг від 27.04.2018 № 2019 (у т.ч. 5 070 985,20 грн основного боргу, 152 129,56 грн пені, 141 299,69 грн 3% річних, 852 253,46 грн інфляційних нарахувань) та судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням від 19.06.2024 по справі № 920/596/23 Господарський суд Сумської області частково задовольнив позовні вимоги Акціонерного товариства "Науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут атомного та енергетичного насособудування" та стягнув з Акціонерного товариства "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" 5 070 985,20грн. основного боргу за договором на створення і передачу науково-технічної продукції, робіт і послуг від 27.04.2018 № 2019, 76 064,78грн. пені, 141 299,69грн. 3% річних, 852 253,46грн. інфляційних нарахувань, 93 250,02грн. витрат зі сплати судового збору та 15 000,00грн. витрат на правову допомогу.
Постановляючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції керувався тим, що посилання відповідача на те, що на зобов'язання позивача за договором № 2019 від 27.04.2018 року поширюється мораторій (заборона) в силу п.п. 1 п. 2 постанови КМУ від 03.03.2022 року №187 є безпідставними.
Також судом першої інстанції вказано, що у порушення умов договору відповідачем не сплачено заборгованість за договором на створення і передачу науково-технічної продукції, робіт і послуг від 27.04.2018 № 2019, внаслідок чого останнім нараховано пеню у сумі 152 129, 56 грн, яка за перевіркою суду є арифметично правильною та відповідає умовам п. 6.2. Договору в частині її обмеження 3% від простроченої суми.
Суд першої інстанції вважав, що зменшення розміру такої пені на 50 % є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись з рішенням Господарського суду Сумської області від 19.06.2024 по справі №920/596/23 Акціонерне товариство "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 19.06.2024 по справі № 920/596/23 у частині стягнення з Акціонерного товариства "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" на користь Акціонерного товариства "Науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут атомного та енергетичного насособудування" 5 070 985,20грн. основного боргу за договором на створення і передачу науково-технічної продукції, робіт і послуг від 27.04.2018 № 2019; 76 064,78грн. пені, 141 299,69грн. 3% річних; 852 253,46грн. інфляційних нарахувань; 93 250,02грн. витрат зі сплати судового збору та 15 000,00грн. витрат на правову допомогу та прийняти нове рішення, яким відмовити Акціонерному товариства "Науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут атомного та енергетичного насособудування" у задоволенні позовних вимог в цій частині. Судові витрати покласти на позивача.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення ухвалено з порушенням ст. 236 ГПК України, судом першої інстанції здійснено формальний підхід до розгляду справи, ухвалено рішення на підставі не повно і не всебічно з'ясованих обставин, не дослідження в судовому засіданні обставин на які посилався скаржник, без врахування обставин, які акцентовані та аргументовані скаржником; не наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Так зокрема скаржник зазначає, що Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації» від 03.03.2022р. № 187, відповідно до п. 1 якої (в редакції станом на дату прийняття Рішення Судом), для забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації установити до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов'язаних з державою-агресором, мораторій (заборону) на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов'язань, кредиторами (стягувачами) за якими є Російська Федерація або такі особи (далі - особи, пов'язані з державою-агресором).
Також скаржник звертає увагу, що цінні папери (акції), емітентом яких є АТ «Науково-дослідний та проектноконструкторський інститут атомного та енергетичного насособудування», належать ТОВ «Компанія з управління майновим комплексом» (ІНН: 1137232068, російська федерація, м. Тюмень, вул. Новаторів, б. 12/3), у кількості 21 330 168 штук (номінальна вартість за одиницю 0,25), що дорівнює 47,4687%.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
24.10.2024 через відділ документального забезпечення суду від третьої особи надійшов відзив на апеляційну скаргу, відпповідно до якого остання просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення без змін.
Узагальнені доводи відзиву зводяться до того, що законодавчі обмеження (мораторій) встановлені постановою КМУ №187 та пунктом 15 постанови НБУ №18 призводять до ситуації, за якої наразі неможливо отримати заборгованістьз орендної плати.
Зазначені обставини призводять до зростання кредиторської заборгованості АТ «ВНДІАЕН» в частині податків та відсутності можливості сплатити до державного бюджету частину чистого прибутку, нараховану на корпоративні права держави за результатами фінансово-господарської діяльності у 2021 році та у 2022 році відповідно до вимог законодавства.
19.11.2024 та 27.02.2025 через відділ документального забезпечення суду від позивача та відповідача надійшли додаткові письмові пояснення, які залишені колегією суддів без розгляду як такі, що подані з пропуском процесуального строку, встановленого ухвалою суду від 09.09.2024.
11.03.2025 через відділ документального забезпечення суду від Національного банку України надійшов супровідний лист з додатками на виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції від 27.02.2025.
24.03.2025 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшло клопотання з додатками на виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції від 27.02.2025.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.07.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Ткаченка Б.О., суддів: Буравльова С.І., Шапрана В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.08.2024 справу №920/596/23 витребувано з Господарського суду сумської області.
15.08.2024 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №920/596/23.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2024, у зв'язку з перебуванням суддів Шапран В.В., Буравльов С.І., які входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці, здійснити розгляд апеляційної скарги у визначеному складі суду неможливо.
Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.08.2024, у зв'язку з перебуванням суддів Шапран В.В., Буравльов С.І., у відпустці, для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді: Гаврилюк О.М., Сулім В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2024 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" на рішення Господарського суду Сумської області від 19.06.2024 по справі №920/596/23 - залишено без руху. Запропоновано скаржнику усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме: протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, надати до Північного апеляційного господарського суду докази сплати судового збору у розмірі 111 900 грн. 03 коп.
04.09.2024 через "Електронний суд" на адресу Північного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої долучено докази сплати судового збору.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2024 відкрито провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" на рішення Господарського суду Сумської області від 19.06.2024 по справі №920/596/23. Розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" призначено 10.10.2024.
10.10.2024 в Україні оголошена масштабна повітряна тривога у зв'язку з чим судове засідання, призначене на 10.10.2024 на 11:30 годину не відбулось.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2024 призначено розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" на рішення Господарського суду Сумської області від 19.06.2024 по справі №920/596/23 на 07.11.2024.
25.10.2024 на адресу Північного апеляційного господарського суду від представника Акціонерного товариства "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2024 клопотання Акціонерного товариства "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів - задоволено.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2024 продовжено строк розгляду апеляційної скарги. Відкладено розгляд справи №920/596/23 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" на рішення Господарського суду Сумської області від 19.06.2024 на 28.11.2024.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2024 відкладено розгляд справи №920/596/23 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" на рішення Господарського суду Сумської області від 19.06.2024 на 16.01.2025.
07.01.2025 на адресу Північного апеляційного господарського суду від представника Акціонерного товариства "Науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут атомного та енергетичного насосо будування" надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.01.2025 клопотання Акціонерного товариства "Науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут атомного та енергетичного насособудування" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів - задоволено.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2025 оголошено перерву в судовому засіданні на 27.02.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2025 відкладено розгляд справі №920/596/23 на 27.03.2025.
У зв'язку із перебуванням судді Суліма В.В., у відпустці, судове засідання у призначений час не відбулось.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2025 розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" на рішення Господарського суду Сумської області від 19.06.2024 у справі №920/596/23 призначено на 01.05.2025.
Позиції учасників справи, явка представників сторін у судове засідання
Представники позивача та відповідача з'явилися у судове засідання 01.05.2025 та надали свої пояснення по суті апеляційної скарги.
Третя особа у судове засідання 01.05.2025 не з'явилася, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлена належним чином.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, Між Відкритим акціонерним товариством «Науково-дослідний і проектно- конструкторський інститут атомного та енергетичного насособудування» (ВАТ «ВНДІАЕН») та Відкритим акціонерним товариством «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш» укладено договір на створення і передачу науково-технічної продукції, робіт і послуг № 2019 від 27.04.2018 (далі -договір), відповідно до якого виконавець зобов'язується за завданням замовника виконати роботи й надати послуги й передати у власність замовника, а замовник зобов'язується прийняти й оплатити результати робіт і майнові права інтелектуальної власності, а також послуги на умовах, у порядку та у строки, установлені даним договором.
Згідно пункту 4.1. договору конкретний перелік нормативних документів, відповідно до якого виконується проектування, умови переходу і оформлення майнових прав інтелектуальної власності указуються в додаткових угодах, що підписуються сторонами, до даного договору, технічних завданнях на насоси і насосні агрегати.
Пунктом 4.2 договору передбачено, що умови переходу і оформлення майнових прав інтелектуальної власності указуються в окремій додатковій угоді по кожній конкретній роботі (послузі) до цього договору.
Відповідно до пунктів 4.3-4.4. до додаткових угод до даного договору додаються Календарні плани робіт. У Календарних планах указується: розділ (найменування насосного агрегату), найменування етапів робіт, строки виконання й вартість Етапів Робіт, Результат Робіт, переданий після виконання етапу робіт.
Здача-приймання робіт (етапу робіт) і передача результату робіт (результату етапу робіт) здійснюється в строки, зазначені у Календарному плані (пункт 4.7 договору).
Згідно пункту 4.9 договору після виконання робіт (етапу робіт) виконавець разом з передачею результатів робіт (результату етапу робіт) передає замовникові акт здачі-прийманні робіт (етапу робіт) із зазначенням переліку виконаних робіт.
19.11.2019 між позивачем та відповідачем в межах виконання договору № 2019 укладено додаткову угоду № 186 (замовлення 19117) відповідно до пункту 2.1 загальна вартість робіт з ПДВ складає 2 688 000 грн, пунктом 2.2 замовник зобов'язаний здійснити оплату платіжним дорученням у розмірі загальної вартості доданого Календарного плану на банківський рахунок Виконавця протягом 30-ти банківських днів із дня підписання Акта здачі-приймання робіт за етапом.
18.02.2022 між сторонами підписано акт №9090 здачі-приймання послуг за додатковою угодою №186 до договору №2019 (замовлення 19117) від 19.11.2019 на суму 742 194 грн.
05.02.2022 між позивачем та відповідачем в межах виконання договору № 2019 укладено додаткову угоду № 363 (замовлення 2127) відповідно до пункту 2.1 загальна вартість робіт з ПДВ складає 1 834 920 грн, пунктом 2.2 замовник зобов'язаний здійснити оплату платіжним дорученням у розмірі загальної вартості доданого Календарного плану на банківський рахунок Виконавця протягом 30-ти банківських днів із дня підписання Акта здачі- приймання робіт за етапом.
18.02.2022 між сторонами підписано акт №9086 здачі-приймання послуг за додатковою угодою №363 до договору №2019 (замовлення 2127) від 05.02.2021 на суму 206 280 грн.
02.06.2021між позивачем та відповідачем в межах виконання договору № 2019 укладено додаткову угоду № 418 (замовлення 2142) відповідно до пункту 2.1 загальна вартість робіт з ПДВ складає 2 461 848 грн, пунктом 2.2 замовник зобов'язаний здійснити оплату платіжним дорученням у розмірі загальної вартості доданого Календарного плану на банківський рахунок Виконавця протягом 30-ти банківських днів із дня підписання Акта здачі- приймання робіт за етапом.
31.01.2022 між сторонами підписано акт №9027 здачі-приймання послуг за додатковою угодою №418 до договору №2019 (замовлення 2142) від 02.06.2021 на суму 744 000 грн.
02.07.2021 між позивачем та відповідачем в межах виконання договору № 2019 укладено додаткову угоду № 432 (замовлення 2152), відповідно до додатку 1 цієї додаткової угоди вартість робіт з ПДВ складає 1 784 808 грн.
15.02.2022 між сторонами підписано акт №9076 здачі-приймання послуг за додатковою угодою №432 до договору №2019 (замовлення 2152) від 02.07.2021 на суму 155 520 грн.
02.07.2021 між позивачем та відповідачем в межах виконання договору № 2019 укладено додаткову угоду № 433 (замовлення 2153), відповідно до додатку 1 цієї додаткової угоди вартість робіт з ПДВ складає 1 697 544 грн.
15.02.2022 між сторонами підписано акт №9077 здачі-приймання послуг за додатковою угодою №433 до договору №2019 (замовлення 2153) від 02.07.2021 на суму 131 760 грн.
05.07.2021 між позивачем та відповідачем в межах виконання договору № 2019 укладено додаткову угоду № 435 (замовлення 2155), відповідно до додатку 1 цієї додаткової угоди вартість робіт з ПДВ складає 1 848 312 грн.
24.10.2022 між сторонами підписано акт №9121 здачі-приймання послуг за додатковою угодою №435 до договору №2019 (замовлення 2155) від 05.07.2021 на суму 108 000 грн.
05.07.2021 між позивачем та відповідачем в межах виконання договору № 2019 укладено додаткову угоду № 437 (замовлення 2157), відповідно до додатку 1 цієї додаткової угоди вартість робіт з ПДВ складає 375 546 грн.
18.02.2022 між сторонами підписано акт №9087 (завершальний) здачі- приймання послуг за додатковою угодою №437 до договору №2019 (замовлення 2157) від 05.07.2021 на суму 375 546 грн.
09.07.2021 між позивачем та відповідачем в межах виконання договору № 2019 укладено додаткову угоду № 442 (замовлення 2161), відповідно до додатку 1 цієї додаткової угоди вартість робіт з ПДВ складає 1 764 270 грн.
29.07.2022 між сторонами підписано акт №9163 здачі-приймання послуг за додатковою угодою №442 до договору №2019 (замовлення 2161) від 09.07.2021 на суму 120 139,20 грн.
29.07.2022 між сторонами підписано акт №9164 здачі-приймання послуг за додатковою угодою №442 до договору №2019 (замовлення 2161) від 09.07.2021 на суму 146 836,80 грн.
03.12.2021 між позивачем та відповідачем в межах виконання договору № 2019 укладено додаткову угоду № 506 (замовлення 2183), відповідно до додатку 1 цієї додаткової угоди вартість робіт з ПДВ складає 187 488 грн.
18.02.2022 між сторонами підписано акт №9085 (завершальний) здачі- приймання послуг за додатковою угодою №506 до договору №2019 (замовлення 2183) від 03.12.2021 на суму 187 488 грн.
06.12.2021 між позивачем та відповідачем в межах виконання договору № 2019 укладено додаткову угоду № 507 (замовлення 2184) відповідно до додатку 1 цієї додаткові' угоди вартість робіт з ПДВ складає 177 552 грн.
15.02.2022 між сторонами підписано акт №9078 (завершальний) здачі- приймання послуг за додатковою угодою №507 до договору №2019 (замовлення 2184) від 06.12.2021 на суму 177 552 грн.
04.01.2022 між позивачем та відповідачем в межах виконання договору № 2019 укладено додаткову угоду № 532 (замовлення 2213), відповідно до додатку 1 цієї додаткової угоди затверджено планову калькуляцію.
31.01.2022 між сторонами підписано акт №9064 здачі-приймання послуг за додатковою угодою №532 до договору №2019 (замовлення 2213) від 04.01.2022 на суму 19 404 грн.
04.01.2022 між позивачем та відповідачем в межах виконання договору № 2019 укладено додаткову угоду № 533 (замовлення 2214), відповідно до додатку 1 цієї додаткової угоди затверджено планову калькуляцію.
31.01.2022 між сторонами підписано акт №9065 здачі-приймання послуг за додатковою угодою №533 до договору №2019 (замовлення 2214) від 04.01.2022 на суму 13 344 грн.
31.01.2022 між сторонами підписано акт №9165 здачі-приймання послуг за додатковою угодою №533 до договору №2019 (замовлення 2214) від 04.01.2022 на суму 23 352 грн.
04.01.2022 між позивачем та відповідачем в межах виконання договору № 2019 укладено додаткову угоду №534 (замовлення 2215), відповідно до додатку 1 цієї додаткової угоди затверджено планову калькуляцію.
31.01.2022 між сторонами підписано акт №9066 здачі-приймання послуг за додатковою угодою №534 до договору №2019 (замовлення 2215) від 04.01.2022 на суму 5 306 грн.
18.01.2022 між позивачем та відповідачем в межах виконання договору № 2019 укладено додаткову угоду № 542 (замовлення 2216) відповідно до пункту 2.1 зальна вартість робіт з ПДВ складає 145 440 грн., пунктом 2.2 замовник зобов'язаний здійснити оплату платіжним дорученням у розмірі загальної вартості доданого Календарного плану на банківський рахунок Виконавця протягом 30-ти банківських днів із дня підписання Акта здачі-приймання робіт за етапом.
15.02.2022 між сторонами підписано акт №9097 (завершальний) здачі- приймання послуг за додатковою угодою №542 до договору №2019 (замовлення 2216) від 18.01.2022 на суму 145 440 грн.
20.01.2022 між позивачем та відповідачем в межах виконання договору № 2019 укладено додаткову угоду № 550 (замовлення 2218), відповідно до додатку 1 цієї додаткової угоди вартість робіт з ПДВ складає 79 992 грн.
18.02.2022 між сторонами підписано акт №9083 (завершальний) здачі- приймання послуг за додатковою угодою №550 до договору №2019 (замовлення 2218) від 20.01.2022 на суму 26 179,20 грн.
05.07.2021 між позивачем та відповідачем в межах виконання договору № 2019 укладено додаткову угоду № 435 (замовлення 2155); відповідно до пункту 2.1 зальна вартість робіт з ПДВ складає 1 848 312 грн; за пунктом 2.2 замовник зобов'язаний здійснити оплату платіжним дорученням у розмірі загальної вартості доданого Календарного плану на банківський рахунок Виконавця протягом 30-ти банківських днів із дня підписання Акта здачі-приймання робіт за етапом.
24.10.2022 між сторонами підписано акт №9119 здачі-приймання послуг за додатковою угодою №435 до договору №2019 (замовлення 2155) від 05.07.2021 на суму 600 480 грн.
17.12.2021 між позивачем та відповідачем в межах виконання договору № 2019 укладено додаткову угоду № 513 (замовлення 2185); відповідно до пункту 2.1 загальна вартість робіт з ПДВ складає 128 520 грн; за пунктом 2.2 замовник зобов'язаний здійснити оплату платіжним дорученням у розмірі загальної вартості доданого Календарного плану на банківський рахунок Виконавця протягом 30-ти банківських днів із дня підписання Акта здачі-приймання робіт за етапом.
16.06.2022 між сторонами підписано акт №9106 (заключний) здачі-приймання послуг за додатковою угодою №513 до договору №2019 (замовлення 2185) від 17.12.2021на суму 128 520 грн.
27.09.2021 між позивачем та відповідачем в межах виконання договору № 2019 укладено додаткову угоду № 471 (замовлення 2171); відповідно до пункту 2.1 зальна вартість робіт з ПДВ складає 709 266 грн; за пунктом 2.2 замовник зобов'язаний здійснити оплату платіжним дорученням у розмірі загальної вартості доданого Календарного плану на банківський рахунок Виконавця протягом 30-ти банківських днів із дня підписання Акта здачі-приймання робіт за етапом.
16.06.2022 між сторонами підписано акт №9088 здачі-приймання послуг за додатковою угодою №471 до договору №2019 (замовлення 2171) від 27.09.2021 на суму 358 638 грн.
25.10.2021 між позивачем та відповідачем в межах виконання договору № 2019 укладено додаткову угоду № 493 (замовлення 2178); відповідно до пункту 2.1 загальна вартість робіт з ПДВ складає 319 680 грн; пунктом 2.2 замовник зобов'язаний здійснити оплату платіжним дорученням у розмірі загальної вартості доданого Календарного плану на банківський рахунок Виконавця протягом 30-ти банківських днів із дня підписання Акта здачі-приймання робіт за етапом.
18.02.2022 між сторонами підписано акт №9084 (остаточний) здачі-приймання послуг за додатковою угодою №493 до договору №2019 (замовлення 2178) від 25.10.2021 на суму 109 080 грн.
20.01.2022 між позивачем та відповідачем в межах виконання договору № 2019 укладено додаткову угоду № 550 (замовлення 2218); відповідно до пункту 2.1 загальна вартість робіт з ПДВ складає 79 992 грн; пунктом 2.2 замовник зобов'язаний здійснити оплату платіжним дорученням у розмірі загальної вартості доданого Календарного плану на банківський рахунок Виконавця протягом 30-ти банківських днів із дня підписання Акта здачі-приймання робіт за етапом.
18.02.2022 між сторонами підписано акт №9082 здачі-приймання послуг за додатковою угодою №550 до договору №2019 (замовлення 2218) від 20.01.2022 на суму 53 812,80 грн.
04.01.2022 між позивачем та відповідачем в межах виконання договору № 2019 укладено додаткову угоду № 529 (замовлення 2210), відповідно до додатку 1 цієї додаткової угоди вартість робіт з ПДВ складає 360 000 грн.
31.01.2022 між сторонами підписано акт №9063 здачі-приймання послуг за додатковою угодою №529 до договору №2019 (замовлення 2210) від 04.01.2022 на суму 124 108,80 грн.
06.07.2021 між позивачем та відповідачем в межах виконання договору № 2019 укладено додаткову угоду № 440 (замовлення 2160); відповідно до пункту 2.1 зальна вартість робіт з ПДВ складає 1 631 448 грн; за пунктом 2.2 замовник зобов'язаний здійснити оплату платіжним дорученням у розмірі загальної вартості доданого Календарного плану на банківський рахунок Виконавця протягом 30-ти банківських днів із дня підписання Акта здачі-приймання робіт за етапом.
18.02.2022 між сторонами підписано акт № 9180 здачі-приймання послуг за додатковою угодою № 440 (замовлення 2160) від 06.07.2021 на суму 229 154,40 грн.
20.10.2021 між позивачем та відповідачем в межах виконання договору № 2019 укладено додаткову угоду № 483 (замовлення 2176); відповідно до пункту 2.1 загальна вартість робіт з ПДВ складає 357 048 грн; пунктом 2.2 замовник зобов'язаний здійснити оплату платіжним дорученням у розмірі загальної вартості доданого Календарного плану на банківський рахунок Виконавця протягом 30-ти банківських днів із дня підписання Акта здачі-приймання робіт за етапом
29.07.2022 між сторонами підписано акт №9110 здачі-приймання послуг за додатковою угодою №483 до договору №2019 (замовлення 2176) від 20.10.2021 на суму 112 320 грн.
Акти виконаних робіт (наданих послуг) відповідачем підписані, проте зобов'язання з оплати виконаних робіт та наданих послуг за договором №2019 від 27.04.2018 року відповідачем не виконано на суму 5 070 985,20 грн.
Згідно з пунктом 6.2 договору за порушення замовником установлених строків оплати він сплачує Виконавцеві пеню в розмірі 0,1 % від вартості грошових зобов'язань за кожний день прострочення, але не більше 3 % від загальної суми грошових зобов'язань по відповідному Етапу робіт.
Позивач вважає, що стягненню з відповідача підлягають 6 216 667,90 грн заборгованості за договором на створення і передачу науково-технічної продукції, робіт і послуг від 27.04.2018 № 2019 (у т.ч. 5 070 985,20 грн основного боргу, 152 129,56 грн пені, 141 299,69 грн 3% річних, 852 253,46 грн інфляційних нарахувань).
Межі, мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Статтею 174 Господарського кодексу України визначено, що підставою виникнення господарських зобов'язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених зазначеним Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Проте, в порушення умов договору та вимог статей 526, 629, 712 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, відповідач за створення і передачу науково технічної продукції, робіт і послуг не розрахувався у повному обсязі та у встановлені договором строки, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.
Матеріали справи не містять доказів сплати основного боргу в сумі 5 070 985,20 грн (п'ять мільйонів сімдесят тисяч дев'ятсот вісімдесят п'ять гривень двадцять копійок) основного боргу за договором на створення і передачу науково-технічної продукції, робіт і послуг від 27.04.2018 № 2019, тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що є підстави для задоволення позовних вимог в цій частині.
Щодо посилання скаржника щодо настання форс-мажорних обставин, суд виходить з такого.
Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» шляхом видачі сертифіката.
Статтею 218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
За загальним правилом, неможливість виконати зобов'язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України).
Тобто, можливе звільнення від відповідальності за невиконання, а не від виконання в цілому, а сторона зобов'язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи.
Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс- мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд і у постанові від 16.07.2019 в справі №917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об'єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов'язку.
Суд звертає увагу на той факт, що у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків у результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утриматись від) таких дій.
Посилання скаржника на те, що збройна агресія рф та введення воєнного стану є загальновідомою обставиною, автоматично не мотивує та не обґрунтовує, як саме наведені обставини вплинули на виконання обов'язку відповідача.
Так, зокрема, Листом від 28.02.2022 Торгово-промислова палата України офіційно повідомила загалом про воєнний стан й його вплив на виконання обов'язків суб'єктами господарювання в Україні.
У той же час даний лист не містить ідентифікувальних ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин. При цьому відповідач не був позбавлений можливості звернутися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за спірним зобов'язанням, дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014.
Сторони є суб'єктами господарювання, тому в разі здійснення підприємницької діяльності мають усвідомлювати, що господарська діяльність провадиться ними на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків вчинення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків у результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від) таких дій.
Відповідні висновки викладені, зокрема, у постанові КГС ВС від 15.06.2023 у справі № 910/8580/22.
Щодо доводів скаржника на те, що на зобов'язання відповідача розповсюджується мораторій (заборона), встановлений постановою КМУ від 03.03.2022 №187, то такі доводи спростовуються наступним.
В умовах збройної агресії російської федерації проти України та введеного у зв'язку з цим воєнного стану на підставі Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022 (з наступними змінами, внесеними указами Президента України), затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №2102-IX, запровадження певних обмежень у цивільному обороті, особливо щодо певних учасників такого обороту, є допустимим.
Так, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 №187 "Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв'язку з військовою агресією російської федерації" до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов'язаних з державою-агресором, установлено мораторій (заборону) на:
1) виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов'язань, кредиторами (стягувачами) за якими є російська федерація або такі особи (далі - особи, пов'язані з державою-агресором):
- громадяни російської федерації, крім тих, що проживають на території України на законних підставах;
- юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства російської федерації;
- юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, якої є російська федерація, громадянин російської федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства російської федерації;
- юридичні особи, утворені відповідно до законодавства іноземної держави, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, яких є російська федерація, громадянин російської федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства російської федерації, - у випадку виконання зобов'язань перед ними за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті.
Постанова КМУ "Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв'язку з військовою агресією російської федерації" №187 від 03.03.2022, якою накладено мораторій, набрала чинності з дня її опублікування 04.03.2022 та діє до набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов'язаних з державою-агресором, але не більше одного місяця з дня припинення чи скасування воєнного стану.
Колегією суддів установлено, що ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 09.02.2023 у справі №591/5295/22 (провадження №1-кс/591/490/23) передано Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів для здійснення заходів з управління шляхом передачі їх в управління у порядку та на умовах, визначених ст.ст. 19, 21 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів", нематеріальні активи, основні засоби, інвестиційну нерухомість (перелік наведено у резолютивній частині ухвали), які належать АТ "Науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут атомного та енергетичного насособудування", що прямо належать ТОВ "Компанія з управління майновим комплексом" (ІНН; 1137232068, російська федерація, м. Тюмень, вул. Новаторів, б.12/3), загальний розмір балансової (залишкової) вартості яких становить 37 385 215,52 грн.
Відповідно до інформації, наведеної в даній ухвалі, згідно матеріалів кримінального провадження №22022200000000106 від 03.08.2022 встановлено, що цінні папери (акції), емітентом яких є АТ "Науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут атомного та енергетичного насособудування" (код ЄДРПОУ 00220477, м. Суми, вул. 2-га Залізнична, б. 2), належать наступним фізичним та юридичним особам:
- держава в особі керуючого рахунком Фонду державного майна України (00032945) - 50+1%;
- ТОВ "Компанія з управління майновим комплексом" (ІНН: 1137232068, російська федерація, м. Тюмень, вул. Новаторів, б. 12/3)", у кількості 21330168 штук (номінальна вартість за одиницю 0,25), що дорівнює 47,4687 %;
- АО "Сумський завод "Насосенергомаш" (Україна, 05785448, місто Суми, площа Привокзальна, будинок 1) - 0,2255%;
- громадянину російської федерації ОСОБА_1 у кількості 0,004967%;
- громадянину України ОСОБА_2 у кількості 0,177410%;
- громадянину України ОСОБА_3 у кількості 0,164147%;
- громадянину України ОСОБА_4 у кількості у кількості 0,142932%;
- громадянину України ОСОБА_5 у кількості 0,000002%;
- акції по яких НДУ не розкриває інформацію, у зв'язку із ліквідацією зберігачів.
Також в ухвалі від 09.02.2023 міститься посилання на ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 01.11.2022, якою накладено арешт на майно, а саме: на прості бездокументарні іменні акції, номінальною вартістю 0,25 грн у кількості 21330168 штук (47,4687% від загальної кількості акцій) міжнародний ідентифікаційний номер UA1800301004, емітентом яких є АТ "Науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут атомного та енергетичного насособудування" (код ЄДРПОУ 00220477, м. Суми, вул. 2-га Залізнична, б. 2), що прямо належать ТОВ "Компанія з управління майновим комплексом" (ІНН: 1137232068, російська федерація, м. Тюмень, вул. Новаторів, б. 12/3).
Отже, виходячи із встановлених у названих ухвалах обставин того, що 47,4687% акцій підприємства позивача належить юридичній особі, створеній відповідно до законодавства російської федерації - ТОВ "Компанія з управління майновим комплексом", на діяльність позивача та спірні правовідносини розповсюджується дія постанови КМУ від 03.03.2022 №187.
Дія мораторію передбачає заборону на вчинення конкретно визначеного переліку дій між учасниками правовідносин, встановлює певний правовий режим для цих правовідносин і впливає на перебіг грошових та інших зобов'язань. З моменту запровадження вказаного мораторію суб'єктивне право осіб-кредиторів (стягувачів), перелік яких наведений в постанові №187, зазнає обмежень у можливості реалізувати ними право вимоги до зобов'язаної сторони, у тому числі шляхом звернення за судовим захистом. Також мораторій хоча і не припиняє суб'єктивне право, однак на строк дії мораторію таке право не може реалізуватися шляхом виконання.
Подібний висновок наведено в постановах Верховного Суду від 30.05.2023 у справі №925/1248/21, від 09.08.2023 у справі №922/1589/22, від 28.09.2023 у справі №904/3057/22, від 08.11.2023 у справі №915/18/23, від 21.11.2023 у справі №910/14552/22.
Водночас, колегія суддів звертає увагу на те, що згідно підпункту 1 пункту 1 в редакції Постанов КМУ №466 від 19.04.2022, №480 від 19.04.2022 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМУ №719 від 24.06.2022, унормовано, що зазначене у пункті 1 Постанови КМУ №187 обмеження не застосовується до юридичних осіб, утворених та зареєстрованих відповідно до законодавства України, які є банками або за рахунками яких на підставі нормативно-правових актів або рішень Національного банку дозволяється здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про Національний банк України" з метою забезпечення надійності та стабільності функціонування банківської системи Правлінням Національного банку України було прийнято постанову від 24.02.2022 №18 "Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану".
Згідно пункту 2 постанови НБУ від 24.02.2022 №18 банки продовжують роботу з урахуванням обмежень, визначених цією постановою. Банкам забороняється проводити операції, що порушують визначені цією постановою обмеження, сприяють або можуть сприяти їх уникненню.
Пунктом 15 постанови НБУ від 24.02.2022 №18 зупинено здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій за рахунками резидентів російської федерації/республіки білорусь, за рахунками юридичних осіб (крім банків), кінцевими бенефіціарними власниками яких є резиденти російської федерації/республіки білорусь, за винятком здійснення на території України операцій, перелічених у цьому пункті.
У свою чергу пунктом 15-2 постанови НБУ від 24.02.2022 №18 встановлено, що Національний банк України приймає рішення щодо здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій за рахунками юридичних осіб, зазначених у пункті 15 цієї постанови, на підставі відповідних звернень (клопотань) державних органів України, які надаються у зв'язку зі здійсненням такими юридичними особами важливих функцій та/або надання важливих послуг, підписаних керівником державного органу/особою, яка виконує його обов'язки, або заступником керівника державного органу, уповноваженим керівником цього державного органу підписувати такі звернення (клопотання).
У зверненні (клопотанні) зазначаються:
1) найменування юридичної особи;
2) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України;
3) найменування банку, в якому відкритий рахунок юридичній особі;
4) структура власності юридичної особи із зазначенням її кінцевих бенефіціарних власників та власників істотної участі (за наявності), які є резидентами Російської Федерації/Республіки Білорусь;
5) обґрунтування/підстави для проведення видаткових операцій під час дії воєнного стану з огляду на важливість діяльності юридичної особи з урахуванням критичної важливості такої діяльності.
До звернення (клопотання), підписаного особою, яка виконує обов'язки керівника державного органу, або заступником керівника державного органу, уповноваженого цим керівником підписувати таке звернення (клопотання), додатково надається документ, що підтверджує відповідні повноваження цієї особи/цього заступника.
Судом установлено, що позивач відповідно до частини 2 статті 22 Господарського кодексу України є суб'єктом господарювання державного сектора економіки (Державі Україна в особі керуючого рахунком Фонду державного майна України належить 50%+1 акція статутного капіталу відповідача).
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 №83 позивач включений до переліку суб'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави. Отже, позивач у розумінні пункту 15-2 постанови НБУ від 24.02.2022 №18 є тією юридичною особою, яка здійснює надання важливих послуг.
Водночас, як зазначає відповідач та підтверджується відомостями з ЄДРПОУ та вказано самим позивачем у протоколі наради з проблемних питань діяльності АТ "ВНДІАЕН" від 17.01.2023, кінцевим бенефіціарним власником АТ "Сумський завод "Насосенергомаш" є громадянин російської федерації - ОСОБА_6 , а тому на діяльність відповідача поширюється дія пункту 15 постанови НБУ від 24.02.2022 №18.
На нараді з проблемних питань діяльності АТ "ВНДІАЕН" від 17.01.2023, яка була проведена за участі директора Департаменту корпоративних прав держави Фонду державного майна України, заступника директора Департаменту корпоративних прав держави Фонду державного майна України - начальника Управління корпоративними правами промислових підприємств ФДМУ, головного спеціаліста відділу машинобудування підприємств Управління корпоративними правами промислових підприємств Департаменту корпоративних прав держави Фонду державного майна України, генерального АТ "ВНДІАЕН", корпоративного секретаря АТ "ВНДІАЕН" було вирішено Фонду державного майна України розглянути можливість внесення змін до постанови КМУ №187, зокрема встановлення обмеження щодо суб'єктів державного сектору економіки, щодо яких застосовується мораторій (заборона) для забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв'язку з військовою агресією росії; Фонду державного майна України із залученням АТ "ВНДІАЕН" відповідно до пункту 15-2 постанови НБУ від 24.02.2022 №18 підготувати клопотання до НБУ щодо прийняття рішення стосовно здійснення обслуговуючим банком видаткових операцій за рахунками АТ "Сумський завод "Насосенергомаш" на користь АТ "ВНДІАЕН" згідно із договорами оренди.
Листом від 02.02.2023 №10-71-2571 ФДМУ за результатами проведеної 17.01.2023 зустрічі звернувся до АТ "ВНДІАЕН" з проханням направити до ФДМУ копії діючих договорів оренди, укладених між АТ "ВНДІАЕН" та АТ "Сумський завод "Насосенергомаш".
Листом від 09.02.2023 №18/р АТ "ВНДІАЕН" звернулось до АТ "Сумський завод "Насосенергомаш" про надання інформації щодо найменування банку, в якому відкритий рахунок юридичній особі, структури власності юридичної особи із зазначенням її кінцевих бенефіціарних власників та власників істотної участі (за наявності), які є резидентами російської федерації/республіки білорусь. В якості додатку до даного листав позивачем долучено лист ФДМУ від 02.02.2023 №10-71-257.
Як вбачається з матеріалів справи, за зверненням (клопотанням) Фонду державного майна України від 26.04.2022 №10-71-4668 щодо надання дозволу на здійснення видаткових операцій за рахунками АТ "Науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут атомного та енергетичного насособудувания", зупинених згідно постанови НБУ від 24.02.2022 №18, Правлінням Національного банку України прийнято рішення щодо здійснення обслуговуючим банком видаткових операцій за рахунками АТ "ВНДІАЕН" (рішення Правління Національного банку України від 02.05.2022 року №212-рш "Про здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій за рахунками юридичних осіб"), що підтверджується листами НБУ від 06.05.2022 №25-0005/32612 та Фонду державного майна України від 11.05.2022 №10-71-5326.
Вищезгадане рішення було витребувано ухвалою суду апеляційної інстанції від 27.02.2025 та наявне в матеріалах справи, оскільки колегією суддів враховано висновки Верховного Суду у постанові від 11.02.2025 у справі 920/551/23.
Враховуючи викладене у сукупності, наданий дозвіл на здійснення видаткових операцій за рахунками АТ "ВНДІАЕН", постанова КМУ від 03.03.2022 №187 не позбавляла (не забороняла) АТ "ВНДІАЕН" права на звернення до відповідача з вимогою про погашення заборгованості та до суду про стягнення заборгованості за надані послуги за договорами оренди, а обмеження, які передбачені постановою КМУ від 03.03.2022 №187, до АТ "ВНДІАЕН" не застосовуються та не позбавляють відповідача можливості здійснити оплату по Договору від 15.09.2009 №5771.
Посилання скаржника на те, що навіть при наявності дозволу на здійснення видаткових операцій рішення НБУ не скасовує мораторій (заборону), встановлену постановою КМУ від 03.03.2022 №187, судом відхиляються, оскільки даною постановою КМУ, як уже зазначалося, унормовано, що зазначене у пункті 1 постанови КМУ №187 обмеження не застосовується до юридичних осіб, утворених та зареєстрованих відповідно до законодавства України, які є банками або за рахунками яких на підставі нормативно-правових актів або рішень Національного банку дозволяється здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій, що й відбулося у спірному випадку.
Щодо нарахованих позивачем 3 % річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною другою ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Вказана норма є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов'язання. Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідно до наведеного позивачем розрахунку 3 % річних складають 141 299, 69 грн; інфляційні збитки складають 825 253, 46 грн.
Здійснений позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних збитків суд вважає арифметично правильним.
Враховуючи, що вимоги щодо стягнення 3 % річних та інфляційних збитків мають компенсаторний, а не штрафний характер, колегія суддів не вбачає підстав для зменшення їх розміру, а тому судом першої інстанції вірно задоволено вимоги у цій частині повністю.
Частиною 1 ст. 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У порушення умов договору відповідачем не сплачено заборгованість за договором на створення і передачу науково-технічної продукції, робіт і послуг від 27.04.2018 № 2019, внаслідок чого останнім нараховано пеню у сумі 152 129, 56 грн, яка за перевіркою суду є арифметично правильною та відповідає умовам п. 6.2. Договору в частині її обмеження 3% від простроченої суми.
Однак, судом першої інстанції вірно взято до уваги доводи відповідача про те, що у зв'язку з військовою агресією та запровадженими законодавчими обмеженнями роботи підприємства відповідача, штатна кількість працівників зменшилась на 62%, підприємство несе збитки.
Суд вважає, що стягнена сума пені може бути непомірним тягарем для відповідача.
Відповідно до частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Тлумачення частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов'язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.
Саме таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 15.02.2018 у справі 467/1346/15-ц.
Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов'язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.
Згідно з положеннями частини першої статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Частиною другою статті 233 Господарського кодексуУкраїни встановлено, що у разі якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
У даній нормі під "іншими учасниками господарських відносин" слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь в правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов'язані з кредитором договірними відносинами.
Відповідно до положень статті 3, частини третьої статті 509 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.
Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора (рішення Конституційного Суду від 11.07.2013 № 7-рп/2013).
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для зменшення розміру пені, що підлягає стягненню з відповідача, на 50 % від заявленої до стягнення суми.
Таким чином, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань щодо виконання договору на створення і передачу науково-технічної продукції, робіт і послуг від 27.04.2018 № 2019, задоволенню підлягають правомірні та обґрунтовані вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 76 064, 78 грн пені.
Стосовно заперечень відповідача щодо безпідставності нарахування пені за строком давності, колегія суддів зазначає таке.
При нарахуванні пені за доданими до позову рахунками позивачем не були порушені вимоги щодо строків для її нарахування та стягнення, оскільки відповідно до пункту 7 Прикінцевих положень Господарського кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (C0VID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Згідно з Прикінцевими положеннями Цивільного кодексу України (п.12 та п.19), під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (C0VID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681,728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Крім того, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Сторона, на користь якої ухвалене судове рішення, має право на відшкодування витрат на правову допомогу як складової судових витрат (п. 12 ч. 3 ст. 2, ст. 123, ч. 2 ст. 126 ГПК України).
Зі змісту частини третьої статті 123 ГПК України вбачається, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини четвертої статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною першою статті 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до частини другої статті 126 ГПК України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
У постанові від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права. Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.
Згідно із пунктом 6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах.
Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.
У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 903/390/18, від 21.01.2020 у справі № 916/2982/16, від 07.07.2020 у справі № 914/1002/19).
У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. (частині п'ята статті 126 ГПК України).
Частиною шостою статті 126 ГПК України встановлено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.
Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої, шостої статті 126 ГПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
У розумінні положень частини п'ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Частиною восьмою статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Позивачем, на підтвердження факту надання правничої допомоги до матеріалів справи додано копії: Договору про надання правової допомогим б/н від 02.05.2023, меморіального ордеру № 21 від 12.05.2023 про сплату позивачем адвокату Кузченко Т.М. 15 000 грн, Акта приймання передачі виконаних робіт та наданих послуг б/н від 07.11.2023.
Договором про надання правової допомогим б/н від 02.05.2023 передбачено, що гонорар адвоката за підготовку та подання позовної заяви до Акціонерного товариства «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудуваня «Насосенергомаш» про стягнення заборгованості за Договором на на створення і передачу науково-технічної продукції, робіт і послуг від 27.04.2018 № 2019 в розмірі 5 070 985, 20 грн, штрафних санкцій, а також ведення справи у суді складає 15 000 грн.
Зобов'язання клієнта по сплаті гонорару фактичних витрат виникає після підписання цього договору, щляхом перерахунку коштів на банківські реквізити адвоката, які вказані в Договорі.
Відповідно до Акту приймання - передачі виконаних робіт та надання послуг б/н від 07.11.2023, узгоджена вартість правничої допомоги становить 15 000 грн.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що правові витрати в сумі 15 000,00 грн доведені позивачем, а тому мають бути йому компенсовані.
Інші доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на вірне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваних рішень в розумінні ст. 277 ГПК України з викладених у апеляційній скарзі обставин.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скаргзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду Сумської області від 19.06.2024 по справі №920/596/23, за наведених скаржником доводів та в межах апеляційної скарги.
Розподіл судових витрат
Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" на рішення Господарського суду Сумської області від 19.06.2024 по справі №920/596/23 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Сумської області від 19.06.2024 по справі №920/596/23 - залишити без змін.
3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Акціонерним товариством "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш".
4. Матеріали справи №920/596/23 повернути до Господарського суду Сумської області.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 287 та 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено та підписано 09.06.2025. (після виходу головуючого судді Ткаченка Б.О. з лікарняного)
Головуючий суддя Б.О. Ткаченко
Судді О.М. Гаврилюк
В.В. Сулім