вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"09" червня 2025 р. Справа№ 910/12356/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ткаченка Б.О.
суддів: Суліма В.В.
Гаврилюка О.М.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"
на рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2025
по справі №910/12356/24 (суддя - Блажівська О.Є.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Енерджі Юкрейн"
до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"
про стягнення заборгованості у розмірі 21 500,98 грн.
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю «Нью Енерджі Юкрейн» (далі - позивач, ТОВ «Нью Енерджі Юкрейн») звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (далі - відповідач, ПАТ «Укрнафта», скаржник) про стягнення заборгованості у розмірі 21 500,98 грн, де 19 361, 68 грн. - основна заборгованість, 829, 56 грн. - 3% та 1 309, 74 грн. - інфляційні втрати.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №С-28/0322-3 про поставку електричної енергії, що зумовило заборгованість відповідача перед позивачем та є підставою звернення позивача з відповідним позовом до Господарського суду міста Києва.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.02.2025 по справі №910/12356/24 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Енерджі Юкрейн» 19 361, 68 грн. - основної заборгованості, 829, 56 грн. - 3% річних та 1 309, 74 грн. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Енерджі Юкрейн» витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422 грн.
Рішення господарського суду мотивовано тим, що відповідач за поставлену електричну енергію розрахувався частково, а саме за період з квітня 2022 року по березень 2023 року включно перерахував на поточний рахунок ТОВ «Нью Енерджі Юкрейн» платежі на загальну суму 1 032 302, 88 грн., внаслідок чого за Публічним акціонерним товариством "Укрнафта" утворилась заборгованість у розмірі 19 361, 68 грн.
Враховуючи, що відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати поставленої позивачем за період з квітня 2022 року по березень 2023 року включно електричної енергії, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови Договору та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 19 361, 68 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись з рішенням, Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2025 у справі910/12356/24. Ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ «Нью Енерджі Юкрейн» повністю.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що крім факту споживання електроенергії, підставою здійснення оплати (в тому числі і підставою початку та перебігу та настання граничного строку платежу), є саме рахунок, що повинен бути наданий постачальником та одержаний споживачем. Зазначений рахунок на суму, що є предметом спору в даній справі, відповідач не одержував, а позивач не додав відповідні докази до позовної заяви, а тому, на думку відповідача, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу
До Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якій останній просив апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" залити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2025 залишити без змін.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.02.2025 сформовано колегію у складі: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді: Гаврилюк О.М., Сулім В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на рішення Господарський суду міста Києва від 03.02.2025 по справі №910/12356/24.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом (частина перша); кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина друга).
Відповідно до статті 64 Конституції України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.
Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав в умовах існуючого воєнного стану, застосувавши ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3, 64 Конституції України та ст. 2, 11 ГПК України.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як підтверджується наявними матеріалами справи, 28.03.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "НЬЮ ЕНЕРДЖІ ЮКРЕЙН" (далі - постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Укрнафта" (далі - споживач) укладено договір № С-28/03/22-3 про постачання електричної енергії споживачу, умовами п. 2.1 якого передбачено, що постачальник надає послугу з постачання електроенергії Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача (Управління нафтопромислового сервісу), а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
Згідно п. 2.4 договору період постачання електричної енергії за договором: з 01.04.2022 до 31.12.2022.
Відповідно до п. 3.1. договору, початком постачання електричної енергії Споживачу є дата, зазначена в Додатку 1 до цього Договору.
Згідно п. 5.1. договору загальна орієнтовна вартість договору станом на момент його укладення складає 2 078 425, 71 грн, в тому числі ПДВ 346 404,29 грн.
Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з договірною ціною, яка є додатком 2 до цього договору (п. 5.2. договору).
У пункті 5.4. договору сторони погодили, що розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць з 00:00 першого по 24:00 останнього числа місяця включно.
За умовами п. 5.5. договору, розрахунки споживача за цим договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання. При цьому, споживач не обмежується у праві здійснювати оплату за цим договором через банківську платіжну систему, он-лайн переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу постачальника та в інший не заборонений законодавством спосіб. Оплата вартості електричної енергії за цим договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок постачальника. Спецрахунок постачальника зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі у разі його зміни.
Пунктом 5.6. договору передбачено, що оплата за фактично спожитий обсяг електричної енергії за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання його споживачем, або протягом 5 (п'яти) робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого споживачем. Порядок розрахунків регламентується в додатках 2. 3 до договору.
Відповідно до п. 5.12. договору, розрахунковий період є періодом звірки остаточних обсягів поставленої електричної енергії, розрахунків за договором, за наслідками чого між сторонами складається Акт передачі-прийому електричної енергії та Акт звірки, у яких фіксується фактичний обсяг та ціна фактично спожитої електричної енергії, що була поставлена споживачу протягом розрахункового місяця.
Цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2022 року, а в частині оплати поставленої електричної енергії - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п. 13.1 договору).
Між вказаними сторонами укладено Додаткові угоди 1,2,3,4, 5 до Договору від 28.03.2022 №С-28/03/22-3 про постачання електричної енергії споживачу.
Так, додатковою угодою №1 п. 5.1. договору викладено в наступній редакції: «п.5.1. Загальна орієнтовна вартість договору станом на момент його укладення складає 2 082 629, 91 грн, в тому числі ПДВ 347 104, 99 грн.».
Додатковою угодою №2 п. 5.1. договору викладено в наступній редакції: «п.5.1. Загальна орієнтовна вартість договору станом на момент його укладення складає 2 082 634, 71 грн, в тому числі ПДВ 347 060,79 грн.».
Додатковою угодою №3 п. 5.1. договору викладено в наступній редакції: «п.5.1. Загальна орієнтовна вартість договору станом на момент його укладення складає 2 526 441,51 грн, в тому числі ПДВ 421 073, 59 грн.». Також п. 13.1 договору викладено в наступній редакції: «п.13.1 Цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 28.02.2023 року, а в частині оплати поставленої електричної енергії - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором».
Додатковою угодою №4 п. 5.1. договору викладено в наступній редакції: «п.5.1. Загальна орієнтовна вартість договору станом на момент його укладення складає 2 530 593,31 грн, в тому числі ПДВ 421 766, 39 грн.».
Додатковою угодою №5 п. 2.4, п. 5.1., п. 13.1 договору викладено в наступній редакції:
«п.2.4 період постачання електричної енергії за договором: з 01.04.2022 до 31.03.2023»;
«п.5.1. Загальна орієнтовна вартість договору станом на момент його укладення складає 2 753 014, 91 грн, в тому числі ПДВ 458 835,82 грн.»;
«п.13.1 Цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.03.2023 року, а в частині оплати поставленої електричної енергії - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором».
Відповідно до п. 4 даних Додаткових угод «Умови оплати» встановлено настпуне:
авансові платежі згідно графіку;
- до 28 числа місяця попереднього розрахунковому - 35 % від заявленого обсягу;
- до 08 числа розрахункового періоду - 35 % від заявленого обсягу;
- до 18 числа розрахункового періоду - 30% від заявленого обсягу.
Постачальник направляє Споживачу у спосіб, передбачений Договором для направлення Акту передачі-прийому електричної енергії, рахунки на оплату авансових платежів у наступні строки:
- до 21 числа місяця, що передує розрахунковому - на оплату 35 % від заявленого обсягу
- до 01 числа розрахункового місяця - на оплату 35 % від заявленого обсягу
- до 10 числа розрахункового місяця - на оплату 30 % від заявленого обсягу
До 15 числа (включно) місяця, наступного за Розрахунковим місяцем, Споживач здійснює остаточний розрахунок за поставлену у Розрахунковому місяці електричну енергію, вартість якої визначається згідно п. 3. цього Додатку.
Датою здійснення оплати є дата, на яку оплачена сума коштів зараховується на поточний рахунок Постачальника.
У разі надходження коштів від Споживача понад повну вартість електричної енергії, поставленої Споживачу у розрахунковому періоді, сума таких надходжень зараховується як оплата заборгованості попередніх періодів з найдавнішим терміном виникнення, а за відсутності такої, в рахунок оплати наступного розрахункового періоду або за заявою Споживача повертається йому на поточний рахунок.
Оплата четвертого платежу (остаточний розрахунок) проводиться на підставі акту передачі-прийому електроенергії за звітний (попередній період, фактичний відпрацьований період) та рахунку на оплату, що надсилається у строк та порядку, передбачені договором для направлення Акту передачі-прийому електричної енергії. У разі несвоєчасно наданого Постачальником акту та/або рахунку, платіж не проводиться і Споживач не несе за це відповідальності.
Розрахунковим періодом є календарний місяць.
Оплата вартості електричної енергії здійснюється Споживачем у безготівковому вигляді, шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника, зазначений у Договорі.
Оплата за електричну енергію здійснюється Споживачем на підставі завчасно виставлених Постачальником рахунків.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач на виконання умов договору №С-28/03/22-3 про постачання електричної енергії споживачу від 28.03.2022 поставив відповідачу за період з квітня 2022 року по березень 2023 року включно електричну енергію на загальну суму 1 051 664, 56 грн., що підтверджується наступними актами приймання-передачі електричної енергії, а саме: №387 від 30.04.2022 (на загальну суму 74 914,42 грн.); №558 від 31.05.2022 (на загальну суму 63 703, 02 грн.); №742 від 30.06.2022 (на загальну суму 55 396, 44 грн.); №904 від 31.07.2022 (на загальну суму 66 391, 33 грн.); №1056 від 31.08.2022 (на загальну суму 79 771, 51 грн.); №1303 від 30.09.2022 (на загальну суму 106 013, 52 грн.); №1518 від 31.10.2022 (на загальну суму 104 102, 16 грн.); №1747 від 30.11.2022 (на загальну суму 111 894, 97 грн.); №1961 від 31.12.2022 (на загальну суму 116 072, 41 грн.); №68 від 31.01.2023 (на загальну суму 90 753, 21 грн.); №320 від 28.02.2023 (на загальну суму 82 423, 82 грн.); №546 від 31.03.2023 (на загальну суму 100 227, 58 грн.);
Дані акти підписані представниками сторін та скріпленими печатками підприємств без зауважень та заперечень.
Відповідач за поставлену електричну енергію розрахувався частково, а саме за період з квітня 2022 року по березень 2023 року включно перерахував на поточний рахунок ТОВ «Нью Енерджі Юкрейн» платежі на загальну суму 1 032 302, 88 грн., внаслідок чого за Публічним акціонерним товариством "Укрнафта" утворилась заборгованість у розмірі 19361,68 грн.
Позивачем на адресу відповідача направлено вимогу № 02/09/24-7 від 02.09.2024, в якій позивач просив відповідача оплатити заборгованість у розмірі 19 361, 68 грн. протягом 7 календарних днів, що підтверджується описом вкладення у цінний лист.
Відповідач на вищезазначену вимогу відповіді не надав.
Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо оплати поставленої електричної енергії, зокрема, щодо погашення заборгованості, у зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідача борг у сумі 19 361, 68 грн.
Крім того, за несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача 829, 56 грн. - 3 % річних та 1 309, 74 - інфляційних втрат.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
У силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Частиною 1 статті 714 ЦК України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Нормами частини 2 статті 714 ЦК України встановлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Статтею 265 ГК України унормовано, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу;
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ч. 1 ст. 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на ринку електричної енергії, між учасниками цього ринку здійснюються в грошовій формі, у тому числі шляхом клірингу (неттінгу), відповідно до укладених договорів у порядку, визначеному цим Законом, правилами ринку, правилами ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, на виконання умов Договору №С-28/03/22-3 від 28.03.2022 у період з квітня 2022 року по березень 2023 року позивач поставив, а відповідач прийняв електричну енергію на загальну суму 1 051 664, 56 грн., що підтверджується наступними актами приймання-передачі електричної енергії, а саме: №387 від 30.04.2022 (на загальну суму 74 914,42 грн.); №558 від 31.05.2022 (на загальну суму 63 703, 02 грн.); №742 від 30.06.2022 (на загальну суму 55 396, 44 грн.); №904 від 31.07.2022 (на загальну суму 66 391, 33 грн.); №1056 від 31.08.2022 (на загальну суму 79 771, 51 грн.); №1303 від 30.09.2022 (на загальну суму 106 013, 52 грн.); №1518 від 31.10.2022 (на загальну суму 104 102, 16 грн.); №1747 від 30.11.2022 (на загальну суму 111 894, 97 грн.); №1961 від 31.12.2022 (на загальну суму 116 072, 41 грн.); №68 від 31.01.2023 (на загальну суму 90 753, 21 грн.); №320 від 28.02.2023 (на загальну суму 82 423, 82 грн.); №546 від 31.03.2023 (на загальну суму 100 227, 58 грн.);
Дані акти підписані представниками сторін та скріпленими печатками підприємств без зауважень та заперечень.
Відповідач за поставлену електричну енергію розрахувався частково, а саме за період з квітня 2022 року по березень 2023 року включно перерахував на поточний рахунок ТОВ «Нью Енерджі Юкрейн» платежі на загальну суму 1 032 302, 88 грн., внаслідок чого за Публічним акціонерним товариством "Укрнафта" утворилась заборгованість у розмірі 19 361, 68 грн.
Позивачем на адресу відповідача направлено вимогу №02/09/24-7 від 02.09.2024, в якій позивач просив відповідача оплатити заборгованість у розмірі 19 361, 68 грн. протягом 7 календарних днів, що підтверджується описом вкладення у цінний лист.
Відповідач на вищезазначену вимогу відповіді не надав.
Крім того, апеляційна скарга містить заперечення відповідача, в яких останній зазначає, що судом першої інстанції не враховано факт того, що підставою здійснення оплати (в тому числі і підставою початку та перебігу та настання граничного строку платежу), є саме рахунок, що повинен бути наданий постачальником та одержаний споживачем. Зазначений рахунок на суму, що є предметом спору в даній справі, відповідач не одержував, а позивач не додав відповідні докази до позовної заяви, а тому, на думку відповідача, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Суд апеляційної інстанції відхиляє зазначеній доводи скаржника з огляду на наступне.
Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище регулюються Законом України "Про ринок електричної енергії».
За змістом статті 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу.
Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.
Постачання електричної енергії електропостачальниками здійснюється з дотриманням правил роздрібного ринку.
Умови постачання електричної енергії, права та обов'язки електропостачальника і споживача визначаються договором постачання електричної енергії споживачу. У договорі постачання електричної енергії споживачу визначаються: 1) найменування та місцезнаходження електропостачальника; 2) перелік послуг, що надаються електропостачальником; 3) ціна електричної енергії та послуг, що надаються; 4) показники якості електропостачання, зокрема якості електричної енергії; 5) види послуг з технічного обслуговування, які пропонуються електропостачальником; 6) умови та порядок відшкодування (компенсації), що застосовується у разі недотримання електропостачальником показників якості послуг, визначених договором, зокрема у разі виставлення невірного рахунка та/або несвоєчасного виставлення рахунка; 7) порядок та засоби повідомлення актуальної інформації щодо чинних тарифів, вартості послуг з технічного обслуговування, очікуваних змін цін та умов постачання електричної енергії; 8) порядок організації комерційного обліку електричної енергії та надання даних комерційного обліку електричної енергії; 9) порядок подання звернень, претензій, скарг споживачем та порядок їх розгляду електропостачальником, методи ініціювання процедур вирішення спорів; 10) строк дії договору, умови припинення, пролонгації та розірвання договору, зокрема в односторонньому порядку споживачем у разі зміни електропостачальника, а також умови дострокового розірвання договору із зазначенням наявності чи відсутності санкції (штрафу) за дострокове розірвання договору; 11) зобов'язання електропостачальника щодо надання споживачу інформації про захист прав споживачів, зокрема у розрахункових документах (рахунках); 12) права та обов'язки електропостачальника і споживача у разі неможливості виконання своїх зобов'язань та у разі тимчасового зупинення постачання; 13) інші положення залежно від специфіки та виду послуг, що надаються електропостачальником.
Відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).
Згідно з ч. 1 ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.
Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора (ч. 2 ст. 613 ЦК України).
Разом з тим, рахунок-фактура є документом, який містить лише платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти; ненадання рахунку-фактури не є відкладальною обставиною у розумінні ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України; тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов'язку сплатити належні за договором платежі.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 29.09.2009 у справі №37/405, постанові Вищого господарського суду України від 08.04.2015 у справі №910/15918/14 та у постановах Верховного Суду від 22.05.2018 у справі №923/712/17, від 21.01.2019 у справі №925/2028/15, від 15.05.2019 у справі №910/13527/17 та 24.09.2024 у cправі №910/19091/23.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи рахунок на оплату було надіслано позивачем на електронну пошту відповідача.
Крім того, відсутність під час дії договору заперечень відповідача стосовно способу надсилання йому рахунків (електронною поштою), їх послідовна та неодноразова оплата без зауважень, суперечить тому, що під час судового розгляду даного спору, ПАТ "Укрнафта", за відсутності зауважень щодо об'єму отриманої електричної енергії, розміру заборгованості за договором, вказує, що у нього відсутній обов'язок з оплати лише за тієї обставини, що рахунок не було отримано рекомендованим листом чи шляхом доставки кур'єром.
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наявними в матеріалах справи належними та допустимим відповідно до статей 76 - 77 Господарського процесуального кодексу України доказами в їх сукупності підтверджується постачання позивачем та споживання відповідачем електричної енергії за договором та станом на момент звернення до суду з даним позовом у відповідача наявна заборгованість перед позивачем в розмірі 19 361, 68 грн, аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції.
Крім того, позовна заява містить вимогу про стягнення з відповідача 829, 56 грн. - 3% річних та 1 309, 74 грн. - інфляційні втрати.
Щодо зазначених вимог суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі частиною 2 статті 625 ЦК України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Таким чином, з наведених норм права вбачається, що у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, а також три проценти річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.апеляцй
Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справі №924/312/18 від 13.02.2019, у справі №910/5625/18 від 24.04.2019, у справі №910/21564/16 від 10.07.2019.
Суд апеляційної інстанції, здійснивши власний перерахунок, дійшов висновку про обґрунтованість вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат - 1 309, 74 грн. та 3% річних 829, 56 грн., аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції.
Зважаючи на вищевикладене в сукупності, колегія суддів цілком погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Інші доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на вірне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваних рішень в розумінні ст. 277 ГПК України з викладених у апеляційній скарзі обставин.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2025 у справі №910/12356/24, за наведених скаржником доводів та в межах апеляційної скарги.
Розподіл судових витрат
Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2025 по справі №910/12356/24 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2025 по справі №910/12356/24 - залишити без змін.
3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Публічним акціонерним товариством "Укрнафта".
4. Матеріали справи №910/12356/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Б.О. Ткаченко
Судді В.В. Сулім
О.М. Гаврилюк