ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
17 червня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/4410/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Філінюк І.Г.
суддів: Аленіна О.Ю., Принцевської Н.М.
секретар судового засідання - Чеголя Є.О.
за участю:
ДП «Адміністрація морських портів України» - Крастін Л.І.
Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) - Мартинюк О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Державного підприємства «Адміністрація морських портів України»
на рішення Господарського суду Одеської області від 17.03.2025
по справі №916/4410/24
за позовом: Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)
до відповідача: Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Скарбниця Бессарабії»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Лагуна-Рені»
про стягнення 910 620,50 грн.
суддя суду першої інстанції - Щавинська Ю.М.
місце винесення рішення: м. Одеса, Господарський суд Одеської області, пр.-т Шевченка, 29,
повний текст рішення складено та підписано: 17 березня 2025 року.
Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Ренійської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Ренійського морського порту), в якій просить стягнути з відповідача кошти у сумі 910 620,50 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що правові підстави отримання відповідачем грошових коштів на суму 910 620,50 грн, перерахованих відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) згідно зі статтею 47 Закону України «Про виконавче провадження» як коштів для задоволення вимог стягувача, які в свою чергу були отримані від реалізації майна боржника під час здійснення зведеного виконавчого провадження №48501594, відпали через визнання електронних торгів з реалізації арештованого майна боржника ТОВ «Лагуна Рені» судом недійсними, у зв'язку з чим отримані кошти підлягають поверненню відповідно до статті 1212 ЦК України.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 17.03.2025 позов задоволено.
Стягнуто з Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Ренійської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Ренійського морського порту) на користь Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в особі відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області грошові кошти в розмірі 910 620 грн 50 коп., судовий збір у сумі 10 927 грн 45 коп.
Обґрунтування судового рішення.
В мотивах оскаржуваного рішення суд першої інстанції зазначив, що правові підстави набуття стягувачем грошових коштів на суму 910 620,50 грн, перерахованих як кошти для задоволення вимог стягувача, які в свою чергу були отримані від реалізації майна боржника під час здійснення зведеного ВП №48501594, відповідно відпали після того, як у подальшому електронні торги з реалізації арештованого майна боржника ТОВ «Лагуна Рені» визнані судом недійсними, отримані кошти підлягають поверненню відповідно до статті 1212 ЦК України.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 17.03.2025 у справі №916/4410/24 повністю та ухвалити нове рішення про відмову у задоволені позовної заяви Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) до ДП «АМПУ» в особі РФ ДП «АМПУ» про стягнення 910 620,50 грн.
Узагальнені доводи апеляційної скарги.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення прийнято з неповним дослідженням всіх обставин справи, порушенням норм матеріального та процесуального права, з огляду на таке:
- суд першої інстанції не прийняв до уваги доводи відповідача про те, що у даному випадку судом, яким було визнання недійсними результати аукціону, було встановлено протиправну поведінку позивача, яка полягала у реалізації майна на аукціоні за наявності діючого арешту такого майна;
- місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про наявність між сторонами саме кондиційних зобов'язань та помилково застосував положення ст. 1212 ЦК України;
- відповідач вважає, що отримані відповідачем грошові кошти на підставі рішення господарського суду від 23.04.2015 у справі №916/5119/14, яке набрало законної сили 12.05.2015, та наказу, виданого на виконання вказаного рішення, не є безпідставно одержаними грошовими коштами, а отримані відповідачем на законних підставах, а тому до спірних правовідносин не може бути застосована стаття 1212 Цивільного кодексу України.;
- скаржник також наголошує на тому, що Постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 30.06.2017 у виконавчому провадженні №47698548 не визнавалась судом незаконною, в установленому законом порядку не скасувалась. Підстави для відновлення виконавчого провадження відсутні.
Рух справи у суді апеляційної інстанції.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи було визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Філінюк І.Г. судді Аленін О.Ю., Принцевська Н.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.04.2025.
На момент надходження апеляційної скарги матеріали справи №916/4410/24 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.04.2025 доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи №916/4410/24 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
Відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства “Адміністрація морських портів України» на рішення Господарського суду Одеської області від 17.03.2025 по справі №916/4410/24 до надходження матеріалів справи з суду першої інстанції.
14.04.2025 матеріали справи №916/4410/24 надійшли на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.04.2025 апеляційну скаргу Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» на рішення Господарського суду Одеської області від 17.03.2025 по справі №916/4410/24 - залишено без руху.
Встановлено Державному підприємству «Адміністрація морських портів України» строк для надання Південно-західному апеляційному господарському суду доказів направлення копії апеляційної скарги з додатками учаснику провадження у справі, а саме: третій особі Товариству з обмеженою відповідальністю “Лагуна-Рені» разом з листом опису вкладення про направлення апеляційної скарги з зазначенням номеру поштового відправлення - протягом 10 днів з дня вручення копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху
Роз'яснено Державному підприємству «Адміністрація морських портів України», що у разі невиконання вимог даної ухвали у строк, встановлений судом, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається скаржнику.
23.04.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» надійшла заява про усунення недоліків. До вказаної заяви було додано докази направлення копії апеляційної скарги з додатками учаснику провадження у справі, а саме: третій особі Товариству з обмеженою відповідальністю «Лагуна-Рені» разом з листом опису вкладення про направлення апеляційної скарги з зазначенням номеру поштового відправлення.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.04.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» на рішення Господарського суду Одеської області від 17.03.2025 по справі №916/4410/24.
Призначено розгляд апеляційної скарги Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» на рішення Господарського суду Одеської області від 17.03.2025 по справі №916/4410/24 на 17.06.2025 о 15:30 год.
08.05.2025 до суду надійшов відзив Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на апеляційну скаргу, в якому останній просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення залишити без змін, оскільки вважає таку апеляційну скаргу необґрунтованою, а викладені в ній доводи такими, що можуть бути взяті судом до уваги.
Так, позивач вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного та обґрунтованого висновку про те, що наразі правові підстави набуття відповідачем грошових коштів відпали, а тому вони мають бути повернуті позивачеві на підставі ст. 1212 ЦК України.
Представник ДП «Адміністрація морських портів України» у судовому засіданні 17.06.2025 підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд її задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати.
Представник Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у судовому засіданні 17.06.2025 заперечував щодо доводів апеляційної скарги та просив оскаржувану ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Інші учасники справи у судове засідання 17.06.2025 не з'явились, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідно до частини 12 статті 270 ГПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази повідомлення всіх учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обов'язковою, колегія суддів переходить до розгляду апеляційної скарги по суті.
Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Фактичні обставини справи встановлені судом першої інстанції.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 07.06.2017 у справі №916/24/17, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 05.12.2017, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Лагуна-Рені» задоволено та визнано недійсними електронні торги з реалізації арештованого майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Лагуна-Рені», а саме: майнового комплексу - нежитлової будівлі, площею 562,5 кв.м., що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Рені, вул. Дунайська, 188б (лот №183175), що відбулися 21.12.2016; визнано недійсним протокол проведення електронних торгів №221791 від 21.12.2016 та акт державного виконавця про реалізацію нерухомого майна від 29.12.2016, складені за результатами проведення електронних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна ТОВ "Лагуна-Рені", а саме: майнового комплексу - нежитлової будівлі, площею 562,5 кв.м., що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Рені, вул. Дунайська, 188б (лот №183175), що відбулися 21.12.2016 (т.1 а.с.15-21).
При цьому, як встановлено судом, рішенням Господарського суду Одеської області від 20.08.2018 (суддя Смелянець Г.Є.) заяву ТОВ «Скарбниця Бессарабії» про перегляд рішення за нововиявленими обставинами задоволено, рішення Господарського суду Одеської області від 07.06.2017 скасовано, ухвалено нове рішення, яким відмовлено ТОВ «Лагуна-Рені» у задоволенні позову.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.10.2019 рішення Господарського суду Одеської області від 20.08.2018 скасовано, у задоволенні заяви ТОВ «Скарбниця Бессарабії» про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Одеської області від 07.06.2017 відмовлено, рішення Господарського суду Одеської області від 07.06.2017 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 15.01.2020 постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.10.2019 та рішення Господарського суду Одеської області від 20.08.2018 у справі №916/24/17 скасовано, а справу направлено на новий розгляд.
Ухвалою суду від 30.07.2020, яка набрала законної сили, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Скарбниця Бессарабії» (за вх.№2-3926а/18 від 03.08.2018) про перегляд за нововиявленими обставинами рішення від 07.06.2017 у справі №916/24/17 залишено без розгляду.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 20.04.2021 по справі №916/3626/20 (т.1 а.с.22-67), з урахуванням ухвали від 7.05.2021, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Скарбниця Бессарабії» задоволено частково, стягнуто з держави Україна в особі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) в особі відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області шляхом списання з рахунків державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Скарбниця Бессарабії» суму, сплачену в якості розрахунку за об'єкт нерухомості на прилюдних торгах в розмірі 6884650 грн, інфляційні збитки в розмірі 159241 грн 95 коп., 3% річних від простроченої суми в розмірі 52601 грн 94 коп., суму прямих збитків в розмірі 480235 грн 74 коп. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 113650 грн 94 коп.
18.01.2017 Головне територіальне управління юстиції в Одеській області перерахувало на рахунок Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» грошові кошти у розмірі 910 620,50 грн на виконання рішення суду у справі №916/5119/14, що вбачається з платіжного доручення №50 (т.1 а.с.72).
Позивачем також надані суду платіжні доручення №249 від 10.03.2017 на суму 984 650 грн, №254 від 13.03.2017 на суму 3 736 731,79 грн та №307 від 21.03.2017 на суму 15 214,49 грн, що свідчать про сплату Головним територіальним управлінням юстиції в Одеській області на користь ТОВ «Лагуна-Рені» коштів, що залишились на депозитному рахунку після задоволення всіх вимог стягувачів за виконавчими документами, на загальну суму 4 736 596,28 грн (т.2 а.с.186-188).
При цьому, як встановлено судом, рішенням Господарського суду Одеської області від 15.01.2025 по справі №916/4400/24 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лагуна-Рені» на користь Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 21-а, код 43315529) зазначені кошти у розмірі 4736596,28 грн та 56839,16 грн судового збору.
30.06.2017 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції в Одеській області винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №47698548 з примусового виконання наказу №916/5119/14, виданого 12.05.2015 у зв'язку зі стягненням заборгованості у повному обсязі (т.1 а.с.73-74).
Позивачем направлено на адресу відповідача вимогу від 5.06.2024 про повернення коштів у сумі 910 620,50 грн у місячний термін з дня отримання вимоги (т.1 а.с.75-76), у відповідь на яку відповідач листом від 17.07.2024 (т.1 а.с.77-79) повідомив, що згідно до статутних документів Ренійська філія ДП «АМПУ» є відокремленим підрозділом Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», який не має юридичного статусу, окремий баланс філії входить до зведеного фінансового плану підприємства та у фінансовому плані Ренійської філії ДП «АМПУ» не передбачено видатків на повернення коштів, раніше стягнутих за рішеннями судів, та керівництво філії не може самостійно приймати рішення щодо збільшення витратної частини поза межами встановлених показників і несе персональну відповідальність за неналежне виконання фінансового плану. Також повідомлено, що у Ренійської філії ДП «АМПУ» немає законних підстав та можливості для задоволення вимоги на повернення коштів, стягнутих на виконання судового рішення, винесеного судом на їх користь.
Джерела права та позиція Південно - західного апеляційного господарського суду.
Приймаючи оскаржуване рішення місцевий господарський суд визнав доводи та вимоги позивача обґрунтованими та задовольнив позовні вимоги у повному обсязі.
Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дослідивши наявні матеріали справи, доводи сторін та висновки суду першої інстанції, зазначає наступне.
Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.
Загальні підстави для виникнення зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.
Стаття 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, згідно з якою особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстав, на якій майно набувалося, згодом відпала (аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 20.11.2018р. у справі № 922/3412/17 та від 13.02.2019р. у справі № 320/5877/17).
Верховний Суд у постанові від 06.02.2020 у справі № 910/13271/18 вказав, що під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
До подій, за результатами яких можуть виникнути зобов'язання передбачені статтею 1212 Цивільного кодексу України, відноситься, зокрема, перерахування грошових коштів іншій особі, з якою платник не знаходиться в договірних зобов'язаннях (наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Касаційного господарського Суду у складі Верховного Суду від 26.01.2022р. у справі № 924/1338/19).
Відповідно ст.1213 Цивільного кодексу України, набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Згідно з ч. 1 ст. 177 Цивільного кодексу України об'єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.
Так, між сторонами наявні саме кондикційні зобов'язання щодо повернення грошових коштів у сумі 910 620,50 грн, у зв'язку з тим, що:
- відповідачем набуто грошові кошти в сумі 910 620,50 грн, що підтверджується платіжним дорученням №50 від 18.01.2017, при цьому підставою набуття вказаних грошових коштів був продаж майна боржника (ТОВ “Лагуна-Рені») за результатами проведеного електронного аукціону, з огляду на що кошти було отримано за рахунок реалізації нерухомого майна боржника;
- грошові кошти в сумі 910 620,50 грн набувались відповідно до Закону України «Про виконавче провадження»; в матеріалах справи відсутні відомості про наявність у сторін договірних відносин;
- переможець торгів (ТОВ «Скарбниця Бессарабії») сплатив за майно, але так його й не отримав у власність, оскільки електронні торги визнані недійсними рішенням Господарського суду Одеської області від 07.06.2017 у справі №916/24/17; при цьому рішенням Господарського суду Одеської області від 20.04.2021 у справі №916/3626/20 стягнуто з Держави Україна в особі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) в особі відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області шляхом списання з рахунків державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Скарбниця Бессарабії» суму, сплачену в якості розрахунку за об'єкт нерухомості на прилюдних торгах в розмірі 6 884 650 грн, що включає й суму 910 620,50 грн.
Таким чином, вищезазначене судове рішення, яким визнано недійсними торги з реалізації арештованого майна боржника ТОВ «Лагуна-Рені», яке набрало законної сили, є правовою підставою для виникнення зобов'язання з повернення майна, що набуто без достатньої правової підстави, оскільки з моменту ухвалення такого судового рішення правова підстава вважається такою, що відпала та відповідно до статті 1212 ЦК України у такому разі набувач такого майна з моменту набрання судовим актом законної сили, зобов'язаний повернути потерпілому все отримане майно.
Відтак, встановивши, що правові підстави набуття стягувачем грошових коштів на суму 910 620,50 грн, перерахованих як кошти для задоволення вимог стягувача, які в свою чергу були отримані від реалізації майна боржника під час здійснення зведеного ВП №48501594, відповідно відпали після того, як у подальшому електронні торги з реалізації арештованого майна боржника ТОВ “Лагуна Рені» визнані судом недійсними, отримані кошти підлягають поверненню відповідно до статті 1212 ЦК України.
Як вірно вказав місцевий господарський суд, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази наявності у відповідача підстав для утримання грошових коштів у сумі 910 620,50 грн, які перераховані позивачем відповідно до платіжного доручення №50 від 18.01.2017.
Колегія суддів звертаючись до висновків Верховного Суду викладених у постанові від 06.12.2022 у справі № 910/14177/21, обставини якої є подібними до обставин даної справи, зазначає, що з урахуванням визнання електронних торгів недійсними, всі учасники правовідносин, які склалися в процесі здійснення виконавчих дій в межах виконавчого провадження, мають бути повернуті у стан, який передував проведенню прилюдних торгів.
Отже, оскільки електронні торги з реалізації нерухомого майна визнані недійсними у судовому порядку, а рішенням суду стягнуто з позивача вартість майна на користь переможця торгів, правова підстава для набуття грошових коштів відповідачем, як стягувачем у межах виконавчого провадження, на користь якого були перераховані кошти від реалізації нерухомого майна, відпала.
З огляду на таке, колегія суддів вважає вірним висновком місцевого господарського суду щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог та наявності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів на підставі ст. 1212 ЦК України.
Щодо посилання апелянта на чинність судового рішення Господарського суду Одеської області від 23.04.2015 у справі №916/5119/14, а також на те, що виданий на виконання судового рішення виконавчий документ, не визнаний таким, що не підлягає виконанню, суд апеляційної інстанції зауважує, що наявність таких обставин жодним чином не впливає та не спростовує факт визнання недійсним результатів аукціону з продажу майна боржника, проведеного в межах виконання такого рішення, та відповідно обов'язок повернення сторін у первісний стан, зокрема й шляхом повернення грошових коштів, які отримані стягувачем на виконання такого рішення.
Колегія суддів залишає поза увагою доводи скаржника про те, що постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 30.06.2017 у виконавчому провадженні №51464837 не визнавалась судом незаконною, в установленому законом порядку не скасувалась, а підстави для відновлення виконавчого провадження відсутні, оскільки у даному спорі судом не вирішується питання пов'язане з виконанням судового рішення, відновленням виконавчого провадження, його закінченням тощо. При цьому, порядок відновлення виконавчого провадження чітко визначено положеннями Закону України «Про виконавче провадження».
У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах (правова позиція Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16).
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає інші посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі судового рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції.
Висновки суду апеляційної інстанції.
Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відтак, колегія суддів вважає, що наведені скаржником порушення допущені судом першої інстанції не знайшли свого підтвердження, а тому підстави для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 17.03.2025 у справі №916/4410/24 відсутні.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Одеської області від 17.03.2025 у справі №916/4410/24 - залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Державне підприємство «Адміністрація морських портів України».
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у строки, передбачені статтею 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено 18.06.2025
Головуючий суддя Філінюк І.Г.
Суддя Аленін О.Ю.
Суддя Принцевська Н.М.