79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"12" червня 2025 р. Справа № 909/466/18
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого - судді Бонк Т.Б.,
Суддів Бойко С.М.,
Якімець Г.Г.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України б/н від 21.05.2025 (вх. суду від 22.05.2025 № 01-05/1541/25)
на ухвалу Господарського суду Львівської області від 05.05.2025 (повну ухвалу складено 08.05.2025, суддя Крупник Р.В.)
у справі № 909/466/18
за позовом: Національного банку України, м. Київ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатська нафтова компанія», м. Івано-Франківськ
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Фінансова ініціатива», м. Київ
про: звернення стягнення на предмет іпотеки,
за участю Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України,
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 05.05.2025 у справі № 909/466/18 скаргу Національного банку України задоволено. Визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Гатинюк Тетяни Юріївни щодо неповідомлення стягувача у виконавчому провадженні №74490456 про результати визначення вартості майна - об'єкта незавершеного будівництва - автомобільної газонаповнювальної компресорної станції (97% готовності) та рухомого майна, розташованого за адресою: с. Стрілковичі, вул. Нова, 32, Самбірський район, Львівська область. Зобов'язано відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, який здійснює виконавчі дії в межах виконавчого провадження №74490456, надіслати стягувачу у виконавчому провадженні №74490456 повідомлення про результати визначення вартості майна - об'єкта незавершеного будівництва - автомобільної газонаповнювальної компресорної станції (97% готовності) та рухомого майна, розташованого за адресою: с. Стрілковичі, вул. Нова, 32, Самбірський район, Львівська область.
З підстав, викладених в апеляційній скарзі, Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України оскаржив ухвалу суду першої інстанції.
Ухвалою від 27.05.2025 апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України б/н від 21.05.2025 (вх. суду від 22.05.2025 № 01-05/1541/25) на ухвалу Господарського суду Львівської області від 05.05.2025 у справі № 909/466/18 залишено без руху та встановлено скаржнику 10 - денний строк з дня отримання цієї ухвали для надання апеляційному суду інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Львівської області від 05.05.2025 у справі № 909/466/18.
Ухвала Західного апеляційного господарського суду від 27.05.2025 доставлена до електронного кабінету Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 29.05.2025 о 18:49 год, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Відповідно до абз. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Оскільки датою вручення скаржнику ухвали суду від 29.05.2025 у справі № 909/466/18 про залишення апеляційної скарги без руху є 30.05.2025, останнім днем десятиденного строку на усунення недоліків апеляційної скарги, встановленого судом було 09.06.2025 (відповідно до вимог статті 242 ГПК України).
06.06.2025 до суду надійшла заява Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про усунення недоліків апеляційної скарги із клопотанням про поновлення строків на апеляційне оскарження.
В заяві скаржник просить суд враховувати запровадження на території України режиму воєнного стану від 24.02.2022 та продовження його дії, значну кількість тривалості повітряних тривог в місті Києві, а також скорочення чисельності штату Відділу правового забезпечення Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
10.06.2025 до суду надійшли заперечення Національного банку України щодо поновлення процесуального строку.
Національний банк України вказує, що сам факт запровадження воєнного стану без обґрунтування неможливості звернення до суду у встановлені строки, у зв'язку із запровадження такого, не може безумовно вважатись поважною причиною для безумовного поновлення цих строків.
Розглянувши клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду (частина 2 вказаної статті).
Відповідно до ч. 1 ст. 116 ГПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до абз. 2 п. 5 ст. 242 ГПК України якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Як встановлено судом повний текст оскаржуваної ухвали було складено 08.05.2025 та доставлено до електронного кабінету скаржника 08.05.2025 о 17:29 (відповідно до відомостей з Комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду").
Отже, з урахуванням ст. 242, 256 ГПК України, останнім днем десятиденного строку на апеляційне оскарження ухвали у цій справі було 19.05.2025. В той час, як скаржник звернувся до суду з апеляційною скаргою 21.05.2025.
Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.
Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Поряд з цим, реалізація конституційного права на апеляційне оскарження судового рішення ставиться в залежність від положень процесуального закону - ГПК України.
В силу приписів частин першої, другої статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Частиною 2 ст. 261 ГПК України встановлено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов'язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Частиною третьою статті 256 ГПК України передбачено, що строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Питання щодо поновлення та продовження процесуальних строків урегульовано нормами статті 119 ГПК України, згідно із частиною першою якої суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
У розумінні статті 86 ГПК України питання про поважність причин пропуску процесуального строку вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Колегія суддів зазначає, що вирішуючи питання про поновлення або продовження процесуальних строків, суд має враховувати зміст заяви (клопотання) учасника та вчинених ним дій, уникаючи як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом.
Верховний Суд у постанові від 07.11.2024 у справі 910/12561/23 звернув увагу, що суд може поновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства. Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність у зв'язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків по суті є пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.
В той же час, Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в обґрунтування пропущеного процесуального строку на оскарження ухвали суду посилається на запровадження воєнного стану на території України.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Колегія суддів звертається до правового висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10.11.2022 у справі №990/115/22 (пункт 47), згідно з яким введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
У цьому випадку необхідно з'ясувати, в який саме строк позивач міг звернутися до суду з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції та якими доказами підтверджується неможливість звернення до суду раніше, оскільки право на поновлення строку у зв'язку із запровадженим воєнним станом не може визнаватися безумовним і залежати тільки від факту його запровадження. Вирішення питання про можливість поновлення строку на апеляційне оскарження має вирішуватися з урахуванням конкретних обставин справи (пункт 34 постанови Верховного Суду від 28.10.2022 у справі № 904/3910/21).
Отже, ключовою ознакою поважності причин пропуску строку є причинно-наслідковий зв'язок між обставинами (зокрема, але не виключно, збройна агресія проти України) та неможливістю виконати конкретну процесуальну дію у строк, встановлений законом, ухвалою суду тощо. Сама по собі військова агресія проти України та введення воєнного стану на всій території України не може автоматично означати зупинення всіх процесуальних строків, визначених законом, або ж про автоматичне поновлення таких строків, незалежно від того, існує реальна можливість дотриматись їх чи ні. Військова агресія, воєнний стан як обставини непереборної сили можуть бути поважною причиною пропуску процесуального строку та підставою для його поновлення лише у разі, якщо саме внаслідок пов'язаних із ними обставинами не може виконати ті чи інші процесуальні дії.
Таким чином, колегія суддів констатує, що сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні без належного обґрунтування впливу запровадження такого на неможливість своєчасного звернення до суду з апеляційною скаргою у даній справі та без поданням відповідних підтверджуючих доказів, що унеможливили вчинення процесуальної дії у відповідний строк, не є підставою для поновлення такого процесуального строку.
Суд апеляційної інстанції також зауважує, що за усталеною практикою Верховного Суду, з метою виконання процесуального обов'язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії. При цьому, посилання апелянта на високий рівень навантаження, пов'язаний із одночасною його участю у багатьох судових провадженнях, не можуть вказувати на поважні причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішень судів, оскільки такі доводи пов'язані з організацією роботи суб'єкта владних повноважень, оскільки стосуються виключно внутрішньої організації роботи скаржника та не можуть впливати на виконання ним процесуального обов'язку щодо вчасного звернення з апеляційною скаргою до суду.
Подібний за змістом правовий висновок викладено в ухвалі Верховного Суду від 22.05.2025 у справі №200/6189/24.
Скаржником не надано належних, допустимих доказів на підтвердження здійснення представництва саме вказаною ним кількістю осіб (семи), як то накази про призначення, про надання відпуски, перебування у відрядженні, тощо.
Водночас право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").
У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).
На підставі вищевикладеного, враховуючи заперечення проти відкриття провадження позивача у даній справі, відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження поважності пропуску строку на апеляційне оскарження, колегія суддів дійшла висновку про неповажність, наведених скаржником підстав для поновлення строку.
Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 261 ГПК України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Відповідно до ч.4 ст. 261 ГПК України копія ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 242 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження разом з апеляційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія апеляційної скарги залишається в суді апеляційної інстанції.
Враховуючи, що апеляційну скаргу подано через систему «Електронний суд», тобто в електронному вигляді, така заява у паперовому вигляді апелянту не повертається.
Керуючись ст.ст. 234, 256, 260, 261 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
1. Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України б/н від 21.05.2025 (вх. суду від 22.05.2025 № 01-05/1541/25) на ухвалу Господарського суду Львівської області від 05.05.2025 у справі № 909/466/18.
2. Надіслати ухвалу учасникам справи в порядку, визначеному ч.5 ст. 242, ст. 285 Господарського процесуального кодексу України.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.
Головуючий суддя Т.Б. Бонк
суддя С.М. Бойко
суддя Г.Г. Якімець