17 червня 2025 року
м. Харків
справа № 610/3826/24
провадження № 22-ц/818/1897/25
Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Тичкової О.Ю.,
суддів колегії Маміної О.В., Яцини В.Б.
за участюсекретарясудовогозасідання Волобуєва О.О.
сторони справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна аграрна компанія «Балінвест»
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харків апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна аграрна компанія «Балінвест» на рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 09 грудня 2024 року у складі судді Феленка Ю.А.,-
В жовтні 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діють представники - адвокати Турка-Романюк Аліна Сергіївна і Романюк Руслан Георгійович, звернулася до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ІНВЕСТИЦІЙНА АГРАРНА КОМПАНІЯ «БАЛІНВЕСТ“" (далі - ТОВ "ІАК "БАЛІНВЕСТ") із позовною заявою, у якій просить стягнути з відповідача на її користь заборгованість зі сплати орендної плати за договором оренди земельної ділянки від 05.09.2007 у розмірі 22 900,17 гривень та розірвати договір оренди земельної ділянки від 05.09.2007 (з урахуванням додаткової угоди від 16.10.2014), площею 5,2754 га, кадастровий номер 6320288000:04:000:0332.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 на підставі державного акту на право власності на землю серії Р1 № 704715 від 06.02.2002 є власником земельної ділянки, площею 5,2754 га, кадастровий номер 6320288000:04:000:0332, розташованої на території Яковенківської сільської ради Балаклійського району Харківської області.
05.09.2007 між позивачем і ТОВ ІАК «БАЛІНВЕСТ“" було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого відповідачу надано в строкове платне користування на 10 років земельну ділянку загальною площею 5,2754 га, у тому числі ріллі 5,2754 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Грошова нормативна оцінка земельної ділянки становить 57 288,42 грн. Договором обумовлено внесення орендної плати до 01 березня року, наступного за тим, за який здійснюється орендна плата, у розмірі 1,5% від грошової нормативної оцінки земельної ділянки, що становить - 859,32 грн на рік у натуральній та відробітковій формі за домовленістю між суб'єктами договору. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексації. Договором передбачено припинення його дії шляхом розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором.
16.10.2014 між сторонами було укладено додаткову угоду до договору оренди, якою було збільшено строк договору оренди земельної ділянки на 20 років до 2034 року включно, встановлено орендну плату в розмірі п'ять відсотків від проіндексованої нормативної грошової оцінки земельної ділянки, нарахування якої визначено здійснити з 01.01.2014.
На виконання вищевикладених умов договору оренди і додаткової угоди до цього договору відповідач повинен був сплатити позивачу до 01 березня 2023 року орендну плату за 2022 рік у сумі 11 969,62 грн, за 2023 рік до 01 березня 2024 року - 10 930,55 грн.
Оскільки відповідачем у порушення умов договору оренди не сплачено позивачу орендну плату за 2022 та 2023 роки у визначені договором строки, договір оренди підлягає розірванню за рішенням суду.
Рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 09 грудня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна аграрна компанія «Балінвест» на користь ОСОБА_1 заборгованість зі сплати орендної плати за договором оренди земельної ділянки б/н від 05 вересня 2007 року за 2022 та 2023 роки в загальній сумі 16 472,65 грн.
Розірвано договір оренди земельної ділянки площею 5,2754 га, кадастровий номер 6320288000:04:000:0332, укладений між ОСОБА_1 і Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна аграрна компанія «Балінвест» 05 вересня 2007 року (з урахуванням додаткової угоди від 16.10.2014 до договору оренди земельної ділянки від 05.09.2007).
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна аграрна компанія «Балінвест» на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 2 082,42 гривні.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна аграрна компанія «Балінвест» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6 877,20 гривень.
В іншій частині позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду ТОВ подало апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просило рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в розірванні договору оренди земельної ділянки та зменшити розмір стягнутої суми заборгованості зі сплати орендної плати.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що спірна земельна ділянка розташована на території с. Яковенкове Балаклійської міської територіальної громади, яке в період з 28 лютого 2022 року по 11 вересня 2022 року перебувало під тимчасовою окупацією російської федерації. З 11 вересня 2022 року с. Яковенкове є територією можливих бойових дій, що істотно зменшує можливість орендаря використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням: проводити посівну компанію, збирати врожай. Оскільки орендар не мав доступу до земельної ділянки для проведення весняної чи осінньої посівної компанії у 2022 року, за відсутності його вини, об'єкт оренди не міг вікиристовуватись за своїм цільовим призначенням- здійснення сільськогосподарського виробництва. Тому відповідач звільнається зі сплати орендної плати, не тільки за період тимчасової окупації, а за весь 2022 рік. Апелянт зазначає, що наявність обставин непереборної сили щодо ТОВ, не можна застосовувати розірвання договору як наслідок порушення зобов'язання при відсутності вини орендаря та систематичності у простроченні сплати орендної плати. Зазначив, що оскільки сторони у письмовій формі дійшли згоди щодо визначення розміру орендної плати та спообу розрахунків , що є істотними умовами договору, тому збільшення нормативної грошової оцінки землі на кофіціент 1,756 безпідставні. До апеляційної скарги надає відповідь Харківської обласної ради на адвокатський запит представника відповідача, в якій зазначено, що обставини які склалися на території Харківської області у зв'язку з російською агресією пооти України та стали підставою введеня воєнного стану в Україні, обставини непоборної сили з 24 лютого 2022 року до дня припинення чи скасування воєнного стану.
03.03.2025 року Турка-Романюк А.С., яка діє в інтересах ОСОБА_1 надала відзив на апеляційну скаргу в якому просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення залишити без змін. Посилалась на те, що судом правильно встановлені обставини у справі та ухвалене законне та обґрунтоване рішення. Доводи апеляційної скарги зроблених судом висновків не спростовують. Договором оренди встановлено право Позивача, як орендодавця, вимагати своєчасне внесення орендної плати за договором оренди та обов'язок Відповідача, як Орендаря за договором оренди, своєчасно сплачувати орендну плату. Будь-яких доказів, які б підтверджували те, що орендована Відповідачем земельна ділянка дійсно в 2021 році не була засіяна Відповідачем або у 2022 році та надалі після 11.09.2022 не відбувалося збирання врожаю внаслідок такої сівби, Відповідачем не надавалося. Зазначив, що орендована земельна ділянка могла бути визнана потенційно забрудненою вибухонебезпечними предметами (з 01.10.2022), однак лише за умови звернення Відповідача до Ізюмської районної військової адміністрації та/або до Балаклійської міської військової адміністрації з заявою про потенційне забруднення цієї земельної ділянки вибухонебезпечними предметами та подальшого отримання відповідного рішення про це за 2022 рік. Відповідачем не надано доказів, які б підтверджували забруднення орендованої земельної ділянки вибухонебезпечними предметами та неможливість Відповідача користуватися цієї земельною ділянкою у зв'язку з цим. Відповідач після 11.09.2022 самостійно не здійснював дії пов'язані з обстеженням та за необхідності подальшим очищенням орендованих ним земельних ділянок від вибухонебезпечних предметів, то Відповідачу було достеменно відомо, що після деокупації території Яковенківської сільської ради тобто з 11.09.2024 орендовані ним земельні ділянки загальною площею в 3 354,2665 га, в тому числі, і спірна земельна ділянка, не були забруднені вибухонебезпечними предметами. Вищезазначеними судовими рішеннями та Договором суборенди також спростовуються твердження Відповідача, що він залишився без доходу, оскільки розмір суборендної плати за Договором суборенди укладеним між Відповідачем та ТОВ ДП «Степове» становить 2 347 986,55 грн. Вбачається, що Відповідачем в суборенду ТОВ ДП «Степове» було передано майже всі земельні ділянки приватної, комунальної та державної власності, якими користується Відповідач та які зареєстровані за Відповідачем (як орендарем або власником цих земельних ділянок) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, в тому числі, також спірна земельна ділянка. Зазначив, що в цій справі обчислення розміру орендної плати за договором оренди повинно здійснюватися і з урахуванням індексів інфляції і з урахуванням коефіцієнтів індексації НГО земельної ділянки за договором оренди. У цій справі систематичність несплати орендної плати за договором оренди, а саме того, що Відповідачем у визначені договором оренди строки не сплачено на користь Позивача орендну плату за 2022 та 2023 (два роки поспіль) підтверджується і самим Відповідачем, а зазначене є самостійною та достатньою підставою для розірвання договору оренди за рішенням суду.
24 лютого 2025 року Волонтерист С.І., який діє в інтересах ТОВ, надав відповідь на відзив на апеляційну скаргу. У ній він зазначив, що наслідки тимчасової окупації с. Яковенкове у вигляді відсутності у орендаря вільного та безпечного доступу до об'єкта оренди та сезонний характер його використання у сукупності свідчать про неможливість використання земельної ділянки у 2022 році за своїм цільовим призначенням. Зазначив, що представником позивача не надано доказів які свідчать про факт дійсного передання земельної ділянки від ТОВ ДП «Степове» до ТОВ «Інвестаційна аграрна компанія «Балінвест» для подальшого використання земельної ділянки за її цільовим призначенням . щодо укладання вказаного договору відвлвідач зазначає, що не підписував та укладав його. Також стверджує, що відсутність безпечного доступу до земельної ділянки необхідно розглядати у сукупності зі стислими термінами проведення осінньої сівби та неможливість підготуватись до неї. Інші доводи повторюються в апеляційній скарзі апелянта.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
У відповідності до частин 1-5 статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 5,5954 га, з яких 5,2754 га рілля, 0,32 га - кормові угіддя, кадастровий номер 6320288000:04:000:0332, розташованої на території Яковенківської сільської ради Балаклійського (натепер Ізюмського) району Харківської області (а.с. 15).
05.09.2007 між ОСОБА_1 та ТОВ «Інвестиційна аграрна компанія «Балінвест» було укладено договір оренди земельної ділянки площею 5,2754 га, у тому числі ріллі 5,2754 га, розташованої на території Яковенківської сільської ради Балаклійського (натепер Ізюмського) району Харківської області. Договір укладено на 10 років. (а.с. 17-25).
Відповідно до розділу «Предмет договору» Договору оренди, Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за межами населених пунктів Яковенківської сільської ради Балаклійського району.
В розділі «Орендна плата» Договору оренду, Нормативно грошова оцінки земельної ділянки становить 57 288,42 грн. Орендна плата вноситься орендарем у розмірі 1,5% від грошовогї нормативної оцінки земельної ділянки, і становить - 859,32 грн.
Орендна плата виплачується щорічно в строк до 01 березня наступного року. Розмір орендної плати переглядається один раз в три роки у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, зміни кофіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орнндованої ділянки не з вини орендаря в ін. Випадках передбачених законом.
Розділом «Зміна умов договору і його принення договору передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання: за взаємною згодою сторін; за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом. Розірвання в односторонньому порядку не допускається (а.с.20).
16.10.2014 між сторонами укладено додаткову угоду до договору оренди, якою було збільшено строк договору оренди земельної ділянки на 20 років до 2034 року включно, встановлено орендну плату в розмірі п'ять відсотків від проіндексованої нормативної грошової оцінки земельної ділянки, нарахування якої визначено здійснити з 01.01.2014 (а.с. 26).
30.12.2016 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право оренди на підставі укладеного Договору оренди за ТОВ «Інвестиційна аграрна компанія «Балінвест» (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 77767520 від 05.01.2017), виниклого на підставі договору оренди від 05.09.2007, укладеного між ОСОБА_1 ТОВ "ІАК «БАЛІНВЕСТ" (а.с. 16).
Згідно Додатку до рішення обласної ради від 14 лютого 2023 року №502-VIII (XV сесія VIII скликання) ТОВ «Інвестиційна аграрна компанія Балінвест» включена до переліку суб'єктів господарювання-юридичних осіб сільськогосподарських товаровиробників, що постраждали внаслідок обставин непеборної сили (а.с.85-103)
В позовній заяві ОСОБА_1 надано детальний розрахунок заборгованості по орендній платі, який становить за 2022 рік - 11 969,62 грн, за 2023 рік 10 930,55 грн, а всього 22 900,17 грн.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків (стаття 11 ЦК України).
Згідно із статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату відноситься до істотних умов договору оренди землі.
Відповідно до статті 409 ЦК України власник земельної ділянки має право на одержання плати за користування нею. Розмір плати, її форма, умови, порядок та строки її виплати встановлюються договором.
Пунктом «в» частини першої статті 96 ЗК України визначено, що землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
Згідно з частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Згідно правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21) у кожному конкретному випадку істотність порушення договору треба оцінювати з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Поняття такої істотності закон розкриває за допомогою іншого оціночного поняття «значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору». Тобто, критерієм істотного порушення договору закон визначив розмір завданої цим порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати те, на що вона очікувала, укладаючи договір.
На вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України (частина перша статті 32 Закону України «Про оренду землі»).
У пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України передбачено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, систематична несплата земельного податку або орендної плати.
До відносин, пов'язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати застосуванню підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18).
Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18).
Об'єднана Палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 293/1011/16-ц (провадження № 61-29970сво18) дійшла висновку, що тлумачення пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України, частини другої статті 651 ЦК України свідчить, що «несплата орендної плати» охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначено договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).
Сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено можливість звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо сторона договору доведе, що таке порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (форс-мажору).
Частиною 2 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» визначено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору, зокрема, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, тощо.
В зв'язку із запровадженням на території України Указом Президента України № 64 від 24 лютого 2022 року воєнного стану, Торгово-промисловою палатою України (далі - ТПП) було оприлюднено лист № 2024/02.0-7.1 від 28 лютого 2022 року, яким повідомлено, що військова агресія Російської Федерації проти України є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили). Це означає, що введення воєнного стану на території України є форс-мажором та є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договору, але тільки в тому випадку, якщо саме ця обставина стала підставою для невиконання договірних зобов'язань.
Отже, орендар повинен довести факт, що він опинився в ситуації неможливості виконання договірних зобов'язань, або ж виконання договірних зобов'язань внаслідок військової агресії було практично неможливим (через активні воєнні дії, тимчасову окупацію засміченням вибухонебезпечними предметами земельної ділянки, що є предметом договору), це допоможе уникнути відповідальності за порушення договірних зобов'язань.
Відповідно до частини 1 статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до системного аналізу глави 58 ЦК України оренда земельної ділянки є різновидом найму майна, а тому загальні положення про найм (оренду) застосовуються до регулювання відносин з найму (оренди) земельної ділянки, якщо інші правила не передбачено спеціальним Законом. Положення Закону України «Про оренду землі» не забороняють застосування до відносин з оренди землі наведених загальних положень, викладених в статті 762 ЦК України (постанова Верховного Суду від 23 грудня 2019 року у справі № 399/935/16-ц (провадження № 61-304св17)).
Згідно з положеннями частини шостої статті 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
У пунктах 6.8-6.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі № 910/7495/16 (провадження № 12-37гс18) зазначено, що норма частини шостої статті 762 ЦК України визначає в якості підстави звільнення від зобов'язання сплатити орендну плату об'єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.
Обставини, зазначені у нормі частини шостої статті 762 ЦК України, повністю не охоплюються поняттям форс-мажорних обставин, адже на відміну від останніх, ознаками яких є їх об'єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність, перші можуть бути спричинені, зокрема, й безпосередньо вольовою дією орендодавця, тобто обставини згідно з частиною шостою статті 762 ЦК України можуть включати обставини непереборної сили та випадку, втім не обмежуються ними.
Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відсутність у частині шостій статті 762 ЦК України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.
Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 1364, якою визначено механізм формування єдиного переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією.
Актуальний перелік таких територій затверджений наказом Мінреінтеграції від 22 грудня 2022 року № 309, згідно з якою с. Яковенкове Балаклійської міської територіальної громади Харківської області, на території якої розташована спірна земельна ділянка, з 28 лютого 2022 року по 11 вересня 2022 року перебувало під тимчасовою окупацією, а наразі належить до територій можливих бойових дій (а.с.85-103)
З огляду на викладене апеляційний суд вважає обґрунтованими доводи апелянта про доведення ним неможливості використання об'єкту оренди з незалежних від нього причин, а саме існування форс-мажорних обставин, які перешкоджали йому виконати передбачений договором сторін обов'язок з виплати позивачу орендної плати за 2022 рік, оскільки земельна ділянка, що розташована на території с. Яковенкове Балаклійської міської територіальної громади, в період з 28 лютого 2022 року по 11 вересня 2022 року перебувало під тимчасовою окупацією, є територією можливих бойових дій та в цей період орендар був позбавлений можливості використовувати спірну земельну ділянку для отримання доходів, в 2022 році орендар не провів посівну компанію.
За таких обставин колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної інстанції щодо відсутності вини відповідача у невиконанні обов'язку щодо виплати орендної плати за 2022 рік за договором оренди земельної ділянки.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що за відсутності вини орендаря у простроченні сплати орендної плати за 2022 рік, не можна вважати порушення строків сплати орендної плати систематичними, оскільки відповідач був позбавлений можливості користуватись земельною ділянкою за 2022 року, що виключає в даному випадку наявність підстав для розірвання договору. Таким чином, підстави для задоволення вимоги ОСОБА_1 про розірвання договору оренди землі відсутні.
Що стосується вимоги про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати колегія суддів виходить з наступного.
Так, колегія суддів враховує, що у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16 березня 2020 року у справі № 922/1658/19 зазначено, що нарахування орендної плати за спірний період із застосуванням коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель є безпідставним, оскільки між сторонами не укладено додаткову угоду до договору оренди щодо перерахунку орендної плати з урахуванням коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки землі. Поряд з цим у вказаній постанові Верховний Суд акцентував, що індексація нормативної грошової оцінки не є тотожною індексації орендної плати і обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди (абзац 3 статті 21 Закону України «Про оренду землі»).
Нормами статті 21 Закону України «Про оренду землі» визначено, що розмір орендної плати визначається у договорі, а її обчислення (для сплати) здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором. Законодавчо не передбачено автоматичної зміни розміру орендної плати за договором оренди землі з урахуванням щорічної індексації нормативної грошової оцінки. Хоча природа як індексації нормативної грошової оцінки, так і індексації орендної плати базується на індексі споживчих цін, обрахованих Державною службою статистики України, однак індексація нормативної грошової оцінки не є тотожною індексації орендної плати.
Водночас, з урахуванням положень статті 21 Закону України «Про оренду землі» та принципу свободи договору, сторони договору оренди землі можуть передбачити саме автоматичну щорічну індексацію нормативної грошової оцінки для визначення розміру орендної плати за договором оренди землі. Проте у такому разі, зважаючи на природу індексації, одночасна подвійна індексація орендної плати та індексація нормативної грошової оцінки не повинна застосовуватися.
Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовчу діяльність (пункт 4.1 рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 20024 року № 15-рп/2004).
Тлумачення як статті 3 ЦК України, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер, й інші джерела правового регулювання, насамперед, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, виявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.
Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність.
Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (постанова Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого2022 року у справі № 209/3085/20).
Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або правовідношення. У схожій правовій ситуації Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 по своїй суті застосовано доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Наприклад, у статті І.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18)).
Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (постанова Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 450/2286/16-ц (провадження № 61-2032св19)).
Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 05 грудня 2024 року у справі № 509/2156/19 (провадження № 61-3361св24).
Тому, судова колегія вбачає підстави для стягнення з відповідача на користь позивача орендної плати за за 169 днів 2022 року.
При здійсненні розрахунку сум що підлягають стягненню судова колегія не враховує індекси інфляції за 2022 рік та 2023 рік, оскільки у відповідності до умов додаткової угоди до договору сторони в своїх розрахунках вже здійснили нарахування коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки, а подвійна індексація орендної плати та індексація нормативної грошової оцінки не повинна застосовуватися.
Таким чином, розмір орендної плати за 169 днів у 2022 року складається з щорічної орендної плати в розмірі 2 492,96 грн (57 288,42 грн * 1,028*1,152*1,059*1*1*1*1*1,249*1,2 * 1,0 * 1,0 * 1,0 * 1,0 * 1,0 * 1,0 * 5 % / 365 * 169 = 2 492,96 грн), а за 2023 рік - 5 386,17 грн (57 288,42 грн * 1,028*1,152*1,059*1*1*1*1*1,249*1,2 * 1,0 * 1,0 * 1,0 * 1,0 * 1,0 * 1,0 *1,1* 5 % = 5 917,27 грн), всього до сплати становить 8410,23 грн, що і підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна аграрна компанія «Балінвест» на користь ОСОБА_1 .
За змістом пункту 6 частини другої статті 356, частини третьої статті 367 та пункту 1 частини першої статті 376 ЦПК апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею, або які неправомірно не були цим судом прийняті та досліджені, або доказами, які судом першої інстанції досліджувались із порушенням установленого порядку.
Дослідження нових доказів провадиться, зокрема, у таких випадках: якщо докази існували на час розгляду справи судом першої інстанції, але особа, яка їх подає до апеляційного суду, з поважних причин не знала й не могла знати про їх існування; докази існували на час розгляду справи в суді першої інстанції і учасник процесу знав про них, однак з об'єктивних причин не міг подати їх до суду; додаткові докази, які витребовувалися раніше, з'явилися після ухвалення рішення судом першої інстанції; суд першої інстанції неправомірно виключив із судового розгляду подані учасником процесу докази, що могли мати значення для вирішення справи; суд першої інстанції необґрунтовано відмовив учаснику процесу в дослідженні доказів, що могли мати значення для вирішення справи (необґрунтовано відмовив у призначенні експертизи, витребуванні доказів, якщо їх подання до суду для нього становило певні труднощі тощо); наявні інші поважні причини для їх неподання до суду першої інстанції у випадку відсутності умислу чи недбалості особи, яка їх подає, або вони не досліджені судом унаслідок інших процесуальних порушень.
Разом з тим доводи апелянта про допущені судом порушення норм матеріального та процесуального права знайшли своє підтвердження, тому апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду - є скасуванню із частковим задоволенням позовних вимог.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року).
Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
29.04.2024 між АДВОКАТСЬКИМ ОБ'ЄДНАННЯМ "УКРАЇНСЬКИЙ ДІМ ПРАВА" і ОСОБА_1 укладено договір №101/24 про надання правової допомоги, і угоду №1 про встановлення гонорару, відповідно до яких вартість наданих послуг (складання позовної заяви, її подання до суду, участь у судових засіданнях та підготовка інших судових документів під час розгляді справи в суді першої інстанції) становить: 8000 грн (а.с.29-33).
З квитанцій до платіжних інструкцій про переказ готівки №0202610102 від 10.09.2024 і №0202610031 від 09.09.2024 вбачається, що ОСОБА_1 сплатила АО "УКРАЇНСЬКИЙ ДІМ ПРАВА" грошові кошти у загальній сумі 8000 гривень за надання правової допомоги за договором №101/24 від 14.08.2024 і угодою №1 про встановлення гонорару від 14.08.2024 (а.с.35).
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).
Частиною 1 статті 141ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини 10 статті 141 ЦПК Українипри частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Згідно вимог частин 1, 2статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 137 ЦПК України).
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Процесуальний закон визначає критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
Апеляційна скарга ТОВ «Інвестиційна аграрна компанія «Балінвест» не містить доводів щодо не співмірності розміру витрат позивача на правничу допомогу. Отже, судові витрати на правничу допомогу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково (в частині майнової вимоги на 36,73% та відмовлено у задоволенні немайнової вимоги), тому витрати на правничу допомогу в розмірі 2938,40 грн понесені в суді першої інстанції підлягають стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна аграрна компанія «Балінвест» на користь ОСОБА_2 .
Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, тому судовий збір за подачу позовної заяви в розмірі 889,60 грн підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна аграрна компанія «Балінвест» на користь ОСОБА_1 .
Оскільки апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна аграрна компанія «Балінвест» задоволено частково (задоволено в частині немайнової вимоги та в частині майнової вимоги на 63,27%), тому судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 1839,18 грн підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна аграрна компанія «Балінвест».
Шляхом взаємозаліку зазначених сум судового збору з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна аграрна компанія «Балінвест» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 949,58 грн (1839,18 - грн 889,60 грн).
Керуючись ст.ст.367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ст.376, ст.ст.381-384, 389 ЦПК України
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна аграрна компанія «Балінвест» - задовольнити частково.
Рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 09 грудня 2024 року скасувати.
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна аграрна компанія «Балінвест» про стягнення заборгованості та розірвання договору оренди земельною ділянки задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна аграрна компанія «Балінвест» на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором оренди земельної ділянки від б/н від 05 вересня 2007 року, на земельну ділянку, площею 5,2754 га, кадастровий номер 6320288000:04:000:0332, зі сплати орендної плати у розмірі 8 410 (вісім тисяч чотириста десять) гривень 23 коп.
У задоволені позову в іншій частині відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна аграрна компанія «Балінвест» (ЄДРПОУ: 32934058) судовий збір в розмірі 949 (дев'ятсот сорок дев'ять) гривень 58 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна аграрна компанія «Балінвест» (ЄДРПОУ: 32934058) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу в розмірі 2938 (дві тисячі дев'ятсот тридцять вісім) гривень 40 коп понесені в суді першої інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий О. Ю. Тичкова
Судді О.В.Маміна
В.Б. Яцина