Іменем України
17 червня 2025 року
м. Харків
справа № 636/11225/24
провадження № 22-ц/818/1703/25
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Маміної О.В.
суддів: Мальованого Ю.М., Тичкової О.Ю.,
за участю секретаря: Сізонової О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Харківобленерго» про визнання незаконним та скасування рішення комісії та захист прав споживачівза апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Харківобленерго» на ухвалу Чугуївського міського суду Харківської області від 25 грудня 2024 року, постановлену під головуванням судді Буніна Є.О.,-
У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства «Харківобленерго» про визнання незаконним та скасування рішення комісії та захист прав споживачів.
Разом з позовною заявою ОСОБА_1 подана заява про забезпечення позову шляхом накладення заборони Акціонерному товариству «Харківобленерго», у тому числі і в особі Чугуївського районного відділення енергозбуту вчиняти будь-які дії, що матимуть наслідком відключення від електропостачання 3/1000 частки будинку, до складу якої входять нежитлові приміщення в цокольному поверсі: «1» - 12,3 кв.м.; «2» - 17,6 кв.м., «3» - 2,5 кв. м, «4» - 1,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , особистий рахунок споживача № НОМЕР_1 .
Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 25 грудня 2024 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Харківобленерго» про визнання незаконним та скасування рішення комісії та захист прав споживачів.
Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 25 грудня 2024року клопотання ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено. Вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони Акціонерному товариству «Харківобленерго» у тому числі і в особі Чугуївського районного відділення енергозбуту вчиняти будь-які дії, що матимуть наслідком відключення від електропостачання 3/1000 частки будинку, до складу якої входять нежитлові приміщення в цокольному поверсі: «1» - 12,3 кв.м.; «2» - 17,6 кв.м., «3» - 2,5 кв. м, «4» - 1,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , особистий рахунок споживача № НОМЕР_1 , до набрання рішенням у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Харківобленерго» про визнання незаконним та скасування рішення комісії, та захист прав споживача, законної сили.
В апеляційній скарзі Акціонерне товариство «Харківобленерго» просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нову, якою в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.
Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права; зазначає, що між сторонами справи існують договірні відносини з постачання/розподілу електричної енергії на об'єкт нежитлової нерухомості, розташований за зазначеною вище адресою та наявний спір щодо визнання незаконним та скасування рішення комісії та захист прав споживачів. При цьому необхідність застосованих ухвалою заходів забезпечення позову заявника обґрунтована лише доводами останнього про те, що ним отримано попередження про припинення розподілу електроенергії, що у випадку несплати заборгованості йому буде припинено надання послуги з розподілу електричної енергії на зазначений вище об'єкт. Інших доводів щодо обґрунтування правомірності застосованих до відповідача заходів забезпечення позову ухвала суду першої інстанції не містить.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 адвоката Іванова О.А. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін.
Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття вказаного заходу забезпечення позову може ускладнити виконання рішення суду, оскільки ненакладення заборони на відключення від електропостачання може істотно ускладнити виконання рішення суду у разі задоволення позову і за час, доки буде розглядатися справа, відповідачем можуть бути вчиненні дії на відключення електропостачання.
Проте з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може.
Відповідно до положень ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається, як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Положеннями статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову. Одним із видів такого забезпечення є накладення арешту на майно, заборона вчиняти певні дії, тощо.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч.3 ст.150 ЦПК України).
За змістом статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.
Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення. Забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи може приховати майно, продати, знищити чи знецінити його тощо.
Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Тобто, забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлюються ухвалою суду, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року № ETS № 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).
Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
При цьому ЄСПЛ у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» ЄСПЛ зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні ЄСПЛ, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 909/835/18 зазначено, що повинен бути наявним зв'язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Отже вжиття заходів забезпечення позову має бути співмірними з заявленими позовними вимогами.
Судом встановлено, що позивачем під час звернення з позовом до суду, заявлені наступні вимоги: про скасування рішення Комісії з розгляду актів про порушення Правил роздрібного ринку електричної енергії Акціонерного товариства «Харківобленерго» в особі Чугуївського районного відділення енергозбуту про задоволення Акта про порушення від 11.06.2024 року № 122309 та нарахування вартості необлікованої електроенергії оформленого протоколом засідання комісії.
Як на підставу вжиття заходів забезпечення позову ОСОБА_1 посилалася на те, що нею подана позовна заява про визнання незаконним та скасування рішення комісії, та захист прав споживача. Позивач вважає, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення заборони відключення від електропостачання може істотно ускладнити виконання рішення суду у разі задоволення позову і за час, доки буде розглядатися справа, відповідачем можуть бути вчиненні дії на відключення електропостачання, що порушить права споживачки, як споживача.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі для попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) № 1446 Акціонерне товариство «Харківобленерго» (далі - Відповідач, АТ «Харківобленерго») є оператором системи розподілу (надалі - ОСР) та здійснює діяльність з розподілу електричної енергії у межах місць провадження господарської діяльності, а саме на території м. Харкова та Харківської області в межах розташування системи розподілу електричної енергії, та не є постачальником електричної енергії. Основними нормативно-правовими документами, які встановлюють вимоги та регулюють взаємовідносини між ОСР, електропостачальниками та споживачами (разом - Учасники роздрібного ринку), є зокрема, Закон України “ Про ринок електричної енергії», від 13.04.2017 № 2019-VIII, Кодекс систем розподілу (надалі - КСР), затверджений Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 310, та Правила роздрібного ринку електричної енергії (надалі - ПРРЕЕ), затверджені Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (надалі - Постанова № 312), в яких визначені права, обов'язки та відповідальність сторін.
Так, у відповідності положень п. 7.11 ПРРЕЕ, визначено, що на період розгляду судом спірних питань щодо порушення споживачем цих Правил та/або умов договорів, наявність яких передбачена цими Правилами, припинення електропостачання такого споживача, пов'язане з оскаржуваним фактом порушення, не здійснюється за умови своєчасного надання споживачем до моменту відключення відповідної ухвали суду про прийняття позовної заяви до розгляду. Відкриття провадження у справі після факту відключення споживача є підставою для відновлення електропостачання.
Керуючись Постановою Кабінету Міністрів України № 206 від 05.03.2022 “ Про деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється припинення/ зупинення надання житлово-комунальних послуг у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі послуги населенням в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, від 22.12.2022 № 309, (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації) Отже, Національна комісія з регулювання електроенергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), як Регулятор в енергетичній галузі, імперативною нормою встановила позасудовий спосіб захисту прав споживачів та заборонила відключення постачання та розподілу електричної енергії на об'єкт споживача до набрання законної сили судовим рішенням у справі за позовом споживача про оскарження рішення Оператора систем розподілу.
Таким чином, приймаючи до уваги, що предметом позову є правомірність/протиправність дій відповідача щодо складення оспорюваного акту про порушення, а законодавством визначені підстави для припинення електропостачання, розгляд оспорюваного акту відбувається за спеціальною і встановленою процедурою, а також обраний позивачем спосіб забезпечення позову не співмірний з позовними вимогами і не відповідає суті порушеного права, тому апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції необґрунтовано забезпечив позов у спосіб, визначений в оспорюваній ухвалі.
В заяві про забезпечення позову ОСОБА_1 не зазначає мотиви, яким чином незабезпечення позову, у спосіб про який вона просить, може утруднити виконання судового рішення, викладаючи лише обставини поданого нею позову, посилаючись лише на можливе незаконне відключенні від електропостачання. Разом з тим такі висновки є припущенням. А питання про правомірність /протиправність дій відповідача може бути розглянуте судом лише по суті спору.
Застосовані заходи забезпечення позову не є співмірними заявленим вимогам.
З урахуванням викладеного, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки забезпечення позову шляхом вчиняти будь-які дії, що матимуть наслідком відключення від електропостачання, є неспівмірним заявленим позовним вимогам.
З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, і не дотримався положень ст. 150 ЦПК України при постановленні оскаржуваної ухвали.
Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції.
За таких обставин ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нової про відмову в задоволенні заяви.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Харківобленерго»- задовольнити.
Ухвалу Чугуївського міського суду Харківської області від 25 грудня 2024 року - скасувати та ухвалити нову, якою у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий: О.В. Маміна
Судді: Ю.М. Мальований
О.Ю. Тичкова
Повний текст судового рішення виготовлено 18.06.2025 року.