Справа № 296/7283/23 Головуючий у 1-й інст. Маслак В. П.
Категорія 12 Доповідач Павицька Т. М.
18 червня 2025 р. м. Житомир
Житомирський апеляційний суд в складі:
головуючого: Павицької Т.М.,
суддів: Борисюка Р.М., Коломієць О.С.
вирішуючи питання відповідно до вимог ст. 359 ЦПК України про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 10 лютого 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Управління державного архітектурно-будівельного контролю Житомирської міської ради про знесення самочинно збудованої прибудови,
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 10 лютого 2025 року у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, 28 травня 2025 року засобами поштового зв'язку ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, яка зареєстрована в Житомирському апеляційному суді - 30 травня 2025 року, у якій заявив клопотання про поновлення строку на його апеляційне оскарження.
Як підставу для поновлення строку зазначав, що повний текст оскаржуваного рішення був складений судом першої інстанції - 21.03.2025 та отриманий ним через канцелярію суду - 28.04.2025, що підтверджується підписом уповноваженої особи канцелярії суду на копії оскаржуваного рішення.
Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 05 червня 2025 року визнано неповажними підстави для поновлення ОСОБА_1 строку на апеляційне оскарження рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 10 лютого 2025 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 10 лютого 2025 року залишено без руху. Надано апелянту строк, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання копії ухвали для звернення до Житомирського апеляційного суду із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду від 10.02.2025 та вказати інші підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження із належними доказами поважності причин пропуску процесуального строку. Роз'яснено заявнику, що якщо заяву не буде подано в зазначений строк, то у відкритті апеляційного провадження судом буде відмовлено у порядку, встановленому ст. 358 ЦПК України.
Копія ухвали про залишення апеляційної скарги без руху була направлена апелянту на поштову адресу вказану в апеляційній скарзі, а саме: АДРЕСА_1 - 06 червня 2025 року.
Крім того, копія ухвали про залишення апеляційної скарги без руху була доставлена до електронного кабінету підсистеми «Електронний суд» представнику ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - 06.06.2025.
17 червня 2025 року на адресу суду від ОСОБА_1 надійшла заява про поновлення строку на апеляційне оскарження, у якій зазначає, що копія оскаржуваного рішення на його поштову адресу не надходила, ні ним ні його членами сім'ї не отримувалася. Стверджує, що копію оскаржуваного рішення отримано ним лише 28 квітня 2025 року в канцелярії суду першої інстанції. Зазначає, що апеляційна скарга була подана ним на тридцятий день після отримання рішення суду, а відтак вважає, що наявні підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження.
Колегія суддів вважає, що наведені ОСОБА_1 причини пропущення строку апеляційного оскарження є неповажними з наступних підстав.
Залишаючи апеляційну скаргу без руху було встановлено, що повний текст рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 10 лютого 2025 року був виготовлений - 10 лютого 2025 року.
Згідно супровідного листа Корольовського районного суду м. Житомира від 24.03.2025 копія оскаржуваного рішення була направлена ОСОБА_1 - 24.03.2025.
Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, ОСОБА_1 отримав копію оскаржуваного рішення - 29 березня 2025 року (а. с. 170).
21.04.2025 ОСОБА_1 подав до суду першої інстанції заяву про видачу копії оскаржуваного рішення, яка отримана ним - 28.04.2025.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 направив засобами поштового зв'язку - 28 травня 2025 року.
Відтак, визнаючи неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження та залишаючи апеляційну скаргу без руху, колегія суддів виходила з того, що заявник отримавши копію оскаржуваного рішення 29 березня 2025 року, мав цікавитися провадженням у цій справі, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та дотримуватися строку апеляційного оскарження.
Звертаючись у квітні 2025 року до місцевого суду із заявою про видачу копії рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 10 лютого 2025 року при цьому, отримавши вже вказане судове рішення раніше, ОСОБА_1 28.04.2025 отримав саме повторно копію оскаржуваного судового рішення з метою поновлення строку на апеляційне оскарження та подальшого його оскарження в апеляційному порядку, що не свідчить про добросовісну процесуальну поведінку заявника.
Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що наведені апелянтом підстави для поновлення процесуального строку не можуть бути визнані поважними.
В апеляційній скарзі, в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження та в заяві про поновлення строку на виконання вимог ухвали від 05.06.2025, ОСОБА_1 не наведено жодного обґрунтування, що перешкоджало апелянту (заявнику) подати належно оформлену апеляційну скаргу у визначений законом строк. Доказів підтвердження конкретних обставин, які унеможливили вчинення відповідної процесуальної дії у визначений законом строк, апелянтом не надано.
Таким чином, наведені апелянтом доводи щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду із апеляційною скаргою, є такими, що не можуть бути визнані поважними, у зв'язку із відсутністю доказів на підтвердження цих доводів, адже причину пропуску строку можна вважати поважною, якщо вона відповідає одночасно всім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, які безпосередньо унеможливлюють чи ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, що виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) цю обставину підтверджено належними й допустимими засобами доказування.
Поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об'єктивний характер, та з обставин незалежних від сторони унеможливила звернення до суду з апеляційною скаргою.
Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 29 вересня 2022 року у справі №500/1912/22.
Колегія суддів звертає увагу й на практику Європейського суду з прав людини в ухвалі щодо прийнятності від 30.06.2006 у справі «Каменівська проти України» (заява №18941/04), у якій наголошено, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду (рішення у справі Golder v. the United Kingdom від 21.02.1975, п. 36), не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Тим не менше, право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (див. Guйrin v. France, рішення від 29.07.1998, п. 37). Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. У той же час такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту (Pйrez de Rada Cavanilles v. Spain, рішення від 28.10.1998, Reports 1998-VIII, с. 3255, п. 45).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Ілхан проти Туреччини» ((В.П.), №22277/93, 27.06.2000, параграф 59) зазначено, що правило встановлення обмежень звернення до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.
Тому, з метою забезпечення принципу правової визначеності та запобігання порушенню принципу верховенства права суди повинні досліджувати дотримання строку звернення до суду, причини його пропуску та послідовно застосовувати відповідні правові наслідки його спливу.
Апеляційний перегляд справи належить до основних засад (принципів) цивільного судочинства. Право на апеляційний перегляд справи гарантується, однак його реалізація повинна відбуватись з дотриманням встановлених процесуальним законом вимог, зокрема, в межах визначеного строку апеляційного оскарження.
Це право повинно реалізовуватись зацікавленими особами добросовісно, без зайвих зволікань, а строк апеляційного оскарження може бути поновлено лише за наявності поважних причин, які обумовлюються існуванням об'єктивних обставин, підтверджених доказами.
Подібний висновок викладено у постанові Верховного суду від 24.07.2024 справа №200/3692/21.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
Практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. При цьому, Європейський суд з прав людини зазначив, що немає порушення права на доступ до правосуддя, якщо заявники не виявили належної зацікавленості у розгляді їхньої справи.
У рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України», Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі «Мушта проти України» зазначено: «право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані».
Суд зобов'язаний прийняти і розглянути апеляційну скарги на судове рішення лише за умови дотримання скаржником вимог чинного цивільного процесуального законодавства щодо строків на апеляційне оскарження та за умови відповідності апеляційної скарги формі та змісту, як того вимагає ЦПК України. Наявність лише самої по собі апеляційної скарги не є безумовною підставою для її прийняття та відкриття апеляційного провадження.
Отже, заявником пропущено строки, визначені ЦПК України, для подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції та не наведено поважних та об'єктивних обставин, які перешкоджали оскаржити судове рішення в апеляційному порядку в межах цих строків.
Враховуючи, що зловживання процесуальними правами не допускається, учасники судового процесу (їхні представники) повинні добросовісно користуватися процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема і щодо дотримання процесуальних строків, в розумні інтервали часу вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, обставин, що об'єктивно перешкоджали позивачу вчасно подати апеляційну скаргу не доведені, виникнення обставин непереборної сили апеляційним судом не встановлені, докази поважності причин пропуску не надано.
За правилами частини четвертої статті 357 ЦПК України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Приймаючи до уваги, що апеляційна скарга надійшла поза межами строку на апеляційне оскарження, апелянтом не наведено та не додано належних та допустимих доказів поважності причин пропуску вказаного строку, суд відповідно до ч. 1 ст. 358 ЦПК України відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
Керуючись ст. ст. 357, 358 ЦПК України,
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 10 лютого 2025 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Управління державного архітектурно-будівельного контролю Житомирської міської ради про знесення самочинно збудованої прибудови.
Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий
Судді