Справа №295/1385/20 Головуючий у 1-й інст. Семенцова Л. М.
Категорія 63 Доповідач Павицька Т. М.
17 червня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Житомирського апеляційного суду в складі:
головуючого Павицької Т.М.,
суддів Борисюка Р.М., Талько О.Б.
розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі: головуючого судді Павицької Т.М., суддів: Борисюка Р.М., Талько О.Б. у справі №295/1385/20 за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Житомирської міської ради, третя особа - Квартирно-експлуатаційний відділ м. Житомира про визнання незаконним та скасування рішення в частині включення житлового приміщення до числа службових, зобов'язання видати ордер на житлове приміщення, за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 18 січня 2021 року,
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 18 січня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано п.1 рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради №112 від 14.02.2008 «Про надання громадянам жилої площі та включення жилих приміщень до числа службових» в частині включення до числа службових Житомирського гарнізону квартири АДРЕСА_1 . У задоволенні решти вимог позову відмовлено.
Не погоджуюсь із рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, 04.06.2025 через підсистему «Електронний суд» Міністерство оборони України подало апеляційну скаргу.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 червня 2025 року на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді - Павицької Т.М., суддів: Борисюка Р.М., Талько О.Б. передано вказану апеляційну скаргу.
05 червня 2025 року листом №295/1385/20/ЕП-3230/25-Вих Житомирським апеляційним судом витребувано з Богунського районного суду м. Житомира цивільну справу №295/1385/20 за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Житомирської міської ради, третя особа - Квартирно-експлуатаційний відділ м. Житомира про визнання незаконним та скасування рішення в частині включення житлового приміщення до числа службових, зобов'язання видати ордер на житлове приміщення.
Цивільна справа №295/1385/20 на запит суду надійшла - 11 червня 2025 року.
Ухвалами Житомирського апеляційного суду від 13 червня 2025 року поновлено Міністерству оборони України строк на апеляційне оскарження рішення Богунського районного суду м. Житомира від 18 січня 2021 року, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 18 січня 2021 року та призначено її до розгляду на 28 липня 2025 року о 12 год 00 хв.
14 червня 2025 року через підсистему «Електронний суд» від ОСОБА_1 надійшла заява про відвід колегії суддів у складі: головуючого судді Павицької Т.М., суддів: Борисюка Р.М., Талько О.Б., яка зареєстрована в Житомирському апеляційному суді - 16 червня 2025 року.
Заява про відвід мотивована тим, що колегією суддів проігноровано вимоги ч. 2 ст. 359 ЦПК України щодо встановленого присічного строку для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у даній цивільній справі. Вказує, що колегією суддів до постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження, поза процесуальним порядком, витребувано матеріали цивільної справи №295/1385/20 з суду першої інстанції та мотивовано ними ухвалу про поновлення строку на апеляційне оскарження, що також стало підставою для відкриття апеляційного провадження у справі через дев'ять днів з дня надходження апеляційної скарги. Стверджує, що колегією суддів залишено без оцінки ключові доводи викладені ним в запереченнях на клопотання від 05.06.2025 та додаткових поясненнях від 12.06.2025 щодо нормативно врегульованої очевидної обізнаності Міністерства оборони України з 2020 року про стан розгляду судової справи №295/1385/20, участі у розгляді його представників та своєчасним отриманням у 2021 році рішення суду першої інстанції у даній справі, що виключає поновлення строку на апеляційне оскарження та відкриття апеляційного провадження, які колегією суддів не процитовано в жодній частині прийнятої ухвали від 13.06.2025 про поновлення Міністерству оборони України строку на апеляційне оскарження рішення Богунського районного суду м. Житомира від 18.01.2021, а взято для прийняття цього рішення виключно доводи Міністерства оборони України. Звертає увагу на те, що колегією суддів вирішено клопотання Міністерства оборони України про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, натомість інші клопотання щодо постановлення окремих ухвал колегією суддів не вирішені. З врахуванням викладених обставин просить постановити ухвалу про відвід колегії суддів у складі: головуючого судді Павицької Т.М., суддів: Борисюка Р.М., Талько О.Б. у зв'язку з іншими обставинами, які викликають сумнів в їх неупередженості та об'єктивності.
Відповідно до ст. 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи.
Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.
Колегія суддів вважає, що заявлений ОСОБА_1 відвід є необґрунтованими з наступних підстав.
Відповідно до частин першої, другої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 ЦПК України.
Частиною 3 статті 39 ЦПК України унормовано, що відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання. Після спливу вказаного строку заявляти відвід дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
З огляду на зміст ч. 3 ст. 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим з наданням доказів щодо упередженості судді.
Зміст заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суддів не свідчать про наявність підстав, передбачених статтею 36 ЦПК України для відводу судді, а зводиться до засвідчення факту недовіри колегії суддів у складі: головуючого судді Павицької Т.М., суддів: Борисюка Р.М., Талько О.Б.
Головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб'єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об'єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності.
У контексті суб'єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного (рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії», п. 43).
При цьому, у контексті об'єктивного критерію при вирішенні того, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії», п. 44; та рішення у справі «Ферантелі та Сантанжело проти Італії»).
Згідно з частиною першою статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.
Законом України «Про судоустрій і статус суддів» визначені умови виконання професійних обов'язків суддів та правові засоби, за допомогою яких забезпечується реалізація конституційних гарантій самостійності судів та незалежності суддів.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Білуха проти України» зазначено, що «у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду». Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного». Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але «вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими».
В процесуальному судочинстві діє презумпція безсторонності суду, яка може бути спростована.
Право учасника справи на відвід судді є однією із гарантій права на справедливий суд.
Проте, право на відвід не являється абсолютним. В інакшому випадку воно перетвориться у свавільне обрання суддів для розгляду справи та спосіб процесуального зловживання, що суперечитиме інтересам інших учасників справи та суспільним інтересам загалом.
Відвід має бути обґрунтований з посиланням на факти, які вказують на залежність, упередженість або необ'єктивність судді щодо сторін чи будь-кого з них.
Лише за таких обставин відвід буде правомірним і убезпечить сторони від залежного, упередженого або необ'єктивного суду.
Презумпція особистої неупередженості судді діє, допоки не з'являться докази на користь протилежного.
Несприятлива позиція суду особами, які беруть участь у справі, з питань права, сама по собі не породжує сумнівів в неупередженості. Сумніви мають бути засновані на фактичних обставинах. Припущення не є підставою для задоволення заяви про відвід.
Разом з тим, заявником, на підтвердження доводів упередженості колегії суддів належних та допустимих доказів не надано і матеріалами справи таких обставин не встановлено, а тому доводи, які ґрунтуються виключно на суб'єктивній оцінці заявника, не можуть бути підставою для відводу колегії суддів.
На думку колегії суддів, не може бути підставою для відводу суддів заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Посилання ОСОБА_1 про порушення колегією суддів вимог ч. 2 ст. 359 ЦПК України щодо встановленого присічного строку для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у даній цивільній справі є безпідставним, оскільки питання про відкриття провадження у справі вирішено у межах 5-ти денного строку з дня надходження цивільної справи №295/1385/20 на запит суду.
Доводи заяви про те, що до постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження, колегією суддів, поза процесуальним порядком витребувано матеріали цивільної справи №295/1385/20 з суду першої інстанції та мотивовано ними ухвалу про поновлення строку на апеляційне оскарження, що також стало підставою для відкриття апеляційного провадження у справі є необґрунтованими з наступних підстав.
Так, згідно вимог частини 3 статті 359 ЦПК України в ухвалі про відкриття апеляційного провадження зазначається строк для подання учасниками справи відзиву на апеляційну скаргу та вирішується питання про витребування матеріалів справи.
Аналіз вказаної норми процесуального права не закріплює преюдиційний обов'язок суду вирішувати питання про витребування матеріалів справи лише після відкриття апеляційного провадження.
Відповідно до вимог ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Такими чином, вирішення питання про відкриття провадження у справі можливе лише після перевірки форми і змісту апеляційної скарги та строків її подання за фактом надходження справи та вивчення відомостей, що в ній містяться.
Витребування справи за запитом суду не є порушенням норм процесуального права, а навпаки спрямоване на оперативне здійснення правосуддя.
Щодо доводів заяви про те, що колегією суддів залишено без оцінки доводи ОСОБА_1 викладені ним в запереченнях на клопотання від 05.06.2025 та додаткових поясненнях від 12.06.2025, колегія суддів зазначає, що суд апеляційної інстанції лише в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи не вирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції.
Посилання ОСОБА_1 на те, що колегією суддів вирішено клопотання Міністерства оборони України про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, натомість інші клопотання заявлені в апеляційній скарзі щодо постановлення окремих ухвал колегією суддів не вирішено є необґрунтованими, оскільки вирішення питань щодо постановлення окремих ухвал є можливим лише за результатами розгляду справи по суті.
Таким чином, заявником не наведено доказів, на підставі яких можна було б зробити висновок про упередженість та необ'єктивність колегії суддів у цивільній справі №295/1385/20.
Інших змістовних доводів та підстав для відводу колегії суддів заявник не наводить.
Оскільки в заяві про відвід ОСОБА_1 підстав для відводу колегії суддів передбачених ст. 36 ЦПК України не наведено, обставин, які давали б підстави для висновку про необ'єктивність та упередженість колегії суддів у складі: головуючого судді Павицької Т.М., суддів: Борисюка Р.М., Талько О.Б. також не вказано, колегія суддів вважає заявлений відвід необґрунтованим, а питання про відвід підлягає переданню на розгляд в порядку ч. 3 ст. 40 ЦПК України.
Керуючись ст. 33, 36, 40, 259, 268 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі: головуючого судді Павицької Т.М., суддів: Борисюка Р.М., Талько О.Б. визнати необґрунтованим.
Вирішення питання про відвід передати судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною 1 статті 33 ЦПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді