єдиний унікальний номер справи 531/429/25
номер провадження 2/531/369/25
16 червня 2025 року м. Карлівка
Карлівський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого - судді Попова М.С.,
за участю секретаря - Клименко Т.М.,
розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третіх осіб: Миргородської міської ради Полтавської області в особі служби у справах дітей, Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини,
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою, у якій просить встановити факт його самостійного виховання та утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , починаючи з січня 2020 року і по даний час.
13.06.2025 на адресу суду від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_3 вчиняти дії до ОСОБА_1 по його підготовці до мобілізації (збирання військових документів, проходження ВЛК, оновлення військово-облікових даних, тощо) та самої безпосередньої мобілізації в ЗСУ до остаточного вирішення цивільної справи №531/429/25 і набрання законної сили рішення суду.
Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Згідно з пунктами 1, 2 частини першої, частиною третьою статті 150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти чи заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками даного судового процесу.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Отже, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Тому при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.
Позивачем до заяви про забезпечення позову додано повістку №6/080625 від 08.06.2025 видану йому ОСОБА_1 у якій вказано про необхідність з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_4 19.08.2025 о 8:30 год.
Вимога ОСОБА_1 у позовній заяві полягає у встановленні факту його самостійного виховання та утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , починаючи з січня 2020 року і по даний час.
Відповідно до п.3 ч.12 ст.26 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу», військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах:під час дії воєнного стану військовослужбовці, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.
У разі ухвалення рішення на користь позивача та набрання ним законної сили, у ОСОБА_1 , з урахуванням вказаних вище вимог закону, будуть наявні підстави для звільнення з військової служби, якщо до цього часу його буде мобілізовано.
Суд не вбачає підстав ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у справі №531/429/25 у разі невжиття зазначених позивачем заходів: заборони ІНФОРМАЦІЯ_3 вчиняти дії до ОСОБА_1 по його підготовці до мобілізації (збирання військових документів, проходження ВЛК, оновлення військово-облікових даних, тощо) та самої безпосередньої мобілізації в ЗСУ.
З урахуванням зазначеного вище, суд приходить до висновку про доцільність відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом заборони вчиняти зазначені дії.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 149, 150, 153, 247, 353 ЦПК України, суд -
У задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову, відмовити.
Копії ухвали направити учасникам справи для відома.
Ухвала суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 15 днів з дня її проголошення до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття ухвали суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя