Справа № 127/3234/24
Провадження №11-кп/801/686/2025
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
12 червня 2025 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці в режимі відеоконференції судове провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 06.05.2025 про
відмову у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Онешти Страшенського району Молдавії, до засудження проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, раніше судимого, останній раз 12.01.2007 Апеляційним судом Полтавської області за ч. 3 ст. 15 п. 13 ч. 2 ст. 115, п. 13 ч. 2 ст. 115, ст. 70 КК України до покарання у виді довічного позбавлення волі
про заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк,
за участю сторін провадження:
прокурора: ОСОБА_8
захисника: ОСОБА_6
засудженого: ОСОБА_7
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 06.05.2025 року в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 про заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк відмовлено.
Захисник ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, просила скасувати ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 06.05.2025 року, винести рішення, яким клопотання засудженого до довічного позбавлення волі ОСОБА_7 про заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення на певний строк задоволити.
Вимоги апеляційної скарги захисника мотивовано тим, що ухвала суду є незаконною та необгрунтованою, такою, що винесена всупереч вимогам чинного кримінально- процесуального законодавства України та підлягає скасуванню з підстав невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.
На думку захисника, покарання у вигляді довічного позбавлення волі є непропорційним законній меті покарання, що нівелює саму цю мету, адже такою метою є виправлення, а довічно засуджені не мають стимулу для виправлення, бо розуміють, що не мають реальної можливості звільнення.
Захисник вказує на те, що ОСОБА_7 , запевняє, що його стан здоров'я значно погіршися, вважає, що не несе загрози для суспільства, нових злочинів не вчиняв, став на шлях виправлення.
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника ОСОБА_6 , засудженого ОСОБА_7 , які підтримали вимоги апеляційної скарги, думку прокурора ОСОБА_8 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що слід відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
Приймаючи рішення щодо відмови у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 про заміну покарання у виді довічного позбавлення волі більш м'яким, суд першої інстанції врахував та ретельно перевірив всі обставини, які мають значення для прийняття правильного судового рішення.
Як убачається з матеріалів провадження, ОСОБА_7 засуджений вироком Апеляційного суду Полтавської області від 12.01.2007 ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 15 п. 13 ч. 2 ст. 115, п. 13 ч. 2 ст. 115, ч.1 ст. 70 КК України до покарання у виді довічного позбавлення волі.
Ухвалою Верховного Суду України від 24.05.2007 року вирок Апеляційного суду Полтавської області від 12.01.2007 року щодо ОСОБА_7 залишено без змін.
Відповідно до ч. 1, 5 ст. 82 КК України із змінами, внесеними згідно із Законом України № 2690-ІХ від 18 жовтня 2022 року, невідбута частина покарання у виді обмеження, позбавлення волі або покарання у виді довічного позбавлення волі можуть бути замінені судом більш м'яким покаранням, строк якого обчислюється з дня заміни невідбутої частини покарання або покарання у виді довічного позбавлення волі більш м'яким. Покарання у виді довічного позбавлення волі може бути замінено на покарання у виді позбавлення волі строком від п'ятнадцяти до двадцяти років, якщо засуджений відбув не менше п'ятнадцяти років призначеного судом покарання.
При цьому ч. 12, 13 ст. 154 КВК України визначено обставини, які враховуються під час вирішення питання про заміну більш м'яким (позбавлення волі на строк від 15 до 20 років) покарання у виді довічного позбавлення волі.
Зазначені норми зобов'язують приймати таке рішення з урахуванням висновку адміністрації установи щодо ступеня виправлення засудженого до довічного позбавлення волі, складання якого здійснюються за участю уповноваженого органу з питань пробації. Метою подання такого висновку є забезпечення суду інформацією, що є необхідною для визначення можливості заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на більш м'яке та визначення в індивідуальному порядку строку позбавлення волі засудженому, стосовно якого вирішується зазначене питання.
Окрім цього особа, засуджена до довічного позбавлення волі, додатково до подання щодо можливості представлення її до заміни покарання на більш м'яке у виді позбавлення волі на певний строк повинна подати індивідуальний план виправлення та ресоціалізації. Такий план має містити заходи, здійснення яких у період відбування більш м'якого покарання у виді позбавлення волі на певний строк дасть змогу засудженій особі усунути фактори, що можуть негативно впливати на утримання від вчинення повторного кримінального правопорушення, та факти, що свідчать про перспективи виправлення та ресоціалізації засудженої особи після звільнення.
Відмовляючи у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 про заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк, суд дійшов обґрунтованого висновку, з урахуванням положень ст. 154 КВК України, ст. 82 КК України, з чим погоджується і апеляційний суд,
При прийнятті рішення судом прийнято до уваги характеристику надану адміністрацією Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№ 1)», згідно якої засуджений ОСОБА_7 раніше неодноразово засуджений, що свідчить про кримінальну спрямованість засудженого, характеризується посередньо, непрацевлаштований, до нього не застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення та заходи заохочення, по відношенню до персоналу установи поводить себе стримано, дбайливо ставиться до майна установи, виконує роботи із самообслуговування, підтримує зв'язки з рідними шляхом отримання від них посилок.
Також судом враховано те, що згідно оцінки ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення визначеної з використанням підсистеми "КАСАНДРА" Єдиного реєстру засуджених та осіб, узятих під варту, у засудженого встановлено високий рівень ризику, згідно витягу з протоколу № 4 від 10.03.2023 комісією Державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№1)" відмовлено в можливості представлення засудженого ОСОБА_7 до заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк відповідно до ст. 82 КК України, оскільки засуджений не став на шлях виправлення.
Відповідно до висновку ДУ «Вінницька установа виконання покарань №1» щодо ступеня виправлення засудженого ОСОБА_7 слідує, що із урахуванням аналізу критеріїв оцінки виправлення засудженого, характеристики під час відбування покарання, психологічної характеристики засудженого, підсумкової оцінки ризику вчинення повторного кримінального правопорушення та результатів індивідуальної програми соціально-виховної роботи засуджений не став на шлях виправлення (не довів своє виправлення) та не може бути представлений до заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк. Загальна кількість балів засудженого становить 61.
На виконання вимог ЄСПЛ, викладених у рішенні “Петухов проти України», 06 листопада 2022 року набрав чинності Закон України № 2690-ІХ від 18 жовтня 2022 року щодо гуманізації окремих норм кримінального законодавства стосовно застосування покарання у виді довічного позбавлення волі. Цим законом гарантується право особи, яка відбуває покарання у виді довічного позбавлення волі, звернутися до суду з клопотанням про заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на позбавлення волі строком від п'ятнадцяти до двадцяти років, якщо засуджений відбув не менше п'ятнадцяти років призначеного судом покарання.
На час розгляду клопотання ОСОБА_7 про заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на позбавлення волі на певний строк ОСОБА_7 набув формальне право на застосування до нього ст. 82 КК України.
Такі обставини не зобов'язують суд автоматично задовольняти кожне подібне звернення особи по факту відбуття покарання строком від 15 років.
Рішення про заміну покарання відноситься до дискреційних повноважень суду та ухвалюється судом у кожному конкретному випадку індивідуально.
Підставою для застосування ст. 82 КК України захисник вказує те , що засуджений став на шлях виправлення, його стан здоров'я.
Мотивуючи рішення суд першої інстанції вірно проаналізував всі обставини, зазначив про відсутність достатніх ознак, які вказували б на виправлення засудженого, з чим погоджується суд апеляційної інстанції.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що у засудженого ОСОБА_7 за весь час відбування покарання відсутні заохочення, а підтримання соціально-корисних зв'язків з родиною не є підставою для застосування щодо засудженого пільги - заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк, а процес виправлення та перевиховання має бути стабільним та послідовним протягом всього перебування засудженого в установі виконання покарання.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заміна покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк, на даний час, не сприятиме виправленню ОСОБА_7 та досягненню мети покарання, передбаченої ст. 50 КК України, тому відсутні підстави для задоволення клопотання.
З урахуванням викладеного, висновки суду першої інстанції щодо недоцільності застосування до засудженого ОСОБА_7 заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк на підставі ст. 82 КК України є вірними і ґрунтуються на положеннях національного законодавства України, ухвала суду першої інстанції є законною, обґрунтованою і підстав для її скасування немає.
Керуючись ст. ст. 405,407,409, 419 КПК України, суд апеляційної інстанції ,
постановив :
Відмовити в задоволенні апеляційної скарги захисника.
Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 06.05.2025 про відмову у
задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 про заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк залишити без змін.
Судове рішення оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4