Справа № 138/2725/20
Провадження №11-кп/801/647/2025
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
18 червня 2025 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - ОСОБА_2 (суддя-доповідач),
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
потерпілого - ОСОБА_8 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12014020220000149, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань 11 березня 2014 року та № 12022020160000025, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань 20 січня 2022 року, за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Могилів-Подільської окружної прокуратури ОСОБА_9 з доповненнями, обвинуваченого ОСОБА_10 та його захисника - адвоката ОСОБА_11 зі змінами та доповненнями на вирок Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 28 червня 2022 року по обвинуваченню
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Могилів-Подільський Вінницької області, українця, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, неодруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 296, ч. 1 ст. 345, ч. 2 ст. 345 КК України,
Вінницьким апеляційним судом здійснюється провадження за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Могилів-Подільської окружної прокуратури ОСОБА_9 з доповненнями, обвинуваченого ОСОБА_10 та його захисника - адвоката ОСОБА_11 зі змінами та доповненнями на вирок Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 28 червня 2022 року по обвинуваченню ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 296, ч. 1 ст. 345, ч. 2 ст. 345 КК України.
До початку апеляційного розгляду прокурором відділу Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_6 заявлено письмове клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого.
Клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_10 засуджений місцевим судом за вчинення кримінальних правопорушень до тривалого терміну ув'язнення. Указав, що ОСОБА_10 ухилявся від слідства, перебував у міжнародному розшуку та обвинувачується у вчиненні нових кримінальних правопорушень перебуваючи під заставою.
Указане свідчить про високу імовірність ризику переховування від суду. Застосований судом касаційної інстанції запобіжний захід у виді тримання під вартою закінчується 21 червня 2025 року та на даний час підстав для зміни запобіжного заходу на інший більш м'який немає.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_6 підтримав клопотання та просив його задовольнити.
Обвинувачений ОСОБА_10 та його захисник - ОСОБА_7 заперечили проти задоволення клопотання.
Ознайомившись з заявленим клопотанням, заслухавши виступи учасників провадження, дослідивши матеріали провадження, суд апеляційний суд дійшов висновку, що клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого підлягає задоволенню з огляду на таке.
Вироком Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 28 червня 2022 року ОСОБА_10 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 296, ч. 1 ст. 345, ч. 2 ст. 345 КК України та на підставі ч. 1 ст. 70 КК України призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 6 місяців.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 30 листопада 2022 року апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_10 та його захисника ОСОБА_11 залишено без задоволення, а апеляційну скаргу прокурора задоволено частково, вирок місцевого суду змінено в частині зарахування в строк покарання строку попереднього ув'язнення.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону від 26 листопада 2015 року № 838) ОСОБА_10 у строк покарання зараховано попереднє ув'язнення, а саме періоди з 15 грудня 2014 року по 16 грудня 2014 року, з 12 вересня 2020 року по 07 жовтня 2020 року та з 20 січня 2022 року по день набрання вироком законної сили, з розрахунку день за два.
У решті вирок суду першої інстанції залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 16 березня 2023 року касаційні скарги прокурора та захисника ОСОБА_11 задоволено частково, ухвалу Вінницького апеляційного суду від 30 листопада 2022 року скасовано та призначено новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 10 грудня 2024 року апеляційні скарги захисника та обвинуваченого залишено без задоволення, а апеляційну скаргу прокурора задоволено частково. Вирок місцевого суду змінено в частині зарахування у строк покарання строку попереднього ув'язнення.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону № 838-VIII від 26 листопада 2015 року) ОСОБА_10 у строк покарання зараховано попереднє ув'язнення, а саме періоди з 15 грудня 2014 року по 16 грудня 2014 року включно, з 12 вересня 2020 року по 07 жовтня 2020 року включно та з 20 січня 2022 року по день набрання вироком законної сили включно - 10 грудня 2024 року, з розрахунку день за два.
В решті вирок залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 24 квітня 2025 року задоволено частково касаційну скаргу захисника ОСОБА_11 та задоволено касаційну скаргу прокурора.
Ухвалу Вінницького апеляційного суду від 10 грудня 2024 року скасовано та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Обрано ОСОБА_10 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, а саме до 21 червня 2025 року.
За національним законодавством тримання під вартою після ухвалення вироку термінологічно відрізняється від відбування покарання за вироком, що набрав законну силу, однак з погляду статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод воно буде розглядатися як таке, що підпадає під пункт (а): законне ув'язнення особи після засудження її комплектним судом.
Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, за правом багатьох країн затримання в очікуванні розгляду апеляції вважається попереднім триманням під вартою, i засуджена особа не починає відбувати своє покарання, поки вирок не набере чинності. Однак між підходами до процедури призначення покарання є відмінності за формою, а не за суттю, якщо розглядати наслідки для зацікавленої особи. Слід вважати, що стаття 5 § 1 (а), яка нічого не каже про припустимі форми правового механізму, за яким особа може законно триматися під вартою «після засудження», залишає державам-учасницям свободу вибору в цьому питанні» (Monnel and Morris v. the United Kingdom judgment of 2 March 1987, Series A no 115, 47).
Обвинувачений вважається затриманим «після засудження компетентним судом» у значенні статті 5 пар. 1 (а) після того, як рішення було винесено в першій інстанції, навіть якщо воно ще не виконується і підлягає оскарженню» (Ruslan Yakovenko v Ukraine, no. 5425/11, пар.46, ECHR 2015).
Термін «після засудження» не можна тлумачити, так, ніби він стосується лише остаточного засудження. Не можна ігнорувати того, що винуватість особи, яка тримається під вартою під час апеляційного або наглядового провадження, вже встановлена в ході судового розгляду, проведеного відповідно до вимог статті 6» (Wemhoff v. Germany, 27 june 1968, пар. 9, Series A no.7).
Відтак обмеження строку дії запобіжного заходу має на меті забезпечити можливість періодичного перегляду тримання під вартою до вироку. Водночас, у разі винесення обвинувального вироку міркування, які зумовлюють необхідність періодичного перегляду, не мають значення, оскільки тримання під вартою на підставі вироку здійснюється для забезпечення його виконання.
Установлено, що ОСОБА_10 засуджений місцевим судом за вчинення тяжких насильницьких злочинів, які становлять підвищену суспільну небезпеку.
У межах цього кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_10 переховувався від органів досудового розслідування на території іншої держави - Республіки Італія, у зв'язку з чим був оголошений у міжнародний розшук, та у подальшому екстрадований до України для притягнення до кримінальної відповідальності.
Також під час досудового розслідування та судового провадження в суді першої інстанції, з урахуванням встановлених ст. 177 КПК України ризиків, до нього був застосований виключний запобіжний захід у виді тримання під вартою з альтернативним запобіжним заходом у вигляді застави.
Водночас, після внесення застави, ОСОБА_10 знову обвинувачується у вчиненні насильницького кримінального правопорушення - хуліганства, а тому суд вважає, що обрання більш м'якого запобіжного заходу не буде дієвим.
Ураховуючи викладене, з високою імовірністю можна констатувати наявність ризику переховування від суду, через що застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою є необхідний, у тому числі, з метою можливого забезпечення виконання вироку.
Відтак з метою забезпечення апеляційного провадження та виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, необхідно продовжити раніше обраний запобіжний захід.
Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України під час ухвалення обвинувального вироку суд вирішує питання, зокрема, щодо заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, апеляційний суд
Клопотання прокурора відділу Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_6 задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 296, ч. 1 ст. 345, ч. 2 ст. 345 КК України до набрання вироком законної сили (завершення апеляційного розгляду).
Копію ухвали надіслати Вінницькій установі виконання покарань (№1)
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4