12 червня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 686/25413/22
Провадження № 22-ц/820/1303/25
Хмельницький апеляційний суд
в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Костенка А.М. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Спірідонової Т.В.,
секретаря судового засідання Кошельник В.М.
за участю: позивача, його представника, представника відповідача
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 686/25413/22 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 березня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства виробничого підприємства «Скорпіум», Державної інспекції архітектури та містобудування України про визнання незаконним та скасування повідомлення, визнання незаконною та скасування реєстрації декларації про готовність, припинення права власності, знесення господарського приміщення.
Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд
В листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ППВП «Скорпіум», Державної інспекції архітектури та містобудування України в якому після зміни предмету позову просив визнати незаконним та скасувати повідомлення про початок будівельних робіт, визнати незаконною та скасувати реєстрації декларації про готовність, припинити право власності, знести господарськоге приміщення.
На підтримання заявлених позовних вимог позивач зазначав, що йому на праві власності належить житловий будинок, що розташований в АДРЕСА_1 . По сусідству по АДРЕСА_2 ППВП «Скорпіум» до 2017 року проводило будівництво одноповерхової господарської споруди виключно на першому поверсі. Під час проведення перевірки Управлінням державної Архітектурно-будівельної інспекції у Хмельницькій області 06.06.2017 було встановлено, що дане будівництво проводиться самочинно. Даний факт підтверджує Акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 6.06.2017 складеного вищевказаним державним органом, та Постановою від 9.06.2017 про притягнення до відповідальності виданої тим же органом.
Незважаючи на вищевикладене відповідач в подальшому у 2020 році продовжив будівництво і уже будує другий поверх господарської споруди, та порушує право позивача на отримання природного освітлення в житловому будинку. Зазначав, що в 2020 році звернувся до суду з позовом про припинення дії, яка порушує право. 11.11.2020 Ухвалою суду по справі № 686/25711/20 з метою забезпечення позову було зупинено будівництво другого поверху. Під час розгляду даної справи відповідачем надано копію повідомлення про початок виконання будівельних робіт за вказаною адресою, яка була зареєстрована ДАБІ 8.05.2020 року за № ХМ061201290259, при чому починаючи з 20.03.2020 року ДАБІ знаходиться в стані припинення та не мав права вчиняти таких дій. В даному повідомленні забудовник посилається на отримання від міської влади містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва, які були отримані 13.07.2018 року за № 191.
Таким чином позивач посилався, що отримавши копії даних містобудівних умов, ознайомившись із ними він виявив, що відповідно до вказаних містобудівних умов та обмежень для проектування встановлено було при визначенні мінімально допустимих відстаней від об'єкта, що проектується, до існуючих будинків та споруд, врахувати нормативні розриви відповідно до ДБН 360-92 Містобудування. Планування та забудови міських та сільських поселень ДБН В 1.1-7-2016 «Пожежна безпека об'єктів будівництва» інших будівельних норм, державних стандартів норм і правил нормативної інсоляції та освітленості приміщень об'єкту будівництва та приміщень будинків на суміжних ділянках, що повністю відповідає ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Не зважаючи на такі вимоги викладені в містобудівних умовах, відповідач в порушення норм ДБН отримав та затвердив проект будівництва виконаного проектантом ОСОБА_2 , який в пояснювальній записці вказав, що оточуючу забудову даної земельної ділянки складають будівлі комерційного та виробничого призначення. При тому знаючи, що на сусідній земельній ділянці по АДРЕСА_1 , що межує з будівництвом знаходиться житловий будинок, а будівництво буде здійснюватись впритул до нього.
В даний час через будівництво, відповідачем господарського будівництва, позивач не може використовувати житловий будинок у відповідності до його цільового призначення, тобто постійно проживати в ньому, чим відповідач перешкоджає йому у користуванні майном.
Тому вказував, що в листопаді 2022 року він звертався до Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області, який ознайомившись із даним будівництвом на місці, надав відповідь про те, що протипожежна відстань між будинками у відповідності до таблиці 15.2 ДБН Б.2.2-12:2019 не менше 6 м.
Про неможливість проживання в цьому будинку свідчить висновок експерта № 847ед/021. який було виготовлено на замовлення позивача, в якому чітко встановлено, що огороджувальні конструкції суміжної будівлі повністю закривають віконний проріз приміщення кухні житлового будинку від потрапляння природного освітлення, що порушує діюче законодавство, а також атмосферні опади з покрівлі суміжної будівлі безперешкодно потрапляють на покрівлю житлового будинку по АДРЕСА_1 . Про порушення діючого законодавства вбачається з Акту обстеження об'єкту за адресою АДРЕСА_1 від 13.09.2021 складеного Управлінням з питань Державного Архітектурно-будівельного контролю Хмельницької міської ради. В подальшому дане управління Хмельницької міської ради звернулося до Державної інспекції Архітектури та містобудування України, яка не провела позапланову перевірку та не вжила ніяких дій щодо незаконного будівництва, у зв'язку з чим просила суд :
визнати незаконним та скасувати повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об'єктів, що за класом наслідків належать до об'єктів з незначними наслідками СС1 про зміну даних у повідомленні про початок виконання будівельних робіт щодо об'єктів, що за класом наслідків належать до об'єктів що за класом наслідків належать до об'єктів з незначними наслідками (CCI) зареєстрованого 8.05.2020 № ХМ061201290259 управлінням ДАБІ у Хмельницькій області поданого, ПП ВП «Скорпіум»;
знести господарське приміщення, що будується у відповідності до Повідомлення зареєстрованого управлінням ДАБІ у Хмельницькій області від 8.05.2020 № ХМ061201290259 і знаходиться за адресою АДРЕСА_2 загальною площею 318,91 кв.м.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 березня 2025 року в задоволенні позову було відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, вважає рішення необґрунтованим, посилається на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи та таким, що ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Так апелянт вказує, що суд першої інстанції не взяв до уваги той факт, що після завершення будівництва відповідачем, житловий будинок ОСОБА_1 став непридатний для проживання, він не може його використовувати у відповідності до цільового призначення, чим порушуються його права у користуванням майном.
Також зауважує, що посилання суду на постанову Верховного Суду від 10.12.2021 року по справі № 354/628/16-ц з висновком, що тільки органи державної влади або місце самоврядування можуть пред'являти такий позов є безпідставними, оскільки у вказаній справі суди встановили інші обставини, які не перешкоджали користування майном позивача.
Крім того суд першої інстанції не врахував, що відповідач в 2017 році самочинно розпочав будівництво спірного нежитлового приміщення, що підтверджується матеріалами справи.
Разом з тим вважає висновок суду першої інстанції про отримання відповідачем в подальшому містобудівних умов та обмежень № 191 від 13.07.2018 року та повідомлення про початок виконання робіт, яке було зареєстровано відповідачем 08.05.2020 року № ХМ061201290259, що стало підставою для відмови в позові необґрунтованим, оскільки відповідач продовжив подальше будівництво з порушенням містобудівних умов та обмежень.
Тому зазначає, що посилання суду першої інстанції на правовий висновок Верховного Суду від 15.07.2020 року у справ № 826/1419/19 є безпідставним так, як відповідач подав недостовірні дані в повідомленні про початок робіт та в подальшому в декларації про готовність об'єкта до експлуатації, що в подальшому було встановлено компетентними органами.
Звертає увагу суду, що, крім вищенаведеного, технічний паспорт вказаний в розділі декларації технічна документація не відповідає технічному паспорту поданому для державної реєстрації, а тому подані до декларації дані щодо проектанта будівництва не відповідають проведеному будівництву, так як і не відповідають інші дані вказані в оспорюваній декларації від 09.12.2021 року про готовність господарського приміщення.
Вказує, що дані порушення зафіксовані ГУ ДСНС України у Хмельницькій області листом № 4063 від 22.11.2022 року, Управлінням з питань державного архітектурно будівельного контролю Хмельницької міської ради від 28.09.2021 року, висновком експерта № 847/21, висновком судової будівельно технічної експертизи, первинними документами доданими до матеріалів справи, а тому вважає, що даний об'єкт нерухомості є самочинним будівництвом в розумінні ст. 376 ЦПК України та правової позиції ВП Верховного Суду по справі № 725/5630/15-ц від 22.04.2020 року, чого досліджено судом першої інстанції не було.
Також посилається, що відповідачем не було дотримано вимог ст. 5 Закону України «Про основи містобудування» та ст. 26, ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а судом першої інстанції не взято до уваги.
Зазначає, що незважаючи на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 листопада 2020 року в справі № 686/25711/20, якою з метою забезпечення позову було зупинено будівництво, відповідач продовжив будівництво в порушення ст. 18 ЦПК України та під час дії ухвали Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09 грудня 2021 року подає декларацію про готовність об'єкту до експлуатації.
Також в порушення ст. 106 ЦПК України суд першої інстанції безпідставно послався на висновок експертного дослідження № 484ед/17 ТОВ «Бюро судових будземекспертиз» складеного 12 квітня 2017 року, яким встановлено, що частина будівель зі сторони суміжного землевласника ОСОБА_1 знаходяться на земельній ділянці відповідача, оскільки дане експертне дослідження не є доказом по даній справі так, як експерт не попереджений про кримінальну відповідальність.
Зауважує, що було виготовлено проектну документацію якою сторони погодили межі земельних ділянок і ніякого накладання будівель на сусідню земельну ділянку не встановлено, що було погоджено з директором відповідача ОСОБА_3 та апелянтом, а тому твердження суду щодо заступу будівлі на 3 кв. м. та 9 кв. м. є безпідставними, також додавалась до справи технічна документація із координатами та кадастровими номерами на вимогу експерта, проте суд не взяв дані обставини до уваги.
З врахуванням вищенаведеного ОСОБА_1 просить скасувати рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 березня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Державна інспекція архітектури та містобудування України подала відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 вважає доводи викладені в апеляційній скарзі необгрунованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.
Так щодо скасування повідомлення про початок будівельних робіт № ХМ061201290259 ДІАМ вказує, що повідомлення про початок виконання будівельних робіт є актом одноразового застосування та втрачає юридичне значення у зв'язку з фактом реєстрації декларацій про готовність об'єкта до експлуатації, а тому не може бути скасована.
Також доводи апелянта про скасування реєстрації декларації ІУ101211209252 є безпідставними, оскільки після реєстрації права власності на збудований об'єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об'єкту до експлуатації, остання вичерпала свою дію фактом виконання, в зв'язку з чим, оскаржуваною у справі декларацією будь-які права або охоронювані законні інтереси позивача не порушуються, а скасування реєстрації такої декларації не буде нести будь-яких правових наслідків.
Тому ДІАМ просить залишити рішення першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, оскільки вважає рішення суду першої інстанції вмотивованим та обґрунтованим.
Заслухавши учасників справи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Так судом встановлено, що на підставі Державного акта на право постійного користування землею від 30 листопада 2001 року серії ІІ-ХМ №002492 №1156 ПП «ВП «Скорпіум» є користувачем земельної ділянки комунальної власності площею 0,1690 га (кадастровий номер 6810100000:29:003:0086), розташованої в АДРЕСА_2 та призначеної для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств.
ОСОБА_4 була власником земельної ділянки площею 0,0335 га кадастровий номер 6810100000:29:003:0296, розташованої в АДРЕСА_1 , призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка),.
Указані земельні ділянки є суміжними.
На підставі договору дарування від 10 вересня 2016 року ОСОБА_5 належав житловий будинок і за ОСОБА_4 було зареєстровано право власності на житловий будинок загальною площею 392,1 кв.м, житловою площею 104,9 кв.м. по АДРЕСА_1 . Даний будинок розташований на земельній ділянці кадастровий номер 6810100000:29:003:0296.
30 серпня 2018 року ОСОБА_4 на підставі двох окремих договорів дарування подарувала земельну ділянку площею 0,0335 га, кадастровий номер 6810100000:29:003:0296, та житловий будинок, розташовані в АДРЕСА_1 , позивачу ОСОБА_1
ПП «ВП «Скорпіум» одержало містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва по АДРЕСА_2 , затверджені наказом управління архітектури та містобудування департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів Хмельницької міської ради від 13 липня 2018 року №191.
З листа Хмельницької міської ради вбачається, що ОСОБА_1 14.06.2018 року надав нотаріально завірене погодження на надбудову до нежитлового приміщення по АДРЕСА_2 , власником якого є ПП «ВП «Скорпіум».
8 травня 2020 року управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Хмельницькій області зареєструвало повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1)/про зміну даних у повідомленні про початок виконання будівельних робіт щодо об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1) №ХМ061201290259, згідно якого ПП ВП «Скорпіум» повідомило про початок виконання будівельних робіт, визначених державними будівельними нормами, стандартами і правилами, з будівництва господарського приміщення по АДРЕСА_2 .
Згідно витягу з Реєстру будівельної діяльності ДІАМ України проведено реєстрацію завершеного нового будівництва господарського приміщення по АДРЕСА_2 , на підставі декларації про готовність до експлуатації об'єкта за номером вхідного документа СА 01:4813-0331-1207-7750 від 09.12.2021 загальною площею 225,7 кв.м яке будо завершено будівництво у 2021 році.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 395489901 від 18.09.2024 та № 396249913 від 24.09.2024 за ПП ВП «Скорпіум» проведено державну реєстрацію права власності державним реєстратором Хмельницької міської ради Овчинниковою Н.В. 12.01.2022 за індексним номером рішення № 62809482 за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна № 1273042268101, внесено зміни в державному реєстрі нерухомого майна збільшено площу цеху з 1631,9 кв.м. на 1894,9 кв. м.
При цьому в жовтні 2001 року ОСОБА_1 та ВП ПП «Скорпіум» взаємно погодили один одному будівництво підпірних стін будинків на межі сумісних земельних ділянок по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 .
Як вбачається з Технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки кадастровий номер 6810100000:29:003:0296, розташованої в АДРЕСА_1 в натурі на місцевості (Акту встановлення та погодження зовнішніх меж земельної ділянки від 26 березня 2018 року) межі земельних ділянок кадастрові номери 6810100000:29:003:029 та 66810100000:29:003:0086 співпадають з фасадом житлового будинку, розташованого на земельній ділянці кадастровий номер 6810100000:29:003:029, та закріплені на місцевості. Акт погоджено та підписано ОСОБА_4 та представником ПП ВП «Скорпіум».
Крім того відповідно до висновку експертного дослідження № 484ед/17 ТОВ «Бюро судових будземекспертиз» складеного 12.04.2017 встановлено, що частина будівель зі сторони суміжного землевласника ОСОБА_1 , що розташовані по АДРЕСА_1 , площею 0,0003га (3 кв.м.) та 0,0009 га (9 кв.м.) знаходять на земельній ділянці з кадастровим номером 6810100000:29:003:0086 яка надана ВППП « ІНФОРМАЦІЯ_1 » у постійне користування, згідно державного акту серії ІІ-ХМ № 002496 від 30.11.2001.
Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 05.04.2024 № 1064/23-22 на будівництві господарського приміщення по АДРЕСА_2 виявлені невідповідності містобудівним умовам №191 БІД 13.07.2018 вимогам державним будівельним нормам в галузі будівництва, а саме:
- відсутній відступ в 1,0м від стіни сусіднього будинку (невідповідність містобудівним умовам та п. 3.25* ДБН 360-92**);
- відсутній протипожежний розрив між будівлею господарського приміщена: і житловим будинком (невідповідність містобудівним умовам та п. 3.25* ДБН 360-92**);
- зашитий віконний проріз в приміщені кухні, відсутнє природне освітлена: в кухні (невідповідність містобудівним умовам та п.3.4 ДБН В.2.2-15-2005);
- в господарському приміщені зашита плитами ДСП частина газової труби в районі кухонного вікна через яку подається природній газ на кухню житлового будинку (невідповідність п. 9.6 ДБН В.2.5.-20:2018);
- водовідведення з покрівлі будівлі господарського приміщення по АДРЕСА_2 відбувається на покрівлю житлового будинку по АДРЕСА_1 (невідповідність п. 3.25* ДБН 360-92**);
- порушена природна вентиляція кухні житлового будинку з природним періодичним припливом зовнішнього повітря через відчинені кватирки, стулки чи балконні двері при провітрюванні квартири (невідповідність п. 7.33 ДБН В.2.2- 15:2019);
- фундаментом господарських приміщень перекрито природне освітлення до приміщень першого поверху 1-3 та 1-4, порушена природна вентиляція приміщень з природним періодичним припливом зовнішнього повітря через відчинені кватирки, стулки (невідповідність містобудівним умовам та п.3.4 ДБН В.2.2-15-2005, п. 7.33 ДБН В.2.2-15:2019).
Влаштовані огороджувальні конструкції будівлі ПП «Скорпіум» по порушують вимоги державних будівельних,санітарних норм та правил стосовно їхрозташування відносно житлового будинку по АДРЕСА_1 , а саме, - відсутній мінімальний відступ будівлі господарського приміщення в 1,0м від межі суміжної ділянки (п. 3.25* ДБН 360-92**);
- відсутній протипожежний розрив між будівлею господарського приміщення і житловим будинком ( розрив 8,0м, п. 3.25* ДБН 360-92**);
- віконний проріз в приміщені кухні зашитий плитами ДСП, в кухні відсутнє природне освітлення, (невідповідність п.3.4 ДБН В.2.2-15-2005);
- в господарському приміщені зашита плитами ДСП частина газової труби в районі кухонного вікна через яку подається природній газ в приміщення кухні житлового будинку (невідповідність п. 9.6 ДБН В.2.5.-20:2018);
- водовідведення з покрівлі будівлі господарського приміщення по АДРЕСА_2 відбувається на покрівлю житлового будинку по АДРЕСА_1 (невідповідність п. 3.25* ДБН 360-92**);
- порушена природна вентиляція кухні житлового будинку з природним періодичним припливом зовнішнього повітря через відчинені кватирки, стулки чи балконні двері при провітрюванні квартири (невідповідність п. 7.33 ДБН В.2.2- 15:2019).
- фундаментом господарських приміщень перекрито природне освітлення до приміщень першого поверху 1-3 та 1-4 і як наслідок були замуровані вікна в цих приміщеннях, порушена природна вентиляція приміщень з природним періодичним припливом зовнішнього повітря через відчинені кватирки, стулки (невідповідність містобудівним умовам та п.3.4 ДБН В.2.2-15-2005, п. 7.33 ДБН В.2.2-15:2019).
Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За нормами ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.
Згідно із ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Частиною першою статті 316 ЦК України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно із частиною першою статті 317 ЦК України власнику майна належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності на нерухоме майно набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно з частиною 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (стаття 391 ЦК України).
Відповідно до ст. 380 ЦК України житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання.
За змістом ч. 1 ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
В силу ч. 1 ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ч. 7 ст. 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
Згідно зі ст. 26 Закону України від 17 лютого 2011 року №3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин; далі Закон №3038-VI) забудова територій здійснюється шляхом розміщення об'єктів будівництва. Суб'єкти містобудування зобов'язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об'єктів. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації. Проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: отримання замовником або проектувальником вихідних даних; розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; затвердження проектної документації; виконання підготовчих та будівельних робіт; прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; реєстрація права власності на об'єкт містобудування.
Одними з основних складових вихідних даних є містобудівні умови та обмеження. Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника (із зазначенням кадастрового номера земельної ділянки) (ст. 29 Закону №3038-VI).
Із положень ч. 1 ст. 36 Закону №3038-VI слідує, що право на виконання будівельних робіт на об'єктах, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), об'єктах, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт.
За змістом ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до ст. ст. 76, 77, 79, 80 доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
У відповідності до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Верховним Судом в постанові від 15.07.2020 справа № 826/1419/18 сформовано правовий висновок: «… скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт можливо лише, якщо буде встановлено наявність у декларації недостовірних даних або розбіжностей, які дають підставу вважати об'єкт самочинним будівництвом.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що об'єкт слід вважати самочинним будівництвом, зокрема, за наявності хоча б однієї з таких обставин: 1) об'єкт збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; 2) об'єкт будується без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи; 3) об'єкт будується без належно затвердженого проекту з істотними порушеннями будівельних норм і правил. При цьому, під виявленням недостовірних даних у зареєстрованій декларації розуміється встановлення факту, що на дату реєстрації декларації інформація, яка зазначалася в ній, не відповідала дійсності, та/або виявлення розбіжностей між даними, зазначеними у декларації.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 18 жовтня 2018 року у справі № 695/3442/17, від 15 жовтня 2019 року у справі № 826/16382/15, від 17 жовтня 2019 року у справі № 826/6988/16».
Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 05.04.2024 № 1064/23-22 на будівництві господарського приміщення по АДРЕСА_2 виявлені невідповідності містобудівним умовам №191 БІД 13.07.2018 вимогам державним будівельним нормам в галузі будівництва
В той же час з врахуванням практики Верховного Суду колегія суддів вважає, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.
Знесення нерухомості, збудованої з істотним відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотним порушенням будівельних норм і правил (у тому числі за відсутності проекту), можливе лише за умови, що неможлива перебудова нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови.
В інших випадках суд за позовом відповідного державного органу чи органу місцевого самоврядування може на підставі частини сьомої статті 376 ЦК України зобов'язати забудовника здійснити перебудову житлового будинку, будівлі, споруди або іншого об'єкта нерухомості, який побудовано чи будується з істотними відхиленнями від проекту або з істотним порушенням основних будівельних норм і правил, у тому разі, коли таке будівництво суперечить суспільним інтересам, порушує права інших осіб, коли порушення будівельних норм і правил є істотним, а також є технічна можливість виконати перебудову.
Однак як встановлено судом і як пояснив сам позивач, будівництво ППВП «Скорпіум» господарської будівлі по АДРЕСА_2 фактично було погоджено з позивачем. При цьому позивач пояснив, що його права на користування житловим будинком порушуються саме надбудовою другого поверух даного господарського приміщення і будівництво господарського приміщення лише з першим поверхом фактично не порушують права позивача.
Однак при цьому позивачем не було доведено відсутність можливості усунення порушень, допущених відповідачем при будівництві, шляхом перебудови приміщення чи знесення лише надбудови без втрати цільового призначення господарського приміщення як це передбачено нормами ч. 7 ст. 376 ЦК України.
При цьому як вказано вище позивач нотаріально погодив 14.06.2018 року надбудову до нежитлового приміщення по АДРЕСА_2 , власником якого є ПП «ВП «Скорпіум».
Крім того, як вбачається з матеріалів в жовтні 2001 року ОСОБА_1 та ВП ПП «Скорпіум» взаємно погодили один одному будівництво підпірних стін будинків на межі сумісних земельних ділянок по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , а з Технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки кадастровий номер 6810100000:29:003:0296, розташованої в АДРЕСА_1 в натурі на місцевості (Акту встановлення та погодження зовнішніх меж земельної ділянки від 26 березня 2018 року) вбачається, що межі земельних ділянок кадастрові номери 6810100000:29:003:029 та 66810100000:29:003:0086 співпадають з фасадом житлового будинку, розташованого на земельній ділянці кадастровий номер 6810100000:29:003:029, та закріплені на місцевості. Акт погоджено та підписано ОСОБА_4 та представником ПП ВП «Скорпіум».
Тобто фактично житловий будинок позивача побудовано на межовій лінії (межі) земельних ділянок кадастрові номери 6810100000:29:003:029 та 66810100000:29:003:0086, а господарська будівля відповідача на його земельній ділянці.
Таким чином таке будівництво житлового будинку, належного позивачу, на межі земельних ділянок також призвело до виникнення тих обставин, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги.
З врахуванням встановлених обставин справи, дій самого позивача, допущених порушень при будівництві його будинку, що також призвело до певних перешкод в користування будинком, недоведеності позивачем можливості усунути, вказані ним порушення, допущені при будівництві відповідачем господарської будівлі, в інший спосіб шляхом перебудови господарської будівлі чи знесення лише надбудови, висновки суду першої інстанції про відмову в позові є законними та обґрунтованими.
Доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_1 не може використовувати житловий будинок у відповідності до цільового призначення, чим порушуються його права у користуванням майном, суд першої інстанції не врахував, що відповідач в 2017 році самочинно розпочав будівництво спірного нежитлового приміщення, що підтверджується матеріалами справи з вищевказаних підстав слід відхилити.
Інші доводи апеляційної скарги, що відповідач подав недостовірні дані в повідомленні про початок робіт та в подальшому в декларації про готовність об'єкта до експлуатації, технічний паспорт вказаний в розділі декларації технічна документація не відповідає технічному паспорту поданому для державної реєстрації, відповідачем не було дотримано вимог ст. 5 Закону України «Про основи містобудування» та ст. 26, ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», не спростовують вищевказаних висновків суду першої інстанції про відмову в позові, так як позивачем не доведено в даному випадку порушення його такими діями відповідача за встановлених судом умов будівництва та розташування як господарської будівлі, так і житлового будинку позивача.
Також суд не приймає до уваги посилання апелянта, що висновок експертного дослідження № 484ед/17 ТОВ «Бюро судових будземекспертиз» складеного 12 квітня 2017 року, яким встановлено, що частина будівель зі сторони суміжного землевласника ОСОБА_1 знаходяться на земельній ділянці відповідача, оскільки дане експертне дослідження не є доказом по даній справі так, як експерт не попереджений про кримінальну відповідальність.
Висновок експерта було виконано до пред'явлення позову у цій справі і розгляду справи в суді, а не під час її розгляду, вказаний висновок є висновком експерта, виконаним за зверненням учасника справи, а особа, яка його виконувала, має кваліфікацію судового експерта з правом проведення земельно-технічних експертиз, тому вимоги статті 106 ЦПК України на вказані правовідносини не поширюються.
Вказане узгоджується з правовим висновком, викладеним у постановах Верховного Суду від 17 серпня 2022 року у справі № 761/15232/18, від 8 квітня 2024 року в справі № 701/453/21.
Доводи апелянта, що виготовлено проектну документацію якою сторони погодили межі земельних ділянок і ніякого накладання будівель на сусідню земельну ділянку не встановлено, що було погоджено з директором відповідача ОСОБА_3 та апелянтом є безпідставними, так як цією ж документацію встановлено будівництво будинку позивача на межовій лінії суміжних земельних ділянок, що теж не відповідає приписам законодавства в сфері будівництва.
Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 17 червня 2025 року.
Судді
А.М. Костенко
Р.С. Гринчук
Т.В. Спірідонова