П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
17 червня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/31581/24
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Коваля М.П.,
суддів - Осіпова Ю.В.,
- Скрипченка В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 березня 2025 року, прийнятого в порядку спрощеного позовного провадження суддею Білостоцьким О.В. у місті Одеса, по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «АЛЬФА ЛЮКС» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення щодо визначення (корегування) митної вартості товару та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, -
У жовтні 2024 року Приватне підприємство «АЛЬФА ЛЮКС» (далі - Позивач, ПП «АЛЬФА ЛЮКС») звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Одеської митниці (далі - Відповідач, Митниця) в якому просило суд:
- визнати противоправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA500050/2024/000074/2 від 01.10.2024 року;
- визнати противоправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500050/2024/000407 від 01.10.2024 року;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці понесені судові витрати.
На обґрунтування позову зазначено, що Позивачем подано митну декларацію на товари, які надійшли на виконання умов зовнішньоекономічного контракту. Разом з митною декларацією до митного органу подані зовнішньоекономічний контракт та доповнення, а також інші документи відповідно до Митного кодексу України (далі - МК України). Однак спірним рішенням про коригування митної вартості збільшено вартість товару та застосовано резервний метод визначення митної вартості товарів. В той же час, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім аргументом для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору. Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, відповідно до норм МК України. Усі документи, які зазначені у статті 53 МК України як основні, були надані декларантом. Позивач вважає, що митний орган не надав пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії товарів, умов поставки, комерційних умов, що підтверджує необґрунтованість оскаржуваного рішення про коригування митної вартості.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11.03.2025 року позов задоволено:
- визнано протиправним та скасовано рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500050/2024/000074/2 від 01.10.2024 року;
- визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500050/2024/000407 від 01.10.2024 року;
- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь ПП «АЛЬФА ЛЮКС» судовий збір в сумі 6 705, 96 грн..
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Відповідач звернувся до П'ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій вважає його таким, що винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, та без повного з'ясування усіх обставин, які мають значення для справи, тому просить суд апеляційної інстанції скасувати його повністю та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, сторона зазначає, що в п. 33 спірного рішення про коригування митної вартості товарів № UA500050/2024/000074/2 від 01.10.2024 року митним органом наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, а також визначені джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості.
Зокрема, у наданих до митного оформлення документах містилися розбіжності та були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:
- у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, тощо) були відсутні дані щодо включення вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, до ціни товару та їх фактичний розмір, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару, що передбачено п. 3.3 Контракту;
- сертифікат походження не містив посилань на рахунок-фактуру, Контракт або інші товаросупровідні документи, що не давало можливості повною мірою ідентифікувати товарну партію;
- в рахунку-фактурі про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги від 24.09.2024 року № 2024/81 не зазначено вагу брутто та кількість місць товару, заявлених в EМД від 30.09.2024 року № 24UA500050010704U6, що унеможливлює проведення розрахунку складової митної вартості;
- за умовами Контракту витрати на завантаження включені до ціни товару, проте у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.
Апелянт стверджує, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому, що надані ПП «АЛЬФА ЛЮКС» документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
07.05.2025 року за допомогою системи «Електронний суд» представник Позивача подав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому йдеться про законність оскаржуваного судового рішення, прийнятого з урахуванням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права, а також із повним з'ясуванням усіх обставин, які мали значення для справи. Тому просив суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Дана справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст. 311 КАС України.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з огляду на таке.
Положеннями ч. 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ПП «АЛЬФА ЛЮКС» зареєстровано як юридичну особу 14.10.2010 року в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та займається наступним видами діяльності за КВЕД: 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (основний); 22.11 Виробництво гумових шин, покришок і камер; відновлення протектора гумових шин і покришок; 42.99 Будівництво інших споруд, н.в.і.у.; 43.21 Електромонтажні роботи; 43.39 Інші роботи із завершення будівництва; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів; 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 73.20 Дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки; 46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами; 46.43 Оптова торгівля побутовими електротоварами й електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворювання звуку й зображення; 46.52 Оптова торгівля електронним і телекомунікаційним устаткованням, деталями до нього; 46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткованням.
25.01.2024 року між MUTLUCAN TUZ MADENCЭLЭK ЭNЮ. TUR. OTOM. PET.NAK. SAN. VE TЭC. A.Ю. (Туреччина), як Продавцем, та ПП «АЛЬФА ЛЮКС», як Покупцем, укладено контракт № 25/01 (далі - Контракт), за умовами якого Продавець зобов'язується передати, а Покупець прийняти та оплатити сіль згідно рахунків (далі - Товар).
Пунктом 2.2 Контракту передбачено, що кількість Товару, його тип та інші характеристики Товару визначаються в рахунку.
Пунктами 3.1., 3.2., 3.3. та 3.4. Контракту визначено, що ціна Товару визначається в попередньому рахунку. Остаточна вартість партії поставленого Товару визначається в комерційному рахунку та може відрізнятися від попереднього рахунку. У вартість входить: вартість повної упаковки та маркування: слінг-пакети, крафт-пакети, позначки на пакетах. Валюта Контракту - долар США.
Пунктами 4.1., 4.2., 5.1., 5.4. та 6.1. Контракту сторони погодили, що за даним Контрактом Товари поставляються окремими паріями згідно інвойсів (згідно ІНКОТЕРМС- 2010, умови поставки FОВ). Навантаження відбувається в портах країни Продавця. Упаковка та маркування продукції є обов'язком Продавця. Вартість упаковки, маркування та робіт, пов'язаних із пакуванням включена у вартість Товару. Транспортні витрати покладаються на Покупця.
На підставі Контракту Продавцем було складено на користь Покупця рахунок-проформу за № AL24-007 від 19.08.2024 року та за № AL24-008 від 03.09.2024 року, яким Сторонами погоджено асортимент, кількість Товару та загальну його вартість - 32 812, 00 доларів США, та в подальшому складено рахунок-фактуру (iнвойс) (Commercial invoice) № MTI2024000000072 від 16.09.2024 року на суму 32 812, 00 доларів США.
Товар доставлено на територію України Gondol Marine Shipping and Trading Ltd. згідно Договору фрахтування № 06/05-2 від 06.05.2020 року.
З метою митного оформлення ввезеного товару Позивачем до Одеської митниці 30.09.2024 року подано митну декларацію № 24UA500050010704U6 на імпортований товар, у якій в графі 42 МД зазначено вартість товару за основним методом, а саме за ціною договору (контракту), що становить 32 812,00 доларів США, з яких 18 826, 00 доларів США по товару № 1 та 13 986, 00 доларів США по товару № 2.
Для підтвердження митної вартості товару декларант надав, зокрема, такі документи: зовнішньоекономічний договір (контракт) № 25/01 від 25.01.2024 року; пакувальний лист (Packing List) від 16.09.2024 року; рахунок-проформу (Proforma Invoice) за № AL24-007 від 19.08.2024 року та за № AL24-008 від 03.09.2024 року; рахунок (Commercial Invoice) № MTI2024000000072 від 16.09.2024 року; коносамент (Bill of lading) від 23.09.2024 № 2 року; сертифікат про походження товару від 18.09.2024 року № A1864460; сертифікати якості; платіжну інструкцію про оплату товару № 256 від 31.01.2024 року; платіжну інструкцію про оплату товару за № 354 від 21.08.2024 року та за № 359 від 03.09.2024 року; договір фрахтування № 06/05-2 від 06.05.2020 року; рахунок на оплату послуг фрахтування № 2024/81 від 24.09.2024 року; платіжну інструкція про оплату послуг фрахтування № 368 від 24.09.2024 року; експортну декларацію № 24411800EX00001566 від 19.09.2024 року.
За результатом опрацювання Митницею поданих декларантом документів було встановлено, що подані документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки та не містяться всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.
На вимогу Митниці про надання додаткових документів, Позивачем повідомлено, що подаватись додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ним митної вартості не буде.
Не зважаючи на поданні документи при митному оформлені імпортованого товару, Відповідач склав Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500050/2024/000407 від 01.10.2024 року та рішення про корегування митної вартості товарів № UA500050/2024/000074/2 від 01.10.2024 року, в якому визначив вартість товару за резервним методом.
Вважаючи рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товару та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення протиправними, ПП «АЛЬФА ЛЮКС» звернулося до суду з даним позовом.
Розглянувши справу по суті, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позову з огляду на те, що Позивачем для митного оформлення були надані всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару, які містили необхідні числові показники митної вартості. Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого ч. 2 ст. 77 КАС України покладено обов'язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, не доведено, що заявлений ПП «АЛЬФА ЛЮКС» метод визначення митної вартості товару документально не підтверджено або надані документи містять розбіжності, які впливають на правильність визначення митної вартості. З урахуванням викладеного, за висновками суду першої інстанції, рішення про коригування митної вартості товарів № UA500050/2024/000074/2 від 01.10.2024 року, а також картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500050/2024/000407 від 01.10.2024 року не відповідають ознакам правомірності та обґрунтованості, а тому підлягають скасуванню.
Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Правовідносини щодо організації та здійснення митної справи в Україні, економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України врегульовані положеннями Митного кодексу України.
Положеннями ч. 3 ст. 318 МК України передбачено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Статтею 50 МК України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
За приписами ч. 4, 5 ст. 58 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Частиною 1 статті 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Декларант який заявляє митну вартість товару зобов'язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (ч. 2 ст. 52 МК України).
Стаття 57 МК України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
При декларуванні товару Позивач визначив його митну вартість виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно умов контракту, інвойсів та інших документів Постачальника.
Як зазначено ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з частиною 2 зазначеної статті є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунокфактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Положеннями ч.ч. 1 та 2 ст. 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу.
Зокрема, ст. 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу.
За приписами ч.ч. 1-3 ст. 55 МК України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною 6 статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;
5) інформацію про:
а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті;
б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
З вищенаведених правових норм вбачається, що витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Таким чином, витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки, або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Як вбачається з матеріалів справи, у рішенні про коригування заявленої митної вартості у разі використання митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен зазначити реквізити таких декларацій, а також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися органом доходів і зборів при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядного методу - резервний метод.
При обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів орган доходів і зборів повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів.
Орган доходів і зборів зобов'язаний навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
У п. 33 оскаржуваного рішення, у якому мають бути викладені обставини прийняття рішення, зазначені посилання на митні декларації, в порівнянні з якою співставлялась вартість товару. Визначити те, за яких обставин та який товар було переміщено через митний кордон, хто був контрагентом та на підставі яких документів визначалась вартість товару не вбачається можливим, оскільки використана інформація в оскаржуваному рішенні не відображена, наведене тільки посилання на аналіз баз даних ЄАІС, які у матеріалах справи відсутні.
При цьому, Відповідачем така інформація не була надана під час судового розгляду справи.
У спірному рішенні зазначено, що в результаті проведеної оцінки митної декларації обрано другорядний метод визначення митної вартості, у зв'язку із чим проведено аналіз баз ЄАІС, проте суд не може перевірити ці дані за відсутністю такої інформації у наявних доказах.
Більш того, наявність інформації про вищу митну вартість товару за іншою митною декларацією не є самостійною підставою для коригування заявленої декларантом вартості товару.
Як вбачається з матеріалів справи, обґрунтовуючи свої сумніви у правильності зазначеної Позивачем митної вартості товару заявленому у спірному випадку до декларування, Відповідач послався на те, що в поданих декларантом документах, які підтверджують заявлену митну вартість, містяться розбіжності та документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.
Щодо доводів Відповідача про те, що у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо складової митної вартості товару, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару, судова колегія виходить з наступного.
Відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини 10 статті 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, якщо такі витрати (складові митної вартості) не включалися до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті.
Тобто у разі включення до ціни товару вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, їх вартість не додається при розрахунку митної вартості товару.
Як установлено судом апеляційної інстанції, поставка імпортованого Позивачем товару здійснювалася на підставі Контракту, за умовами якого, зокрема п. 3.1., 3.3. та 5.4., передбачено, що ціна Товару визначається в попередньому рахунку. У вартість входить: вартість повної упаковки та маркування: слінг-пакети, крафт-пакети, позначки на пакетах. Вартість упаковки, маркування та робіт, пов'язаних із пакуванням включена у вартість Товару.
Отже, за умовами Контракту ціна Товару включає в себе вартість тари, упаковки та маркування, у зв'язку з чим згідно із положеннями підпункту «в» пункту 1 частини 10 статті 58 МК України ці витрати не додаються до ціни, що фактично сплачена за товар, при визначені митної вартості.
Крім цього, судова колегія наголошує, що поставка товару відбувалась на умовах FOB (відповідно до інвойсу та контракту). Відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс-2010), введених в дію Міжнародною торговою палатою, термін FOB (Free On Board - у перекладі «безкоштовно на борт») передбачає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження.
Тобто, всі витрати до моменту переходу товару через поручні судна, які включають вартість його пакування та маркування, несе саме продавець.
Отже, вказане свідчить про те, що продаж товару та його переміщення разом з упаковкою передбачено умовами контракту, вартість упаковки включається до ціни товару і витрати на упаковку або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням, були понесені не Покупцем, а Продавцем.
Суд зазначає, що заявлені декларантом витрати на упаковку та робіт пов'язаних з пакуванням до складових митної вартості може мати місце лише у випадку, якщо такі витрати не були включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінюваний товар. Відповідно, вартість упаковки та робіт з пакування входить до вартості товару, у зв'язку з чим не додаються при визначенні митної вартості товару. Упаковка призначена виключно для цілей транспортування і збереження товару та не впливає на його ціну.
За таких обставин, при постачанні спірного товару вартість пакування включена до ціни товару, яка вказана в інвойсі і тому, при визначенні складових митної вартості товару, не повинна була додаватись окремо.
Більше того, відповідно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України, у разі поставки товару у зворотній тарі у графі митної декларації 37 «Процедура митної декларації» має бути зазначено ZZ32, в той час як у вказаній графі митної декларації, поданої декларантом, зазначено ZZ00 (тара не зворотна та вартість входить у ціну товару), що додатково свідчить про відсутність особливостей переміщення товару, визначених цим Класифікатором.
Відтак, при постачанні спірного товару вартість тари та пакування включена до ціни товару, яка вказана в інвойсі і тому, при визначенні складових митної вартості товару, не повинна додаватись окремо.
При цьому, апеляційний суд зауважує, що умовами Контракту не передбачено обов'язок Покупця сплачувати вартість витрат по маркуванню товару, отже видатки по маркуванню товару покладаються на Продавця, тобто входять до вартості товару і не підлягають додатковому відшкодуванню зі сторони Покупця.
Щодо доводів Відповідача про неможливість перевірки правильності визначення митної вартості товару через неподання до митного оформлення документів щодо витрат по завантаженню товару, колегія суддів зазначає таке.
Колегією суддів встановлено, що поставка імпортованого товару здійснювалась на умовах ІНКОТЕРМС 2010 - FOB TR BARTIN (Туреччина).
За умовою постачання FOB означає, що продавець повинен доставити товар на судно покупця або на судно обраної покупцем організації. Витрати на навантаження і експортні митні формальності несе продавець. Оплата доставки вантажу за покупцем.
Тобто, за умовами поставки FOB саме на Продавця покладено обов'язок по завантаженню, а також на Продавець зобов'язаний сплатити експортні витрати, відтак така складова митної вартості товару, що був поставлений, як витрати на навантаження у даному конкретному випадку не потребують додаткового підтвердження.
Таким чином, Позивачем не було понесено додаткових витрат щодо навантаження партії товару, що була заявлена до декларування, а тому твердження Відповідача про те, що декларантом документально не підтверджено (не включено) таку складову митної вартості як витрати на навантаження, є безпідставним.
Щодо тверджень Відповідача на відсутність у рахунку-фактурі про надання транспортно-експедиційних послуг від 24.09.2024 року № 2024/81 ваги брутто та кількості місць товару заявлених у EМД від 30.09.2024 року № 24UA500050010704U6, що унеможливлює проведення розрахунку митної вартості, судова колегія зазначає таке.
За своєю правовою природою, рахунок-фактура (інвойс), представляє собою документ, спрямований на надання інформації, який служить для інформування покупця про товари, роботи або послуги, які доступні для оплати і служить підставою для оплати за товар (послуги).
Затвердженої форми інвойсів та вимог щодо їх заповнення не передбачено.
Окремі недоліки у заповненні не можуть бути підставою для відмови в митному оформленні товару за ціною контракту, якщо така підтверджена сукупністю інших доказів.
Митним Кодексом України не визначено виключного переліку доказів, які можуть підтверджувати витрати на перевезення товару.
Допустимими доказами підтвердження транспортних витрат можуть бути будь-які документи, які містять інформацію про вартість послуг перевізника та/або експедитора.
Таким чином, декларантом було подано до митного оформлення договір фрахтування № 06/05-2 від 06.05.2020 року, рахунок-фактуру на оплату транспортно-експедиторських послуг № 2024/81 від 24.09.2024 року та платіжну інструкцію про оплату транспортування № 368 від 24.09.2024 року.
Крім цього, у зауваженні митного органу не зазначено про необхідність надання конкретних документів, які б підтверджували митну вартість, а також не наведено доказів того, що надані документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливості здійснити митне оформлене імпортованого товару за ціною договору.
В свою чергу, перевезення товару здійснювалось перевізником на договірних засадах, вартість транспортування була визначена і документально відображена у рахунку-фактурі перевізника.
Відтак, наведені аргументи Відповідача є безпідставними.
Щодо зауважень Відповідача про те, що у сертифікаті про походження товару відсутні посилання на рахунок-фактуру, контракт або інші товаросупровідні документи, колегія суддів вважає їх необґрунтованими та безпідставними з огляду на те, що відсутність у сертифікаті про походження товару посилань на рахунок-фактуру, контракт або інші супровідні документи не може бути недоліком, який унеможливлює обчислення митної вартості товару. Значення сертифіката походження полягає у підтвердженні країни походження товару, яке може бути важливим для застосування преференцій. Відсутність посилання на інші документи не робить сертифікат походження товару не дійсним. Крім того, сертифікат походження не впливає на митну вартість товару, яка базується на комерційних документах і не залежить від сертифікату походження. Відомості щодо товару, зазначені у сертифікаті, відповідають декларованим та дозволяють провести однозначну ідентифікацію товару стосовно декларованого.
Отже, з урахуванням вищенаведеного, колегія суддів доходить висновку, що декларантом були надані усі необхідні документи, котрі давали змогу митному органу визначити митну вартість товару, підтверджують числове значення митної вартості товару, та не містять будь - яких розбіжностей, натомість митним органом не наведено достатніх переконливих підстав, за яких заявлену декларантом митну вартість не може бути визначено, та, як наслідок, прийняття спірного Рішення про коригування митної вартості товарів.
При цьому, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не може слугувати безумовною підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.
Надані Позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності такі відомості підтверджують числові значення митної вартості (її складових) та не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.
Досліджуючи обґрунтованість доводів про правомірне застосування методу для визначення за ціною угоди щодо ідентичних товарів, Відповідач не переконав суд апеляційної інстанції, чому саме в такому розмірі була визначена митна вартість імпортованого товару, які складові вплинули на формування такої вартості, а в рішення про коригування митної вартості не наведено жодних розрахунків, за якими митним органом визначено таку вартість товару, що є порушенням статті 55 МК України.
Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю вищою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не є підставою для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо) і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.
Стосовно вимоги Позивача про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500050/2024/000407 від 01.10.2024 року, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 9, 10 статті 264 МК України митний орган не має права відмовити у прийнятті митної декларації, якщо виконано всі умови, встановлені цим Кодексом. Відмова митного органу у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта.
Частиною 12 статті 264 МК України передбачено, що у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Таким чином, картка відмови у прийнятті митної декларації є документом, що формалізує негативне для декларанта рішення посадової особи митного органу про завершення процедури декларування товарів, заявлених до митного оформлення на підставі конкретної митної декларації.
Стаття 24 МК України гарантує кожній особі право оскаржити рішення, дії або бездіяльність митних органів до митного органу вищого рівня або до суду, якщо вважає, що такими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси, створено перешкоди для їх реалізації або на неї незаконно покладено будь-які обов'язки.
Так, оскільки вказана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення вмотивована прийняттям митним органом рішення про коригування митної вартості № UA500050/2024/000074/2 від 01.10.2024 року, неправомірність якого знайшла підтвердження в ході розгляду справи, то картка відмови також є протиправною та підлягає скасуванню.
Враховуючи усе вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наведені доводи митного органу є необґрунтованими та не підтверджені жодними доказами. Тобто, Відповідачем безпідставно зазначено про відсутність відповідних документів та недостатність наданих Позивачем документів для визначення митної вартості за першим (основним) методом.
Крім того, колегія суддів наголошує, що рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару. Висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Як визначено ч. 3 ст. 318 МК України, митний контроль передбачає мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Проте, приписи вказаної статті Відповідачем були порушені, оскільки саме формальний підхід до наданих документів та їх опрацювання став причиною прийняття протиправного рішення.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що Позивач для підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товару подав до Відповідача всі необхідні передбачені ст. 53 МК України документи, а Відповідач, в свою чергу, не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами про наявність у поданих Позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар.
Доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині рішення, ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо спірних правовідносин.
Апеляційний суд також звертає увагу на те, що апелянтом в доводах апеляційної скарги не було наведено буд-яких заперечень щодо правильності визначення суми витрат на правничу допомогу, понесених під час розгляду справи у суді першої інстанції, а тому апеляційний суд не надає оцінки рішенню суду першої інстанції в цій частині.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 316 КАС України).
Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 березня 2025 року залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 березня 2025 року по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «АЛЬФА ЛЮКС» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення щодо визначення (корегування) митної вартості товару та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Головуючий суддя: М. П. Коваль
Суддя: Ю.В. Осіпов
Суддя: В.О. Скрипченко