ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"17" червня 2025 р. справа № 300/217/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Скільського І.І., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправними дій та зобов'язання до вчинення певних дій,
ОСОБА_1 (далі - позивач) в інтересах якого діє адвокат Атаманюк В.М. (далі - представник позивача) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 19.11.2024 №092950012746 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.04.1988 по 01.03.1989 у колгоспі “Маяк», період роботи з 03.1989 по 15.02.1991 у колгоспі імені “Шевченка», період роботи з 18.02.1991 по 09.10.1992 у колгоспі “Вільна Україна», період роботи з 23.10.1992 по 10.11.1998 в МПП «Порада», та повторно розглянути заяву про призначення пенсії від 13.11.2024 з врахуванням цих періодів.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішенням від 19.11.2024 №092950012746, відповідач протиправно відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з підстав відсутності необхідного страхового стажу (до страхового стажу не враховано періодроботи з 01.04.1988 по 01.03.1989 у колгоспі “Маяк», період роботи з 03.1989 по 15.02.1991 у колгоспі імені “Шевченка», період роботи з 18.02.1991 по 09.10.1992 у колгоспі “Вільна Україна», період роботи з 23.10.1992 по 10.11.1998 в МПП «Порада»). Позивач вважає, що трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, а тому такі дії відповідача є необґрунтованими та такими, що суперечать вимогам законодавства.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (а.с.27-32), в якому представник відповідача проти позову заперечує та вказує, що при розгляді заяви позивача про призначення пенсії відповідач прав позивача не порушував та правомірно відмовив у призначенні пенсії за віком. Вказав на відсутність підстав для призначення пенсії, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. При цьому, до страхового стажу не враховано період роботи з 01.04.1988 по 01.03.1989 за записами № 12 - № 13 на посаді завідувач підсобного цеху в колгоспі “Маяк», оскільки відсутня інформація про встановлений та відпрацьований мінімум трудової участі в громадському господарстві; період роботи - з 18.02.1991 по 09.10.1992 за записами № 16 - № 17 на посаді майстра швейного цеху в колгоспі “Вільна Україна», оскільки відсутня інформація про встановлений та відпрацьований мінімум трудової участі в громадському господарстві; період роботи - з 23.10.1992 по 10.11.1998 за записами № 18 - № 19 на посаді заступника директора в МПП “Порада», оскільки у графі 2 розділу “Дата, число, місяць, рік» дата звільнення з посади 10.11.1998 та у графі 4 розділу “На підставі чого внесено запис (документ, його дата та номер) підстава звільнення з посади Пр № 8 від 10.11.1998, дописані іншим чорнилом та не завірено належним чином, чим порушено вимоги Інструкції № 58.Також, не взято до уваги архівну довідку №18/07-13 від 26.09.2024 видану Зборівською міською радою Тернопільського району Тернопільської області про період роботи з 1989 по 1991 у колгоспі імені “Шевченка» Козівського району Тернопільської області, оскільки прізвище заявника у вищезазначеній довідці зазначено неповне по батькові, а саме ОСОБА_2 Мих.Враховуючи наведене представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити.
Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, встановив таке.
ОСОБА_1 13.11.2024 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком (а.с.53-54).
У зв'язку з впровадженням принципу екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсій, вказана заява розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області, за результатами розгляду якої прийнято рішення від 19.11.2024 №092950012746 (а.с.51).
Згідно вказаного рішення, ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з підстав відсутності необхідного страхового стажу. При цьомудо страхового стажу не враховано: період роботи з 01.04.1988 по 01.03.1989 за записами № 12 - № 13 на посаді завідувач підсобного цеху в колгоспі “Маяк», оскільки відсутня інформація про встановлений та відпрацьований мінімум трудової участі в громадському господарстві; період роботи - з 18.02.1991 по 09.10.1992 за записами № 16 - № 17 на посаді майстра швейного цеху в колгоспі “Вільна Україна», оскільки відсутня інформація про встановлений та відпрацьований мінімум трудової участі в громадському господарстві; період роботи - з 23.10.1992 по 10.11.1998 за записами № 18 - № 19 на посаді заступника директора в МПП “Порада», оскільки у графі 2 розділу “Дата, число, місяць, рік» дата звільнення з посади 10.11.1998 та у графі 4 розділу “На підставі чого внесено запис (документ, його дата та номер) підстава звільнення з посади Пр № 8 від 10.11.1998, дописані іншим чорнилом та не завірено належним чином, чим порушено вимоги Інструкції № 58. Також, не взято до уваги архівну довідку №18/07-13 від 26.09.2024 видану Зборівською міською радою Тернопільського району Тернопільської області про період роботи з 1989 по 1991 у колгоспі імені “Шевченка» Козівського району Тернопільської області, оскільки прізвище заявника у вищезазначеній довідці зазначено неповне по батькові, а саме ОСОБА_2 Мих. (а.с.51-52).
Вважаючи рішення та дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05 листопада 1991 року №1788-XII "Про пенсійне забезпечення (далі - Закон №1788) та Законом України від 09 липня 2003 року №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (надалі, також - Закон №1058-IV), іншими законами і нормативно-правовими актами, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.
Статтею 8 Закону №1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Частиною 1 зазначеної статті передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: 1) громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом; 2) особи, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) за іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за Законом України "Про пенсійне забезпечення" - за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел, а також у випадках, передбачених цим Законом, - члени їхніх сімей.
Відповідно до приписів частин 1, 2, 4 статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
За змістом статті 62 Закону №1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з вимогами частин 1, 2 статті 56 Закону №1788 до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Наведені положення свідчать про те, що єдиною підставою для не врахування до трудового стажу часу роботи колгоспника за фактичною тривалістю є невиконання встановленого мінімуму трудової участі саме без поважних причин.
Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 за №310 (далі - Основні Положення).
Відповідно до пунктів 1, 2 Основних Положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.
До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться
- відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність;
- відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи;
- відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних Положень).
Згідно з пунктом 6 Основних Положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.
Встановлений взірець трудової книжки колгоспника, містить окремі розділи: ІІІ "членство в колгоспі", де зазначаються відомості про прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі та причини такого припинення, відомості про документ, на підставі якого внесений запис; ІV "відомості про роботу" відомості про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, із зазначенням причин та відомості про документ, на підставі якого внесений запис; V "трудова участь у громадському господарстві" встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис.
Трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки (пункт 8 Основних Положень).
Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджено постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 (далі - Порядок №637).
Згідно із пунктом 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Додатково в довідці наводяться такі відомості: стосовно жінок, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами на підприємствах сільського господарства (в тому числі в колгоспах) - про виконання встановлених норм обслуговування.
Так, відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 у період з 01.04.1988 по 01.03.1989 працював у колгоспі “Маяк», у період роботи з 03.1989 по 15.02.1991 працював у колгоспі імені “Шевченка», у період роботи з 18.02.1991 по 09.10.1992 у колгоспі “Вільна Україна».Записи засвідченні підписами голови колгоспу,бухгалтером та відповідною печаткою(а.с.7-8).
Однак відповідачем не враховано зазначені у трудовій книжці відомості про роботу позивача в колгоспі в повному обсязі, що підтверджується розрахунком стажу роботи (а.с.58).
Слід зазначити, що трудова книжка позивача не містить записів про встановлений у вказаному колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання чи не виконання позивачем річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис.
При цьому суд ще наголошує, що стаття 56 Закону №1788 визначає, що стаж роботи в колгоспі за період після 1965 року обчислюється за фактичною тривалістю роботи тільки тоді, коли член колгоспу не виконував встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві без поважних причин. Тобто, для неврахування до трудового стажу при його обчисленні часу роботи в колгоспі, або певного його періоду, необхідно встановити невиконання членом колгоспу встановленого у господарстві мінімуму трудової участі, а також те, що невиконання встановленого мінімуму трудової участі відбулось з вини члена колгоспу за відсутності поважних причин.
У матеріалах справи відсутні відомості про невиконання ОСОБА_1 , під час роботи в колгоспі “Маяк», у колгоспі імені “Шевченка», у колгоспі “Вільна Україна» встановленого мінімуму трудової участі, в тому числі без поважних причин.
Згідно статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Відповідно до пункту 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з пунктом 18 Порядку № 637, за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
При цьому суд звертає увагу на те, що положеннями Закону 1058-ІV підставою для призначення пенсії визначено виключно наявність страхового стажу необхідного розміру.
У даному випадку, на думку суду, відповідач беззаперечно міг встановити факт зайнятості позивача у період роботи з 01.04.1988 по 01.03.1989 у колгоспі “МАЯК», у період роботи з 03.1989 по 15.02.1991 у колгоспі імені “Шевченка», у період з 18.02.1991 по 09.10.1992 у колгоспі “Вільна Україна», так як в трудовій книжці містяться відповідні записи.
У той же час, відповідачем не наведено жодних обґрунтувань щодо підстав неврахування усього періоду роботи позивача в колгоспі “Маяк», у колгоспі імені “Шевченка», у колгоспі “Вільна Україна».
Враховуючи те, що у трудовій книжці позивача наявні записи щодо періоду його роботи в колгоспі “Маяк», у колгоспі імені “Шевченка», у колгоспі “Вільна Україна», зокрема, записи про прийом на роботу, записи про звільнення, при цьому, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність дій щодо незарахування до страхового стажу періодів роботи з 01.04.1988 по 01.03.1989, з 03.1989 по 15.02.1991 з 18.02.1991 по 09.10.1992в повному обсязі, суд дійшов висновку про необхідність зобов'язання відповідача зарахувати зазначені періоди до страхового стажу позивача.
При цьому, відповідно до п. 27 Порядку №637 у тих випадках, коли в поданому документі про стаж указано лише роки без зазначення точних дат, за дату береться 1 липня відповідного року, а якщо не зазначено число місяця, то ним вважається 15 число відповідного місяця.
Так, у записі 14 трудової книжки позивача відсутнє число місяця з якої починається його період роботи,у період роботи з 03.1989 по 15.02.1991 у колгоспі імені “Шевченка», а відтак суд уважає за необхідне зарахувати такий період роботи починаючи з 15.03.1989 по 15.02.1991.
Також, суд вказує на безпідставність не взяття відповідачем до уваги архівної довідки№18/07-13 від 26.09.2024 виданої Зборівською міською радою Тернопільського району Тернопільської області про період роботи з 1989 по 1991 у колгоспі імені “Шевченка» Козівського району Тернопільської області, з тієї підстави, що прізвище заявника у вищезазначеній довідці зазначено неповне по батькові, а саме ОСОБА_1 , оскільки на переконання суду скорочення по-батькові заявника не ставить під сумнів, що інформація зазначена у ній стосується ОСОБА_1 .
Щодо відмови у зарахуванні періоду роботи з 23.10.1992 по 10.11.1998 за записами №18 - №19 на посаді заступника директора в МПП “Порада», з тих підстав, що у графі 2 розділу “Дата, число, місяць, рік» дата звільнення з посади 10.11.1998 та у графі 4 розділу “На підставі чого внесено запис (документ, його дата та номер) підстава звільнення з посади Пр № 8 від 10.11.1998, дописані іншим чорнилом та не завірено належним чином, чим порушено вимоги Інструкції № 58, суд зазначає наступне.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 "Про трудові книжки працівників" Міністерством праці України, Міністерством юстиції України і Міністерством соціального захисту населення України затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок №58 від 29 липня 1993 року.
Згідно з п. 2.4 цієї Інструкції, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також пронагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993". Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Судом встановлено, що записитрудової книжки позивача №18-19 здійснені відповідно до зазначеного порядку, оскільки порядок не зобов'язує роботодавця вносити один запис чи записи трудової книжки однаковим кольором (чорним або синім або фіолетовим) чи дописувати запис іншим чорнилом (чорним або синім або фіолетовим). Водночас, відповідач не вказує на те, що записи здійсненні іншим кольором ніж чорним або синім або фіолетовим.
При цьому, твердження відповідача про те, що записи не завірено належним чином не знайшли свого підтвердження, оскільки вони зроблені з посиланням на відповідні накази та скріплені підписами та печатками підприємства.
Крім того, необхідно зазначити про те, що у разі незгоди з відомостями, зазначеними в документах позивача, пенсійний орган має право на реалізацію повноважень, наданих йому частиною третьою статті 44 Закону № 1058-IV, а саме: вимагати відповідні документи від підприємства, перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню тощо, проте таким правом суб'єкт владних повноважень не скористався.
Однак, матеріали справи не містять доказів щодо здійснення відповідачем перевірки достовірності відомостей про спірний період роботи позивача.
Таким чином, відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу позивача період його роботи з 23.10.1992 по 10.11.1998 на посаді заступника директора в МПП “Порада».
Підсумовуючи зазначене, суд доходить висновку про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 19.11.2024 №092950012746 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 , як наслідок таке рішення підлягає скасуванню.
Враховуючи те, що судом встановлено протиправність рішення про відмову в призначенні пенсії від 19.11.2024 №092950012746, з метою належного захисту прав позивача, суд вважає необхідним визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 19.11.2024 №092950012746 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 ; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.04.1988 по 01.03.1989 у колгоспі “Маяк», період роботи з 15.03.1989 по 15.02.1991 у колгоспі імені “Шевченка», період роботи з 18.02.1991 по 09.10.1992 у колгоспі “Вільна Україна», період роботи з 23.10.1992 по 10.11.1998 в МПП «Порада», та повторно розглянути заяву про призначення пенсії від 13.11.2024 із врахуванням цих періодів.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, враховуючи, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення, позивач, згідно із квитанцією від 08.01.2025 сплату судового збору на суму 1211,20 грн, за подання даного адміністративного позову, суд робить висновок про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн (а.с.17 б).
Окрім того, в позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача документально підтверджені судові витрати.
Згідно з частиною 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частинами 4 та 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Водночас, частиною 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України" заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Тобто, суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов'язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями дійсності та співмірності необхідних і достатніх витрат, а також розумності їх розміру.
Так, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивач долучив: договір про доручення на ведення справ в державних органах, органах місцевого самоврядування, слідчих та судових органах від 13.12.2024 (а.с.15), ордер на надання правничої (правової допомоги) серії АТ №1089311 від 03.01.2025 (а.с.16), акт виконаних робіт за договором від 13.12.2024 (а.с.17) та квитанцію серії №364511 від 03.01.2025 (а.с.17а).
Згідно акту виконаних робіт за договором від 13.12.2024 вартість послуг витрат на правничу допомогу становить фіксований розмір 12000 грн.
У відповідності до квитанції серії №364511 від 03.01.2025 позивач сплатив адвокату за надання правової допомоги 12000 грн.
За таких обставин сума коштів 12000 грн витрат позивача на правничу допомогу адвоката підтверджені належним чином.
Згідно із частиною 6 статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини 7 статті 134 КАС України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Водночас, на переконання суду, визначена адвокатом сума компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу позивачем, за результатами розгляду справи в розмірі 12000 грн, не є належним чином обґрунтованою, з урахуванням того, що розгляд цієї справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, дана справа є справою незначної складності. З урахуванням викладеного, підготовка позовної заяви у цій справі не вимагала значного обсягу правової та технічної роботи.
Таким чином, на переконання суду, співмірним розміром витрат на професійну правничу допомогу є 2000,00 грн, яку необхідно стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 19.11.2024 №092950012746 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.04.1988 по 01.03.1989 у колгоспі “Маяк», період роботи з 15.03.1989 по 15.02.1991 у колгоспі імені “Шевченка», період роботи з 18.02.1991 по 09.10.1992 у колгоспі “Вільна Україна», період роботи з 23.10.1992 по 10.11.1998 в МПП «Порада», та повторно розглянути заяву про призначення пенсії від 13.11.2024 із врахуванням цих періодів.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (ідентифікаційний код юридичної особи 21295057) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (ідентифікаційний код юридичної особи 21295057) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) сплачені судові витрати на правничу допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) адреса: АДРЕСА_1 ;
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (ідентифікаційний код юридичної особи 21295057), адреса: вул. Крицак Валентини, будинок 6, місто Херсон, 73036.
Суддя /підпис/ Скільський І.І.