ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"17" червня 2025 р. справа № 300/8075/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Микитин Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій, -
ОСОБА_1 (надалі, також - позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якого діє представник адвокат Саюк Назар Володимирович, звернувся до суду з адміністративним позовом до Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі, також: відповідач, ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_2 , ВЛК, Комісія) про визнання протиправним та скасувати рішення ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_1 , прийняте у формі Довідки №9/2443 від 04.07.2024 про визнання ОСОБА_1 придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони та зобов'язання військово-лікарську комісію ІНФОРМАЦІЯ_1 прийняти нове рішення щодо придатності ОСОБА_1 до військової служби з урахуванням висновків суду.
Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням відповідача прийнятого у формі довідки №9/2443 від 04.07.2024, позивача було визнано придатним до служби у військових частинах забезпечення ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони на підставі пункту «б» статті 17, пункту «в» статті 76 графи II Розкладу хвороб (соматоформна вегетативна дисфункція, стійко виражений тривожно-депресивний синдром з агрипнією, частими цефалгіями).
На переконання позивача, при постановленні коментованого висновку, відповідачем не враховано наявність у ОСОБА_1 хронічних захворювань, не проведено необхідних досліджень, які могли б підтвердити або спростувати їх наявність, не враховано скарги останнього щодо його стану здоров'я.
На думку позивача, при прийнятті рішення щодо придатності ОСОБА_1 не було враховано наявність хвороби - соматоформної вегетативної дисфункції зі стійко вираженим тривожно-депресивним синдромом, яка в свою чергу відрізняється від діагнозу, зазначеного в довідці ВЛК. Так, наявне в позивача захворювання супроводжується частими панічними атаками, порушенням з боку пам'яті, уваги, мислення, виникнення порушень діяльності внутрішніх органів, а саме порушення відтоку жовчі, проблеми з сечопуском, сильною задишкою. При постійному психічному та фізичному перенавантаженні існує ризик появи таких ускладнень, як симпатоадреналовий криз, парасимпатичний криз, вагоінсулярний криз. Таким чином, відповідач порушив вимоги статті 22 наказу МОЗ України «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», оскільки видаючи довідку про придатність до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони, не врахував те, що за наявності захворювання, передбаченого пунктом «а» статті 17 Розкладу хвороб, особа визнається неприданою до військової служби з виключенням з військового обліку. З наведених підстав, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.10.2024 дану позовну заяву залишено без руху у зв'язку з її невідповідністю вимогам, визначеним статтею 161 Кодексу адміністративного судочинства України та надано десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліку.
01.11.2024 представником позивача зазначений в ухвалі про залишення позовної заяви без руху недолік усунуто.
У зв'язку із усуненням позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду 11.11.2024 відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи, згідно із правилами, встановленими статтею 262 КАС України.
Відповідач копію ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.11.2024 отримав 18.11.2024 о 04:25 год, шляхом надсилання в його електронний кабінет, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с.60).
Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд, на підставі положення частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши і оцінивши докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечують проти позову, встановив наступне.
ОСОБА_1 , громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно відомостей паспорту громадянина України у формі ID - картки (а.с.7-8).
За результатами медичного обстеження ОСОБА_1 . Військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_2 складено висновок у формі довідки військово-лікарської комісії від 04.07.2024 за №4/2443, згідно якого позивача було визнано придатним до служби у військових частинах забезпечення ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони на підставі пункту «б» статті 17, пункту «в» статті 76 графи II Розкладу хвороб (соматоформна вегетативна дисфункція, стійко виражений тривожно-депресивний синдром з агрипнією, частими цефалгіями) (а.с.41).
Вважаючи оскаржуване рішення ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_1 , прийняте у формі Довідки №9/2443 від 04.07.2024 протиправним, позивач звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд, при вирішенні даної справи, керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 за №2232-XII (надалі по тексту також - Закон №2232-XII).
Статтею 1 Закону №2232-XII визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
За змістом частини 2 статті 1 Закону №2232-XII військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (надалі по тексту також - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності (частина 1 статті 2 Закону №2232-XII).
Згідно із частиною 6 статті 2 цього Закону №2232-XII, одним з видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Виконання військового обов'язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина 14 статті 2 Закону №2232-XII).
Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 за №402 затверджено "Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України" (надалі по тексту також - Положення № 402).
Відповідно до пункту 1.1 глави 1 розділу І Положення №402, коментоване Положення визначає процедуру проведення військово-лікарської експертизи військово-лікарськими комісіями, визначеними у главі 2 цього розділу, а також поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, членів їх сімей, призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Так, військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям (пункт 1.2 глави 1 розділу 1 Положення №402).
Пунктом 2.1 глави 2 розділу І Положення №402 передбачено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (надалі по тексту також - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).
Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.
Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов'язкові до виконання.
Так, постанови ВЛК можуть бути відмінені або скасовані штатними ВЛК, зокрема, такі скасовуються у випадках, коли попередня постанова ВЛК на дату її прийняття не відповідала законодавству та/або була прийнята на підставі недійсних документів.
При цьому, члени ВЛК діють на принципах верховенства права, законності, поваги та дотримання прав людини і громадянина, доброчесності, колегіальності, рівноправності членів комісії, вільного обговорення і вирішення питань, об'єктивності, неупередженості та обґрунтованості прийнятих рішень, висновків і пропозицій.
В контексті вищезгаданого, коментованим приписом також визначено обов'язки членів ВЛК, так, останні повинні добросовісно, чесно та професійно виконувати свої обов'язки; постійно підвищувати рівень своєї професійної компетентності; не ухилятися від прийняття рішень; не допускати зловживань та неефективного використання державної власності; знати вимоги нормативно-правових актів з питань військово-лікарської експертизи та застосовувати їх під час виконання обов'язків.
Також, згідно пункту 20.1 глави 20 розділу ІІ Положення №402, постанови ВЛК приймаються колегіально, більшістю голосів. У прийнятті постанови голова та члени ВЛК не залежні і у своїй роботі керуються цим Положенням. У разі незгоди голови або членів комісії з думкою інших членів їх окрема думка заноситься до протоколу засідання ВЛК. Члени ВЛК зобов'язані дотримуватися вимог Положення.
Голова або члени ВЛК відповідальні за прийняте рішення та видачу документів про встановлення причинного зв'язку захворювань, поранень (контузій, травм або каліцтв). ВЛК мають право приймати постанови на виїзних засіданнях та у випадках визначення потреби (відсутності потреби) у продовженні тривалого лікування військовослужбовців під час лікування за кордоном - дистанційно, на підставі оригіналів медичних та військово-облікових документів або належним чином їх засвідчених копій.
За змістом пункту 20.2 глави 20 розділу ІІ Положення №402, постанови ВЛК згідно з цим Положенням розглядаються, затверджуються, не затверджуються, контролюються, переглядаються, а за необхідності скасовуються або відміняються відповідною штатною ВЛК.
Постанови штатних ВЛК можуть прийматися як за результатом проведеного медичного огляду в цих ВЛК, так і на підставі проведеного медичного огляду у позаштатних ВЛК та наданих на розгляд медичних документів.
Як визначено підпунктом "в" пункту 22.1 глави 22 розділу ІІ Положення №402, дані про тих, хто пройшов медичний огляд (прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, військове звання, військова частина, місяць та рік призову на військову службу тощо), діагноз та постанова ВЛК про ступінь придатності до військової служби та про причинний зв'язок записуються в Книгу протоколів засідань ВЛК (ЛЛК).
Крім того, діагноз та постанови ВЛК записуються: на військовозобов'язаних, резервістів - у Картку обстеження та медичного огляду, а зміст постанови комісії, крім того, - у військовий квиток та облікову картку. У випадку діагностування у військовозобов'язаного, резервіста хвороби, зумовленої ВІЛ, діагноз та стаття Розкладу хвороб до військового квитка та облікової картки не записуються. На офіцерів запасу, визнаних ВЛК непридатними до військової служби, а також на військовозобов'язаних, резервістів, які знаходяться на зборах та визнані непридатними до подальшого проходження зборів, складається Свідоцтво про хворобу.
Відповідно до пункту 22.7 глави 22 розділу ІІ Положення №402, постанова ВЛК про придатність військовослужбовця (військовозобов'язаного, резервіста) до військової служби оформлюється довідкою ВЛК, затвердженню штатною ВЛК не підлягає.
Постанови ВЛК, які не підлягають затвердженню (контролю) штатною ВЛК, оформляються в день медичного огляду і видаються на руки особі, що пройшла медичний огляд, та надсилаються у військову частину та/або до ТЦК та СП в електронній та/або паперовій формі (пункт 22.3 глави 22 розділу ІІ Положення №402).
Так, постанова ВЛК про ступінь придатності військовослужбовця до військової служби чинна протягом 12 місяців з моменту проведення медичного огляду (пункт 22.12 глави 22 розділу ІІ Положення №402).
Згідно пункту 3.8 глави 3 розділу ІІ Положення №402, постанови ВЛК при ТЦК та СП щодо військовозобов'язаних приймаються згідно з главою 20 цього розділу. Документально оформлені результати проходження військовозобов'язаним медичного огляду ВЛК доставляються до районного (міського) ТЦК та СП не пізніше наступного дня після прийняття постанови про придатність військовозобов'язаного до військової служби. Постанова ВЛК щодо придатності військовозобов'язаного до проходження військової служби вноситься до бази даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів не пізніше наступного дня з дня надходження відповідної постанови до районного (міського) ТЦК та СП.
Постанова ВЛК районних, міських ТЦК та СП про ступінь придатності військовозобов'язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або під час дії правового режиму воєнного стану дійсна протягом одного року з дня закінчення медичного огляду.
При цьому, пунктом 3.1 глави 3 розділу ІІ Положення №402 передбачено наступне: медичний огляд військовозобов'язаних проводиться за рішенням керівників ТЦК та СП, начальників центрів рекрутингу Збройних Сил України, на підставі направлення за формою, наведеною у додатку 11 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, ВЛК при ТЦК та СП за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров'я комунальної або державної форми власності, які мають договір із НСЗУ на пакет медичних послуг, включений до програми державних гарантій медичного обслуговування населення на відповідний рік щодо медичного огляду осіб, який організовується ТЦК та СП, лікарями, які входять до складу ВЛК при ТЦК та СП. При цьому особам віком до 45 років видається направлення з метою визначення їх придатності до служби у Десантно-штурмових військах, підрозділах спеціального призначення, на підводних човнах, надводних кораблях, у морській піхоті.
Направлення реєструється в журналі реєстрації направлень на ВЛК, виданих резервістам та військовозобов'язаним для проходження медичного огляду за формою, наведеною у додатку 12 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560, та видається військовозобов'язаному під особистий підпис.
Контроль за направленням та проходженням військовозобов'язаними медичного огляду ВЛК покладається на керівника відповідного ТЦК та СП.
Таким чином, зі змісту наведеного правового регулювання суд доходить висновку, що результати проходження військовозобов'язаним медичного огляду мають наслідком прийняття постанови ВЛК, така, у випадку визначення придатності військовозобов'язаного до військової служби оформлюється довідкою ВЛК.
Суд зазначає, що згідно матеріалів справи, Військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_2 04.07.2024 проведено медичний огляд ОСОБА_1 для визначення ступеня придатності до військової служби, за результатами якого складено висновок у формі довідки військово-лікарської комісії №9/2443 від 04.07.2024 (а.с.10).
Порядок проведення медичного огляду військовозобов'язаних врегульований главою 3 розділу ІІ Положення №402.
Згідно з пунктом 3.2 глави 3 розділу ІІ Положення №402, кожний військовозобов'язаний оглядається хірургом, терапевтом, невропатологом, психіатром, офтальмологом, оториноларингологом, стоматологом, дерматологом, а за медичними показаннями - і лікарями інших спеціальностей.
Ступінь придатності військовозобов'язаних до військової служби за станом здоров'я кожним лікарем визначається індивідуально.
Висновки про придатність або непридатність військовозобов'язаних до військової служби, подані ними скарги та об'єктивні дані, виявлені у процесі медичного огляду, а також встановлений діагноз вносяться кожним лікарем до картки обстеження та медичного огляду та до інших документів, що засвідчується особистим підписом лікаря та скріплюється його особистою печаткою, із зазначенням дати проведення медичного огляду.
До інформації про діагноз та результати медичних втручань (застосування методів діагностики, профілактики або лікування, пов'язаних із впливом на організм людини), які вносяться до картки обстеження та медичного огляду, додається відповідний код до кожного діагнозу та результату медичних втручань за класифікацією, визначеною НК 025 та НК 026, затвердженими наказом Міністерства економіки України від 04 серпня 2021 року № 360 "Про затвердження та скасування національних класифікаторів".
В той же час, під час дії правового режиму воєнного стану кожний військовозобов'язаний оглядається хірургом, терапевтом, невропатологом, психіатром, офтальмологом, оториноларингологом, а за медичними показаннями - і лікарями інших спеціальностей.
Крім того, перед оглядом військовозобов'язаних їм проводиться загальний аналіз крові, загальний аналіз сечі, серологічний аналіз крові на: антитіла до вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ), поверхневий антиген до вірусу гепатиту "В" (HbsAg), загальні антитіла до вірусу гепатиту "С" (anti-HCV), реакція мікропреципітації з кардіоліпіновим антигеном або загальні антитіла до блідої трепонеми (RW); визначається група крові та резус-належність, проводяться рентгенологічне обстеження органів грудної клітки, ЕКГ. Особам старшим 40 років обов'язково проводиться вимір внутрішньоочного тиску, дослідження крові на цукор. Інші дослідження проводяться за показаннями (пункт 3.4 глави 3 розділу ІІ Положення №402).
Відтак, законодавством регламентовано чітку процедуру проведення військово-лікарської експертизи військовозобов'язаного, яка передбачає здійснення медичного огляду особи відповідними лікарями за загальним переліком та лікарями інших спеціальностей за наявності медичних показань, а також попереднього проведення медичних обстежень за визначеним переліком.
Перевіряючи дотримання процедури проведення медичного огляду позивача, суд зазначає, що відповідачем не надано жодного на проведення вищезазначених обов'язкових аналізів та обстежень.
Відтак, беручи до уваги пряму вказівку пункту 3.4 глави 3 розділу ІІ Положення №402 щодо обов'язковості проведення перед оглядом військовозобов'язаних загального аналізу крові, загального аналізу сечі, серологічного аналізу крові на: антитіла до вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ), поверхневий антиген до вірусу гепатиту "В" (HbsAg), загальні антитіла до вірусу гепатиту "С" (anti-HCV), реакцію мікропреципітації з кардіоліпіновим антигеном або загальні антитіла до блідої трепонеми (RW); визначення групи крові та резус-належності, а також відсутність у матеріалах справи відомостей про проведення останніх стосовно позивача, суд констатує допущене порушення процедури проведення медичного огляду позивача у цій частині.
Окремо представником позивача наголошено, що при прийнятті рішення щодо придатності ОСОБА_1 не було враховано наявність хвороби - соматоформної вегетативної дисфункції зі стійко вираженим тривожно-депресивним синдромом, однак такий діагноз відображено в довідці ВЛК.
Так, довідка військово-лікарської комісії від 04.07.2024 за №4/2443 містить наступні відомості стосовно діагнозу позивача: "(включаючи код, згідно чинного НК 025): Післятравматична (2006 рік згідно анамнезу) невропатія правого серединного нерву з легким крезом згиначів правої кисті (І, ІІ, ІІІ) з незначним (G 56.4) Соматоформна вегетативна дисфункція, стійко виражений тривожно-депресивний синдром з агрипнією, частими цефалгіями. (F 45/0).
На підставі пункту «б» статті 17, пункту «в» статті 76 графи II Розкладу хвороб, графи - ТДВ, позивача було визнано придатним до служби у військових частинах забезпечення ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони.
Також, до суду не надано жодних доказів, котрі б вказували про позбавлення позивача права надати лікарям ВЛК свої медичні документи, що свідчать про наявність у останнього захворювань, які унеможливлюють проходження ним військової служби за станом здоров'я.
Щодо незгоди позивача щодо висновку про придатність останнього до військової служби, оформленого у формі довідки №9/2443 від 04.07.2024, суд зауважує, що позивач не скористався правом оскаржити спірне рішення до ВЛК вищого рівня.
Так, постанови ВЛК згідно з цим Положенням розглядаються, затверджуються, не затверджуються, контролюються, переглядаються, а за необхідності скасовуються або відміняються відповідною штатною ВЛК (абзац 1 пункту 20.2 глави 20 розділу II Положення №402).
Як визначено підпунктами 2.5.1 пункту 2.5, підпунктом 2.8.1 пункту 2.8 глави 2 розділу І Положення №402, ВЛК ТЦК та СП, що віднесена до позаштатних постійно діючих ВЛК, створюється при районному (міському) ТЦК та СП.
ВЛК ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, областей, міста Києва мають право переглядати постанови ВЛК районного (міського) ТЦК та СП, крім постанов, які згідно з цим Положенням підлягають розгляду, контролю та затвердженню ЦВЛК, ВЛК регіону (підпункт 2.8.3 пункту 2.8 глави 2 розділу I Положення №402).
Згідно пункту 3.3 глави 3 розділу I Положення №402, скарги на дії (бездіяльність) чи постанови ВЛК районних (міських) ТЦК та СП подаються за підпорядкованістю до ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , обласних ТЦК та СП, ТЦК та СП Автономної Республіки Крим. У разі незгоди громадянина з рішенням ВЛК при районному (міському) ТЦК та СП на підставі його заяви громадянин направляється для проходження ВЛК при обласному (Київському та Севастопольському міських) ТЦК та СП.
Дії (бездіяльність), рішення, постанови, прийняті ВЛК обласних (Київського міського, ІНФОРМАЦІЯ_5 , ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, оскаржуються в штатних ВЛК або у судовому порядку.
До штатних ВЛК, як встановлено пунктом 2.2 глави 2 розділу І Положення №402, належать Центральна військово-лікарська комісія (надалі по тексту також - ЦВЛК); ВЛК регіону.
Відповідно до підпунктів 2.4.4, 2.4.5 пункту 2.4 глави 2 розділу І Положення №402, ВЛК регіону здійснює розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи, а також, серед іншого, уповноважена приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати, відміняти або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК.
Дії (бездіяльність), рішення, прийняті за результатами розгляду звернень ВЛК регіону, оскаржуються в ЦВЛК (пункт 3.3 глави 3 розділу I Положення №402).
Центральна військово-лікарська комісія має право, зокрема, розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК Збройних Сил України (підпункт 2.3.4 пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення №402).
Разом з тим, доказів, що позивач звертався до ВЛК обласної ТЦК та СП та/або до Центральної військово-лікарської комісії для перегляду висновку Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 , суду надано не було.
При цьому, аргументи позивача в частині необхідності врахування ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_2 окремих хвороб, а також хибну оцінку останніх, судом не приймаються, з огляду на те, що у межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 13.06.2018 у справі №806/526/16.
Також відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 12.06.2020 у справі №810/5009/18, надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, виходить за межі судового розгляду.
Питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями ВЛК, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.
Таким чином, розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку.
Однак суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки, як попередньо зазначалося, суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.
Також, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що відповідно до частини 4 статті 159 КАС України, неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Як встановлено судом, станом дату розгляду справи відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надійшов, відповідно суд кваліфікує таке неподання як визнання позову, що вказує про наявність додаткової підстави до задоволення позову у частині позовних вимог.
Відтак, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що ефективним способом відновлення порушених прав позивача буде: визнати протиправною та скасувати постанову Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_6 , оформленого довідкою №9/2443 від 04.07.2024, зобов'язати повторно провести медичний огляд ОСОБА_1 та прийняти рішення на предмет придатності ОСОБА_1 до військової служби з урахуванням вимог "Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України", затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 за №402 та правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В задоволенні решти вимог слід відмовити.
Решта доводів та аргументів учасників справи не мають значення для вирішення спору по суті, не спростовують встановлених судом обставин у спірних правовідносинах та викладених висновків суду.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, ці норми одночасно покладають обов'язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.
Належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач під час розгляду справи не надав.
Враховуючи вищевикладене, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню частково.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що у відповідності до приписів частини 3статті 139 Кодексу адміністративного судочинства УкраїниПри частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Відтак, підлягає стягненню з Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь позивача сплачений судовий збір пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 1000,00 грн, згідно квитанції №4201-0871-7378-5106 від 22.10.2024 (а.с.24).
В свою чергу, відповідно до пункту 1 частини 3статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Суд зазначає, що позивач в адміністративному позові вказав про необхідність стягнення із відповідачів понесених ним витрат на правову допомогу.
Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України.
За змістом пункту 1 частини 3статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, поряд з іншим, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Окрім зазначеного, частиною 4 статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи(частина 5статті 134 КАС України).
На підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн подано:
- свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю Саюка Назара Володимировича серії "ІФ" за №001087, виданий 12.08.2016 (а.с.16);
- ордер серії "АТ" за №1069062 від 22.10.2024 (а.с.17);
- договір про надання правової допомоги №50/2024 від 10.07.2024, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с.18-21);
- витяг з договору №50/2024 від 10.07.2024 (а.с.22-23);
- акт здачі-прийняття наданих послуг між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від 22.10.2024 (а.с.26);
- довідка про сплату вартості правничої допомоги від 22.10.2024 (а.с.25).
Відтак, позивачем надані належні документи про понесення останнім витрат на правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн, що дає підстави для вирішення судом питання необхідності відшкодування таких витрат.
За змістом частини 9статті 139 КАС при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.
Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 року №5076-VI(далі Закон №5076-VI).
Згідно з положеннями статті 30 Закону №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У рішенні "Лавентс проти Латвії" (пункт 154) від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і супроводжуються необхідними документами на їх підтвердження.
Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру і з урахуванням часткового задоволення позову.
В зв'язку із вищенаведеним, оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи, а також враховуючи часткове задоволення позову, суть виконаних послуг, суд вважає, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 3000,00 грн, є співмірною із складністю цієї справи та фактичним обсягом наданих адвокатом послуг і пропорційна до розміру задоволених позовних вимог.
Як наслідок, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_6 підлягає стягненню понесені судові витрати по оплаті правничої допомоги в розмірі - 3000,00 грн.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_6 , оформленого довідкою від 23.09.2024 за №4/3285.
Зобов'язати Військово-лікарську комісію ІНФОРМАЦІЯ_6 повторно провести медичний огляд ОСОБА_1 та прийняти рішення на предмет придатності ОСОБА_1 до військової служби з урахуванням вимог "Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України", затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 за №402, та правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В задоволенні решти вимог позову відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_6 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1000 (тисячу) гривень 00 копійок.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_6 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правову допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 );
Відповідач - Військово-лікарська комісія ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ).
Суддя Микитин Н.М.