06 червня 2025 року м. Ужгород№ 260/2355/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Іванчулинця Д.В.,
при секретарі судового засідання - Куля Т.Т.,
за участі сторін та осіб, які беруть участь у розгляді справи:
представника позивача - Литвина С.Й.,
представника відповідача - Івасечко Н.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівіс» (пл. Кирила і Мефодія, буд. 1, кв. 58, м. Ужгород, Закарпатська область, 88018, код ЄДРПОУ 30242624) до Львівської митниці як відокремлений підрозділ Державної митної служби України (вул. Тадеуша Костюшка, буд. 1, м. Львів, Львівська область, 79000, код ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови в прийняття митної декларації, -
У відповідності до ч. 3 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 06 червня 2025 року проголошено вступну та резолютивну частини Рішення. Рішення в повному обсязі складено та підписано 16 червня 2025 року.
02 квітня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Рівіс» (далі - позивач) в особі представника - адвоката Литвина Степана Йосиповича (далі - представник позивача) звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Львівської митниці як відокремлений підрозділ Державної митної служби України (далі - відповідач), в якому просить:
1) скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/100096/2 від 05.03.2025 року;
2) визнати протиправною картку відмови Львівської митниці Держмитслужби в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2025/000642 від 05.03.2025 року та скасувати її.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є протиправним, так як декларантом під час митного оформлення товарів для підтвердження митної вартості (за ціною договору) митному органу надано усі основні документи, які передбачені ч. 2 ст. 53 МК України. Ці документи повністю підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, не містять розбіжностей чи ознак підробки, а відтак у митниці не було правових підстав для витребування у декларанта додаткових документів. Однак, 05.03.2025 року відповідачем прийнято рішення №UA209000/2025/100096/2 про коригування митної вартості товарів. При цьому, відповідач не вказав, які саме документи не подані, в чому полягає неповнота відомостей саме щодо митної вартості товару та які розбіжності в числових значеннях ним виявлені. Не зважаючи на вказане, на думку позивача, митний орган прийняв протиправне рішення про коригування митної вартості (за резервним методом). З вищезазначеним рішенням позивач не погоджується, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, у зв'язку з чим і звернувся з даним позовом до суду.
07 квітня 2025 року ухвалою судді Закарпатського окружного адміністративного суду було відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами загального позовного провадження.
15 квітня 2025 року на адресу суду від представника відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, згідно змісту якого вбачається, що останній заперечує проти задоволення позовних вимог, як безпідставних та необґрунтованих. Вказує, що декларант або уповноважена особа зобов'язані надавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. При здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товару, відповідно до ч. 5 ст. 54 МК України, митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. Під час здійснення митного контролю за поданими позивачем митними деклараціями відповідачем було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення документах. Відомості щодо складових митної вартості (транспортування та страхування, відсутність зовнішньоекономічного договору) не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 МК України. Відповідачем були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. Митний орган має право у випадках, встановлених МК України, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 МКУ додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості. Декларанту було надіслано відповідні повідомлення про надання документів на підтвердження митної вартості. На вказані вимоги декларантом не надано всіх необхідних документів. Неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МК України, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. За результатами розгляду всіх наданих документів Львівська митниця дійшла висновку, що, відповідно до ч. 6 ст. 54 МКУ, митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв'язку з викладеними обставинами.
Зважаючи, що подані позивачем до митного оформлення документи, не містили всіх відомостей, що підтверджували б числові значення складових митної вартості товарів, а отже митний орган при здійсненні митного оформлення не мав можливості, з огляду на відсутність документального підтвердження відомостей складових митної вартості, перевірити правильність здійсненого декларантом розрахунку митної вартості, Львівська митниця переконана, що спірне рішення про коригування митної вартості товару прийняте з дотриманням вимог чинного законодавства та не підлягає скасуванню.
17 квітня 2025 року представник позивача скористався своїм правом і подав до суду відповідь на відзив.
05 травня 2025 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду було задоволено клопотання представника відповідача та ухвалено провести судове засідання призначене на 19 травня 2025 року та всі подальші засідання в режимі відеоконференції.
19 травня 2025 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі з мотивів наведених у позовній заяві та відповіді на відзив. Просив суд такий задовольнити повністю.
Представник відповідача у судовому засіданні проти адміністративного позову заперечувала з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву. Просила суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що до митного оформлення було подано митну декларацію 25UA209230019668U4. На підставі даної митної декларації декларанту було виставлено вимогу про надання додаткових документів.
Відразу на тій самій вимозі митним брокером, який працює від імені товариства, від руки було зазначено, що із такою вимогою декларант ознайомлений і перелік додаткових документів, які додавалися до такої вимоги, а саме: Рахунок-фактура (інвойс) №1-2024+2-2024 від 18/11/2024 на поставлені товари; Зовнішньо-економічний контракт № RVS20230605 від 05.06.2023 з виробником- постачальником; Рахунок на оплату транспортних послуг № 2502231 від 21.02.2025; Рахунок на оплату транспортних послуг № 2502189 від 18.02.2025; Довідка про розподіл транспортних витрат № 328 від 04.03.2025; Довідка про транспортні витрати № 412 від 21.02.2025; Довідка про розподіл транспортних витрат № 328 від 04.03.2025; Експортна декларація 310120240514543214 від 23.12.2024 країни експортера (Китай); Договір про надання транспортних послуг 2207/24/6-авто/Ф від 22.07.2024; Договір про співпрацю перевізника та експедитора № 061005-2 від 06.10.2005; Звіт про незалежну експертну оцінку №118-03-225 від 04.03.2025 щодо вартості поставлених товарів; INTERNET посилання на сайти з пропозиціями аналогічних товарів на внутрішньому ринку; Прайс-лист виробника-експортера; Специфікація виробника-експортера; Бухгалтерська документація (видаткові накладні, виписка по розрахунках з іноземним партнером); Банківські валютні перекази за попередні поставки; Лист імпортера щодо призначення імпортованих товарів до бюджетного сегменту легкових автомобілів; Заявка імпортера по номенклатурі; Копія митної декларації № 23UA209230100079U7 20-09-2023 (в т.ч. інвойс) по якій розмитнювався аналогічний товар; Копія митної декларації № UA209140.2022.007909 від 2022-01-31 (в т.ч. інвойс) по якій розмитнювався аналогічний товар.
Однак, митний орган видав карту відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2025/000642 від 05.03.2025 року.
Як вбачається з матеріалів справ, 05 березня 2025 року митним брокером Мисак С.Г., було подано ще одну митну декларацію № 25UA209230020194U4 для розмитнення спірної вартості товару. В графі 43 митної декларації декларантом було вказано першим метод визначення митної вартості товару, проте митний орган знову скоригував митну вартість товару і товар був розмитнений по шостому (резервному) методу. Разом із повторною митною декларацією до митного оформлення подавалися документи, які зазначені в графі 44 цієї МД. І Львівська митниця знову видала карту відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
В той самий день митним органом було винесено рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/100096/2 від 05.03.2025 в якому зазначався перелік недоліків через які спірна партія товару не могла бути розмитнена за вказаним у митній декларації методом, саме за першим методом (за ціною договору).
Позивач вважає таке рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, у зв'язку з чим, звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи оцінки спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Згідно із ст.57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); г) резервним
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). В договорі між контрагентами чітко зазначено, що товар оплачується за цінами, які вказані в інвойсах. Що стосується самого рішення про коригування митної вартості товарів, то позивач вважає його незаконним та безпідставним. Зміст рішення про коригування митно вартості товарів передбачає наступну інформацію:
«Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 МКУ здійснено контроль наявності в поданих декларантом документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари. За результатами проведеного опрацювання встановлено наступне:
Товар постачається за прямими договором з виробником. Відповідно до Договору № RVS20230605 від 05.06.2023, п.4.1. Договору ЗЕД передбачено, що якість продукції, що поставляється, повинна відповідати технічним умовам виробника. При цьому, жодного документу, який б підтверджував відповідність технічним умов виробника не було подано, а також не надані документи, що підтверджують виробника товару та ТМ. Слід зазначити, що для підтвердження виробника товарів можуть бути надані документи, в тому числі:- копія ліцензії на виробництво товару;- копія нормативно- технічної документації на виготовлення товару;- копія сертифікату на систему якості товару;- копія сертифікату продукції власного виробництва;- копія свідоцтва про присвоєння товару штрихового коду EAN.
Відповідно до пункту 3.4 Контракту оплату за поставлений товар покупець здійснює шляхом перерахування вартості товару на умовах передоплати на основі попередніх інвойсів або після отримання товару протягом 360 днів. З огляду на умови пункту 3.4 Контракту та враховуючи, що конкретно умови оплати не визначені жодним документом, у митного органу відсутня можливість здійснити контроль правильності визначення митної вартості товару шляхом перевірки ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, оскільки на момент митного оформлення оплата за оцінюваний товар вже могла бути здійснена. Разом з тим документів про оплату за оцінюваний товар до митного оформлення не надано. Якщо рахунок сплачено, документами, які підтверджують митну вартість товарів, відповідно до положень частини другої ст.53 МКУ, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. П. 5.3. Договору ЗЕД передбачено, що з поставленою партією « EGLV149410918253) зазначено відомості про коносамент, який до митного оформлення не надано.-у коносаменті від 02.01.2025 № XM241200164-у лівому нижньому куртку міститься посилання на документ, який до митного оформлення не подавався. Номер коносаменту EGLV149410918253 не відповідає такому номеру, в рахунках на перевезення від 18.02.2025 № 2502189 та від 21.02.2025 № 2502231 (EGLV149410918253). Таким чином заявлена у рахунках на перевезення вартість фрахту викликає обґрунтовані сумніви щодо його величини, оскільки міститься посилання на Коносамент який не надано до митного оформлення, тим більше що документально витрати на перевезення декларантом не підтверджені.
Дані рахунки не містять відомостей про особу ,що їх підписала. Що суперечить вимогам ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999р., в якому передбачається що первинний обліковий документ повинен обов'язково містити в тому числі «особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції». Що може свідчити про недостовірність заявлених документів та наявність іншого первинного облікового документа. Також варто зауважити, що розрахунок вартості транспортних витрат від 04.03.2025 № 328 здійснений ФОП ОСОБА_1 , який згідно з гр. 14 ЕМД є декларантом, а не перевізником/експортером. При цьому, рахунки від 18.02.2025 № 2502189 та від 21.02.2025 № 2502231, які видані ТОВ «ФОРМАГ», не можуть слугувати документами, що підтверджують витрати, пов'язані з транспортуванням оцінюваного товару, оскільки зобов'язання ТОВ «ФОРМАГ» як перевізника та/або експедитора не підтверджені жодним договірним документом. Отже, декларантом не надано до митного оформлення визначених п.6 частини другої статті 53 Кодексу належних транспортних (перевізних)документів, а також документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару. Відповідно до наданих документів продавець поставляє товар на умовах «FOB NINGBO». Відповідно до Incoterms 2020 термін FOB Free on Board (Назва порту відвантаження) який означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати і ризики чи втрати ушкодження товару повинен нести покупець.
Відповідно до частини 10 статті 58 Митного кодексу України, до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на страхування цих товарів. З огляду на маршрут транспортування товару (Ningbo - Gdansk - Україна)при умовах поставки FOB - Ningbo (Китай) експедитор повинен надавати послуги з розвантаження, перевантаження та обробки товару в порту Gdansk. Разом з тим, згідно з графою 21 декларації митної вартості, поданої до ЕМД декларантом не включено до заявленої митної вартості таку складову як витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваного товару, пов'язану з його транспортуванням до місця ввезення на митну територію України. Водночас інформація про вартість таких витрат відсутня у поданих документах. В поданих до митного оформлення рахунку на транспорт № 2502189 від 18.02.2025 відсутні такі складові як витрати на навантаження, вивантаження в порту призначення та обробку оцінюваних товарів, митне оформлення, портові збори, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України. Декларантом не надано договір на перевезення та заявку. Окрім цього, підтвердження розрахунку за транспортні витрати (банківські та платіжні документи) до митного оформлення також не подавались. У CMR б/н від 19.02.2025 графах 16 та 23 зазначено що перевізником товару являється компанія LLC Transbub, разом з тим до митного оформлення декларантом надано рахунок від 21.02.2025 № 2502231 із ТОВ «ФОРМАГ». Будь-який договір доручення чи інший посередницький договір між вищезазначеними суб'єктами, декларантом митному органу не надавався, що не дає можливості перевірити правильність нарахування транспортних витрат на перевезення а відповідно числового значення рівня митної вартості товару; Також слід відмітити, що декларантом з урахуванням вимог статті 254 Кодексу не забезпечено переклад митної декларації країни відправлення (Китай). Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару. Відповідно до частин 3-4 статті 53 Митного кодексу України митним органом надана вимога декларанту стосовно надання наступних додаткових документів для підтвердження числових складових митної вартості товарів:(Див. ел.повідомлення). Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. На вимогу митного органу, декларантом надано: договір перевезення, інтернет, висновок експерта, лист звірки коштів Інтернет, який неможливо ідентифікувати до даної поставки, висновок експертної організації, що має довідковий характер. Лист звірки коштів, який не містить відомостей про особу підписання. Договір на перевезення 2207/24/6-авто/Ф від 22.07.2024-відповідно до п.3.1.1-подається заявка(яку не надано). Документального підтвердження або спростування виявлених розбіжностей - не надано. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ.(див.ел.повідомлення) Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №94495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості товару 1 слугувала МД 24UA110130028113U0 від 05.12.2024, де вартість такого товару становить 5,76 дол. США за кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.».
У рішенні про коригування митної вартості товарів митний орган зазначає, що «подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар». Однак, суд погоджується з твердженням позивача, що на момент митного оформлення товару декларант не був зобов'язаний надати банківські платіжні документи, що підтверджують оплату товару.
У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв'язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару
Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 11.06.2019 року у справі №813/1755/17, від 29.07.2021 року у справі №380/6459/20.
Згідно із Постанова Верховного Суду від 29 липня 2020 року у справі № 420/1709/19, зазначається, що Верховний Суд звернув увагу на те, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови, на яких повинна здійснитися оплата за товар, якщо вони безпосередньо не впливають на ціну товару, останньої не стосуються. У зв'язку з цим розбіжності щодо умов оплати товару у документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумнів в достовірності задекларованої митної вартості.
Такі висновки Верховного Суду свідчать про те, що коригування митної вартості можливе лише за передбачених законом підстав, а вихід за межі таких підстав свідчить про неправомірність дій митного органу.
Львівська митниця звертає увагу на те, що «Відповідно до Договору № RVS20230605 від 05.06.2023, п.4.1. Договору ЗЕД передбачено, що якість продукції, що поставляється, повинна відповідати технічним умовам виробника. При цьому, жодного документу, який б підтверджував відповідність технічним умов виробника не було подано, а також не надані документи, що підтверджують виробника товару та ТМ.».
Щодо відсутності в інвойсі даних про виробника, судом встановлено таке.
Так, відомості про виробника є одним із додаткових джерел інформації про оцінюванні товари. Інвойс, з огляду на його призначення, є документом, що підтверджує митну вартість оцінюваного товару при цьому, відсутність в інвойсі даних про виробника не може бути достатньою підставою для висновку про неналежність цього документа, як і не може заперечувати вірогідності усіх інших товаросупровідних документів, які надано до митного оформлення, при цьому відомості, що дають змогу ідентифікувати оцінюваний товар, містяться в інвойсах, прейскурантах, сертифікатах якості. Разом з тим, враховуючи, що контракт двосторонній, відсутність відомостей щодо виробника в товаросупровідних документах жодним чином не може свідчити про наявність ще однієї сторони.
Крім того, контрактами, а саме пунктом 1.1 передбачено, що специфікація не є обов'язковим документом, оскільки вартість та якісні ознаки товару можуть бути передбачені або специфікацією або інвойсом, який і було надано митному органу.
Посилання відповідача щодо відсутності в наданих позивачем товаросупровідних документах умов оплати товару, а також відсутність документів, що засвідчують згоду сторін щодо умов сплати ціни за товар, нами до уваги не приймаються, оскільки умови оплати договору передбачені контрактом, а всі інші дані щодо сплати коштів за товар наявні в наданих позивачем інвойсах.
У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна та інші складові митної вартості товару, при цьому умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються, у зв'язку з цим, відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей даних про митну вартість товару.
Разом з тим, жодним нормативним актом, як національного, так і міжнародного законодавства, не встановлено обмеження строків відстрочення платежу для міжнародних договорів купівлі-продажу.
Митний орган зауважує, що «Відповідно до пункту 3.4 Контракту оплату за поставлений товар покупець здійснює шляхом перерахування вартості товару на умовах передоплати на основі попередніх інвойсів або після отримання товару протягом 360 днів. З огляду на умови пункту 3.4 Контракту та враховуючи, що конкретно умови оплати не визначені жодним документом, у митного органу відсутня можливість здійснити контроль правильності визначення митної вартості товару шляхом перевірки ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, оскільки на момент митного оформлення оплата за оцінюваний товар вже могла бути здійснена. Разом з тим документів про оплату за оцінюваний товар до митного оформлення не надано».
Відповідно до інвойсу від 18 листопада 2024 року №1-2024+2-2024 вартість товару становить 49 789,00 доларів США. Цим документом визначено ідентифікаційні ознаки товару, ціну, строк оплати.
Ціна товару в інвойсі від 18 листопада 2024 року №1-2024+2-2024 (49 789,00 доларів США) відповідає фактурній вартості, зазначеній в МД №25UA209230020194U4 (графа 22).
Банківський платіжний документ не був поданий до митного оформлення, оскільки строк оплати ще не настав, відповідно до зовнішньоекономічного контракту № RVS20230605 від 05.06.2023 з виробником-постачальником, п. 3.4 . Оплату за поставлений товар Покупець здійснює шляхом перерахування вартості товару на умовах передоплати на основі попередніх інвойсів або після отримання товару протягом 360 днів.
Тобто умови оплати, строк, є передплата чи ні, все це відображається в договорі, а щодо того, що в рахунку-фактурі відсутні відомості про термін оплати, то це є абсолютно незрозумілим, оскільки рахунки-фактури оформлюються згідно вищезазначеного контракту, і відповідають йому. Чіткої вимоги про те, що у рахунку- фактурі обов'язково повинна міститись ця інформація - не має. І це жодним чином не впливає та не може впливати на ціну та на метод розмитнення.
Відсутність в інвойсах термінів відстрочення платежу не є ціноутворюючим фактором і не може свідчити про заниження митної вартості товару. Факт виписки інвойсу свідчить про те, що покупець зобов'язаний оплатити товар відповідно до вказаних умов. При цьому застережень щодо здійснення оплати позивачем товару митний орган не висловлював. Отже, під час митного оформлення декларант не був зобов'язаний надавати банківський платіжний документ.
Ціна продажу імпортованих товарів це ціна, зазначена саме відправником у рахунках-фактурах. Лише рахунок-фактура (інвойс) згідно із статтею 53 частиною 2 МК України є документом, який підтверджує митну вартість товару.
Отже, заявлена декларантом за першим методом митна вартість оцінюваного товару підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару, вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару, при цьому товарно-супровідні документи не містять відомостей, що відповідно до визначених сторонами контракту умов позивач має нести інші витрати.
Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.
Таким чином, суб'єкти господарювання є вільними щодо вибору контрагента, укладання з ними господарського договору та визначення змісту такого договору.
Документальне підтвердження умов транспортування та числового значення доданих транспортних витрат, зазначено, що для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
З матеріалів справи встановлено, що до митного оформлення позивачем було надано всі необхідні документи для підтвердження умов транспортування та числового значення доданих транспортних витрат.
Ба більше, товарно-транспортна накладна (CMR) у розумінні приписів ч. 2 ст. 53 МК України не є документом, інформація з якого впливає на визначення митної вартості товарів. Таким чином інформація, зазначена у CMR, не впливає на підтвердження числових значень складових митної вартості товарів. Оскільки недоліків щодо кількісних та якісних характеристик товару, вказаного у вантажній накладній, митним органом не виявлено, як наслідок не може бути підставою для коригування митної вартості.
Статтею 929 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу.
Згідно ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» від 01.07.2014 р. №1955, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Верховний Суд в рамках справи №804/16553/14, досліджував питання доказів якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення згідно умов Митного кодексу. Відтак, за аналогією правил про допустимість доказів в адміністративному судочинстві, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
За допомогою належного опрацювання документів наданих декларантом та логічного аналізу, митний орган міг впевнитись у повноті та достовірності документального підтвердження умов транспортування та числового значення доданих транспортних витрат.
Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі №804/7757/16 від 15.04.2021 р., суд вказав, що згідно з приписами ч. 2 ст. 53 МК України комерційна пропозиція не віднесена до переліку документів, обов'язкових для подання до митного оформлення товару, тобто не є обов'язковою складовою при встановленні його митної вартості, а недоліки комерційної пропозиції не можуть вважатися перешкодою при наявності можливості встановлення митної вартості на підставі інших документів.
Витребування митним органом комерційної пропозиції та замовлення є безпідставним, тому що вони не містять в собі інформації, яка може вплинути на визначення митної вартості, в них немає таких даних, які б не містилися в інших комерційних (первинних) документах, які надані декларантом.»
У постанові від 05.03.2019 року у справі №815/5791/17 Верховний Суд наголошує, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності (аналогічна позиція Верховного Суду закріплена і у постанові від 05.03.2019р. у справі №813/1532/17, постанові від 19.02.2019 у справі №805/2713/16-А).
Протиправність рішень відповідача обґрунтовується наданням декларантом документів, яка є достатніми для визначення митної вартості товару за основний методом та в повній мірі підтверджують заявлену декларантом митну вартість.
Львівська митниця у рішенні про коригування митної вартості товарів, звертає увагу на те, що «Експортна декларація країни відправлення 310120240514543214 не містить будь-яких відміток митних органів країни відправлення, які підтверджують факт здійснення експорту оцінюваного товару. Вищезазначена МД не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт експорту, через відсутність в ній дати експорту, у зв'язку з чим наведені в ній відомості не є остаточними; (в розділі «Номер коносаменту» EGLV149410918253) зазначено відомості про коносамент, який до митного оформлення не надано.».
Варто зауважити, що митна декларація країни відправлення може лише підтверджувати проходження товару (вантажем) митного оформлення в країні відправлення, однак ніяк не може підтверджувати чи спростовувати числове значення заявленої митної вартості товару.
Як уже було зазначено, декларантом до митної декларації було надано інвойс, за яким здійснювалась відповідна операція. Так, інвойс є доказом операцій купівлі-продажу товарів або послуг та належать до групи документів, які є підставою для розрахунку податків за законодавством країни експорту.
Заповнення митної декларації знаходиться поза межами компетенції позивача, та відповідно наявність у ній розбіжностей чи відсутність певних відомостей не може бути безумовною підставою для коригування митної вартості товару.
Крім цього, частиною третьою статті 53 МК України передбачено, що копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, та подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, і має бути оформлена відповідно до чинного законодавства цієї країни. Відповідачем у оскаржуваному рішенні не наведено обґрунтування невідповідності наданої позивачем копії митної декларації країни відправлення вимогам законодавства країни-відправника.
Експортна декларація - це документ, який підтверджує проходження вантажу митного оформлення в країні відправлення та заповнюється відправником товару або митним агентством, яке здійснює оформлення (відкриття) експортної декларації. На підставі цього документа відправник вантажу отримує відшкодування податку на додану вартість. Будь-яка різниця статистичної вартості товару в експортній декларації не може викликати сумнівів, оскільки якщо така і мала місце, то це обумовлено застосуванням курсу валют в країнах Євросоюзу, а не заниженням ціни позивачем згідно з документами, виданими йому продавцем.
При цьому у митній декларації країни відправлення вказується статистична вартість товарів (із врахуванням витрат на митне оформлення в країні експорту), а не фактурна вартість експортованих товарів, що не може свідчити про розбіжність в цифрових значеннях між митною декларацією країни відправлення і рахунком-фактурою та бути підставою для коригування вартості ввезеного товару. Вказана обставина відповідачем жодними доказами не спростована.
Митна декларація країни відправлення за змістом ч. 2 ст. 53 МК України не є основним документом, який підтверджують митну вартість товарів.
Також вважаємо безпідставним посилання відповідача про те, що експортна декларація країни відправлення 310120240514543214, не містить будь-яких відміток митних органів країни відправлення, які підтверджують факт здійснення експорту оцінюваного товару, оскільки надана позивачем експортна декларація країни відправлення не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, вичерпний перелік яких зазначений у ч. 2 ст. 53 МК України. Як зазначалось вище, подані позивачем документи не містять розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, у матеріалах справи відсутні докази наявності у поданих позивачем для митного оформлення документів ознак підробки, натомість вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар.
Водночас, надана позивачем при декларуванні декларація країни відправлення 310120240514543214, має форму електронного документа та містить усі необхідні ідентифікатори створення цього електронного документу країною відправлення (зокрема штрих-кодовий ідентифікатор та QR код), що в свою чергу надає митному органу право, відповідно до приписів п. 5 ч. 5 ст. 54 МКУ, перевірити її автентичність, а в разі наявності відповідних сумнівів, звернутися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості, а не покладати на декларанта не передбачені законодавством обов'язки щодо підтвердження виконання уповноваженими установами інших країн встановлених ними процедур. Крім того, в цій частині висновок відповідача не містить правових обґрунтувань, які б підтверджували необхідність подання вказаного документа (створеного в електронній формі) із наявністю у такому документі відмітки (печатки) митних органів країни відправлення, а тому в цій частині висновок митного орану вважаємо необґрунтованим.
Митна декларація країни відправлення може лише підтверджувати проходження товару (вантажем) митного оформлення в країні відправлення, однак ніяк не може підтверджувати чи спростовувати числове значення заявленої митної вартості товару.
Як уже було зазначено, декларантом до митної декларації було надано інвойс, за яким здійснювалась відповідна операція. Так, інвойс є доказом операцій купівлі-продажу товарів або послуг та належать до групи документів, які є підставою для розрахунку податків за законодавством країни експорту.
Що стосується вищезазначеного недоліка, який на думку Львівської митниці впливає на ціноутворюючі фактори, суд зазначає, що ні у вимозі, ні усно представники митниці такого документа від декларанта не просили, і зазвичай такий документ не надавався при попередній розмитненнях. Доказів зворотного суду не надано.
Згідно зі ст. 134 Кодексу торговельного мореплавства України (далі - КТМ України) коносамент є доказом існування договору морського перевезення товару.
Відповідно до ст. 137 КТМ України після приймання вантажу до перевезення перевізник вантажу, капітан або агент перевізника зобов'язані видати відправнику коносамент, який є доказом прийому перевізником вантажу, зазначеного в коносаменті.
Відповідно до ст. 138 КТМ України у коносаменті зазначаються: найменування судна, якщо вантаж прийнято до перевезення на визначеному судні; найменування перевізника; місце приймання або навантаження вантажу; найменування відправника; місце призначення вантажу чи, при наявності чартеру, місце призначення або направлення судна; найменування одержувача вантажу (іменний коносамент) або зазначення, що коносамент видано "наказу відправника", або найменування одержувача з зазначенням, що коносамент видано "наказу одержувача" (ордерний коносамент), або визначенням, що коносамент видано на пред'явника (коносамент на пред'явника); найменування вантажу, його маркування, кількість місць чи кількість та/або міра (маса, об'єм), а в необхідних випадках - дані про зовнішній вигляд, стан і особливі властивості вантажу; для небезпечних вантажів - найменування вантажу, порядковий номер виробу або речовини відповідно до прийнятої Організацією Об'єднаних Націй системи, клас (підклас), група сумісності для вантажів класу 1, додаткові види небезпеки та група пакування (якщо визначена), а також маса нетто вибухової речовини; фрахт та інші належні перевізнику платежі або зазначення, що фрахт повинен бути сплачений згідно з умовами, викладеними в рейсовому чартері або іншому документі, або зазначення, що фрахт повністю сплачено; час і місце видачі коносамента; кількість складених примірників коносамента; підпис капітана або іншого представника перевізника.
Таким чином, у графі «країна призначення» митної декларації країни експорту зазначено кінцеве поставлення товару морським транспортом, що у свою чергу не впливає на числові значення митної вартості товарів.
Виходячи з вищенаведеного, то причина для коригування митної вартості, яка наведена відповідачем в оскаржуваному рішенні не знайшла свого підтвердження, а тому є безпідставною.
Щодо обрання відповідачем резервного методу визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, суд зазначає таке.
Відповідно до п. 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, у разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
У постанові від 05.02.2019 у справі № 816/1199/15-а Верховний Суд дійшов висновку, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов'язкових відомостей визначених ч. 2 ст. 55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), має бути доведено, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.
Відповідач не навів жодних відомостей про те, яким саме чином наявність або відсутність таких відміток впливає на визначення митної вартості товару, як і необхідності та обов'язковості їх наявності у наданій копії.
Щодо твердження відповідача, що у коносаменті від 02.01.2025 № ХМ241200164-у лівому нижньому куртку міститься посилання на документ, який до митного оформлення не подавався. Номер коносаменту EGLV149410918253 не відповідає такому номеру, в рахунках на перевезення від 18.02.2025 № 2502189 та від 21.02.2025 № 2502231 (EGLV149410918253), судом встановлено наступне.
Відповідно до п. 7 частини третьої ст. 53 Митного кодексу копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів. Більше того, позивач не впливає на заповнення експортної декларації і тому подає її митниці в такому вигляді, в якому отримав від відправника.
Варто зазначити, що вищевказане зауваження митного органу є домислом та припущенням оскільки не зрозуміло про які саме відмітки йде мова. Якщо митний орган має сумніви, щодо достовірності зазначених відомостей у експортній декларації країни відправлення, відповідач може скерувати запит на перевірку автентичності даного документу.
Окрім того відповідач не посилається на чинні норми китайського законодавства, які регламентують порядок заповнення експортної митної декларації та не вказує яким чином має заповнюватись митна декларація країни відправлення, а лише наводить свої сумніви та припущення, без належного законодавчого на те обґрунтування. При цьому не обґрунтовує, які відмітки мають бути на електронному примірнику експортної декларації.
У поданій експортній митній декларації 310120240514543214 вказаний домашній коносамент (House Bill of Lading або HBL) № EGLV149410918253A.
Домашній коносамент це коносамент, що випускається експедитором в додаток до лінійного або майстер-коносаменту. Домашній коносамент підтверджує договір між відправником і експедиційною компанією, а лінійний коносамент між відправником і морською лінією.
Домашній і лінійний (майстер) коносаменти різниці в товаророзпорядчих властивостях між собою не мають.
Таким чином до митного контролю був пред'явлений міжнародний коносамент, на підставі якого і отримувався товар. Окрім того, відповідач не обґрунтовує яким чином відмінність у реквізитах коносаменту впливає на заявлений рівень митної вартості товарів.
Заявка це - документ, в якому Замовником визначено основні умови перевезення, спеціальні вимоги до умов транспортування вантажу, транспортного засобу, умови та терміни доставки, вартість перевезення та інші особливості надання послуг перевезення.
З вищевказаного не вбачається обов'язкове надання до митного оформлення Заявки, а саме виконання перевезення свідчить, що Замовником було надано всю необхідну інформацію для виконання даного перевезення. Тому, відсутність доказів заявки на надання послуг транспортного перевезення на момент здійснення митного оформлення не впливає на заявлену митну вартість імпортованого товару. З матеріалів справи вбачається, що поставка товару здійснювалась на умовах FOB (Інкотермс 2010).
За Правилами Інкотермс FОВ у порту відвантаження продавець зобов'язаний за свій рахунок здійснити завантаження товару на борт зазначеного покупцем судна в узгоджену дату або в межах обумовленого терміну в названому порту відвантаження відповідно до звичаїв порту, а також виконати митні формальності, необхідні для вивозу. Покупець повинен за свій рахунок зафрахтувати судно і своєчасно сповістити продавця про терміни, умови та місце навантаження, назву, часу прибуття судна.
Ціна FОВ (FОВ price) означає, що контрактна ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів, а також суму вартості доставки в порт відвантаження і завантаження вантажу на борт судна без вартості перевезення (фрахту) у порт призначення. Згідно базису поставки FOB Інкотермс продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. За умовами терміна FOB на продавця покладається обов'язок по митному очищенню товару для експорту. Вказаний термін може застосовуватись лише під час перевезення товару морським або внутрішнім водним транспортом.
Таким чином ціна FOB складається з: закупівельної ціни товару; упаковки, маркування; отримання ліцензій та дозволів; держмита та інших митних зборів, податків (імпортні та експортні); витрат на транспортування в порт відправлення; завантаження та розміщення товару на кораблі.
Судом чітко встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «РІВІС» надано необхідні документи, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити такі складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
У свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Такий висновок, зокрема, узгоджується з правовою позицією, викладеній Верховним Судом України в постанові від 31.03.2015 року у справі № 21- 127а15, який має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Також варто вказати на те, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен, підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів. Законом такий доказ не визначений.
Абсолютно всі умови договору перевезення сторонами було дотримано. Задля підтвердження розміру транспортних витрат декларантом було позивачем надано відповідачу Довідку про транспортні витрати № 112 від 14/01/2025. Довідки містять інформацію про вартість перевезення товару за весь маршрут від постачальника до покупця.
Частина друга статті 53 МК України передбачає надання документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. При цьому вказано норма не встановлює конкретних вимог щодо виду таких документів. Надані декларантом довідки є такими документами, що містять відомості про вартість перевезення товарів.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду по справі № 804/16553/14 від 31.05.2019 року.
З наведеного вбачається, що надані декларантом довідки про транспортні витрати є належними доказами розміру витрат на перевезення, а тому відповідач неправомірно їх проігнорував.
Окрім цього, варто звернути увагу, що митний орган проігнорував Заявку на транспортування і експедирування контейнерів № 11, у якій визначено особливі умови та погодження вартості послуг по перевезенню контейнеру MRSU6888554/
Відповідно до частини сьомої статті 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до частин першої та третьої статті 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.
Таким чином, суб'єкти господарювання є вільними щодо вибору контрагента, укладання з ними господарського договору та визначення змісту такого договору.
Статтею 929 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу.
Згідно ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» від 01.07.2014 р. № 1955, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Верховний Суд в рамках справи №804/16553/14, досліджував питання доказів якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення згідно умов Митного кодексу. Відтак, за аналогією правил про допустимість доказів в адміністративному судочинстві, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
За допомогою належного опрацювання документів наданих декларантом та логічного аналізу, митний орган міг впевнитись у повноті та достовірності документального підтвердження умов транспортування та числового значення доданих транспортних витрат.
Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі №804/7757/16 від 15.04.2021 р., суд вказав, що згідно з приписами ч. 2 ст. 53 МК України комерційна пропозиція не віднесена до переліку документів, обов'язкових для подання до митного оформлення товару, тобто не є обов'язковою складовою при встановленні його митної вартості, а недоліки комерційної пропозиції не можуть вважатися перешкодою при наявності можливості встановлення митної вартості на підставі інших документів.
Витребування митним органом комерційної пропозиції та замовлення є безпідставним, тому що вони не містять в собі інформації, яка може вплинути на визначення митної вартості, в них немає таких даних, які б не містилися в інших комерційних (первинних) документах, які надані декларантом.»
У постанові від 05.03.2019 року у справі №815/5791/17 Верховний Суд наголошує, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності (аналогічна позиція Верховного Суду закріплена і у постанові від 05.03.2019р. у справі №813/1532/17, постанові від 19.02.2019 у справі №805/2713/16-А).
Протиправність рішень відповідача обґрунтовується наданням декларантом документів, яка є достатніми для визначення митної вартості товару за основний методом та в повній мірі підтверджують заявлену декларантом митну вартість.
Стаття 929 Цивільного кодексу України передбачає, що за своєю суттю транспортне експедирування - це менеджмент у галузі перевезення вантажів, який може в себе включати не лише укладення договору з перевізником (від свого чи від імені Замовника), а й інший широкий спектр послуг, що не заборонені законом, та пов'язані із транспортуванням цього самого вантажу і т.д..
Відносини експедиторів, вантажовідправників та вантажоодержувачів і порядок розрахунків між ними визначаються насамперед змістом договору на транспортно- експедиційне обслуговування. Учасники цієї діяльності вільні у виборі предмета договору, обов'язків та інших відносин, що не суперечить чинному законодавству. Експедитор може фактично виконати послуги, пов'язані з перевезенням вантажу, або лише визначити, узгодити та проконтролювати виконання заходів, спрямованих на вирішення передбачених договором завдань. У той же час, хоча договір транспортного експедирування залежно від його умов може містити окремі елементи договорів доручення, комісії, підряду, зберігання, перевезення тощо, його правова конструкція не є тотожною цим договорам, у зв'язку з цим законодавством передбачено окреме правове регулювання відносин за договором експедирування. Такі правові висновки наведені у постанові Верховного Суду у від 13.09.2019 у справі № 826/66/14.
Пунктом 4.3 Контракту передбачено, що у вартість товару входить вартість вантажно- розвантажувальних робіт, а також вартість тари, упаковки та маркування.
Зазначена товарна партія поставлялась на умовах FOB згідно міжнародних торговельних правил ІНКОТЕРМС 2010.
Базис поставки FOB, визначений в Міжнародних торговельних правилах «Інкотермс 2010» покладає на продавця обов'язок по виконанню експортних митних процедур для вивезення товару з оплатою експортних мит і інших зборів у країні відправлення, однак продавець не зобов'язаний виконувати митні формальності для ввезення товару, сплачувати імпортні мита або виконувати інші імпортні митні процедури при ввезенні.
Покупець зобов'язаний оплатити фрахт судна, розвантажити в порту прибуття, виконати імпортне митне оформлення з оплатою імпортних мит і зборів, і доставити товар до місця призначення.
Ціна FOB (FOB price) означає, що контрактна (інвойсна або митна) ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів, а також вартості доставки в порт відвантаження і завантаження вантажу на борт судна без вартості перевезення (фрахту) в порт призначення.
Таким чином, складовими митної вартості товару є інвойсна вартість товару та вартість перевезення товару в місце призначення (до кордону України)
Заявлена митна вартість товару підприємством була визначена відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України - за основним методом, який встановлений ст. 58 Митного кодексу України .
Щодо умов та термінів оплати за товар Верховний Суд неодноразово висловлював наступну правову позицію: Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта» (Постанова від 11.04.18р. по справі № 804/4680/16).
Відповідач в оскаржуваному рішенні зазначає, що подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, а надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена.
Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта.
У Постанові Верховного Суду від 29 липня 2020 року у справі №420/1709/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови, на яких повинна здійснитися оплата за товар, якщо вони безпосередньо не впливають на ціну товару, останньої не стосуються. У зв'язку з цим розбіжності щодо умов оплати товару у документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумнів в достовірності задекларованої митної вартості.
Такі висновки Верховного Суду свідчать про те, що коригування митної вартості можливе лише за передбачених законом підстав, а вихід за межі таких підстав свідчить про неправомірність дій митного органу.
Судом також встановлено та підтверджено позицію позивача, що на момент митного оформлення товару декларант не був зобов'язаний надати банківські платіжні документи, що підтверджують оплату товару. Досліджуючи контракт, варто ствердити, що у пункті 3.1 вказано про те, що оплата за товар по вказаному договору здійснюється по ціні, яка вказана в рахунках - фактурах чи інвойсі по кожній відгрузці.
Разом з тим, у вказаному контракті не вказано про те, що покупець оплачує 100% вартості товару на умовах передоплати, натомість відповідно до п. 3.4 контракту оплата здійснюється протягом 360 днів з моменту отримання товару.
Верховний Суд звернув увагу на те, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови, на яких повинна здійснитися оплата за товар, якщо вони безпосередньо не впливають на ціну товару, останньої воно не стосуються. У зв'язку з цим розбіжності щодо умов оплати товару у документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумнів в достовірності задекларованої митної вартості.
Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 11.06.2019 року у справі№813/1755/17, від 29.07.2021 року у справі №380/6459/20.
Крім того, враховуючі надані до митного оформлення документи, що підтверджують вартість товару, яка підлягає сплаті, в зауваженні митницею не зазначено у зв'язку з якими розбіжностями в документах, що впливають на правильність визначення митної вартості
Підсумовуючи викладене, слід дійти до висновку про надання позивачем належного та достатнього пакету документів на підтвердження заявленої митної вартості товару, визначеної за основним методом, а, у свою чергу, відповідачем не було підтверджено належними доводами наявність у поданих декларантом документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості підприємством за основним методом митним органом не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості останнім не доведена.
У свою чергу, відповідачем не надано обґрунтованих пояснень відносно безпосереднього впливу вказаних ним зауважень на числові значення митної вартості товару та її розрахунок.
По суті, вказані митним органом зауваження носять формальний характер, що у їх сукупності та окремо кожне не вказує про наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товару.
Митний орган не зазначив, яким чином саме платіжні інструкції про оплату транспортно-експедиційних послуг, а не відповідні рахунки транспортного експедитора на оплату з детальним описом витрат та довідки транспортного експедитора про такі витрати, підтверджують митну вартість імпортованого товару.
Відповідач посилається на обов'язковість застосування суб'єктами господарювання на території України методичних рекомендацій з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 65 від 05.02.2001.
З цього приводу суд зазначає, що п. 2 Методичних рекомендацій передбачено, що рекомендації можуть застосовуватись для цілей планування, ведення обліку і калькулювання собівартості перевезень вантажів і пасажирів, робіт і послуг, пов'язаних з транспортним процесом, як на транспортних підприємствах, так і на інших підприємствах, що виконують зазначені роботи (послуги), незалежно від форм власності і підпорядкування, але з врахуванням технологічних і організаційних особливостей кожного підприємства. Таким чином, зазначений наказ Мінтрансу має рекомендаційний характер та не є обов'язковими для застосування суб'єктами господарювання під час здійснення своєї підприємницької діяльності.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 814/2980/15.
Зміст договору перевезення вантажів автомобільним транспортом та договір про транспортно-експедиторське обслуговування, не свідчить про те, що ТОВ "РІВІС" використовує вищезазначені Методичні рекомендації під час формування вартості наданих послуг.
Таким чином, можна дійти до висновку, що зазначена підстава для коригування митної вартості не знайшла свого підтвердження відповідно до встановлених обставин справи.
Відповідно до частин другої та третьої статті 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому чисті щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, шо декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Так, наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 затверджено форму рішення про коригування митної вартості товарів;
Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та перелік додаткових складових до ціни договору.
У графі 33 "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що мають використовуватися митним органом для визначення митної вартості" Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів мають зазначатися причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Також має зазначатися послідовність застосування методів визначення митної вартості та обґрунтованих причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. В самому рішенні про коригування митної вартості товарів, митний орган зазначає формальні фрази, які стосуються методів митної вартості товарів але не конкретизує детальні причини та недолік через які той чи інший метод не застосувався.
Виходячи із вище зазначеного, рішення про коригування митної вартості товарів є не обґрунтованим, оскільки має включати в себе всі вищезазначені вимоги.
Також у рішенні про коригування митної вартості товару зазначено наступне, що у митного органу наявна інформація про те, що «Джерелом інформації для коригування митної вартості товару 1 слугувала МД 24UA110130028113U0 від 05.12.2024 де вартість такого товару становить 5,76 дол. США за кг.».
Суди критично ставляться до такого посилання митного органу на інформацію з його автоматизованих систем, яка містить вищі ціни по нібито аналогічних товарах.
Верховний Суд у постанові від 25.02.2021 р. у справі № 810/3295/17 вказав, що спрацювання АСАУР є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах само по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників даних АСАУР.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень. В основу такого рішення лягли висновки про те, що торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть, впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).
Окрім цього, Верховний Суд у постанові від 04.11.2021 р. у справі № 120/2634/19-а навів ряд причин, з яких показники автоматизованої інформаційної системи не є безумовним джерелом інформації для визначення митної вартості товару, оскільки в AIC ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.
Отже, відомості з інформаційних систем митних органів, не можуть слугувати беззаперечним джерелом інформації про митну вартість конкретного товару та бути підставою для здійснення коригування.
Відтак, суд дійшов висновку, що, прийнявши рішення про коригування митної вартості, відповідач діяв неправомірно, оскільки митна вартість є базою для визначення розміру належних до сплати позивачем митних платежів: мита та податку на додану вартість, наслідком коригування митної вартості товарів є збільшення розміру цих платежів.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про протиправність оскаржуваного рішення Львівської митниці № UA209000/2025/100096/2 від 05.03.2025 року про коригування митної вартості товарів та необхідність його скасування.
Оскільки суд визнав протиправним рішення Львівської митниці № UA209000/2025/100096/2 від 05.03.2025 року про коригування митної вартості товарів, відтак суд доходить висновку про протиправність картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA209230/2025/000642 від 05.03.2025 року, оскільки така прийнята на підставі рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/100096/2 від 05.03.2025 року, яке визнане судом протиправним та скасовано.
Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем вказаного обов'язку не виконано, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази правомірності прийняття спірних рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Даючи оцінку спірним рішенню та картці відмови, суд приходить до висновку, що рішення про коригування митної вартості товару від 05.03.2025 року № UA209000/2025/100096/2 та картка відмови в прийнятті митної декларації від 05.03.2025 року № UA209230/2025/000642 не відповідають критеріям до такого роду рішень, встановлених частиною другою статті 2 КАС України, та нормам Митного кодексу, тому такі слід визнати протиправними та скасувати.
Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову в цілому шляхом визнання протиправними і скасування рішення про коригування митної вартості товару від 05.03.2025 року № UA209000/2025/100096/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 05.03.2025 року № UA209230/2025/000642.
Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 205, 241 - 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівіс» (пл. Кирила і Мефодія, буд. 1, кв. 58, м. Ужгород, Закарпатська область, 88018, код ЄДРПОУ 30242624) до Львівської митниці як відокремлений підрозділ Державної митної служби України (вул. Тадеуша Костюшка, буд. 1, м. Львів, Львівська область, 79000, код ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови в прийняття митної декларації - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці «Про коригування митної вартості товарів» за №UA209000/2025/100096/2 від 05.03.2025 року.
3. Визнати протиправним та скасувати картку відмови Львівської митниці в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA209230/2025/000642 від 05.03.2025 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені пп. 15.5 п. 15 Розділу VII КАС України).
СуддяД.В. Іванчулинець